Somewhere Over the Sea

by Halfdan W. Freihow, Robert Ferguson (Translation)

In this deeply moving and elegantly written book, Halfdan W. Freihow takes Gabriel, his young autistic son, on a journey through the full spectrum of human experience. With great love, profound tenderness, and gentle wit, Freihow captures Gabriel's triumphs and disappointments, his joy and frustration, while struggling to help him make sense of a world that he himself does not, and cannot, fully comprehend. A powerful, honest, and achingly beautiful narrative, Somewhere Over the Sea describes a complex, loving relationship that is sometimes fraught with misunderstanding, but always bolstered by unconditional love. A must-read for all parents.

Genres: Nonfiction, Autistic Spectrum Disorder, Childrens, Psychology

216 pages, Paperback

First published January 1, 2004

Reviews

[Ksenia (vaenn)]

Уфф, щоб перетравити тематичне читання мені знадобився тиждень. Тяжко йшло, ну але це прогнозовано.

Уже давно читання про аутичні розлади трохи закорочує мені мозок. Чомусь постійно намагаюся змоделювати "Як це працює": яким саме мусить бути світовідчуття, щоби отак проявлятися назовні. А, враховуючи, що багацько публіцистичних і художніх текстів базується на тому, що спостерігають ззовні, то виходить якесь хитромудре збочення, варто його офіційно зареєструвати. Але з книжкою Фрайгофа набагато простіше. Автор гірко зізнається urbi et orbi: "Синку, ми не розуміємо, як там все у тебе в голові працює, але ми тебе любимо і хочемо зробити цей світ для тебе хоч трохи стерпнішим, хоча наше життя ти часом робиш геть нестерпним". Читати про це було трохи лячно і дивно, але як розповідь про те, на що здатна любов (а ще про те, що іноді жодної любові на світі не вистачить), ця книжечка по-своєму крута. Тільки як на розлогий есей вона трохи занадто художньо-кучерява.

[Marysya · Rating 5 out of 5]

"Мама ляскає тебе, хапає за руку, щоб вивести з-за столу, але вже надто пізно. Вороття немає, ти вже по інший бік дійсності, злий і ображений; ти кусаєш її за великий палець, вириваєшся і втікаєш, з коридору чути крики й прокляття, грюкають вхідні двері. І западає тиша. Зрештою, за столом залишаємось тільки ми з мамою. Дивимось одне на одного й розуміємо, що нам з цим жити, ніхто не зможе ні збагнути, ні допомогти нам, і це розуміння таке сильне, таке нездоланне, що ми підводимося й довго-довго обіймаємося. А потім розходимося: мама - на кухню, а я - у ніч, до тебе."

Ця книжка особлива не лише тим, що розповідає історію про особливу дитину (з аутизмом), вона показує як батькам такої/таких дітей з певною інакшістю жити далі, не збожеволіти від безсилля, викарабкатися із депресії та зневіри, показати дитині, що вона також може мати щасливі моменти, незважаючи на свої особливості та дефекти.
Коли у вас цілком здорова дитина, усе дається легко і ви не знаєте, звідки приходить хотьба, мова, елементарні навички, бо дитина сама це схоплює.
У дітей з певними "дефектами" зовсім по-іншому, це неймовірно важка щоденна робота батьків (я знаю це з власного досвіду), які борються з цими проблемами і з самими собою також.
Дуже щира, відверта, емоційна книга у формі листа батька до свого сина-аутиста! Рекомендую її усім, не лише батькам особливих діток. Щоб бути більш толерантними, терплячими, розуміючими. Не сахайтеся і не забирайте своїх дітей з майданчика при появі особливої дитини! Ніхто від цього не застрахований.

[Олеся Римська · Rating 5 out of 5]

Ця книжка про любов і прийняття інакшості своєї дитини. У мене від неї клубок в горлі і сльози на очах. Вона простояла у мене в шафі років зо три, не знаю чому я не прочитала її раніше. Вона прекрасна. Вона для кожних мами і тата, яким буває непросто зрозуміти свою дитину і прийняти її без тиску та спроб змінити.

"Любий Габріелю" - листи батька, норвезького літературного критика і видавця Гольфдана Фрайгофа, до сина, якому в трирічному віці діагностували аутизм.
На березі океану живе маленький Габріель з мамою, татом і сестрою. Він інакший ніж більшість людей і цю інакшість намагається збагнути та розгадати як найбільшу загадку життя, його тато, щоб допомогти синові порозумітися зі світом і отією більшістю людей. Часом, все йде чудово, але бувають важкі дні, коли життя і стосунки розпадаються на шматки.
Це одна з кращих моїх цьогорічних книжок. Я бачила в маленькому Габріелеві і своїх дітей, а в його батькові бачила себе, бо я теж вчуся цьому обережному танцю любові навколо їхніх маленьких душ, щоб зрозуміти, не нашкодити і допомогти.

[Oksana Uskova · Rating 3 out of 5]

Слово на букву "А". У 2016 році вийшов серіал BBC із такою назвою. Про родину, яка дізнається, що у їхнього 5-річного сина аутизм. Але це не просто слово. Це діагноз. І так. Це вирок. Вирок бути "особливим" до кінця життя. Про це і весь біль цієї книжки.

Це довгий лист батька - норвезького письменника Halfdan W. Freihow - до свого маленького "особливого" сина. Про те, як йому болять ті моменти, коли у Ґабріеля трапляються "епізоди", про те, як вони граються і розмовляють, як батько ним пишається, скільки всього його автора навчив бачити та розуміти інший бік зору Ґабріеля. Про важливість точних слів. Ця книжка про те, як зрозуміти свого сина. І вона надзвичайно поетична.

Аутизм не буває однаковим у кожної дитини. Тому зараз кажуть ще "розлади аутистичного спектру". Інколи дитина з такими розладами здатна адаптуватися до соціуму, а інколи - ні. Ґабріелю пощастило: у нього любляча сім'я, яка хоч і вибивається із сил, втрачає терпіння та не завжди розуміє його, вона безкінечно його любить та приймає. У Ґабріеля є підтримка держави (так, це важливо) та оточення (які чесно стараються). У багатьох навіть звичайних дітей цього немає. Тому з цим хлопчиком все буде добре. Але таких ґабріелів щороку народжується все більше. І в нашій країні теж.

Ось цей завтик - коли автор просто відмовлявся повірити, що з його дитиною щось не так - я бачила у свого друга два місяці тому. Саме тоді у його сина підтвердили аутизм. Так от. Ця книжка опускає дуже багато "чорних сторінок" аутизму, обходить їх обережно, ледве згадуючи, або взагалі мовчить. Тому аутизм тут, порівняно із життям, виглядає дуже романтизованим. Хоч зараз знімай ще один серіал для ВВС.

[Maryna Ponomaryova · Rating 3 out of 5]

Важке почуття після прочитання, хоча книга легка

[Katrusya · Rating 5 out of 5]

Найщемкіша книжка, яку мені доводилося останнім часом читати, мова нагадала "людей з веснянками". Виписала собі кілометрові цитати, поплакала, потішилася. Ідеальна книжка для суботи, мала, прекрасно оформлена, спокійна й ніжна, після якої "треба вийти в парк і трохи подумати".

[Lillemy_bok · Rating 5 out of 5]

Denne boken satte spor. Gode spor. En liten bok med store ord. En fars bok til sinn autistiske sønn. Hvordan det er å være forelder til et annerledes barn. Rett og slett nydelig!

[Maria Pravda · Rating 5 out of 5]

«Ми з мамою вже давно не помічаємо поглядів з-під лоба, докорів, голосних звинувачень, зухвалих зауважень, уїдливих коментарів... про те, який ти невихований і неввічливий, які ми погані батьки... бідолашна дитина з такою мамою... мовляв, боляче дивитися, як деякі батьки поводяться зі своєю дитиною... шановні, хіба така дитина не повинна перебувати в спеціальному закладі?..»

Думаю, чимало батьків (здебільшого - матерів) чули на свою адресу подібні слова, окрім, хіба останньої репліки. Як на мене, головне в цей момент - усвідомлювати, що ти робиш для своєї дитини все, що від тебе залежить, лишаєш позаду себе безпідставний осуд, і любиш, любиш, любиш 💛

«Любий Ґабріелю» - це лист норвезького письменника Гальфдана Фрайгофа до молодшого сина-аутиста. Це книга спогадів про невдачі та досягнення особливої дитини, про невпевненість і страх бути неідеальним батьком, а також про безмежну любов і терпіння, які дарують віру в дива. Шкільні змагання, ігри в піратів, розмови про Бога - маленькі деталі одного великого пазла життя захоплюють читача так, що відірватись від читання можна тільки на останній сторінці.
Я лишилась глибоко вражена сумішшю ніжності, суму та віри, які видно в кожному слові Фрайгофа. Він - приклад батька, який любить попри все, знаходить мужність бути відвертим із сином і з читачами. Ледь не кожну сторінку хочеться вивчити напам‘ять при нагоді цитувати.

І важливо: 5 гривень з продажу кожної книжки буде перераховано на підтримку дітей з особливими потребами Навчально-реабілітаційного центру «Джерело». Тому читання буде не лише приємним для вас, але й зможе допомогти тим, хто цього потребує.

[Kasiastarko · Rating 4 out of 5]

"І саме тому так добре триматися з кимось за руки: тоді вони діляться своїми історіями. Як в авті, коли я сиджу попереду, а ти - позаду, і хтось із нас може час від часу простягнути руку й торкнутися руки іншого. Тієї миті ми ніби передаємо один одному щось таке, про що ніколи не говоримо вголос, але воно добре, сильне й велике. У бібліотеці тіла лише очі володіють більшою, аніж руки, інформацією про наше життя. Але їх не вдасться прочитати так само, як руки".

[Kristine · Rating 5 out of 5]

❤️❤️❤️

[Ester · Rating 5 out of 5]

En vakker og sår bok om en far og hans autistiske sønn, Gabriel. Denne fikk meg både til å le og til å gråte, og jeg gråter omtrent aldri. Synes at denne får så godt frem at Gabriel er så mye mer enn "en gutt med autisme", han husker ting som vi andre ikke husker og opplever ting på et helt annet plan enn vi andre, på både godt og vondt. Beskrivelsene rundt det å være foreldre til et barn med autisme er også veldig såre og ærlige. Det eneste jeg sliter litt med er at den mangler noe orden og struktur, den hopper litt fra en situasjon over til fabuleringer og tankerekker, noe jeg finner litt slitsomt og vanskelig å henge med på. Likevel var det ingen tvil om at jeg skulle gi denne boken 5 stjerner! En sår, ærlig og lærerik bok. Det er den beste boken jeg har lest i år, og en bok jeg vil huske lenge.

[Elizabeth · Rating 5 out of 5]

My all-time favorite book. Freihow chooses his words thoughtfully, creating stunning prose that flows like poetry. It is as though he carefully polishes each word until he places it into the sentence where it shines.

I try to re-read this book every year. We can all benefit from seeing the world from a different perspective. In this book, Freihow tells of raising his son with autism and ADHD with gentleness, kindness, patience, and humanity. And through this quick read set on a quiet and peaceful island of Norway, we as readers learn of the beauty of life in all its forms, wherever we are.

A beautiful love letter to his son and all “unique, exceptional, and singular individuals.”

[Maksym Valevatyi · Rating 4 out of 5]

Це листи батька своєму сину, у якого аутизм. Як вони разом проводили час, як сприймали одне одного, світ. Я долали труднощі. Але все це - про розуміння.
Тому книжка дуже зворушлива.
А якщо у вас ще й дитина з аутизмом - то книжка може зворушити до сліз. Плюс вас пройме розпач від того, наскільки підходи суспільства до проблеми аутизму в Норвегії улетіли в космос від нашого рідного. Школа, батьки, сусіди. Співчуття, допомога, увага, замість "приберіть свого психа, не заважайте нам жити".
Дуже раджу взагалі всім, хто стикається з інакшістю рідних (дітей, в першу чергу) і думає, як би їх "виправити". Книга, нагадую, про розуміння.

[Юлія Бочарова-Туз · Rating 4 out of 5]

Очень сложно написать свои впечатления о книге. Здесь нет драйва и захватывающего сюжета, но я очень не хотела, чтобы книга заканчивалась. Здесь любовь, тепло и принятие отцом особенного сына. Здесь стремление понять и поддержать. Отсюда порой и боль, страх, бессилие и злость на себя и на мир, желание убежать, исчезнуть, спрятаться. Книга чуткая и правдивая, о безграничных возможностях и силе. Текст, фразы, настолько проникновенны, что порой казалось: это происходит на твоих глазах, ты можешь прикоснуться к этому, ты переживаешь все это. Это о том, что сложно (хотя еще не осознанно) самому ребенку, но и родителям, которые в полной мере понимают в какой мир привели сына. Они понимают, что никто не может помочь, это теперь только их путь. В очередной раз понимаешь, что никогда не постичь, что переживает другой человек в той ситуации, в которой ты никогда не был. Потому, браться прогнозировать и осуждать-смешно и нелепо. И каким бы сильным ты ни был - у тебя непременно есть точки уязвимости, попадание в которые тебя обезоруживает. А еще, когда звучит вердикт в виде диагноза - разбиваются все надежды и мечты, но вместе с ними открываются невероятные резервы силы и стремления. Восхищение- вот какая эмоция не покидали меня во время чтения. Каждая фраза - шедевр. И в этом заслуга и переводчика, конечно же.
Книга написана в виде письма отца-ребенку аутисту. Это невероятно, как подобраны слова, что те душевные и интимные моменты, попадают читателю так глубоко в сердце. Очень рекомендую.

[Cheryl · Rating 3 out of 5]

Četlo se mi nesmírně těžce. Vzhledem k poměrně hektickému období, které právě prožívám to nebyla dobře zvolená kniha. "Milý Gabrieli" není nervy drásajícím thrillerem, ale určitě to není odpočinková literatura. Bylo to trochu jako vzít do ruky Autismus & Chardonnay, zbavit ho veškerého vtipu a nechat si jenom smutek.
Jedná se o značně otevřenou zpověď otce, jehož syn je obtěžkán autismem. Kniha je koncipována jako dopis o denních i životních strastech, nástrahách i překvapeních, které autismusm přináší. Otec podrobně vypráví, co všechno autismus přinesl, objevil i zval. Dopis adresuje právě svému synovi, který si jej ale nikdy nepřečte - anebo možná přečte, ale nepochopí, protože náš a autistický svět si jsou nesnesitelně blízko a zároveň daleko. Nebylo to lehké ani veselé čtení, ale zároveň bylo prodchnuté nekonečnou lásko.
Nechce se mi ani tolik vyzvednout příběh jako spíš jazyk, kterým je kniha napsaná. S norským autorem jsem se setkala poprvé a byla to docela jiná mentalita, docela jiný styl vyjadřování než na jaký jsem zvyklá. Slovní obraty, přirovnání, různá zamyšlení - to vše bylo fascinující a nové, zcela nepoznaná stránka krásy jazyka. V tomto ohledu pro mě byla kniha dokonalá.

[Viktoria Neborikina · Rating 3 out of 5]

Книга-лист батька до сина. Тут багато філософських роздумів про життя вцілому та дії його сина та інакшість від інших братів-сестер, багато спогадів

Це своєрідний діалог, про те якою він був дитиною. Здивувало те, що Ґабріель зустрічав тільки хороших та розуміючих людей на своєму шляху, але у реальному житті на дитину з аутизмом дуже багато чого звалюється. Гальфдан показав, як це важко і що не потрібно здаватися, навіть якщо ти вже не маєш ні фізичних, ні моральних сил. Однак велика любов сповнює їх сім'ю та бажання підтримати інших

[Oksana · Rating 4 out of 5]

добра і чуттєва. про безмежну любов батька, про намагання зрозуміти, знайти підхід, пояснити цей світ, захистити. дуже глибоко і чуттєво. взагалі важко дібрати правильні слова, щоб написати відгук, бо здається кожен може знайти щось, що є важливим для нього. я вкотре переконуюсь, що любов довготерпелива. і людина, яка любить по-справжньому і не забуває про це ні на хвилинку, може стати ледь не всесильною.

[Olga Shkolna · Rating 5 out of 5]

This father’s letter to his son with autism is an incredibly sincere message filled with love and confusion. Honestly, trying to shift the situation onto myself and predict my reactions - it seems like I wouldn’t be able to deal with it so wisely. In parallel with the struggle for a son’s happy life, his healthier behavior and emotions - here the second layer is a struggle with oneself, a real battle for the right to call oneself a worthy father

[Olena · Rating 3 out of 5]

Без початку та кінця, кадри взаємин дуже люблячого та терплячого татка та незвичайного сина. Багато соковитої природи, багато уваги, тягучий, наче іриска, приглушений біль, що ніколи повністю не минає.. кожному читачеві відгукнеться щось своє, світло-тужне, тягуче, неминаюче

[A.П. · Rating 4 out of 5]

4 з 5
Загалом книга хороша.
Розмірена і спокійна. Без якогось сюжету.
Я би сказала, що таке споглядання дійсності - це особливість норвезької літератури.
Але початок трохи важко читається. Справді затягує книга у свою атмосферу лише з другої половини.

[Vitaliy Hristyuk · Rating 5 out of 5]

Цікава, зворушлива і дуже чуйна книга.

[Yana Huryn · Rating 5 out of 5]

Як мені давно була потрібна така книга. Дуже щиро.

[Gabriella Rovere · Rating 2 out of 5]

Molto pesante ed è proprio quello che bisogna evitare quando si scrivono memoir che trattano di autismo

[Naila · Rating 4 out of 5]

Touchant et bien écrit. J'ai pu ressentir l'amour de cet homme pour son fils à travers les pages que je tournais.
J'ai vraiment apprécié cette lecture. Je le recommande.

[Iryna Rodych · Rating 4 out of 5]

Ця книга - лист від батька синові, у якого аутичний розлад. У Фрайгова та Генні четверо дітей, та наймолодший Ґабріель не такий, як всі. У нього особливе сприйняття світу, і він знає про це. Запитує в батька, чи вилікують його, що буде з ним, коли батьків не стане і чи знайде він кохання… Тільки відповіді дати не так легко. Ґабріель вірить, що на кожне запитання існує одна-єдина правильна відповідь, без двозначностей чи напівтонів. Він не розуміє жартів та вигадок, його світ відмінний від нашого.

Автор у книзі намагається бути щирим, відвертим, нічого не прикрашати і водночас не згущувати занадто фарби. Він пускає нас у свої ранки та вечори, радісні і дуже складні. Адже зі звичайними малими дітьми непросто, а з особливими ще складніше. Коли неможливо зрозуміти, що твориться в голівці малюка, неможливо глянути на світ його очима, але ж треба навчити його взаємодіяти із цим жорстоким світом. Думаю, Ґабріелю надзвичайно повезло з батьками, для кожної дитини хочеться такого ставлення.

Рекомендую книгу всім - не лише батькам чи вчителям, всі ми можемо зробити світ для особливих діток приємнішим, якщо будемо розуміти їх краще.

[Elbjørg · Rating 3 out of 5]

Denne boken har hjulpet meg med å sette meg inn i broren min sin verden, samt mamma sin også. jeg har lest om eksempler, drøfting og refleksjoner rundt det å være en der og hvordan det er å ha Asberger. Jeg kjenner igjen flere av trekkene i min bror, og kjønner nå hvorfor han trenger bekreftelse ect. Dette er en bok jeg vil annbefale alle å lese.

[Byron Hill]

This book will be interrupted or returned unfinished based on return date or content of book; This was NOT the case! Fantastic if you're looking for real life experiences that might give insight about Autism and how to live and react to this "diagnoses". Expertly written when you keep in mind that a "Father" is writting this to his son! Keep the tissues handy!!

[Michelle Cz · Rating 2 out of 5]

Maybe one day I will give this book another go, but for now I just can't. My asperger son is 23. I went through a lot with him before doctors were willing to diagnosis asperger. Much of what I did read was 'been there,' so I stopped reading.
I can saw what I did read was elegantly written.

[Daniel · Rating 4 out of 5]

Good book on autism spectrum disorders.

[Nancy · Rating 4 out of 5]

Beautifully written...lyrical...