What do you think?
Rate this book
Жити не можна померти
«Жити не можна померти» — збірка оповідань і новел Олександра Осадка (позивний «Танго»), який загинув на Донеччині улітку 2022-го, виконуючи бойове завдання й урятувавши побратима.
Економіст за освітою та будівельник за фахом, він ніколи не вважав себе людиною творчою і не надто серйозно ставився до своїх письменницьких спроб. Та ті кілька історій, які устиг створити, свідчать про його неабиякий хист, про витончене почуття гумору, про вміння помічати й майстерно змальовувати деталі, а також обирати персонажами харизматичних сільських мешканців, зображених вправним та влучним словом. А ще автор мав незбагненний дар зазирати в майбутнє, яке постає таким буденним і пророчим з реплік його героїв.
Хай у нашій пам’яті Олександр Осадко із 105 бригади батальйону А7170 залишиться живим у своєму живому слові.
Економіст за освітою та будівельник за фахом, він ніколи не вважав себе людиною творчою і не надто серйозно ставився до своїх письменницьких спроб. Та ті кілька історій, які устиг створити, свідчать про його неабиякий хист, про витончене почуття гумору, про вміння помічати й майстерно змальовувати деталі, а також обирати персонажами харизматичних сільських мешканців, зображених вправним та влучним словом. А ще автор мав незбагненний дар зазирати в майбутнє, яке постає таким буденним і пророчим з реплік його героїв.
Хай у нашій пам’яті Олександр Осадко із 105 бригади батальйону А7170 залишиться живим у своєму живому слові.
96 pages, Hardcover
Published January 1, 2022
2 people are currently reading
65 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 17 of 17 reviews
March 3, 2023
маленька збірка оповідань, реальність у якій рівно настільки вигнута, щоб магічний реалізм весь час увижався, але ніяк не давався в руки.
ось чупакабра сидить на гілці старої липи. ось сільський майстер утомлюється від навколишньої мерзоти й вирушає до зірок. ось біс доволі переконливо виконує роль міського мера. і від сусідства з усім оцим цілковито звичайні побутові історії (про картопельку, алкоголізм, незаконне вирубування лісу, прикрий стан армії, сектантів, світоглядові конфлікти між селом і містом) теж очуднюються, аж здається, наче баба каролька от-от оближе губи роздвоєним язиком, а керівник військкомату почухає за рогом.
утім, іще питання, у чому більше ірраціональності — в чупакабрі чи в розкуркуленні, у хвостатих політиках, чиї плани принаймні зрозумілі, чи в місцевих корупціонерах, які нищать світ прямо довкола себе.
це хороша перша збірка, і було би приємно думати, на що чекати далі, але автор уже нічого не напише — автора вбили кацапи.
ось чупакабра сидить на гілці старої липи. ось сільський майстер утомлюється від навколишньої мерзоти й вирушає до зірок. ось біс доволі переконливо виконує роль міського мера. і від сусідства з усім оцим цілковито звичайні побутові історії (про картопельку, алкоголізм, незаконне вирубування лісу, прикрий стан армії, сектантів, світоглядові конфлікти між селом і містом) теж очуднюються, аж здається, наче баба каролька от-от оближе губи роздвоєним язиком, а керівник військкомату почухає за рогом.
утім, іще питання, у чому більше ірраціональності — в чупакабрі чи в розкуркуленні, у хвостатих політиках, чиї плани принаймні зрозумілі, чи в місцевих корупціонерах, які нищать світ прямо довкола себе.
це хороша перша збірка, і було би приємно думати, на що чекати далі, але автор уже нічого не напише — автора вбили кацапи.
February 7, 2023
Неймовірний стиль. Як шкода, що автор більше нічого не напише((
January 23, 2023
Це була моя перша книга 2023 року, на момент її прочитання ще не була додана на Goodreads, оскільки це новинка.
Хороша збірка короткої прози, раджу.
Ще більше рекомендую ознайомитися з історією автора.
Хороша збірка короткої прози, раджу.
Ще більше рекомендую ознайомитися з історією автора.
January 23, 2023
Мотиви придбати і прочитати цю книгу дещо відрізнялись від звичайних. Але я зовсім не пошкодувала, бо давно не читала щось в цьому жанрі – гумористичної гіпербалізованої оповідки, з-під якої визирає любов до людей. Сміялась.
November 27, 2023
чудова мала проза, в якій багато життя і повсякденного гумору. дуже шкода, що автор більше не напише жодного слова.
March 12, 2023
Потішні такі оповідання, читаєш і усміхаєшся, і уявляєш людей, з якими трапляються всі ці кумедні історії, і навіть пробуєш промовляти їх говіркою)
У автора свій, особливий стиль, дуже живо передані діалоги і емоції простого люду. Героям хочеться вірити, з них хочеться посміхатись, а подекуди - за них огортає сумом.
І щемка післямова. Пронизана любов‘ю й жалем за автором, за тим, хто більш нічого вже не напише. На жаль.
У автора свій, особливий стиль, дуже живо передані діалоги і емоції простого люду. Героям хочеться вірити, з них хочеться посміхатись, а подекуди - за них огортає сумом.
І щемка післямова. Пронизана любов‘ю й жалем за автором, за тим, хто більш нічого вже не напише. На жаль.
December 29, 2024
Завжди трохи лячно читати щось, написане військовими, адже раптом відкриєш, почитаєш, а воно - не подобається. І що тоді, ставити низьку оцінку бійцям ЗСУ? Куди там, я навіть таксистам 3 зірочки не ставлю.
На щастя, маленький, але прекрасний, доробок Олександра проковтнувся за одне блимання ока. На початку було дивно, бо жарти не те що б дуже оригінальні, в чомусь збірка видається архаїчною, ніби якась така комедія 2000-их чи збірка анекдотів вбралася у нове. Але з часом це почуття розчиняється у легкості тексту, який дуже нагадує щось легке і не обтяжуюче, може Остапа Вишню, а може просто це відчуття книжки в дитинстві, коли слова замніяються картинкою і ти просто бачиш прості, але веселі пригоди героїв. І швидко приходить розуміння, що історії ці не архаїчні, а просто існують поза часом і трендами, бо писалися для себе.
Осадко дійсно дуже вправно пише, бо вхопився за саме той стиль, що потрібен таким невимушеним, абсурдним історіям. Від військових зараз всі очікують суворі вірші чи автобіографічну прозу, а це - гуморески, які хоч і тісно зплетені з реальністю України, все одно ніби плавають десь поза часом. Просто люди, загально окреслені архетипи українського життя, щось там роблять своє, захищені бульбашкою сторінки.
Дуже прикро, що літературна карʼєра Осадко обмежиться лише цією книгою, але це абсолютно не слабкий внесок в сучасну українську літературу і чудовий спосіб занести імʼя захисника України в історію.
На щастя, маленький, але прекрасний, доробок Олександра проковтнувся за одне блимання ока. На початку було дивно, бо жарти не те що б дуже оригінальні, в чомусь збірка видається архаїчною, ніби якась така комедія 2000-их чи збірка анекдотів вбралася у нове. Але з часом це почуття розчиняється у легкості тексту, який дуже нагадує щось легке і не обтяжуюче, може Остапа Вишню, а може просто це відчуття книжки в дитинстві, коли слова замніяються картинкою і ти просто бачиш прості, але веселі пригоди героїв. І швидко приходить розуміння, що історії ці не архаїчні, а просто існують поза часом і трендами, бо писалися для себе.
Осадко дійсно дуже вправно пише, бо вхопився за саме той стиль, що потрібен таким невимушеним, абсурдним історіям. Від військових зараз всі очікують суворі вірші чи автобіографічну прозу, а це - гуморески, які хоч і тісно зплетені з реальністю України, все одно ніби плавають десь поза часом. Просто люди, загально окреслені архетипи українського життя, щось там роблять своє, захищені бульбашкою сторінки.
Дуже прикро, що літературна карʼєра Осадко обмежиться лише цією книгою, але це абсолютно не слабкий внесок в сучасну українську літературу і чудовий спосіб занести імʼя захисника України в історію.
March 14, 2025
”Танцюй так, ніби ніхто не бачить,” – Олександр писав саме так. Без умовностей, не обираючи правильних, резонуючих тем. Писав про щоденне життя простих людей, навмисне згущуючи фарби, з блискучою іронією та гумором. Бачив цей світ, розумів, що існування в ньому є складним і часом болісним, і володів даром співпереживання. Він створив образи, серед яких кожен може упізнати сусіда, знайомого чи родича, і ці далекі від ідеалу персонажі викликають щиру симпатію. Водночас він передав своє захоплення такими рисами українців як сміливість і стійкість у відстоюванні свого, згуртованість, винахідливість, хазяйновитість, що проявляються у різних життєвих ситуаціях. В його оповіданнях, написаних в кінці 2000-х, постає Україна, яка відкидає радянщину, меншовартість, здатна покарати зло і захистити себе та свою ідентичність. Наша література втратила в особі Сашка Осадка талановитого письменника, який міг би розповісти ще так багато історій в дотепних деталях, з життєствердним гумором і без прикрас.
March 17, 2023
Зовсім невелика збірочка розповідей про засадничі моменти життя, тобто стояння на картоплі, орендаторів, чупакабру і навіть румунських шпигунів. Взагалі такі сюжети треба обережно розказувати, щоб не скотитися в кліше чи калинову українську літературу, але тут авторові вдалося. Гадаю, наступну книжку він написав би ще кращу, але то ми вже не взнаємо - він загинув у бою минулого літа.
Хай йому там буде добре, в лісі.
Хай йому там буде добре, в лісі.
June 1, 2023
«Батько казали, жи коли прийшов фронт і пішов на схід, жити стало важко, але коли вернувсі й рушив на захід, лише тоді зрозуміли, що таке справді важко»
💔💔💔
А ще є інша реальність - люди не повертаються з війни. Від цього нестерпно боляче. Серце обливається кров'ю за долю автора і інших військових та цивільних.
Стиль автора вражаючий і ні на кого не схожий. Хотілось би більше прочитати книги Олександра, але... клята війна!
💔💔💔
А ще є інша реальність - люди не повертаються з війни. Від цього нестерпно боляче. Серце обливається кров'ю за долю автора і інших військових та цивільних.
Стиль автора вражаючий і ні на кого не схожий. Хотілось би більше прочитати книги Олександра, але... клята війна!
October 14, 2025
Чи видали б оповідання пана Олександра, якби він не загинув на війні, захищаючи нас і нашу землю від кацапських убивць? Не знаю. Може й ні. Може він і не прагнув би цього. Але ідеї в нього були класні, колоритні, а тому я тішуся нагоді прочитати ці тексти. Хоча, звісно, набагато більше би раділа, якби наші захисники залишалися живі, навіть якби ділилися своєю творчістю лише з найріднішими. Книжка зовсім невелика, але варта вашої уваги. Нехай авторові спиться спокійно. Низький уклін йому.
September 8, 2024
Шкода, що у мене не лишилося паперового примірничка. Це та книжка, оповідання якої хочеться перечитувати час від часу. Зарядитися абсолютно безтолковою і уматовою атмосферою подій і персонажів. Пореготати від душі з чупакабри, літаючих тарілок, сільських мітингів та ДТП. Про шикарну мову цих творів годі й казати
June 28, 2023
Дуже вразили оповідання: легкі за своєю структурою, глибокі та дещо алегоричні. Читала зі сльозами на очах, що Олександр більше нічого не напише… це такий біль та смуток, але, разом з тим і така гордість за дуже талановитих наших людей!
Слава Героям!
Слава Героям!
March 10, 2023
90 сторінок, але я читала 3 вечори перед сном одного з найчорніших тижнів.
Дуже було радісно читати слова і згадувати як їх теж використовувала - церата, бомбетля, гостинець.. 🥹
Дякую, Олександре!
Дуже було радісно читати слова і згадувати як їх теж використовувала - церата, бомбетля, гостинець.. 🥹
Дякую, Олександре!
May 3, 2023
Прекрасні оповідання. Легкі і невимушені. Я втратила на війні брата, і мені здавалося, що це він пише. Бо автор цієї книги, першої і останньої в його житті, загинув, захищаючи Україну.
July 18, 2024
Ця книга мені дуже сподобалась!
March 10, 2023
Чудова книжка.
7 оповідань, коротких і не дуже. Щемких, місцями смішних, місцями іронічних, а де-не-де і трохи магічних.
Прекрасний авторський стиль.
Нестерпно боляче від думки про те, що міг би написати автор (і інші талановиті воїни), якби русня не прийшла нас вбивати.
7 оповідань, коротких і не дуже. Щемких, місцями смішних, місцями іронічних, а де-не-де і трохи магічних.
Прекрасний авторський стиль.
Нестерпно боляче від думки про те, що міг би написати автор (і інші талановиті воїни), якби русня не прийшла нас вбивати.
Displaying 1 - 17 of 17 reviews