Demobbed: Coming Home After the Second World War

by Alan Allport

What happened when millions of British servicemen were “demobbed”—demobilized—after World War II? Most had been absent for years, and the joy of arrival was often clouded with ambivalence, regrets, and fears. Returning soldiers faced both practical and psychological problems, from reasserting their place in the family home to rejoining a much-altered labor force. Civilians worried that their homecoming heroes had been barbarized by their experiences and would bring crime and violence back from the battlefield. Drawing on personal letters and diaries, newspapers, reports, novels, and films, Alan Allport illuminates the darker side of the homecoming experience for ex-servicemen, their families, and society at large—a gripping story that’s in danger of being lost to national memory.

Genres: World War II, History, Nonfiction, War

288 pages, Hardcover

First published February 16, 2010

About the author

Alan Allport is a Professor of modern British history at Syracuse University. He previously taught at the University of Pennsylvania and Princeton University. His book Demobbed: Coming Home after the Second World War was published by Yale in 2009 and won the 2010 Longman-History Today Book of the Year Award. In 2015, his book Browned Off and Bloody-Minded: The British Soldier Goes to War 1939-1945 was published by Yale. He is currently working on a two volume history of Britain in the Second World War, the first volume of which, Britain at Bay: The Epic Story of the Second World War 1938-1941, was published by Profile (UK) and Knopf (North America) in 2020.

Reviews

[Nashelito · Rating 5 out of 5]

Говорити про демобілізацію в України ми зможемо лише за однієї умови — нашої перемоги. Якщо Україна програє, багатьох з нас чекатиме фізичне знищення, але ще більшу кількість українців примусово мобілізують для наступних воєн та втілення хворих планів імперії.  Навіть якщо станеться щось неймовірне із умовним перемир'ям вздовж лінії бойового зіткнення — це буде лише павзою перед значно більш сильною та продуманою наступною фазою агресії...

У книзі "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни" історик Алан Олпорт, на прикладі та досвіді британських вояків показує, як буде відбуватися демобілізація мільйонів людей, якщо до неї не готуватися як слід.

Друга світова наближається до кінця, мільйони військових розкидані по всьому світу: одні ділять переможену Німеччину на окупаційні зони, інші продовжують постачати в Радянський Союз через Арктику боєприпаси, зброю, продовольство, є підрозділи на Близькому Сході, в Африці, у Бірмі, на Далекому Сході. Дехто воює вже шість років і для таких демобілізація, мабуть, є навіть більш очікуваною, ніж перемога у війні.

Британські урядовці вигадують вкрай просту і логічну формулу для самого процесу звільнення з війська. Завдяки цій схемі, кожен військовослужбовець, відповідно до того свого віку та часу, проведеного в армії, може вирахувати для себе номер у черзі на повернення з війни. Але таких мобілізований п'ять мільйонів. Крім того, є такі підрозділи, які отак просто неможливо відпустити додому: хтось має забезпечувати життєдіяльність військових баз, пілотувати літаки, якими вояки повертаються з усіх театрів бойових дій, обслуговувати діяльність флоту тощо.

Звісно, усі страшенно раділи, коли Німеччина впала. Звісно, ще залишалася Японія, котра продовжувала відчайдушно битися на Далекому Сході, але демобілізаційні процеси в Європі у британському війську розпочалися вже у травні 1945 року. Перші кілька днів вояки несамовито пиячили - мені досить складно уявити той спектр емоцій, які в ті дні переживали люди, котрі пішли на війну ще у 1939 році. Либонь найближчим в наших обставинах може бути той день на початку 2014 року, коли силовики раптом зникли з вулиць Києва, а Віктор Янукович втік, забравши з собою рештки "золотого запасу" України. Я в той день волонтерив на роздачі їжі біля Михайлівського собору, аж раптом від Верховної Ради у бік Майдану понеслася хвиля тріумфального крику... Цікаво буде побачити, як ми зрадіємо, коли росія впаде, правда ж?

Після нестримного, але доволі короткого святкування, дні для британців, які чекали у демобілізаційній черзі, стали тягнутися нестерпно довго. Дехто з командирів почав влаштовувати затяги із шикуваннями по п'ять раз на день, але багато хто просто нетямився від нудьги. А коли впала і Японія, перед британським командуванням постала справжня логістична катастрофа - сотні тисяч вояків потрібно було якось доправити на Британські острови... Зрештою, цей процес затягнувся на роки.

Але і проблеми лиш розпочалися. Якщо логістичні питання ще якось вирішувалися, то з інтеграцією колишніх військових у цивільне, але дуже бідне і травмоване війною суспільство, все було набагато гірше. Попри те, що існував певний суспільний консенсус щодо героїв, які повернулися з війни, в обставинах конкретних людей, установ, підприємств та родин все виявилося набагато складнішим.

Цивільні були ображені на військових, які 5-6 років "подорожували світом та розважалися", військові ображалися на цивільних, захишчаючи яких вони стільки років ризикували життям, розвалювалися сім'ї, діти не впізнавали татів, когось зрадила або й кинула дружина, хтось не міг більше працювати на нестерпно нудній роботі. Траплялися і убивства, зросла кількість самогубств, а почуття провини часто супроводжувало ветеранів аж до кінця їхнього життя. Чоловіки страждали від посттравматичного синдрому, але остерігалися звертатися до фахівців, та і психіатри тоді ще толком не розуміли, що з ним робити.

Найцікавіше, що за багато десятків років, котрі минули після Другої світової війни, у Великій Британії так і не з'явилося дієвої програми по роботі з ветеранами, і це напередодні обставин, в яких нам ще разом бороти новітню "вісь зла" у Третій світовій...  

Ця книга постала на особистих свідченнях демобілізованих та членів їхніх родин, розкиданих по мемуарах, особистих листуваннях, журнальних і газетних колонках, книгах та фільмах і саме тому її, мабуть, так страшенно цікаво читати. Ніби спілкуєшся з очевидцями.

Хтозна, коли демобілізація світить українцям, чи можемо ми взагалі на неї сподіватися, але якщо нам не починати думати, як (і якими) ми будемо повертатися додому, то можемо застигнути у війні, як ті комахи у бурштині, навіть після перемоги.

[Kate Borysenko · Rating 5 out of 5]

здається мені, що це буде вічна проблема (бо історично люди не змінюються) великих воєн (не враховуючи далекі конфлікти, куди нема загального призову) - хронічно втомлені та травмовані люди (цивіьні) не зможуть дати належну увагу та допомогу набагато більш втомленим та травмованим (військовим), і буде це замкнене коло, поки в стані спокою та миру не буде зроблено все можливе для таких випадків
imho

[Philippa · Rating 5 out of 5]

Magnificent.

[Andrii Haas · Rating 5 out of 5]

спіральна динаміка якої не минути.

• прийдеться «натхненно лихословити та недбало одягатись», або адаптуватись до тих хто «натхненно лихословить та недбало одягається»

• і не думайте «що я зʼїхав з глузду почавши філософствувати про життя», будь ласка, будь ласочка.

[Artem Perkov · Rating 5 out of 5]

Гігантська пророблена робота з дослідження. Стільки деталей

[Darya · Rating 5 out of 5]

Алан Олпорт "Демобілізовані"
"Та це ж було ж вже!"

Мені було цікаво читати цю книгу. Про деякі речі я вперше замислилась, хоч це й було на поверхні.
В деяких розділах вбачала перегукування з нинішньою війною. Про деякі побоювання, що не виправдалися, чула з 2014 року.

Складно було вкласти в голову, що п'ятимільйонна армія Британії поверталась додому півтора роки від капітуляції Германії.

А вот все інше було доволі знайоме: нудьга, беззмістовність і ризик військової служби. Смертельна небезпека для цивільних і військових. Психологічні травми військових і полонених. Рутина і брак сенсів та визнання при поверненні до цивільного життя.

Подружні проблеми - з різних сторін. Але вбивати можна тільки невірних дружин, а невірних чоловіків - зась.

Криміналізація тих, хто не знайшов собі місця. Демонізація усіх скопом під одну гребінку.

Це доволі детальний опис процесів, що відбувалися у британському суспільстві, але елементи з цього опису я зустрічала в книгах про всі війни, про які читала.

Дивує щоразу щире здивування влади при зіткненні з проблемами, які ще мабуть древні греки описали. "Зима знов прийшла. Ніожиданно і підступно, блять".

Мені сподобалось, що у книзі є розділ про психологічні труднощі військових після служби, але не сподобалось що нема розділу про адаптацію тих, у кого не тіки кукуху погнуло.

Ну і є питаннячко про жінок (жінок в британській армії було багацько), але сам автор на початку підіймає лапки і визнає: да, жінки були, у них був трошки окремий досвід, він вартує окремої книги, у цій я пишу про мужиків.

Тож в цілому, якщо вас не дратує бісявий момент з написанням усіх слів з "и" замість "і" (мудрости, кількости, незалежности - здається головний редактор думає, що це оригінально) - я цю книгу українчикам щиро рекомендую.

[Oleh Vovkodav · Rating 5 out of 5]

Надзвичайно важлива і повчальна книга. Дуже добре ілюструє, що насправді все влаштовано надзвичайно складно і з виграшем у війні проблеми не зникають, хіба навпаки їхня кількість збільшується.

Ейфорія перемоги швидко вивітрюється, а потім розгортаються дуже важкі, подекуди суперечливі, процеси демобілізації, репатріації та повернення до цивільного життя. Зараз (бо тоді ще знімали) про це не знімуть фільми і серіали, бо ж пересічному обивателю це нецікаво, це негероїчно (хоча насправді навпаки). Чудово що автор ризикнув написати про це, і чудово в квадраті що він зробив це дуже комлексно - розглянувши процеси демобілізації з точки зору цивільних, колишніх військово-службовців, бізнесу, держави, сімей військовослужбовців.

Війна не закінчується підписанням мирних договорів чи капітуляції противника. Вона продовжується через надзвичайно інертні процеси, які сама й запустила, ще десятиліття потому впливаючи (різним чином) на мирне життя всіх без винятку громадян країни.

[Paul Hedeen · Rating 4 out of 5]

An excellent and very readable WWII history of a largely unexplored topic: reintegrating British soldiers (who fought long, hard, and variously) into civilian life after they had, in Civil War terms, "seen the elephant." Among Allport's surprises:

1. how a much poorer and more battered country than the US stumbled into the late 20th century
2. how many British soldiers ended up missing the war and the orderliness and sense of purpose inherent in military life.

Allport's work probably could have done a more complete job of introducing the American reader into the complex differences between American and British lives. Still, I found every chapter to be fascinating.

[Danny Bone · Rating 3 out of 5]

An informative review of a barely covered theme. Reinstating some 5m military personnel back into civilian life was always going to be a monumental task, fraught with difficulties. The narrative of the book is relentlessly negative and I could only read in short spells as I didn't wish to be filled with misery on my commute to work. Only towards the end does Allport conclude, 'well, actually, it wasn't all that bad' (my paraphrasing).

[Subetey Baadur · Rating 5 out of 5]

Вельми широкий огляд різного матеріалу 40-50-х років 20 століття щодо проведення демобілізації в британській армії після Другої світової. Цитати з тогочасної преси, інтерв‘ю, матеріали судових справ, висновки фахівців та психологів - все є в цій книзі! Дуже цікаво!

[George Foord · Rating 3 out of 5]

Some interesting information but told very boringly

[Anne · Rating 3 out of 5]

A bit dry

[Anna-Liliya Kokora · Rating 5 out of 5]

Я чудово розумію, що досвід демобілізації військових Британії після Другої світової не є цілком релевантним і, ніколи не стане таким до нашого. Але знати про їх досвід важливо, щоб в майбутньому покращити наш.

Просто прочитайте книжку. Вона нам всім дуже потрібна. Цивільним - найбільше.

P.S. Пригадую, раз, відкривала банку з сардинами, а товариш-ветеран, котрий сидів поруч, аж позеленів від нудоти, і ледь не почав блювати. В книжці описаний подібний епізод. То, може, британський досвід не такий вже і далекий?

[Aaron · Rating 4 out of 5]

Engaging, but brings to focus a problem with a non-academic reading an academic text -- I kept wanting Allport to talk about the soldiers' returns in a holistic, comparative way. However, aside, from a few sentences directed towards the US, he was content to tightly focus on his sub-field of England.

[Sarah · Rating 4 out of 5]

A fascinating read...I never realised the implications of the return home for servicemen at the end of World War Two. There were many difficulties faced and this book uses case studies and media reports to illustrate how different men coped with the situations. My only gripe is that demobbed women were not given a lot of page room.