Іноді достатньо єдиного прикрого випадку, щоб усе пішло шкереберть. Весела прогулянка трьох юних друзів обертається страхіттям, а наступного дня один з них зникає. Пригнічена втратою сина Інна потерпає від осудливих сусідських поглядів й відвертого цькування в реальному житті та в Інтернеті. Громада суголосно вирішила, що провина на її руках — в очах суспільства вона погана мати. Та Інна не збирається коритися й намагається за всяку ціну з’ясувати правду: що примусило її сина піти проти ночі назустріч небезпеці? Публічне приниження, зруйнована шкільна дружба чи таємниця, яку вони з друзями поклялися зберегти?
Відрізнятись від інших ризиковано: тебе засудять. Особливо, якщо ти - підліток. Бо це легко. І нікого не хвилює, як ти будеш з цим жити. Нова книга Поліни Кулакової «Проти ночі» - історія, що яскраво змальовує токсичність натовпу та безжалісні наслідки цькування. Та одночасно, це історія, що дає надію. Надію, що зло буде покаране, а рани обов‘язково загояться.
Раджу поціновувачам гостросоціалки. Ну і про маніяка тут також є😉😉😉
Це моє перше знайомство із творчістю Поліні Кулакової, тому й ставлення до книжки було максимально неупередженим.
Брешу. Вже після прологу я відклав книгу на день, бо вгадував наступні абзаци.
Це невигадливий соціальний трилер на невибагливого читача. Таки соціальний, таки трилер. Але «соціалка» Кідрука та Кулакової — це як дві різні істоти.
У додаток до банального сюжету (де одне кліше гнало друге, а потім з’явилось трете і вони весело взявшись за руки поскакали сторінками) маємо палітру пласких персонажів, які говорять неприродною мовою і поводяться як боти, алгоритм дій яких обумовлений сценою.
Глибина тексту нагадала мені Азовське море: заходиш у водичку, доходиш коли води по коліно, а потім знову дрібноводдя.
Окремо хочеться відзначити антагоніста — це найсмішніший крінж, який я бачив (читав) за останні декілька років. Та й мабуть, мені було так «цікаво» читати, що я не зрозумів нащо він взагалі був потрібен історії, окрім як змусити цільову авдиторію плакати в одному місці й напружуватись в іншому. Ну ще й тягнути інтригу, щоб читач не відклав книжку.
Гаразд, а тепер об’єктивно. Шкодую, що у свої дванадцять читав Марініну, а не подібні книжки, бо тоді б сподобалось. Для підлітків це прекрасна точка входу у читання. Та й «невибагливому читачу» залетить на вечір-два. Мене ж не покидало відчуття, що я дивлюсь якийсь бюджетний серіал на ТБ. Можливо «Проти ночі» для того й призначено.
✍🏻Коли вже всі прочитали цю книгу — я лишень дібралася до неї саме зараз. Чи є сенс описувати сюжет, який ви можете прочитати в безлічі інших відгуків? Скажу відверто — я їх не читала. Просто купила книгу, бо це новинка від Поліни Кулакової, на світлини якої я часто натикалась у просторах букстаграму, та й жанр цілком співпадає з моїми вподобаннями. Та я навіть анотацію не читала. Тож, це була книга, куплена навмання і з цікавості.
✍🏻Бляха, оце книжка! Оце історія. Здається, мої нерви перетворились на колючий клубок, який ледь не тріснув від напруги, поки я її читала. Доречі, прочитала за один вечір і один ранок. Читається дуже швидко, бо сюжет напрочуд динамічний і події стрімко затягують у свій вихор вбивств та розслідувань.
✍🏻Це справжній трилер, який тримає у напрузі до самої останньої сторінки, до останнього слова. Це справжній детектив, у якому поступово розкривається заплутана справа, де всі ниточки плавно перетинаються, пазлики збираються і наприкінці вимальовується цілісна картина. Це справжня соціалка, в якій авторка зачіпає важливі соціальні теми. Це історія, яка може навчити цінувати стосунки з рідними та дружбу, щоб потім не було запізно. Тема жорстокого поводження з тваринами, тема булінгу, насилля в сім'ї, підліткового максималізму, корупції у правосудді, цілковитої несправедливості. Але і у цій темряві є світло..
💭Є над чим задуматись. Є що переосмислити. А головне — ще раз усвідомлюєш, на скільки жорстокими можуть бути люди. Проте, не покидає надія, що справедливість таки існує і світ сповнений не лише жахіттями, а й людьми, які завжди готові підтримати та прийти на допомогу у будь-який момент. Це і є те саме світло, той вогник, що освічує собою темряву безнадії.
Певно, я не ЦА цієї книжки, але це поки що найгірше, що я прочитала цього року.
Плюс: це трилер, щоб почілити пару вечорів.
Мінуси: * вже в першій главі на нас чекає жорстоке вбивство тварини (але ж є безліч способів показати, що персонаж - мудак, окрім як розчавити собаку машиною, правда?); * серійний вбивця крінжовий і виголошує промови в стилі Волдеморта; * авторка виділяє головне в думках/діалогах персонажів курсивом (певно, щоб ми точно не пропустили); * є фактичні неточності (події відбуваються в наші дні, підлітки активно юзають тікток, але в карманах у них купюри по 1 і 2 гривні; персонаж запхав у свій рюкзак гриф від штанги, хоча єдиний гриф, який влізе в рюкзак - від гантелей); * досить шаблонні персонажі (хороший поліцейський, мажорчик-син судді, поганий поліцейський, що бере хабара і закриває справу тощо); * про страждання персонажа, який втратив близьких багато років тому, ми дізнаємось при кожній згадці цього персонажа (а це кожна друга глава); * розв'язка дуже схематична; * троп bury your gays, який вже якось втомив.
Книга чітко показує нам, що таємниці вбивають. Вона не велика, але морально є складною. З кожною сторінкою ти, що раз чіткіше, розумієш, таке може статись насправді, таке вже десь відбувається. І від цього моторошно.
"Таємниці вбивають" - так можна охарактеризувати книгу.
Моя друга прочитана книга цієї авторки і знов дуже цікава.
Черговий роман в стилі соціального трилера. Що дійсно може зробити Кулакова, так це розкрити важливі та важкі теми для суспільства.
Книжка дуже легка, читається на одному подиху, при достатній кількості часу можна прочитати за день. Можливо 2-3 дні)))))
Кулакова розкриває перед нами такі проблеми, як: булінг, стосунки між батьками та дітьми, насилля тощо. Саме тому, історія описана в книзі може відбутись і в реальному житті, в будь-якому місті або селі нашої країни.
Відразу попереджаю це трилер, очікувати хеппі-енду не варто. Ну і готуйтесь до крові та багато багато смертей.
Сама книга мені дуже сподобалась, було цікаво читати і спостерігати за самим сюжетом, та дійти до кінця щоб дізнатись всю суть.
Кулакова, як завжди, під час читання книги тримає в напрузі до самого кінця. Тому це ще більше затягує.
Планую прочитати й інші книги авторки, Кулакова дійсно круто пише. Тому раджу для читання
Перше що кидається в очі - це вміла побудова сюжету та відчуття напруги героїв. Під кінець книги, вже здавалось, що дивлюся голівудський трилер з усіма переходами кадрів і сцен, що догвинчують сюжет до несподіваного фіналу. Теми підняті в книзі з самого початку ставлять у незручне положення, змушують хвилюватися, наче знов переносишся у підлітковий вік з усіма його страхами та проблемами. «Проти ночі» демонструє соціум зі всіма його огріхами, людською тривожністю та жорстокістю, в той же час даючи зрозуміти, що людині нема куди діватися з цього світу, і нема чого робити, окрім як навчитися жити в ньому зберігаючи себе. Дуже тішуся, що суч укр літ має високу планку в жанрі трилерів, яку задає Поліна.
Це міг бути непоганий підлітковий трилер з відповідною віковою проблематикою цькування, неприйняття в групу, розголосу в соцмережах, непорозумінь зі сторони батьків, матеріальноі нерівності, дітей мажорів і т.п. Динамічний і цікавий. Простий і зрозумілий.
Якби звідси викреслити оті всі сині очі-озера, каре кольору міцної кави, медові очі, повні соковиті губи півмісяцем, волосся кольору дубової кори яке розтікається хвилями і виблискує на сонці, брудно-зелений локомотив, блідо-жовта фіранка, брудно-зелені купюри, нудно-рожеве покриття гель-лаку, смарагдові голки сосни в білому піску, лавандовий чохол , багряна фарба залила лице, прохолодна блакить води, шоколадна засмага, погляд зелених і вологих мов щільна ряску на поверхні озера очей, гострий і холодний перед кожним другим поглядом чи думкою, клубочиться безвихідь, клубочиться чорна темрява і тд.
Я не можу сприймати гиркання підлітки з мамою, в якому: — умгу… — буркнула Ніка, рвучко розвернулася спиною до матері. Її осклянілі очі вп‘ялися у вицвілу блакить серпневого неба. — То їсти будеш?
UPD: Увага! В книжці присутнє жорстоке (дуже) поводження з твариною (собакою)! Якби мені про це сказали на початку, я б таку книгу ніколи б не взяла до читання.
UPD2: Колись я написала відгук на дуже сильно негативних емоціях, які викликала в мене ця книга. В мене досі сильний осад, але відгук я перепишу.
В цій історії просто все темно, погано і гнітюче. Тут немає жодного світлого місця, бо з кожною новою сторінкою темна діра все розширюється й розширюється, поки не поглинає читача з головою. З кожним новим реченням і новим абзацом ти чекаєш на новий біль і отримуєш його. Й те, що сталося з єдиним адекватним персонажем в цій історії додає ще більшого болю й незрозумілості сюжету.
Мене неймовірно обурила дуже яскраво описана сцена знущання над твариною . Вважаю таке неприпустимим в літературі. Без подібних описів правда можна обійтися.
Бралася читати книгу на сильному ентузіазмі, бо ж хочу підтримувати українських авторок та авторів. Але, на жаль, не можу віднайти жодної переваги в цій історії для себе.
Часом можна опинитись не в той час і не в тому місці. І тоді все твоє життя повертається на 180 градусів, втрачає сенс, руйнується. ⠀ Підліткам Богдану, Ніці та Артуру не пощастило. Вони стали свідками однієї події, яку б ніколи не мали б побачити…І з того моменту все пішло шкереберть. Знущання, сварки, непорозуміння, у врешті-решт – смерть. ⠀ Ця історія дуже не комфортна для читача, тут вдосталь трагічних, складних і суперечливих моментів. Однак завдяки цьому вона і цінна, адже порушує ряд важливих проблем: ⠀ ▪️прийняття лгбт у суспільстві ▪️булінг і осуд ▪️взаємини батьків та дітей ▪️недобропорядність поліції й чиновників ⠀ Найбільше «Проти ночі» може сподобатись підліткам і юнакам, оскільки головні герої – п’ятнадцятирічні особи, які долають життєві виклики, потрапляють у паскудні ситуації (і намагаються з них вибратись), дружать, люблять і живуть своє підліткове життя. А ще ж тут є лгбт, нині підліткам це надзвичайно цікаво, і важливо, що сучасні українські автори говорять про актуальне. Тут це дуже органічно вплетено в сюжет. ⠀ Для дорослих може бути більш цікавий трилерний аспект цієї історії. Так, у мене є певні запитання до неї. Наприклад, для мене забагато смертей, деякі були навіть зайвими. А те, що сталось на початку з псом.. Ну я навіть коментувати не буду, бо коли згадую, стає погано. Проте тут цікаві й дорослі персонажі. Яким також не легко, вони переживають втрати, особисті проблеми, моральні дилеми. За цим цікаво спостерігати (хоч і важко). ⠀ Я прочитала книгу за день. Не так. Я проковтнула її😄. Надзвичайно складно було відірватись, ти наче прив’язуєшся до героїв і до того, що ж буде далі. Знайомство з авторкою було вдалим. Тому почитаю у Поліни обов’язково ще щось☺️ ⠀ Читали чи може плануєте? Якщо читали, то пишіть свої враження. Цікаво порівняти.
Класна книга! Дуже динамічний трилер, до кінця не здогадаєшся як поверне сюжет. Тішить наш український продукт, не затягнутий, актуальний, цікавий. Мені здається, що з кожною новою книгою Поліна бере досить помітний левел ап, це дуже тішить. Але є й крапка критики😈 ну як критики, моєї суб‘єктивщини. Мені не сподобалась героїня Ніки, і не сподобалось її завершення в книзі. Життя покарало подіями? Ну ні, те, що з нею трапилось - це лише наслідок її вибору і дій. А так то вона інфантильна особа з дуже завищеним его. На фоні інших героїв це чітко помітно. А взагалі - рекомендансьйон. Заповнить ваш вечір, не відірвати від сюжету.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Історія підлітків, які опинилися не в тому місці та не в той час...
Троє підлітків, Артур, Ніка та Богдан люблять проводити час на своїй базі - місці поблизу кар'єру, і стають свідками жорстокого вбивства собаки. І ось тут все рушиться. Їхня дружба зазнає проблем. Таємниці ладні змінити все.
Богдан раптово зникає і його ніхто не може знайти. Його друзі щось знають, проте мовчать. І тут місцевий журналіст вирішує провести своє розслідування. Окрім того, у місті що не день то вбивства.
Що ж до моїх вражень, то це моє перше знай��мство з творчістю авторки. Книжка тяжка, болюча та жорстока. Її важко читати, адже авторка підіймати питання булінгу, сприйняття ЛГБТ спільноти у суспільстві, стосунки батьків та дітей, і насильств. Книжка динамічна і місцями не можна відірватися. Проте, що я зрозуміла для себе, що саме жанр - соціальний трилер, це не моє, адже ти розумієш що таке насправді може відбуватися у реальному житті.
Мені трішки зіпсувала враження кінцівка. Як на мене, занадто багато смертей у цій книжці. Якщо любите соціальні трилери, рекомендую прочитати.
Це було круто, динамічно, захопливо. Книга на 227 сторінок, але крім трилерної сюжетної лінії, авторка згадує про важливі проблеми суспільства, про які варто говорити.
В основі сюжету ми маємо 3 друзів-підлітків: Артура, Богдана, Вероніку. Вони стають свідками жорстокого вбивства собаки неподалік від їхньої «бази» — місце біля кар’єра, де вони любили частенько бувати, бо воно було малолюдним. Однозначно, після побаченого вони були у шоку. І з цього вечора змінилося дуже багато в житті кожного з них.
Також авторка описує нелегку долю матері-одиначки Інни (мама Богдана), яка в 16 років народила сина від великого кохання, а виявилося, що кохання пройшло так само швидко як і з’явилося, вона опинилася без грошей на вулиці з немовлям. Але світ не без добрих людей і одна зустріч змінила життя Інни та Богдана. Так, стоп, не потрібно уявляти тут принца на білому коні, який їх врятував.
Авторка розкриває тут, як на мене, актуальну проблему несприйняття соціуму людей, які «не такі», але по факту це взагалі не проблема, а лише стереотипне мислення багатьох та намагання «вибити цю дурню». Все це призводить до страшних наслідків.
Головний і єдиний плюс - драйв, коли не можеш відірватися від «умовно» сюжету.
Але ж оці мовні кліше, забагато наївних описів.
Нічого не зрозуміло про мотив маніяка. Хоча б кілька слів «як він дійшов до життя такого»?
Дорослі герої поводяться мляво і інфальтільно. Історія Інни також не розкрита - все по верхах, швиденько. Наче є якась насильницька історія в житті, і нуль деталей.
Замість трилера, я б назвала це янг адалтом. Тоді було б легше це сприймати і менш очікувань.
Дякую за двіж і за короткий «метр», але замість наївних описів хотілося б розкриття героїв.
Для мене це трохи недотриллер. Мені сподобалася фраза самої авторки про вінегрет злочинів у цій історії. Це справді вінегрет, але в поганому сенсі. Соціальна складова сумнівна, образ антагоніста не пропрацьований взагалі. Цікаво, що «Памʼятатиму твоє обличчя» для мене виглядає більш зрілим твором, ніж ця історія.
Ну і хотілося б десь бачити попередження про те, що в книзі йдеться про гомосексуалізм, насильство над тваринами, суїцид і купу нецензурної лексики. Знаючи це, я б книгу не читала.
«Абетка» — троє друзів-підлітків, серед яких Богдан, що таємниче зникає одного дня. Та друзі за нього не хвилюються, і мама хлопця Інна не розуміє чому. Вона знає, що в її сина є секрети, але не підозрює як багато. Що страшніше: таємниці дітей, які думають, що вже дорослі, жорстокий чоловік, що бродить містом, чи вбивства, які трапляються журналістам та слідчим то тут, то там? Проте Інна не відає цього всього, вона лише хоче, щоб син повернувся додому. Читати, якщо любите: — трагедію та драму — нелінійність сюжету — таємниці — життя підлітків Це історія про темний бік життя кожного невеличкого містечка, який ми намагаємося не помічати. Коли на знайомі вулиці падає темрява, діти та дорослі проявляють не найкращі свої почуття. Коли ніхто не дивиться, можна випустити жорстокість. І хоча в книзі є явне зло, але не менш лякаючими є вчинки ображеної дитини. Цей роман у більшій мірі про дорослішання, яке проходить поза очима дорослих, а також про те, як одна брехня може перевернути життя багатьох. Емоційно складна книга, що не шкодує читача. Тут у кожного персонажа є своє трагедія. Якщо ви не в ресурсі, зачекайте з прочитанням. Цікава тема, реальні персонажі, дуже динамічно, хоча мені не вистачило тут психології зла. Також зберігається камерність, що була присутня в першій книзі авторки «Я пам’ятатиму твоє обличчя». Багато збіг обставин і, здається, що містечко дуже маленьке, а персонажі постійно там, де їм запланували бути. Роман мені сподобався значно більше за «Я пам’ятатиму твоє обличчя », він глибше занурює нас у людські стосунки. Ще помітила, що авторка не байдужа до собак: вони є вже в двох книгах, і щось підказує, що це не кінець :) Це п’ята книга Поліни Кулакової, якщо не помиляюся. Не уявляю, наскільки приємно читати роман читачам, які починали з авторкою її шлях ще у 2014 році. Дякую письменниці та буду чекати нових історій!
Троє підлітків під час прогулянки стають свідками жахливого злочину. Жорстокий чоловік вчинив вбивство та уник покарання, і це не йде у них з голови. Особливо Богдану, для якого це все наклалося ще й на особисту трагедію та приниження. А наступного дня і сам хлопець зникає... Суспільство звинувачує Інну, в тому що вона непутяща матір і сама винна в зникненні сина, та Інна рішуче налаштована дізнатися правду.
Перед тим як мені продати книгу, авторка мене чесно попередила, що в книзі багато тригерних моменті. І справді, тут і жорстоке поводження з дітьми, і з тваринами, вбивство, цькування та багато іншого, тож чутливим читачам її брати точно не варто. Мене особисто найбільше зачіпали моменти батьки-діти, адже в мене теж донька підлітка.
Сюжет динамічний, всі події книги відбуваються буквально за кілька днів, тому напруга тримається. Сюжет стрибає в 2 часових проміжках, до трагедії і після. Герої цікаві, підлітки звісно як підлітки, але мені особливо сподобалися другорядні, Симко і бабуся. За бабу Тоню взагалі переживала як за свою. Гарно підсвічується тема звинувачення матері в усіх проблемах і те, як коменти в фейсбуку можуть зробити боляче, тож перед тим як шось писати, варто сто разів все обміркувати.
Не вистачило мені більшого розкриття історії власне в фіналі. Можливо, щоб не робити книгу ще більш драматичною, деякі моменти упускаються, але все ж хотілося побачити, що там безпосередньо відбулося, а не дізнатися постфактум зі слів інших героїв. Ну і останній розділ якось не дав мені відчуття завершеності книги.
В цілому знайомство з авторкою вважаю вдалим, книгу я прочитала за 2 вечори, в купе вже всі полягали спати, а мені таки треба було дізнатися, чим все закінчиться. Круто, що в нас є трилери наших українських авторів. Обов'язково візьму ще шось спробувати)
Жанрове визначення роману "Проти ночі" - соціальний трилер. Так-от соціальна складова цієї книжки мені сподобалася найбільше. Троє друзів-старшокласників Богдан, Ніка та Артур стають свідками жорстокого вбивства бродячого пса автомобілістом. Наступного дня між друзями стався розлад: Ніка й Артур перестають спілкуватися з Богданом. Ба більше, дівчина нацьковує на хлопця гопників. Богдана побили, зняли принизливе відео і виклали його в інтернет. Після цього підліток зникає, а через день знаходять його тіло. Вилазить інформація, що Богдан був гомос��ксуалом, через що в нього був конфлікт з матір'ю. Тож поліція не розглядає іншої версії аніж самогубство. Те, як описано переживання втрати мамою Богдана, вдалося письменниці якнайкраще. Інна виклакає щире співчуття. Жінка вважає, що її сина вбили і намагається з'ясувати правду. На фоні основних подій відбуваються два вбивства безхатька та повії. Здавалося б, вони якось пов'язані зі смертю Богдана. Проте, ні. У кінці твору дізнаємося, що причиною смерті Богдана стала випадковість. Плюсами цього роману для мене стали динамічність оповіді, лінія матері Богдана Інни, мінусами - поверховість образів заємин Богдана, Ніки та Артура, нерозкритість їх взаємин, незрозуміла мотивація вбивці, надмір жорстоких сцен.
Перше, що хочеться сказати - мені мало. Хотілось більше смакувати сюжетом і більше розкрити антигероя: я чомусь очікувала, що про нього буде трохи більше, чи чому він вбивав, чи кому він транслював ті відео. Друге, от якраз через те, що книжка маленька, я майже заплакала, от ще б капельку - і мене, так би мовити, дожали б, бо очі були вологі двічі.
Але справді дуже шкода Богдана за таке тотальне не прийняття, шкода, що всі так легко накинулися на маму і що більшість легко судить просто по картинці.
Я була вражена причиною смерті Богдана - не очікувала такого. І не очікувала смерті Макса і Симка --- ці смерті аж мене присадили трохи.
Як наслідок, мені сподобалось, викликало багато різних емоцій і неочікувана розв'язка.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Від першої сторінки книга наповнена великою кількістю таємниць, і ще більше їх стає то цікавіше було читати. Дуже добре передана атмосфера невеликого міста, бідності та корупції на кожному кроці. Сама історія дуже сумна, трагічна та жорстока. Описані сцени знущання над тваринами, булінг, смерть, відчуття втрати, катування. Загалом історія не погана, але наче не розкрита до кінця. Книга дуже мала по обсягу, але в ній завелика кількість подій, які до кінця не розкриті. Наприклад мотив злочинця, а точніше чому він такий, також героя Макса, який наче відіграє певну роль, вона важлива, але чому його так мало? Як на мене, авторці треба було зробити історію трохи довшою, на сторінок 100, але більше прописати деталі, бо кінець книги вийшов замазаним і наче не дописаним.
Це було захопливо й страшно, дякую! Проковтнула текст за декілька годин, бо не відпускав.
Образ Інни просто до сліз. Дуже шкода всіх підлітків, кожного по своєму. Ніка — крутий образ, сповненний протиріч. А ці її брови, така влучна й впізнавана деталька, що одразу перед очима малюється картинка. Загалом кайфувала від таких от дрібних деталей, які будували впізнаваний світ.
Так, жорстоких сцен багато, але я не відчувала жодну з них як жорстокість заради жорстокості. Всі вони працювали на сюжет або на розкриття персонажів.
Поліно, дякую, що говориш про важливе!
P.S. кар'єр і «база» абетки нагадали вайб Невдах з «Воно»😍
мені дуже сподобалось. хороший насичений трилер, де основні події починають закручуватися з перших сторінок. події відбуваються в маленькому містечку і за короткий період часу, тому буквально весь час трапляється щось таке, що змушує читати далі, щоб нарешті вже розплутати цей клубок таємниць. були доволі гидкі моменти, власне, з найогиднішого все і почалось, але в цьому випадку це було виправдано сюжетом, а не зроблено для підтримання інтриги. рекомендую любителям жанру - чудовий варіант щоб почитати за один вечір і відключити голову від усього навколо.
Захоплива і моторошна історія, яка тримає увагу до самого кінця. Книга динамічна, з багатьма загадками і несподіванками. Герої дуже справжні — зі своїми переживаннями, помилками та страхами. Авторка піднімає серйозні соціальні проблеми — такі як насильство, байдужість суспільства та психологічні травми, — і показує, як це впливає на життя людей. Книга читається легко, але залишає сильне емоційне враження і змушує задуматися. Рекомендую!