Про Дунай, одну з найбільших у Європі та найвідомішу ріку Старого Світу, в різний час і різними мовами були написані десятки чудових досліджень. Задля чого, скажіть, вам читати ще одне? Ось відповідь: щоб поглянути на самих себе та своїх сусідів очима стороннього; щоб отримати неочікуваний матеріал для зіставлень та порівнянь.
Дунай – водний горизонт нової Європи, кривий західно-східний спис, на який історія понанизувала сотні подій. Ось цим і цікавий Дунай, як жодна інша річка Старого Світу. Немає в Європі іншого такого бувалого свідка того, з яким болем та муками цей старий світ трансформується у новий. Саме тут багато століть тому сплелися силові лінії германського, романського, слов’янського, угорського, східного світів; тут виникла сучасна Європа; на цих берегах панували і впали щонайменше сім імперій – Римська, Візантійська, Габсбурзька, Османська, Німецька, нацистська, радянська; найрізноманітніші народи споруджували на цих берегах пантеони безсмертним богам і полеглим героям, складали трагічні та піднесені дунайські міфи. Від колишнього нацистського концтабору Маутхаузен до колишнього міста соціалістичного майбутнього, що будували в чистому полі від фундаментів до фабричних труб бетонного Сталінвароша — всього лише неповний день неквапливого шляху річкою.
Продолжение австро-венгерского Корни и корона. Очерки об Австро-Венгрии: Судьба империи. формата интеллектуального путеводителя, где монархию сменила река, а "подданных империи" - "люди Дуная". На сей раз, однако, рамки - Дунай сквозь станы и века - были расставлены уж очень широко, и результат - половодье фактов и зарисовок, эдакую помесь эссе с энциклопедией (эссепедия?) - одолеет не каждый.
Книга о Дунае и всем что с ним связано: геграфические характеристики, истории стран и народов насевших на него.
Структура: от истока к дельте, от страны к стране. По краям глав есть небольшие вставки "Люди Дуная" и "Дунайские истории" + картинки. Объём: 660 страниц.
Мысль Шарого остается в логике главы-страны вещания, но скачет очень вольно (как во временном так и тематическом смысле), от этого создается ощущение растеренности, перенагруженности и невероятной эрудиции автора.
Большую часть я скорее пролистывал, цепляясь за интересующие меня моменты. Труд впечатляющий, но очень завязанный на личность автора, что неполохо, но для энтузиатов, коим я не оказался.
Главное преимущество такой истории, это то что она написана не книжным червём, а путешественником, без пяти минут очевидцем. Живая история, великолепные пейзажи, чудаковатые персонажи. Правда тут два Дуная, и первый из них, облагороженный немецко-австрийско-венгерский, явно по душе автору этой книги. Если бы книгу писал польский писатель-бродяга Анджей Стасюк, всё обстояло бы как раз наоборот.
So you read and read and wait for the book and for the Danube to finally arrive into your country and then you discover that you shared with the author the little crowd at a Phillip Glass concert in this hidden small summer theater in Bucharest, back in 2017 :))