What do you think?
Rate this book
Орден мовчальниць
Портрет української жінки частіше визначає те, про що вона мовчить, ніж те, про що говорить. Та без досвіду цього мовчання не було би голосу, що звучить у цій збірці. Голосу, що обстоює право щиро мовити про гостре горе, поколіннєві травми, стереотипи та архетипи, корені в пекучому ґрунті, відвагу любові й розчарування порожнечею поза масками. Не ззираючись на закиди в надмірній відвертості чи колючості, в надриві й темноті. Бо тільки так і залишаються собою – але й втілюють досвід сотень досі безмовних сестер.
У художньому оформленні та на обкладинці використано картини Катерини Косьяненко.
У художньому оформленні та на обкладинці використано картини Катерини Косьяненко.
144 pages, Hardcover
First published April 24, 2021
10 people are currently reading
132 people want to read
About the author
Катерина Калитко
30 books59 followersКатерина Калитко – поетка, прозаїкиня, перекладачка.
Народилася 1982 року у Вінниці. Закінчила Києво-Могилянську академію. Журналістка за фахом. Лауреатка конкурсів “Гранослов”, “Смолоскип”, фестивалю читаної поезії “Молоде вино”, літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”, премій “Благовіст” і “Культреванш”. Авторка п’яти поетичних збірок, численних публікацій у періодиці, альманахах та антологіях (зокрема, в низці знакових, таких як “Початки”, “Молоде вино”, “Колекція”, “Дві тонни”), а також прозової книги «М.істерія». Перекладає з балканських мов.
Народилася 1982 року у Вінниці. Закінчила Києво-Могилянську академію. Журналістка за фахом. Лауреатка конкурсів “Гранослов”, “Смолоскип”, фестивалю читаної поезії “Молоде вино”, літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”, премій “Благовіст” і “Культреванш”. Авторка п’яти поетичних збірок, численних публікацій у періодиці, альманахах та антологіях (зокрема, в низці знакових, таких як “Початки”, “Молоде вино”, “Колекція”, “Дві тонни”), а також прозової книги «М.істерія». Перекладає з балканських мов.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 33 reviews
Read
April 26, 2021Зазвичай вірші Калитко я читаю, як тексти не дуже знайомою мовою - спочатку бачиш тільки дуже гарну, але не до кінця зрозумілу загальну картину (ба більше, навіть до половини не зрозумілу), а потім з кожним перечитуванням у товщі тексту дедалі чіткіше вимальовується структура - не стає повністю зрозумілою, але суть у самому процесі. Власне, саме за це їх і люблю - за цей дуже екзотичний погляд, за уроки опановування мови іншого.
Ця збірка інакша, прозоріша, значно пряміша - і, напевно, ця рішучість говорити прямо зумовлена центральними темами:
* сміливість говорити знову після травми ("спершу тіло мовчить, вдає, / що не знайоме з душею, / потім - сльози, і щось іще, безіменне, / скручується всередині в міцну, іржаву пружину"),
* сміливість займати простір і залишати слід, навіть коли дуже багато зовнішніх чинників силує до безмовності ("Гарний був би стартап у неототалітарній імперії - / вирощування людей, які не лишають слідів [...] треба ж так, / аби що завгодно зробити з людиною - і негайно забути"),
* ну і мабуть про мовлення, яке заповнює прогалини між нами й тими, хто за спиною ("А коли вони обступають / і мусиш вийняти ніж, / тільки мертві стають за спиною. / Навіть уже не говорять, / але простір пульсує").
Принаймні якось так це бачиться мені. Не можу сказати, що не скучаю за поетикою circa "Катівня. Виноградник. Дім", але, зрештою, то можна й перечитувати - і дуже цікаво, що ж далі.
Ти не віриш, а чи боїшся. Але стільки любові приходить.
Понад час. Понад межі всі. Понад майбутні війни
Ця збірка інакша, прозоріша, значно пряміша - і, напевно, ця рішучість говорити прямо зумовлена центральними темами:
* сміливість говорити знову після травми ("спершу тіло мовчить, вдає, / що не знайоме з душею, / потім - сльози, і щось іще, безіменне, / скручується всередині в міцну, іржаву пружину"),
* сміливість займати простір і залишати слід, навіть коли дуже багато зовнішніх чинників силує до безмовності ("Гарний був би стартап у неототалітарній імперії - / вирощування людей, які не лишають слідів [...] треба ж так, / аби що завгодно зробити з людиною - і негайно забути"),
* ну і мабуть про мовлення, яке заповнює прогалини між нами й тими, хто за спиною ("А коли вони обступають / і мусиш вийняти ніж, / тільки мертві стають за спиною. / Навіть уже не говорять, / але простір пульсує").
Принаймні якось так це бачиться мені. Не можу сказати, що не скучаю за поетикою circa "Катівня. Виноградник. Дім", але, зрештою, то можна й перечитувати - і дуже цікаво, що ж далі.
Ти не віриш, а чи боїшся. Але стільки любові приходить.
Понад час. Понад межі всі. Понад майбутні війни
February 18, 2022
поезії катерини калитко лишаються під шкірою, це якісь неможливі рівні сприйняття для мене. якщо у вас є час і сили прочитати щось одне, то варто прочитати цикл "Четверо" з "Жіночої половини"
Найвідважніші помирають, праба.
І оці твої двоє, і ти сама,
і мій, такий сміливий, мертвий такий.
Буду тепер, як та фатальна вдова
з народної пісні, зчаровувати і зваблювати,
чаркувати з січовиками
у хаті, що на помості.
Поспи, моя ластівкою, сили побережи, -
каже праба.
Хто його зна, що доведеться робити завтра:
копати землю? стріляти?
цілуватися, як востаннє? літати?
March 18, 2023
Які ж це вірші🫀
Я геть зовсім не вмію описувати поезію, бо суть ніколи не римах, не в ритмі, а в тому, що опісля себе залишають вірші.
Так ось, опісля залишається гарний післясмак. Наче березень, тепло, легкий вітер. Так багато всього попереду. І така важка зима позаду. Отаке. Не знаю. Просто вірте на слово.
Я люблю поезію Калитко. І любитиму тепер її "Орден мовчальниць"
Я геть зовсім не вмію описувати поезію, бо суть ніколи не римах, не в ритмі, а в тому, що опісля себе залишають вірші.
Так ось, опісля залишається гарний післясмак. Наче березень, тепло, легкий вітер. Так багато всього попереду. І така важка зима позаду. Отаке. Не знаю. Просто вірте на слово.
Я люблю поезію Калитко. І любитиму тепер її "Орден мовчальниць"
Read
October 6, 2021тепер, здається, знаю, що є поезія, яку можна називати осиротілою
February 11, 2025
дуже гарно, важко оцінити, бо по-перше, не маю з чим порівняти: дуже мало читаю поезії; по-друге, слухала на Мегого і це те, що я Вам рекомендую. Вибраний муз. супровід та начитка (від самої авторки) = ❤️… дуже гарно.
Read
May 10, 2021«Правда ось яка: викинута на загал // ніжність — вітраж з підірваного костелу». Більшість віршів збірки, вірогідно, інспіровані відмінним від ніжності емоціями, та вона загалом справляє подібне враження, ніби роздивляєшся прекрасні уламки посеред руїн. Поки не розумію, як до цього ставитись.
November 21, 2022
Мене побили, потім заплакали і пішли. Хочеться бігти слідом, просити ще.
March 4, 2024
"Вічна надія, як батьків земельний пай."
Передовсім, мені подобається обкладинка. Далі, мені подобається голос Калитко. Також тут класний музичний супровід (аудіокнигу можна прослухати на сервісі Megogo)
"Будівля вокзалу,як птеродактиль у бітумній ямі."
Цикл "Катерина" вражає. Всі літературні, мистецькі і звісно, біблійні посилання тут працюють. Все на своєму місці. Можливо це найкраща українська сучасна поетка.
"Виростати із власних книжок, як з дитячих чобіт.
Безіменне нічне підкрадається, кличе і кличе,
і тоді прокидаєшся вранці — а ще без обличчя,
і ламається світ, бо ще здатен зламатися світ.
Поки бог із машини, а біс із ребра, в розпачІв
імена чоловічі, і степ ще між ними, і сув'язь —
завмирає, як пагін у центрі ґрунтового зсуву,
тепла мова, з якої зізнання, і книги, і спів.
Все це глибше й страшніше, ніж можна сказати, а я
розтопила метал, і несу, і боюсь розілляти.
Поясни ж ти хоч щось — але знову мовчиш, як заклятий,
і земля не говорить, голодна і нічия.
Чорне яблуко ночі гризуть хробаки поїздів,
як бляшанку між шпалами, вітер викачує серце.
Я росту поміж лез і не знаю, навіщо усе це.
І проміння крізь темінь — знайомі зап'ястя худі."
Передовсім, мені подобається обкладинка. Далі, мені подобається голос Калитко. Також тут класний музичний супровід (аудіокнигу можна прослухати на сервісі Megogo)
"Будівля вокзалу,як птеродактиль у бітумній ямі."
Цикл "Катерина" вражає. Всі літературні, мистецькі і звісно, біблійні посилання тут працюють. Все на своєму місці. Можливо це найкраща українська сучасна поетка.
"Виростати із власних книжок, як з дитячих чобіт.
Безіменне нічне підкрадається, кличе і кличе,
і тоді прокидаєшся вранці — а ще без обличчя,
і ламається світ, бо ще здатен зламатися світ.
Поки бог із машини, а біс із ребра, в розпачІв
імена чоловічі, і степ ще між ними, і сув'язь —
завмирає, як пагін у центрі ґрунтового зсуву,
тепла мова, з якої зізнання, і книги, і спів.
Все це глибше й страшніше, ніж можна сказати, а я
розтопила метал, і несу, і боюсь розілляти.
Поясни ж ти хоч щось — але знову мовчиш, як заклятий,
і земля не говорить, голодна і нічия.
Чорне яблуко ночі гризуть хробаки поїздів,
як бляшанку між шпалами, вітер викачує серце.
Я росту поміж лез і не знаю, навіщо усе це.
І проміння крізь темінь — знайомі зап'ястя худі."
October 28, 2023
UPD: відчуваю потребу оновити відгук, бо для книжкового клубу вирішила послухати аудіо в авторській начитці, і це для мене став зовсім інший погляд. Я б дуже хотіла, щоб ця книга була на спотіфаї, щоб окремі вірші могли зʼявлятися в моєму плейлісті. Музичний супровід дуже класно підкреслює настрій.
Відгук на паперову версію:
Я чула багато захоплених відгуків про цю збірку, і дуже її хотіла. На жаль, не можу сказати, що вона лишила мене в захваті. Мені тяжко сприймати поетичну мову пані Катерини, і часто я не розуміла, про що йдеться. Тим не менш, з десяток закладок зробила, більшість на «жіночій половині»
Відгук на паперову версію:
Я чула багато захоплених відгуків про цю збірку, і дуже її хотіла. На жаль, не можу сказати, що вона лишила мене в захваті. Мені тяжко сприймати поетичну мову пані Катерини, і часто я не розуміла, про що йдеться. Тим не менш, з десяток закладок зробила, більшість на «жіночій половині»
August 10, 2021
За що ми любимо Катерину Калитко? Її поезія густа, насичена, болісна, глибока,
сильна, справжня і така самобутня. «Орден мовчальниць» — це наче вихід з-під дії
наркозу, оманливого відчуття, що не прибирає причини, а лиш притлумлює сам біль. Її
можна тільки провідчувати, і ці відчуття повертають нас до життя. Ці вірші — як запах
озону після грози. Це також збірка про дім, любов, і ніжність. У ній так багато птахів, а
отже неба. Це світ із каменю і ніжності. Простір у цій збірці задощений, похмурий,
вітряний, розширений від напруги так, що видушується віконне скло. Відчуття
тривожності і настороженості — відбувається щось велике і страшне. Історія?
Поезія Калитко — як міцний витриманий алкоголь, читати всю збірку одразу не варто.
Краще малими ковтками, смакуючи, розкриваючи біль і загоюючи тим рани.
сильна, справжня і така самобутня. «Орден мовчальниць» — це наче вихід з-під дії
наркозу, оманливого відчуття, що не прибирає причини, а лиш притлумлює сам біль. Її
можна тільки провідчувати, і ці відчуття повертають нас до життя. Ці вірші — як запах
озону після грози. Це також збірка про дім, любов, і ніжність. У ній так багато птахів, а
отже неба. Це світ із каменю і ніжності. Простір у цій збірці задощений, похмурий,
вітряний, розширений від напруги так, що видушується віконне скло. Відчуття
тривожності і настороженості — відбувається щось велике і страшне. Історія?
Поезія Калитко — як міцний витриманий алкоголь, читати всю збірку одразу не варто.
Краще малими ковтками, смакуючи, розкриваючи біль і загоюючи тим рани.
May 22, 2022
"Люди насправді - отрутою повні кухлі,
і кожна розмова на опівнічній кухні,
і кожні вітальні обійми втомлених друзів -
обмін гіркотами, їхня глибока дифузія.
I коли ми розходимось вже перед п'ятою,
вітер лічить до ста і виходить шукати.
У пітьмі озивається людським глибоким схлипом,
стукає в шибу, викручує руки липам,
а тоді - на лівий берег прожогом,
під іншими вікнами каже: досі ще жоден
не виростав самим собою з ялової несвободи.
I якщо екзотична рибка з долоні зістрибне у воду -
будеш довіку шукати, пірнати в пороги пінні.
I сніг пускається.
А вітер, казали ж, iз півдня".
і кожна розмова на опівнічній кухні,
і кожні вітальні обійми втомлених друзів -
обмін гіркотами, їхня глибока дифузія.
I коли ми розходимось вже перед п'ятою,
вітер лічить до ста і виходить шукати.
У пітьмі озивається людським глибоким схлипом,
стукає в шибу, викручує руки липам,
а тоді - на лівий берег прожогом,
під іншими вікнами каже: досі ще жоден
не виростав самим собою з ялової несвободи.
I якщо екзотична рибка з долоні зістрибне у воду -
будеш довіку шукати, пірнати в пороги пінні.
I сніг пускається.
А вітер, казали ж, iз півдня".
June 27, 2023
Багато наклеїла закладок.
Улюблений вірш - Інтербеллум💛
Улюблений вірш - Інтербеллум💛
May 9, 2025
Збірка— неймовірна данина жінкам у родині, осмислення жіночої долі та спадку. Знайоме відчуття втрати опори після втрати близької людини, всеохопна туга і невідворотність відпускання.
До душі також припали тонкі моменти піднесення від любові, чудовий ліричний образ чоловіка — складного, однак доброго.
До душі також припали тонкі моменти піднесення від любові, чудовий ліричний образ чоловіка — складного, однак доброго.
April 1, 2022
"Твоє військо невидиме.
Колюча твоя земля.
І любов — розгубилася,
стоїть
із ножем
на холоді"
"Кожен, хто тут проростає — проростає у мене,
спільне коріння тримає чи роздирає простір".
"Хтось прочитав по нас, живих, поминальну молитву,
тому і виживемо — не вміємо
не суперечити".
"А те, що смертно тобі болить —
то країна твоя".
Не знаю, чи змогла зрозуміти всю геніальність цієї збірки, про яку пишуть у коментарях, але багато відгукнулося.
Колюча твоя земля.
І любов — розгубилася,
стоїть
із ножем
на холоді"
"Кожен, хто тут проростає — проростає у мене,
спільне коріння тримає чи роздирає простір".
"Хтось прочитав по нас, живих, поминальну молитву,
тому і виживемо — не вміємо
не суперечити".
"А те, що смертно тобі болить —
то країна твоя".
Не знаю, чи змогла зрозуміти всю геніальність цієї збірки, про яку пишуть у коментарях, але багато відгукнулося.
July 29, 2022
поезія, яка хочеться читати й перечитувати.
радію, що у нас є Катерина Калитко
радію, що у нас є Катерина Калитко
May 5, 2021
(English below, possibly)
"Поки ми спали, на березі світу поклали мертвих людей,
Поле провини, поросле лезами, стрічає зимовий день.
Стало двома серпами залізне кільце облоги.
Місто впало і покотилось під ноги,
ніби кулька скляна, у якій заховався час."
Хоча я чув про неї і мабуть щось навіть читав, цей приголомшливий вірш, що його Катерина Калитко написала після облоги і катастрофічного знищення Алєппо (ясно, з усіма ще дуже живими відголосами Донецька і інших місць російсько-української війни) був моїм першим свідомо прочитаним її віршем.
З того часу для мене вона була з тих авторок, яких "хочу читати все, що вони написали." Однак руки дійшли аж тепер, із "Орденом мовчальниць."
Поки що перше прочитання, дуже свіжі враження, але це точно дуже крута поезія. Як і в тому вірші, тут багато лез, провини, смерті, відваги, любові, втрати, самотності, безкорінності. Непогано починати знайомство з КК з "Ордену мовчальниць."
***
I've been aware of Kateryna Kalytko for a good few years now, and was struck by "a city fell and tumbled underfoot like a glass marble" in the shattering poem she produced after the siege and devastation of Aleppo - a poem all the more powerful, as echoes of Donetsk and other loci of the Donbas in the Russia-Ukraine war were still very, very fresh.
Anyway, here was a poet, clearly, who needed to be read and was going to be read. I am glad that I have finally laid my hands and my eyes on "The Order of the Silent Women," her latest. No doubt I'll be reading her other collections.
"Поки ми спали, на березі світу поклали мертвих людей,
Поле провини, поросле лезами, стрічає зимовий день.
Стало двома серпами залізне кільце облоги.
Місто впало і покотилось під ноги,
ніби кулька скляна, у якій заховався час."
Хоча я чув про неї і мабуть щось навіть читав, цей приголомшливий вірш, що його Катерина Калитко написала після облоги і катастрофічного знищення Алєппо (ясно, з усіма ще дуже живими відголосами Донецька і інших місць російсько-української війни) був моїм першим свідомо прочитаним її віршем.
З того часу для мене вона була з тих авторок, яких "хочу читати все, що вони написали." Однак руки дійшли аж тепер, із "Орденом мовчальниць."
Поки що перше прочитання, дуже свіжі враження, але це точно дуже крута поезія. Як і в тому вірші, тут багато лез, провини, смерті, відваги, любові, втрати, самотності, безкорінності. Непогано починати знайомство з КК з "Ордену мовчальниць."
***
I've been aware of Kateryna Kalytko for a good few years now, and was struck by "a city fell and tumbled underfoot like a glass marble" in the shattering poem she produced after the siege and devastation of Aleppo - a poem all the more powerful, as echoes of Donetsk and other loci of the Donbas in the Russia-Ukraine war were still very, very fresh.
Anyway, here was a poet, clearly, who needed to be read and was going to be read. I am glad that I have finally laid my hands and my eyes on "The Order of the Silent Women," her latest. No doubt I'll be reading her other collections.
March 10, 2022
Прекрасні вірші від однієї з ключових постатей в сучасній українській літературі.
А тепер без формальностей. Я розтягував читання цієї збірки, як тільки міг. І вона все одно закінчилася. Кожен вірш прочитаний уголос. Але не знаю, чи зміг би скоро знову до неї повернутися. Це подекуди страшно болючі тексти; такі, завдяки яким переконуєшся, що в тебе є серце, бо воно, бляха, як не стискається, завмираючи, то просто болить. Може, тут не місце викладати свої справжні думки та відчуття від цих віршів, але чи можна про них говорити фальшиво? Це було б святотатством.
А тепер без формальностей. Я розтягував читання цієї збірки, як тільки міг. І вона все одно закінчилася. Кожен вірш прочитаний уголос. Але не знаю, чи зміг би скоро знову до неї повернутися. Це подекуди страшно болючі тексти; такі, завдяки яким переконуєшся, що в тебе є серце, бо воно, бляха, як не стискається, завмираючи, то просто болить. Може, тут не місце викладати свої справжні думки та відчуття від цих віршів, але чи можна про них говорити фальшиво? Це було б святотатством.
June 17, 2025
Важко писати відгук на збірку поезій, але я спробую. Вірші, які чіпляють за живе. Які повертають до життя сенси в складні моменти. Які надихають, стимулюють продовжувати боротьбі та не покладати рук. Які розривають серце на шматки, і складають його знову.
Мова авторки вражає та надихає, на мій погляд, це написано майстерно.
Цікава назва збірки, є в ній певна таємничність, бажання доторкнутися до цього таємного знання, відчути себе частиною більшої спільности, розділити свій біль та прожити втрати, поспівчувати та поспівпереживати іншим.
Книга поділена на шість частин, в кожній з яких є певна кількість віршів. Я собі її читала як поему, не сприймала як окремі вірші, радше один вірш перетікав у інший як продовження спільної історії.
Також дуже класне оформлення книги, ілюстрації на обкладинці, щільний папір, яскрава закладинка. Книгу приємну тримати в руках, і також доволі віеликий об'єм, як для збірки віршів. Також мені дуже сподобалася проза авторки Катерини Калитко "Земля загублених", було б добре, якби зробили перевидання цієї книжки.
Мова авторки вражає та надихає, на мій погляд, це написано майстерно.
Цікава назва збірки, є в ній певна таємничність, бажання доторкнутися до цього таємного знання, відчути себе частиною більшої спільности, розділити свій біль та прожити втрати, поспівчувати та поспівпереживати іншим.
Книга поділена на шість частин, в кожній з яких є певна кількість віршів. Я собі її читала як поему, не сприймала як окремі вірші, радше один вірш перетікав у інший як продовження спільної історії.
Також дуже класне оформлення книги, ілюстрації на обкладинці, щільний папір, яскрава закладинка. Книгу приємну тримати в руках, і також доволі віеликий об'єм, як для збірки віршів. Також мені дуже сподобалася проза авторки Катерини Калитко "Земля загублених", було б добре, якби зробили перевидання цієї книжки.
May 13, 2024
Глибина поезії слова і глибина поезії кольору К.Калитко і К.Косьяненко в одній збірці. Кольори слів поетки і слова палітри художниці - сила кожної з них зокрема і сила обидвох разом, тішуся цією книгою і дякую за неї.
June 28, 2021
💔💔💔 поезія на межі
І як я могла її пропустити. Шукатиму попередню збірку 💔
І як я могла її пропустити. Шукатиму попередню збірку 💔
July 28, 2022
Глибоко, сумно. Дивовижний словниковий запас.
December 7, 2022
Таке враження, що свої вірші Катерина пише серцем.
Яке тримає в руці. Вийняла з грудей і тримає
Яке тримає в руці. Вийняла з грудей і тримає
September 29, 2023
*буде пафосно* найсильніша поетеса «нашого» покоління
October 5, 2023
Збірка про мовчання відібрала дар мови
October 29, 2023
В цій збірці Катерина Калитко тонкими щипцями виймає моє серце, а потім повертає назад, і я ще їй за це вдячна.
February 11, 2024
Скло до якого буду повертатися за добавкою
Було б класно додати деякі тексти треками на ютуб мюзік, бо озвучка від самої пані Калитко + музичний супровід неймовірний
Було б класно додати деякі тексти треками на ютуб мюзік, бо озвучка від самої пані Калитко + музичний супровід неймовірний
July 7, 2024
Поезія зовсім не відгукнулася і не зачепила. Гарне оформлення книжки.
November 20, 2025
Мені не зайшла поезія Калитко. Але це дуже індивідуально, якась поезія відгукується, якась ні.
August 19, 2023
Попри насиченість поезій усіма можливими стилістичними фігурами та рештою мовних засобів експресії, "не проймає". Але я розумію, наскільки це суб'єктивно і пов'язано з контекстом.
Displaying 1 - 30 of 33 reviews