What do you think?
Rate this book
Інша Марія
Марія, дівчина з «темним» минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. З її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі…
На хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка. Бабі ж вочевидь потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння…
Щось незбагненне пов’язує обох Марій — молоду й стару, столичну й хутірську… Перший «відьомський» роман «Дому Химер» — історія, що змусить вас повірити.
На хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка. Бабі ж вочевидь потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння…
Щось незбагненне пов’язує обох Марій — молоду й стару, столичну й хутірську… Перший «відьомський» роман «Дому Химер» — історія, що змусить вас повірити.
192 pages, Paperback
Published January 1, 2020
1 person is currently reading
69 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 49 reviews
May 24, 2021
«Інша Марія»
⠀
Ганна Городецька
⠀
Видавництво «Дім Химер», 2020
⠀
Темна Марія: трішки наївна, трішки незрозуміла, трішки незавершена, але варта вашої уваги!
⠀
Дівчина, яка жила сірим, спокійним життям, доки випадково не потрапила не в те місце, не в той час.
⠀
Та чи випадковість?
⠀
Дві Марії, що розділили «дар».
⠀
Та чи бажаний?
⠀
«Темні вміння», отриманні насильницьки, але так і не прийняті...
⠀
Не уникнути їх, не позбутися, та чи перебороти?
⠀
Врятована чи помилувана?
⠀
Мова книжки смачна та густа, як мед, описи яскраві та чіткі, як фотокартки.
⠀
Заплутались?
⠀
Читайте й блукайте сюжетом книжки в пошуках відповідей, як сутінковими нефами Софійського собору...
⠀
Цитата:
⠀
«- Можете зробити так, щоб він кинув її й сильно любив мене? І весь час був зі мною, завжди. Можете?
⠀
- Сильно чи довго? - Марія недобре посміхнулася.
⠀
- Сильно й довго, щоб заміж, щоб діти, - сказала дівчина, пожвавлюючись, наче збиралася розповісти, як правильно підсмажити м‘ясо, - ви ж можете.
⠀
Марія подивилася на цукерки й відчула в роті солодкий горіховий смак. Від голоду її аж нудило.
⠀
- Руки, - сказала Марія.
⠀
Дівчина простягла складені долоні, якими, здавалося, хотіла загребти більше, ніж життя могло їй дати. Марія взяла долоню й піднесла до очей.
⠀
- Можу, - відповіла Марія. «Тільки, - подумала вона, - це треба десь узяти».
⠀
Про книжку:
⠀
«Марія, дівчина з «темним» минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. З її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі…
⠀
На хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка. Бабі ж вочевидь потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння…
⠀
Щось незбагненне пов’язує обох Марій — молоду й стару, столичну й хутірську… Перший «відьомський» роман «Дому Химер» — історія, що змусить вас повірити.»
⠀
#примхливачитака
⠀
Ганна Городецька
⠀
Видавництво «Дім Химер», 2020
⠀
Темна Марія: трішки наївна, трішки незрозуміла, трішки незавершена, але варта вашої уваги!
⠀
Дівчина, яка жила сірим, спокійним життям, доки випадково не потрапила не в те місце, не в той час.
⠀
Та чи випадковість?
⠀
Дві Марії, що розділили «дар».
⠀
Та чи бажаний?
⠀
«Темні вміння», отриманні насильницьки, але так і не прийняті...
⠀
Не уникнути їх, не позбутися, та чи перебороти?
⠀
Врятована чи помилувана?
⠀
Мова книжки смачна та густа, як мед, описи яскраві та чіткі, як фотокартки.
⠀
Заплутались?
⠀
Читайте й блукайте сюжетом книжки в пошуках відповідей, як сутінковими нефами Софійського собору...
⠀
Цитата:
⠀
«- Можете зробити так, щоб він кинув її й сильно любив мене? І весь час був зі мною, завжди. Можете?
⠀
- Сильно чи довго? - Марія недобре посміхнулася.
⠀
- Сильно й довго, щоб заміж, щоб діти, - сказала дівчина, пожвавлюючись, наче збиралася розповісти, як правильно підсмажити м‘ясо, - ви ж можете.
⠀
Марія подивилася на цукерки й відчула в роті солодкий горіховий смак. Від голоду її аж нудило.
⠀
- Руки, - сказала Марія.
⠀
Дівчина простягла складені долоні, якими, здавалося, хотіла загребти більше, ніж життя могло їй дати. Марія взяла долоню й піднесла до очей.
⠀
- Можу, - відповіла Марія. «Тільки, - подумала вона, - це треба десь узяти».
⠀
Про книжку:
⠀
«Марія, дівчина з «темним» минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. З її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі…
⠀
На хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка. Бабі ж вочевидь потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння…
⠀
Щось незбагненне пов’язує обох Марій — молоду й стару, столичну й хутірську… Перший «відьомський» роман «Дому Химер» — історія, що змусить вас повірити.»
⠀
#примхливачитака
June 13, 2022
що відбувається в цій книжці, більш-менш зрозуміло. нащо воно відбувається — то вже інше питання.
теоретично це сільська готика навпіл із міським фентезі, дві історії про одну героїню, порізані на приблизно рівні скибочки й акуратно одна з одною перекладені; теоретично з цього мав би вийти стереоскопічний ефект, у якому історії збагачують і пояснюють одна одну, зрештою складаючись у ціле, як шматочки мозаїки — тим більше, що буквальних мозаїк у цій книжці багато, шкода марнувати таку паралель між формою і змістом. ну, але вийшло як вийшло, замість стереоскопії — ефект швидкого перемотування, де ні на характери, ні на мотивації, ні на світобудову не вистачає місця, а замість міського фентезі — заочна екскурсія софією київською, ексфразиси якої не завжди спрацьовують. сільськоготичні фрагменти були найсильніші, справді цікаві, і якби авторка знала, що робити з героїнею після ініціації, міг би вийти хороший роман, бо писати вона таки вміє.
теоретично це сільська готика навпіл із міським фентезі, дві історії про одну героїню, порізані на приблизно рівні скибочки й акуратно одна з одною перекладені; теоретично з цього мав би вийти стереоскопічний ефект, у якому історії збагачують і пояснюють одна одну, зрештою складаючись у ціле, як шматочки мозаїки — тим більше, що буквальних мозаїк у цій книжці багато, шкода марнувати таку паралель між формою і змістом. ну, але вийшло як вийшло, замість стереоскопії — ефект швидкого перемотування, де ні на характери, ні на мотивації, ні на світобудову не вистачає місця, а замість міського фентезі — заочна екскурсія софією київською, ексфразиси якої не завжди спрацьовують. сільськоготичні фрагменти були найсильніші, справді цікаві, і якби авторка знала, що робити з героїнею після ініціації, міг би вийти хороший роман, бо писати вона таки вміє.
February 10, 2021
"Перше справжнє міське відьомське фентезі", казали передпродажні глашатаї. "Нормальні відьми, а не ці ваші попсові шукачі Лисих гір", казали вони.
"Ну, такоє", відповідаю вам я, а ваше діло, вірити чи нє.
Століття стоїть Софія у Києві, століттями охороняє наш світ від чогось не такого Оранта, століттями знаходилися ті, кому це муляло.
Століттями справжні відьми™ передавали свої знання з покоління в покоління, накопичуючи цукерки з марципанами від звичайних жіночок у розпачі, яким не стає клепки знайти собі пару природнім шляхом, а не методом наговорів-приворотів. Від добрих феьочок їх відрізняє здатність закопати когось у землю заживо, а від злих відьм - ан ніхуя, ніхуя їх не відрізняє від відьм, ну окрім фенотипу - за молодості вони таки красиві, аж поки старість не бере своє.
Марія невнятної етимології потрапляє до хатини справжньої відьми™ і вимушено стає її наступницею. По вєлєнію судьби, так би мовити, але насправді виключно тому, що авторка, схоже, підсвідомо ненавидить чоловіків, тому рідного онука справжньої відьми™ показово катує і страчує. Ібо нєфік. Нечоловіча то справа - баб парувати за цукерки. Марія нова справно вчиться в Марії зношеної (насправді - тупо тиняється туди-сюди і зчитує знання зі Всесвіту, бодай що б це не означало), аж поки не тулить на Київ і не за чим-небудь, а підкласти вибухівку під Софію. Бо, як каже нам йуна авторка, пізнати та заволодіти - означає знищити (така собі ідеологія, скажу я вам, прямо рускім духом смердить, аж млосно стає). Новопридбані вміння закохати у себе всіх, до кого пляшечка дотягнеться, дають свіжій Марії гроші, владу і місце замдиректора у заповіднику просто на 4-й день. Нухуйові такі у вас тут соціальні ліфти, скажу я вам!
А от чи пройде вона цей шлях до кінця, чи встоїть Софія і чи приносить задоволення повна пазуха цицьок, ви вже дізнавайтесь самі, коли прочитаєте, як хочете.
Насправді, авторка замахнулась не просто на рядовий жанровий трилерок-одноденку, а на цілий епос. У мотивах її вгадується жага до великих моральних питань на кшталт "чи маєш ти йти проти призначеного тобі" або "чи має людина визначати долю інших людей". Тут також можна замислитися над тим, чому на весь твір існує тільки три імені, да ще й яких: Марія, Габріела і Серафім, а решта героїв обходяться прізвиськами: Любчик, Кучерявка, Курдуплик, а то й просто професійною ознакою: водій, охоронець, гідиня. Але всі ці розшифровки потаємного сенсу мали б значення, якби твір зразу б заявлявся серією або хоча б претендував на високу полицю. У звичайному трилеру-одноденці, виданому у покет-форматі, ці надбудови сенсів (чи то пошуки їх) виглядають дивно і неприродньо. Як смокінг у придорожній забігайлівці або хутряні шльопанці у опері. Тому залишимо їх, нехай.
До плюсів книги - вона дійсно гарно написана. До мінусів - логіка там і поруч не ночувала 🤓 Але як заповнення пустелі, що пашіє на місці суто українського фентезі, відмінно! Це хоча б реально захопливо читати, хоча й повз фейспалми, куди ж без них
"Ну, такоє", відповідаю вам я, а ваше діло, вірити чи нє.
Століття стоїть Софія у Києві, століттями охороняє наш світ від чогось не такого Оранта, століттями знаходилися ті, кому це муляло.
Століттями справжні відьми™ передавали свої знання з покоління в покоління, накопичуючи цукерки з марципанами від звичайних жіночок у розпачі, яким не стає клепки знайти собі пару природнім шляхом, а не методом наговорів-приворотів. Від добрих феьочок їх відрізняє здатність закопати когось у землю заживо, а від злих відьм - ан ніхуя, ніхуя їх не відрізняє від відьм, ну окрім фенотипу - за молодості вони таки красиві, аж поки старість не бере своє.
Марія невнятної етимології потрапляє до хатини справжньої відьми™ і вимушено стає її наступницею. По вєлєнію судьби, так би мовити, але насправді виключно тому, що авторка, схоже, підсвідомо ненавидить чоловіків, тому рідного онука справжньої відьми™ показово катує і страчує. Ібо нєфік. Нечоловіча то справа - баб парувати за цукерки. Марія нова справно вчиться в Марії зношеної (насправді - тупо тиняється туди-сюди і зчитує знання зі Всесвіту, бодай що б це не означало), аж поки не тулить на Київ і не за чим-небудь, а підкласти вибухівку під Софію. Бо, як каже нам йуна авторка, пізнати та заволодіти - означає знищити (така собі ідеологія, скажу я вам, прямо рускім духом смердить, аж млосно стає). Новопридбані вміння закохати у себе всіх, до кого пляшечка дотягнеться, дають свіжій Марії гроші, владу і місце замдиректора у заповіднику просто на 4-й день. Нухуйові такі у вас тут соціальні ліфти, скажу я вам!
А от чи пройде вона цей шлях до кінця, чи встоїть Софія і чи приносить задоволення повна пазуха цицьок, ви вже дізнавайтесь самі, коли прочитаєте, як хочете.
Насправді, авторка замахнулась не просто на рядовий жанровий трилерок-одноденку, а на цілий епос. У мотивах її вгадується жага до великих моральних питань на кшталт "чи маєш ти йти проти призначеного тобі" або "чи має людина визначати долю інших людей". Тут також можна замислитися над тим, чому на весь твір існує тільки три імені, да ще й яких: Марія, Габріела і Серафім, а решта героїв обходяться прізвиськами: Любчик, Кучерявка, Курдуплик, а то й просто професійною ознакою: водій, охоронець, гідиня. Але всі ці розшифровки потаємного сенсу мали б значення, якби твір зразу б заявлявся серією або хоча б претендував на високу полицю. У звичайному трилеру-одноденці, виданому у покет-форматі, ці надбудови сенсів (чи то пошуки їх) виглядають дивно і неприродньо. Як смокінг у придорожній забігайлівці або хутряні шльопанці у опері. Тому залишимо їх, нехай.
До плюсів книги - вона дійсно гарно написана. До мінусів - логіка там і поруч не ночувала 🤓 Але як заповнення пустелі, що пашіє на місці суто українського фентезі, відмінно! Це хоча б реально захопливо читати, хоча й повз фейспалми, куди ж без них
April 19, 2021
Перегорнула останню сторінку книги і тепер думаю - що це було? Я не зрозуміла нічого.Таке враження, що мало бути не 180, а 360 сторінок - і кожну другу повидирали, бо розповідь рвана і смикана страшне. Наче якесь артхаусне кіно.
Спочатку трохи інтригувала та гілка сюжету, де гг зустрічається з відьмою і змушена сама нею стати. Але далі - як у хащах. Безліч якихось ритуалів і дій, які незрозуміло для чого робляться і куди ведуть. І от вона, ця лінія сюжету, дратує вже так само, як і друга, де гг за чотири дні від волонтерки у стінах Софії Київської переходить в ранг замдиректора завдяки любовному зіллю, влитому в горлянку якомусь олігарху. І намагається пробратися до Оранти, щоб її знищити. Що нею керує, звідки в голові ці ідеї, чому наступниця якоїсь відьми з забитого хутора взагалі це робить?
А ще де прописаний механізм магії, де щось цікавіше, ніж банальні обов'язки рядової відьми робити привороти й наворожити дівчатам красу? Так багато запитань, і так мало відповідей. Не кажучи вже про якісь приховані сенси, символи, ремінесценції, про які йдеться в рецензіях на звороті - пояснювальна бригада, sos!
Добре хоч, читається швидко, формат маленький, втратила всього кілька годин свого часу.
Спочатку трохи інтригувала та гілка сюжету, де гг зустрічається з відьмою і змушена сама нею стати. Але далі - як у хащах. Безліч якихось ритуалів і дій, які незрозуміло для чого робляться і куди ведуть. І от вона, ця лінія сюжету, дратує вже так само, як і друга, де гг за чотири дні від волонтерки у стінах Софії Київської переходить в ранг замдиректора завдяки любовному зіллю, влитому в горлянку якомусь олігарху. І намагається пробратися до Оранти, щоб її знищити. Що нею керує, звідки в голові ці ідеї, чому наступниця якоїсь відьми з забитого хутора взагалі це робить?
А ще де прописаний механізм магії, де щось цікавіше, ніж банальні обов'язки рядової відьми робити привороти й наворожити дівчатам красу? Так багато запитань, і так мало відповідей. Не кажучи вже про якісь приховані сенси, символи, ремінесценції, про які йдеться в рецензіях на звороті - пояснювальна бригада, sos!
Добре хоч, читається швидко, формат маленький, втратила всього кілька годин свого часу.
April 25, 2021
На звороті книги було б не зайвим попередити читачів, що купа подій та дій так і залишаться без пояснень. Ну, бо Софію Київську та відьомство ж текст.
March 16, 2021
«Інша Марія» позиціонується як міське фентезі на тему українського відьомства. Проте для мене ця книга розгорнулася інакше - як містика, магічний реалізм, з великою кількістю алюзій, натяків та відсилок. В центрі сюжету студентка, яка надпиває води з криниці в глухому хуторі й стає бранкою успадкованої сили. Сили та ��олі, яких вона не розуміє, та яких не просила. Власне нерозуміння Марії поділяє і читач, адже історія розгортається таким чином, що ти ніби спостерігаєш крізь замкову щілину за химерними подіями, але не втаємничений у деталі. Тож необхідно пильно придивлятися, розшифровувати символи й виловлювати приховані сенси.
⠀
В тексті багато Софії Київської. Марія, уже наділена силою, влаштовується на роботу в заповідник, адже у неї є таємнича, важлива місія у храмі. Дуже помітно, що авторка залюблена в тему й, читаючи «Іншу Марію», вам неодмінно закортить відвідати згадані у творі місця. А ще захочеться склянки молока і солодких марципанів – так смачно все описано! До слова про описи: стиль оповіді та мова Ганни Городецької на висоті 👏 Ця поетичність, атмосферність і часті повтори – зчитуються, ніби відьомське закляття, сила котрого зростає з кожним промовлянням.
⠀
Найбільше мені сподобалася частина з ініціацією на хуторі. Стара відьма, на обійсті якої й розташована клята криниця, поступово передає накопичену поколіннями силу юній Марії, а та – просто приречена, без права вибору – приймає. Також припав до душі символізм тексту. Не розкриватиму того, що розшифрувала я, але дам натяк — слід шукати у Біблії.
⠀
Книга щиро сподобалася! Але, на мою думку, Інша Марія - це читання не для всіх.
⠀
В тексті багато Софії Київської. Марія, уже наділена силою, влаштовується на роботу в заповідник, адже у неї є таємнича, важлива місія у храмі. Дуже помітно, що авторка залюблена в тему й, читаючи «Іншу Марію», вам неодмінно закортить відвідати згадані у творі місця. А ще захочеться склянки молока і солодких марципанів – так смачно все описано! До слова про описи: стиль оповіді та мова Ганни Городецької на висоті 👏 Ця поетичність, атмосферність і часті повтори – зчитуються, ніби відьомське закляття, сила котрого зростає з кожним промовлянням.
⠀
Найбільше мені сподобалася частина з ініціацією на хуторі. Стара відьма, на обійсті якої й розташована клята криниця, поступово передає накопичену поколіннями силу юній Марії, а та – просто приречена, без права вибору – приймає. Також припав до душі символізм тексту. Не розкриватиму того, що розшифрувала я, але дам натяк — слід шукати у Біблії.
⠀
Книга щиро сподобалася! Але, на мою думку, Інша Марія - це читання не для всіх.
January 3, 2022
Студентка Марія приїздить на практику, йде розпитувати дивакувату стареньку – і навколо починає коїтись якась маячня. Загадкова панянка бродить навколо Софії Київської і дивним збігом обставин влаштувається туди волонтерити – і навколо починає коїтись якась маячня. Анотація до “Іншої Марії” старанно натякає, що поєднання цих сюжетних ліній може стати сюрпризом – але це не так. Хоча хтозна, може, цим лініям краще б не зустрічатися.
“Інша Марія” належить до текстів-сіамських близнюків, яких кортить розділити на дві різні книжки ще до народження, бо синхронізуються вони дивно - і перехід між жанрами не дуже очевидний, і сама логіка оповіді під настрій змінює темп, відсоток психологічної достовірності та точку докладання сюжетних зусиль.
Одна половина – тягучий літній горор про розгублене дівчисько, яке проти власної волі переймає сили від старшої відьми. У цього тексту є все – хороша фольклорна основа, впізнавані типажі, нормальний такий саспенс і прекрасна атмосфера замороку, що чатує в кожній тіні навіть найсонячнішого дня. Але бути кантрі-горором “Марії” не судилося, її позиціонують як темне міське фентезі, а дарма. Ні-ні, формально місто там, адже друга сюжетна лінія (назвімо її архітектурно-езотеричною) крутиться навколо бажання злих сил (що то за злі сили нам так до ладу і не пояснять) проникнути до Софійського собору і зробити недобре наріжному каменю безпеки Української Державності. Окрім уваги до пам’яток архітектури, ця сюжетка ще неабияк вирізняється підміною характерів відчуттями, яскравими булімічними замальовками, блискучими (серйозно, на рівні “Факультету” Березіної) сатиричними вставками, які до сюжету підшиті білими нитками, і сюжетоутворюючою ідеєю, яку я дуже не люблю, умовно кажучи – “боже – не людське”. А найсумніше, що Києва в цьому київському тексті практично нема. Зрештою, місто – це не кілька знакових локацій, навіть з любов’ю, до останнього камінчика, змальованих, місто – це люди, а якраз людей цій повісті страшенно бракує, за них переважно оті самі типажі віддуваються.
“Інша Марія” належить до текстів-сіамських близнюків, яких кортить розділити на дві різні книжки ще до народження, бо синхронізуються вони дивно - і перехід між жанрами не дуже очевидний, і сама логіка оповіді під настрій змінює темп, відсоток психологічної достовірності та точку докладання сюжетних зусиль.
Одна половина – тягучий літній горор про розгублене дівчисько, яке проти власної волі переймає сили від старшої відьми. У цього тексту є все – хороша фольклорна основа, впізнавані типажі, нормальний такий саспенс і прекрасна атмосфера замороку, що чатує в кожній тіні навіть найсонячнішого дня. Але бути кантрі-горором “Марії” не судилося, її позиціонують як темне міське фентезі, а дарма. Ні-ні, формально місто там, адже друга сюжетна лінія (назвімо її архітектурно-езотеричною) крутиться навколо бажання злих сил (що то за злі сили нам так до ладу і не пояснять) проникнути до Софійського собору і зробити недобре наріжному каменю безпеки Української Державності. Окрім уваги до пам’яток архітектури, ця сюжетка ще неабияк вирізняється підміною характерів відчуттями, яскравими булімічними замальовками, блискучими (серйозно, на рівні “Факультету” Березіної) сатиричними вставками, які до сюжету підшиті білими нитками, і сюжетоутворюючою ідеєю, яку я дуже не люблю, умовно кажучи – “боже – не людське”. А найсумніше, що Києва в цьому київському тексті практично нема. Зрештою, місто – це не кілька знакових локацій, навіть з любов’ю, до останнього камінчика, змальованих, місто – це люди, а якраз людей цій повісті страшенно бракує, за них переважно оті самі типажі віддуваються.
March 30, 2021
Шикарна моторошно-химерна історія з безліччю цікавинок про Київ. І цікавинки ці не вигулькують як Пилип з конопель, а стають кістяком історії. Щойно дочитала книгу і вже розумію, що точно буду перечитувати, бажано в Києві, поблизу місця сили 😉
PS. Goodreads однозначно потрібна дванадцяти- або десятибальна система. Тому, що це точно 4+ або 5-) Все ж ближче до 5, ок)
PS. Goodreads однозначно потрібна дванадцяти- або десятибальна система. Тому, що це точно 4+ або 5-) Все ж ближче до 5, ок)
August 23, 2021
Хороша ідея і цікавий сеттінг, але текст дуже сирий - і сюжет провисає (особливо кінцівка), і персонаж_ки непрописані і недомальовані, і над описами, особливо просторовими, недопрацювали.
Але я з цікавістю чекатиму наступних книжок, вони, думаю, цілком можуть вийти суттєво кращими.
Але я з цікавістю чекатиму наступних книжок, вони, думаю, цілком можуть вийти суттєво кращими.
February 8, 2023
This is a weird mix of fantasy, horror, a guide to Kyiv's old churches and a personal tragedy. The English title should be [An]other Mary and it was published in 2020 by the only Ukrainian publisher that specializes in speculative fiction - Дім Химер. There are larger publishers that produce more SFFH titles, but for them it is one of many genres, while this small press publisher tries to be the best in this niche with vaguely defined borders.
Mary is a girl with a questionable past. She gets a job as a volunteer at Ukraine’s 11th century St. Sophia Cathedral - it was the main church since then and while now outside is mostly 18th-century remake, inside the remnants of the original 11th-century mosaic can be seen. Mary has some kind of problems (psychological/esoteric it is hard to say at the start) that she cannot simply enter the sacred ground, even if currently it is not the place of worship but a museum.
Then the second storyline starts: a few years ago Mary was a student and for a summer practice she with a group moves to a village where their goal is to collect recollections of old folk about WW2. She settles down at a standalone house with an ancient woman also named Mary. It turns out that the old woman is a witch and she needs a successor (even unwilling) who would inherit her skills. It can sound like a common wizard’s school trope of fantasy, but it isn’t, for old Mary doesn’t actually teach, instead younger Mary starts losing her subjectivity, consciously but unwillingly doing things…
The premise is interesting, the knowledge of the old and recent history of Old Kyiv churches is definitely present and the author is talented. However, the story isn’t really coherent (maybe intentionally), the characters especially secondary are too flat and even the main ones often do things “out of the blue”, which are hardly linked to an overall plot. This is a debut novel and I hope the author will gain more mastery in her writing.
Mary is a girl with a questionable past. She gets a job as a volunteer at Ukraine’s 11th century St. Sophia Cathedral - it was the main church since then and while now outside is mostly 18th-century remake, inside the remnants of the original 11th-century mosaic can be seen. Mary has some kind of problems (psychological/esoteric it is hard to say at the start) that she cannot simply enter the sacred ground, even if currently it is not the place of worship but a museum.
Then the second storyline starts: a few years ago Mary was a student and for a summer practice she with a group moves to a village where their goal is to collect recollections of old folk about WW2. She settles down at a standalone house with an ancient woman also named Mary. It turns out that the old woman is a witch and she needs a successor (even unwilling) who would inherit her skills. It can sound like a common wizard’s school trope of fantasy, but it isn’t, for old Mary doesn’t actually teach, instead younger Mary starts losing her subjectivity, consciously but unwillingly doing things…
The premise is interesting, the knowledge of the old and recent history of Old Kyiv churches is definitely present and the author is talented. However, the story isn’t really coherent (maybe intentionally), the characters especially secondary are too flat and even the main ones often do things “out of the blue”, which are hardly linked to an overall plot. This is a debut novel and I hope the author will gain more mastery in her writing.
March 7, 2021
Найціннішими для мене виявилися описи архітектури та ремарки з історії Софії Київської. А от сюжет залишив у фрустрації. Перші відчуття були схожими на прочитання першої частини"Дев'ятого дому" Лі Бардуго: героїня волею-неволею втягнута в нові обставини, що обіцяють стати її проблемою. Рух ГГ по сюжету нагадує ковзання у багнюці - якось безпросвітно і чорнушно. Тільки от відмінність: у героїні Лі Бардуго був і внутрішній світ, і такі-сякі терзання, і особиста історія до подій сюжету. Бардуго пробачилася затягнутість: її сюжет швидко закрутився і повів читача до кульмінації. Тут же героїня схожа на порожню оболонку, якою керує намір. Вона настільки пуста, що аж дзвенить. Ми слідкуємо тільки за відчуттям її енергетичного (?) комфорту. Тобто рівень на якому людина реагує на подразники довколишнього середовища: тут тепло, тут холодно, тут багато світла, тут темно, тут голод, тут ситість і тд. Оцей майже тваринний рівень відчуттів буде видимий читачу, що спостерігає за Марією. Тільки замість холодно-тепло, героїні буде боляче чи добре від енергій та ритуалів які вона чинитиме. Окрім цього ми не бачимо і не знаємо нічого ані про минуле дівчини, не розуміємо який у неї характер. Ми мусимо дуже багато додумувати свого, адже авторка постійно недоговорює. А з діалогів персонажів не завжди зрозуміло що та і до чого. В тексті багато лакун, ну і не факт що хтось заповнює їх вірно. Надто мало персонажів, але всі вони виявляються втягнуті в певні перегони... І деякі з них алогічні, інші - встрибують у сюжет як чортик з коробочки. А намір Марії який вів її з самого початку - він змінювався чи вона зробила, що хотіла? Хоча не можу сказати, що про це буде цікаво дізнатися.
February 2, 2021
Яка вона, сучасна українська відьма?
⠀
У книжці чергуються дві історії Марії - життя у Києві і становлення її як відьми у сільській хаті баби Марії. Ми мало знаємо про неї до: дівчина приїхала разом з групою студентів, щоб записувати спогади літніх людей. Випила води з криниці біля старого дому на хуторі - і її доля змінилася. Тут не спадкова відьма, яка все змалку бачила і вчилася. Взагалі, у книжці небагато про те, як Марія здобувала знання.
⠀
Багато місця у романі займає Софійський собор, але мотиви Марії ми не дізнаємося до самого фіналу. Інтрига збереглася чудово.
⠀
Не менш реалістично зображені різного рангу чиновники і начальники, і їхнє ставлення до історичних цінностей. Неймовірний талант гарно говорити і нічого не сказати нагадав мені багатьох державних діячів.
⠀
Поведінка Марії з нахабним багатієм викликала захоплення, але загалом ставлення відьми до чоловіків здалося трохи незрозумілим, поки все розкрилося вкінці.
⠀
Читання буде легшим, якщо трохи прочитати про Софію Київську, яка виявилася досить важливим персонажем книжки. Мені допомогли знання з "Дива" Загребельного.
⠀
Книжка тримає у напрузі аж до фіналу, але мені хотілося б більше деталей, більше про навчання і нові здібності Марії. Якщо не знати її мотивів, то її поведінка - лиш питання без відповідей. Чому вона робить те і те? Не дізнаєшся, поки не дочитаєш, але я люблю, коли авт��р підкидає хибні версії. Це моя суб'єктивна забаганка.
Але атмосфера у романі чудова: насичена, магічна, темна. Відчуваєш загадку, небезпеку. Сильні емоції вона викликає.
⠀
У книжці чергуються дві історії Марії - життя у Києві і становлення її як відьми у сільській хаті баби Марії. Ми мало знаємо про неї до: дівчина приїхала разом з групою студентів, щоб записувати спогади літніх людей. Випила води з криниці біля старого дому на хуторі - і її доля змінилася. Тут не спадкова відьма, яка все змалку бачила і вчилася. Взагалі, у книжці небагато про те, як Марія здобувала знання.
⠀
Багато місця у романі займає Софійський собор, але мотиви Марії ми не дізнаємося до самого фіналу. Інтрига збереглася чудово.
⠀
Не менш реалістично зображені різного рангу чиновники і начальники, і їхнє ставлення до історичних цінностей. Неймовірний талант гарно говорити і нічого не сказати нагадав мені багатьох державних діячів.
⠀
Поведінка Марії з нахабним багатієм викликала захоплення, але загалом ставлення відьми до чоловіків здалося трохи незрозумілим, поки все розкрилося вкінці.
⠀
Читання буде легшим, якщо трохи прочитати про Софію Київську, яка виявилася досить важливим персонажем книжки. Мені допомогли знання з "Дива" Загребельного.
⠀
Книжка тримає у напрузі аж до фіналу, але мені хотілося б більше деталей, більше про навчання і нові здібності Марії. Якщо не знати її мотивів, то її поведінка - лиш питання без відповідей. Чому вона робить те і те? Не дізнаєшся, поки не дочитаєш, але я люблю, коли авт��р підкидає хибні версії. Це моя суб'єктивна забаганка.
Але атмосфера у романі чудова: насичена, магічна, темна. Відчуваєш загадку, небезпеку. Сильні емоції вона викликає.
August 3, 2021
Під час читання мої враження коливались від "чудово" до "жахливо". З того, що безперечно сподобалось: небанальний сюжет, добра мова, майстерне переплетіння двох ліній викладу, фольклорне та історичне підґрунтя.
З того, що викликало внутрішній спротив: героїня без минулого. Дівчина, наче лялька, що її витягнули з шухляди перед початком вистави. Ми не знаємо про неї геть нічого до моменту практики, ніби її ніколи не існувало. Та вона навіть не знає, як звати її однокурсниць. Родина, друзі, мрії, плани, біль і розчарування - цього всього у героїні зовсім немає. Через це складно їй співчувати, бо вона - лялька, а не жива людина, життя якої зруйнували (Чи навпаки? Врятували? Трясця, як я можу знати? Я прочитала про цю дівчину майже 200 сторінок, а вона досі - незнайомка, білий аркуш, її мотивація не зрозуміла). Інше - то вже дрібниці, враження, надто крихкі для згадки.
З того, що викликало внутрішній спротив: героїня без минулого. Дівчина, наче лялька, що її витягнули з шухляди перед початком вистави. Ми не знаємо про неї геть нічого до моменту практики, ніби її ніколи не існувало. Та вона навіть не знає, як звати її однокурсниць. Родина, друзі, мрії, плани, біль і розчарування - цього всього у героїні зовсім немає. Через це складно їй співчувати, бо вона - лялька, а не жива людина, життя якої зруйнували (Чи навпаки? Врятували? Трясця, як я можу знати? Я прочитала про цю дівчину майже 200 сторінок, а вона досі - незнайомка, білий аркуш, її мотивація не зрозуміла). Інше - то вже дрібниці, враження, надто крихкі для згадки.
August 16, 2021
Перший український відьмський роман - звучить претензійно. Та і як по-іншому, коли тут відьми, Собор Софії Київської, жертвоприношення та підступ, а книга наскрізь просякнута магією та атмосферою Великої Оранти.
Марія ніколи не була показною чи цікавою. Звичайна сіра мишка, яка боїться навіть пискнути. Тому і ставляться до неї відповідно - як до порожнього місця. І все було б і далі так, та тільки та поїздка на практику, криниця з дивною водою та стара "безневинна" бабуся сторили нову, Іншу Марію. Тепер її ціль не завести друзів чи заговорити з хлопцем, а в підвалах Софії Київської. Чи зможе вона досягнути бажаного?
"Інша Марія" Ганни Городецької - дебют і доволі непоганий. Унікальний сюжет, в який вплелись дві непоєднувані риси. Неймовірні описи архітектури Києва та Софії. Такі смачні, що хочеться побродити коридорами святині не одну годину. Декілька колоритних персонажів, які з'являються в нанеочікуваніший момент та рухають сюжет. З цими компонентами все чудово, трохи з перцем та запахом ладану.
Але є і свої але. Головна героїня - сильна відьма - яка стала нею неймовірно швидко. От вона ще вчиться, а вже мегакрута. Обриви часових ліній. Не маю нічого проти такого типу оповіді, мені навіть дуже сподобалось, але за рахунок цього багато пробілів в оповіді, які хотілося побачити завершеними, а багато моментів поясненими. Ці "пробіли" псували загальне враження від книги.
Читати чи не читати вирішувати вам, але "Інша Марія" - гарний приклад відьмської прози в #сучукрліті . Мені загалом сподобалося, оцінка -3,5, все ж до 4 не дотягнула.
Марія ніколи не була показною чи цікавою. Звичайна сіра мишка, яка боїться навіть пискнути. Тому і ставляться до неї відповідно - як до порожнього місця. І все було б і далі так, та тільки та поїздка на практику, криниця з дивною водою та стара "безневинна" бабуся сторили нову, Іншу Марію. Тепер її ціль не завести друзів чи заговорити з хлопцем, а в підвалах Софії Київської. Чи зможе вона досягнути бажаного?
"Інша Марія" Ганни Городецької - дебют і доволі непоганий. Унікальний сюжет, в який вплелись дві непоєднувані риси. Неймовірні описи архітектури Києва та Софії. Такі смачні, що хочеться побродити коридорами святині не одну годину. Декілька колоритних персонажів, які з'являються в нанеочікуваніший момент та рухають сюжет. З цими компонентами все чудово, трохи з перцем та запахом ладану.
Але є і свої але. Головна героїня - сильна відьма - яка стала нею неймовірно швидко. От вона ще вчиться, а вже мегакрута. Обриви часових ліній. Не маю нічого проти такого типу оповіді, мені навіть дуже сподобалось, але за рахунок цього багато пробілів в оповіді, які хотілося побачити завершеними, а багато моментів поясненими. Ці "пробіли" псували загальне враження від книги.
Читати чи не читати вирішувати вам, але "Інша Марія" - гарний приклад відьмської прози в #сучукрліті . Мені загалом сподобалося, оцінка -3,5, все ж до 4 не дотягнула.
April 16, 2021
Перше українське міське фентезі мені здалося далеким та не зовсім зрозумілим.
В центрі сюжету - Марія, студентка, яка навчається в культурологічній сфері і має набрати інформацію про Другу світову від її очевидців. Доля зводить героїню з бабою Марією, яка є відьмою. Паралельно автор подає нам другу сюжетну лінію, де ця ж Марія влаштовується працювати волонтеркою в Софію Київську, бо її тягне туди невідома сила.
І ось, в першій лінії Марія молодша навчається в Марії старшої усякому різному, а ще багато їсть, бо її мучить постійний голод, відрощує волосся та п'є чай з якоїсь дивної трави.
В другій сюжетній лінії Марія молодша вештається Софією Київською, знаходить олігарха (якого може задовольнити одними помахом пальця й за це він купує їй квартиру) та шукає місце істини і як сісти на трон. Що за трон - не зрозуміло.
Взагалі, в книзі для мене багато не зрозумілого. Так, твір невеликий, усього 180 сторінок, але окрім історії Софії та деяких місць Києва - мене нічого не зацікавило. Хто така Марія, та й усі Марії, які з'являються в книзі - хтозна. Що за трон і яка сила нею керує - хз....
В центрі сюжету - Марія, студентка, яка навчається в культурологічній сфері і має набрати інформацію про Другу світову від її очевидців. Доля зводить героїню з бабою Марією, яка є відьмою. Паралельно автор подає нам другу сюжетну лінію, де ця ж Марія влаштовується працювати волонтеркою в Софію Київську, бо її тягне туди невідома сила.
І ось, в першій лінії Марія молодша навчається в Марії старшої усякому різному, а ще багато їсть, бо її мучить постійний голод, відрощує волосся та п'є чай з якоїсь дивної трави.
В другій сюжетній лінії Марія молодша вештається Софією Київською, знаходить олігарха (якого може задовольнити одними помахом пальця й за це він купує їй квартиру) та шукає місце істини і як сісти на трон. Що за трон - не зрозуміло.
Взагалі, в книзі для мене багато не зрозумілого. Так, твір невеликий, усього 180 сторінок, але окрім історії Софії та деяких місць Києва - мене нічого не зацікавило. Хто така Марія, та й усі Марії, які з'являються в книзі - хтозна. Що за трон і яка сила нею керує - хз....
March 17, 2021
Якщо чесно мені не сподобалось...
Хоча наче написано просто, легко читається і навіть атмосфера жанру тримається.. І впевнена що книга, знайде свого читача І я рада, що з'являються нові сучасні автори
Просто, це виявилось не моє..
Не вистачило мені глибини. Емоцій, внутрішньої трансформації, сучасності.. Можливо я забагато очікувала.
Але кожен текст має право на існування, і якщо історія вже сказана то знайде своїх поціновувачів
Хоча наче написано просто, легко читається і навіть атмосфера жанру тримається.. І впевнена що книга, знайде свого читача І я рада, що з'являються нові сучасні автори
Просто, це виявилось не моє..
Не вистачило мені глибини. Емоцій, внутрішньої трансформації, сучасності.. Можливо я забагато очікувала.
Але кожен текст має право на існування, і якщо історія вже сказана то знайде своїх поціновувачів
January 22, 2024
Що тут можна знайти: оригінальний погляд на відьом, Київ, зокрема Софію Київську. Взагалі тут багато гарної урбаністики. Але світобудови мені бракувало. І характерів персонажів мені дещо бракувало. Мабуть мені було також складним і неінтуїтивним виклад і переплетення історій цих двох Марій.
January 14, 2021
Є книжки, про які забуваєш, щойно відкладаєш, і не згадуєш, поки знову не береш до рук. А є інші - до яких вертаєшся думками протягом дня і хочеш уже нарешті сісти й читати. Але й дочитувати трохи лячно - а що як автор виверне так, що буде прикро, сумно і взагалі - розчарування...
Останні кілька днів я прожила з Марією. Точніше, двома. Студенткою сірою мишкою, яка приїхала на практику в село збирати фольклор, і владною молодою жінкою, яка влаштовується працювати у Софію Київську, добре знає, чого хоче і як цього досягти. Про те, що їх пов'язує, розповідати не буду, щоб не псувати процес читання. Скажу лише, що в Ганни Городецької не менше химерних таємниць, ніж у Дена Брауна. ;) Ну і Софія - це справді місце сили, от тільки як і хто хоче використати цю силу...
Коли я у школі прочитала "Диво" Загребельного, мене дуже вабило до Софії, хотілося побачити все на власні очі... Але коли ми з подружкою на першому курсі таки поїхали туди - я була дещо розчарована... І от тепер "Інша Марія" спонукає подивитися на Софію глибше, я хочу побачити всі ті дивовижні місця, якими ходила Марія, і відчути цю прадавню силу...
Дебютна книжка Ганни Городецької захоплює не лише сюжетом, екшеном, цікавими персонажами, а й живою соковитою мовою, пересипаною оригінальними влучними порівняннями. Схоже, це фішка авторки, тож чекатиму її нових книжок.
Останні кілька днів я прожила з Марією. Точніше, двома. Студенткою сірою мишкою, яка приїхала на практику в село збирати фольклор, і владною молодою жінкою, яка влаштовується працювати у Софію Київську, добре знає, чого хоче і як цього досягти. Про те, що їх пов'язує, розповідати не буду, щоб не псувати процес читання. Скажу лише, що в Ганни Городецької не менше химерних таємниць, ніж у Дена Брауна. ;) Ну і Софія - це справді місце сили, от тільки як і хто хоче використати цю силу...
Коли я у школі прочитала "Диво" Загребельного, мене дуже вабило до Софії, хотілося побачити все на власні очі... Але коли ми з подружкою на першому курсі таки поїхали туди - я була дещо розчарована... І от тепер "Інша Марія" спонукає подивитися на Софію глибше, я хочу побачити всі ті дивовижні місця, якими ходила Марія, і відчути цю прадавню силу...
Дебютна книжка Ганни Городецької захоплює не лише сюжетом, екшеном, цікавими персонажами, а й живою соковитою мовою, пересипаною оригінальними влучними порівняннями. Схоже, це фішка авторки, тож чекатиму її нових книжок.
November 15, 2021
Зовсім не сподобалась. Відчуття, що в книжці вирвали сторінку через одну, і що там відбувалось тепер знає лише авторка
February 1, 2021
Це книга, яка дуже добре починається і нічим особливим не закінчується. На початку в ній, здається, прекрасно все: авторський стиль, тягучий, заворожуючий саспенс, об'ємна героїня, про яку хочеться дізнатися і зрозуміти більше. Але останні сторінки перегортаються, а більшість питань залишаються без відповіді, саспенс вихолонув, бо не може розігріватися вічно, катарсис не наступив, і не лише добро не перемогло над злом (бо в принципі, нам так ніколи і не стає ясно, де тут добро), але взагалі не дуже зрозуміло, хто і наскільки переміг. Я тверезо усвідомлюю, що таким міг бути задум авторки, зробити цей текст таким собі віконцем у незбагненний світ, крізь яке можна щось піддивитися, але нічого не можливо достеменно зрозуміти. І я загалом такий підхід теж толерую, мені не обов'язково отримувати всі відповіді на питання, я можу миритися з відкритим фіналом, але для цього до фіналу мене має підвести неймовірної філігранності та атмосферності текст, який затягує і не відпускає, і в відкритому фіналі хочеться кинути книжкою об стінку та заволати: "Це не справедливо! Я маю право знати!", розуміючи, що тебе ніхто не почує, і тепер ти все життя будеш повертатися думками до цієї історії, домислюючи їй то один, то інший кінець. "Інша Марія" хороший текст, майстерний текст, але не настільки. В "Іншій Марії" я просто заскучала на третій третині книжки з невідступним відчуттям, що авторка занадто хвилюється про те, як закінчити книжку і заадто сильно боїться видатися банальною. Втім, оскільки це дебютний роман, я все одно відчуваю бажання поставити високу оцінку, бо явно заповідається на те, що в нас з'являється цікаве нове ім'я. Я однозначно буду слідкувати за Ганною Городецькою, сподіваючись, що наступні тексти будуть кращими і яскравішими, адже так і має бути з набуттям досвіду.
Окремий низький уклін за майстерність роботи з матеріалом. Попри недоліки роману, тепер не полишає бажання відвідати Софію Київську, в якій не була вже десятки років.
Окремий низький уклін за майстерність роботи з матеріалом. Попри недоліки роману, тепер не полишає бажання відвідати Софію Київську, в якій не була вже десятки років.
April 13, 2021
Зазвичай для того, щоби писати про враження від книги, я чекаю, поки думки вляжуться, емоції вщухнуть. Я зможу видихнути і тільки тоді виписати все, що вже зайняло свої місця на поличках у моїй голові. Але зараз не той випадок. Буду писати на вдиху.
«Інша Марія». Про сюжет – не відірватись, чесно. Це коли в голові : «Що ж там далі? А вона ж як? Невже так станеться? А він де?». Коротше, історія цікава і за формою, і за змістом. До речі, з формою авторка погралась. І дуже вдало, на мою думку.
Про головну герїню – яскрава, переконлива, така, за яку переживаєш. Навіть не дивлячись на той факт, що вона реальна відьма. Вибачте за спойлер, сама не люблю, але інакше ніяк не сказати.
Про атмосферу – хоча цей Роман і віднесли до фентезі, з чим я категорично не погоджуюсь, з першого і до останнього речення авторка занурює нас у готику. Я вважаю, що «Інша Марія» – готичний Роман. Зараз ви уявили собі похмурі стіни котрогось із європейських соборів, що давить нас крихітних своєю величчю. Але ж є Італія, наприклад, де готика полум’яні юра. В романі величезне місце займає саме такий готичний Київ. Він – окремий герой, до якого авторка геть небайдужа, м‘яко кажучи. Зібрати стільки реальних фактів, приділити стільки уваги деталям, багато разів підкреслити значущість окремих будівель, стін, фресок – говорить саме про велику любов до міста і його історії. І це працює на текст. Взагалі скажу, що я не побачила нічого зайвого там (в тексті), що б на нього не працювало.
Про ідею – якщо я вже збовтнула, що у романі є відьма, то зрозуміло: є і містика. І може здатися, що твір про те, що світло повинно чи нє перемагати темряву. Але для мене цей роман про силу людини. І хоча на перший погляд може здатися, що людина слабка, від неї нічого не залежить, все вже кимось (зачасту темними силами) вирішено і пороблено за нас і нам маленьким, то шлях героїні Ганни Горолецької заперечує ці балачки. Бо тут людина перемогла. Можливо, вона не врятувала світ, а кінець роману натякає, що ще буде штормити, але й не підкорилася, не пішла проти себе. І це для мене найголовніше, що я винесла після прочитання «Іншої Марії».
А ще хочеться весни і по роздивлятися пильненько всю ту готичну красу, про яку йдеться у романі. Знаєте про що це говорить? Про те, що текст не відпускає, і ніяке це не фентезі, бо ось вона та вежа, полум’яні, іди і дивись.
«Інша Марія». Про сюжет – не відірватись, чесно. Це коли в голові : «Що ж там далі? А вона ж як? Невже так станеться? А він де?». Коротше, історія цікава і за формою, і за змістом. До речі, з формою авторка погралась. І дуже вдало, на мою думку.
Про головну герїню – яскрава, переконлива, така, за яку переживаєш. Навіть не дивлячись на той факт, що вона реальна відьма. Вибачте за спойлер, сама не люблю, але інакше ніяк не сказати.
Про атмосферу – хоча цей Роман і віднесли до фентезі, з чим я категорично не погоджуюсь, з першого і до останнього речення авторка занурює нас у готику. Я вважаю, що «Інша Марія» – готичний Роман. Зараз ви уявили собі похмурі стіни котрогось із європейських соборів, що давить нас крихітних своєю величчю. Але ж є Італія, наприклад, де готика полум’яні юра. В романі величезне місце займає саме такий готичний Київ. Він – окремий герой, до якого авторка геть небайдужа, м‘яко кажучи. Зібрати стільки реальних фактів, приділити стільки уваги деталям, багато разів підкреслити значущість окремих будівель, стін, фресок – говорить саме про велику любов до міста і його історії. І це працює на текст. Взагалі скажу, що я не побачила нічого зайвого там (в тексті), що б на нього не працювало.
Про ідею – якщо я вже збовтнула, що у романі є відьма, то зрозуміло: є і містика. І може здатися, що твір про те, що світло повинно чи нє перемагати темряву. Але для мене цей роман про силу людини. І хоча на перший погляд може здатися, що людина слабка, від неї нічого не залежить, все вже кимось (зачасту темними силами) вирішено і пороблено за нас і нам маленьким, то шлях героїні Ганни Горолецької заперечує ці балачки. Бо тут людина перемогла. Можливо, вона не врятувала світ, а кінець роману натякає, що ще буде штормити, але й не підкорилася, не пішла проти себе. І це для мене найголовніше, що я винесла після прочитання «Іншої Марії».
А ще хочеться весни і по роздивлятися пильненько всю ту готичну красу, про яку йдеться у романі. Знаєте про що це говорить? Про те, що текст не відпускає, і ніяке це не фентезі, бо ось вона та вежа, полум’яні, іди і дивись.
January 15, 2021
Мені здається, дебют Ганни Городецької вельми успішний. Перед нами сучасний міський роман, в центрі якого не тільки Марія та її колеги, не тільки бабка-ворожка, а і Його Величність Собор. Софія постає тут не менш велично і деталізовано, ніж собори у творах Умберто Еко.
Авторка вдало поєднує побутові деталі, тонкі психологічні спостереження із народними уявленнями, приворотами, іншими «відьомськими» таємницями. Все це відсилає до глибин народної поетики та світоспийняття.
Ганна вміє заінтригувати, наповнити текст поетичними порівняннями, дією, дією і ще раз дією. Тут немає класних описів природи чи іншої «води», якими раніше розбавляли в’ялі тексти «класики» літератури. Ця насиченість дії, стилістична вивіреність і є головними здобутками молодої письменниці. Надіюся, нас чекають ще багато літературних перлин від Ганни. Щасливої дороги!
Авторка вдало поєднує побутові деталі, тонкі психологічні спостереження із народними уявленнями, приворотами, іншими «відьомськими» таємницями. Все це відсилає до глибин народної поетики та світоспийняття.
Ганна вміє заінтригувати, наповнити текст поетичними порівняннями, дією, дією і ще раз дією. Тут немає класних описів природи чи іншої «води», якими раніше розбавляли в’ялі тексти «класики» літератури. Ця насиченість дії, стилістична вивіреність і є головними здобутками молодої письменниці. Надіюся, нас чекають ще багато літературних перлин від Ганни. Щасливої дороги!
January 17, 2021
Епіграфом до «Іншої Марії» могли б стати слова з апокрифічного Євангелія: «Якщо ти оволодів силою, що схована всередині тебе, вона приведе тебе до порятунку. Якщо ти не приборкав силу, що схована всередині тебе, вона тебе зруйнує».
У книжці, як у літописі колективного несвідомого України, зафіксовано спроби наших сучасників оволодіти правічною силою, яка робить людей іншими (адже й Марія, історію якої зберігає Софія Київська, і Марія, що напилася води з незамуленої криниці на хуторі – інші люди). Немає значення, чи ти свідомо прийняв ту силу, чи проти своєї волі – ти став іншим і уже не зможеш жити як раніше, і невідомо чи зцілишся і будеш зцілювати, чи використовуватимеш, руйнуватимеш тих, хто поруч, і врешті-решт загинеш.
«Інша Марія» – українська містерія подолання дороги до мудрості. Здається так близько той собор, а увійти й опанувати силу не вдається, бо йдеш як в тумані, як уві сні, ноги не слухаються, а потрібно поспішати, бо над місцями сили нависла небезпека – бути знищеними, розібраними на шматки і розтягненими по палацах. Проте надія на інше життя залишається, бо інші люди, серед яких і дебютантка Ганна Городецька, відчувають душу українського народу, роблять спроби осмислити відчуте і вперто йдуть до змін.
Палає Україна… Але ще є криниці, де можна напитися води і кличе до себе Софія Київська…
#ukrainianbooks
#ovo
#читай_з_OVO
#вигравай_з_OVO
#читайки
#ГаннаГородецька
#ІншаМарія
May 7, 2023
Мені дуже сподобалася ця повість
Об'ємні персонажі, шикарні детальні описи локацій, гарні ілюстрації
Все чудово!
Об'ємні персонажі, шикарні детальні описи локацій, гарні ілюстрації
Все чудово!
February 2, 2021
Майстерно й атмосферно. Ні на що не схоже. Гарне зображення унікального українського відьомства.
March 12, 2021
Яку силу потрібно мати, щоб подолати зло всередині себе?
⠀
Звичайна студентка Марія потрапляє в неприємності: попри її власне бажання, стара відьма передає дівчині свої здібності.
⠀
Та не лише їх. Разом зі здібностями Марія отримує завдання.
⠀
Величну відьомську місію, яка може повністю змінити баланс добра і зла.
⠀
Що саме повинна зробити Марія і чи зможе вона дійти до кінця - читайте в книзі 📚 «Інша Марія».
⠀
Шикарна темна атмосфера і архітектура Києва, на який ви поглянете зовсім під іншим кутом. А ще зовсім інша Марія.
⠀
Реальність та вигадка переплітаються і ти вже не розумієш, де межа між ними. Це безперечний плюс історії (наприклад, реальне падіння стіни храму, яке майстерно введено в розповідь).
⠀
На жаль, головна героїня викликала у мене антипатію. Лише на останній сторінці вона таки змогла заслужити крихту поваги в моїх очах🤷🏻♀️
⠀
⛔️ Попереджую: цю книгу зрозуміють не всі. Однозначно. Якщо ви «не в темі» нюансів релігії та відьомської теми - вас, скоріш за все, не зачепить. Немов сліпий, ви будете навпомацки продиратись крізь рядки. Деякі сюжетні лінії так і не розкриються. Буде відчуття постійної недосказанності. Питань буде багато.
⠀
Хоча я обізнана в релігійний нюансах, трохи питань і у мене залишилось.
⠀
І ще (суто технічне): кажуть така кількість порівняльних зворотів подобається критикам, але мені, як пересічному читачеві, їх було забагато.
⠀
В цілому, шикарна атмосфера вже заслуговує на те, щоб книга була прочитаною. Спробуйте розгадати усі приховані сенси. Можливо, у вас вийде краще😉
⠀
Звичайна студентка Марія потрапляє в неприємності: попри її власне бажання, стара відьма передає дівчині свої здібності.
⠀
Та не лише їх. Разом зі здібностями Марія отримує завдання.
⠀
Величну відьомську місію, яка може повністю змінити баланс добра і зла.
⠀
Що саме повинна зробити Марія і чи зможе вона дійти до кінця - читайте в книзі 📚 «Інша Марія».
⠀
Шикарна темна атмосфера і архітектура Києва, на який ви поглянете зовсім під іншим кутом. А ще зовсім інша Марія.
⠀
Реальність та вигадка переплітаються і ти вже не розумієш, де межа між ними. Це безперечний плюс історії (наприклад, реальне падіння стіни храму, яке майстерно введено в розповідь).
⠀
На жаль, головна героїня викликала у мене антипатію. Лише на останній сторінці вона таки змогла заслужити крихту поваги в моїх очах🤷🏻♀️
⠀
⛔️ Попереджую: цю книгу зрозуміють не всі. Однозначно. Якщо ви «не в темі» нюансів релігії та відьомської теми - вас, скоріш за все, не зачепить. Немов сліпий, ви будете навпомацки продиратись крізь рядки. Деякі сюжетні лінії так і не розкриються. Буде відчуття постійної недосказанності. Питань буде багато.
⠀
Хоча я обізнана в релігійний нюансах, трохи питань і у мене залишилось.
⠀
І ще (суто технічне): кажуть така кількість порівняльних зворотів подобається критикам, але мені, як пересічному читачеві, їх було забагато.
⠀
В цілому, шикарна атмосфера вже заслуговує на те, щоб книга була прочитаною. Спробуйте розгадати усі приховані сенси. Можливо, у вас вийде краще😉
May 21, 2022
Чула багато негативних відгуків на цю книгу, мовляв, вона занадто дивна. Я б сказала, що це книга для вельми освічених людей і тих, хто вже має певний багаж знань з теми українського відьомства і біблійних знань. До таких я себе не відношу. Сюжетно мені було більш-менш цікаво, з Києвом зустрітися захопливо, поблукати хутором і повчитися в старої відьми моторошно, а кінець зробив мені вибух у мозку. Не найкраще і не найзахопливіше читання, але це був цікавий читацький досвід.
October 11, 2022
Книжка, яка б виграла, якби була вдвічі грубша. Мені не вистачило в ній майже всього: мотивації головної героїні, мотивації для злодіїв, бексторі для деяких важливих персонажів, зв'язку головної героїні із Софією, якось все бігом-бігом, але нічого не зрозуміло в результаті. Ну, і я не люблю мізогінію в книжках. Особливо якщо вона не пояснена сюжетом.
March 7, 2022
Дебютний роман Ганни Городецької «Інша Марія» — саме те відьомське фентезі, яким воно має бути. Без жодних прикрашань і романтизму, темне, химерне, таємниче.
Сюжет розгортається одночасно в двох лініях, об'єднаних одним персонажем — власне, Марією. Центральна лінія показує Марію нинішню, сповнену усвідомлення своєї могутності, цілеспрямовану, неприступну. Вона чітко йде до своєї мети — Софії Київської, найбільшої святині Києва, яка, звісно ж, обороняється проти її відьомських чар і не пускає до себе. Проте Марія знайде спосіб.
Інша лінія показує іншу Марію, ту, якою вона була раніше та як стала відьмою. Як вона зустріла стару бабу Марію і перейняла від неї силу, хоча й сама про це не просила і навіть не знала, що відбувається. А далі ритуали, трави, містика — усе, як має бути.
Ще один важливий, якщо не центральний персонаж — сам Київ. Не причепурено-солодкий, не магічно-казковий, а саме древній, темний, хтонічний. Той, в якому є міць і пам’ять тисячоліть, де є древнє зло і не менш древнє і могутнє світло. Таким Київ мені завжди відчувався, приємно було повернутися до нього хоча б у книжці. Не менш приємно було «прогулятися» вуличками і впізнавати їх за найменшими натяками обрисів, як людина з короткозорістю здалеку впізнає друзів.
Із мінусів книги хіба певна уривчастість і недомовленість: для мене так і залишилися не до кінця зрозумілими інтриги навколо престола, роль Габріели та певна незв’язність подій. Але залишимо це на шліфування майстерності авторки, загалом книгу було дійсно цікаво читати, аж шкода, що вона така коротка, всього на 1-2 вечори. Приємна мова книги і правильно підібраний настрій оповіді створюють саме ту атмосферу книги, що потрібна для відьомської історії. Сподіваюся, це не остання книга Ганни Городецької
Атмосфери додає і візуальне оформлення книги — заставки, номери сторінок, обкладинка.
«Інша Марія» — перша книга у серії кишенькових видань Дому Химер. Тепер чекаємо наступних)
Сюжет розгортається одночасно в двох лініях, об'єднаних одним персонажем — власне, Марією. Центральна лінія показує Марію нинішню, сповнену усвідомлення своєї могутності, цілеспрямовану, неприступну. Вона чітко йде до своєї мети — Софії Київської, найбільшої святині Києва, яка, звісно ж, обороняється проти її відьомських чар і не пускає до себе. Проте Марія знайде спосіб.
Інша лінія показує іншу Марію, ту, якою вона була раніше та як стала відьмою. Як вона зустріла стару бабу Марію і перейняла від неї силу, хоча й сама про це не просила і навіть не знала, що відбувається. А далі ритуали, трави, містика — усе, як має бути.
Ще один важливий, якщо не центральний персонаж — сам Київ. Не причепурено-солодкий, не магічно-казковий, а саме древній, темний, хтонічний. Той, в якому є міць і пам’ять тисячоліть, де є древнє зло і не менш древнє і могутнє світло. Таким Київ мені завжди відчувався, приємно було повернутися до нього хоча б у книжці. Не менш приємно було «прогулятися» вуличками і впізнавати їх за найменшими натяками обрисів, як людина з короткозорістю здалеку впізнає друзів.
Із мінусів книги хіба певна уривчастість і недомовленість: для мене так і залишилися не до кінця зрозумілими інтриги навколо престола, роль Габріели та певна незв’язність подій. Але залишимо це на шліфування майстерності авторки, загалом книгу було дійсно цікаво читати, аж шкода, що вона така коротка, всього на 1-2 вечори. Приємна мова книги і правильно підібраний настрій оповіді створюють саме ту атмосферу книги, що потрібна для відьомської історії. Сподіваюся, це не остання книга Ганни Городецької
Атмосфери додає і візуальне оформлення книги — заставки, номери сторінок, обкладинка.
«Інша Марія» — перша книга у серії кишенькових видань Дому Химер. Тепер чекаємо наступних)
November 18, 2024
Міське фентезі та сільська містика.
У центрі сюжету – студентка Марія, «сіра мишка», яка намагається триматися від усіх якомога далі. Але під час літньої практики її заносить на сільський хутір, де вона має необережність напитися води із криниці дивної бабусі. Звідси й починається її шлях, недобровільного перетворення на відьму. В книжці ми спостерігаємо за двома часовими лініями, які ближче до кінця об’єднуються. Гарний прийом, який допомагає нам відстежити розвиток персонажки та контрасти, яких набув її характер з досвідом. Дисклеймер: ніяких чортів, мітл та чорних котів тут немає, зате є круто передана атмосфера села і міста.
Багато хто нарікає на те, що в книжці багато моментів залишаються без пояснення, як наслідок – купа запитань під час та після прочитання. Якісь відповіді можна додумати самостійно, але деякі хотілося б отримати з тексту. Та я не вважаю це аж таким великим мінусом, зрештою залишається легкий посмак в’язкої таємничості. Книжка формату покетбук має всього 180 сторінок, і, як для цього обсягу, написано дуже навіть непогано. Хоча насправді історія має набагато більший потенціал, який можна було б розкрутити на об’ємніший роман.
Текст насичений і яскравий, мова авторки приємна і не загромаджена непотребом, тому читається дуже легко і плавно. Важливим об’єктом, навіть не так, важливим персонажем в сюжеті виступає Софія Київська. Детальні, атмосферні та професійні описи якої надають тексту особливої величі та сили. Видно, що Ганна Городецька насправді горить цією темою і любить те, про що пише.
Також хочу згадати про передмову від Світлани Тараторіної, яка задає необхідний настрій перед прочитанням і майстерно доповнює ті відомості та елементи, про які ми дізнаємося вже з основного тексту.
Загалом, мені сподобалося. Не скажу, що книжка спричинила на мене вау-ефект, але це справді цікавий екземпляр сучасної української прози у жанрі фентезі.
7/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
У центрі сюжету – студентка Марія, «сіра мишка», яка намагається триматися від усіх якомога далі. Але під час літньої практики її заносить на сільський хутір, де вона має необережність напитися води із криниці дивної бабусі. Звідси й починається її шлях, недобровільного перетворення на відьму. В книжці ми спостерігаємо за двома часовими лініями, які ближче до кінця об’єднуються. Гарний прийом, який допомагає нам відстежити розвиток персонажки та контрасти, яких набув її характер з досвідом. Дисклеймер: ніяких чортів, мітл та чорних котів тут немає, зате є круто передана атмосфера села і міста.
Багато хто нарікає на те, що в книжці багато моментів залишаються без пояснення, як наслідок – купа запитань під час та після прочитання. Якісь відповіді можна додумати самостійно, але деякі хотілося б отримати з тексту. Та я не вважаю це аж таким великим мінусом, зрештою залишається легкий посмак в’язкої таємничості. Книжка формату покетбук має всього 180 сторінок, і, як для цього обсягу, написано дуже навіть непогано. Хоча насправді історія має набагато більший потенціал, який можна було б розкрутити на об’ємніший роман.
Текст насичений і яскравий, мова авторки приємна і не загромаджена непотребом, тому читається дуже легко і плавно. Важливим об’єктом, навіть не так, важливим персонажем в сюжеті виступає Софія Київська. Детальні, атмосферні та професійні описи якої надають тексту особливої величі та сили. Видно, що Ганна Городецька насправді горить цією темою і любить те, про що пише.
Також хочу згадати про передмову від Світлани Тараторіної, яка задає необхідний настрій перед прочитанням і майстерно доповнює ті відомості та елементи, про які ми дізнаємося вже з основного тексту.
Загалом, мені сподобалося. Не скажу, що книжка спричинила на мене вау-ефект, але це справді цікавий екземпляр сучасної української прози у жанрі фентезі.
7/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
Displaying 1 - 30 of 49 reviews