What do you think?
Rate this book
Усе, що ви знаєте про Ірландію, — правда, але...
Усе, що ви знаєте про Ірландію, — правда, але…. Але все трішечки не так. «Доля дала цьому острову божественну красу й пекельне горе. Його історія послідовно закручується за спіраллю, наче це безкінечний, розтягнутий на століття День байбака: міжчасся-трагедія, міжчасся-трагедія, міжчасся-трагедія. Вельми схоже на Україну» — описує Ірландію мандрівник і письменник Максим Беспалов.
Зрештою, навіть сам Смарагдовий острів наче існує у двох іпостасях водночас. Справжні мури тут розділяють міста навпіл. Аби оберігати мову, якою в побуті майже ніхто не говорить, призначають спеціальну людину. Тут пам'ятають сутички на вулицях міст між католиками й протестантами, прихильниками незалежності та поціновувачами статусу-кво, а місцеві досі насторожено ставляться до всіх, хто вирішить залишитися в Ірландії надовго. З іншого боку, це місце, де в оперному театрі вам запропонують 9 різновидів пива, а на вулицях Белфасту вихвалятимуться тим, що «Титанік» (так, той самий) збудовано саме тут.
У своїй книжці Максим познайомить вас з обома боками острова. Він розкаже про його трагічну історію й неймовірне повсякдення, познайомить з ірландцями та проведе маршрутами, яких не знайти в путівниках.
Максим Беспалов — мандрівник і письменник. Понад 10 років займався журналістикою, однак покинув роботу, бо зрозумів, що вона більше не приносить задоволення. З 2015 р. працює з компанією Hakuna Matata Expeditions, організовуючи авторські тури в десятки країн на різних континентах.
Побував у 70 країнах світу, частину з яких описав у власних книжках. Так, у книжці «Шлях на Край світу» він пише про паломницький маршрут Дорога Святого Якова, а в книжці «Український Шпіцберген» — про історію й сьогодення арктичного архіпелагу.
Уперше Максим побував в Ірландії у 2013 році, після чого навідувався на острів ще з десяток разів. Навіть пандемія застала його в ірландському пабі. Повернувшись додому, Максим за кілька місяців локдауну в Україні написав книжку про мандри Ірландією — подорожі її пабами, скелями та музеями, книжку розмов із найрізноманітнішими людьми — від члена ІРА до хранителя ірландської мови, книжку-провідник до місць і подій, які не завжди знайти на карті чи в книжці з історії. Книжку, після якої неможливо не закохатися в Ірландію.
Зрештою, навіть сам Смарагдовий острів наче існує у двох іпостасях водночас. Справжні мури тут розділяють міста навпіл. Аби оберігати мову, якою в побуті майже ніхто не говорить, призначають спеціальну людину. Тут пам'ятають сутички на вулицях міст між католиками й протестантами, прихильниками незалежності та поціновувачами статусу-кво, а місцеві досі насторожено ставляться до всіх, хто вирішить залишитися в Ірландії надовго. З іншого боку, це місце, де в оперному театрі вам запропонують 9 різновидів пива, а на вулицях Белфасту вихвалятимуться тим, що «Титанік» (так, той самий) збудовано саме тут.
У своїй книжці Максим познайомить вас з обома боками острова. Він розкаже про його трагічну історію й неймовірне повсякдення, познайомить з ірландцями та проведе маршрутами, яких не знайти в путівниках.
Максим Беспалов — мандрівник і письменник. Понад 10 років займався журналістикою, однак покинув роботу, бо зрозумів, що вона більше не приносить задоволення. З 2015 р. працює з компанією Hakuna Matata Expeditions, організовуючи авторські тури в десятки країн на різних континентах.
Побував у 70 країнах світу, частину з яких описав у власних книжках. Так, у книжці «Шлях на Край світу» він пише про паломницький маршрут Дорога Святого Якова, а в книжці «Український Шпіцберген» — про історію й сьогодення арктичного архіпелагу.
Уперше Максим побував в Ірландії у 2013 році, після чого навідувався на острів ще з десяток разів. Навіть пандемія застала його в ірландському пабі. Повернувшись додому, Максим за кілька місяців локдауну в Україні написав книжку про мандри Ірландією — подорожі її пабами, скелями та музеями, книжку розмов із найрізноманітнішими людьми — від члена ІРА до хранителя ірландської мови, книжку-провідник до місць і подій, які не завжди знайти на карті чи в книжці з історії. Книжку, після якої неможливо не закохатися в Ірландію.
320 pages, Paperback
Published December 29, 2020
24 people are currently reading
403 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 83 reviews
February 24, 2021
"Усе, що ви знаєте про Ірландію, - правда, але..." Максима Беспалова вийшла у "Віхоли" відносно недавно і, на моє велике щастя, в електронному форматі теж. Мушу зауважити, що у цьому видавництві працюють з е-буками і в технічному плнаі, різні там зноски чи примітки винесені спеціальним чином, що справляє хороше враження.
Не варто чекати від цієї книги сюжетних поворотів, це не художній твір (ну майже). Максим Беспалов у доволі щирій манері розповідає про мандрівки своєю улюбленою Ірландією, здобрюючи текст історичними фактами та описами. Він відвідує музеї, історичні пам'ятки і фести. П'є пиво у пабах та на пляжах. Я була чемною читачкою і регулярно гуглила всі ті об'єкти, які навідував пан Максим. У цієї монети два боки, тож тепер мені терміново треба їхати-летіти до скель Могер, а також випити Гіннеса.
Розділи про боротьбу Ірландії за незалежність чіпляли мене, бо ці історії звучали як щось дуже близьке і знайоме. Так, я розумію, що у наших країн насправді різний досвід, але на емоційному рівні кожна така історія розбиває серце, а особливо зараз. Сильно мене вразила оповідь про місто Деррі, яке розташоване у Північній Ірландії. Під час повстання борці за незалежність сподівалися на прибуття ірландської армії, але та зупинилася на кордоні і не змогла допомогти їм.
Як я сказала, Максим Беспалов робить ставку на щирість. Він дозволяє нам бачити Ірландію його очима, через призму його почуттів, він не виступає знеособленим оповідачем, і, на мою думку, це перевага тексту. Як читачка, я наче йшла поруч з ним, а інколи я і була ним, але це не перетворювалося на нав'язливість.
Мені здається, що це хороша легка книжка, яка зацікавить Ірландією, тут і до ворожки не ходи. Було приємно її читати, така собі подорож всередині власної голови.
Фан факт: на останніх сторінках книжки заховалася невелика п'єса про ірландських монахів з острова-скелі. Дуже камерна і несподівана річ. Цікаво.
Не варто чекати від цієї книги сюжетних поворотів, це не художній твір (ну майже). Максим Беспалов у доволі щирій манері розповідає про мандрівки своєю улюбленою Ірландією, здобрюючи текст історичними фактами та описами. Він відвідує музеї, історичні пам'ятки і фести. П'є пиво у пабах та на пляжах. Я була чемною читачкою і регулярно гуглила всі ті об'єкти, які навідував пан Максим. У цієї монети два боки, тож тепер мені терміново треба їхати-летіти до скель Могер, а також випити Гіннеса.
Розділи про боротьбу Ірландії за незалежність чіпляли мене, бо ці історії звучали як щось дуже близьке і знайоме. Так, я розумію, що у наших країн насправді різний досвід, але на емоційному рівні кожна така історія розбиває серце, а особливо зараз. Сильно мене вразила оповідь про місто Деррі, яке розташоване у Північній Ірландії. Під час повстання борці за незалежність сподівалися на прибуття ірландської армії, але та зупинилася на кордоні і не змогла допомогти їм.
Як я сказала, Максим Беспалов робить ставку на щирість. Він дозволяє нам бачити Ірландію його очима, через призму його почуттів, він не виступає знеособленим оповідачем, і, на мою думку, це перевага тексту. Як читачка, я наче йшла поруч з ним, а інколи я і була ним, але це не перетворювалося на нав'язливість.
Мені здається, що це хороша легка книжка, яка зацікавить Ірландією, тут і до ворожки не ходи. Було приємно її читати, така собі подорож всередині власної голови.
Фан факт: на останніх сторінках книжки заховалася невелика п'єса про ірландських монахів з острова-скелі. Дуже камерна і несподівана річ. Цікаво.
February 22, 2021
Як же я ненавиджу тревел блоги. Серйозно, ви коли небудь їх бачили? "А ви знали, що Париж це столиця і найбільше місто Франції?"; А зараз ми подивимося на піраміди, а ви знали що вони старі?";"Проспект Шевченка названий в честь Шевченка" і величезна купа"орЕгінальної" інформації схожого штибу. Можливо, це мені везе на жахливий контент, але ніколи не забуду як розмовляв з одною пані яка відвідала, як для мене, космічну кількість країн - 42. Ось вона сказала, що не пам'ятає в якій країні була. Чи то Швеція, чи Швейцарія. Розумієш, що для багатьох людей в наш час подорожі це статусна річ , а не авантюрна пригода. Фотографії в інсті замінили бажання відкривати для себе щось нове. Ну може це я просто буркотун, даруйте.
Тому розповідь Максима Беспалова це ковток свіжого повітря. Я б навіть сказав свіжого, злегка солонуватого, холодного повітря що виє над ірландськими кліфами. Коли автор пише, що лишив в Ірландії частинку свого серця - ти йому віриш. Бо він не лише розповідає як класно пити Гіннес в пабі, а і розповідає яке місце пабів та пива у житті ірландців, та звідки воно там взялося. В Ірландію тяжко не закохатися, бо усе, що ви знаєте про Ірландію, - правда, але...вам ще стільки всього треба дізнатися.
Тому розповідь Максима Беспалова це ковток свіжого повітря. Я б навіть сказав свіжого, злегка солонуватого, холодного повітря що виє над ірландськими кліфами. Коли автор пише, що лишив в Ірландії частинку свого серця - ти йому віриш. Бо він не лише розповідає як класно пити Гіннес в пабі, а і розповідає яке місце пабів та пива у житті ірландців, та звідки воно там взялося. В Ірландію тяжко не закохатися, бо усе, що ви знаєте про Ірландію, - правда, але...вам ще стільки всього треба дізнатися.
June 16, 2024
Це могла б бути ідеальна книга, якби не:
- історія про дівчину з Ґолуея
- три історії про туалети й випорожнення
- зневажливі коментарі про читачок середнього віку
- п'єса наприкінці 👀
Так, у жартів теж мають бути якісь ліміти, Беспалов допускає в книзі сексистський комізм. Не можу сказати, що він якось ображає, скоріше псує враження від роботи.
Якщо не враховувати написане вище, книга неймовірно цікава, різнорівнева і багатогранна. Найперше і водночас найкраще, що повинна зробити книга-подорож - заохотити читача самому/самій побувати в цій країні, а Беспалову це однозначно вдається! Продовжу читати автора, дуже талановито написано.
- історія про дівчину з Ґолуея
- три історії про туалети й випорожнення
- зневажливі коментарі про читачок середнього віку
- п'єса наприкінці 👀
Так, у жартів теж мають бути якісь ліміти, Беспалов допускає в книзі сексистський комізм. Не можу сказати, що він якось ображає, скоріше псує враження від роботи.
Якщо не враховувати написане вище, книга неймовірно цікава, різнорівнева і багатогранна. Найперше і водночас найкраще, що повинна зробити книга-подорож - заохотити читача самому/самій побувати в цій країні, а Беспалову це однозначно вдається! Продовжу читати автора, дуже талановито написано.
July 26, 2024
як о другій ночі випадково натрапити на чийсь крутий блог у фейсбуці (при тому шо ти там опше не сидиш) й долистати до 18 року — шикарна збірка, коротше
August 8, 2023
«— Я не фашист, я священник. Фашисти вдягнені у все чорне і вказують людям, що ті мають робити. А от священники...»
**
Незважаючи на те, що в дитинстві я обожнювала ірландські казки та притчі - Карликова скеля, Жадібний лор; завжди дивувалася шикарній природі цієї частини планети і мріяла там побувати, я ніколи настільки не поглиблювалася в історію цього місця, а також в звичаї і буденне життя громадян.
Український туристичний лідер Максим Беспалов приїжджає до Ірландії, де зв'язується з «простолюдами», відвідує визначні (та ті, про які рідко хто згадує) місця, поглиблюється в історію того місця, а потім все це кратко і легко переказує нам.
З чим асоціювалася Ірландія у мене ДО прочитання цієї книги? Зелений колір, гноми, можливо ельфи, пиво, Дублін на Різдво, Найл Горан, Гра престолів, чудукувата (за нашими мірками) шкільна форма.
З чим у мене асоціюється Ірландія ПІСЛЯ прочитання цієї книги? Свобода. Боротьба. Розвиток. Великий Голод, Лімерик, Донеґол, хутори, «Отець Тед», гумор, еміграція, «пейві», табори.
(Але все попереднє також лишилося, хах, особливо Найл Горан. Він став одним з перших з відомих особистостей, який відкрив для мене світ Ірландії.)
Ну і звичайно після отриманої інформації мені хочеться ще більше поринути в історію Ірландії.
**
«– Тільки не розповідайте мамі, що я роблю, — каже журналістам одягнений в костюм Свінки Пеппи Пітер Філіпс. — Вона взагалі думає, що я бухгалтер».
**
Взагалі я чомусь вважала, що Ірландія така собі велика мирна родина без сварок і розбіжностей. Звісно, що на це повпливало медіа - взяти тільки виступ президента з собачкою, + природа дає хибне відчуття спокою та миротворення. Але насправді все набагато-багато складніше, і Ірландія - не виняток серед інших країн.
Також мала уявлення того, що сама Ірландія має багато чого спільного з Україною - штучний голод, зникнення рідної мови, економічна криза, сусід, який намагається перетягнути канат на себе. Народи повинні бути схожі один на інший через часи, які довелося (і доводиться досі) пережити. Але, як зазначає Максим Беспалов, йому так теж здавалося рівно до першої поїздки до зеленої країни 🙃.
**
«— Вам треба в Україну, — показую їй фотографії Києва, Львова, Дніпра, Одеси, Карпат.
— Зараз запишу, щоб не забути. Я й уявити собі не могла, що у вас там така краса. А дорого?
— Найдешевша країна Європи, — відповідаю чи то з гордістю, чи то із сумом.»
«В Ірландії я починаю замислюватися, чи не повірити в переродження? Тут, як ніде інде, здається, що я вдома. Відчуваю це місце, живу ним, насолоджуюся щосекунди. Можливо, у минулому житті я був якщо не ірландцем, то принаймні вівцею з цих країв»
Маю на меті обов'язково відвідати Ірландію в майбутньому 🇺🇦🇮🇪 (upd: ціни на квитки з Польщі реально дуже низькі, так що все більш ніж можливо 😱)
‼️(І не забути там стати хрещеною мамою для маленького ягнята!)
**
Незважаючи на те, що в дитинстві я обожнювала ірландські казки та притчі - Карликова скеля, Жадібний лор; завжди дивувалася шикарній природі цієї частини планети і мріяла там побувати, я ніколи настільки не поглиблювалася в історію цього місця, а також в звичаї і буденне життя громадян.
Український туристичний лідер Максим Беспалов приїжджає до Ірландії, де зв'язується з «простолюдами», відвідує визначні (та ті, про які рідко хто згадує) місця, поглиблюється в історію того місця, а потім все це кратко і легко переказує нам.
З чим асоціювалася Ірландія у мене ДО прочитання цієї книги? Зелений колір, гноми, можливо ельфи, пиво, Дублін на Різдво, Найл Горан, Гра престолів, чудукувата (за нашими мірками) шкільна форма.
З чим у мене асоціюється Ірландія ПІСЛЯ прочитання цієї книги? Свобода. Боротьба. Розвиток. Великий Голод, Лімерик, Донеґол, хутори, «Отець Тед», гумор, еміграція, «пейві», табори.
(Але все попереднє також лишилося, хах, особливо Найл Горан. Він став одним з перших з відомих особистостей, який відкрив для мене світ Ірландії.)
Ну і звичайно після отриманої інформації мені хочеться ще більше поринути в історію Ірландії.
**
«– Тільки не розповідайте мамі, що я роблю, — каже журналістам одягнений в костюм Свінки Пеппи Пітер Філіпс. — Вона взагалі думає, що я бухгалтер».
**
Взагалі я чомусь вважала, що Ірландія така собі велика мирна родина без сварок і розбіжностей. Звісно, що на це повпливало медіа - взяти тільки виступ президента з собачкою, + природа дає хибне відчуття спокою та миротворення. Але насправді все набагато-багато складніше, і Ірландія - не виняток серед інших країн.
Також мала уявлення того, що сама Ірландія має багато чого спільного з Україною - штучний голод, зникнення рідної мови, економічна криза, сусід, який намагається перетягнути канат на себе. Народи повинні бути схожі один на інший через часи, які довелося (і доводиться досі) пережити. Але, як зазначає Максим Беспалов, йому так теж здавалося рівно до першої поїздки до зеленої країни 🙃.
**
«— Вам треба в Україну, — показую їй фотографії Києва, Львова, Дніпра, Одеси, Карпат.
— Зараз запишу, щоб не забути. Я й уявити собі не могла, що у вас там така краса. А дорого?
— Найдешевша країна Європи, — відповідаю чи то з гордістю, чи то із сумом.»
«В Ірландії я починаю замислюватися, чи не повірити в переродження? Тут, як ніде інде, здається, що я вдома. Відчуваю це місце, живу ним, насолоджуюся щосекунди. Можливо, у минулому житті я був якщо не ірландцем, то принаймні вівцею з цих країв»
Маю на меті обов'язково відвідати Ірландію в майбутньому 🇺🇦🇮🇪 (upd: ціни на квитки з Польщі реально дуже низькі, так що все більш ніж можливо 😱)
‼️(І не забути там стати хрещеною мамою для маленького ягнята!)
March 13, 2021
Я, особисто, зовсім донедавна щиро вважала, що більшість нон-фікшн літератури годиться хіба що для розпалювання полум'я під грішниками в пеклі. Але, по суті, ще перед офіційним заснуванням "Віхоли" і після відходу їхнього менеджменту з попереднього видавництва, пообіцяла собі, що піду за ними хоч на край світу по розпеченому вугіллю. Тому дуже зраділа, коли дізналася про існування цієї книги (а ще й коли прочитала про неї перші схвальні відгуки), бо нарешті це було щось, що і я б хотіла почитати. Та й Ірландією завжди цікавилася, тому за обмежених можливостей подорожувати зараз, хотілося хоч так вгамувати своє бажання вирватися нарешті кудись.
Сказати, що книжка мені сподобалася - це не сказати майже нічого. Написана в неймовірно легкому стилі (навіть там де про серйозні теми), вона дійсно змусить вас закохатися в Ірландію. Загуглити кожне з місць, про яке розповідає автор дійсно варто, от тільки бажання сісти на літак вже і негайно, щоб побачити це все вживу, перебороти після цього буде ще важче.
Хочеться також додати, що для мене ця книжка також вийшла досить приємно музичною. На кожну згадку автора про якусь з пісень народних/сучасних/ просто тих що співали музиканти на вулицях намагалася обов'язково знайти і послухати їх під час прочитання, щоб ще повніше зануритися в атмосферу.
Книга прекрасна, стиль автора мені дуже сподобався. П'єса в кінці була дуже приємним бонусом з чудовими діалогами. Загалом, якщо автор приймає заявки, то тепер ще хотілося б, щоб він з'їздив в Антарктиду на станцію Вернадського і про це теж написав книжку =) Я б обов'язково почитала)
Сказати, що книжка мені сподобалася - це не сказати майже нічого. Написана в неймовірно легкому стилі (навіть там де про серйозні теми), вона дійсно змусить вас закохатися в Ірландію. Загуглити кожне з місць, про яке розповідає автор дійсно варто, от тільки бажання сісти на літак вже і негайно, щоб побачити це все вживу, перебороти після цього буде ще важче.
Хочеться також додати, що для мене ця книжка також вийшла досить приємно музичною. На кожну згадку автора про якусь з пісень народних/сучасних/ просто тих що співали музиканти на вулицях намагалася обов'язково знайти і послухати їх під час прочитання, щоб ще повніше зануритися в атмосферу.
Книга прекрасна, стиль автора мені дуже сподобався. П'єса в кінці була дуже приємним бонусом з чудовими діалогами. Загалом, якщо автор приймає заявки, то тепер ще хотілося б, щоб він з'їздив в Антарктиду на станцію Вернадського і про це теж написав книжку =) Я б обов'язково почитала)
March 2, 2021
Найкраще описати цю книжку словами самого ж автора - це ніби альтернативний путівник, це замість (чи точніше, на звороті) фото столичних замків, музеїв та ресторанів розміщено зображення маленьких містечок, віддалених островів, економічної нерівності, ксенофобії, столітньої ненависті, жахливого клімату, депопуляції та алкоголізму.
Певно, через це вимальовується значно правдивіша картинка, і через це книжку цікаво читати, а в Ірландію ще більше хочеться поїхати.
Також зауважу, що попри похмурі слова у попередніх реченнях, книжка затишна, світла і місцями забавна.
Певно, через це вимальовується значно правдивіша картинка, і через це книжку цікаво читати, а в Ірландію ще більше хочеться поїхати.
Також зауважу, що попри похмурі слова у попередніх реченнях, книжка затишна, світла і місцями забавна.
March 12, 2021
Легенька книжечка в літак на відпустку. Поганого нічого немає, але й не геніальний шедевр
March 9, 2024
Я безмежно залюблена в Ірландію - не лише як концепт Смарагдового о-ва з неймовірними landscapes, а більш комплексно; Ірландія - це люди, фольклор, історія, люди, музика. І знову люди.
Оцей комплекс гармонійно помістився в «Усе, що ви знаєте про Ірландію, - правда, але....» і доповнився особистими спостереженнями автора. Книга неймовірно легко і приємно читається.
П.С. Цікаве спостереження: якби я прочитала її, скажімо, у 2020, то мабуть не звернула б увагу на момент, коли автор початково спілкується з республіканцями щодо Північної Ірландії, а згодом бере інтервʼю у сучасного юніоніста, бо «розповідаючи із симпатією про одну сторону конфлікту в Північній Ірландії, я зобов’язаний принаймні дати слово представникам інших поглядів, щоб вони пояснили свою позицію.»
Оцей комплекс гармонійно помістився в «Усе, що ви знаєте про Ірландію, - правда, але....» і доповнився особистими спостереженнями автора. Книга неймовірно легко і приємно читається.
П.С. Цікаве спостереження: якби я прочитала її, скажімо, у 2020, то мабуть не звернула б увагу на момент, коли автор початково спілкується з республіканцями щодо Північної Ірландії, а згодом бере інтервʼю у сучасного юніоніста, бо «розповідаючи із симпатією про одну сторону конфлікту в Північній Ірландії, я зобов’язаний принаймні дати слово представникам інших поглядів, щоб вони пояснили свою позицію.»
May 1, 2024
Зазвичай нонфік наганяє на мене сон, але ця книга мене здивувала. Прочитала мало не за день. Дуже щиро, цікаво, захопливо, інформативно, а невеличка п'єса в кінці взагалі підкорила моє серденько. Єдина проблема тепер, що робити з цим непереборним бажанням їхати в Ірландію прямо зараз😄
December 31, 2021
Цю книгу я прочитала, щоб зрозуміти чи стане вона тією, яку б я дарувала друзям для заохочення подорожі до мене в гості в Ірландію.
Я дізналася багато нового, особливо про Північну Ірландію, але улюбленою ця крига ніколи не стане.
Весь час мене не покидало відчуття, що книга написана дуже по-аматорськи. Багато русизмів, незрозумілі конструкції в реченнях відволікають від суті. За великим рахунком,червонопикі селяни, наші цигани, «одноразовий» знайомий, називати темношкірого чоловіка з Англії афроамериканцем, а кочівників - циганами, і таке інше.
Відчувається, що книга написана туристом, а не мешканцем країни, тому економіки і повсякденного життя вона торкається дуже поверхнево.
І я вже мовчу про історії щодо пошуку туалетів. Це дійсно проблема в Ірландії, але подана вона автором так, ніби йому хотілося здаватися дуже сучасним підлітком.
Я дізналася багато нового, особливо про Північну Ірландію, але улюбленою ця крига ніколи не стане.
Весь час мене не покидало відчуття, що книга написана дуже по-аматорськи. Багато русизмів, незрозумілі конструкції в реченнях відволікають від суті. За великим рахунком,червонопикі селяни, наші цигани, «одноразовий» знайомий, називати темношкірого чоловіка з Англії афроамериканцем, а кочівників - циганами, і таке інше.
Відчувається, що книга написана туристом, а не мешканцем країни, тому економіки і повсякденного життя вона торкається дуже поверхнево.
І я вже мовчу про історії щодо пошуку туалетів. Це дійсно проблема в Ірландії, але подана вона автором так, ніби йому хотілося здаватися дуже сучасним підлітком.
June 25, 2025
Цікаво і без пафосу описується Ірландія, її природа, життя людей і історія країни. Імпонує стиль автора і формат самої історії. Можу радити всім хто хочу більше дізнатись про Ірландію.
November 28, 2022
Я мало що знала про Ірландію до прочитання цієї книги.
Всю книгу проводила паралель з Україною (наявність імперського сусіда поруч, мовне питання, штучний голод). Але цікаво, що в післямові автор книги наголошує, що "до першої подорожі в Ірландію я вважав, що вона з Україною - країни близнюки. [...] Проте з кожною хвилиною на Смарагдовому острові, я дедалі більше розумів, наскільки хибне це уявлення." Чим зацікавив відвідати Ірландію ще більше :)
Сподобалась подача книги - зловила це відчуття розмови з мандрівником під час подорожі, який розповідає про свої пригоди за келихом пива.
Також дуже потішила п'єса в кінці, це було неочікувано. Дала їжі для роздумів.
Всю книгу проводила паралель з Україною (наявність імперського сусіда поруч, мовне питання, штучний голод). Але цікаво, що в післямові автор книги наголошує, що "до першої подорожі в Ірландію я вважав, що вона з Україною - країни близнюки. [...] Проте з кожною хвилиною на Смарагдовому острові, я дедалі більше розумів, наскільки хибне це уявлення." Чим зацікавив відвідати Ірландію ще більше :)
Сподобалась подача книги - зловила це відчуття розмови з мандрівником під час подорожі, який розповідає про свої пригоди за келихом пива.
Також дуже потішила п'єса в кінці, це було неочікувано. Дала їжі для роздумів.
March 12, 2021
Книжка дуже кльова, хочу мати таку про кожну країну. З'ясувала, що про Ірландію я нічого не знала. Я навіть точно не знала де вона на карті, не кидайте в мене тапками, цінуйте мою чесність )))
Максим Беспалов не просто ділиться своїм досвідом мандрівок по Смарагдовому острову, гарно присмачуючи їх дуже особистими і навіть інтимними розповідями, він робить екскурс в історію, що я дуже люблю, бо це так потрібно щоб зрозуміти країну і сьогоднішні процеси в ній, звідки ноги ростуть.
А ще дуже цінним для мене було спостерігати за тим, як він мандрує. Для себе зрозуміла, що моїм мандрівкам бракує спілкування з місцевими жителями. Привіт, моя поганенька англійська і сором за неї, який не дозволяє вільно почувати себе в розмові з іноземцями (тут я плачу).
Тепер я можу з упевненістю сказати, ще не бачивши Ірландію вже її люблю і непогано знаю. І ще я знаю куди буде моя перша мандрівка після скасування карантинних обмежень. Я так хочу побачити нескінченні поля, де бігають вівці вирощені за дотації ЄС, хочу після кількох келихів Гінеса в пабі з липкою підлогою, вже не соромлячись своєї поганої англійської, розговоритися з місцевим мешканцем, змокнути під звичним для Ірландії дощем, поцілувати найнегігієнічнішу пам»ятку Європи у замку Бларні, стати для Назара його дівчиною з Голуея, побачити стіни розмежування в Белфасті й Деррі, познайомитися з кимось із білих циган… У мене багато планів, залишилося долетіти 😊
Максим Беспалов не просто ділиться своїм досвідом мандрівок по Смарагдовому острову, гарно присмачуючи їх дуже особистими і навіть інтимними розповідями, він робить екскурс в історію, що я дуже люблю, бо це так потрібно щоб зрозуміти країну і сьогоднішні процеси в ній, звідки ноги ростуть.
А ще дуже цінним для мене було спостерігати за тим, як він мандрує. Для себе зрозуміла, що моїм мандрівкам бракує спілкування з місцевими жителями. Привіт, моя поганенька англійська і сором за неї, який не дозволяє вільно почувати себе в розмові з іноземцями (тут я плачу).
Тепер я можу з упевненістю сказати, ще не бачивши Ірландію вже її люблю і непогано знаю. І ще я знаю куди буде моя перша мандрівка після скасування карантинних обмежень. Я так хочу побачити нескінченні поля, де бігають вівці вирощені за дотації ЄС, хочу після кількох келихів Гінеса в пабі з липкою підлогою, вже не соромлячись своєї поганої англійської, розговоритися з місцевим мешканцем, змокнути під звичним для Ірландії дощем, поцілувати найнегігієнічнішу пам»ятку Європи у замку Бларні, стати для Назара його дівчиною з Голуея, побачити стіни розмежування в Белфасті й Деррі, познайомитися з кимось із білих циган… У мене багато планів, залишилося долетіти 😊
August 28, 2023
Книжка написана в 2021 році.
Читав би я її в той час - мене б скоріше зацікавила друга частина. Та, де все про красиві зелені луги, імена овець і пиво. Та, яка схожа на тревел-блог.
Книжку читаю в 2023 році.
Тепер же мені більш цікава в основному її перша частина. Та, що про The Troubles. Та, що про відродження ірландського в Ірландії, про протиріччя, які все ще залишаються всередині країни і через скільки взагалі такі протиріччя можуть згладитись.
Класно, що все це поєднується в одній книзі.
Читав би я її в той час - мене б скоріше зацікавила друга частина. Та, де все про красиві зелені луги, імена овець і пиво. Та, яка схожа на тревел-блог.
Книжку читаю в 2023 році.
Тепер же мені більш цікава в основному її перша частина. Та, що про The Troubles. Та, що про відродження ірландського в Ірландії, про протиріччя, які все ще залишаються всередині країни і через скільки взагалі такі протиріччя можуть згладитись.
Класно, що все це поєднується в одній книзі.
April 29, 2022
редакторові явно бракувало розділів, тому тут і п'єса, і фотоальбом, і нереальна історія про дівчину.
а, ну і за ОЕ і Oasis - мінус бал.
спасибі, хоч U2 майже не було.
а, ну і за ОЕ і Oasis - мінус бал.
спасибі, хоч U2 майже не було.
August 15, 2025
Мені дуже сподобалось! Я взагалі дуже цікавлюсь Ірландією, і трохи знаю про її історію. Але на мою думку ця книга може сподобатись і тим, хто раніше не особливо цікавився темою.
Автор поєднує розповіді про свою подорож та людей, яких зустрічав, з розповідями про культуру та деякі події з історії країни. Виходить загалом цікава, жива і пізнавальна книга, легка для читання. І щось дізнався, окрім особистих мандрів автора, але і не занадто сухо.
Один з найбільш вдалих тревелогів, які я читала. ��орівнюю наприклад з Round Ireland with a Fridge або Перехожі. Південно-Східна Азія
April 27, 2025
Книга є збіркою різних нарисів про Ірландію. Деякі здалися не дуже цікавими чи затягнутими. Але деякі класні. Вразили глави про боротьбу ірландців за незалежніть, про the Troubles та "You are now entering free Derry" (особливо цікаво було після перегляду серіалу "дівчата з Деррі", його щиро раджу).
Змусила задуматися глава про ґельску мову. Коли мовою перестають користуватися в побуті - це значить, вона потроху помирає. Вразила історія про мовних офіцерів і про те, що росіянин опікується тим, щоб підтримувати "на плаву" ірландську (ґельску) мову. Фейспалм.
Сподобалася частина про кочівників "пейві". Загалом автор бере щирістю і простотою, наче друг, який розповідає про свою мандрівку. З мінусів - деякі глави чи частини були нудні, наповнені банальними нецікавими деталями, щоб добити обсяг книги.
Але загальний вайб від книги - було досить цікаво і приємно. І захотілося випити бокал Guinnes.
Змусила задуматися глава про ґельску мову. Коли мовою перестають користуватися в побуті - це значить, вона потроху помирає. Вразила історія про мовних офіцерів і про те, що росіянин опікується тим, щоб підтримувати "на плаву" ірландську (ґельску) мову. Фейспалм.
Сподобалася частина про кочівників "пейві". Загалом автор бере щирістю і простотою, наче друг, який розповідає про свою мандрівку. З мінусів - деякі глави чи частини були нудні, наповнені банальними нецікавими деталями, щоб добити обсяг книги.
Але загальний вайб від книги - було досить цікаво і приємно. І захотілося випити бокал Guinnes.
August 29, 2021
Чи то поцілунок каменя красномовства у замку Бларні допоміг, чи літри випитого в Ірландії пива, але книжка вийшла дуже душевною.
Окрім передбачуваного прагнення відвідати купу місць в Ірландії, автор також заразив бажанням подивитися "Отця Теда", цитату з якого можна буде колись пригадувати дорогою на свій перший літак у Дублін чи використовувати для плакатів на екологічні акції: "If God wanted us to fly, he'd put airports nearer the city"
Окрім передбачуваного прагнення відвідати купу місць в Ірландії, автор також заразив бажанням подивитися "Отця Теда", цитату з якого можна буде колись пригадувати дорогою на свій перший літак у Дублін чи використовувати для плакатів на екологічні акції: "If God wanted us to fly, he'd put airports nearer the city"
August 12, 2025
Тепер ще більше захотілося в Ірландію!
April 1, 2024
Нічого не очікувала від цього нонфіку, авін виявився супер цікавим. З таких різних сторін показати Смарагдовий острів, ірландців, природу - неможливо лишитись байдужим.
Паралелі з історією України, гумор, ціквезні розмови з людьми - дуже надихнуло.
Паралелі з історією України, гумор, ціквезні розмови з людьми - дуже надихнуло.
February 21, 2021
Екскурс в історію Ірландії прекрасний, описи місцин теж. А додаток у вигляді п‘єси, здається мені тут недоречним🤔
June 6, 2024
Класно) Після другого прочитання маю відчуття такої дружньої поїздки в компанії автора.
Перший раз читала в Дніпрі, wrong, для цієї локації автор подарував нам іншу книгу 😀
Перший раз читала в Дніпрі, wrong, для цієї локації автор подарував нам іншу книгу 😀
December 27, 2025
Маючи чималий досвід подорожей та тревел-блогінгу, я вирішила розширити горизонти поринувши в "широкоформатний" книжковий сторітелінг. І в принципі вважаю "Усе, що ви знаєте про Ірландію Смарагдовий острів..." дуже вдалим прикладом тревел-літератури. Багато цікавої і неочевидної інформації про Смарагдовий острів, але викладено її не блоком з Вікіпедії, а через власну і дуже щиру призму. До того ж, це далеко не той випадок, коли людина провела три дні в Дубліні і сідає писати "ultimate guides", а дуже навіть навпаки - у автора знайомство зі Смарагдовим островом тривало довгий час в кілька заходів. Анекдоти, перекази цікавих розмов, історичні курйози, власні враження - це саме те, на що я чекаю від мандрівницьких розповідей, і те, що я тут отримала.
Проте і крінжі, і клішованих банальностей було теж багацько. Деякі речі здавалися просто погано вичитаними (напр. автор називає темношкірого англійця -"афроамериканцем", а таксистів і мігрантів - "сумнівними особистостями"), деякі - недолугими (напр. фінальний висновок про те, що всі країни - різні (!)). Але остаточно я впевнилася в своєму враженні на другому описі (слава богу на відміну від першого, він не зайняв весь розділ) сентиментальної пригоди. "Лише та дівчина запам'ятає ту нашу ніч на все життя."... Авжеж. Скільки за своє життя я чула і читала такі речі в мандрівних історіях, і чомусь завжди від самих чоловіків - новітніх Одисеїв-Казанових.
Коротше, тим, хто цікавиться саме Смарагдовим островом - рекомендую. Тим, хто цікавиться тревел-літературою - напевно ні. Продовжую свої пошуки.
А, і якщо вас задовбав "Смарагдовий острів" у цьому відгуку на двісті слів, увіть тепер отак триста сторінок.
Проте і крінжі, і клішованих банальностей було теж багацько. Деякі речі здавалися просто погано вичитаними (напр. автор називає темношкірого англійця -"афроамериканцем", а таксистів і мігрантів - "сумнівними особистостями"), деякі - недолугими (напр. фінальний висновок про те, що всі країни - різні (!)). Але остаточно я впевнилася в своєму враженні на другому описі (слава богу на відміну від першого, він не зайняв весь розділ) сентиментальної пригоди. "Лише та дівчина запам'ятає ту нашу ніч на все життя."... Авжеж. Скільки за своє життя я чула і читала такі речі в мандрівних історіях, і чомусь завжди від самих чоловіків - новітніх Одисеїв-Казанових.
Коротше, тим, хто цікавиться саме Смарагдовим островом - рекомендую. Тим, хто цікавиться тревел-літературою - напевно ні. Продовжую свої пошуки.
А, і якщо вас задовбав "Смарагдовий острів" у цьому відгуку на двісті слів, увіть тепер отак триста сторінок.
July 27, 2025
Оце воно! Ось такою я собі і уявляв ідеальну книжку про країну!
Кілька тижнів тому я написав відгук на схожу книжку видавництва "Віхола", але про іншу країну - ІСландію. Відгук був, м'яко кажучи, не улесливий, так що я аж почувався винувато за свою критику, бо не мав взірця, з чим міг би порівняти.
Тепер у мене цей взірець є. Тут тобі і вдосталь діалогів зі строкатими представниками місцевого населення, і регулярне занурення в історичний контекст - не для галочки, а для розуміння сучасності, і в міру пейзажів - вони нікуди не пропали, але й не займають 90% змісту книги!
Коротше, те, що треба, аби зацікавити читача в країні. Здається, якби Максим Безпалов написав про будь-яку місцину на світі, він зміг би її успішно "продати" будь-кому. Обов'язково поцікавлюся ще якимись творами з його мандрівного доробку.
Кілька тижнів тому я написав відгук на схожу книжку видавництва "Віхола", але про іншу країну - ІСландію. Відгук був, м'яко кажучи, не улесливий, так що я аж почувався винувато за свою критику, бо не мав взірця, з чим міг би порівняти.
Тепер у мене цей взірець є. Тут тобі і вдосталь діалогів зі строкатими представниками місцевого населення, і регулярне занурення в історичний контекст - не для галочки, а для розуміння сучасності, і в міру пейзажів - вони нікуди не пропали, але й не займають 90% змісту книги!
Коротше, те, що треба, аби зацікавити читача в країні. Здається, якби Максим Безпалов написав про будь-яку місцину на світі, він зміг би її успішно "продати" будь-кому. Обов'язково поцікавлюся ще якимись творами з його мандрівного доробку.
June 20, 2025
Прочитала цю книжку і зрозуміла, що я майже нічого не знала про Ірландію. Окей, трошки знала її історію та боротьбу за незалежність.
Автор цікаво та з гумором розповідає про цю країну, людей, їх традиції, побут, природу, головні міста та що в них відбувається, про свої мандри та людей, яких він зустрів (шкода лише, що деякі дивуються, що Україна - це в Європі); ще й п'єса є в кінці історії, що додає цій книжці ще й художньої розповіді.
Так, тут є росіяни в сюжеті, особливо Віктор, який оберігає ірландську мову (ці захисники-росіяни), та ще там є декілька людей в епізодах історії.
Але сама книжка цікава, легко читається і гарний путівник по Ірландії. Ще й фото автор з подорожі додав.
Автор цікаво та з гумором розповідає про цю країну, людей, їх традиції, побут, природу, головні міста та що в них відбувається, про свої мандри та людей, яких він зустрів (шкода лише, що деякі дивуються, що Україна - це в Європі); ще й п'єса є в кінці історії, що додає цій книжці ще й художньої розповіді.
Так, тут є росіяни в сюжеті, особливо Віктор, який оберігає ірландську мову (ці захисники-росіяни), та ще там є декілька людей в епізодах історії.
Але сама книжка цікава, легко читається і гарний путівник по Ірландії. Ще й фото автор з подорожі додав.
January 4, 2024
Дуже приємна книжка, яка дійсно розповідає про країну із вельми нетипового боку, але з величезною любов'ю, яка не може не заразити. На жаль не можу порівняти із реальністю, але мені здається, що після неї поїздка на Смарагдовий острів буде набагато більш осмисленою, та менш розчаровуватиме у своїх недосконалостях.
Із недоліків можу означити певну репетативність, одні й ті ж місця згадуються по кілька разів. З іншого боку, і Ірландія не така величезна, певне дійсно варто бувати в її найкращих місцях по кілька разів.
Із недоліків можу означити певну репетативність, одні й ті ж місця згадуються по кілька разів. З іншого боку, і Ірландія не така величезна, певне дійсно варто бувати в її найкращих місцях по кілька разів.
May 9, 2021
Я в захваті. Якщо хтось читав книгу про кота Боба то ця теж зайде. Це збірка історій реальних, про подорож Ірландією, її закутками та розмови з місцевими. Про її різні сторони, про важку історію, погоду, дух. Про традиції та мову. Мене вразило багато схожого з Україною і все ж те, як ірландці тримаються свого та любові до картоплі))) і звісно гінес. І ще 9 видів пива в оперному театрі. Окреме дякую автору за гарні описі і сформовані розповіді.
В кінці книги є пробна(вигадана) п'єса автора.
В кінці книги є пробна(вигадана) п'єса автора.
July 10, 2025
Неймовірна книга, що поринає в історію ірландських протестів 20-х років та показує країну не лише очима туриста. Подорож Ірландією супроводжується не обтяжливим історичним контекстом. Написана легко та в гумористичному стилі. Як людині яка обожнює Ірландію, тепер ще більше мрію відвідати Смарагдовий острів!
February 1, 2025
Назва книги Максима Беспалова "Усе, що ви знаєте про Ірландію, — правда, але..." інтригує, особливо якщо ваша уява про цю країну обмежується лепреконами, горщиками із золотом на кінці веселки та Днем Святого Патрика. Ця маленька країна прийняла понад 100 000 біженців з України. От їм (нам) в першу чергу і рекомендую цю книгу.
Особливість книги в тому, що вона викликає бажання говорити, дискутувати, навіть доповнювати. Я неодноразово ловила себе на думці: "О так, я теж це помітила!" Або: "А ще треба додати, що в Ірландії..."
Вдячна автору, що він побував там, де я б не наважилася побувати, і спілкувався з тими, з ким я не наважилася б заговорити. (І я говорю не лише про паби).
Окремо хочу згадати історію країни — Ірландія справді багатошарова. Розібратися, хто "хороший", а хто "поганий", — завдання не з легких, але неймовірно захопливе. І спостереження автора допомагають мені у складанні цього непростого пазла.
І на останок: в Ґолуеї дійсно дуууже красиві жінки. Лише минулої суботи переконалася, що це правда. Ще й ім'я дізналася чарівне - Морейд (Mairead) - просто елфійська принцеса якась!
Особливість книги в тому, що вона викликає бажання говорити, дискутувати, навіть доповнювати. Я неодноразово ловила себе на думці: "О так, я теж це помітила!" Або: "А ще треба додати, що в Ірландії..."
Вдячна автору, що він побував там, де я б не наважилася побувати, і спілкувався з тими, з ким я не наважилася б заговорити. (І я говорю не лише про паби).
Окремо хочу згадати історію країни — Ірландія справді багатошарова. Розібратися, хто "хороший", а хто "поганий", — завдання не з легких, але неймовірно захопливе. І спостереження автора допомагають мені у складанні цього непростого пазла.
І на останок: в Ґолуеї дійсно дуууже красиві жінки. Лише минулої суботи переконалася, що це правда. Ще й ім'я дізналася чарівне - Морейд (Mairead) - просто елфійська принцеса якась!
Displaying 1 - 30 of 83 reviews