What do you think?
Rate this book
(НЕ)ПОМІТНІ
Готові до чесної розмови про інакшість? До обговорення того, що люди не завжди здатні приймати в інших — або і в самих собі. Вітиліго, синдром Туретта, алопеція, гемангіома — герої цієї книжки готові розповісти про те, що їх вирізняє. Тож у вас є нагода поговорити з тими, хто гостро відчув на собі увесь біль від неприйняття рис, які не від них залежать. Їхній досвід доводить, що головне — насамперед навчитися любити себе, незалежно від того, що кажуть інші.
Ця книжка — відверта сповідь про щоденну боротьбу тих, хто потребує прийняття і підтримки. Тут усе правдиво і щиро. Тут нарешті звучить голос тих, хто зазвичай прагне бути непомітним.
Ця книжка — відверта сповідь про щоденну боротьбу тих, хто потребує прийняття і підтримки. Тут усе правдиво і щиро. Тут нарешті звучить голос тих, хто зазвичай прагне бути непомітним.
144 pages, Hardcover
Published January 1, 2021
6 people are currently reading
203 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 38 reviews
January 13, 2021
Вперше читаю історії людей з синдромом Туретта і ще кількома рідкісними хворобами. Зізнаюся - саме тому купила книжку, було цікаво, що і як відбувається. Досвід виключення менш цікавий, тут схема добре знайома - ті ж слова, вчинки, те ж презирство, насмішки. Багатьом подобається вивищуватися за рахунок "не таких" - коли більше нема, на чому самооцінку будувати. Тому "не таким" доводиться ставати сильнішими. Правда, в книзі хеппі енд, а от в житті все значно складніше. Автору великий респект за сміливість. Все ж не легко розказати про слона в кімнаті, навіть якщо всі його бачать. Якщо слон - ти. Але такі історії знімають напругу. Людям властиво звертати увагу на щось інше, не знайоме. Але воно може швидко стати знайомим і звичним, якщо про нього дізнатися. На щастя, зараз можливостей для цього більше, ніж будь-коли.
Видавництво Vivat, вам любов за такі книжки
Видавництво Vivat, вам любов за такі книжки
January 4, 2021
П'ятірка не стільки за письменницьку майстерність, скільки за обрану тематику інклюзії. Важливо знати і пам'ятати, що навколо нас різні люди зі своїми життєвими історіями, переживаннями, страхами. А ще історії героїв неймовірно надихають, сприяють здоровому прийняттю себе та оточуючих.
October 27, 2023
Формат оповіді дуже теплий та відвертий. Прочитала майже за один вечір і склалось враження що це була дружня зустріч з героями книги де вони діляться історіями з життя. Кожна по-своєму важка та особлива.
Головний висновок - важлива любов до себе і психотерапія. Вся енергія йде на боротьбу зі своєю недосконалістю до поки ти її не приймаєш.
Здивувала неправильна термінологія. Вживання слів типу «вади». Всі ми вчимося правильно висловлюватись, але зачіпаючи таку тендітну тему варто проконсультуватися зі спеціалістами.
Також відсутність фемінітивів. Трохи ріже око коли читаєш «Марта стала моїм другом» (чому не подругою? це ж навіть не переклад з англійської "friend").
Загалом книга важлива, особливо якщо є запит на розуміння різних досвідів та дослідження інклюзії.
Головний висновок - важлива любов до себе і психотерапія. Вся енергія йде на боротьбу зі своєю недосконалістю до поки ти її не приймаєш.
Здивувала неправильна термінологія. Вживання слів типу «вади». Всі ми вчимося правильно висловлюватись, але зачіпаючи таку тендітну тему варто проконсультуватися зі спеціалістами.
Також відсутність фемінітивів. Трохи ріже око коли читаєш «Марта стала моїм другом» (чому не подругою? це ж навіть не переклад з англійської "friend").
Загалом книга важлива, особливо якщо є запит на розуміння різних досвідів та дослідження інклюзії.
October 1, 2023
Дуже важлива книжка, яку варто всім прочитати. Моментами тяжко читати, розуміючи, що багато з чого було насправді. Рекомендую!
October 31, 2022
Ця книжка змусила мене задуматися про те, що життя насправді не таке погане
У всіх нас різні історії і кожна з них важлива, тому прочитати щось від лиця людини з особливістю було дуже цікаво. Я переконалася, що кожному складно і головне це те як ти сприймаєш ситуацію
Прочиталася дуже швидко і легко
Рекомендую всім хто захоче прочитати щось, що відрізняється від звичайної наукової/психологічної літератури
У всіх нас різні історії і кожна з них важлива, тому прочитати щось від лиця людини з особливістю було дуже цікаво. Я переконалася, що кожному складно і головне це те як ти сприймаєш ситуацію
Прочиталася дуже швидко і легко
Рекомендую всім хто захоче прочитати щось, що відрізняється від звичайної наукової/психологічної літератури
October 12, 2025
Чудова книжка. І обов’язкова до читання кожному.
Це про людяність. До кожного. Абсолютно до кожного.
Але на прикладі людей, у яких синдром Туретта, вітиліго, прогресуюча алопеція та неоперабельна гемангіома на обличчі.
Навколо нас існує купа людей, права яких захищають, за які боряться, про які говорять.
Але люди з особливостями завжди залишаються в тіні. Вони і не такі звичайні, але і не прям якісь супер неординарні — просто трішки інші, але при цьому всьому їм набагато важче знайти роботу, почати стосунки, соціалізуватися та отримувати задоволення від життя.
Як їм можна допомогти? Закрить нам з вами свої їбальники і припинити жаліти, ніби люди з особливостями якісь недолугі, що постійно потребують нашої допомоги. Все, як і з будь-якою іншою людиною: якщо є запит, тоді і допомагаємо.
Проте є одне важливе: навчіться любити себе, тоді зможете полюбити інших, тоді і зможете почути інших. І зрозуміти.
Дуже чудова книжка! ❤️
Одна з тих, яку я очікував три тижні від Віват. І взагалі не жалкую, що не обміняв своє замовлення на 100% кешбек.
December 11, 2023
"Ми всі ведемо свою боротьбу" - це цитата, і, як на мене, своєрідний девіз цієї книги. Ці історії (а їх декілька) - однозначно варті уваги. Те, про що всі мовчать (а часом відпускають недоречні зауваження) і про що бояться спитати/сказати. Дуже глибока і щира книга
January 7, 2025
Легко про важке й важливе. А ще про прийняття себе, ставлення до себе і до оточуючих. Без повчань, просто історії сильних людей, історії про інакшість.
«Здається, найчастіше ми самі для себе є найбільшою перешкодою. А найскладнішим для опанування є мистецтво приймати, розуміти, любити себе. Але хіба любов до себе не є найкращою терапією?»
«Щойно ви починаєте думати про речі, за які ви вдячні, ви забуваєте про те, чого у вас немає»
«Здається, найчастіше ми самі для себе є найбільшою перешкодою. А найскладнішим для опанування є мистецтво приймати, розуміти, любити себе. Але хіба любов до себе не є найкращою терапією?»
«Щойно ви починаєте думати про речі, за які ви вдячні, ви забуваєте про те, чого у вас немає»
May 17, 2022
Книга обов‘язкова для прочитання усім, хто має комплекси чи вади !!!!
April 2, 2023
Для мене це про прийняття. Відверто і щемко.
Сповідь від «інакших».
Може, неідеально з точки зору письменницької майстерності, але яка різниця, якщо текст чіпляє?
Сповідь від «інакших».
Може, неідеально з точки зору письменницької майстерності, але яка різниця, якщо текст чіпляє?
August 4, 2021
«Ми усі різні, але ми усі рівні.»
«Моя шкіра - інша від вашої, мої думки і почуття - ні.»
«Щойно ви починаєте думати про речі за які ви вдячні, ви забуваєте про те, чого у вас немає.»
«Моя шкіра - інша від вашої, мої думки і почуття - ні.»
«Щойно ви починаєте думати про речі за які ви вдячні, ви забуваєте про те, чого у вас немає.»
January 23, 2023
Історії людей з групової терапії. Прочитала за один день. Легка про нелегке.
February 4, 2021
Дуже чесна книга
September 14, 2022
Яка я щаслива, що ця книга попала в мої руки.
Головне не бути непомітним для себе💛
Коротко словами автора:
…щойно ви починаєте думати про речі, за які ви вдячні, ви забуваєте про те, чого у вас немає…
Головне не бути непомітним для себе💛
Коротко словами автора:
…щойно ви починаєте думати про речі, за які ви вдячні, ви забуваєте про те, чого у вас немає…
January 12, 2021
Ця новинка Івана Байдака влучила в саме серце.
Сильна книга, яка об’єднує історії чотирьох особливих людей. Тих, які більш за все хочуть стати непомітними. Адам живе із синдромом Туретта, а тому уникає контактів з людьми. У Марти алопеція через що вона вимушена не знімати хустки з голови. В Анни на обличчі велика гемангіома, яка одразу привертає увагу незнайомців. У Єви вітиліго і вона давно не вдягає відкритого одягу.
Кожен з них проходив власні етапи прийняття себе, часто через неприємний досвід, який вкрай важко викинути з голови назавжди. Ї�� об’єднують почуття виокремленості й інакшості, а ще страхи. Але вони дуже хочуть полюбити себе.
Гостро піднята тема реакції людей на інклюзивність інших. Одні зовсім не приховують свого подиву чи навіть відрази і не соромляться вивалювати всі свої питання і критику або ж всією своєю мімікою виражають незадоволення від того, що опинилися поруч. Інші ж не розуміють, як реагувати.
Правильна відповідь: ніяк. Достатньо просто знати, що таке є і це ок. Якщо у співрозмовника виникне бажання розповісти про свою особливість, то він зробить це першим.
Це не книга про негатив чи депресію. Тут є місце суму, але його роль дати поштовх твоїм думкам і навіть вчинкам. А ще надихнути.
Роман про розуміння інклюзивності. І про те, що спосіб мислення - це виключно твій вибір. І досить вже придумувати нові причини, чому ти щось не можеш.
А ще є чудовий буктрейлер, який переконав мене прочитати «(Не)помітні».
Хочеться абсолютно всім рекомендувати цю книжку.
І подякувати автору за таку відверту розмову.
Сильна книга, яка об’єднує історії чотирьох особливих людей. Тих, які більш за все хочуть стати непомітними. Адам живе із синдромом Туретта, а тому уникає контактів з людьми. У Марти алопеція через що вона вимушена не знімати хустки з голови. В Анни на обличчі велика гемангіома, яка одразу привертає увагу незнайомців. У Єви вітиліго і вона давно не вдягає відкритого одягу.
Кожен з них проходив власні етапи прийняття себе, часто через неприємний досвід, який вкрай важко викинути з голови назавжди. Ї�� об’єднують почуття виокремленості й інакшості, а ще страхи. Але вони дуже хочуть полюбити себе.
Гостро піднята тема реакції людей на інклюзивність інших. Одні зовсім не приховують свого подиву чи навіть відрази і не соромляться вивалювати всі свої питання і критику або ж всією своєю мімікою виражають незадоволення від того, що опинилися поруч. Інші ж не розуміють, як реагувати.
Правильна відповідь: ніяк. Достатньо просто знати, що таке є і це ок. Якщо у співрозмовника виникне бажання розповісти про свою особливість, то він зробить це першим.
Це не книга про негатив чи депресію. Тут є місце суму, але його роль дати поштовх твоїм думкам і навіть вчинкам. А ще надихнути.
Роман про розуміння інклюзивності. І про те, що спосіб мислення - це виключно твій вибір. І досить вже придумувати нові причини, чому ти щось не можеш.
А ще є чудовий буктрейлер, який переконав мене прочитати «(Не)помітні».
Хочеться абсолютно всім рекомендувати цю книжку.
І подякувати автору за таку відверту розмову.
January 21, 2021
В інформаційному полі ми постійно чуємо про боротьбу за ґендерну, расову рівності, але про рівність для людей з інклюзією говорять значно менше.
Ця книга є необхідна для українського суспільства, як згадка про те, що всі ми різні, але однаково цінні. Кожна історія сповнена болю та світла, яке ніхто не має права загасити. Всю книгу можна розбити на цитати.
Персонажі, як вчителі доброти, розуміння, сприйняття та любові. Їх стрімкий розвиток та трансформація надихають.
Дякую автору, що подарував голос тим, кому він так необхідний.
Ця книга є необхідна для українського суспільства, як згадка про те, що всі ми різні, але однаково цінні. Кожна історія сповнена болю та світла, яке ніхто не має права загасити. Всю книгу можна розбити на цитати.
Персонажі, як вчителі доброти, розуміння, сприйняття та любові. Їх стрімкий розвиток та трансформація надихають.
Дякую автору, що подарував голос тим, кому він так необхідний.
January 9, 2021
Які вони насправді, люди, чия внутрішня боротьба наче прогулянка по канату, де балансуєш між любов'ю та ненавистю до себе? Ця книга ніби глибоке занурення у власні особливості, у їхє розуміння та прийняття.
⠀⠀
Вона повернула мене в часі назад, у моменти де я чув образливі слова, ловив зневажливі, перелякані, або ж незручно-співчутливі погляди. Інколи вислуховував недоречні зауваження та поради від незнайомих людей. Попри це, я знайшов ще дещо спільне з героями...
⠀⠀
Це боротьба з собою, це перемога себе, це усвідомлення своєї інакшості вже не через призму власних образ та жалості.
⠀⠀
Звичайно, важливо як світ сприймає тебе, та набагато важливіше для повноцінного, щасливого життя - це те, як ми сприймаємо себе.
⠀⠀
А ще про соціум та його ставлення. Хочеться щоб там розуміли, болить навіть тоді, коли не завдаєш фізичного болю, що складно почуватись нормальним, коли тебе розцінюють не як особистість а як категорію дивацтв.
⠀⠀
Деякі рани - так, загоюються, але рубці від них залишаються. І це не дивно, адже будь-яка інакшість (вада) - наш вірний супутник, наш ворог і наш друг.
⠀⠀
Перегорнувши останню сторінку, я став ще більше цінувати, дякувати Богу за ту невелику кількість людей в моєму житті, які стали моїми близькими, які розгледіли в мені не лише зовнішню особливість але й внутрішню.
⠀⠀
Рекомендую книгу усім. Для когось вона стане кроком для прийняття себе, а для когось допоможе зрозуміти тих, хто потребує розуміння.
⠀⠀
Вона повернула мене в часі назад, у моменти де я чув образливі слова, ловив зневажливі, перелякані, або ж незручно-співчутливі погляди. Інколи вислуховував недоречні зауваження та поради від незнайомих людей. Попри це, я знайшов ще дещо спільне з героями...
⠀⠀
Це боротьба з собою, це перемога себе, це усвідомлення своєї інакшості вже не через призму власних образ та жалості.
⠀⠀
Звичайно, важливо як світ сприймає тебе, та набагато важливіше для повноцінного, щасливого життя - це те, як ми сприймаємо себе.
⠀⠀
А ще про соціум та його ставлення. Хочеться щоб там розуміли, болить навіть тоді, коли не завдаєш фізичного болю, що складно почуватись нормальним, коли тебе розцінюють не як особистість а як категорію дивацтв.
⠀⠀
Деякі рани - так, загоюються, але рубці від них залишаються. І це не дивно, адже будь-яка інакшість (вада) - наш вірний супутник, наш ворог і наш друг.
⠀⠀
Перегорнувши останню сторінку, я став ще більше цінувати, дякувати Богу за ту невелику кількість людей в моєму житті, які стали моїми близькими, які розгледіли в мені не лише зовнішню особливість але й внутрішню.
⠀⠀
Рекомендую книгу усім. Для когось вона стане кроком для прийняття себе, а для когось допоможе зрозуміти тих, хто потребує розуміння.
December 18, 2020
Герої цієї книжки мають щось таке, що вирізняє їх з натовпу інших людей.
І це не поведінка чи занадто яскравий одяг.
Це такі особливості, які хотілося б позбавитись.
Синдром Туретта, вітиліго, алопеція, гемангіома.
В цій книжці 4 історії людей, і кожен має, якусь з цих особливостей.
Звичайно ж, я не оминула цю книжку.
Тема інклюзії в українській літературі – йой, беру.
Трохи здивувало, що книга художня. Чомусь думала, що це буде щось ближче до художнього репортажу. Але, цей факт не змінює ступінь важливості цієї книги.
Друге здивування було в процесі читання. Головні герої постійно стикають з неадекватною реакцією оточення на їх особливості. Люди відверто жахаються героїв, говорять гидоття в обличчя й кепкують.
Подумала: та ну, не можуть люди так реагувати. Не можуть на співбесіді отак відкрито говорити гидоття. У нас же ж про толерантність всюди, про інклюзію.
Потім сама з себе посміялася, бо згадала безліч реальних історій нетолерантності, які, як то кажуть, й на голову не налазять.
Тому, радила б прочитати цю книжку всім.
І тим, хто має якусь особливість. Комплексує через це. Закривається в собі.
І тим, хто хреститься, плює через плече, або зітхає бачачи таких людей на вулиці.
Хороша й потрібна книжка. Можливо занадто коротка. Можливо не на всі питання дає відповіді.
Значить, потрібно ще. Таких книжок багато не буває, бо у кожного своя історія.
І це не поведінка чи занадто яскравий одяг.
Це такі особливості, які хотілося б позбавитись.
Синдром Туретта, вітиліго, алопеція, гемангіома.
В цій книжці 4 історії людей, і кожен має, якусь з цих особливостей.
Звичайно ж, я не оминула цю книжку.
Тема інклюзії в українській літературі – йой, беру.
Трохи здивувало, що книга художня. Чомусь думала, що це буде щось ближче до художнього репортажу. Але, цей факт не змінює ступінь важливості цієї книги.
Друге здивування було в процесі читання. Головні герої постійно стикають з неадекватною реакцією оточення на їх особливості. Люди відверто жахаються героїв, говорять гидоття в обличчя й кепкують.
Подумала: та ну, не можуть люди так реагувати. Не можуть на співбесіді отак відкрито говорити гидоття. У нас же ж про толерантність всюди, про інклюзію.
Потім сама з себе посміялася, бо згадала безліч реальних історій нетолерантності, які, як то кажуть, й на голову не налазять.
Тому, радила б прочитати цю книжку всім.
І тим, хто має якусь особливість. Комплексує через це. Закривається в собі.
І тим, хто хреститься, плює через плече, або зітхає бачачи таких людей на вулиці.
Хороша й потрібна книжка. Можливо занадто коротка. Можливо не на всі питання дає відповіді.
Значить, потрібно ще. Таких книжок багато не буває, бо у кожного своя історія.
January 9, 2021
Задум такий хороший. Це так важливо.
Кожного із героїв хотілось обійняти. Найміцніше - Адама, і взагалі забрати його додому. Хоча найбільш близькою мені все ж була Анна: своєю іронією.
Але окрім особливих людей, дуже хотілось особливих подій із цими людьми. Більше про їхнє життя
Більше, глибше. Чогось бракувало. Це ніби хтось розхвалив тобі торт, а тоді дав похапцем вкусити шматочок, а інше - забрав)
Кожного із героїв хотілось обійняти. Найміцніше - Адама, і взагалі забрати його додому. Хоча найбільш близькою мені все ж була Анна: своєю іронією.
Але окрім особливих людей, дуже хотілось особливих подій із цими людьми. Більше про їхнє життя
Більше, глибше. Чогось бракувало. Це ніби хтось розхвалив тобі торт, а тоді дав похапцем вкусити шматочок, а інше - забрав)
June 2, 2021
Книга подана з точки зору людини із синдромом Туретта. Та насправді книга про кожного з нас: "За своє життя я не зустрічав жодної емоційно здорової людини" – говорить автор.
Й правий. У кожного з нас є певні особисті особливости, з якими ми живемо. Кожен з нас є особливим та особливою.
І лиш від нас залежить, чи дамо ми силу цим особливостям правити над нами, чи ми правитимемо ними.
"Здається, найчастіше ми самі є найбільшою перешкодою", пише автор. Найчастіше, усі наші перепони на шляху до чогось – у нас в голові. Книжка показує те, що не варто боятися переходити лінії комфорту, та вона вчить те, що варто поважати ці лінії инших.
При чому, книжка не нав'язує агресивно "ти мусиш змінитися і робити так, а не сяк", ні. Книга, як і хороших психолог, задає ті питання, або говорить ті речення, які змушують тебе самого задуматися.
Й правий. У кожного з нас є певні особисті особливости, з якими ми живемо. Кожен з нас є особливим та особливою.
І лиш від нас залежить, чи дамо ми силу цим особливостям правити над нами, чи ми правитимемо ними.
"Здається, найчастіше ми самі є найбільшою перешкодою", пише автор. Найчастіше, усі наші перепони на шляху до чогось – у нас в голові. Книжка показує те, що не варто боятися переходити лінії комфорту, та вона вчить те, що варто поважати ці лінії инших.
При чому, книжка не нав'язує агресивно "ти мусиш змінитися і робити так, а не сяк", ні. Книга, як і хороших психолог, задає ті питання, або говорить ті речення, які змушують тебе самого задуматися.
January 3, 2021
«Не дивися. Не вирячайся. Не озирайся на неї/нього». Як це — коли такі фрази стосуються тебе. У книжці зібрані історії про людей, яких чомусь вважають «інакшими». І які ідентифікують себе тільки такими.
Книжка маленька, швидко читається, хоча хотілося б на цю тему трохи більше сторінок. Дуже хочеться цілий роман про це, українського авторства.
Дякую Vivat , що видають такі важливі книги.
Книжка маленька, швидко читається, хоча хотілося б на цю тему трохи більше сторінок. Дуже хочеться цілий роман про це, українського авторства.
Дякую Vivat , що видають такі важливі книги.
December 11, 2022
задум хороший, теми важливі, але виконання настільки-- наївне якесь та неякісне? майже "дешеве"? я ніколи достоту не знаю, як варто характеризувати книжки такого типу, де ніби сутність значуща, наміри гарні, але написано так, бляха, недолуго, що воно все відходить на задній план. мої почуття неоднозначні, але одне очевидно - написана ця історія так собі і відчувається underdeveloped :(
November 7, 2022
Добре, що такі теми підіймаються, але як для документальної книги тут замало документального. Як для художнього - замало художнього. Непогана чернетка з благородною думкою, та на жаль все ще чернетка.
November 30, 2025
Купила цю книгу разом з цілим «лотом» інших — такий собі кі�� у мішку. Обрала її для поїздки в метро на інший кінець Києва: формат ідеальний, легка, маленька, зручна. І, скажу чесно, у цьому її перша й найбільша перевага — я взяла її «на ходу» й таки дочитала того ж вечора.
І, мабуть, недаремно, що книга така невеличка. Якби вона була вдвічі більшою, навряд чи тримала б увагу так само. Бо структура в ній циклічна: сенси з’являються швидко — буквально на перших двадцяти сторінках. Далі — радше повторення, підсилення й спроба прожити тему з різних кутів. Художності небагато, але і не про це книга.
Про що “Непомітні”?
Про людей, яких ми не помічаємо — або не хочемо помічати.
Про тих, чия зовнішність чи тілесність виходить за межі «нормативної», і соціум штовхає їх у тінь.
Про дилему:
бути помітним попри дискомфорт чи ставати непомітним попри бажання жити повноцінно?
Це сильна й важлива тема. І вона зачіпає навіть тих, хто ніколи не стикався з вираженими фізичними вадами. Бо в кожного є якісь «свої маленькі непомітності»: риси, особливості, комплекси, через які ми вчимося або ховатися, або виходити на світло.
Що дала мені ця книжка
По-перше, я дізналася про хвороби та стан, про які ніколи не чула.
По-друге, зрозуміла: емпатія — це не про те, що ти обов’язково маєш такий самий досвід. Емпатія — це про готовність подивитися у бік тих, кого зазвичай відвертають очі.
Оцінка
За ідею — 5.
Тема потрібна, смілива, у нашому суспільстві майже не проговорена.
За виконання — 5.
Байдак чесний, прямий, без зайвого пафосу.
За загальне враження — 4.
Через повторюваність деяких патернів книга часом втрачає динаміку. Але формат рятує: вона закінчується саме там, де й має.
Висновок:
«Непомітні» — це не стільки художній текст, скільки досвід зустрічі.
З людьми. І, можливо, трохи — із собою.
мої книжкові рефлексії в телеграмі
https://t.me/chytano
І, мабуть, недаремно, що книга така невеличка. Якби вона була вдвічі більшою, навряд чи тримала б увагу так само. Бо структура в ній циклічна: сенси з’являються швидко — буквально на перших двадцяти сторінках. Далі — радше повторення, підсилення й спроба прожити тему з різних кутів. Художності небагато, але і не про це книга.
Про що “Непомітні”?
Про людей, яких ми не помічаємо — або не хочемо помічати.
Про тих, чия зовнішність чи тілесність виходить за межі «нормативної», і соціум штовхає їх у тінь.
Про дилему:
бути помітним попри дискомфорт чи ставати непомітним попри бажання жити повноцінно?
Це сильна й важлива тема. І вона зачіпає навіть тих, хто ніколи не стикався з вираженими фізичними вадами. Бо в кожного є якісь «свої маленькі непомітності»: риси, особливості, комплекси, через які ми вчимося або ховатися, або виходити на світло.
Що дала мені ця книжка
По-перше, я дізналася про хвороби та стан, про які ніколи не чула.
По-друге, зрозуміла: емпатія — це не про те, що ти обов’язково маєш такий самий досвід. Емпатія — це про готовність подивитися у бік тих, кого зазвичай відвертають очі.
Оцінка
За ідею — 5.
Тема потрібна, смілива, у нашому суспільстві майже не проговорена.
За виконання — 5.
Байдак чесний, прямий, без зайвого пафосу.
За загальне враження — 4.
Через повторюваність деяких патернів книга часом втрачає динаміку. Але формат рятує: вона закінчується саме там, де й має.
Висновок:
«Непомітні» — це не стільки художній текст, скільки досвід зустрічі.
З людьми. І, можливо, трохи — із собою.
мої книжкові рефлексії в телеграмі
https://t.me/chytano
July 4, 2025
Книжка, в якій так легко побачити себе. Навіть якщо спершу здається, що вона взагалі не про вас.
«Тобі треба щось із цим робити» — цю фразу чують люди з тіками, гемангіомами, вітіліго, шрамами, вродженими особливостями чи будь-чим іншим, що помітно оточенню. І щоразу це звучить як вимога "давай, не лінуйся, чо ти".
Вона тригерна і для мене. За версією багатьох, у мене стільки зайвої ваги, що без цього зауваження — нібито й не проживу до вечора.
Це не про здоров’я чи турботу. Це про право на існування в тілі, яке не вкладається в чужу норму.
Чесно кажучи, я не дуже знаю, як написати відгук на цю книжку. Бо вона — просто про людей.
Про життя з хворобою. Про прийняття себе. Про те, як легко сховатись за своєю особливістю й сказати: «я не можу, бо в мене це». Хоч насправді — просто страшно. Жити, діяти, бути видимим. І здається, ніби провина на хворобі, але глибинно — це про нас.
(Звісно, не всі стани дозволяють «просто жити», але зараз я про інше)
Це терапевтичні історії. Вони відкривають не тільки героїв, а й читача.
Книжка чудова.
Про такі речі треба говорити більше. Нам усім — як суспільству — потрібно звикати до інакшості, різності, і головне — до невтручання в чужу зовнішність, тіло і досвід.
У нас у цьому напрямку ще багато роботи. І не вийде просто відвернутись.
«Тобі треба щось із цим робити» — цю фразу чують люди з тіками, гемангіомами, вітіліго, шрамами, вродженими особливостями чи будь-чим іншим, що помітно оточенню. І щоразу це звучить як вимога "давай, не лінуйся, чо ти".
Вона тригерна і для мене. За версією багатьох, у мене стільки зайвої ваги, що без цього зауваження — нібито й не проживу до вечора.
Це не про здоров’я чи турботу. Це про право на існування в тілі, яке не вкладається в чужу норму.
Чесно кажучи, я не дуже знаю, як написати відгук на цю книжку. Бо вона — просто про людей.
Про життя з хворобою. Про прийняття себе. Про те, як легко сховатись за своєю особливістю й сказати: «я не можу, бо в мене це». Хоч насправді — просто страшно. Жити, діяти, бути видимим. І здається, ніби провина на хворобі, але глибинно — це про нас.
(Звісно, не всі стани дозволяють «просто жити», але зараз я про інше)
Це терапевтичні історії. Вони відкривають не тільки героїв, а й читача.
Книжка чудова.
Про такі речі треба говорити більше. Нам усім — як суспільству — потрібно звикати до інакшості, різності, і головне — до невтручання в чужу зовнішність, тіло і досвід.
У нас у цьому напрямку ще багато роботи. І не вийде просто відвернутись.
September 13, 2022
I loved (In)visible so much. It tells us about four different people. A guy with Tourette syndrome, a girl with vitiligo, and two women with alopecia and hemangioma. I've never read stories about these things before, so it was an interesting experience. This book perfectly shows us that everyone is fighting with some inner demons and you should never judge any person by their appearance. I really liked how readers come to know that people with these conditions are more limited in their actions not because of those conditions, but because of the other people's reactions. I'd like everyone to read (In)visible to educate themselves on such an important subject of people's vulnerability.
Thank you to NetGalley and the publisher for providing me with this arc in exchange for an honest review.
Thank you to NetGalley and the publisher for providing me with this arc in exchange for an honest review.
February 7, 2024
Взяла цю книгу щоб більше дізнатися про життя "не таких" людей. Проте, ця книга виявилася чимось більшим. Теплі, вразливі, легко написані історії. Часто можна проводити паралельні зі своїм життям, звісно, не зрозуміти всю глибину переживать історій головних персонажів але і для себе урок можна винести. Адже, "за своє життя я ще не зустрічав жодної емоційно здорової людини..."
Дуже рекомендую цю книгу до читання кожному і кожній
"Здається, найчастіше ми самі для себе є найбільшою перешкодою. А найскладнішим для опанування є мистецтво приймати, розуміти, любити себе. Але хіба любов до себе не є найкращою терапією?"
Дуже рекомендую цю книгу до читання кожному і кожній
"Здається, найчастіше ми самі для себе є найбільшою перешкодою. А найскладнішим для опанування є мистецтво приймати, розуміти, любити себе. Але хіба любов до себе не є найкращою терапією?"
January 10, 2023
Це розповідь про те, як завдяки зовнішній недосконалості можна позбутися вимог до інших, до світу та до самого себе, бо кожен з нас має право на щастя, незалежно від того як ми виглядаємо, або як нас бачать інші. Головні наші упередження в нашій голові. Ми маємо заключити «мирову із собою» і можливо саме наші недоліки допоможуть нам раніше знайти себе. Дякую авторові, що відкрив для мене світ, яким не так легко ділитися з іншими.
December 7, 2025
Відверта і дуже особиста книжка про (не)помітних людей з особливостями, які виділяються з натовпу не з власної волі. Мене так зачепила кожна з історій... Вони відчувалися, наче розказані другу за чашкою чаю на кухні, вночі, коли межі трохи стираються і легше говорити напряму про все на світі.
І коли це все ще й стосується тебе, коли це твоя доля і твої страждання, написати цю книжку мало бути найважчою справою, думаю. Тому я в подвійному захопленні від автора.
І коли це все ще й стосується тебе, коли це твоя доля і твої страждання, написати цю книжку мало бути найважчою справою, думаю. Тому я в подвійному захопленні від автора.
January 11, 2021
Дуже світла й добра книга.
Displaying 1 - 30 of 38 reviews