Перше, що привернуло мою увагу (після обкладинки), - це захопливий та інтригуючий пролог, який, якщо ще й були якісь сумніви щодо того, чи читати цю книгу (раніше не читала текстів такого жанру або ж мій мозок активно бореться із цими спогадами), розвіяв їх усіх. Щоправда, прочитавши перші 30 сторінок, довелося взяти тайм-аут, а згодом завершила книгу за 2(!) дні.
Часто, читаючи, уявляю собі героїв, а потім, наприклад, бачу якесь відео або ж ілюстрації і думаю: "А я ж уявляла собі геть інакше". Із цим трилером стосунки були іншими: спочатку побачила ілюстрацію-картину, потім буктрейлер, а вже опісля взялася за прочитання і, виявляється, що так голові легше сприймати написане: не потрібно створювати образи (а вони ще й, буває, відрізняються від опису: прочитала одне, змалювала собі інше), а тільки добувати із глибин мозку.
Це та книга, яку точно не "забудеш уже через один світлофор", адже вона глибокопсихологічна і викликає цілу палітру найрізноманітніших відчуттів та емоцій, думок. (Чи є ми справжніми? Щодня в різних компаніях і в різних місцях ми граємо певні ролі, змінюємо одну за одною маски, а чи показуємо справжнє "я" комусь? А може, боїмося зізнатися навіть самим собі у бажаннях і прагненнях?).
Приблизно до дев’яностої сторінки у мене в голові сиділа мисль, яка не давала повноцінно зосередитись на сюжеті: цей абзац, сторінку, розділ написала Настя чи Олег? Вона весь час пеленою затуляла текст і відлунювала ехом, а пароль для її блокування весь час був неправильним. Далі пішло повне поглинання в написане без зайвих думок і відволікань, адже в ту мить, коли здається, що починаєш розуміти, у чому суть, з'являється нова деталь на новому повороті, і це перевертає все з ніг на голову.
Персонажі тут продумані до дрібниць. Описи зовнішності та внутрішнього стану, які, власне, і становлять більшу частину тексту, є насиченими та цікавими. Із усіх героїв уже від початку чомусь звернула увагу на нетипового Сержіо, який тверезо оцінював ситуації та викликав симпатію (ага-ага). Цікавою є деталь-вплітання в канву тексту героя із попередньої спільної книги. Щодо основного діяча, який сповнений трагізму, то емоції до його постаті коливаються від недовіри, страху, обурення до захоплення та жалю (батьки в нього не вірили в дитинстві, на роботі ніколи не питають про те, чого він хоче і т.д.).
Секс, наркотики, вбивства, кров, ігри розуму та уяви… І серед цього всього божевілля лайтова назва компанії та абсурдне певним чином місце роботи героя – це просто доречний треш (у хорошому розумінні). Проте є тут невеликий “легкий” уривок про літні канікули (с.302-303), який можна зачитати учням у школі. А чом би й ні? Він точно стане причиною роздумів та гарною темою для обговорення.
Серед деталей, на які звернула особливу увагу, є такі: зміна полів тексту, що створює особливий ефект; пояснення потреби друкувати фото; те, як романтично, поетично та реалістично описаний похорон.
Говорячи про проблеми, які порушують автори книги, на першому місці, звичайно ж, проблема батьків і дітей, яка червоною ниткою пронизує весь сюжет і змушує не просто задуматися, а заглибитися в спогади про власне минуле; мобінг та делікатні соціальні ігри. Ідеться тут також про ігри пам'яті, яка час від часу підкидає забуте; про роль та місце батьків у нашому становленні; про радість та трагізм буття; про вседозволеність можновладцям.
Думаю, що мені вдалося впіймати і зрозуміти той меседж, який автори вклали у книгу:
- не втрачайте можливостей бути творцями власного життя, адже дати на календарі закреслюються з феноменальною швидкістю;
- "Нас мучать лише ті проблеми, яким ми дозволяємо це робити";
- сумно від того, що слова, які хочеться і варто вимовити адресату, можуть залишитись несказаними і втратити сенс;
- не бійтесь знаків долі і світла софітів;
- залишаючись у зоні комфорту, ми дивимося через пальці на те, як від нас тікає життя.
Перегорнула останню сторінку і зрозуміла, що маю десятки питань, більшість з яких риторичні. Цікавить, який прихований зміст у всіх описах картин і чи є він там взагалі? Це просто лексичні замальовки чи там захована глибока філософія?
Прочитавши, перш за все знову переглянула буктрейлер і… шкірою мороз. Таке відчуття, неначе мене накрив купол думок, і він не дає повноцінно сприймати реальність. Хочеться усе зрозуміти, багато в чому розібратись, але… На все свій час.