Східний синдром

by Юлія Ілюха

Вони ніколи не зустрілися б, якби не війна на Донбасі. Гарячий вересень 2014-го звів разом адвоката-невдаху Васю, айтішника Макса та росіянку Таню, що втекла від чоловіка-садиста. У кожного — власна історія болючих втрат, яка штовхнула їх у бліндажі: Вася втікає в АТО від сварок із дружиною, Макс прагне помститися за вбиту наречену, а Таня мріє розпочати нове життя. Дружба, любов, ненависть — етапи одного шляху, який їм доведеться пройти. І жоден із них не уявляє, чим цей шлях скінчиться. У цій книжці немає батальних сцен і кривавих подробиць. Це оповідь не про героїв, а про звичайних людей, які повернулися з війни тілом, не повернувшись душею.

Genres: Ukrainian Literature, Ukraine, Fiction, War

240 pages, Hardcover

Published January 1, 2019

About the author

Юлія Ілюха – українська поетка, прозаїкиня, журналістка. Народилася в Харківській області, Україна. Вірші та проза перекладені англійською, німецькою, італійською, болгарською, угорською, каталонською, польською, шведською, португальською, французькою, литовською та іншими мовами. Ілюха отримала низку нагород, зокрема Міжнародну українсько-німецьку літературну премію імені Олеся Гончара, премію Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова 2018», International Chapbook Prize 2023 від журналу 128 LIT (США), Rotahorn-Literaturpreis 2024 (Австрія) та Книгу року BBC 2024.
Кураторка соціально-поетичного мультимедійного проекту «Там, де вдома», присвяченого реабілітації ветеранів війни в Україні через творчість, та упорядниця однойменної збірки віршів. Авторка серії інтерв'ю з письменниками для щоденної всеукраїнської газети «День».
Займалася волонтерством з початку війни в Україні в 2014 році, разом із подругою вона зібрала понад 500 індивідуальних тактичних аптечок для українських солдатів.

Reviews

[Nata Oleksandrivna · Rating 4 out of 5]

Ставлю 4 💔💔💔💔

Скажу, що зачепило 🤧🤧
Це та книга, яка попала в той час, коли потрібно, та власне всім українцям потрібно таке читати 🙌
Дуже просто, щиро, емоційно і відверто.
Історія 3-ох людей : Василя з Рівненщини, який поїхав навчатись на юриста в Харків і там осів ; Макса - програміста, з Луганщини, який отримав освіту в Києві і за порадою батька виїхав за кордон, і осів в Туреччині; ну і Тані, яка виросла в родині алкашів, мріяла отримати освіту медика, але її хороша знайома звела її з військовим Сергієм, і Таня застрягла в тій клітці на 10 років.
Вгадайте, з якої країни Таня?))
Так, так - рашка 🤯🤯

І тут я в 2023-му читаю цю книгу,а початок там такий - ууууххх : обоє героїв побились за Таню. І я така : шо-шо? За кацапку?) 😑
Але читала далі, в принципі для мене тут авторка хотіла показати як на кожного з цих трьох так чи інакше вплинуло те, що всі вони більше року воювали в АТО
Як це все описано : по черзі про кожного героя, по розділах - від дитинства і аж до 2013-весни 2014 року, а потім і моменти на Донбасі, і мирне життя після фронту.
Варто прочитати лише хоча б для того, щоб краще розуміти тих людей, хто був там
💔💔
Загалом, для двох героїв кінець більш-менш, не дивлячись на те, що вони пройшли в своєму житті до АТО : Таня втекла від чоловіка - тирана і садиста до Києва, попала на Майдан, в його розпал, там була в медичній службі, а потім так і пішла в АТО; Макс в Донецьку втратив кохану 🤧🤧, її з батьками розстріляли сєпари, його мотивація була мститись за все, що він втратив, а втратив він все 💔💔; ну і Василь - як на мене він один знайшов себе на війні, бо і до того, і після закінчення служби він не жив, а животів - а точніше спивався 🤧🤧. От про те, що чекає його, я приблизно вгадала 😑, решта двоє героїв - так чи інакше, знайшли сили жити новим життям без війни, як би складно їм це не було 🙌
Не скажу, що рекомендую, бо література специфічна, але для розуміння сьогоднішніх подій навколо нас - це дуже хороший варіант, допомагає побачити тих людей з іншої сторони 💔💔
Можу лише сказати, що ця книга мені більше сподобалась за книгу Маркуса " Сліди на дорозі" - емоційно і дуже детально описали тут якраз не події, а долі самих людей і вплив подій на фронті на таких різних особистостей 🙌🙌

[Darka · Rating 4 out of 5]

На початку мені б хотілося акцентувати увагу на обкладинку твору. Тут зображена жінка поміж двома чоловіками. Можливо, проблема у моєму сприйнятті, але, погодьтесь, у цьому випадку десь на підсвідомому рівні здається, що книга міститиме у собі любовний трикутник як одну з основних тем. Більш того, у пролозі розміщений шматок тексту, зміст якого стане повністю зрозумілим у середині роману, але цей шматок теж створює ілюзію книги про стосунки між тріо з обкладинки. Запам'ятайте, я повернуся до цього згодом.

У книзі три головних персонажі: юрист Василь з Рівного з псевдо "Адквокат", що, закінчивши Харківську юридичну академію, одружився і лишився в місті; Максим з Красного Луча з псевдо "Турок", що втратив кохану жінку на початку війни; росіянка Таня з псевдо "Скеля", що втекла в Україну від жорсткого чоловіка. Якщо вам раптом здається, що я спойлерю, то не більше, ніж анотація книги.

Перші три розділи присвячені відповідно кожному з персонажів: Василю, Максу та Тані. Тут ми отримуємо інформацію про їх бекграунд та причини, з яких вони опинилися на війні. Враховуючи, що всього розділів у книжці п'ять, то більшу частину роману ми знайомимося з персонажами. Мені тут не дуже подобається підхід Ілюхи - і зараз я поясню чому.

Я не люблю, коли особистість героя розкривається через авторський текст. Такий собі голос бога. Можна написати "Дмитрик любив котів", а можна перетворити це речення на історію та зобразити дрібними деталями, на кшталт, волонтерства умовного Дмитрика в умовному притулку, його дбайливе ставлення до власного кота, те як він щоранку підгодовує вуличних котисьок тощо. У "Східному синдромі" обрали перший варіант. Так, я розумію, що неможливо показати все через деталі, але від цього авторський текст не починає подобатися мені більше.

Продовжимо. Всі три персонажа опиняються у зоні бойових дій, між ними, здавалося, справді з'являється якась напруга, але буквально за десяток сторінок весь цей конфлікт розв'язується як другорядний, майже не впливає на долю героїв і більше ЖОДНОГО разу не згадується. Навіщо тоді було так ретельно на нього натякати?

Ще однією рушницею, котра не вистрілила, стала розв'язка стосунків між Танею та її чоловіком. Весь роман авторка нагнітала цю ситуацію, доводила героїв до крайнощів, лишала якісь зачіпки, аби потім все це луснуло як та мильна булька. До речі, це друга книга сучукрліту, де конфлікт дружини-жертви і чоловіка-аб'юзера вирішується подібним чином (Ольга Деркачова, "Дім Терези").

У "Східному синдромі" порушене ДУЖЕ широке коло проблем. Це і, як я згадувала вище, відносини жертва-аб'юзер (моя окрема подяка авторці), і окремо взята родинна драма, і зміна пріоритетів під тиском соціуму, і алкоголізм, і залежність від заспокійливого, і відсутність діючих реабілітаційних програм для колишніх солдатів, і непрацюючі реформи в поліції, і непереборний бюрократизм системи, і війна. Повірте, це не вся проблематика, а тільки те, що я змогла швиденько назвати. І все це розмістилося на 237 сторінках. Звичайно, щось розглянуто повніше, але більшість тем тільки означені.

Книга читається дуже легко, мова жива, не виникає враження штучності. Не можу назвати поганими еротичні сцени.

У підсумку я не лишилася повністю задоволеною. Насправді було доволі важко сформулювати своє ставлення до книги у першу чергу через те, що про сучасну війну читати надто болісно. І провести межу між враженнями від роботи авторки та емоціями, що не пов'язані напряму з романом, мені складно.

Усе ще сподіваюсь, що в українській літературі мають з'явитися книги, що будуть кращими за "Східний синдром", але ця одна - рух у правильному напрямку.

[Iryna Khomchuk · Rating 5 out of 5]

Моє знайомство з творчістю Юлії Ілюхи розпочалося зі збірки її оповідань "Неболови". Я не можу назвати себе прихильницею короткого жанру, але Юля зуміла зачепити мене за живе. Так само "зайшла" нам зі сином і її дитяча книжечка "Як Грицик Муху-Нехочуху переміг". Тому перший роман цієї авторки я чекала з нетерпінням і придбала книгу, щойно це стало можливим (з автографом авторки, звісно))))

Роман "Східний синдром" не про війну, хоча вона в ньому присутня. Він про людей і про те, як війна впливає на кожного з нас. Однак про всіх писати було б дуже складно, тому авторка скрупульозно придивилася до доль лише трьох осіб, буквально препарувавши їх. Двоє чоловіків і жінка зустрічаються на війні. Всі — зовсім різні, ну просто абсолютно різні! Проте є дещо, що пов’язує їх, і це — синдром, викликаний цією незбагненною, неправильною війною.

Життя кожного з героїв прослідковується від дитинства. Тому їхні вчинки, якими вони не були б, позитивними чи негативними, читач розуміє й приймає. Бо ж той багаж, котрий ми накопичуємо й носимо за плечима, аж надто впливає на нас. Але людина — істота, котра має волю. Й лише від того, як ми скористаємося своїми можливостями, яку мету поставимо перед собою і який вибір зробимо тут і зараз, залежить подальша доля кожного. І героїв роману також.

Складно написати інформативний відгук і не заспойлерити якусь дещицю сюжету. Тому обмежуся, як часто бува, емоціями, викликаними прочитаним. Мене особисто книга зробила сильнішою. Показала, що можна змінювати те, що називають Долею й проти чого зазвичай не йдуть — не тому що це неможливо, а тому що потрібно докласти певних зусиль, а це тяжко. Легше пливти за течією й нарікати на щось чи когось. Ще я зрозуміла, що ламати свої переконання задля якихось "плюшок" — теж не варіант. Плюшки з’їдаються, а от поламаний внутрішній стрижень даватиметься взнаки все життя. Я цього не хочу, тому й не буду (ага, це вже геть особисте)))) А якщо про чуже, то Юля почала другий роман, і я його дуже чекаю...

[Віта · Rating 3 out of 5]

Несподівано книга дуже навіть захопила. Неочікувано, бо весь час доводилося продиратися крізь такі мовні звороти  як 'макротрагедія її мікрокосмосу', його погляд "тримав її, як снайпер тримає на мушці жертву - міцно, невідвор��тно"' чи 'невідворотність  била в скроні точним боксерським ударом'. Але варто змиритися з таким художнім засобом 'нагнітання емоцій' - і текст читається на одному подиху. Тільки у відгуку після цього весь час хочеться вживати різні мовні кліше))

На думку спадає щось на кшалт того, як реалістично змальовані герої і як неможливо не переживати за них, а драматичні сюжетні лінії розгортаються дуже динамічно. Сюжет справді захопив і попри начебто військову тематику - це досить легке чтиво, адже основні 'макродрами' героїв тільки опосередковано пов'язані з війною: молода жінка переховується від чоловіка-садиста й опиняється на фронті, бо її нічого не тримає Києві; чоловік нищить своє життя через алкоголь ще до війни, тож його кінцівка після дембеля нічим і не здивувала; третій подався на схід заради помсти за смерть дружини - то цим і займався, бо їм не вдалося разом вчасно 'звалити з цієї гівняної країни'.

Месиджі цієї книги мені видалися дуже плутаними: всі ці фрази про те, що 'я віддав борг вітчизні' і що 'в мене вкрали рік життя - тепер країна мені винна' - дещо бентежать. Особливу художню цінність цей твір навряд чи має, але захопливо розповідати історії авторка вміє. І тільки наприкінці вигулькнуло по-справжньому чіпке речення: 'Війна - це лотерея, вона не обирає, кого вбити, вона тільки розкидає своє вбивче насіння, не розбираючи, крізь чиї розпанахані груди воно проросте. Війна дає шанс вижити".

[Tetiana Polianska · Rating 5 out of 5]

Книга української письменниці, журналістки, волонтерки Юлії Ілюхи за обсягом невелика, тому прочитати її можна досить швидко. Прочитати і надовго залишитись з роздумами про долі її головних героїв. Їх у книзі троє і за інших обставин вони би ніколи не зустрілись, якби не російсько-українська війна.

Програміст Максим повертається в Україну після тривалої роботи закордоном незадовго до початку Майдану і опиняється в самому вирі донецьких подій. Через власну трагедію і щоб помститися своїм кривдникам він приймає рішення йти на фронт.

Вася родом з Рівного, юрист за освітою, живе та працює у Харкові. Він ніяк не може порозумітися зі своєю дружиною та донькою і тому повістка з військкомату стає для нього своєрідним вирішенням власних проблем.

Таня народилась та виросла в Росії, і, шукаючи порятунку від сімейного насильства, наприкінці 2013 року тікає в Україну. Майдан, початок війни і Таня приймає непросте для себе ріщення йти медсестрою в один з українських добровільних батальйонів.

На війні головні герої і зустрічаються, але вони (тут обкладинка книги трохи вводить в оману) так і не стають близькими друзями. У книзі немає батальних сцен, вона про інше – про психологічний стан людини "до та після", про те, як здавалось би абсолютно різні люди йдуть захищати свою країну, про те, чим вони при цьому керуються та чи відповідає дійсність їхнім сподіванням. І кожен з героїв книги стикається з так званим "Східним синдромом", подужати наслідки якого комусь стає під силу, а комусь і ні.

Про російсько-українську війну треба писати і писати тим, хто там був і є зараз, бо для авторів сучасної військової літератури це може бути своєрідною терапією художнім словом. А нам треба про це читати, щоб розуміти тих людей, хто пройшов через війну та випробування і по можливості допомагати (або хоча б не нашкодити). Бо це непросто – повернутись з війни фізично, а ментально назавжди залишитись там…

Читайте, думайте і бережіть тих, хто нас захищав та продовжує захищати.

Слава Україні!

[Ксенія Шпак]

Роман про двох атошників, яких на війну закинув зовсім не патріотизм, і росіянку, яка втікала від домашнього тирана і опинилась по український бік барикад (ніт, любовному трикутнику особливої уваги не приділено, хоча він був). Їхні долі з тих, які не увійдуть у підручники з історії - це пересічні люди, яким доводиться давати собі раду з непересічним досвідом війни.
Враження лишились неоднозначні - всю книгу я думала "Плоскувато. Місцями мелодраматично", а от фінал виписаний гарно і таки підштовхнув твір до планки повище...
Хоча стиль авторки однозначно лишився мені чужим - перенасичений порівняннями, які часто бували недолугими. Навіть процитую кілька перлів: "...серце стукало, наче алкоголік у вікно до самогонщиці в опівнічну пору..."
"Вона поверталася до нього, наче битий штормами круїзний лайнер у рідний порт".
"...у літньому Харкові, такому ж гарячому і м'якому, наче плавлений сир у фондю, Васі чомусь захотілося жити..."

[Haska Shyyan · Rating 5 out of 5]

Дуже чесна і болюча правда про війну. Будь-яку. Про людей, які йдуть туди через дитячі травми, через брак мотивації у мирному житті, йдуть долати страхи, втікають від власного лузерства. І повертаються ще скаліченішими.
Текст цінний тим, що написаний без пафосу і надриву, скорше, як репортаж. Персонажів одразу чітко уявляєш і щиро їм співпереживаєш.

[Mykola · Rating 5 out of 5]

Роман, який вводить в оману починаючи вже з обкладинки, бо ні про який «любовний трикутник» тут і близько мови нема. Книжка оповідає історії трьох абсолютно різних людей, які, фактично, зустрінуться лише одного разу. Війна, котра нині триває вже майже дев’ять років на своєму початку стала для них «рятівною», хоча деякі з них й намагались просто від неї врятуватись. Щемливі сторінки заколисують собою і чітко дають зрозуміти, що, на жаль, людей зі «східним синдромом» ставатиме дедалі більше…

[Кирило Половінко · Rating 5 out of 5]

Мабуть, входить у ТОП-3 прочитаного за рік. Залюбки подивився б екранізацію.

[Данило Депутат · Rating 5 out of 5]

«Ніякі таблетки не здатні вилікувати душу. У вашого чоловіка так званий «східний синдром». З цієї війни, як і з будь-якої іншої, приходять, але не повертаються. До вас прийшло тільки тіло, а голова, думки вашого чоловіка ще довго будуть там.
Любіть його, слухайте й чуйте, підтримуйте — оце вам мій рецепт на лікування».

Ох і вимучила мене ця книжка за тиждень читання!

На такий обсяг є по одній історії кожного з трьох оповідачів. Змальовано травми кожного; оповідачі живі. Війна, крім своєї руйнівної сили, як у випадку одного з героїв, другому заміщує алкоголь, а третій допомагає втекти з росії від чоловіка-тирана і змити із себе відповідні установки, прищеплені там.

Ці історії настільки повнокровні, що, на мою думку, можуть характеризуватись як повісті в романі або саме видання — як роман у повістях. При цьому виклад лінійний.

Текст простий, але чіпляє складними темами, зокрема тієї, що в цитаті. Завдячую прочитанням цієї книжки відгукам. Вона чудова!

[Марфа Трофимова · Rating 5 out of 5]

Страшно було братися за читання ('Іловайськ' Положія - так і стоїть на поличці, вже три з половиною роки, неторканий після першої сторінки...) - знала ж бо, що реальність важкою брилою розчавить мене.
Реальність кожного з нас.
Реальність, з якою ми навчилися співіснувати паралельно, втікаючи до звичних буденних справ.
Реальність, повертаючись до якої - паралізує.
Сльози проступили ще до прологу, на присвяті та епіграфах. Перші сльози. Далі - не рахувала.
Текст лине, мов пісня: легко, без високопарних пафосних зворотів.
Три головних герої - як уособлення всіх наших Героїв. Їхніх доль До і Після. Про те, що спонукає опинитися там, на війні. Про те, як жити, коли повернувся живим. Жити в світі, далекому від усвідомлення того, що зовсім поруч існує справжнє пекло.

Всі ми - поранені і скалічені. Всі. Без винятку. Бо війна виймає душу, лишаючи по собі рани. Страшні, болючі, роз'ятрені...

Я не знаю, як вдається Юлії - цій тендітній, сором' язливій молодій жінці, ніжній дружині і люблячій мамі, - писати аж Так.
Торкатися самої душі, вивертати назовні весь біль.
Дякую. Низький тобі уклін за твою творчість.

[Yuliia Pare · Rating 5 out of 5]

Ця книга "Розбудить будь-яке серце"! Думаю такі твори треба перекладати і видавати за кордоном!

Так багато моментів чепляє в книзі - життєвих.

Особливо мене вразив один герої, який максимально протилежний мені, але при цьому емоції які він відчуває в різні моменти свого життя авторка змогла передати так чітко, що ти сам стаєш цим героям, якщо навіть на нього не схожий.

Також мені було неймовірно приємно читати про мій любий Харків та бачити в книзі також інші міста нашої країни, вважаю це влучно сучною тенденції на нашому книжковому ринку.

Цікавим є момент того, що герої головні складні, і не однобічні.

Не дивлячись на те що в мене останнім часом книжковий нечитун, і я читала цю книгу близько місяця, останні декілька розділів, поглинула за декілька годин, не могла відірватися і лягти спати, так було цікаво, так переймаєшся за всіх героїв.

Кожен герої по своєму відобразив світ початку війни в Україні і світ до цієї війни. Також піднято багато соціальних тем які показують прогалини нашого соціума, над якими слід працювати.

Дуже дякую акторці за чудову книгу! Буду продовжувати знайомитися з її творчістю.

[Maryna · Rating 4 out of 5]

Я дуже рада, що ця книга існує. Не тільки тому, що мало прози зустрічала про майдан, анексію Криму, сепаратиські рухи 2014 року, але й тому, що ця книга показує і війну, і людей, і військових - максимально близько до правди, без ореолу святості. Головні герої тут - звичайні люди, які опинилися на війні кожен зі своєї причини, і не завжди це - поклик серця і захист Батьківщини. Але кожен з них приходить до розуміння правильності свого рішення і важливості того, що робить.
"Східний синдром" - це книга про людей, їх непрості долі, вибори і їх наслідки, про війну і те, який слід вона залишає по собі. Про важкість знайти себе в цивільному житті, про втрату сенсів, про суспільство, яке не завжди приймає, часто не розуміє і навіть ображає - байдужістю або знеціненням.
Читаючи, я весь час думала, а як склалися долі героїв далі? Тепер, з другим витком війни, де б вони були зараз? Впевнена, повернулися б на фронт.
Загалом, дякую авторці за чесну і дуже болючу історію, читання якої не було легким.
Мінус одна зірка - важко сказати, чому. За тяжкість? Трохи - за перенасичення порівняльними зворотами, хоч і влучними.

[Максим Беспалов · Rating 5 out of 5]

Коли вперше дізнався про цю книгу, подумав, що це більш-менш банальний любовний трикутник на фоні війни. Важко навіть уявити, наскільки я помилявся.

"Східний синдром" - це препарування самої війни та її впливу на людей. Більше того, це препарування самого життя. Троє головних героїв книги... Думаю, кожен впізнає в них риси своїх знайомих. Персонажі настільки добре виписані, що важко повірити в художність історії. Авторка зробила зріз цілого покоління українців, чия юність та перше десятиліття дорослого життя прийшлися на нульові та десяті роки. Це наші друзі, знайомі, колеги, ми самі. Ті, чиї мрії, кар'єри, майбутнє були зруйновані війною чи її наслідками.

"Сука-війна" - я би дав таку назву цій книзі, яка мене неймовірно вразила. Дякую авторці за талант.

А любовний трикутник... Я би сказав, що це чотирикутник - троє та війна. Остання загостряє всі почуття, робить історію швидкою та не залишає місця рефлексіям. Я як читач неймовірно вдячний цьому авторському прийому.

[Ольга Саліпа · Rating 5 out of 5]

Я зараз скептично ставлюся до книг про війну, бо багато авторів відверто спекулюють на цій темі. Але "Східний синдром" - одна із найчесніших книг, які я читала. Бо війна - це не романтика. Це бруд, кров, психологічні травми. Так, багато хто потрапляє туди випадково. Це зламані долі цілих поколінь. Бо "з війни можна приїхати, але не повернутися".

[Olha Feidak · Rating 4 out of 5]

Загалом прості історії людей , написано розділами про історію кожного. Мій висновок: вижив той, хто шукав нову мету аби жити і не втратити розум від досвіду і страхів.
Бо свої проблеми треба вирішувати. І так, один з героїв 'програв' бо вам когось хто залишився 'до війни'. І не розумів. Думаю мав би когось нового то знайшов сили. А чіпляючись за минуле, нічого доброго не вийшло.

[Катя Кулик · Rating 5 out of 5]

Написаний легко, читається легко. Читати було дуже цікаво, книжку проковтнула за два дні. Вона не зовсім про війну, а більше про людські долі, та мені, яка прожила закордоном велику частину цієї війни, про війну якраз було дуже болісно читати, наче я доторкнулась до неї. Хороша книжка, дякую.

[Мартин Якуб · Rating 5 out of 5]

Сильна книжка. Правдива. Гарний сюжет. Таня з Омська, Макс "Турок" і Вася з Рівного. Війна і життя після неї.

[Tetiana · Rating 5 out of 5]

💔

[Mary Voloshyn · Rating 5 out of 5]

📔 "Східний синдром", Юлія Ілюха

📕 воєнна, сучасна проза

📚 Ця книга доводить, що ким би ти не був та якби не ставився до своєї чи чужої країни - в якийсь момент патріотизм може политись з тебе що є сили.

Історія про 3 різні життя. Чоловіка, який завжди за домовленостями ліж по кар'єрній драбині держслужбовця. Чоловік, який ніколи не хотів жити в Україні. Та жінка, росіянка, яка ніколи раніше не була в Україні.

В кожного з них була різна доля і плани на майбутнє. Та всі вони в 14 році, коли всі ми вистояли на Майдані за свої права - вони стали ще й учасниками АТО.

Когось затягла смерть коханої від російських солдат. Когось - чоловік, російський солдат, який бив і знущався. А когось - просто викликали повісткою.

Але всі вони, незважаючи на те, яким життям жили раніше (в корупції, житті по домовленості, бажанні втекти закордон) - стали на захист тієї ж України.

Насправді книга висвітлює дуже багато проблем, які як в 14 так і в 21, та навіть зараз не те, що не зникли, а й поглибились.
Там дуже багато згадок "заплатив, відкупився, домовився", о не може не боліти.
Також нам нагадують, як саме себе почували "контужені" військові, якщо "з'являлись на людях" у формі, скільки осуду і поглядів вони витримували на собі.
Особисто знаю, як це було. Як чоловік соромився вийти у формі з поїзда чи сісти в той же потяг.

Тому книга не легка, однозначно. Особливо, якщо у вас вузьколобі, одноманітні погляди на життя, де є тільки добре чи тільки погане - то ви будете плюватись, читаючи її.

Але її треба прочитати, не забувати скільки часу ми боремося з тією клятою імперією збоку.

📈 Оцінка 10/10