А ось і спеціалізована література під'їхала. Справді, текст цієї книжки буде занадто нудним і складним для розуміння для тих людей, які не проходили хоча би базовий курс з економічної теорії в університеті. Але якщо вас уже посвятили в економісти, книга того варта.
Її формат такий: один учений-економіст переказує ідеї іншого видатного економіста - Гаймана Мінськи, який, хоч і помер ще 25 років тому, більшою мірою передбачив усі пороки американської економіки, що призвели до фінансової кризи, ще коли вона здавалася всім повністю здоровим організмом. Мало хто чув про такого, і, напевно, справа в тому, що його ідеї, хоч і не зовсім радикальні, але все ж трохи виходили за рамки традиційної економічної думки.
Якщо розглядати дві основні парадигми в макроекономіці, то ідеї Мінськи однозначно більше стосуються кейнсіанського підходу. Він підтримує використання держбюджету для контрциклічного регулювання, але й визнає існування небажаних ефектів, що виникають унаслідок цього. Справа в "гіпотезі фінансової нестабільності". Коротко кажучи, здорова економіка породжує впевненість, бажання ризикувати та брати в борг; борги породжують дефолти, що за ефектом доміно ведуть до рецесій; рецесії породжують обережність і зменшення заборгованості; зменшення боргів оздоровлює економіку - коло замикається. Тобто сама природа капіталізму є циклічною, а типові економічні моделі рівноваги трохи вводять в оману.
Чи можна виправити це? Повністю - ні, але згладити кути варто. Ось ще кілька цінних ідей із книги:
- Не потрібно заохочувати великі банки рости ще більше. Краще створити мережу універсальних регіональних банків, які би краще вплинули на розвиток громад та малого бізнесу;
- Центральний Банк повинен надавати кредити не через операції на відкритому ринку, а методом дисконтного вікна, докладно вивчаючи активи банків. Таким чином, він залишатиметься в курсі стану здоров'я фінансової системи;
- Дефіцит приватного сектору, що спричиняє зростання його заборгованості й кризи, "лікується" підтриманням постійного дефіциту державного бюджету. Але фінансовані державою програми повинні мати цільовий характер.
- Уряд повинен виступити в ролі "роботодавця останньої інстанції". Потрібно створити такі проекти розвитку у всіх куточках країни, щоб абсолютно кожен бажаючий міг знайти роботу на час кризи за визначену мінімальну платню, а в разі пожвавлення економіки - без проблем повернутися до більш оплачуваного приватного сектору. Той, хто може працювати - хай працює. Субсидії лише для непрацездатних та людей похилого віку.
Картина, змальована Мінськи, мені досить подобається. Проте, коли дуже акцентуєш на одному питанні, то нехтуєш усіма іншими тонкощами. Мінськи так зосередився на проблемі приватного боргу, що зовсім не вбачав небезпеки в наростанні державного боргу, сплата відсотків із якого може почати тиснути на бюджет держави також. Навіть якщо мова йде про внутрішні запозичення, а не зовнішні, як у випадку нещасної Греції. Але не дивно: усі його ідеї створені виключно для американської економіки. Навряд чи вони прижилися би в країні з меншою зовнішньою могутністю та світовим попитом на національну валюту.
І взагалі, у самої книги дивна структура, і це вже претензія саме до оповідача - Рендала Рея. Здавалося би, є логічний розподіл на огляд економічного розвитку США, опис ідеальної економічної системи та рекомендації, як цього досягти. Але кожен розділ має всього потрошки і дублює всю інформацію, сказану в попередньому. Це, звичайно, добре вплинуло на запам'ятовування основних ідей книги, але почало доволі набридати під кінець.
Усе ж є над цим задуматися, чи не так?