«Культура в підмурках громадянського суспільства» — книга серії Small Run Books із соціології мистецтва, що об’єднала дві статті, написані Паскалем Ґіленом і Тайсом Ляйстером у співавторстві.
Чи можлива сучасна Європа без культури? Що тримає суспільство в гармонійному співіснуванні, коли в ньому існує велика кількість самостійних культурних гравців? Як досвід сучасного мистецтва впливає на громадську дію? Ці та інші питання порушують автори збірки.
Паскаль Ґілен — соціолог мистецтва, професор соціології культури в Дослідницькому інституті мистецтв в Антверпені (ARIA), керівник дослідницького центру «Мистецтво в суспільстві» Університету Ґронінґена (Нідерланди).
У 2016 році Паскаль Ґілен створив міждисциплінарне відділення Culture Commons Quest Office, де досліджує умови художньої роботи в різних міських контекстах. Саме в цьому відділенні Ґілен співпрацює з Тайсом Ляйстером — доцентом кафедри мистецтв, культури та медіа-досліджень в Університеті Ґронінґена.
Актуальні рефлексії про те, на чому може триматися відчуття спільноти в неоліберальному економічному устрої, де наголос зроблено на жорстку конкуренцію, що веде до розшарування суспільства й алієнації всіх гравців на полі; яку роль може зіграти культурка і мистецтво у протидії проблемам сучасного світу; і т.д. У спадок від Другої світової Європі дісталася недовіра до культур і ідеологій, унаслідок якої найважливішим мірилом прогресу стали економічні показники. Виклики, з якими зараз зіткнувся європейський проект, демонструють, що суто економічних показників не досить, і тому треба ніжно плекати голоси, які нагадують, що культура - важлива підвалина, без якої не встоїть будь-яка спільнота.
Рекомендую начать второго текста, второй главы. Этот текст вдохновляет и побуждает к действию. Он заводит и накручивает, то, что нужно для потенциального прямого действия.
В первой части холодно и теоретично размышляют без обострений. Именно поэтому я и советую начать со второй части.
Очень крутая книга для ситуации в украинской культуре, хорошая теоретическая база и примеры для действий. Живая, благотворящая.
Гарне видання, приємне у користуванні. Український маргінем. Не берусь сходу засуджувати авторів, теми підняті цікаві, але виклад їх просто дратує. Свою долю поганого сприйняття тексту зіграв і не найкращий переклад. Кароч, переклад ніяк не "помагає перетривати смисл". Книга з двох есе. Перше - такі собі мандри в незнайомій будівлі, без освітлення. Автори бродять від поняття до поняття, намагаючись скласти їх в купу, але це все виглядає неоковирно. Більшість тез виглядають надуманними, з посиланнями на лише одного автора. Перше есе видається таким собі маніфестом - ми не ліваки!, але ж давайте погодимось ліві ідеі цікавіші. Друге есе набагато цікавіше. Має приклади, тему, аргументацію. Проте, це все розвертається в такій схемі - ми можемо спасти Європу тіко культурними організаціями, транснаціональними, це найнеобхідніше, що потрібно вже робити - культурні організації вже є - вже є транснаціональні обєднання, які шото роблять. Звісно, це не нівелює цінність практичного матеріалу: прикладів, посилань на культурні організації. Мовою авторів - маленька іскра є, для тих людей, хто взагалі не знайомий з акціонізмом культурним в Європі. Таке собі "бурмотіння" під ніс. В цілому найбільше розчарування - переклад. Видання не з дешевих, хотілося б бачити хороший переклад. Інакше, офсет виходить дорогувастим.
В сусідніх відгуках на цю книжку наполягають, що друга стаття цікавіша, бо наводить конкретні приклади та дає практичні поради, натомість перша надто теоретична і надумана. Як на мене, все з точністю навпаки. Друга стаття дуже побіжна з загальними порадами в стилі капітана очевидність, досвід наведених проектів з Марселя і Загреба доволі унікальний, щоб бути просто перенесеним куди інде, і може слугувати лише джерелом натхнення. Натомість перша ясно і послідовно викладає думки авторів, настільки стисло, наскільки це було б можливо. Інша справа, що не всі вони здаються достатньо обґрунтованими, але це не робить їх менш цікавими.