Усі історії тут починаються із фрази «Одна дівчинка...» незалежно від того, що то за пані, про яку зараз пишуть. Ну, добре, концепція сяк-так зрозуміла, бо у серії ж «дитяча полиця». Формат неновий і простий: 50 історій про видатних жінок в українській історії, із вчинків і поглядів яких, за задумом, авторів треба брати приклад — і кожна з оригінальною ілюстрацією. Трендова зараз феміністична ідея теж зрозуміла, але самі тексти історії насправді трохи далекі від того, щоб взагалі ми хочемо сказати, розповідаючи про фемінізм та рольові моделі дівчат/жінок для наслідування.
Що не сподобалося: 1) не зрозуміло, за якими все ж таки критеріями обиралися героїні, бо не дотримано ні хронології, ні порядку за алфавітом (до того ж немає ні дат, коли жили героїні/розвивалася історія, ні їхнього віку); 2) деякі тексти відверто розчаровують своїм мінімалізмом у порівнянні з іншими історіями (до прикладу, як з оповідями про Катерину Костереву та Оксану Якубову, Олесю Яскевич) та фактажем (як-то історія про Лесю Українку чи Ліну Костенко) чи трохи вигадують «ну дуже суб'єктивний» (а не фактичний) погляд на життя героїнь (як в історії про Марко Вовчок чи княгинею Ольгою); 3) у текстах ну дуже багато оціночних суджень і розповідей, як бути «справжнім», що таке «правильне виховання», «всі хотіли з нею одружитися» тощо, а ще відвертий перебір з описом романтичних стосунків героїнь (в т.ч. факти наявності дітей) та натяки на «патріотичність». Так, до прикладу, в історії про Анну Ярославну автори рекомендують: «Щоби бути як Анна, треба насамперед вміти писати. А ще бути розумною, сміливою та вишуканою, як і належить справжній королеві». Нічого, що вже XXI століття?
Отже, ідея класна, а втілення, як на мене, не зовсім (перепрошую, якщо когось ображаю, але це моя особиста думка, на яку маю право). З того, що ідейно сподобалося: 1) вступ від авторів і ілюстраторів як спроба пояснити дитячій аудиторії, про що ж ми тут пишемо (при цьому, що у списку маємо чимало сучасниць), 2) написи на ілюстраціях як ідея, але не через їхній зміст текстів (крім того, в багатьох картинках вони таки нечитабельні через кольори); 3) як розумію, в основі була ідея різноманітності, тому у книжці можна знайти історії про миротворицю, парамедицю, кримську татарку, дівчину з інвалідністю, параолімпійку (але самі тексти варто було б ще доопрацьовувати); 4) наявність закладки в книжці; 5) ілюстрації, якщо зрозуміла це правильно, виконані у жанрі «наївне мистецтво», що, в цілому, теж непогано; 6) книжка відкриває своїй аудиторії нові імена (наприклад, для мене це однозначно Варвара Каринська, про яку ніколи не чула раніше).
Умовна українська версія «Казки для дівчат-бунтарок» значно слабша, бо над текстами варто було б дещо попрацювати (це ж книжка, а не фотоальбом), тому «три зірки».