Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма

by Natalka Sniadanko, Наталка Сняданко

У центрі нового роману Наталки Сняданко особиста історія одного з найекстравагантніших членів імператорської родини Габс­бурґів — Вільгельма, більше відомого в Україні за бойовим псевдонімом — Василь Вишиваний. У романі його українську ідентичність розширено уявною — ймовірною — частиною біографії. У ній він не помирає у стінах Лук’янівської в’язниці, як відбулося насправді, а опиняється в радянському Львові, одружується, виховує сина й онуку, разом із дружиною, котра походила з давньої львівської родини, намагається пристосуватися до нової суворої дійснос­ті. Водно­час цей роман — історія кількох родин, країн, епох, воєн і міжвоєнь. Це — віддзеркалення австрійського в польському, польського — в австрійському, українського — в радянському і навпаки. Це — галицький мікрокосмос у кількох поколіннях і кількох епохах із притаманними лише цьому закутку Європи химерними поєднаннями мовних, кулінарних, звичаєвих реалій та людських доль, пере­повідання яких часто є набагато химернішим і фантастичнішим за будь-яку літературну фікцію.

Genres: Fiction, Ukraine

544 pages, Hardcover

First published September 8, 2017

About the author

Наталка Сняданко

Reviews

[Alexandra · Rating 2 out of 5]

Das absolute Chaos: das Wimmelbild und die verwirrenden Zeitsprünge

Analog zum sehr umfangreichen Titel des Romans „Der Erzherzog, der den Schwarzmarkt regierte, Matrosen liebte und mein Großvater wurde“, der mich beim ersten Anblick sehr neugierig gemacht hat, habe ich das Werk sogleich im selben Stil umgetauft, um mit meiner Headline gleich mit dem Finger in die Schwächen zu bohren und auf meine Probleme mit der Geschichte hinzuweisen.

Ich liebe ja epische Familienromane über mehrere Generationen, lese auch jedes Jahr extrem viel in diesem Genre und habe punktgenau davor zwei großartige Werke von Judith Fanto und von Daphne du Maurier kennenlernen dürfen. Der wesentlichste kritische Erfolgsfaktor von Mehrgenerationenromanen ist es, der Leserschaft Struktur zu geben, damit sie sich quer über die Zeiten und Personen im Plot zurechtfindet. Das kann durch aufgezeichnete Familienstammbäume realisiert und sollte unbedingt durch logisch gut strukturierte, einheitliche, möglichst sparsam eingesetzte Handlungsstränge mit homöopathisch angewandten Zeitsprüngen verwirklicht werden.

In dieser Geschichte war das Motto, anstatt Unterstützung anzubieten, bedauerlicherweise möglichst viel Verwirrung zu stiften: Zu viele Erzählstränge in unterschiedlichen Zeiten, die exzessiven Zeitensprünge zu abrupt und zu bunt gemischt, innerhalb der stroboskopartig servierten Handlungsstränge auch noch Rückblenden in andere Zeiten, zusätzlich noch jeden Furz von Nebenpersonen in die Handlung reingenommen, die wenig zum Plot beitragen und kein Familienstammbaum als kleine strukturelle Hilfe wird angeboten, sodass ein unentwirrbares Wimmelbild und ein absolutes Tohuwabohu entsteht. Der Roman hat ein bisschen etwas von Hundert Jahre Einsamkeit, fokussiert aber nicht die Stärken des Romans, die im Fantastischen Realismus begründet sind, sondern widmet sich ausschließlich dem Umstand, die Schwächen ganz massiv zu kopieren. Dieser Umstand ist auch darin begründet, dass der im Titel erwähnte Erzherzog tatsächlich einem historisch fast nicht relevanten Seitenarm der weitverzweigten und kinderreichen Habsburger entstammt, dessen Eltern auch Maria Theresia und Karl Stephan heißen aber nicht die Maria Theresia und der Karl Stephan sind. DAS ist die Analogie zu Gabriel García Márquez preigekröntem Roman. Alle heißen quer über die Generationen oft gleich mit dem Vornamen und das kombiniert mit permanenten Zeitsprüngen ließ mich als Leserin völlig konfus zurück. Ok, macht man sich die Mühe, diesen historisch nicht so wichtigen und noch nie gehörten Habsburger Willhelm den Bestickten zu googeln, bekommt man einen Familienstammbaum, aber so etwas sollte im Buch stehen und nicht erst durch ausführliche Sekundärrecherche zugänglich gemacht werden. https://de.wikipedia.org/wiki/Wilhelm...

So waren mir die Figuren und das Chaos von Anfang an verhasst und ich konnte auch kaum eine Beziehung zu den Protagonisten aufbauen, weil bis zu zwei Dritteln des Buches alles so wirr war. Als ich endlich ein bisschen durch die Familienzusammenhänge blickte, hatte mich sowohl die Gesamthandlung verloren, als auch waren mir die beschriebenen Figuren total egal. Was halt dann schlussendlich bleibt, sind ein paar witzige Anekdoten, wie zum Beispiel jene, dass eine deutsche Kellnerin Österreicher beim Bestellen eines Wienerschnitzels als Trockenesser bezeichnet, weil sie das Schnitzel nicht mit Tunke bestellen und ein paar mäßig interessante politische Informationen über die Ukraine (Galizien) während der Habsburgerzeit.

Fazit: Total chaotischer Roman, von mir gibt es keine Leseempfehlung. Eigentlich sehr schade, denn in dieser Geschichte wäre mehr drin gewesen.

[Hymerka · Rating 3 out of 5]

Нарешті добила цього грубасика. Власне, те, що я почала читати цю книжку в травні, а закінчила оце сьогодні, вже багато про неї говорить. На жаль, вона не чіпляє. Хоча відчувається, що пані Сняданко перелопатила купу літератури, готуючись до написання цього опусу, і я ставлюся до цього з повагою, поміж переказом історичних видань про Вільгельма фон Габсбурґа та його родичів, порадником господині щодо галицького побуту та короткої викладки педагогічних посібників дуже важко відшукати хоч який-небудь сюжет.

[Iryna Khomchuk · Rating 5 out of 5]

Я дуже люблю книги-пазли. Цебто історії, які складаються з багатьох шматочків багатьох життів багатьох людей. Історії, в які спочатку пірнаєш і часом видається, що тонеш у цій купі героїв, характерів, часів і місць, а потім виринаєш і... Бачиш цілісну картину життя однієї людини — головного героя, а ще — цілого покоління, а то й кількох загалом.

Історія життя австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга, який ідентифікував себе українцем і став полковником Українських січових стрільців та претендентом на можливий монархічний український престол Василем Вишиваним, — реальна. Зокрема деякі розмірковування Вільгельма, використані у романі, практично ідентичні його щоденниковим записам. Однак водночас частина історії — альтернативна. Наталка Сняданко не дозволяє своєму героєві загинути десь у підвалах Лук’янівської в’язниці, а дарує довге життя у Львові з коханою дружиною Софією, сином Тарасом та онукою Галинкою, якій, власне, і розповідає про себе.

Водночас ми знайомимося з життям усіх вище згаданих і багатьох, дуже багатьох інших людей — від членів родини австрійського імператора до звичайнісінької сім’ї звичайнісіньких "понаїхавших" до Львова східняків. Спочатку ці стрибки з одного року чи й століття в інше, з країни в країну, навіть із реальності в реальність видаються аж надто різкими, однак потім пазл починає складатися, і тоді усі ці зв’язки, які об’єднують начебто зовсім різних людей, вражають.

Історія життя ще одного видатного українського діяча, який українцем не народився, а усвідомив себе частиною нашої нації і про якого у нас досі мало відомо, вражає. Мимохіть замислюєшся над тим, що саме заважало нам, українцям, міцно стати на ноги, коли такі, як В’ячеслав Липинський (про нього розповіла Таня Малярчук у своєму "Забутті"), Вільгельм Габсбург, уже не кажучи про сотні власне українських активних борців за незалежність нашої країни, готові були покласти все, включно із життям, на її розбудову. Втім, варто визнати, що й досі це "щось" плутається під ногами...

Однак образ Василя Вишиваного геть не такий ідеально-героїчно-патріотично-безгрішний, як можна було б припустити з цих моїх захопливих охів навколо нього. Він любив гроші і не вмів їх заробляти (та й й хіба міг ерцгерцог мати потребу в цьому?), тому влазив у борги. Він не був надійним у плані виконання обіцянок (та й у інших, мабуть, теж), тому час від часу обламував сподівання інших й обламувався сам. Він умів насолоджуватися життям, розкішшю, коханням (різним, у тому числі й гомосексуальним), що часто створювало проблеми. Однак хто безгрішний — най першим кине в нього камінь.

Дуже хочеться згадати про два жіночі образи, які мене особливо зачепили. Це Софія, дружина Вільгельма (та, котра з альтернативної історії), та Сіссі, дружина Франца Йосифа І, — хоч і різні, проте дуже схожі своєю внутрішньою силою. І геть іншою, порівняно з ними, постає наша сучасниця Галина (внучка Софії та Вільгельма), яка, маючи мистецький талант та надійну опору у вигляді чоловіка, не була спроможною самореалізуватися, домогтися успіху навіть у чомусь на позір звичайному, наприклад, у вихованні єдиного сина. Що цьому завинило: особисті якості жінки чи ж сучасна розслабленість і тому неможливість зосередитися на чомусь основному — не знаю. Однак для себе певні висновки зробила. Лишилося перейти до дій)))

Ну, й неправильно буде змовчати про іще одного героя роману — Львів. Він у книзі такий живий і різний — з точки зору різних людей. І так хочеться знову блукати його вуличками, насолоджуватися кавою та смаколиками, дослухатися до історій, котрі нашіптують тобі старі будинки й уявляти вже пізнані й іще незнані його історії...

[Vityska · Rating 3 out of 5]

Постать ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга, відомого також під ім’ям Василя Вишиваного, сама по собі цікава, а його доля — «книжна» і «кіношна». Нащадок імператорського роду, він усім серцем прихилився до українців — воював разом із Січовими Стрільцями, писав українські вірші і післі, носив вишиванку, працював в уряді Директорії. Тодішні українські монархісти називали його головним претендентом на престол цісаря України — і хтозна, якби не прийшли совєти і якби Василь-Вільгельм таки погодився стати на чолі української монархії, то, може, наша історія склалася б куди успішніше.

Але з цього нічого не вийшло, ерцгерцог Вільгельм мусив емігрувати в Європу, довго поневірявся по світах, і по закінченню Другої світової довгі руки радянської секретної службі дісталися і до нього — небезпечного «українського цісаря» заарештували, кинули в Лук’янівську тюрму, і там він і помер від туберкульозу й був похований десь під стінами в’язниці — так, принаймні, говорить офіційна історія. Неофіційна ж натякає, що неясні обставини смерті чітко вказують на те, що вона була інсценізована, а насправді ж Василь Вишиваний вижив і його, мовляв, бачили через багато років. Наталка Сняданко береться за цю «неофіційну» версію і пише на її основі альтернативну історію. Згідно із нею, Вільгельм фон Габсбург і його нащадки багато років жили в Україні. З якої родини походила його дружина, чим займався ерцгерцог у радянському Львові, як склалася доля його дітей та онуків — усе це Наталка Сняданко описала детально і правдоподібно.
Особливість оповіді, її недолік або перевага (кому як) у тому, що вона стрибає від кінця ХІХ століття до 2008 року, з Австро-Угорської імперії перестрибує до «Імперії зла», з богемного Парижа — до революційної України. Через це осо��исто я мала з романом проблему — ніяк він мені не складався у цілісну картинку. Натомість окремі фрагменти і деталі — ооо, вони були прекрасні! Їх хотілося розглядати, перечитувати і виписувати на па��’ять.

Найцікавіше мені було читати про життя імператорського двору і про те, як жилося Вільгельму і його старшим братам-сестрам (він був шостий і наймолодшенький в родині) у сімейном маєтку у польському Живці. Діти, зрозуміло, отримували освіту удома і жили-навчалися за таким розкладом, порівняно з яким будні сучасних школярів здадуться канікулами 🙂 Маленькі Габсбурги прокидалися удосвіта, цілий день мали заняття з учителями і гувернантками, змалечку знали 5-6 мов і не нехтвали спортом. Але їхнє життя не обмежувалося самим лише навчанням — влітку, наприклад, вони часто подорожували на розкішній яхті Карла-Штефана і юному Віллі навіть довелося побувати у ролі юнги.

Окрім Вільгельма, з якого виріс «український цісар», серед Габсбургів було чимало цікавих персонажів. Наприклад, імператриця Сіссі, Елізабет-Єлизавета Баварська. В Європі, до речі, це дуже популярна історична постать, за її життям знято кілька фільмів. Наталка Сняданко так детально описує її розпорядок дня і те, як імператриця піклувалася про себе, що аж захотілося цим поділитися із вами 🙂

Імператриця зазвичай спала у масці з сирого телячого м’яса і приймала ванни з теплої олії. Влітку прокидалася о 5й, взимку — о 6й. Після ранкової ванни і масажу дві години тренувалася в гімнастичному залі. Слуга-грек, який у цей час читав їй вголос книги, описував це так: «Імператриця в довгій чорній шовковій сукні зі шлейфом і з пір’ям страуса на голові висіла на кільцях, вправно підтягуючись,і була схожа на якусь казкову істот, щось середнє між птахом і змією». Сіссі дбала свою фігуру, важила не більше 50 кілограмів і постійно морила себе голодом. Єдиним задоволенням, яке вона дозволяла собі час від часу, було фіалкове морозиво. Її волосся сягало підлоги і було таке важке, що вона часто страждала від головного болю, а миття голови займало цілий день.

Спершу я навіть подумала, що постать цієї імператриці виявиться яскравішою, аніж особа головного героя книги, ерцгерцога Вільгельма. Але ні, Наталка Сняданко потім його увиразнює, додає до його портрету кілька живих, пікантних, неоднозначних деталей. І перед нами уже не просто Габсбург, закоханий в Україну, але й випещений юнак, який має слабкість до шовкових домашніх халатів і до вродливих юнаків, легко залазить у борги і, попри весь свій запал, не дуже вдатний до дипломатії. За цими штрихами є зворушливішим є його щире прагнення допомагати простим українцям і вболівання за незалежну від Польщі і інших країн Україну.

До слова, так само яскраво, як і життя Австро-Угорської імперії і блискучий придворний побут, Наталка Сняданко описує довоєнне життя респектабельних львівських родин і сірі радянські будні. Окрему увагу авторка приділяє опису страв, які готували і якими частувалися у довоєнному Львові. Тому «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» нагадали мені роман «Фелікс Австрія» Софії Андрухович — так само розкішно, так само смачно, але Наталки Сняданко — більш різнопланово і з реальними персонажами та подіями.

Підсумовуючи свої враження від роману, скажу те, що прозвучить, може, трохи парадоксально, але: цей роман дуже розхристаний і нецілісний, однак читати його неймовірно цікаво. Тому всім, хто цікавиться історією і хто любить дізнаватися побутові деталі різних епох, раджу дуже!

[Darka · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобався сам процес читання цієї книги, вона легка і водночас насищена деталями по вінця. Останні дні імперії Габсбурґів, Львів початка минулого століття, УНР і еміграція, конвульсії совка, дев'яності роки. Події розгортаються не в хронологічній послідовності, всі вони від різних персонажів, тому читання "Охайних..." нагадує, наче всліпу витягаєш з непрозорого яшика уламки прекрасної амфори.

[Анна Лисенко-Гурська · Rating 5 out of 5]

+1 кльова #книга до списку прочитаних📚
Наталка Сняданко та "Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма". Авторка розповідає про реального історичного персонажа Вільгельма фон Габсбурга, більш відомого в Укрїні як Василь Вишиваний. У романі авторка дозволяє собі вимисел, зокрема її герой, на відміну від реального, не помирає у 1948 році в Лук'янівській в'язниці, а одружується та оселяється з дружиною у Львові.
Окрім історичної складової, авторка майстерно змальовує декілька епох та поколінь. В книзі є і безтурботні дні монархії, і непевність міжвоєнних років, і нарешті дві великі війни.

[Marcin · Rating 2 out of 5]

Page turner to jedyny komplement, jakim można obdarzyć tę pozycję. Sam pomysł nie był wcale zły, lecz napisać o jego wykonaniu, że pozostawia dużo do życzenia, to jakby nic nie napisać. Tytułowy bohater to kolejna postać z bogatego katalogu Habsburgów, która w swym życiorysie niekoniecznie solidaryzowała się z krajem koronnym. Arcyksiążę Franciszek Ferdynand, któremu nie dano zasiąść na tronie, z racji słowianofilskich inklinacji (być może będących rezultatem ożenku z czeską szlachcianką) marzył o przekształceniu dualistycznej monarchii austro – węgierskiej w trialistyczne cesarstwo i jak na ironię zginął z ręki słowiańskiego nacjonalisty. Urodzony i wychowany na Węgrzech arcyksiążę Stefan Franciszek tak pokochał madziarski naród, że stał się rzecznikiem ich praw w Hofburgu na długo przed pojawieniem się cesarzowej Elżbiety i za swoją nielojalną względem cesarza postawę podczas Wiosny Ludów przyszło mu słono zapłacić według wiedeńskiego cennika. Ojciec tytułowego bohatera powieści, arcyksiążę Karol Stefan powydawał swe córki za polskich arystokratów i wzorowo gospodarował swym żywieckim majątkiem, ponoć marząc o objęciu polskiej korony w razie odrodzenia porozbiorowej Rzeczypospolitej monarchicznej.

Tytułowy bohater nie był jabłkiem, które upadło daleko od jabłoni swego ojca z tym, że miłością arcyksiążę Wilhelm Franciszek zapałał do innego ze słowiańskich narodów, mianowicie narodu ukraińskiego i ponoć – gdyż żadne ze źródeł pisanych tego nie potwierdza – wśród kamratów kazał wołać na siebie z ukraińska per „Wasyl”. Tej legendy uchwyciła się autorka, pisząc powieść o alternatywnym powojennym życiorysie arcyksięcia. Uwypuklone w tytule powieści „porządne papiery” to te prawilne dokumenty, nadające członkowi domu habsburskiego ukraińską tożsamość. W fabularnym świecie Natalki Śniadanko arcyksiążę Wilhelm Franciszek Habsburg nie umiera w sowieckim więzieniu, lecz wiedzie spokojny żywot we Lwowie z żoną i synem jako Wasyl Wyszywany.

Jak napisałem na wstępie sam pomysł napisania alternatywnej powojennej biografii byłby obiecujący pod warunkiem koherencji reguł i prawideł świata przedstawionego ze światem rzeczywistym. A tego w tej powieści nie ma w ogóle. Śniadanko tak mocno odpaliła pisarskie wrotki, że zamiast fikcji literackiej wyszła bez mała baśń ignorująca wszelkie zasady rządzące światem, w którym dzieje się powieściowa akcja. W tym fabularnym cicer cum caule gubi się nawet sama autorka, w jednym miejscu pisząc, że ziomki z OUN wykradły Habsburga z kijowskiego więzienia, by w innym miejscu napisać, że te same ziomki z OUN pojmały syna majora SMIERSZ-u i dokonały wymiany jeńca w zamian za arcyksięcia… Sam arcyksiążę, już na „porządnych papierach” żyje sobie przez nikogo niepokojony w radzieckim Lwowie jako Wasyl Wyszywany, choć pod tą tożsamością był powszechnie znany na ukraińskich ziemiach w czasach I wojny światowej i tuż po niej, gdy intensywnie działał na rzecz niepodległej, w tym od Sowietów, Ukrainy. Wewnętrzny i zewnętrzny spokój tytułowego bohatera był możliwy, gdyż jego wrogość do radzieckiego systemu była powszechnie wiadoma, więc właściwe nazwisko nie odgrywało żadnego znaczenia. Pytanie, dlaczego więc Wilhelm Habsburg jednak żył pod zmienioną tożsamością, zamiast paradować po Parku Stryjskim z Orderem Złotego Runa na piersi munduru galowego CK Monarchii jawi się w tym miejscu jako bardzo dobrze zadane... Książkowy Wasyl w radzieckim Lwowie para się handlem dewizami, które otrzymuje pocztą od swego byłego adiutanta (i okazjonalnego kochanka) osiadłego w Szwajcarii, a sprawy biznesowe na miejscu załatwia przez telefon. Najwidoczniej Wasyl mógł nie tylko żyć przez nikogo niepokojony, ale również nie podlegał jakiejkolwiek inwigilacji przez służby…

Tam, gdzie autorka trzyma się historii, jej powieść da się czytać. Tam, gdzie zdaje się na swoją wyobraźnię, co i rusz trafiał mnie szlag, gdyż zewsząd byłem atakowany fantazjami jak powyżej, które nijak nie przystawały do miejsca i czasów, w których miał rzekomo żyć ów bohater. Byłem też niezmiernie ciekaw, jak Śniadanko rozpracuje fabularnie kłopotliwy epizod w życiorysie swego bohatera, jakim były sympatie dla ruchu nazistowskiego i przywdzianie munduru oficera Wehrmachtu. W szczególności ciekawiło mnie to, w jaki sposób zdoła ona pogodzić tę wilhelmińską miłość do Ukraińców z podwalinami nazizmu, jakim były m.in. Drang nach Osten w celu zdobycia niezbędnego Lebensraum. Z poglądami na temat podrzędności Słowian względem rasy aryjskiej ojcowie założyciele narodowego socjalizmu w ogóle się nie kryli. Otóż ten kłopotliwy epizod życiorysu Wasyla Wyszywanego Śniadanko rozpracowała… przez przemilczenie. W powieści w ogóle nie ma ani słowa na temat tego, co działo się z tytułowym bohaterem w latach 1938 – 1945. W tej kwestii autorka zachowała się niczym wytrawny bolszewicki historyk, który fakty niepasujące do oficjalnej wersji usuwał z tekstu tuszem liliowym…

To przemilczenie było możliwe dzięki zastosowaniu wymyślonej przez Conrada i dopracowanej do perfekcji przez Škvoreckiego techniki narracyjnej zwanej deliberate confusion. Poszczególne wydarzenia nie są relacjonowane z zachowaniem chronologii czasowej, lecz przypominają literacki montaż. O tym, z którego roku lub przedziału czasowego są zdarzenia pomieszczone w rozdziale autorka informuje w jego tytule, składającym się jedynie z daty rocznej. Z początku myślałem, że zastosowana technika narracyjna ma przykryć brak pomysłu lub brak umiejętności do stworzenia linearnej opowieści, z zachowaniem porządku czasowego poszczególnych wydarzeń i powiązań przyczynowo – skutkowych między nimi. Po przeczytaniu całości zaś myślę, że dała ona autorce idealne alibi na przemilczenie kwestii niewygodnych, których w prawdziwej biografii arcyksięcia Wilhelma Franciszka nie było aż tak niewiele.

Tę powieść warto również przeczytać, aby przekonać się, jak naprawdę widzą Polaków Ukraińcy. Powstała ona bowiem na długo przed wybuchem pełnoskalowej wojny, w związku z tym jest wolna od tych wszystkich dyplomatycznych i politycznie poprawnych ozdobników na temat braterstwa i sąsiedzkiego przymierza. W powieści Śniadanko Polak to zadufane w sobie, butne panisko, a zarazem arogancki cham. I śmiertelny wróg niepodległego ukraińskiego państwa… (ten trzykropek za zakończenie umieszczam nieprzypadkowo).

[Sasha Ambroz · Rating 4 out of 5]

Колись мені подарували книгу Хайнлайна, фантастика про Марс, дуже захоплива. Але в одному місці в книжці був вшитий шмат з іншої книги, десь на середині, на дуже цікавому місці мені раптом довелося читати детективну історію про отруєння. Потім, сторінок за десять, історія повернулася до Марса, але я так ніколи і не дізналася, як герої пережили зиму на поверхні червоної планети.
Місцями книжка Сняданко нагадувала мені цю помилково сшиту книжку. Особливо під кінець.
Історію про ерцгерцога Вільгельма, Василя Вишиваного, любителя України та красивих чоловіків, Наталка Сняданко дописує, дозволяючи герцогу втекти з Лук'янівської тюрми та прожити досить щасливе життя в радянському Львові з дружиною, сином та згодом - онукою.
Вільгельм та онука Галина - це два головних оповідача в книзі. Там є і інші, дуже цікаві голоси, але Вільгельма та Галини - найбільше. Конфлікт ерцгерцога - зовнішній, героїчний, революційний. Конфлікт його онуки - внутрішній, дуже зрозумілий багатьом жінкам: творчість стає жервтою родинного затишку, післяпологова депресія Галини протиставляється бойовим звитягам Василя Вишиваного в роки Гетьманату і, чесно кажучи: сильно програє. Мені шкода Галину, бо вона залишається без катарсису. Історія Галини та історія Вільгельма читаються взагалі, як дві окремі книжки, де дії начебто перетинаються. Чому саме Галина стала голосом, що вона хоче мені сказати? Я так і не дізналася.
Натомість історія Софії, її бабусі, дружини ерцгерцога, вийшла дуже потужною, весь фінал ліг на її плечі, і додав до мого відгуку цілу зірочку.
І ще, це вже, звичайно, дуже вкусове, але пустився в бійку - чубу не жалій. Якщо вже не соромитися писати відвертий гетеросексуальний секс, то не написати гомосексуальний секс в книзі про Вільгельма Габсбурського - то сором, як на мене. Така можливість втрачена.

[Тимощук В'ячеслав · Rating 2 out of 5]

Коли читаєш хорошу книжку, буває вона так тебе захоплює, що здається, ніби ти і сам в силах написати щось подібне. А потім минає кілька безсонних ночей, проведених за намаганням вилити свої думки на папір, ти перечитуєш написане і думаєш "Тю, знову дурниця якась вийшла... " А чому так виходить? Бо треба своє писати, а не займатися косплеєм інших авторів. Проте я ніколи не міг би подумати, що справжні письменники можуть займатися таким косплеєм, цією грою в перевдягання своєї книги, щоб вона скидалася на літературу, а не купу безладного тексту. Книга Наталки Сняданко "Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма" це не література, це невдала спроба відтворити роман, котрий авторка якось прочитала, це невдале намагання бути схожою на спражню літературу. Письменники часто застосовують оцей хід з "стрибанням" по часовій лінії. То розповідають про один
період, то перескакують на інший, за сто років до того, а потім раптом проскролюють свій текст на 50 років вперед. Це створює в читача відчуття багатопоточності сюжетної лінії. Сняданко десь прочитала роман з таким підходом і вирішила, що і собі треба це використати. А от вмінь щоб зробити це правильно уже забракло. Сюжет стає настільки уривчастим, що від зміни часу в якому ведеться розповідь починає мерехтіти в очах і починає нудити.
Про самого ерцгерцога Вільгельма в книзі не так і багато написано. Більше про його вигадану родину. Бо авторка вирішила написати книгу в якій Вільгельм не гине в 1948-му в стінах Лук'янівської в'язниці, а живе собі далі, заводить дітей, щасливо собі працює в радянському Львові, зберігаючи аристократичність в сірій совєцькій буденності. Проте замість того щоб писати про Вільгельма, вона пише про його вигадану дружину, вигадану доньку, вигадану внучку. Їм в книзі відведено 90% всього часу. Складається таке враження, що мене як читача банально обманули. Альо пані Сняданко, якби я хотів прочитати про вигадану родину Вільгельма я б купив книгу "Охайні прописи вигаданої внучки ерцгерцога Вільгельма в інтерпритації Наташі Сняданко, яка ніхріна не вміє більше робити окрім як писати ванільні історійки"
Але найбільше мене напрягає навіть не те, що зміст книги не відповідає напису на обгортці, це я можу якось стерпіти. Мені навіть байдуже що, автор ви вирішила зробити з Вільгельма гея, я його особисто не знав, може він і справді був геєм, хоча якихось достовірних фактів на підтримку такої версії я не маю. Мене бісить занудність цього роману. А ще у мене є достовірні факти, що Наталка Снядалко - бездарність. Цей факт я купив за кілька сотень гривень, прочитав і тепер можу з впевненістю його підтвердити. Не робіть моєї помилки, якщо десь побачите книгу цієї авторки - обійдіть її стороною.

[histeriker · Rating 4 out of 5]

Das Buch war nicht einfach zu lesen. Zuerst springt das Geschehen oft, wir haben eine Zeitspanne vom 19. Jahrhundert bis 2008, was auf der künstlerischen Ebene Sinn ergibt und dem Erzählstil des Großvaters nachempfunden wurde. Dann sind aber auch die Charaktere gewöhnungsbedürftigt.Man wir am Anfang mit Namen überschüttet, kann sich wenig reims daraus machen und hat den Eindruck, nicht durchsteigen zu können. Dies wird mit der Zeit besser, aber erfordert Arbeit.

Trotzdem fand ich das Buch gut. Die Geschichte der Ukraine und der Ukrainer wird hier durch die Familiengeschichte des Wasyl Wyschivanyj sehr eindrücklich erzählt und auch die schwierigen Teile werden nicht ausgesparrt. Ja, manchmal steigt man durch die vielen Namen und Ereignisse nicht durch, aber das zeigt gerade, wie chaotisch die Verhältnisse waren und wie schwer das zu erklären ist. Auch die Familienverhältnisse sind in Galizein/Lemberg nicht einfach und diese Familie zeigt es deutlich.

Sie sind mir nicht ans Herz gewachsen, aber ich mochte sie schon auf deren Lebensweg begleiten.

[Vadym · Rating 4 out of 5]

Книга цікава, особисто для мене, тільки з позиції історії. Якщо не цікавитися і не любити історії, то насправді, роман не чіпляє. Головний герой дійсно історична постать, тільки авторка продовжила його життя в радянському Львові, хоча він занинув в 1948 році (його арештували СМЕРШ у Відні). Про такого персонажа і тим більше про його любов до України (а він до речі з імператорсбкої родини Габсбургів) чути не доводилося. Опис інших персонажів не надто яскравий і я б навіть сказав зайвий. Єдине, що я все більше розумію через історичні книги, який страшний час був в Україні в період радянської окупації… Випрадання тим звірствам немає…

[Julia Chupryna · Rating 3 out of 5]

Мене завжди чіпляють назви, і не лише у книгах, але в них особливо. Якось не можу оминути обкладинок із такими заманюючими словосполученнями. Так мало статись і в цьому випадку. І сталось би все на краще, але прописи - то досить далеко не про даний сюжет. Тут би личило щось на зразок мазків, у деяких випадках мікро, в інших - макроісторії. Загалом, альтернативна історія реально існуючої людини, себто ерцгерцога Вільгельма (він же Василь Вишиваний) розказана десь ним самим, десь членами його родини (у багатьох поколіннях) є досить вдалою (хто не любить сімейних саг і американських гірок із подорожами у часі і просторі, тому краще відразу братись за щось структурованіше і логічніше). І фактажу опрацьовано багатезно і приманки розкидані всюди, які б мали спрацьовувати, але щось та й не те. Чи можливо не до кінця, хоча коли той кінець я зрозуміла через місяців 4 після початку. Звісно, у мене упередження необ‘єктивні, бо коли я в черговий раз відкриваю сторінку в Вікіпедії і читаю про Василя Вишиваного, мій мозок (і серце) на боці рядків офіційної біографії. Чи справа авторки була в тому, щоб мене переконати і повірити в її версію? Ні, не так звісно. Але, часом, хочеться обманутись цим іншим поглядом, хоча він не захотів, щоб це так сталось.

[Anna Dovgopol · Rating 5 out of 5]

Дуже атмосферна книжка. Такі читаються довго, зі смаком і після них буває важко "вийти", бо ще довго думаєш про героїв книги як про своїх добрих знайомих. А що мені особливо сподобалося, що книжка не просто історична,а в неї "вшиті" багато актулаьних тем і про біженців, і про стереотипи, і про гендер з сексуальною орієнтацією, і про національні питання. Наталка Сняданко, як завжди, подарувала величезне задоволення. Одна з небагатьої українских авторок, чиї всі книги я читала і з великою насолодою.

[Roksoliana Stasenko · Rating 5 out of 5]

Завдяки цій книзі відкрила для себе дуже цікаву історичну постать ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурґа, або ж Василя Вишиваного, як його називали за українську ідентичність та активну політичну проукраїнську позицію і діяльність. Книга складається з окремих історій-пазлів, які спочатку здаються намистинками, нанизаними не за порядком, проте на останніх розділах вимальовується цілісна картина з життя окремих членів династії Габсбургів та інших причетних фіктивно-реальних персонажів.

[Natalya Kushnir · Rating 3 out of 5]

На неї є багато захоплених відгуків, а мене вона не вразила.
⠀
"Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма" Наталки Сняданко.
Мене в книзі привабила постать саме Вільгельма Габсбурга, він ж Василь Вишиваний.
⠀
Австрієць, який вибрав українську ідентичність, на відміну від його батька і старшого брата, які обрали польську. Вільгельм керував легіоном Січових Стрільців. Був претендентом на український трон, якщо б Україна стала монархією. Історія України початку 20 століття така стрімка та заплутана [як і Європи загалом], що такий варіант теж міг бути можливим.
⠀
Симпатизував нацистам в 30х, думаючи, що вони допоможуть Україні здобути суверенітет, та швидко зрозумів, що гітлерівці не зацікавлені в незалежній Україні.
⠀
Шпигував для Британської розвідки і Французького Опору проти нацистів та Радянського Союзу.
⠀
В 1947 році був арештований совєтською секретною службою у Відні. Звинувачений в шпигунстві та зв'язках з ОУН. Помер в Лук'янівській тюрмі Києва.
⠀
Та в книзі Вільгельм не помер, бо це – жанр альтернативної історії.
⠀
Важко сказати, якою людиною був ерцгерцог. В книжці він мені виглядає інфантильним, безпорадним і якимсь карикатурним.
⠀
Враховуючи багату і складну біографію цієї людини, мені здається, він був інакшим. Про Вільгельма-Василя можна було б написати крутий роман і без вигадок.
⠀
"Охайні прописи..." охоплюють ціле століття, але мені були не зрозумілі принципи стрибання в різні часові періоди в книзі. Не встигаєш зануритися в часи пізньої Автро-Угорщини, як тебе різко висмикнули і закинули в повоєнний роки, чи в наші дні, а потім ще кудись в інший час і місце. Це дратувало. Такий прийом не новий, в "Музеї покинутих секретів" Забужко, наприклад, мені він сприймався цілком органічно.
⠀
Найбільше сподобалась частина про дитинство Вільгельма.
⠀
Відмічу чудову мову авторки, яка майстерно творить образи та місця і вам здається, що ви теж там з тими людьми.
⠀
Та загалом книга для мене сумбурна, уривчаста, дивна – я її не зрозуміла.
⠀
Якщо вам цікава історія, місця і люди, подобається розгадувати де правда, а де вигадка, пофантазувати на тему "а що якби..." – книга вам може сподобатися.
⠀
Instagram #lvivyanochka_про_книги

[Alla Komarova · Rating 4 out of 5]

"А що було б, якби..."

Люди часто замислюються над тим, яким би шляхом розвивалися події, якби у певний момент щось пішло за іншим сценарієм. Зазвичай такі альтернативні реальності вибудовують на доленосних зламах. Типу: а яким був би світ, якби перемогла Японія або ну от недобігли татари до Кийова то шо тоді?

Розповідь про життя Василя Вишиваного, який дивом вижив після катівні у Лук'янівській турмі - це саме та історія, яка могла б бути, і у принципі навіть нічого не змінила б у загальній течії історичного процесу. І була б та історія навіть цікава, не дивлячись на відсутність карколомних пригод.

Якби її розказали послідовно

Авторка чи то вирішила, що гойцалки по часовій лінії нададуть твору більшої проникності, чи то просто зупинилася на варіанті "чим вар'ятіше тим краще", але книга складається із коротких (інколи на третину сторінки!) замальовок із різних часів. І тому читача кидає з 1860-х у 2010-ті, потім у 1930-ті, потім у 1980-ті, потім знов кудись у 1910-ті. Розповідь таким чином нагадує ту саму бояністу "Зіту і Гіту" 20-тої категорії від "Кроликів", яку пам'ятають тільки такі старі шкапи, як я 🤪 "Вільгельм ходив по Парижу із червоним платком, бо це був сигнал для гомосексуалістів" - тидищь! - "а ще Гриць та Галина каталися на лижах, але катався тільки Гриць, бо Галина боялася" - тидищь! - "Тарас розклеює листівки із закликом "рукі прочь ат Чехаславакії!" Єммм, а можна якось приглушити цю експансію позачасовості, бо вашим читачам від аритмії вже млосно і скоро знудить? Нє, не можна? Ну ок, ковтаємо пігулки від морської хвориби і дочитуємо.

При цьому певні епізоди написані настільки захопливо та смачно (так, я використала саме це слово - смачно), що тягне просто розпустити книгу на розділи, скласти їх послідовно, згідно подій від 18затертих до 2010-х, і нарешті пирнути у чарівний світ захопливої історії, описаної мовою, яка буквально відчувається на смак.

Тому ні, ідея - 10, мова - 10, виконання - 3. І йдемо перечитувати "Ольгу" Шлінка, як еталон розповіді про життя людини, в якої була своя історія.

[Maryna Zamiatina · Rating 2 out of 5]

Якщо прочитати багато мемуарів й історичних книжок і викласти їхній зміст у вигляді діалогів - це ще не вийде роман. Навіть якщо повставляти туди драматизований переказ підручників із дитячої психології.
Сюжет!!!!....

[Kety Kosovska · Rating 1 out of 5]

Книга-хаос. Нащо автор міксує хронологічну послідовність? Тільки звикаєш до персонажа з 1918 року, як тебе кидають в 2008. Загальне враження від книжки погане, хаотична, багато сцен жорстокості і вульгарщини. А перші дві сторінки взагалі огидні і зовсім не зрозуміло до чого вони там.

[Otto · Rating 4 out of 5]

Wenn man ein wenig Hintergrund über die ukrainische Nationalgeschichte, v.a. was das Bestreben nach Unabhängigkeit betrifft, lesen will, empfehle ich Natalka Sniadankos Roman. Es geht um den Erzherzog Wilhelm von Österreich, der sich als König der Ukraine vorbereitete (in den Zeiten 1917 ff) und versuchte, die ukrainische Nationalität gegen die Russen und Polen zu errichten. Nach dem 2. WK war das Stalin zu gefährlich, der damals in Wien lebende Herzog wurde von den Russen entführt und starb im Gefängnis in Kiew. Timothy Snyder hat seine Biografie geschrieben unter dem Titel „The Red Prince. The Secret Lives of a Habsburg Archduke“ (gibt es auch auf deutsch). Es gibt aber auch noch andere Vermutungen, dass er freigekommen sei, vielleicht auch viel später erst im Gulag zugrunde ging oder gar unerkannt in Lemberg lebte? Letzteres nimmt sich Sniadanko zu ihrem Plot indem sie eine Enkelin von Wilhelm die Geschichte erleben lässt und gleich auch das Leben derselben bis 2008 mit verwebt, witziges zu Kindererziehung einfließen lässt und überhaupt ein lebendiges Kaleidoskop vor dem Leser (also mir) entstehen lässt, denn dieser Wilhelm war ein durchaus bunter Vogel, nicht nur bisexuell sondern auch als Spekulant, Bohemien usw.

[Ganka Sonyachna · Rating 5 out of 5]

В одному із відгуків назвали цю книжку пазлом. Я погоджуюся.
Габсбурзький нащадок, родич імператора Австро-Угорщини став відомим українцем, вояком УСС Василем Вишиваним. Авторка пропонує його альтернативну біографію, яка не закінчується смертю в радянській в'язниці.
Кілька поколінь, історії про ерцгерцогський побут і виховання, будні українського війська, карпатські села і гуцулів, Львів за часів Радянського Союзу, боротьбу українців за незалежність, любов традиційну і не дуже, розлуки і жертовність.
Хоч книжка про Вільгельма-Василя (від народження до смерті), проте жіночі образи тут дуже колоритні, сильні і слабкі, творчі і пересічні, шляхтянки і селянки, реальні і вигадані.
Інколи співчуваєш, переймаєшся, віриш у справжність описуваних подій, інколи відчуваєш казковість сюжету, ловиш себе на думці: "Та ну... Такого не було!". І пригадуєш, що це художня література 😉
Цікава книжка!

[Всево Поліщук · Rating 5 out of 5]

Вам однозначно не варто читати цю книжку, якщо ви любите послідовний, фабульний, хронологічний виклад історії. Якщо б вам хотілося, щоб ось почалося у 1908 році з сексу в квартирі біля Львівського вокзалу, і відповідно далі собі ті двоє чоловік та жінка рухалися життям у 1910, 12, в Першу світову і тд. Це не той випадок, ця книжка скаче між 1908, 1960-ми, 1990-ми, 2008-м, між Києвом та Львовом, між реальним світом і вигаданим (адже у реальному світі Василь Вишиваний, він же ерцгерцог Вільгельм Габсбург, не пережив 1948 рік і не вів щоденник у 1968 році). Вона скаче між діями й роздумами, діалогами та розлогими описами, і ніколи не дає того, що обіцяла ще 5 сторінок тому.
Мені подобаються книги-пазли, у цій є щось від Мілана Кундери та Ірвіна Ялома, але при цьому в неповторному колориті Львова та Києва, тому це моя книжка.
Але якщо ви любите динаміку і дію, то це знову ж не про них.

[Iryna Dobrohorska · Rating 4 out of 5]

Наталка Сняданко - одна з моїх улюблених сучасних українських письменниць. У цій книжці проводить історичний екскурс про героя, який пережив дві війни і продовжив життя за радянських часів. Через розвиток сюжетних ліній різних поколінь Сняданко вдається відтворити дух різних епох - від епохи імперського панування Габсбургів аж до сучасної України. Деколи мені здавалось, що це відтворено серіал "The Crown" із центрально-європейським присмаком. Книга читається на одному диханні і буде цікава тим, хто особливо хоче відчути стиль життя за різних політичних систем 20-ого століття.

[Mary Nychvyd · Rating 5 out of 5]

Як же ж це мені сподобалось. Проковтнула книгу понад 550 сторінок за три дні.
Тут подана альтернативна історія біографії екстравагантного представника роду Габсбургів. Українцям він відомий під псевдонімом Василь Вишиваний. Полковник Січових стрільців, який закінчив своє життя в Лук’янівській тюрмі. Та Наталка Сняданко пропонує власну версію історії Вільгельма. А що як він в якийсь спосіб врятувався і прожив довге, щасливе життя. І чесно кажучи, ця версія мені сподобалась більше)))
Цей роман — історія Австрії, Польщі та України, і ще це сімейна сама, в якій представлено кілька поколінь однієї родини, починаючи від дитячих та юних років Вільгельма закінчуючи у наш час, в такий спосіб охоплюючи майже ціле ХХ століття.
Всі монархи, герцоги, ерцгерцоги мали військову освіту і приймали безпосередню участь у військових діях, захищаючи інтереси своєї імперії. Було дуже щемко читати про те, з якою повагою Василь Вишиваний ставився до українців, як всією душею вболівав за наше щасливе майбутнє. Що і доказав своїм життям.
Роман залишає приємний післясмак і спонукає до роздумів…

[Enotka · Rating 4 out of 5]

Чудово написаний калейдоскоп історій. Книги з серії "а може все було насправді" - добра пожива для роздумів)
ну і окрема вдячність за таку велику кількість Львова)

єдине, мені трохи бракувало розуміння, навіщо так багато сюжетних ліній, де вони перетинаються... може, не відчула. але книга варта прочитання, однозначно. хоча б для того, щоб розширити кругозір і знання про українську історію

[Віктор Максименко · Rating 4 out of 5]

На прохання до Василя Шкляра дати рекомендації: « Як писати бестселер?» письменник зауважив, що глибоку людську історію треба оповідати щиро, як своєму кращому другу. А потім з тексту потрібно викинути всі зайві слова, тобто красиві “кучеряві” описи... !
Отже, в романі Наталки Сняданко є і перше, але на жаль, і друге.

[Darya]

Зараз поки покидаю читання на відмітці 11%, оскільки мушу повернути в бібліотеку. Може, колись ще візьму.
З того, що встигла прочитати - дуже пригадується книжка Снайдера про ерцгерцога Вільгельма, тому не можу звільнитися від враження, що "десь я це читала". А як інші, художньо-вигадані історії вписуються з цим у спільну картинку, я не встигла зрозуміти.

[Mariana Semenyshyn · Rating 2 out of 5]

Oh, I do not like the book: too long and, sometimes, boring. It seems that the author is trying to build on some fragments of history, however, they do not necessarily feet, as time gaps are too wide and the context remains unexplored.
A little bit disappointing.

[Марта Гатало · Rating 2 out of 5]

Сумбурна книга, про все і ні про що водночас. Дуже багато сюжетних ліній, людей, усіляких фактів, але критично мало про Вільгельма.
Читалася вкрай тяжко.

[Olena Trygub · Rating 4 out of 5]

Книга сподобалась, відкрила для себе нову сторінку історії України та нових її героїв. Автор гарно передав дух тих часів, портрети та характер головних героїв.

[IVANNA Kuz · Rating 1 out of 5]

Не змогла осилити. Нудна кеига. Не моє.