Anton Albertsen har planen for ungdomsskolen klar: Han skal bare gli inn, ikke skille seg ut, bare være en del av flokken. Sånn blir det selvfølgelig ikke. Anton blir helt ufrivillig tatt for å være en kul fyr, og må prøve å leve opp til sitt nye image. Kampen for tilværelsen på ungdomsskolen er som i dyreriket, og Anton må finne ut hvem han vil være - en vanlig gnu blant gnuer, eller en løve som spiser gnuer til frokost.
Це глибока, але й смішна ще одна історія про Антона, хлопця з великими вухами і зовсім не альфа-самцем. Але ж як хочеться йому ним стати 😅 відповідно - безліч комічних ситуацій і геть не дитячих роздумів. Дуже тішить)
Боже, як би я хотіла вміти так писати! Так легко і глибоко, з гумором про важливі речі! . Це друга книжка про невпевненого у собі хлопчика Антона, його подругу-кохану Іне й особливого друга Уве. Якщо в попередній історії Антон намагався налагодити татове особисте життя, то тут розповідається про важливий період у життя самого хлопця-підлітка - він іде до старшої школи. . Перехід у нову школу - це завжди і випробування, і шанс. Можливість проявитися як краща версія самого себе. Приміряти на себе новий, успішніший імідж. Здобути собі кращий соціальний капітал. Попервах Антон не плекає жодних надій і планує прожити ці роки старшої школи якнайнепомітніше. Тим паче, що Іне потрапила до паралельного класу, ще й запропонувала їхні стосунки тримати в таємниці. Але завдяки незумисній зухвалій витівці Антон виростає в очах найкрутіших хлопців класу. . І розуміє: у нього є шанс. Влитися, стати одним зі зграї. Що для цього потрібно? Підтримувати ідеї "вожака"? Грубіянити вчителям? Виставити на посміх наївного і вразливого свого найліпшого друга? Де межа, яку Антон не захоче перетинати? І чи зможе, наробивши дурниць, геть усе виправити? . "Антон та інші у зграї" від Видавництво Старого Лева - книжка про вибір і сміливість. Сміливість бути собою, підтримати слабшого, подолати страх, вийти із зони комфорту, здатися смішним, бути чесним. А ще це книжка про людяність. І вона дуже класна. І смішна.
OH MY GOSH. This book is so cute. AND IT TELLS SUCH AN IMPORTANT STORY. Anton is so relateable and his confusion and want to fit in is easy to recognize. I love how this book manages to capture so many important themes. I JUST LOVE THIS BOOK.
Моя третя книжка в рамках Women in Translation Month, цього разу від норвежки Ґюдрун Скреттінґ.
"Найдивніше, що трапилося цієї осені, те, що я почав її з бажання обернутися щонайменшою комашкою, а закінчую бажанням стати одним із найбільших звірів."
Нагадаю, що з двома головними викликами першої частини — знайти кохану татові та перейти на новий рівень стосунків із подругою Іне — Антон успішно впорався. Та після чудового літа настає осінь, Антон, Іне та їхній друг-грибоман Уле йдуть до старшої школи і мають зовсім нові класи, при чому Іне опиняється в паралельному. Кожен намагається влитися в колектив по-своєму. Уле не має нічого проти того, щоб і надалі зависати з ботанами, Іне докладає зусиль, щоб підтримати зведеного брата Мартіна, який тільки-но переїхав і ще ні з ким не знайомий, Антон же через те, що випадково поглузував із вчителя на першому ж уроці, заживає слави "крутого", яку кров з носа хоче підтримати.
Мене завжди дивує те, як гармонійно у підлітків поєднується оте типове "я не такий, як усі" з палким бажанням бути точнісінько таким, як усі. Погляньте на будь-яку групу підлітків: вони виглядають, наче клони одне одного — в однаковому одязі, з однаковими зачісками і аксесуарами. Можливо, Ґюдрун Скреттінґ правильно підмітила і стадний інстинкт дійсно найсильніше проявляється у цьому колючому віці? Переваги й недоліки життя у стаді, як вони є. Книжка "Антон та інші зі зграї" про таке важливе для підлітків схвалення однолітків, яке часто проявляється досить дивним чином: Антон починає соромитися тата, намагається переробити друга, робить геть невластиві йому вчинки, хапаючись за свою примарну крутизну. На щастя, він, хай із запізненням, таки усвідомлює, що втрачає найважливіше в житті заради сумнівного щастя перебувати в "крутій" компанії.
"Зграї бувають різні. Зграї, де треба стати іншим, щоб пристосуватися, і зграї, де можна залишатися собою."
Дуже-дуже класна! Сподобалася більше, ніж попередня частина. Думаю, що спокійно можна читати без першої. Я багато сміялися і згадувала роки у середній школі. Це ще те випробування!
Зворушлива, кумедна, тепла і дуже легка. Ковть, дочитав і маєш приємний посмак після.
Пережити ніби заново підліткові часи, коли особливо не байдуже на думку інших. Перейматись через усі Антонові халепи. Соромитись, співчувати, пишатися, підсміюватись і ледь не пускати сльозу.
Я знов почала читати не з першої книжки. Але ця видається мені цілком самостійною. То може й інші такими будуть?
«Jeg blir kvalm. Nesten svimmel, og nesten på gråten over den Anton som prøvde å forandre et annet menneske, bare for å få det bedre selv. Og over at det mennesket har vært nye snillere enn meg. Hele tiden.»
Fantastisk oppfølger av «Anton og andre uhell» som ikke skuffet på noen måte. Dette er blodalvorlig og hysterisk morsomt på en gang.
Скандинавські автори піднімають завжди важливі теми. В другій частині-дорослішання, вливання у новий клас у підлітковому віці, стосунки з іншими учнями і прийняття та розуміння того, що перш за все варто залишатися собою.
🦁🦁🦁 Дорослішання і пізнання себе - це завжди не просто. Гормони, тіло, яке постійно змінюється, перша закоханість, непорозуміння з дорослими і ніби цього замало - перехід до старшої школи. Таке життя можна порівняти лише з виживанням у дикій природі, коли вожаки усім заправляють, а слабші постійно ризикують загинути у пащі левів.
🐅🐅🐅 Антон Амундсен, який нещодавно дізнався, що з'явився на світ, внаслідок дірявого презерватива, ніяк не почувається крутим. Втім і опинятися в компанії слабаків чи заучок теж не прагне.
🦌🦌🦌 Пройшовши через купу випробувань та наробивши чимало помилок, хлопець таки знаходить своє місце і робить важливий висновок: "зграї бувають різні. Зграї, де треба стати іншим, щоб пристосуватися, і зграї, де можна залишатися собою."
🐘🐘🐘 Спрстерігати за становленням Антона було не просто пізнавально, як мамі підлітки, а й дуже кумедно. Давно вже я так не сміялася! Це вперше від початку повномасштабної війни я дозволила собі розслабитися і реготати від душі. А ще я не просто сміялася, а й згадувала різні кумедні та незручні ситуації, в які сама умудрилась потрапити в підлітковому віці. Більшість із них були пов'язані зі школою.