What do you think?
Rate this book
Холодний Яр
«Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського спогади вояка, які читати легко, ніби пригодни цький роман, і водночас корисно, як багате на факти джерело про маловідому сторінку нашої історії: повстанський рух під прапором Української Народної Республіки. До того ж «Холодний Яр» від 1930-х років минулого століття помітно впливае на свідомість українців — спочатку тих, що мешкали за межами СРСР, а тепер і всіх без обмежень.
Наше видання добре відомої українцям книжки навіть не двадцяте — і попри це унікальне. Ми вперше після 1961 року презентуемо неперекручений текст і вперше взагалі академічне видання, яке відображує всі відомі прижиттеві версії від 1932 до 1938 року, вказуе на розходження між ними, позбавляе текст одруків, обережно осучаснює правопис. На жаль, вимушено обмежуємося публікуванням першої частини книжки, бо видання другої 1938 року досі не знайдене.
Докладно про історію «Холодного Яру» від 1932 року до сьогодні читачі дізнаються в статті «Археографічний аналіз», яку додано до цієї книжки. У трьох інших статтях розглянуто спогади Горліса-Горського як історичне джерело, a також наведено деякі зауваги щодо його біографії, яку досліджувати виявилося вкрай непросто.
Наше видання добре відомої українцям книжки навіть не двадцяте — і попри це унікальне. Ми вперше після 1961 року презентуемо неперекручений текст і вперше взагалі академічне видання, яке відображує всі відомі прижиттеві версії від 1932 до 1938 року, вказуе на розходження між ними, позбавляе текст одруків, обережно осучаснює правопис. На жаль, вимушено обмежуємося публікуванням першої частини книжки, бо видання другої 1938 року досі не знайдене.
Докладно про історію «Холодного Яру» від 1932 року до сьогодні читачі дізнаються в статті «Археографічний аналіз», яку додано до цієї книжки. У трьох інших статтях розглянуто спогади Горліса-Горського як історичне джерело, a також наведено деякі зауваги щодо його біографії, яку досліджувати виявилося вкрай непросто.
400 pages, Hardcover
First published January 1, 1934
77 people are currently reading
891 people want to read
About the author
Юрій Горліс-Горський
6 books10 followersЮрій Горліс-Горський — творчий псевдонім Юрія Юрійовича Городянина-Лісовського. український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР.
Батько був старшиною царської армії, мати — Людвина Соколовська[1] — походила з польського шляхетського роду.
Юрій Городянин-Лісовський — учасник Першої світової війни. В роки Національної революції — хорунжий Богданівського полку Запорізької дивізії Армії УНР, до якої вступив у віці 20 років.
Першою книжкою, яку вдалося видати у 1933 році, була «Ave dictator!» У 1934 р. поталанило видати повість «Отаман Хмара». 1935 року у Львові виходять друком книжки «У ворожому таборі» та перша частина роману «Холодний Яр». Трохи згодом було написано й другу частину роману «У ворожому таборі», що називалася «Між живими трупами» (про перебування в психіатричній лікарні).Друга частина «Холодного Яру» побачила світ 1937 року. Книжка мала у Галичині величезний успіх, особливо серед молоді. І ось навесні 1942 року Юрій прибуває до Рівного. Майже відразу у рівненській газеті «Волинь», яку редагував Улас Самчук, з'являються спогади Горліса-Горського «Їх прийшло дванадцять».
У 1994 році «Холодний Яр» нарешті було видано в Самостійній Україні, за яку і боролись герої цього документального роману.
У 2012 році побачила світ книга Юрія Горліса-Горського «Ми ще повернемось!» (упорядник книги Роман Коваль)
Батько був старшиною царської армії, мати — Людвина Соколовська[1] — походила з польського шляхетського роду.
Юрій Городянин-Лісовський — учасник Першої світової війни. В роки Національної революції — хорунжий Богданівського полку Запорізької дивізії Армії УНР, до якої вступив у віці 20 років.
Першою книжкою, яку вдалося видати у 1933 році, була «Ave dictator!» У 1934 р. поталанило видати повість «Отаман Хмара». 1935 року у Львові виходять друком книжки «У ворожому таборі» та перша частина роману «Холодний Яр». Трохи згодом було написано й другу частину роману «У ворожому таборі», що називалася «Між живими трупами» (про перебування в психіатричній лікарні).Друга частина «Холодного Яру» побачила світ 1937 року. Книжка мала у Галичині величезний успіх, особливо серед молоді. І ось навесні 1942 року Юрій прибуває до Рівного. Майже відразу у рівненській газеті «Волинь», яку редагував Улас Самчук, з'являються спогади Горліса-Горського «Їх прийшло дванадцять».
У 1994 році «Холодний Яр» нарешті було видано в Самостійній Україні, за яку і боролись герої цього документального роману.
У 2012 році побачила світ книга Юрія Горліса-Горського «Ми ще повернемось!» (упорядник книги Роман Коваль)
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 89 reviews
February 2, 2024
Одна з тих книг за яку берешся знаючи, що хепі енду не буде. Одна з тих книг, яку читаєш щоб не забувати хто пролив моря української крові в українську ж землю. Одна з тих книг яка нагадує що убивши одного обовʼязково (!!!) прийдуть за наступним. Книга, яка наповнює страшною, глибокою ненавистю до чорних потвор які знають лише війну як спосіб існування. Книга обовʼязкова до прочитання, події про які не може не знати українець аби не перетворитися в хохла чи потішного малороса.
Помста буде!
Помста буде!
January 22, 2017
Мені так багато хотілося написати про цю книгу, адже я так багато побачив і так багато зробив висновків, та коли сторінки добігли кінця, в голові лишилася тільки одна думка, що серед звесиляючих душу історій, серед трагічних оповідей людської долі і не менш трагічної долі народу, проступає поміж рядків, - думка про особисту відповідальність кожного громадянина за майбутнє країни, своїх друзів і сусідів.
Як би не було тяжко зізнаватися собі, але бачити і діяти відчуваючи цю відповідальність, то зовсім різні речі. Та як казав Сенека, ми не повинні відчувати себе погано через те, кими ми не є, а маємо відчувати себе добре через те, що з кожним днем стаємо ближчими до свого ідеалу.
Як би не було тяжко зізнаватися собі, але бачити і діяти відчуваючи цю відповідальність, то зовсім різні речі. Та як казав Сенека, ми не повинні відчувати себе погано через те, кими ми не є, а маємо відчувати себе добре через те, що з кожним днем стаємо ближчими до свого ідеалу.
December 20, 2016
На початку грудня цього року український суд реабілітував засуджених радянською владою до розстрілу отаманів Холодного Яру — Г. Галущенка, І. Грисюка-Гайового, М. Забудського, М. Куценка, І. Мельниченка, К. Ніколаєнка, Г. Олійника, П. Олійника, П. Савенка, П. Троценка.
Кілька днів тому друг Чорнота порадив книжку - Холодний Яр, автор - Юрій Горліс-Горський.
Щойно я її дочитала. Сказати, що книга справила враження - нічого не сказати.
Дехто з українців взагалі нічого про цю місцевість не знає, комусь назва відома з Шевченка, дехто чув щось про Мотрин монастир і Коліївщину, хтось, може, знає, що в наш час там проходить фестиваль - "Холодний Яр". А хтось чув і про Холодноярську Республіку, отаманів, унікальні повстання. І навіть якщо я до того про це знала, прочитавши книжку, подивилась набагато глибше.
З перших сторінок вразила згуртованість тамтешніх селян, своєрідна щирість в їхніх відносинах - помічає це і сам оповідач, який, занедужавши, випадково потрапляє, з Запорізької дивізії до Холодного Яру в 1920 році. Ну а далі - боротьба.
В цій історії - правда, як вона є. Без загладжених кантів, з кров'ю, зрадами, смертю. Час від часу просвічуються ясні промінчики добра, мрії, або просто смішно збігаються обставини.
Та головне - український дух, саме український, наша сила.
Деякі образи, як от маленька сільська дівчинка, що мріяла стріляти червоних, ріжуть правдою очі.
І як боляче мені б не було, мушу визнати, що і зараз, майже через століття, "найбільшою вадою українського повстанця є те, що він прив'язаний до рідної стріхи і воліє крутитися коло неї, аж поки його розстріляють". В нас є сьогоднішні герої, є великі і справжні українці, а є більшість - інша. Здається, з роками кожен все більше "сам за себе". Холодноярці боролись гуртом, надіялись побачити вільну Україну, а помираючи, просили подивитися за них. Чи були б вони задоволені тим, що б зараз побачили? Скільки ще разів повіє новий огонь, поки він нарешті буде переможним?
Кілька днів тому друг Чорнота порадив книжку - Холодний Яр, автор - Юрій Горліс-Горський.
Щойно я її дочитала. Сказати, що книга справила враження - нічого не сказати.
Дехто з українців взагалі нічого про цю місцевість не знає, комусь назва відома з Шевченка, дехто чув щось про Мотрин монастир і Коліївщину, хтось, може, знає, що в наш час там проходить фестиваль - "Холодний Яр". А хтось чув і про Холодноярську Республіку, отаманів, унікальні повстання. І навіть якщо я до того про це знала, прочитавши книжку, подивилась набагато глибше.
З перших сторінок вразила згуртованість тамтешніх селян, своєрідна щирість в їхніх відносинах - помічає це і сам оповідач, який, занедужавши, випадково потрапляє, з Запорізької дивізії до Холодного Яру в 1920 році. Ну а далі - боротьба.
В цій історії - правда, як вона є. Без загладжених кантів, з кров'ю, зрадами, смертю. Час від часу просвічуються ясні промінчики добра, мрії, або просто смішно збігаються обставини.
Та головне - український дух, саме український, наша сила.
Деякі образи, як от маленька сільська дівчинка, що мріяла стріляти червоних, ріжуть правдою очі.
І як боляче мені б не було, мушу визнати, що і зараз, майже через століття, "найбільшою вадою українського повстанця є те, що він прив'язаний до рідної стріхи і воліє крутитися коло неї, аж поки його розстріляють". В нас є сьогоднішні герої, є великі і справжні українці, а є більшість - інша. Здається, з роками кожен все більше "сам за себе". Холодноярці боролись гуртом, надіялись побачити вільну Україну, а помираючи, просили подивитися за них. Чи були б вони задоволені тим, що б зараз побачили? Скільки ще разів повіє новий огонь, поки він нарешті буде переможним?
May 4, 2025
Роман Юрія Горліса-Горського "Холодний Яр" я оминав увагою неприпустимо довго. Чув про нього хороші відгуки, чіплявся оком за його обкладинки від різних видавництв на книжкових ярмарках і не можу сказати, що уникав, але чомусь зволікав з прочитанням.
Про існування такої книги я дізнався майже двадцять років тому — від севастопольської пластунки. Вона тоді саме читала його і захоплено відгукувалася про цей досвід. Шкода, що згодом (втім, задовго до анексії нашого Криму) вона переїхала до Москви і стала руснею.
Моментом істини, який надихнув мене взятися за голову і таки прочитати "Холодний Яр" стала пропозиція дівчат з "Віхоли" модерувати зустріч з істориком Юрієм Митрофаненком про його книгу "Воля України або смерть! Повстанці Холодного Яру".
Мене здивував і вразив чин безнадійної але впертої боротьби звичайних селян-хліборобів (мобілізовані спершу в імперську армію воювати проти австро-угорців, вони переродилися вояками Української народної республіки), які не могли миритися з антиукраїнським терором все тієї ж русні, але під червоною маскою большевизму.
Читаючи книгу Юрія Митрофаненка я натикався на цитати з "Холодного Яру" — і вони надихнули мене ще більше.
А вже дочитуючи роман Юрія Горліс-Горського, я отримав від своєї сестри листа з посиланням на фотокопії п'ятидесятисторінкових справ мого прадіда Степана та його рідного брата Якима, яких арештували і репресували "червоні" в липні 1937 року.
Їх обох звинувачували у організації антиколгоспних "волинок" (думаю, що це щось на кшталт певних акцій непокори у вигляді відлинювання від роботи, саботажу), активній участі в повстаннях "петлюрівських банд", "єврейських погромах" та антисовєцькій діяльності загалом. Трійками НКВД Степан був засуджений до 10 років таборів, а Яким — до розстрілу.
Справи містять протоколи обшуків та допитів обвинувачених, допитів свідків (сусідів із прізвищами, які досі трапляються в моїх краях), постанови, вироки, лист в органи від моєї прабабусі, яка дошукувалася, але так і не дочекалася повернення чоловіка, лист мого дідуся, який все життя намагався дізнатися про долю свого батька і добивався зняття з себе тавра "сина ворога народу", відповіді на ці листи та інші матеріали.
Ці болісні документи стали страшною але влучною ілюстрацією до пригодницької автобіографічної історії про героїчну боротьбу холодноярців від одного з очевидців тих подій — осавула "Залізняка". Ці архівні справи дуже добре демонструють те, що далі відбулося з усіма тими, хто брав участь у повстаннях і програв. Холодний Яр був справжньою фортецею, його вояки вражали і своєю сміливістю, і жорстоким ставленням до ворогів та зрадників, але сили були надто нерівними, крім того — повстанцям з різних регіонів України часто бракувало єдності.
"Холодний Яр" вражає і захоплює, тому не дивно, що книгою надихалися вояки УПА тоді і надихаються сучасні військові зараз. Нам дуже потрібні приклади зухвалих рейдів і перемог над значно чисельнішим вогором.
"Нам ще буде дуже важко, але точно вже ніколи не буде соромно." — ці слова Валерія Залужного так само пасують до сучасної ітерації боротьби українців за незалежність, як пасувало повстанню холодноярців гасло "Воля України або смерть!".
Минуло трохи більше ста років, і вогонь Холодного Яру сьогодні знову палає в серцях українців. Бо така наша стежка.
Про існування такої книги я дізнався майже двадцять років тому — від севастопольської пластунки. Вона тоді саме читала його і захоплено відгукувалася про цей досвід. Шкода, що згодом (втім, задовго до анексії нашого Криму) вона переїхала до Москви і стала руснею.
Моментом істини, який надихнув мене взятися за голову і таки прочитати "Холодний Яр" стала пропозиція дівчат з "Віхоли" модерувати зустріч з істориком Юрієм Митрофаненком про його книгу "Воля України або смерть! Повстанці Холодного Яру".
Мене здивував і вразив чин безнадійної але впертої боротьби звичайних селян-хліборобів (мобілізовані спершу в імперську армію воювати проти австро-угорців, вони переродилися вояками Української народної республіки), які не могли миритися з антиукраїнським терором все тієї ж русні, але під червоною маскою большевизму.
Читаючи книгу Юрія Митрофаненка я натикався на цитати з "Холодного Яру" — і вони надихнули мене ще більше.
А вже дочитуючи роман Юрія Горліс-Горського, я отримав від своєї сестри листа з посиланням на фотокопії п'ятидесятисторінкових справ мого прадіда Степана та його рідного брата Якима, яких арештували і репресували "червоні" в липні 1937 року.
Їх обох звинувачували у організації антиколгоспних "волинок" (думаю, що це щось на кшталт певних акцій непокори у вигляді відлинювання від роботи, саботажу), активній участі в повстаннях "петлюрівських банд", "єврейських погромах" та антисовєцькій діяльності загалом. Трійками НКВД Степан був засуджений до 10 років таборів, а Яким — до розстрілу.
Справи містять протоколи обшуків та допитів обвинувачених, допитів свідків (сусідів із прізвищами, які досі трапляються в моїх краях), постанови, вироки, лист в органи від моєї прабабусі, яка дошукувалася, але так і не дочекалася повернення чоловіка, лист мого дідуся, який все життя намагався дізнатися про долю свого батька і добивався зняття з себе тавра "сина ворога народу", відповіді на ці листи та інші матеріали.
Ці болісні документи стали страшною але влучною ілюстрацією до пригодницької автобіографічної історії про героїчну боротьбу холодноярців від одного з очевидців тих подій — осавула "Залізняка". Ці архівні справи дуже добре демонструють те, що далі відбулося з усіма тими, хто брав участь у повстаннях і програв. Холодний Яр був справжньою фортецею, його вояки вражали і своєю сміливістю, і жорстоким ставленням до ворогів та зрадників, але сили були надто нерівними, крім того — повстанцям з різних регіонів України часто бракувало єдності.
"Холодний Яр" вражає і захоплює, тому не дивно, що книгою надихалися вояки УПА тоді і надихаються сучасні військові зараз. Нам дуже потрібні приклади зухвалих рейдів і перемог над значно чисельнішим вогором.
"Нам ще буде дуже важко, але точно вже ніколи не буде соромно." — ці слова Валерія Залужного так само пасують до сучасної ітерації боротьби українців за незалежність, як пасувало повстанню холодноярців гасло "Воля України або смерть!".
Минуло трохи більше ста років, і вогонь Холодного Яру сьогодні знову палає в серцях українців. Бо така наша стежка.
March 2, 2018
Ця документальна повість обов'язково мала б бути в шкільній програмі за умови проукраїнської політики. На жаль, дуже мало відомо про партизанську боротьбу українців в Холодному Яру. Їхнє географічне розміщення саме спонукало на гасло "Воля України або смерть!" бо просто інших варіантів не було, ні потенційних союзників ані близького кордону для втечі..
August 5, 2024
Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)
I’ve read it now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took From Kulish to the present day: 100 iconic novels and novellas in Ukrainian (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #34 in the list. The English title is the geographical location Kholodny Yar is a relict forest area on the right bank of the Dnipro, which has historical significance, for it is located not far from Hetmam capital city Chyhyryn on the territory of modern Cherkaska oblast (region) and in the late 18th century is was the centre of Ukrainian anti-Polish rebellion.
This is a difficult novel based on the author's own experience. To a large extent, it can be seen not only as a description of the events in Ukraine in 1919-1921, a description of the "fight against banditry" known to those who studied in Soviet schools from How the Steel Was Tempered and other works, but from the point of view of the "bandits," but also as a more general description of the compromises that those who are now often called terrorists by their opponents are forced to make.
The main character, the narrator, was traveling with the Ukrainian republican troops through Kholodnyi Yar, but due to illness and frostbite in his leg, he was forced to stop at a monastery and meet local partisans. There are many bright characters among them, such as Andriy Chernota, a guy from Kuban who does not like women (because many of his comrades go to their mistresses at night in the surrounding villages, where they are killed or captured), but loves risk and cavalry attacks. Or the one-armed chief of machine guns Levadnyi, who reduced the weight of the Lewis machine gun (according to Wikipedia, 12 kg) as much as he could to be able to fire it despite having only one arm:
My thoughts were suddenly interrupted by a short machine gun burst. I snapped up, accustomed to the fact that gunfire means an enemy attack, but Chornota pulled me by the sleeve of my Circassian jacket:
- Sit down. It was Levadnyi practicing. He probably shoots crows in the woods with his Lewis. An interesting guy... He is almost illiterate, but there is no machine gun he doesn't know like the back of his hand. For him, a machine gun is everything. No other guy in love is as close to a girl as he is to his Colts and Maxims. He's a small, skinny guy, but he has a huge strength of spirit... You know, he was Konur's chief machine gunner. The guy loves Ukraine, but he believed in the "red truth" and went to defend it under red flags. More than one of our warriors fell from an accurate bullet from his machine gun. But when he was convinced that he was fighting for Moscow against his own homeland, he took his Lewis on his shoulder and came to us. We were sitting in Chuchupakha's house one evening when he came in... He put his machine gun in the corner and came to the table:
"I am Levadny. You know me because I fought against you. Only now I realized that my bullets were flying in the wrong direction. You can shoot me - that's your right. But if you want, I will put myself and the eighteen machine guns I have hidden in villages and hamlets at your disposal.
The dilemmas faced by the rebels are hard: they, in order to preserve the secret of their unit's location and knowing that their opponents use torture, are forced to take no prisoners, not to let anyone go, and even to kill random passers-by who just sow where they stay. Some things are reminiscent of the pathos of the Taras Bulba, of "I gave birth to you, I will kill you," but alternative sources show that at least some of the events are true.
Importantly, it makes a clear distinction between the police (created by Reds), who were primarily engaged in fighting crime, and the Cheka. At the same time, the nationality of the Bolshevik opponents may have been somewhat distorted. The number of Ukrainians among them is insignificant, but there are Russians, Latvians, Chinese, and Jews. With the latter, the book sounds stereotypically anti-Semitic. It is also interesting that those who were in Ukraine expected help to come from outside: "Rumors are circulating among the Red Army that a huge French army with gases and 'death rays' has arrived at the 'Polish' front, and the Red Army cannot argue with it. They said that in Moscow, workers from all the factories and plants had risen up against the Bolsheviks, that an English landing force had landed in Odesa, and that uprisings were breaking out all over Ukraine. One soldier (our intelligence officer posing as a Red Army soldier) whispered to him that Lenin and Trotsky, having captured enough gold, were flying abroad by airplane." Meanwhile, the Ukrainian army in Poland expected the uprisings to spread throughout Ukraine, and then they would enter the liberated lands.
The book is definitely worth reading.
Це – важкий роман заснований на досвіді самого автора. Значною мірою його можна розглядати не лише як опис подій в Україні у 1919-1921, опис «боротьби з бандитизмом», відомий тим, хто вчився у радянських школах з Как закалялась сталь та інших творів, проте з точки зору «бандитів», а й як більш загальний опис компромісів на які змушені йти ті, кого опоненти зараз часто звуть терористами.
Головний герой-оповідач, їхав з військами УНР через Холодний Яр, проте через хворобу і обмороження ноги змушений був зупинитись у монастирі і познайомитись з місцевими партизанами. Серед них багато яскравих персонажів, зокрема Андрій Чернота – хлопець з Кубані, що дуже не любить жінок (бо дуже багато побратимів ходять вночі до своїх коханок у навколишні села, де їх вбивають/беруть в полон, але любить ризик і кавалерійські атаки. Або однорукий начальник кулеметів Левадний, що як міг зменшив вагу ручного Льюїса (за даними Вікіпедії 12 кг) аби мати можливість стріляти з нього незважаючи на лише одну руку:
Задуму раптово перервала коротка кулеметна черга. Я зірвався, призвичаєний до того, що постріли означають ворожий напад, але Чорнота потягнув мене за рукав черкески:
- Сідай. Це Левадний вправляється. Мабуть, із "Люїса" ворони б'є в лісі. Цікавий тип... Граматики добре не знає, але нема кулемета, якого б він не знав як свої пальці. Для нього кулемет — усе. Ні один закоханий так біля дівчини не припадає, як він коло своїх "Кольтів" і "Максимів". Невеликий собі, худорлявий хлопець, та сила духу в ньому велетенська... Знаєш, він же в Конура був головним кулеметником. Любить хлопець Україну, але повірив у "червону правду" і пішов боронити її під червоними прапорами. Не один холодноярець упав від меткої кулі з його кулемета. Та, коли переконався, що бореться для Москви проти своєї ж Батьківщини, взяв на плече свого "Люїса" і прийшов до нас. Сидимо якось у Чучупаки ввечері, коли заходить... Поставив кулемета в кут і підходить до столу:
Я — Левадний. Ви мене знаєте, бо я з вами бився. Аж тепер я розібрав, що мої кулі летіли не туди, куди треба. Можете мене застрілити - це ваше право. Але, коли хочете, я себе і вісімнадцять кулеметів, які маю заховані по селах і хуторах, віддам у ваше розпорядження.
Дуже яскраво показані дилеми, що постають перед повстанцями, які для збереження таємниці знаходження отряду і знаючи, що опоненти використовують тортури, змушені нікого не брати у полон, нікого не відпускати і навіть вбивати випадкових перехожих, що побачили їхню краївку. Деякі речі нагадують пафос з Тарас Бульба, з «я тебе породив, я тебе і вб’ю», але з альтернативних джерел відомо, що принаймні деякі події – правдиві.
Важливо, що чітко розрізняє між міліцією, яка у першу чергу займалась боротьбою з криміналом, і ЧК. Водночас, можливо дещо викривлено дані національності більшовиків-опонентів. Кількість українців серед них незначна, а є росіяни, латиші, китайці і євреї. З останніми книжка на сьогодні звучить стереотипно-антисемітські. Окремо цікаво що ті, хто були в Україні, очікували, що допомога прийде ззовні – «Серед червоноармійців кружляють чутки, що на "польський" фронт прибула величезна французька армія з газами і "лучамі смерті", з якою Червоній армії годі сперечатися. Казали, що в Москві проти большевиків повстали робітники всіх заводів і фабрик, що в Одесі висадився англійський десант, а по всій Україні палахкотять повстання. Один солдат (наш розвідник видавав себе за червоноармійця) шепнув йому, що Ленін і Троцький, захопивши досить золота, драпонули аеропланом за кордон.» а тим часом українська армія у Польщі очікувала що повстання охоплять усю Україну, і тоді вони зайдуть на звільнені землі.
Книжку безумовно варто прочитати.
I’ve read it now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took From Kulish to the present day: 100 iconic novels and novellas in Ukrainian (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #34 in the list. The English title is the geographical location Kholodny Yar is a relict forest area on the right bank of the Dnipro, which has historical significance, for it is located not far from Hetmam capital city Chyhyryn on the territory of modern Cherkaska oblast (region) and in the late 18th century is was the centre of Ukrainian anti-Polish rebellion.
This is a difficult novel based on the author's own experience. To a large extent, it can be seen not only as a description of the events in Ukraine in 1919-1921, a description of the "fight against banditry" known to those who studied in Soviet schools from How the Steel Was Tempered and other works, but from the point of view of the "bandits," but also as a more general description of the compromises that those who are now often called terrorists by their opponents are forced to make.
The main character, the narrator, was traveling with the Ukrainian republican troops through Kholodnyi Yar, but due to illness and frostbite in his leg, he was forced to stop at a monastery and meet local partisans. There are many bright characters among them, such as Andriy Chernota, a guy from Kuban who does not like women (because many of his comrades go to their mistresses at night in the surrounding villages, where they are killed or captured), but loves risk and cavalry attacks. Or the one-armed chief of machine guns Levadnyi, who reduced the weight of the Lewis machine gun (according to Wikipedia, 12 kg) as much as he could to be able to fire it despite having only one arm:
My thoughts were suddenly interrupted by a short machine gun burst. I snapped up, accustomed to the fact that gunfire means an enemy attack, but Chornota pulled me by the sleeve of my Circassian jacket:
- Sit down. It was Levadnyi practicing. He probably shoots crows in the woods with his Lewis. An interesting guy... He is almost illiterate, but there is no machine gun he doesn't know like the back of his hand. For him, a machine gun is everything. No other guy in love is as close to a girl as he is to his Colts and Maxims. He's a small, skinny guy, but he has a huge strength of spirit... You know, he was Konur's chief machine gunner. The guy loves Ukraine, but he believed in the "red truth" and went to defend it under red flags. More than one of our warriors fell from an accurate bullet from his machine gun. But when he was convinced that he was fighting for Moscow against his own homeland, he took his Lewis on his shoulder and came to us. We were sitting in Chuchupakha's house one evening when he came in... He put his machine gun in the corner and came to the table:
"I am Levadny. You know me because I fought against you. Only now I realized that my bullets were flying in the wrong direction. You can shoot me - that's your right. But if you want, I will put myself and the eighteen machine guns I have hidden in villages and hamlets at your disposal.
The dilemmas faced by the rebels are hard: they, in order to preserve the secret of their unit's location and knowing that their opponents use torture, are forced to take no prisoners, not to let anyone go, and even to kill random passers-by who just sow where they stay. Some things are reminiscent of the pathos of the Taras Bulba, of "I gave birth to you, I will kill you," but alternative sources show that at least some of the events are true.
Importantly, it makes a clear distinction between the police (created by Reds), who were primarily engaged in fighting crime, and the Cheka. At the same time, the nationality of the Bolshevik opponents may have been somewhat distorted. The number of Ukrainians among them is insignificant, but there are Russians, Latvians, Chinese, and Jews. With the latter, the book sounds stereotypically anti-Semitic. It is also interesting that those who were in Ukraine expected help to come from outside: "Rumors are circulating among the Red Army that a huge French army with gases and 'death rays' has arrived at the 'Polish' front, and the Red Army cannot argue with it. They said that in Moscow, workers from all the factories and plants had risen up against the Bolsheviks, that an English landing force had landed in Odesa, and that uprisings were breaking out all over Ukraine. One soldier (our intelligence officer posing as a Red Army soldier) whispered to him that Lenin and Trotsky, having captured enough gold, were flying abroad by airplane." Meanwhile, the Ukrainian army in Poland expected the uprisings to spread throughout Ukraine, and then they would enter the liberated lands.
The book is definitely worth reading.
Це – важкий роман заснований на досвіді самого автора. Значною мірою його можна розглядати не лише як опис подій в Україні у 1919-1921, опис «боротьби з бандитизмом», відомий тим, хто вчився у радянських школах з Как закалялась сталь та інших творів, проте з точки зору «бандитів», а й як більш загальний опис компромісів на які змушені йти ті, кого опоненти зараз часто звуть терористами.
Головний герой-оповідач, їхав з військами УНР через Холодний Яр, проте через хворобу і обмороження ноги змушений був зупинитись у монастирі і познайомитись з місцевими партизанами. Серед них багато яскравих персонажів, зокрема Андрій Чернота – хлопець з Кубані, що дуже не любить жінок (бо дуже багато побратимів ходять вночі до своїх коханок у навколишні села, де їх вбивають/беруть в полон, але любить ризик і кавалерійські атаки. Або однорукий начальник кулеметів Левадний, що як міг зменшив вагу ручного Льюїса (за даними Вікіпедії 12 кг) аби мати можливість стріляти з нього незважаючи на лише одну руку:
Задуму раптово перервала коротка кулеметна черга. Я зірвався, призвичаєний до того, що постріли означають ворожий напад, але Чорнота потягнув мене за рукав черкески:
- Сідай. Це Левадний вправляється. Мабуть, із "Люїса" ворони б'є в лісі. Цікавий тип... Граматики добре не знає, але нема кулемета, якого б він не знав як свої пальці. Для нього кулемет — усе. Ні один закоханий так біля дівчини не припадає, як він коло своїх "Кольтів" і "Максимів". Невеликий собі, худорлявий хлопець, та сила духу в ньому велетенська... Знаєш, він же в Конура був головним кулеметником. Любить хлопець Україну, але повірив у "червону правду" і пішов боронити її під червоними прапорами. Не один холодноярець упав від меткої кулі з його кулемета. Та, коли переконався, що бореться для Москви проти своєї ж Батьківщини, взяв на плече свого "Люїса" і прийшов до нас. Сидимо якось у Чучупаки ввечері, коли заходить... Поставив кулемета в кут і підходить до столу:
Я — Левадний. Ви мене знаєте, бо я з вами бився. Аж тепер я розібрав, що мої кулі летіли не туди, куди треба. Можете мене застрілити - це ваше право. Але, коли хочете, я себе і вісімнадцять кулеметів, які маю заховані по селах і хуторах, віддам у ваше розпорядження.
Дуже яскраво показані дилеми, що постають перед повстанцями, які для збереження таємниці знаходження отряду і знаючи, що опоненти використовують тортури, змушені нікого не брати у полон, нікого не відпускати і навіть вбивати випадкових перехожих, що побачили їхню краївку. Деякі речі нагадують пафос з Тарас Бульба, з «я тебе породив, я тебе і вб’ю», але з альтернативних джерел відомо, що принаймні деякі події – правдиві.
Важливо, що чітко розрізняє між міліцією, яка у першу чергу займалась боротьбою з криміналом, і ЧК. Водночас, можливо дещо викривлено дані національності більшовиків-опонентів. Кількість українців серед них незначна, а є росіяни, латиші, китайці і євреї. З останніми книжка на сьогодні звучить стереотипно-антисемітські. Окремо цікаво що ті, хто були в Україні, очікували, що допомога прийде ззовні – «Серед червоноармійців кружляють чутки, що на "польський" фронт прибула величезна французька армія з газами і "лучамі смерті", з якою Червоній армії годі сперечатися. Казали, що в Москві проти большевиків повстали робітники всіх заводів і фабрик, що в Одесі висадився англійський десант, а по всій Україні палахкотять повстання. Один солдат (наш розвідник видавав себе за червоноармійця) шепнув йому, що Ленін і Троцький, захопивши досить золота, драпонули аеропланом за кордон.» а тим часом українська армія у Польщі очікувала що повстання охоплять усю Україну, і тоді вони зайдуть на звільнені землі.
Книжку безумовно варто прочитати.
November 16, 2025
Ніяк не добру слів, щоб розказати про цю книжку. Справила на мене дуже сильне враження. Одна з тих, які нібито описують події минулого, але багато чого дають зрозуміти про сьогодення.
Залишу лише одну цитату: "Чи я можу знати чому український селянин готовий боротися на життя і смерть з ворогом, лише… під своїм селом — найдальше під своїм повітовим містом? Дальше — то вже не його діло… То вже діло Петлюри з армією, в існування і силу яких він свято вірить. Якби не те переконання — може легше було б зробити з повстанців національне військо. Може й здійсниться це, якщо ... вся "совєтська фередація" перетвориться на суцільний внутрішній фронт. Наразі, це кепсько підфундаментована мрія. Українське село, готове збройно оборонити свої стріхи, — для всієї України дожидає визволителя із Заходу…"
Абсолютний must read. Навіть дивно, що я лише зараз дісталась до неї.
Залишу лише одну цитату: "Чи я можу знати чому український селянин готовий боротися на життя і смерть з ворогом, лише… під своїм селом — найдальше під своїм повітовим містом? Дальше — то вже не його діло… То вже діло Петлюри з армією, в існування і силу яких він свято вірить. Якби не те переконання — може легше було б зробити з повстанців національне військо. Може й здійсниться це, якщо ... вся "совєтська фередація" перетвориться на суцільний внутрішній фронт. Наразі, це кепсько підфундаментована мрія. Українське село, готове збройно оборонити свої стріхи, — для всієї України дожидає визволителя із Заходу…"
Абсолютний must read. Навіть дивно, що я лише зараз дісталась до неї.
February 25, 2024
Книжка, яку варто прочитати кожному та вивчати у школі. Ще одна складна сторінка української історії боротьби проти найстрашнішого ворога- більшовиків тоді чи росіян сьогодні. Нема спокою від такого сусіда і ніколи не буде, на жаль...
January 24, 2023
На мою думку одна з обов'язкових настільних книг кожного Українця.
Згадуючи шкільні часи, завжди задавався питанням чому всесвітня історія була набагато цікавішою за історію України. Адже нас змушували вчити події, дати, імена, не вдаючись в контекст, і саме головне - переживання наших співвітчизників.
І от прочитавши за Холодноярську січ, однією з перших думок було те що "чому я раніше не знав по них" . Історія про те як наш вічний ворог хоче нас знищити не почалась в лютому 2014 року. Також історія нічого не поміняла 24 лютого 2022 року. Факт існування холодноярівців як і існування ОУН, УПА, Запоріжська січ неодноразово нам нагадували про імперію яка більше як 300 років хоче нас повністю знищити як націю.
Дана книга є сильним амбасадором вивчання нашої історії, адже вона описує власне самі переживання головних героїв, основуючись на реальних подіях. Тому обовязково раджу всім небайдужим патріотам, хто ще по якійсь причині не знайшов час на вивчення історії своєї країн��. Ця книга на часі, тому сильно рекомендую!
Згадуючи шкільні часи, завжди задавався питанням чому всесвітня історія була набагато цікавішою за історію України. Адже нас змушували вчити події, дати, імена, не вдаючись в контекст, і саме головне - переживання наших співвітчизників.
І от прочитавши за Холодноярську січ, однією з перших думок було те що "чому я раніше не знав по них" . Історія про те як наш вічний ворог хоче нас знищити не почалась в лютому 2014 року. Також історія нічого не поміняла 24 лютого 2022 року. Факт існування холодноярівців як і існування ОУН, УПА, Запоріжська січ неодноразово нам нагадували про імперію яка більше як 300 років хоче нас повністю знищити як націю.
Дана книга є сильним амбасадором вивчання нашої історії, адже вона описує власне самі переживання головних героїв, основуючись на реальних подіях. Тому обовязково раджу всім небайдужим патріотам, хто ще по якійсь причині не знайшов час на вивчення історії своєї країн��. Ця книга на часі, тому сильно рекомендую!
February 11, 2022
Найтяжче було читати твір з самого початку розуміючи чим усе закінчиться.
Страшно уявити, що навіть через 100 років після описаних подій, Холодний Яр і інші регіони України змушені "готувати нових борців" для захисту нашої держави від того ж самого кацапського ворога.
Героїчна історія про боротьбу в умовах, коли шанси на перемогу є мінімальними. Вічна пам'ять і слава героям.
Страшно уявити, що навіть через 100 років після описаних подій, Холодний Яр і інші регіони України змушені "готувати нових борців" для захисту нашої держави від того ж самого кацапського ворога.
Героїчна історія про боротьбу в умовах, коли шанси на перемогу є мінімальними. Вічна пам'ять і слава героям.
January 30, 2021
Люблю читати невиправних романтиків)) Схоже, автор саме з таких. Я не знаю, як описати цю книжку: вона абсолютний must read кожному українцю. Читати (ну чи слухати, як я) "Холодний Яр" під час російсько-української війни, - то і дивно, і боляче від того, що стільки часу минуло, а ворог той самий. Книжка про героїчні і не дуже повстанські бої, про справжніх героїв, які у побуті були звичайними простими людьми. Написано дуже щиро, весело (епізод з навчанням вовчому виттю прекрасний) та й загалом нескучно) Немає пафосу, іронії чи чогось такого... Разом з тим, є багато сцен з розрубуванням голів (переважно чекістських), описано різні варіанти застосування шабель чи способів катування (як от погреб із голодною свинею, що обгризала кінцівки). Особам з тонкою душевною конфігурацією буде нелегко 😅 (я деякі сцени пропускала, але таких було небагато).
П.с. тепер хочу в "Холодний Яр")
П.п.с.Слухала в додатку "Абук" і озвучка там – то окремий вид кайфу) Прекрасний читець Петро Бойко, старовинна українська музика у особливо драматичні моменти, або ж звуки битви під час козацьких боїв. Це дуже-дуже крута і якісна аудіо-робота))
П.с. тепер хочу в "Холодний Яр")
П.п.с.Слухала в додатку "Абук" і озвучка там – то окремий вид кайфу) Прекрасний читець Петро Бойко, старовинна українська музика у особливо драматичні моменти, або ж звуки битви під час козацьких боїв. Це дуже-дуже крута і якісна аудіо-робота))
December 20, 2016
Історичний документальний роман про Холодноярську Республіку і повстанські загони, що діяли в Україні у 20-их роках минулого століття, опублікований 80 років тому і по праву вважається найкращим твором на цю тему — підтверджу це і я. Проте український читач тільки нещодавно (внаслідок зрозумілих причин) отримав можливість ознайомитися і з історичними подіями та особами, і з літературою про ті часи та про тих героїв. Кажуть іще, що прочитаний мною варіант, та й інші, яких існує кілька, — перекручені і переписані видавцями кожен під себе, а оригіналу в незалежній Україні досі ще не перевидано. Що ж, сподіватимемося, що зрештою отримаємо змогу прочитати, що ж Юрій Горліс-Горський розповів насправді. А розказати йому було що, адже він — не просто свідок тих подій, а активний їх учасник.
Мені у книзі зімпонувало все: й образ самого Холодного Яру, котрий пам’ятає і скіфів, і козаків, котрий прихистив гайдамаків, потім — повстанців, про яких розповідає Горліс-Горський, а згодом — й вояків УПА; й реальність героїв; і невелика, але яскрава любовна лінія; й стиль викладу, який, попри відчутну документалістику, все ж таки є художнім. Проте найбільшою цінністю книги все-таки є історичний фактаж. Це стосується як подій та героїв, так і опису загальних настроїв повстанців і селянства, котре їх підтримувало. Оті вагання: йди далеко від "рідної стріхи" чи ні, оте намагання захистити насамперед свою хату, а вже потім — Україну, якщо вийде, оті спроби всістися відразу на дві табуретки і спробувати вижити поміж двох вогнів, які й породжували основну масу зрадників, — все настільки зрозуміле і з огляду на сьогоднішню ситуацію в Україні, що... Робити однозначні висновки з цього, звісно, не варто, проте тенденція, яку називають менталітетом, є — не посперечаєшся. Хоча й хочеться)))
А книгу не просто варто читати — я в цьому випадку відійду від свого правила не радити нічого категорично і скажу: цю книгу треба читати. Щоб знати...
Мені у книзі зімпонувало все: й образ самого Холодного Яру, котрий пам’ятає і скіфів, і козаків, котрий прихистив гайдамаків, потім — повстанців, про яких розповідає Горліс-Горський, а згодом — й вояків УПА; й реальність героїв; і невелика, але яскрава любовна лінія; й стиль викладу, який, попри відчутну документалістику, все ж таки є художнім. Проте найбільшою цінністю книги все-таки є історичний фактаж. Це стосується як подій та героїв, так і опису загальних настроїв повстанців і селянства, котре їх підтримувало. Оті вагання: йди далеко від "рідної стріхи" чи ні, оте намагання захистити насамперед свою хату, а вже потім — Україну, якщо вийде, оті спроби всістися відразу на дві табуретки і спробувати вижити поміж двох вогнів, які й породжували основну масу зрадників, — все настільки зрозуміле і з огляду на сьогоднішню ситуацію в Україні, що... Робити однозначні висновки з цього, звісно, не варто, проте тенденція, яку називають менталітетом, є — не посперечаєшся. Хоча й хочеться)))
А книгу не просто варто читати — я в цьому випадку відійду від свого правила не радити нічого категорично і скажу: цю книгу треба читати. Щоб знати...
Read
April 9, 2024Аудіо дуже добре, зроблено як моно-спектакль з музичними вставками, натхненно читає Петро Бойко.
Я б хотіла роздивитися фотографії і прочитати додатки, про які йдеться в описі.
І хороший інтерактивний шкільний підручник би хотіла про ці часи, щоб всі наші наступні покоління знали, чому в нас саме цей гімн, звідки походять наші гасла і багато інших важливих речей.
Я б хотіла роздивитися фотографії і прочитати додатки, про які йдеться в описі.
І хороший інтерактивний шкільний підручник би хотіла про ці часи, щоб всі наші наступні покоління знали, чому в нас саме цей гімн, звідки походять наші гасла і багато інших важливих речей.
May 15, 2024
Важко писати відгук на цю книгу, адже важко підібрати слова, якими б можна було зацікавити тих, хто ще її не читав. А я б дуже цього хотіла.
⠀
Ми багато зараз говоримо про шістедесятників, про їхній рух опору та внесок в літературу та боротьбу за незалежність. І це правильно! Але почалося все ще задовго до них.
⠀
Ця книга розповідає про боротьбу козаків Холодного Яру. Про людей, які зреклися всього людського - щастя, сімейного благополуччя та життя, заради того, щоб вибороти незалежність для своєї країни, якої тоді ще навіть не існувало на карті. Вони вірили в Україну і боролися до останнього подиху.
⠀
Юрій Горліс-Горський був осавулом одного з куренів Холодного Яру. Одним з тих, хто вижив для того аби розповісти нам про історію. Одним з тих, хто постраждав як людина і помер як герой від рук все тих же катів, які більше ніж сто років хочуть знищити нашу націю.
⠀
Книгу читати важко морально, але вона просто неймовірно важлива як документ. І легко та красиво написана та охудожнена. Її мали би внести до шкільної програми, про неї мали би говорити і популяризувати. Адже з якого боку на неї не подивишся - вона того варта.
⠀
Для мене вона точно вже стала однією з найважливіших і найкращих книг, прочитаних цього року. Та і загалом за життя. Неймовірно рекомендую!
⠀
⠀
Ми багато зараз говоримо про шістедесятників, про їхній рух опору та внесок в літературу та боротьбу за незалежність. І це правильно! Але почалося все ще задовго до них.
⠀
Ця книга розповідає про боротьбу козаків Холодного Яру. Про людей, які зреклися всього людського - щастя, сімейного благополуччя та життя, заради того, щоб вибороти незалежність для своєї країни, якої тоді ще навіть не існувало на карті. Вони вірили в Україну і боролися до останнього подиху.
⠀
Юрій Горліс-Горський був осавулом одного з куренів Холодного Яру. Одним з тих, хто вижив для того аби розповісти нам про історію. Одним з тих, хто постраждав як людина і помер як герой від рук все тих же катів, які більше ніж сто років хочуть знищити нашу націю.
⠀
Книгу читати важко морально, але вона просто неймовірно важлива як документ. І легко та красиво написана та охудожнена. Її мали би внести до шкільної програми, про неї мали би говорити і популяризувати. Адже з якого боку на неї не подивишся - вона того варта.
⠀
Для мене вона точно вже стала однією з найважливіших і найкращих книг, прочитаних цього року. Та і загалом за життя. Неймовірно рекомендую!
⠀
November 16, 2017
Василь Шкляр про Холодний Яр Юрія Горліс-Горського писав: "Ця книжка має бути в кожній українській оселі та мусила б бути у шкільній програмі уже чверть століття і виховувати нові покоління активних, цілеспрямованих патріотів.... "
Вітанням в Холодноярській республіці було: Слава Україні! - Україні Слава!, а прапором був чорний стяг з тризубом і написом "ВОЛЯ УКРАЇНИ АБО СМЕРТЬ!". І ці ж символи пройшли з УПА і знову відродились через 100 років на Майдані під час Революції Гідності!
Вітанням в Холодноярській республіці було: Слава Україні! - Україні Слава!, а прапором був чорний стяг з тризубом і написом "ВОЛЯ УКРАЇНИ АБО СМЕРТЬ!". І ці ж символи пройшли з УПА і знову відродились через 100 років на Майдані під час Революції Гідності!
November 14, 2022
Якби могла, поставила б усі десять зірок. Виросши на пропаганді про совок, ми в обличчя не знаємо своїх героїв. Я надзвичайно тішусь, що я знайшла цю книгу і вона відкрила мені світ української революції і повстань за незалежність. Це - ми! Це справжня наша історія. Важка, але така жива і така про справжніх нас. А не історія про ВВв, якою ми напихані ще з дитинства. Інше питання: чому я про цю книгу ніколи не чула? Чому я не знала про Холодний Яр? Чому у нас немає пам’ятників про цих людей? Чому у нас немає музеїв повстань? Чому ми не пам‘ятаємо цього?!
Я плакала, сміялась вголос, у мене йшли мурахи шкірою. Я зовсім не очікувала, що книга настільки мені сподобається і буде настільки цікавою. Я безмежно вдячна Абуку, що такі книжки начитують і ми всі про них можемо дізнатись. Для прочитання кожному українцю. Слава Україні і слава і її героям, живим і полеглим в усі часи! Воля Україні - або смерть.
Я плакала, сміялась вголос, у мене йшли мурахи шкірою. Я зовсім не очікувала, що книга настільки мені сподобається і буде настільки цікавою. Я безмежно вдячна Абуку, що такі книжки начитують і ми всі про них можемо дізнатись. Для прочитання кожному українцю. Слава Україні і слава і її героям, живим і полеглим в усі часи! Воля Україні - або смерть.
June 15, 2019
Неймовірної книги сила, подвиги героїй котрої є досить актуальними на сьогодні.
Холодний Яр - це сторінки історії, які тривалий час замовчувались. Прагення вільної України зародилось не на Заході в діяльності ОУН-УПА, а ще в центральній Україні, на Черкащині, коли холодноярівці відчайдушно боролись за свою свободу.
Ця книга надихає до боротьби і мені здається, що зараз дуже мало людей, котрі змогли б справді жити за тим принципом, що писався на чорним прапорах: "Воля України - або смерть!". Все змінилося і вже не буде, як раніше. Де ж ми втратили той запал до боротьби? Як він міг викорінитися в наших душах?
Варто прочитати цю книгу хоча б заради того,щоб знати історію рідного краю, ще один літопис боротьби за незалежність
Холодний Яр - це сторінки історії, які тривалий час замовчувались. Прагення вільної України зародилось не на Заході в діяльності ОУН-УПА, а ще в центральній Україні, на Черкащині, коли холодноярівці відчайдушно боролись за свою свободу.
Ця книга надихає до боротьби і мені здається, що зараз дуже мало людей, котрі змогли б справді жити за тим принципом, що писався на чорним прапорах: "Воля України - або смерть!". Все змінилося і вже не буде, як раніше. Де ж ми втратили той запал до боротьби? Як він міг викорінитися в наших душах?
Варто прочитати цю книгу хоча б заради того,щоб знати історію рідного краю, ще один літопис боротьби за незалежність
August 22, 2022
Це книга, яку варто читати всім, хто цікавиться історією України. Та й тим, хто не цікавиться, теж треба читати, аби дізнатися про унікальний повстанський рух Холодного Яру.
Юрій Горліс-Горський був безпосереднім учасником подій у республіці Холодний Яр, і це відчувається на кожній сторінці роману. Що мені найбільше "зайшло", то це те, як майстерно й живо тут змальовані дуже різні холодноярці, від отаманів, офіцерів вищого керівного складу, до простих бійців. А ще книга має детальні розповіді про бойові операції, які провадили холодноярці. Тут є роз'яснення щодо розвідувальної діяльності, оповіді про раптові наскоки на дрібні більшовицькі загони, розлогі і детальні описи великих диверсій, штурмів міст, масштабних рейдів і походів. Дуже цікаво.
Ще цей роман — чергове свідчення того, як жорстоко, методично і планомірно московсько-більшовицько-радянська влада знищувала оте правдиве українське селянство, яке зберігало давній козацький дух. Працьовиті хазяйновиті селяни гинули під час розкуркулення, а ті, хто залишився на селі, були добиті Голодомором. Українську інтелігенцію фізично ліквідовували під час кривавих репресій уже за те, що вона була носієм української мови, культури, історії. Сьогодні, коли Україна потрохи відновлює свою самобутність, московити знову пішли на нас війною, бо не можуть змиритися із самим фактом існування незалежної України та українців як нації.
Нині ім'я Холодного Яру носить славетна 93 окрема механізована бригада ЗСУ. Це дуже добре і важливо, бо пам'ять про легендарних повстанців живе вже у вільній та незалежній Україні і наводить жах на окупантів.
"Стережіться ж, Бо лихо вам буде, Тяжке лихо!.. [...] І повіє огонь новий З Холодного Яру". Тарас Шевченко.
Юрій Горліс-Горський був безпосереднім учасником подій у республіці Холодний Яр, і це відчувається на кожній сторінці роману. Що мені найбільше "зайшло", то це те, як майстерно й живо тут змальовані дуже різні холодноярці, від отаманів, офіцерів вищого керівного складу, до простих бійців. А ще книга має детальні розповіді про бойові операції, які провадили холодноярці. Тут є роз'яснення щодо розвідувальної діяльності, оповіді про раптові наскоки на дрібні більшовицькі загони, розлогі і детальні описи великих диверсій, штурмів міст, масштабних рейдів і походів. Дуже цікаво.
Ще цей роман — чергове свідчення того, як жорстоко, методично і планомірно московсько-більшовицько-радянська влада знищувала оте правдиве українське селянство, яке зберігало давній козацький дух. Працьовиті хазяйновиті селяни гинули під час розкуркулення, а ті, хто залишився на селі, були добиті Голодомором. Українську інтелігенцію фізично ліквідовували під час кривавих репресій уже за те, що вона була носієм української мови, культури, історії. Сьогодні, коли Україна потрохи відновлює свою самобутність, московити знову пішли на нас війною, бо не можуть змиритися із самим фактом існування незалежної України та українців як нації.
Нині ім'я Холодного Яру носить славетна 93 окрема механізована бригада ЗСУ. Це дуже добре і важливо, бо пам'ять про легендарних повстанців живе вже у вільній та незалежній Україні і наводить жах на окупантів.
"Стережіться ж, Бо лихо вам буде, Тяжке лихо!.. [...] І повіє огонь новий З Холодного Яру". Тарас Шевченко.
June 6, 2024
Це найкраща книжка, яку я читала!
Вона настільки передає справжність подій того часу, що я наче як була там присутня. Плакала дуже багато, через несправедливість і жорстокість яка описується в ті роки. Вважаю, що історію Холодного Яру мають детально розбирати в школі. А ще про скількох цікавих людей я дізналася, з чудовими українськими прізвищами.
Знаючі такі історії як Холодний Яр, а їх по всій Україні багато, є надія на свідомість громадян і єдність народу проти гнилого сусіда.
Вона настільки передає справжність подій того часу, що я наче як була там присутня. Плакала дуже багато, через несправедливість і жорстокість яка описується в ті роки. Вважаю, що історію Холодного Яру мають детально розбирати в школі. А ще про скількох цікавих людей я дізналася, з чудовими українськими прізвищами.
Знаючі такі історії як Холодний Яр, а їх по всій Україні багато, є надія на свідомість громадян і єдність народу проти гнилого сусіда.
September 12, 2024
Водночас захопливо та боляче читати про холодноярців та їх відчайдушну боротьбу за незалежність України. Перед очима одночасно виникають картини їх і нашої сучасності: ті ж кати, ті ж нелюдські знущання, та ж віра, що хтось прийде на допомогу. Зрештою, залишається сподіватись, що уроки минулого цього разу вивчило набагато більше українців. Бо гасло з тих пір не змінилось - "Воля або смерть".
March 15, 2023
Чому ж ми не вивчали цього в школі?!
Цей твір є обов'язковим до прочитання кожному свідомому українцеві.
Якщо не знайдете книжки, можна прослухати у авдіоформаті на Абук.
Цей твір є обов'язковим до прочитання кожному свідомому українцеві.
Якщо не знайдете книжки, можна прослухати у авдіоформаті на Абук.
July 20, 2025
Книжка, яку варто прочитати кожному українцю і додати її до шкільної програми, якщо її там ще немає. Під час мого навчання не було.
Це не лише оповідь з історичними подіями 20-х рр. попереднього століття, а й цікава художня література.
Насправді я не мала спочатку наміру її читати, бо думала, що буде тільки опис боїв, тактик, але чула гарні відгуки про книжку, тому вирішила все-таки її прочитати. І описів боїв та тактик тут не так і багато, приблизно 5-10% від всієї історії.
І ця історія насамперед про інше, зокрема про національну свідомість людей, які жили в ті часи і боролися зі всім, хто тільки не ліз на українські території (найбільше, звичайно, з кривавим більшовизмом); про побут та життя повстанців, а також про їх принципи, закони та звичаї, і було цікаво зрозуміти, наскільки непорушними були певні принципи задля безпеки повстанців та їх сімей; про конкретний терор більшовиків проти сіл, сімей, української нації, що був дуже жорстоким, тому я і не засуджую певних дій повстанців з Холодного Яру; про стосунки між побратимами-повстанцями, між різними групами повстанців та між повстанцями та їх коханими/близькими людьми.
Сподобалися жіночі персонажі, так, їх тут небагато, але автор чудово демонструє наскільки вони різні, та кожна із жінок грає свою роль у національній боротьбі, і не завжди позитивну.
Сильні небайдужі та національно-свідомі люди, які зробили більше, ніж треба, щоб продовжувати цю боротьбу проти більшовизму, за незалежну Україну та навіть, якщо вмирати, то робити це з честю. Вони є базою нашої нації і демонструють її найкращі риси, і така боротьба викликає повагу та розуміння, що національний дух робить значні справи та змінює перебіг історії.
Це не лише оповідь з історичними подіями 20-х рр. попереднього століття, а й цікава художня література.
Насправді я не мала спочатку наміру її читати, бо думала, що буде тільки опис боїв, тактик, але чула гарні відгуки про книжку, тому вирішила все-таки її прочитати. І описів боїв та тактик тут не так і багато, приблизно 5-10% від всієї історії.
І ця історія насамперед про інше, зокрема про національну свідомість людей, які жили в ті часи і боролися зі всім, хто тільки не ліз на українські території (найбільше, звичайно, з кривавим більшовизмом); про побут та життя повстанців, а також про їх принципи, закони та звичаї, і було цікаво зрозуміти, наскільки непорушними були певні принципи задля безпеки повстанців та їх сімей; про конкретний терор більшовиків проти сіл, сімей, української нації, що був дуже жорстоким, тому я і не засуджую певних дій повстанців з Холодного Яру; про стосунки між побратимами-повстанцями, між різними групами повстанців та між повстанцями та їх коханими/близькими людьми.
Сподобалися жіночі персонажі, так, їх тут небагато, але автор чудово демонструє наскільки вони різні, та кожна із жінок грає свою роль у національній боротьбі, і не завжди позитивну.
Сильні небайдужі та національно-свідомі люди, які зробили більше, ніж треба, щоб продовжувати цю боротьбу проти більшовизму, за незалежну Україну та навіть, якщо вмирати, то робити це з честю. Вони є базою нашої нації і демонструють її найкращі риси, і така боротьба викликає повагу та розуміння, що національний дух робить значні справи та змінює перебіг історії.
Read
June 21, 2014"І повіє новий вогонь з Холодного Яру"...
Так писав пророк Шевченко.
І повіяв він сотню років тому, але був поборений.
Читаючи цю книгу, я переосмислила багото речей, які до того були ніби зрозумілими. Ми, моє покоління, ніколи не думали про те що наша Украіна може потребувати нашого життя для досягнення свободи. Хлопці (і дівчата) з Холодного Яру були готові віддати все, до останньої краплини крові, щоб Україна стала вільною...
Рекомендую, для розширення кругозору та пізнання історичного спадку нашої землі.
Так писав пророк Шевченко.
І повіяв він сотню років тому, але був поборений.
Читаючи цю книгу, я переосмислила багото речей, які до того були ніби зрозумілими. Ми, моє покоління, ніколи не думали про те що наша Украіна може потребувати нашого життя для досягнення свободи. Хлопці (і дівчата) з Холодного Яру були готові віддати все, до останньої краплини крові, щоб Україна стала вільною...
Рекомендую, для розширення кругозору та пізнання історичного спадку нашої землі.
May 1, 2017
Цю книжку варто було би вивчати у шкільній програмі, але можуть звинуватити у багатьох нетолерантних штуках. Тому вона так і залишиться поза загальною увагою.
Хоч вона і не претендує на художню цінність, але написано інформативно і цікаво, більше того - деякі моменти вражають (особливо таких вразливих читачів, як я).
Після прочитання починаєш думати про українську ментальність в історичному контексті, про психологію мас і багато всього іншого, і цінність цієї книги якраз у цьому.
Хоч вона і не претендує на художню цінність, але написано інформативно і цікаво, більше того - деякі моменти вражають (особливо таких вразливих читачів, як я).
Після прочитання починаєш думати про українську ментальність в історичному контексті, про психологію мас і багато всього іншого, і цінність цієї книги якраз у цьому.
August 6, 2023
Книга, яка має бути в кожного, на одній полиці з Кобзарем! На мою думку, якби цю книгу прочитали більшість українців - війни не було б, тому що московська нечисть була б вигнана з нашої землі!
September 9, 2025
Книга, за яку берешся з розумінням того, що не варто очікувати щасливого кінця - його не буде. Книжка про все - про різних отаманів, про стиль життя і командування у повстанців, про неймовірно велику кількість зрад, сексотів, бої, втрати, горювання.
Я не знаю як зараз, але в мої 90-ті роки у школі ми про це не вчили, а, як на мене, було б варто. Жаль, що багато документів було знищено і не збережено, було б дуже цікаво у цьому всьому детальніше покопатися.
Це дуже велика частина історії України, яка була переписана совєтами, схована і тільки зараз про неї почуть книги і говорять. На жаль, уже немає живих свідків і це дуже боляче.
Я не знаю як зараз, але в мої 90-ті роки у школі ми про це не вчили, а, як на мене, було б варто. Жаль, що багато документів було знищено і не збережено, було б дуже цікаво у цьому всьому детальніше покопатися.
Це дуже велика частина історії України, яка була переписана совєтами, схована і тільки зараз про неї почуть книги і говорять. На жаль, уже немає живих свідків і це дуже боляче.
January 18, 2025
ЧОМУ ми так мало говоримо про цю книгу і Холодний Яр в цілому??
Я в шоці, що її не було в шкільній програмі, а на уроці історії був лише сухий факт про існування цієї республіки.
Дуже раджу для прочитання, особливо зараз.
Я в шоці, що її не було в шкільній програмі, а на уроці історії був лише сухий факт про існування цієї республіки.
Дуже раджу для прочитання, особливо зараз.
July 30, 2025
Не знаю, що ми вчили на уроках історії, але переважно повстанці асоціювалися у нас з Галичиною, аж ось виявляється, що центральна Україна задніх не пасла. Книга оповідає про повстанський рух Холодноярців у 1920хх роках, на жаль з сумним кінцем.
Тут все - і герої, якими щиро захоплюєшся, і 1000 і 1 прояв зради.
Часом було важко пробиратися через описи самих боїв, де описана стратегія і тактика. Але долі людей, їх жертви і відданість справі Незалежної України, справді приголомшливі.
Все, що описано 100 років назад, досі має сенс у 2025.
"Чи я можу знати, чому український селянин готовий боротися на життя і смерть з ворогом, лише ... під своїм селом - найдальше під своїм повітовим містом?.. Якби не те переконання - може б, лекше було зробити із повстанців національне військо."
"Ідуть колони тернисто-кровавим шляхом - до ясної великої Мети. Дорогу вказують їм могили тих, що на прапорах мали: Воля - або смерть."
Тут все - і герої, якими щиро захоплюєшся, і 1000 і 1 прояв зради.
Часом було важко пробиратися через описи самих боїв, де описана стратегія і тактика. Але долі людей, їх жертви і відданість справі Незалежної України, справді приголомшливі.
Все, що описано 100 років назад, досі має сенс у 2025.
"Чи я можу знати, чому український селянин готовий боротися на життя і смерть з ворогом, лише ... під своїм селом - найдальше під своїм повітовим містом?.. Якби не те переконання - може б, лекше було зробити із повстанців національне військо."
"Ідуть колони тернисто-кровавим шляхом - до ясної великої Мети. Дорогу вказують їм могили тих, що на прапорах мали: Воля - або смерть."
July 15, 2017
Для мого покоління, народжених у СРСР, які про громадянську війну знають здебільшого із "мальчіша кібальчіша" та "нєуловімих мстітєлєй", ця книга must read. Я бував у Холодному Яру, щось чув про його героїчне минуле, але вся повнота і трагізм тих подій відкрилися тільки коли випадково дізнався про цю книгу.
Жорстока і правдива книжка, розповідь вбивці, що тільки додає вартості. Особисто для мене піднімає питання не тільки історії, патріотизму, але і загальнолюдські (іншого слова не можу добрати, а спойлерти не хочу). На які відповідей я не маю.
Проте читається легко. Справді пригодницький роман. Але присмак крові реальний.
Жорстока і правдива книжка, розповідь вбивці, що тільки додає вартості. Особисто для мене піднімає питання не тільки історії, патріотизму, але і загальнолюдські (іншого слова не можу добрати, а спойлерти не хочу). На які відповідей я не маю.
Проте читається легко. Справді пригодницький роман. Але присмак крові реальний.
July 9, 2023
Дуже гірко читати як сто років тому більшовики душили Україну. Гірко від того, що нічого не змінилось.
Так само знаходяться зрадники, що вірять у брехливі обіцянки про якийсь неіснуючий світ, чи просто за гроші, продають життя тих, із ким живуть з дитинства.
Так само не вистачає єдності та суб'єктності щоб разом дати прочухан цім потокам кровожерливої погані. Сподіваюсь що цього разу вийде та ідея російської імперії загине.
Від фінальних біографій мене пробило на сльози. На уроках історії це просто статистика. Від таких книжок приходить не тільки розуміння а і відчуття що ті роки спокійної незалежності оплачені справжніми життями справжніх тисяч людей що присвятили себе боротьбі.
Так само знаходяться зрадники, що вірять у брехливі обіцянки про якийсь неіснуючий світ, чи просто за гроші, продають життя тих, із ким живуть з дитинства.
Так само не вистачає єдності та суб'єктності щоб разом дати прочухан цім потокам кровожерливої погані. Сподіваюсь що цього разу вийде та ідея російської імперії загине.
Від фінальних біографій мене пробило на сльози. На уроках історії це просто статистика. Від таких книжок приходить не тільки розуміння а і відчуття що ті роки спокійної незалежності оплачені справжніми життями справжніх тисяч людей що присвятили себе боротьбі.
Displaying 1 - 30 of 89 reviews