Такі книги заледве надаються для оцінювання цим сайтом. Зрештою, коли сприймати літературу виключно як розвагу, то п’яти зірочок для цього цілком достатньо. Однак, коли тримаєш у руках працю цілого життя, то «компас діє навспак» і звичні системи координат відступають убік. Все, що міститься під обкладинкою, є наслідком багаторічних пошуків, досліджень, деколи справжніх археологічних розкопок втраченої спадщини Бруно Шульца. На тонку нитку біографії нанизуються зібрані по крихтам листи, гравюри, фотографії, уривки текстів і спогади сучасників. Усього жахливо мало, катастрофічно мало для активного творчого життя, безумовно притаманного майстру. У суто історичних книгах про Шоа головний акцент зазвичай ставиться на кількості жертв серед єврейського населення Європи, мотивах, виконавцях і засобах, якими ті провадили свою чорну справу. Проста та водночас неочевидна думка, яку несподівано спричиняє ця книга, полягає в тому, що мучителям йшлося не лише про фізичне знищення євреїв, а й про затирання бодай найменшої згадки про них. Ось як це зазначає Єжи Фіцовський:
«У рідному краї Бруно Шульца,у львівсько-дрогобицько-стрийсько-самбірських околицях, нам не вдалося знайти майже нічого. Невблаганно скрупульозно були винищені люди, творіння їхніх рук і розуму; часто не вціліли навіть найдрібніші свідчення їхнього існування. Там, де містивсь осередок творчості генія з Дрогобича, всі сліди були затерті чи приховані.».
Збагнувши це, розумієш, чому культурні ландшафти України зазнали таких разючих і, на жаль, безповоротних змін. І чому сьогодні ми там, де ми є. Мандрівка цими зарослими стежками є болісною і прекрасною.