Роксолана

by Pavlo Zahrebelnyi, Павло Загребельний

В романі розповідавідається про дивовижну долю дівчини з Прикарпаття - дочку священика з міста Рогатин Івано-Франківської області - Лісо́вську Анастасію. Настася Лісовська пройшла через невольничу Кафу, на великому стамбульському базарі її продали вдруге. Завдяки сильній волі, незвичайному розумові і молодості полонянка-українка з безправної рабині стала дружиною Сулеймана Пишного, наймогутнішого султана Османської імперії, швидко осягає вершини тодішньої східної і європейської культури.
Відома світові під іменем Роксолани, ця славетна жінка відігравала значну роль у політичному житті ісламської країни.

Genres: Historical, Classics, Fiction, Historical Fiction, Ukrainian Literature, Audiobook, Ukraine

608 pages, Hardcover

First published January 1, 1980

About the author

Pavlo Arhypovych Zahrebelnyi(Ukrainian: Павло Архипович Загребельний) or Zagrebelnyi (Russian: Павел Архипович Загребе́льный) was a well-known Ukrainian novelist. In 1941, when Germany invaded the Soviet Union Pavlo enlisted the Red Army as a volunteer. He participated in the Battle of Kiev and was severely wounded. He was the editor-in-chief of Literaturna Ukrayina (1961–1962). He was an author of short stories, novels about the war and also social and historical novels. He is a laureate of the State Award of Ukraine (1974) and the State Award of the USSR (1980). He has also been awarded the Hero of Ukraine award for his works on August 25, 2004.

One of his best known novels is Roksolana (1980) about the life of Anastasia Lisovska, a Ruthenian girl from Galicia who became a wife of Sultan Süleyman the Magnificent and played a prominent role in the sixteenth century Ottoman Empire.

On February 5, 2009 President Victor Yushchenko paid his last respects to Zahrebelnyi.

Zahrebelny's books have been translated into 23 languages.

Reviews

[Димитрина Събчева · Rating 5 out of 5]

Тази книга разбива сърцето. Жестока епоха. Предадена е изключително достоверно, всяко споменаване на нашите земи е като жегване - дълбоко и неутешимо. Да се подхожда към този роман като към любовна драма е огромна грешка. Това е един доста сериозен исторически роман, от който ние можем да научим много подробности за Османската империя, подробности, за които в училище просто не остава време. И Хюрем, Александра - какво толкова иска светът от нея, за какво толкова я критикува? Кой би запазил разсъдъка си на нейно място, кой би останал хрисим и добър? Благодарна съм, че в тази книга трудната, но много вероятна истина не е спестена, може ли да има любов на едно такова място, при такива условия. Предполагам, че понякога Хасеки е била наистина жестока, това ни е спестено, никога няма да разберем. Никога няма да разкрием какво е пазело наистина сърцето на тази забележителна жена. Но кой може да я съди? Не тя е поискала да бъде изтръгната от дома и свободата си.

[Emiliya Bozhilova · Rating 5 out of 5]

Книга за безвъзвратността на историята, за самотата и външния разкош на властта, за нечаканата и неизбежна привързаност дори към врага по силата на дългия съвместен път, за избора, който не е избор. И за жените в един робски свят, където само усмивката те държи жив. Но тя рядко е искрена.

[Karie · Rating 3 out of 5]

За какво разказва този роман? За времето, за безвъзвратността на минаващото време.. за робството, а не е ли и за разцвета на Османската империя; за първата жена в историята на тази могъща сила, която успява да достигне до властта, да управлява редом до султана? Може би, но не така задълбочено, защото авторът не е нито философ, нито поет или историк, а просто писател. Писателите разгадават и изследват човешката душа, страстите, неволите; създават настроения..
Освен да ни връща към далечната 1520 година и да ни пренася във "втория Рим", т.е Стамбул, Загребелни се опитва да вдъхне живот на Роксолана, която допреди написването на историческия роман, е живяла главно в преданията и легендите. Роксолана, тази гордост за украинците, тази непозната, но паметна жена! Изграден е душевен и физически портрет на една от най-великите жени в историята на империята. За мен беше учудващо, даже плашещо как изведнъж в бавно развиващата се история на младостта на героинята, се намесва времето, във втората част на книгата изведнъж започваме да препускаме през годините на живота й, събития са пропускани, после добавяни отново чрез ретроспекции, информацията се трупа и не можем да си дадем сметка, че в рамките на по-малко от 100 страници вече сме преминали от младостта в зрелостта; плашещо беше това рязко преминаване през живота, сякаш един човешки живот- а това са толкова години!- може да бъде събран в 800 страници... Не е ли някаква ирония, надсмешка над всички радости, тъги, надежди, очаквания, желания, мечти, несполуки?...
Някои ще кажат, че книгата е твърде дълга, сякаш авторът "разтяга локуми", но в действителност не е така. Няма почти никакви излишни думи, всичко е умерено- от описанията до диалозите, всичко до последно точно, за да въздейства и същевременно да не отегчава, в това се убедих в процеса на четене.
Сега малко повече за самите герои и тяхната същност, макар и четивото да ми бе по-интересно от историческа гледна точка, тъй като поне на историята може да вярваме повече, отколкото на сведенията (или предположенията?) за мислите и чувствата на Роксолана и Сюлейман. Както се опитах да изясня още в началото на тази рецензия, авторът се опитва да обособи ярко личността на героите. Ще ми се да вярвам по-скоро, че неточностите от тази гледна точка са повече от достоверните факти, тъй като вместо да ме впечатли, султанката все повече ме разочароваше с напредването на сюжета. В началото бях истински удивена, даже се прекланях пред несломимата вяра и жаждата на живот на едно току-що поробено 15 годишно момиче. Винаги съм се възхищавала на силата на духа и не съм се съмнявала в човешката издръжливост и способност сам да помагаш на себе си или съответно да се погубваш. Именно заради това веселата чужденка, робиня, младата Настася, контрастираща с всички други жени- робини и одалиски- потънали в тъга и отчаяние, ме предразположи към себе си. Вярвам, че надеждата, но най-вече самата любов към живота, са единсвтената мотивация, подкрепа, единственото упование както в добро, така и в лошо, затова бях изненадана от неочаквания развой на събитията. Благодарение на чара, ловкостта и острия си ум, новодошлата другоземка напредва и съвсем неочаквано печели благоразположението на султана, който е очарован от това, че девойката е различна от другите- достойна, умна, красива, весела. Издигайки се все повече до висота, на която всички други завиждат и за която се съравновават, Роксолана става все по-тъжна, озлобена. Става съпруга на владетеля на безмерни земи, получава неговите искрени любов и внимание, лесно извоюва нечувана дотогава свобода, неусетно влиза под кожата на всемогъщия Сюлейман, влизайки с това и в държавните дела. И тя пак е нещастна. Започнах да се убеждавам, че султанката (първата в историята на младата империя!) е мономан. Обсебена от идилията за родната земя, отдавна погубена, изгубена, и от идеята да живее за децата си, тя не се радва нито за миг на...е, на дребните неща- живее охолно във време, когато освен всевъзможни болести, нищетата доминира, спечелила е не само благоволението, ами и искрените чувства на този, за чието внимание одалиските биха се избили, постепенно побеждава враговете си, затваря устата на недоброжелателите, мненията й са изслушвани, макар и не винаги зачитани.. Вярно: чувството, че постоянно има някой около теб, който те наблюдава, чувството на неведение относно съдбата на родното ти, на семейството и приятелите ти, чувството да си обграден от зли езици и омраза, чувството....все чувства, които тровят и малкото красота, която имаш в живота, но не е ли Роксолана същата тази Настася, малката украинка, която посрещна най-трудното с усмивка, песни и достойнство? А когато си преборил по-голямото зло, запазвайки силата на духа си, тогава защо се сломяваш под ударите на по-малкото? Но стига, може и аз да не см права, все пак съдя от гледната точка на съвременен, относително свободен човек. И все пак.. Роксолана, която ми служеше за пример за няколкото дни, в които бях във възторг от нея, да се замени с тази друга окаяна, подтисната и безнадеждна жена..
Малко за султан Сюлейман. Истината е, че романът хвърли светлина върху някои деликатни въпроси, някакси цялата жестокост, извършена от турците не поражда в мен омраза към тях, а напротив, аз успявам да видя, че тези свирепи убийци, лицемери, раболепни отвратителни слуги на висшестоящите са също така хора, като всички останали, защото аз вярвам, че всички за равни! Те също се страхуват, обичат, мразят, надяват се, и са това, което са, заради живота, който трябва да живеят, или защото.. така се чувстват по-силни в този свят, където или си от хората на султана и съществуваш относитешно човешки, или си от простолюдието, обречено на презрение, немотия, без капка надежда. С една дума въпреки всичко, те са хора, като всички други. Какъвто и живот да водим, началото ни е едно.. оттам се разделяме, винаги трябва да разделяме и назоваваме всичко! Религия, народност, принадлежност към различни политически партии, секти, каквото и да било! Различни и въпреки всичко еднакви, там, дълбоко в примитивната ни същност, в първичното....
Книгата ме накара да се замисля по някои въпроси, по които дори си позволих да поразсъждавам по-подробно в тази рецензия, също така ме обогати с доста интересни нови факти, а като човек, почитател на Ориента, това ми беше безкрайно интересно. Единственото разочароващо в романа беше неочаквания тъжен и отчаян тон, който разказа придоби от един момент нататък. Една хубава книга трябва да бъде поощряваща, оптимистична, да те кара да мечтаеш и да вярваш! Някои ще ми кажат- но трябва да бъде и истинска! А нима това не е истинското? Това е реалността, стига да погледем дълбоко в сърцата си..

[Valentyna Merzhyievska · Rating 4 out of 5]

Щодо цієї книги в мене було упередження, що це лише мелодрама про гаремних одалісок. А виявилось — що в ній заховані глибокі роздуми про ідентичність і свободу, все те, що зараз так хвилює.

Не скажу, що читати було легко. Все ж так��, дуже об'ємний текст. Але тішуся, що перевідкрила його для себе.

Не знаю, чи наважитесь ви її перечитати, але послухайте подкаст ПереФарбований лис, а тоді вирішите :)

https://youtu.be/3g4XvNoapyo?si=vkxv7...

[Kateryna Krotova · Rating 5 out of 5]

This is a book written by Ukrainian author about a Ukrainian girl, who was stolen to the slavery. She was incredibly woman, who became wife of the one of the greatest rulers of Turkey, Grate Sultan Sleiman. This is an incredible story of ambitions, of power. How wise woman can rule.. There are a lot of movies made about her, but in Ukraine and worldwide she is famous as Roksolana.

[Promiscuous Bookworm · Rating 3 out of 5]

М-да, в школьные годы она мне нравилась как-то больше)
Вообще, для книги под названием "Роксолана" здесь слишком мало собственно Роксоланы и много всяких мужиков.

[Maryna · Rating 1 out of 5]

Книга совсем не про Роксолану, не совсем про исторические, совсем не по любовь и войны. Одним словом - про рабство.
Про рабство великой Султанши, пусть и стала она законной женой султана, но все равно 43 года своей жизни она провела в рабстве. Хотя нет, "рабство" - совсем не то слово. Не найду в русском языке замену слова "поневолена", а судьба Роксоланы - это именно "поневолення". Совершенно по другому понимаешь "Воля або смерть", когда думаешь по судьбу Роксоланы.
Про рабство султана. Которому на судьбе не было написано править огромным куском мира, но эта же судьба распорядилась совсем по другому. Рабство мудрого правителя, на которого смотрит весь мир и который обязан этот взгляд выдерживать.
Рабство шах-заде, которые обязаны подчиняться закону Фатиха.
Рабство наложниц, судьба и жизнь которых помещается в одном человеке.
Рабство визирей и реисом, все действия которых служат и помняться только благодаря тому самому одному человеку.
Рабство евнухов, служанок и поваров.
Рабство земли турецкой и земли украинской.
Так вот зачем же такую трагедию наполнять нытьем? Постоянным нытьем султана, постоянным нытьем Роксоланы, постоянным нытьем всех и вся? Нытьем без цели и смысла, нытьем таким глухим и больным, что не хотелось читать дальше? Боль поневолення и страх за свою жизнь, жизнь детей и страны - это понятный и разумный страх, но в исторической книге наполнить им почти все означает взять на себя ответственность за понимание мотивов персонажей. Загребельный обернул все исторические события в какой-то флер постоянного нытья абсолютно всех, от поваров кухни до султана. Вся история Роксоланы - одна трагедия, одни страдания и несчастья. Радости нету. Счастливых событий на страницах просто нету. И поэтому настроение книги радикально упаднически отрицательное. Это не делает само произведение плохим, но дается оно очень тяжело и однозначно перечитываться точно не будет.

[Desislava · Rating 5 out of 5]

"Роксолана" е абсолютна класика. Книга, която трябва да се прочете от всеки. Превърна се в една от любимите ми книги, чела съм я без да мога да спра. Вдъхнови ме! Накара ме да гледам документални филми и сериали за живота на Хюрем, обикнах героинята и нейната история ме завладя. Допреди да прачета Роксолана не се интересувах изобщо от Османска история-а сега чета много за Хюрем Султан, къде каквото намеря. Мисля, че това е една много противоречива и същевременно велика жена. А книгата е написана великолепно,увлекателно, за мен е истински шедьовър, може би най-добрият исторически роман, който съм чела до момента. Нареждам я в топ 5 на любимите си книги.
Историята на любовта й със Сюлейман е забележителна и мисля, че няма аналог -Хюрем може да се нареди до великите исторически личности-жени,които интригуват учените и любителите историци и до днес, а именно-Ан Болейн,Клеопатра,Екатерина Велика, кралица Елизабет I и още много други, макар да е различна от тях. Досега не бях чела по-добре написана книга-поне за мен. Изключително приятно и умело поднесена история, го интересен и завладяващ,заедно с много факти, и много съдби, които се преплитат. Има цитати и поуки за читателя, които са актуални и до днес.
Хюрем Султан никой не може да каже каква е била. Четох още книги за нея, и всеки писател или историк я представя по-различен начин. За някои е вещица и отровителка, за други велика жена-изпреварила времето си, интригантка, хитра и много умела в политическите игри, умна и образована, което е било рядкост, единствената жена,с която османски владетел сключва брак. За мен тя е всички тези неща в едно-интригуваща и много интересна историческа личност,противоречива и пленителна. Животът и е състезание,борба за оцеляване в един жесток и различен свят, но също така и приказка-красива история. Книгага е блилянтна.

[Eli · Rating 5 out of 5]

"Оживя, за да се бори и побеждава. Всички!"

Този роман пленява съзнанието, не със стила на писане, не толкова със съдържанието си, а с настроенията, мислите и духът на една личност, който авторът се е опитал да пресъздаде чрез исторически документи, писания и архиви.
"Роксолана" е исторически роман и разказва за живота на едно младо украинско момиче, пленено и след това продадено на султанския харем, което се превръща във жена, достигнала върховете на Османската империя и оставя в нейните летописи своя отпечатък.
Разказвайки за живота и, Павло Загребелни се е опитал да проникне в нейната същност, да отгатне нейните мисли, страхове и желания.
Александра, Настася, Роксолана, Хурем, Хасеки - с тези имена, украинката става известна в цяла Европа, още по своето време.

" Коя е тя - Хурем или Настася? Кое ще надделее и дълго ли време тя ще бъде в тази неестествена раздвоеност, когато миналото и е отнето завинаги, а настоящето е призрачно, неопределено и тревожно."

Писателят е искал да проникне в съзнанието на тази жена, да ни разкрие един друг характер, различен от описвания навсякъде. Той описва животът и като низ от страхове, тревоги, желание за свобода и отмъщение. Роксолана е представена по - скоро като мъченица, а не като силна, властна, коварна и всемогъща жена.

"...Всичко стана така, както си мечтаеше някога малката робиня Хурем, всичките и желания се сбъднаха, дори и най-дръзките. Но беше ли станала по-щастлива и по-свободна?"

Авторът е събрал и включил в своята творба автентични писма, писани от Роксолана, както и откъси от нейни стихове, чрез които да можем да надзърнем в нейната душа и да разберем нейните чувства.
Аз харесах тази жена. Харесах ореола от неопределеност, с който е известна фигурата и. Харесах я и и се възхитих. Животът и не е бил лек, но тя е притежавала сила на характера, с която е преодолявала трудностите през живота си. Харесах и този роман, който максимално се опитва да ни доближи до истината и да ни разкаже за живота на една силна, умна и борбена жена.

[Anna P (whatIreallyRead) · Rating 3 out of 5]

Очень давно не брала в руки украискую литературу, решила наверстать упущенное в классике.

В основе романа лежат настоящие исторические события и персоны. Роксолана действительно была выдающейся фигурой, что видно по самым базовым фактам е биографии - в отличие от всех султанских жен за 300 лет до того, она родила 5 сыновей и пожила с султаном до конца жизни (женам разрешали рожать только одного сына, после чего отсылали их). В этом романе автор попытался восстановить ход жизни Роксоланы, дополняя выдумкой пробелы там, где факты никому неизвестны.

ЧТО БЫЛО ХОРОШО

С точки зрения погружения в эпоху, описания обычаев, событий, контекста, особенностей культуры и языка, Загребельный очевидно проделал большую работу. Именно в том, как книга написана, виден калибр этой работы и понято, почему ее причисляют к классике, и чем она отличается от многих бльварных романов о Роксолане.

Я узнала много нового об истории и культуре Османской империи, это было интересно.

ЧТО БЫЛО ПЛОХО

1) Персонаж Роксоланы был для ме��я неубедителен. Как историческая фигура, эта женщина получила небывалое влияние на султана. Она должна была иметь огромный магнетизм, привлекательность и мудрость, что выйти из рабства, получить такое положение и поддерживать его дестилетиями. Именно об этом и интересно было почитать - как ей это удалось, что в ней такого?

Ответ на этот вопрос был мягко говоря ни о чем. Во-первых, автор не смог придумать, как рабыня, одна из многих и не особо красивая, вообще смогла быть замеченной султаном. Это действительно сложно представить. Поэтому он просто сделал это внезапной и мистической влюбленностью - якобы султан месяцами слышал голос некоего ангела в голове, а при встрече с Роксоланой понял, что это ее голос, и что он без нее не может жить.

Скажем прямо, дешевый ход, у да ладно. Реально сложно было выкрутиться в этом месте. Но дальше уже должно быть легче - Роксолана уже была любимой наложницей, потом родила сына, рост привязанности султана и влияния Хюррем, развитие отношений уже можно было сделать реалистичным.

Но вместо благородной и мудрой женщины получилась какая-то депрессивная истерчка. Само имя, которое Роксолана получила - Хюррем - значит "веселая". Но Хюррем-персонаж смеялась как-то натужно и невпопад, не когда ей было весело, а от страха (нарпимер, когда ее голой продавали на рынке рабов). Мы должны поверить, что это делало ее необычной и привлекательной, но представляя такую сцену, я думаю, что выглядело бы это, как будто она больная на голову.

Идут десятилетия, Хюррем набирает влияния, но она все время чувствует себя забитой и униженной рабыней, хоть она уже давно султанша, тихо ненавидит и презирает султана, живет в постоянной тревоге, считает тупыми овцами всех жительниц гарема, ненавидит всех приближенных султана. У нее плохие отношения со всеми, у нее нет ни одного союзника. Она постоянно тоскует по родине (которую видела только в детстве). Периодически она нагло начинает что-то требовать и качать права перед султаном, видимо, ради "необычности", которая должна была Хюррем выделять.

Это описание дезадаптированного человека, который точно не имел бы энергии, не то что магнетизма. Она выглядела бы несчастной и жалкой, а за наглость ее бы быстро прогнали. Даже если бы султан в такую случайно влюбился, это бы быстро кончилось. Хюррем якобы годами скрывала свою ненависть и притворялась влюбленной в султана. Но такие вещи очень легко считываются, это не могло бы длится долго. Ну и описывать целые главы негативных эмоций, а потом периодически вставлять фразу "она была веселой" - это просто тупо.

2) Типичное для украинской классики обилие нытья. Вспомнила школьные уроки УкрЛит. Не знаю, почему украинские писатели видят красоту и благородство в унижениях и угнетении, но смакуется это все 800 страниц. Просто невозможно читать иногда.

Мотив Загребельного для написания этого романа понятен - Роксолана была украинского происхождения, и была влиятельной исторической фигурой. Но мне кажется нереалистичными ее постоянные националистические стенания, тоска по родине. Хюррем была там в детстве, и это прошлое было совершенно нерелевантным ко всей остальной ее жизни и обстоятельствам. Для того, чтоб постоянно думать об Украине, она дожна была бы настолько застрять в прошлом, что, опять-таки была бы полной развалиной в настоящем. Так что это провальная линия.

В общем, оценка посередине. Не стала бы рекомендовать.

[Vika · Rating 3 out of 5]

загребельний настільки захопився історичними дослідженнями та слуханням власного голосу що забув написати книгу про роксолану

[Eli · Rating 2 out of 5]

I didn't particularly like this book, perhaps I was expecting more since it's the most popular reading on the subject of Suleiman and Roxelana's love story. However I found the characters unrealistic and somewhat unfinished - what drives them, what motivates them - this was left unexplained and instead there were endless interpretations on the subject of slavery and nostalgie for the home land. Accidentally I came across Colin Falkoner's Harem before reading Zahrebelnyi's Roxelana and now that I can compare them I find 'Harem' to be much more realistic (even though it also speculates a lot about the motives and the emotions behind the palace walls but of course no one can really know, right?)...

[Adelais · Rating 5 out of 5]

Шкільна класика, яку я прочитала і не пошкодувала. Історія Насті Лисовської, доньки священника, яку забрали в полон та продали в султанський гарем, а все, що після - то вже велична постать Роксолани, дружини Сулеймана Пишного. Завжди було шкода Баязида, який мені здавався найлюдянішим з її дітей; а в цілому вся книга - це протистояння двох людей, які і одне без одного не можуть, і разом їм мучитись навіть у щасті. Бонусом дізналася про купу поетів - і Насимі, і Ронсара.
О книго, не сумуй, судилось, певне так, щоб у житті зазнав я від богів лиш кари. Та тільки я помру - і зникнуть злі примари, дістанеш ти вінок, шани почесний знак (с)

[Irena · Rating 5 out of 5]

Це була моя улюблена книга у школі і мабуть таки залишиться улюбленою книгою з української класики.
Здається, у серіалі Сумській не вдалось повністю показати всю силу характеру і волелюбності Насті, бо зі сторінок так і видно цю величну жінку з такою трагічною долею.

[Kate Squirrel · Rating 4 out of 5]

Самій страшно, але я прочитала "Роксолану" і... мені навіть сподобалося О_о Ця книженція важка в усіх сенсах — майже 800 сторінок дрібним шрифтом, об’єм історії, вміщений у неї, притискає, а сама доля Роксолани... ох.

Всі ми знаємо про Роксолану, про неї розповідають навіть у школі на уроках історії, адже хоч і відомо про неї небагато, але все ж відомо і задокументовано. Єдина в історії Османської імперії жінка, котра сиділа поряд з султаном на троні, приймала послів, керувала зовнішньою політикою, розбудовувала державу. Саме з неї почалася доба так званого Жіночого Султанату в цій величезній імперії, хоча надалі владними були уже не стільки дружини султанів, а їхні матері. Однак рівня Роксолани так ніхто і не досяг. Історичних свідчень про неї дуже мало, а те, що збереглося, більше схоже на чутки і пересуди, ніж на справжні документи. Якою ж вона була людиною, можна тільки здогадуватися.

Загребельний, за його словами, якраз і спробував відтворити не лише історію, а й психологічний портрет Роксолани-Хуррем-Настасі (хоча, відверто, таки дуже часто впадав в надмірну філософію і хронікарство, без того книжку можна було б скоротити мінімум вдвічі)). Ким вона була, жертвою чи злочинницею? П’ятнадцятирічною забрали її до рабства, потрапила до гарема султана завдяки випадку і змогла зачарувати його своїм сміхом — хто ж сміється і співає у неволі? Її так і названо — Хуррем, Розсміяна. Була для султана найдорожчим скарбом, найближчою порадницею, живим світлом і теплом, тією, що робила з могутнього, кровожерливого тирана — м’якого і поступливого чоловіка. Але все це не за власним вибором, а примусово, під постійним наглядом євнухів, служок, інших рабинь, заздрісників, ворогів, держави і всього світу. Чи любила насправді султана? Навряд чи, всі його убивства і криваві закони відгукувалися в ній, а зробити нічого не могла. Однак була дійсно сильною особистістю, змогла перемогти своє рабство сміхом і співами, змогла знайти в собі сили не змиритися з рабською долею, а боротися, постійно шукала шляхи змінити цю кровожерливу неповоротку імперію. Була надзвичайно освіченою і розумною, адже навряд чи султан радився б із просто рабинею для задоволень.Однак тужила за рідним краєм, страждала від поневолення, адже хоч яким золотом і шовками обгортайся, якщо тримають тебе тут насильно і без вибору, щастя доволі сумнівне.
Принаймні, так говорить Загребельний. Читати книгу цікаво, хоч яка вона величезна і важкезна. А що так багато оформлена у виданні від Видавництво Івана Малковича "Абабагаламага" / Ababahalamaha Publishers, то це справжнє задоволення (тільки не носіть її з собою)). "Роксолана" якось оминула мене що в школі, що на філфаці, тепер гештальт закрито)

[Олександра Рижкова · Rating 5 out of 5]

Я читала Роксолану ще в школі (вчительку мала золоту і любов до української літератури вона мені прищепила на все життя), але захотілось перечитати :) Дуже подобається історія життя нашої Насті. Останнім часом, я захопилась історією Стамбулу, читаю , правда, в художньому стилі, але все одно- інформації багато. Так от, висвітлення історії про Хуррем від українського автора було ще цікавіше.
Радити,певно, нема змісту, але раджу :)

[Антония Руменова · Rating 3 out of 5]

Невероятна книга, написана с истинско майсторство на словото и представяща исторически личности, събития, които, макар и легендарни, дават посока на мисълта за времето на Сюлейман Великолепни и всички детайли около властта. Хареса ми образът на Роксонала - една независима и амбициозна жена, която умее да използва властта и която борави с недостатъците като с оръжия, така че да осъществи най-полезното за себе си.

[Mark Zelyony · Rating 5 out of 5]

Книжка о вечном, написана хорошим языком. Интересна также в плане исторического материала.
Книжка о том, что человек даже на вершине власти совсем не свободен. О том, что исполнение мечт и сиюминутных желаний совсем необязательно - эквивалент счастья. О том что неволя может становиться любовью и любовь может становиться неволей. О том что всемогущий тиран не всевластен. О том что тиран способен на человеческие чувства. О том что тиран - все равно тиран.

[Elena K · Rating 5 out of 5]

Excellent book. Based on historical facts, the novel tells the story
about Roksolana, Hurrem, or Nastasia Lisovska, extraordinary woman who became favourite concubine and then legitimate wife of the Ottoman Empire Sultan Suleiman.

[Maria · Rating 1 out of 5]

painfully overwritten, has cardboard characters with no development, and somewhat mysoginistic

[Viktoria Tytarenko · Rating 5 out of 5]

Спочатку її називали Настусею, потім - Хуррем - розвеселена, розсміяна, далі Хасекі(це вже було офіційне ім'я султанші), але найбільше вона відома в світовій історії як Роксолана - жінка з Русі.

Жила в далекому Рогатині красива дівчина Настуся. Батько служив священником, маму кілька років тому схопила орда і з того часу про неї нічого невідомо. У сусіднього священника, потім у вікарія, училася старослов'янської мови і латині. Але вночі на Рогатин налетіли татари, підпалили його, її ж разом з молодими дівчатами забрали в ясир і продали на невольницькому ринку в Кафі турецькому купцю. І от коли її, окремо від інших рабинь, везли морем до Стамбула, то було бажання кинутися в море, щоб не зазнати наруги. Але дівчина здолала ту мить, зрозумівши, що її оберігають, як якусь іграшку. І вирішила жити - попри все, попри рабство і невідомість подальшої долі.

Мабуть всі знають, або чули, про дуже популярний турецький серіал "Величне століття", але можете забути все, що ви там бачили, адже книга розвіяла всі мої уявлення про Роксолану, султана та всього того, що було показано у екранізації.

Розвінчуються всі ілюзії про неймовірне кохання і "величне" століття зкроплене кров'ю, рабством, приниженням і жорстокістю.

Автор роману вирішив піти шляхом якнайточнішого дотримання історичної істини, використовуючи для цього тільки вірогідні джерела і документи та жорстоко відкидаючи все непевне. Мимоволі виникала спокуса наповнити книжку якомога більшим числом документів, але знаючи, якими обтяжливими стають документи в багатьох історичних книжках, автор намагався утримуватися від цієї спокуси, тільки інколи включаючи в текст роману автентичні листи Роксолани, уривки з деяких її віршів, зразки східної поезії.

Хто така Роксолана? Хитра і зла, а може добра, тиха та мудра. Як бути Роксоланою? У насолодах та багатстві, а може бути у постійному страху за дітей, за життя. Ці питання виникали в мене до читання книги. Звичайно ж не просто бути дружиною великого грізного кровожерного "володаря світу".

Тільки прочитавши книгу до кінця я змогла подивитися на життя султанші з іншого, зовсім не прекрасного та любовного боку. Може, й було в ній кохання до султана, але ненависть народилася раніше і залишилася з нею до останньої години її життя.

Павло Загребельний показав величність і біль цієї полонянки, яка тужила за рідними краями, намагалася допомогти землякам, благала Бога за дітей, жертвувала багто чим не ради себе, а заради дітей і їхнього щастя. Яка своїм розумом і постійною роботою над своєю душею, розумом і тілом, змогла зачарувати великого Сулеймана, який так полюбив цю жінку, що заради неї змінював навіть закони.

А чи кохала вона його? Швидше ні, ніж так, адже у неволі немає кохання.

Ця історія – цілий новий світ. Прочитавши її, залишається дивовижний, яскравий, емоційний післясмак.

[Симона Дамянова · Rating 4 out of 5]

Павло Загребелни - Роксолана

Последните месеци съм се потопила в историята на Османската империя,прочетох доста исторически трудове за златният период на империята и най-сетне реших да се потопя и в тази доста хвалена творба.
Може би направих грешка,че я започнах веднага след изгледани милиони епизоди на "Великолепният век" и явно това наклони везните да не ми хареса особено много.
Книгата е написана страхотно, увлича те,но ми дойде твърде меланхолична. Авторът се е опитал да обхване по-важните събития от житейският път на Сюлейман и Хюрем, но това си е трудна задача. Не ми допадна това,че Хюрем е представена доста пасивно, тук тя не влияе на събитията ,а сякаш те преминават през нея, което според мен й отнема много от очарованието.

Можеш ли да обичаш човека отнел ти свободата, родината, живота ? Отговорът би бил по-скоро не, но когато поставим на везната и деца, страст, власт, богатство,обожание?
Хареса ми това,че тук ситуацията между двамата е представена доста реалистично. Вярвам в това,че Хюрем е обичала Сюлейман, но също така го е и ненавиждала. В крайна сметка той е нейното спасение, нейният път към справедливост ,но и той е този отнел й свободата, този,който я е затворил в златна клетка и очаква благодарност за всичко отнето.
Хюрем ми е много интересна като личност , робинята превърнала в нейн роб един велик владетел, робинята за която говори целият европейски свят, робинята,която оставя трайна следа в историята.
И точно защото смятам,че е била доста борбена личност, бореща се на всяка крачка, не ми хареса образът изграден от автора, в моята глава той е друг и от тук идва и разочарованието ми. Но пък ми харесаха доста други неща, историята е представена много плавно и интересно, но най-вече изказът на самият автор е много красив и елегантен.

"-А какво е старостта? Може би тя изобщо не съществува ,а има само износване на душата. При едни душите са износени още на младини, а при други остават непокътнати до преклонна възраст."

"Същевременно той разбираше, че хората трябва да бъдат успокоявани не толкова със справедливи закони , колкото с обещания да се създадат такива закони, защото обещанието е винаги по-привлекателно от действителността."

"Сега знаеше вече твърдо, че човек може да бъде щастлив само за нечия сметка. Сумата на щастието на земята е също така постоянна както и количеството на въздуха или водата. Ако трябва да получиш повече, добре да знаеш: някой друг е ощетен и обиден, унижен и наказан."

[Julia Lisnyak (Feanor Spirit of fire ) · Rating 5 out of 5]

Вступ:
"Роксолана" Павла Загребельного - це захоплюючий історичний роман, який знайомить читачів з життям однієї з найвідоміших жінок в історії: української полонянки, яка стала султаншею Османської імперії.
Сюжет:
Історія розгортається в XVI столітті, коли юну українську дівчину Настю похищають татарами і продають у рабство. Вона потрапляє до гарему султана Сулеймана Пишного, де завдяки своєму розуму, красі та амбіціям здобуває його повагу та кохання. Згодом Настя приймає іслам, отримує нове ім'я Хуррем і стає законною дружиною султана.
Мої враження:
Я вже була знайома з творчістю Павла Загребельного по його роману "Євпраксія", тому з нетерпінням очікувала на знайомство з "Роксоланою". І я не розчарувалася! Автор майстерно описує епоху, побут та звичаї того часу, а також психологію героїв.
Мене особливо вразила постать самої Роксолани. Загребельному вдалося зобразити її не просто як фатальну красуню, а як розумну, цілеспрямовану та амбіційну жінку, яка зуміла здолати всі перешкоди на шляху до своєї мети.
Роман читається легко та захоплююче, незважаючи на історичний контекст. Автор використову�� багату мову, насичену старовинними словами та виразами, що надає твору особливого колориту.Висновок:
"Роксолана" - це не просто історичний роман, а справжня скарбниця знань про українську історію та культуру. Цей твір я рекомендую всім, хто цікавиться минулим нашої країни, а також шанувальникам якісної літератури.Було б цікаво почитати про життя Роксолани після смерті Сулеймана.
Автор міг би більше уваги приділити дітям Роксолани.
В цілому, я вважаю, що "Роксолана" - це один з найкращих історичних романів, які я коли-небудь читала. Моя оцінка 5/5.

[(Ан)тологія · Rating 4 out of 5]

Дивовижно, але мені сподобалося, в деяких моментах навіть дуже. Зазвичай я не люблю історичні романи, тим паче від авторів чоловічої статі, але Роксолана точно принесла мені задоволення, навіть незважаючи на те, що місцями була схожа на райський фанфік.

Особливо вражає розкриття стосунків Гюрем та Сулеймана, їх складність, заплутаність. Іноді читаєш і думаєш — вона точно його ненавидить, а в наступну мить переконуєшся в іншому. Це дуже цікаво читати, тримає в деякій напрузі.

Мене не порадували вічні розгорнуті описи тисячі непотрібних речей, але загалом, мова гарна, соковита, так і хочеться читати далі.

Ставлення автора до Роксолани мені імпонує — справді відчувається, що вона головна героїня, відчувається повага та визнання, якоїсь дискримінації чи зверхності я не помітила, хоча оце зображення Гюрем типовою «Я не така, як усі» трошки розгнівало.

Загалом, книга — гідна представниця свого жанру й української літератури, можу порадити до прочитання, хоча місцями й можна пропускати цілі сторінки, бо ваги у сюжеті вони не мають.

Оцінка: 7/10

[Yuliya · Rating 5 out of 5]

Прекрасний історичний роман!!
Багата мова автора та глибокі знання тематики створюють неймовірну атмосферу, в яку ніби поринаєш читаючи роман
Раніше постать Роксолани/Хуррем була для мене лиш чимось накшталт гейші, однак під час читання роману- образ Роксолани змінювався, так само як змінювалось ії ім´я.
На початку роману- це безтурботна Настуся, трохи згодом-розвеселена (від відчаю та безвиходу) полонянка Хуррем, легендарна султанша Хасекі, та звичайно- Роксолана, саме під цим ім´ям запа´ятали легендарну жінку західноєвропейські джерела . Читач спостерігає за дівчам з Рогатину, полонянкою у Стамбулі, жінкою що боролася ( і виборола-таки) собі місце "під сонцем" , читач спостерігає за нею до останнього її подиху..

[Darja · Rating 5 out of 5]

Knihu jsem si vybrala pouze z toho důvodu, že ji měla máma v knihovně, a neměla jsem vůbec tušení, co od ní čekat (informace na přebalu mi moc nepomohly).
Na rovinu musím říct, že jsem byla příjemně překvapená (opět se potvrdilo, že je lepší nemít žádná očekávání), ale taky že jsem si nedokázala najít k žádné postavě vztah - a to ani k Roxolaně. Měla to opravdu těžké, o tom žádná, z mých pocitů vůči ní jsem asi nejvíc cítila lítost, že osud jejích synů je kvůli nějakému pitomému zákonu předem daný a prakticky nevyhnutelný a že to není v jejích silách změnit.
Na knize mě trochu mrzí jen to, že nebyla víc popsána bitva u Moháče, ve které padl český král, ale protože to nebylo hlavním tématem (ani vedlejším), nemám si co stěžovat.

[Tatiana Miroshnychenko · Rating 5 out of 5]

Історія возвеличення простої дівчини з України Насті Лісовської, яка пройшла шлях від рабині до всемогутньої султанші Османської імперії. Дівчина, яка вибилася на самий верх влади із безнадійного понищення тільки завдяки власним силам, власному розуму.
Під час читання мене постійно переслідував телесеріал «Величне століття. Роксолана», але у Загребельного Роксолана постає живою, зовсім іншою, не злою, підлою і підступною чарівницею, а жінкою з жадобою жити і змагатися задля власного життя і життя своїх дітей.
Мала, невловима, легка і швидка дівчинка переросла у всемогутню, тверду, незламну володарку. Хоч вона і підкорила великого султана Сулеймана, але до кінця життя жила в неволі у золотій клітці, тужила за рідною землею, звідки її безжально вирвали.
Я можу тільки уявити, як їй важко жилося в гаремі, адже вона була постійна оточена підслуханням, підгляданням, обмовами, наклепами, недовірою і ворожістю. І якою ж сильною особистістю була, якщо не зламалася, вистояла, перемагала своїх ворогів. А померла «не від часу, а від страждань».
Дуже сильна книга, автором зроблена велика робота по опрацюванню документів того часу, щоб відтворити не тільки події доби XVI століття, але і для відображення внутрішнього світу Роксолани.

[Adi · Rating 4 out of 5]

Винаги ми е харесвало да чета за живота на влиятелни жени, а Роксолана е точно такава. Отвлечена и продадена в робство, тя се издига и се превръща във владетелка, в някои отношения по-влиятелна дори от султана. Авторът вплита художествени елементи сред историческите факти, и обрисува атмосферата на 16 век по един жесток, но в същото време романтичен начин.
Този роман ме провокира да прочета повече исторически факти за Османската империя, и особено на живота на Сюлейман и Роксолана.

[Katarina · Rating 5 out of 5]

Чудова книга, про часи коли існувало рабство. Чарівна українка була викраденга та позбавлена волі. Вона потрапила як подарунок до гарему до Султана Сулеймана. Вона звабила його своїми чарами та силою волі стала рівноправною жінкою. Дала новий виток історії Османської імперії, нову якість життя.
Чудова історична історія про силу духу й геополітику того часу.
Класика української літератури.

[Марина Воробйова · Rating 5 out of 5]

"Роксолана" — надзвичайно захоплююча й глибока книга, яка вражає з першої сторінки. Автор майстерно поєднує цікаву розповідь із реальними історичними подіями, що додає твору атмосфери й відкриває нові знання про епоху та видатну особистість. Це книга, яка зачаровує і тримає в напрузі до самого кінця. Безперечно, найкраща прочитана мною книга за грудень 2024 року.