What do you think?
Rate this book
Мистецтво України
“Мистецтво України” - це книга із серії "Світ мистецтва". Це огляд українського мистецтва, художників та мистецьких течій від зародження модернізму на початку ХХ століття, через радянський період, до пострадянських часів і повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року.
Авторка аналізує, як художники формували культуру України, з огляду на історичний та політичний контексти. Кожен з восьми розділів наповнений яскравими ілюстраціями, і описує окремий період або напрямок мистецтва. Аліса Ложкіна дає можливість зацікавленим читачам відкрити для себе традиції українського мистецтва і глибше зрозуміти їхню цінність.
Авторка аналізує, як художники формували культуру України, з огляду на історичний та політичний контексти. Кожен з восьми розділів наповнений яскравими ілюстраціями, і описує окремий період або напрямок мистецтва. Аліса Ложкіна дає можливість зацікавленим читачам відкрити для себе традиції українського мистецтва і глибше зрозуміти їхню цінність.
- GenresArtNonfiction
272 pages, Paperback
Published January 1, 2024
5 people are currently reading
57 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
September 12, 2025
Якщо чесно під час читання часто виникало враження, що я на парі де викладачка монотонним голос комендує слайди. І тут я не про те що матеріал нудний, а про його подачу. Ложкіна обирає прісний науковий стиль подачі, ігноруючи можливість зацікавити читача емоційною присутністю автора або нелінійністю розповіді. Наприклад як це робить автор книги «Що це взагалі таке?». Де він намагається небанально розповісти про зародження сучасного мистецтва і його стиль мінімалізує бажання закрити не дочитавши книжку.
Мене особливо зацікавив розділ, присвячений сучасному мистецтву в Україні. Він вирізняється тим, що авторка звертає увагу не лише на окремі імена чи події, а й на ширший контекст — як формувалося художнє середовище, які соціальні й політичні чинники впливали на нього. Це дозволяє побачити українське мистецтво не ізольовано, а як частину глобальних процесів.
Мене особливо зацікавив розділ, присвячений сучасному мистецтву в Україні. Він вирізняється тим, що авторка звертає увагу не лише на окремі імена чи події, а й на ширший контекст — як формувалося художнє середовище, які соціальні й політичні чинники впливали на нього. Це дозволяє побачити українське мистецтво не ізольовано, а як частину глобальних процесів.
August 19, 2024
This book was published only one month ago. I read it after a first visit of the exhibition "In the Eye of the Storm. Modernism in Ukraine, 1900–1930s" which is currently at the Royal Academy of Arts in London.
I really enjoyed reading the book. It gives a good overview over the art in and of Ukraine from 1880s until the present. The book is not very long (it has about 260 pages), therefore it cannot go into much details about artists and artistic movements, but I think it is a great starting point for getting an insight in almost 150 years of art.
The book has two parts. The first part has the title "The Beginnings: Before the Collapse of the Soviet Union" and the second part is about the art of independent Ukraine.
There are a couple things which I found fascinating in the first part of the book: It shows clearly in which periods art could flourish and develop. It was always when there was a - at least limited - freedom to create and to invent. However, Alisa Lozhkina obviously also writes about the repressions and even executions e.g. for the artists which belonged to the so-called "Executed Renaissance" or "Red Renaissance".
Interesting to see that artists sometimes got around the restrictions by moving into different forms of art. One example is the "naive" art of Maria Prymachenko. I was always not so sure about this kind of art, but the authors highlights that her folk influenced art had its background in the folk avantgarde school in which the artists Ekster and Prybylska were the driving force and that this type of art gave her greater freedom.
"Folk art became an ideological tool under Stalinism. Having understood the need to demonstrate the prosperity and increased creativity of the masses, the Soviet authorities closed their eyes to the fundamental divergence between the folk-art and the language of Socialist realism."
A similar niche became the mosaics, stained glass-windows, and bas-reliefs on the façade of buildings in Ukraine in the 1960s.
"The Ukrainian Soviet authorities did not officially recognise abstraction and approached any form of modernism in easel-based art with great caution, but at the same time, dozens of bright modernist compositions began to appear in the urban landscape."
The second part of the book "The Art of Independent Ukraine" is divided in three parts: "The New Wave on the Ruins of Utopia: The Late 1980s to 2004", "The Orange Generation: 2004 to 2013" and "Between a War and a Rave: The 2013 Revolution and Beyond". In addition to the information about the artists and the art movements, the author tells a lot about the circumstances in the art world with at the beginning limited exhibition possibilities for contemporary art, the development of galleries and the art market and also how Ukrainian artists in the 1990s caught up on the art developments in the West and what this meant for the genre of art they decide to create.
The last chapter of the book is dedicated to art after the Russian full scale invasion of Ukraine on 24 February 2022 and gives an insight how artists react to the full-scale war. I found this chapter very interesting and moving. I found some of the artists which she mentioned on social media and will follow them.
All in all, a great book which I hope will find many readers.
I really enjoyed reading the book. It gives a good overview over the art in and of Ukraine from 1880s until the present. The book is not very long (it has about 260 pages), therefore it cannot go into much details about artists and artistic movements, but I think it is a great starting point for getting an insight in almost 150 years of art.
The book has two parts. The first part has the title "The Beginnings: Before the Collapse of the Soviet Union" and the second part is about the art of independent Ukraine.
There are a couple things which I found fascinating in the first part of the book: It shows clearly in which periods art could flourish and develop. It was always when there was a - at least limited - freedom to create and to invent. However, Alisa Lozhkina obviously also writes about the repressions and even executions e.g. for the artists which belonged to the so-called "Executed Renaissance" or "Red Renaissance".
Interesting to see that artists sometimes got around the restrictions by moving into different forms of art. One example is the "naive" art of Maria Prymachenko. I was always not so sure about this kind of art, but the authors highlights that her folk influenced art had its background in the folk avantgarde school in which the artists Ekster and Prybylska were the driving force and that this type of art gave her greater freedom.
"Folk art became an ideological tool under Stalinism. Having understood the need to demonstrate the prosperity and increased creativity of the masses, the Soviet authorities closed their eyes to the fundamental divergence between the folk-art and the language of Socialist realism."
A similar niche became the mosaics, stained glass-windows, and bas-reliefs on the façade of buildings in Ukraine in the 1960s.
"The Ukrainian Soviet authorities did not officially recognise abstraction and approached any form of modernism in easel-based art with great caution, but at the same time, dozens of bright modernist compositions began to appear in the urban landscape."
The second part of the book "The Art of Independent Ukraine" is divided in three parts: "The New Wave on the Ruins of Utopia: The Late 1980s to 2004", "The Orange Generation: 2004 to 2013" and "Between a War and a Rave: The 2013 Revolution and Beyond". In addition to the information about the artists and the art movements, the author tells a lot about the circumstances in the art world with at the beginning limited exhibition possibilities for contemporary art, the development of galleries and the art market and also how Ukrainian artists in the 1990s caught up on the art developments in the West and what this meant for the genre of art they decide to create.
The last chapter of the book is dedicated to art after the Russian full scale invasion of Ukraine on 24 February 2022 and gives an insight how artists react to the full-scale war. I found this chapter very interesting and moving. I found some of the artists which she mentioned on social media and will follow them.
All in all, a great book which I hope will find many readers.
July 16, 2025
Good to have a new World of Art that does that sort of thing - a comprehensive account for the beginner, with lots of pictures - very well, even despite the abominable new white covers. As a not entirely beginner to the subject here, I far preferred the sections on post-1991 art to pre-1991. The former was often marred by nationalist shibboleths, understandable but very strident; the second half is much more nuanced, and is useful in explaining to new readers what has been one of the most interesting, sophisticated and politicised (if often ignored or patronised) art scenes of the last two decades, with good short sketches of the likes of Revolutionary Experimental Space, Mykola Ridnyi, DE NE DE, Oleksiy Radynski, etc.
October 11, 2025
Вже сама назва книжки «Мистецтво України» ніби обіцяє певну повноту (все мистецтво, всіх часів), але в анотації (аж на останній сторінці обкладинки) зазначено, що це «глибоке дослідження українського мистецтва (лише) від початку ХХ століття до сьогодення». У коротенькому «Вступі» йдеться про «стан перманентної революції» та «трагічну тінь 1917 року», яка ширяє над Україною. В першому розділі «Витоки…» закордонний читач (для кого ця книжка первісно і була написана) дізнається, що колись тут, в Україні, нічого не було, (певно «росли ялинки» і бігали ведмеді), бо першою в цій книзі згадкою про існування України є лише згадка про належність (її території) до двох імперій, і, відповідно, мистецтво України виникло на цій території лише десь в кінці ХІХст., до цього - жодного натяку на існування України чи її мистецтва нема (ані часів Київської Руси, ВКЛ, Гетьманщини, жодної згадки про українське бароко чи Шевченка, абощо).
Одним словом, в цій книжці мистецтво України з’являється нізвідки (яко містер Бін), але одразу воно показане кровно спорідненим з російським мистецтвом та історією.
Так, це книжечка на 260 сторінок, на яке «глибоке дослідження» (попри обіцянку в анотації) можна розраховувати в такому форматі? Але через це обмеження і варто було б відштовхнутись від наших справжніх початків, особливо пишучи для слабо обізнаної з цим аудиторії.
Першим в тексті згадується художник Ріпин (через кілька сторінок він вже Рєпін) і одною з важливих ознак Ріпина/Рєпіна є належність до передвижників, те саме і з наступними вартими згадки художниками (вони теж були передвижниками). Спершу це ледве помітно, але мікронагадування, мікропосилання на маскву, росію, маяковських та інших пєтрових-водкіних вперто з’являються у всіх розділах.
Чомусь авторка пояснює (іноземній аудиторії) українське мистецтво не через знайоме цій аудиторії західне мистецтво, а через постійне посилання на російські відповідники. Це не значить, що посилання на західні джерела натхнення чи впливу відсутні, вони є, і цілком притомні, але їх дуже мало порівняно з…
Вимагати від такої книжечки згадок про всі важливі течії та імена (мистецтво діаспори, професійне декоративне мистецтво, Архипенка, Гніздовського, Марчука, Ярмоленка, Ксьондза ітд) було б несправедливим, якби ця книжка не претендувала на повноту - «Мистецтва України» (без часових, жанрових і територіальних обмежень), але вона якраз і претендує саме на таке «глибоке» просвітництво «для закордону».
Описуючи підрадянський час авторка постійно тримається московського ґрунту, навіть коли йдеться про андеграунд, згадуються приїзд Пікассо до москви, якісь «бульдозерні виставки» і дійства в лєнінграді, творчі групи в масковських провулках… (навряд чи відомі закордонній публіці) і все це без якоїсь користі для пояснення власне українського мистецтва.
В другій частині книжки, де йдеться про час незалежності, виявляється багато цікавого: «Горбачов найбільше відомий своєю політикою гласності і перебудови» (а зовсім не Чорнобилем і вбивством Стуса), «Помаранчеву революцію зробили мільйонери проти мільярдерів, А ТАКОЖ середній клас», «Вятрович – це головний ідеолог постмайданного уряду», «Верховна Рада легалізувала декомунізацію» (от лихо!), «Ройтбурд – герой Євромайдану та інтелектуальний лідер креативного класу» (серйозно?), «лозунг “Воля або смерть” – створив Семесюк», авторка без лапок пише про «політичний маскарад» ітд (таке враження, що ці часи описані за картинкою з московського телебачення…)
В другій частині в тексті з’являється слово-паразит «пострадянський» - це наділений авторкою важливістю та поважністю симулякр пам’яті про (значущість) імперії, який тягне всіх в одну купу «постсовковості», так ніби це єдина важлива ознака для всіх (ну бо що оригінального можуть мати локальні українські, грузинські чи узбецькі митці – нічого, вони всі варяться в одному котлі «постряднщини», і їхньою домінуючою, на думку авторки, ознакою є їхня пострадянськість, і це стосується не лише митців, а і суспільств). Це применшує вартісність оригінального місцевого, і зайвий раз нагадує СРСР в розділах про вже незалежну Україну (лише на одному розвороті ст.200 - ст.201 «радянський», «пострадянський» та «СРСР» згадуються 7 разів!).
Чи варто на фоні використання авторкою московської оптики прискіпуватися до численних дрібничок - питання відкрите: авторка цитує російські вірші про ЄвроМайдан (певно, бо українською ніхто нічого путнього про Майдан не написав), передостанній підрозділ називається «вперед у минуле…» (ну куди ж нам іще?).
Окремо варто відзначити філігранно відпрацьоване авторкою відлизування зятя людини, ймовірно причетної до замовлення вбивства Гонгадзе: на фоні «олігарха Ахмєтава», «бізнесмен Пінчук», зі слів авторки – це просто якийсь світоч сучасності, ви не подумайте, що тільки він щось робив, були ще центр Сороса і Мистецький Арсенал, але… Це зроблено дуже ненав’язливо і професійно – якісний піар, а не дешева заказна джинса.
В другій частині найбільш згадуваними авторкою персонажами є: Пінчук, Ройтбурд і Кадан (яке мистецтво, такі і герої?)
Читання останніх розділів - це ніби купатися у п’ятизірковому басейні з помиями, бо ніби все професійно і стильно, ніби про українське, ніби притомний перелік літератури в кінці, але гидко…
«Поставши перед вибором між міфологією сучасної імперії, яка вмирає, і безнадійністю життя в країні третього світу багато митців обрали перше» - не знати, чи це свідома побудова straw man fallacy авторкою, а чи вона і сама щиро вірить в настільки обмежений вибір (схоже, що сама вона теж «обрала перше», чомусь легко можу уявити її на посаді міністерки культури в уявному уряді якого-небудь гауляйтера, типу медведчука, і на фоні теперішнього опудалка було б дуже інтєлєктуальнєнько).
Одним словом, в цій книжці мистецтво України з’являється нізвідки (яко містер Бін), але одразу воно показане кровно спорідненим з російським мистецтвом та історією.
Так, це книжечка на 260 сторінок, на яке «глибоке дослідження» (попри обіцянку в анотації) можна розраховувати в такому форматі? Але через це обмеження і варто було б відштовхнутись від наших справжніх початків, особливо пишучи для слабо обізнаної з цим аудиторії.
Першим в тексті згадується художник Ріпин (через кілька сторінок він вже Рєпін) і одною з важливих ознак Ріпина/Рєпіна є належність до передвижників, те саме і з наступними вартими згадки художниками (вони теж були передвижниками). Спершу це ледве помітно, але мікронагадування, мікропосилання на маскву, росію, маяковських та інших пєтрових-водкіних вперто з’являються у всіх розділах.
Чомусь авторка пояснює (іноземній аудиторії) українське мистецтво не через знайоме цій аудиторії західне мистецтво, а через постійне посилання на російські відповідники. Це не значить, що посилання на західні джерела натхнення чи впливу відсутні, вони є, і цілком притомні, але їх дуже мало порівняно з…
Вимагати від такої книжечки згадок про всі важливі течії та імена (мистецтво діаспори, професійне декоративне мистецтво, Архипенка, Гніздовського, Марчука, Ярмоленка, Ксьондза ітд) було б несправедливим, якби ця книжка не претендувала на повноту - «Мистецтва України» (без часових, жанрових і територіальних обмежень), але вона якраз і претендує саме на таке «глибоке» просвітництво «для закордону».
Описуючи підрадянський час авторка постійно тримається московського ґрунту, навіть коли йдеться про андеграунд, згадуються приїзд Пікассо до москви, якісь «бульдозерні виставки» і дійства в лєнінграді, творчі групи в масковських провулках… (навряд чи відомі закордонній публіці) і все це без якоїсь користі для пояснення власне українського мистецтва.
В другій частині книжки, де йдеться про час незалежності, виявляється багато цікавого: «Горбачов найбільше відомий своєю політикою гласності і перебудови» (а зовсім не Чорнобилем і вбивством Стуса), «Помаранчеву революцію зробили мільйонери проти мільярдерів, А ТАКОЖ середній клас», «Вятрович – це головний ідеолог постмайданного уряду», «Верховна Рада легалізувала декомунізацію» (от лихо!), «Ройтбурд – герой Євромайдану та інтелектуальний лідер креативного класу» (серйозно?), «лозунг “Воля або смерть” – створив Семесюк», авторка без лапок пише про «політичний маскарад» ітд (таке враження, що ці часи описані за картинкою з московського телебачення…)
В другій частині в тексті з’являється слово-паразит «пострадянський» - це наділений авторкою важливістю та поважністю симулякр пам’яті про (значущість) імперії, який тягне всіх в одну купу «постсовковості», так ніби це єдина важлива ознака для всіх (ну бо що оригінального можуть мати локальні українські, грузинські чи узбецькі митці – нічого, вони всі варяться в одному котлі «постряднщини», і їхньою домінуючою, на думку авторки, ознакою є їхня пострадянськість, і це стосується не лише митців, а і суспільств). Це применшує вартісність оригінального місцевого, і зайвий раз нагадує СРСР в розділах про вже незалежну Україну (лише на одному розвороті ст.200 - ст.201 «радянський», «пострадянський» та «СРСР» згадуються 7 разів!).
Чи варто на фоні використання авторкою московської оптики прискіпуватися до численних дрібничок - питання відкрите: авторка цитує російські вірші про ЄвроМайдан (певно, бо українською ніхто нічого путнього про Майдан не написав), передостанній підрозділ називається «вперед у минуле…» (ну куди ж нам іще?).
Окремо варто відзначити філігранно відпрацьоване авторкою відлизування зятя людини, ймовірно причетної до замовлення вбивства Гонгадзе: на фоні «олігарха Ахмєтава», «бізнесмен Пінчук», зі слів авторки – це просто якийсь світоч сучасності, ви не подумайте, що тільки він щось робив, були ще центр Сороса і Мистецький Арсенал, але… Це зроблено дуже ненав’язливо і професійно – якісний піар, а не дешева заказна джинса.
В другій частині найбільш згадуваними авторкою персонажами є: Пінчук, Ройтбурд і Кадан (яке мистецтво, такі і герої?)
Читання останніх розділів - це ніби купатися у п’ятизірковому басейні з помиями, бо ніби все професійно і стильно, ніби про українське, ніби притомний перелік літератури в кінці, але гидко…
«Поставши перед вибором між міфологією сучасної імперії, яка вмирає, і безнадійністю життя в країні третього світу багато митців обрали перше» - не знати, чи це свідома побудова straw man fallacy авторкою, а чи вона і сама щиро вірить в настільки обмежений вибір (схоже, що сама вона теж «обрала перше», чомусь легко можу уявити її на посаді міністерки культури в уявному уряді якого-небудь гауляйтера, типу медведчука, і на фоні теперішнього опудалка було б дуже інтєлєктуальнєнько).
January 2, 2025
LOADS of information in this book. Too bad it couldn't show every piece of art mentioned, so I'll have to look them up later. It also included some historical events, but that's what art is. A reaction to events and surroundings.
February 18, 2025
Actually quite readable for the text in an art book. Interesting to see the art in light of the history of the country at various points in time.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews