Сто тисяч

by Іван Карпенко-Карий

«Сто тисяч» — трагікомедія на чотири дії Івана Карпенка-Карого, основною темою якої є сатира на людську жадобу.

П'єса була написана у 1889 році. Її тематика знайшла продовження в іншій комедії Карпенка-Карого «Хазяїн». Жанр п'єси «Сто тисяч» визначають як сатиричну трагікомедію характерів, бо у творі висміюється надмірна жадоба до збагачення — визначальна риса вдачі головного героя Герасима Калитки.

Genres: Classics, Ukrainian Literature, Fiction, Audiobook, Humor, Plays

80 pages, Paperback

First published January 1, 1890

About the author

Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці (нині Веселівці), недалеко від Єлисаветграда (сучасного Кропивницького).
Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на "відмінно". Іван Тобілевич отримав посаду писарчука, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше - до столоначальника у кримінальній частині.
З 1865 року живе в Єлисаветграді, грає в аматорському театрі.
У 1883 році Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції за політичну неблагонадійність.
З 1884 року живе в Новочеркаську через заборону жити в Україні.
З 1887 року живе на хуторі Надія під гласним наглядом поліції, активно працює в "театрі корифеїв".
У 1888 році з Карпенка-Карого зняли гласний нагляд поліції.
Іван Карпенко-Карий помер 15 вересня 1907 року в Берліні, похований в селищі Калюжине, неподалік від хутора Надія.

Reviews

[Ярослава · Rating 4 out of 5]

Що сподобалося:

* Вся ця атмосфера кінця епохи - відходить старий лад зі старими землевласниками-аристократами, на перший план виходить, умовно кажучи, новий середній клас: "Пани горять, а мужички з пожару таскають… Це не пустяк! Ви як полагаєте? Вони привикли омари там, шампанське — от грошики й ухнули, а там і імєнія ахнули! А ви — галушечки, картопельку, кулешик, чухоньку, та й то не щодня, а воно жирок і наростає…"

* І виходить цей середній клас із пекельця, а травматики дуже часто виявляються вкрай проблемними людьми, бо цінності виживання - вони такі. "Ох земелько, свята земелько, божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито; і все то гроші, гроші, гроші… Кусочками, шматочками купував, а вже і у мене набралося: тепер маю двісті десятин — шматочок кругленький!"

* Кожній країні - свою фаустівську угоду, і в нас вона про землю, про наїстися.

* А ще серед нових гравців, які виходять на кін, з'являються комічні збирачі старожитностей - авантюристи й невдахи, яких цікавить не поверхня землі, а історії в ній - провадять розкопки, вигадують тут минуле. Зрештою, саме цей герой і врятує день - можливо, за збігом обставин, але прикметненько. (Бо, зрештою, всі корифеї оптом типологічно потрапляють десь у той самий типаж.) "А дерево окам'яніле ви не бачили? От поїдемо, я вам покажу, стоїть подивиться: пудів, п'ять важить, всі листочки, всі віти, так як напечатано! А ступку мідну, червоної міді, тілько товкач перебитий… А сковороду — отака сковорода… Запорозька, видко, жидків на ній припікали! Випитували, де гроші, а може, ковбаси піджарювали… Предмети інтересні для науки; я їх одіслав одному професорові, забув, як фамілія, він кургани розкопує…"


(А не сподобався антисемітизм - п'єса оперує всіма стереотипами, при тому, що в політичному житті, при підборі кадрів, при доборі репертуару корифеї антисемітами аж ніяк не були. Он Садовський ставив чи не всю найновішу їдишну драму, а в його театрі працювало багато євреїв, яких він возив у всі гастролі поза Смугою осілості, хоча це й був бюрократичний клопіт. Проте у п'єсах Карпенка-Карого це не відображається.)

[Ульяна Домачук · Rating 3 out of 5]

Комедія про Герасима Калитка для якого гроші були головне та при цьому стає жертвою шахраїв . Закінчується комедія тим , що Герасим хоче повіситься , але в останню мить його врятував Бонавентура .

[Yuliia Tsyba · Rating 3 out of 5]

«Їдеш день – чия земля? Калитчина! Їдеш два – чия земля? Калитчина! Їдеш три – чия земля? Калитчина! Диханіє спирає!»
⠀
Ми досі дивуємося, чому люди ведуться на різного роду «лохотрони»?
⠀
Клікни тут, відправ смс сюди, купи ось це і отримаєш вдвічі, в тричі, в десять раз більше.
Головне, не треба докладати зусиль і працювати.
⠀
Ось і Герасим Калитко, так само купився на «легкі гроші».
Платиш 5 тисяч, отримуєш 100 тисяч фальшивих рублів, але таких гарнющих, ніхто і не здогадається, що вони фальшиві.
⠀
Як же не погодитися на таку угоду, коли можна аж так легко збагатитися і скупити ще більше землі.
Класична жадібність і бажання халяви.
⠀
Повчальна п’єса на всі часи.

[Ангеліна Іванченко · Rating 3 out of 5]

Переслухала в начитці від АБУК і зловила трохи кринджі від героїв, але сама історія все ще хороша)

[Daria Bezzub · Rating 4 out of 5]

Зрозуміла, що в аудіо форматі мені важко сприймати пʼєси на початку. Багато персонажів і я ще не встигаю розібратися хто є хто, а в візуальному форматі мені легше воно йде. Тому в пʼєсу втягнулася тільки на початку другої дії (всього чотири дії).

Шахрайські «тєми» вже висміювали і в 1800-х. Герасима Калитку обманув шахрай-єврей на гроші. У творі часто згадується більш образлива версія «жид» і наскільки памʼятаю вже за часів другої світової війни українці відмовилися від цієї образливої назви і почали казати - євреї.

Єврей запропонував купити сто тисяч фальшивих рублів (але таких, що навіть, казначей не побачить відмінності від справжніх рублів), за пʼять тисяч справжніх рублів. Герасим, мав би побачити обман, ще на етапі пропозиції від єврея, але жадоба затьмарила зір. Бо нащо єврею, що може робити купу фальшивих грошей, які як справжні, продавати їх за справжні рублі? В кінці, Герасим теж намахавши єврея і замість пʼяти тисяч дав три тисячі, всеодно втратив гроші в цілому, бо отримав мішок звичайних папірців, а не сто тисяч.

І навіть, те що його витягнули із зашморгу, не так розчарувало Герасима Калитку, як втрата грошей:
«Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря»

Коли дослухала аудіопʼєсу, то задумалась про те, як в таких трагікомедіях, комедіях, трагедіях стереотипно описують сімейні відносини. Герасим Калитка неодноразово свариться із дружиною Параскою, зовсім не поважає її, обіцяє набити. І в протилежність нам показують їхнього сина Романа, що закоханий у незнатну і небагату Мотрю. І почуття ці щирі і ніщо не натякає, що колись вони будуть такими самими як і батьки Романа. Насправді сумно читати, коли так багато описують сімʼї в стереотипному ключі.

[Evgen Novakovskyi]

Історія про те, як двійко жадібних тіпів спробували наїбунькати жида, але все сталось не так, як гадалось. Знову “дурні селюки”, знову прямолійнійність на межі фолу. Чудово розумію, що це все самоіронія та сатирична гіперболізація, але якось трохи не на часі. Повернусь до Тобілевича вже після перемоги.

[Viktoria · Rating 4 out of 5]

"Сцена мій кумир, театр - священний храм для мене". Таким було творче кредо відомого драматурга, письменника, засновника професійного театру Івана Карпенка-Карого. Його найкращі драми та комедії — «Безталанна», «Мартин Боруля», «Наймичка», «Сава Чалий», «Сто тисяч», «Хазяїн» — досі не сходять із театральних підмостків, не втративши своєї цінності, вони були й залишаються гордістю національної театральної культури. Карпенко-Карий написав геніальний драматургічний твір, який залишиться актуальним і через віки. Головна тема цієї трагікомедії — гроші та надмірне бажання заволодіти ними. Всі думки головного героя трагікомедії Герасима Калитки крутяться навколо одного: як дістати грошей, щоб скупити довкола всю землю. Він змушує працювати день і ніч і рідних, і найманих людей. Він готовий битися до крові, щоб не віддати гроші… Калитка прагне швидко розбагатіти, але він переконаний, що чесним шляхом заробити неможливо. В освіту він не вірить, зневажливо ставиться до ерудованих людей, думаючи, що наука - це дурість, яка грошей не приносить. Заради наживи він може піти на будь-яку аферу. І душі не пошкодує, «бо без душі, мабуть, легше, ніж без грошей», – каже один із персонажів п'єси. Він готовий заради них йти на злочин. Достаток важливіший навіть за щастя близьких: він хоче одружити свого сина з багатою дівчиною, почуття молодих людей для нього не мають значення. Навіть людське життя нічого не означає для одержимого: він готовий накласти на себе руки через те, що його план не вдався і його самого обдурили. «Краще смерть!» – каже він відому свою репліку наприкінці твору. Надмірна жага до грошей завжди обертається бідою. Твір вчить нас за будь-яких обставин пам'ятати про вічні цінності людського життя, про те, що духовне і матеріальне нероздільне благо, тому не можна надавати перевагу матеріальному, тому що душа людини - його найбільший скарб, а любов до оточуючих - чи не найголовніша мета людського життя. 🌹

[Наташа Костиря]

І ще одна п'єса прочитана в цьому місяці, але вона з зовсім іншим настроєм.
⠀
Якщо ви любите гроші так само як і головний герой твору - Герасим Калитка, то твір вам сподобається. В трагікомедіїї описують ситуацію як Герасим Никодимович знайшов легкий спосіб збагатитись, але це обернулось горем для нього.
⠀
Твір дуже повчальний, не дарма я читала його в школі.

[Oreon · Rating 4 out of 5]

http://whatsread.pp.ua/work/5413

Ідеш день — чия земля? Калитчина; їдеш два — чия земля? Калитчина; їдеш три — чия земля? Калитчина… Диханіє спирає…

Оце герою цієї п'єси, так сперло, що він життя не бачив, так грошей прагнув, щоб по-більше земельки скупити, а як не вдалося, то ладен був і повіситись. Тож Герасим Калитка мені виглядає досить відразливо, на відміну від того ж Мартина Бурулі з іншої п'єси. Заради свого прагнення Калитка був багато на що здатен, щоб розжитися грішми і це "багато що", звісно, не є чимсь чесним чи благодійним. Та навіть кум його Савка, признався, що намагався продати за гроші душу свою чорту, та чорта не зустрів. Тож і поділом їм! 🙂

[Veronica Anrathi · Rating 4 out of 5]

Окей, кажу відверто. Це дуже гарно написана повчальна п’єса про жадібність, яка, як ми знаємо, ніколи до доброго не доводить. Але тут є і значний мінус для сучасного читача - стереотипів хоч відбавляй: недалекі селяни, євреї "мутять мутки", на жінку у родині можуть і руку підняти - ну, таке собі. Звісно, варто пам’ятати, коли це було написано. Але особисто я не думаю, що це добра література для дітей, бо мені б не хотілося, щоб подібні речі якось нормалізувалися в їхній уяві. Все одно ставлю четвірку. Написано класно, є і трагікомедія, і проста, чітка мораль, яку легко зчитати. Якось так.

[Ірина Шарова · Rating 4 out of 5]

Базова повчальна історія. Точно не для шкільної програми.

[Oleksandr · Rating 5 out of 5]

Чудово прописані персонажі.
Дуже гарно про цю п'єсу розповідають в подкасті "Перефарбований Лис".

[Vladyslav · Rating 5 out of 5]

"Пани горять, а мужички з пожару таскають"

В озвучці АБУК особливо раджу слухати аудіо версію

[Nazarii Zanoz · Rating 3 out of 5]

Чогось в шкільній програмі все здавалося якимсь знашно об'ємнішим. Тут теж доволі непогані архетипи, але відчувається навмисне гіперболізація в дусі п'єс, котрої я трохи не люблю.

[Maria · Rating 4 out of 5]

аудиокнига від абук — неймовірна! відчуття, наче виставу дивилась 💖

[Asja Sky · Rating 3 out of 5]

Мужик хоче стати багатшим і нічим не гребує. Цікаво, чи в кожній комедії Карпенка-Карого має хтось вмерти?

[Kateryna S · Rating 5 out of 5]

Обікрали… ограбили… Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря! (Ридає.)
Завіса.

[Ihor Khomiak · Rating 2 out of 5]

Не найкраще з того, що є в Карпенка-Карого. Норм :)

[Valentyna Merzhyievska · Rating 4 out of 5]

Складно жити людині, якою рухає заздрість. І бракує розуміння, а чого насправді хочеться... Тут враження не текстом, а аудіо
https://youtu.be/qDALXvDTs00