What do you think?
Rate this book
Маніпулянтка
«Жіночі» тексти чоловіка... Це взагалі можливо? Несподіваний і нехрестоматійний Франко переконливо доводить, що так. Сексуальне рабство, проституція і торгівля людьми, війна і посттравматичний синдром, теорія і практика брехні й техніка пікапу, криза традиційного подружжя і патріархальної моралі, кримінальні злочини і слідство, мобінг і суїцид — усе це круто змішано в міцному коктейлі його «профеміністичної» прози й драматургії. Та головне — усі ці твори об’єднують тема жіночої емансипації і наскрізний образ сильної, пристрасної, харизматичної жінки, котра змагається за власне щастя, свободу і незалежність. Навіть ціною життя.
464 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
45 people are currently reading
535 people want to read
About the author
Іван Франко
213 books66 followersІван Якович Франко — видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862–64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864–1867 рр. – у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867–1875 рр. – у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 52 reviews
March 28, 2025
Якщо коротко, то: boys only want love if it’s torture
March 24, 2025
Вимагаю прибрати із шкільної програми "Каменярів" — і додати натомість "Маніпулянтку" і "Для домашнього огнища"! Це роз**б!
Торгівля людьми, жіноча емансипація, проституція, право на роботу і визначення своєї долі... Це точно все від Івана Яковича?)
Торгівля людьми, жіноча емансипація, проституція, право на роботу і визначення своєї долі... Це точно все від Івана Яковича?)
January 29, 2025
Це було дууже добре, хоч останні кілька коротких текстів не зачепили. Целя з "Маніпулянтки" — квін, я в захваті 💅
December 13, 2025
Все ж збірки важче оцінювати.
Це середня оцінка за всі твори.
Бо Сойчине крило і пару малих форм мені не зайшли.
Але основні твори це 5/5.
Франко геній. Його твори про межу 19 і 20 століть актуальні і зараз.
Бо він дуже обігнав свій час.
Українська література рівноцінна в ряду європейських літератур. І це яскравий приклад цього.
Однозначна рекомендація.
Це середня оцінка за всі твори.
Бо Сойчине крило і пару малих форм мені не зайшли.
Але основні твори це 5/5.
Франко геній. Його твори про межу 19 і 20 століть актуальні і зараз.
Бо він дуже обігнав свій час.
Українська література рівноцінна в ряду європейських літератур. І це яскравий приклад цього.
Однозначна рекомендація.
October 1, 2024
Всі знають, що Франко відома постать і поет, але я не знала, що він так прогресивно писав. І хоч я не фанат новел, але ця збірка тримала мене в зацікавленості.
Анотація обіцяла "cексуальне рабство, проституцію та торгівлю людьми, техніки пікапу, кризу традиційного подружжя і патріархальної моралі, кримінальні злочини і слідство" і все це тут є. Певно перша розповідь "Для домашнього огніща" найбільше мене вразила, "Маніпулятка" наче посестра "Невеличкої драми", "Батьківщина" та "Сойчине крило" містять в собі непостежиму силу любові (і чи любов це), а після "Чи вдуріла?" в мене тіки одне питання - чи вдуріла пані? і образ сильної жінки десь пройшов повз цю персонажку.
Анотація обіцяла "cексуальне рабство, проституцію та торгівлю людьми, техніки пікапу, кризу традиційного подружжя і патріархальної моралі, кримінальні злочини і слідство" і все це тут є. Певно перша розповідь "Для домашнього огніща" найбільше мене вразила, "Маніпулятка" наче посестра "Невеличкої драми", "Батьківщина" та "Сойчине крило" містять в собі непостежиму силу любові (і чи любов це), а після "Чи вдуріла?" в мене тіки одне питання - чи вдуріла пані? і образ сильної жінки десь пройшов повз цю персонажку.
March 4, 2025
Дуже хороша добірка, мені так сподобалося. Правда, пʼєса про зустріч нового століття не дуже й то зачепила. Поважному товариству було б добре випити перед розмовою.
Як же Франко пише. Дуже несподівано, але такий мій автор виявився. Треба ще щось пошукати.
Целя — богинечка💅🏻
Як же Франко пише. Дуже несподівано, але такий мій автор виявився. Треба ще щось пошукати.
Целя — богинечка💅🏻
November 28, 2024
Неочікувано приємні враження від текстів, бо останні враження про твори Франка – геть жахливі, ще зі школи, коли на згадку приходить лише "Каменяр" (кіно "Захар Беркут" не враховується, бо сам твір не читав), плюс деякі знання про його партійно-політичну діяльність, соціалістичні погляди тощо, що в цілому непогано корелює із тим самим Каменярем, отже – що ще можна очікувати від його творів, як не "лупайте сю скалу" в контексті молодих соціалістичних ідей? Тому й тим вище був ступінь мого приємного здивування, коли я натрапив на щось абсолютно геть інше - глибокий психологізм, соціально-кримінальну драму про торгівлю людьми, страждання безнадійно закоханих (я й досі в шоці від такої трансформації мого уявлення про творчість Франка), – і все це об’єднано в збірці феміністичних творів "Маніпулянтка".
Можу із впевненістю сказати, що всі твори, що представлені в збірці, заслуговують на пильну увагу, крім, напевно "На склоні віку" - це таке собі есе про діалог в новорічну річ між століттями щодо здобутків ХІХ ст. з точки зору емансипації, і сподівань на нове, ХХ-те століття.
Напевно, найбільше мені сподобалась невеличка повість, що дала назву збірці, про дівчину, до якої клеївся брехун-залицяльник, і як красиво вона його відшила.
Ще дві із його повістей із цієї збірки от прям дуже сильно нагадують Форест Гамп (несподівано!), - а саме той момент з фільму, коли до Фореста через багато років повернулась дівчина, яку він сильно кохав все життя, вона десь завіялась із своїми любовними адвентюрами, і от таки повернулась. І от саме це, майже один в один, і спостерігається в повістях "Батьківщина" та "Сойчине крило".
На жаль, Франко помилився у своїй спробі описати націоналістичний розвиток держав у новому сторіччі (це в тому ж есе "На склоні віку"):
Можу із впевненістю сказати, що всі твори, що представлені в збірці, заслуговують на пильну увагу, крім, напевно "На склоні віку" - це таке собі есе про діалог в новорічну річ між століттями щодо здобутків ХІХ ст. з точки зору емансипації, і сподівань на нове, ХХ-те століття.
Напевно, найбільше мені сподобалась невеличка повість, що дала назву збірці, про дівчину, до якої клеївся брехун-залицяльник, і як красиво вона його відшила.
Ще дві із його повістей із цієї збірки от прям дуже сильно нагадують Форест Гамп (несподівано!), - а саме той момент з фільму, коли до Фореста через багато років повернулась дівчина, яку він сильно кохав все життя, вона десь завіялась із своїми любовними адвентюрами, і от таки повернулась. І от саме це, майже один в один, і спостерігається в повістях "Батьківщина" та "Сойчине крило".
На жаль, Франко помилився у своїй спробі описати націоналістичний розвиток держав у новому сторіччі (це в тому ж есе "На склоні віку"):
Не бійтеся, коли національні потреби будуть заспокоєні, національний голод буде насичений, то нація відкине шовіністичну справу, розум візьме перевагу над пристрастю, загальнолюдське і спільне над тим, що спеціалізує і ділить. От тим-то, любі мої, я як не лякаюся хвилевого вибуяння мілітаризму при кінці ХІХ в., так само не думаю заломлювати рук над зростом різних національних сепаратизмів, племінних і расових шовінізмів.Але ж не так давно від моменту написання цих слів, у 1871 році, всі німецькі землі було об’єднано в Германську імперію, яку Франко очевидно і мав на увазі, коли писав ці слова, і начебто, за його словами, національний голод у німців був насичений, бо протягом багатьох століть німецькі землі існували окремо, і нарешті довгоочікуване об’єднання відбулося. Проте не так сталося, як гадалося – адже як і одразу після об’єднання, так і далі, в 90-х роках, вже було досить відчутне зростання мілітаризму у німців, це було помітно як через зростання військового потенціалу, так і через низку теоретичних публікацій, які обґрунтовували ці процеси, і я впевнений, що Франко все це помічав, називаючи, щоправда, це "хвилевим вибуянням мілітарізму", яке за 14 років стане вже геть не хвилевим. Але це вже геть інша історія, яка до "Маніпулянтки" не має жодного відношення.
August 11, 2025
Гарно ж як! В деяких оповіданнях — наче підліткові екстреми. А ж добре на це глянути збоку і переконатися в безраціональності почуттів гуморальних і красу почуттів справжніх. Жінці пасує розсудливість і гонор укупі з чуттєвістю. І чоловіку пасують гідність і досвід тих переживань.
____
Усе, зовсім усе, колись стає явним.
Суцільне задоволення від бесід товариства на склоні віку!
____
Усе, зовсім усе, колись стає явним.
Суцільне задоволення від бесід товариства на склоні віку!
May 24, 2024
Неймовірний нехрестоматійний Франко, колоритна мова та через призму жіночих персонажів - було захопливо й вартує уваги!
May 31, 2025
Це історії різного формату та обсягу, від роману до «сократичного» філософського діалогу. Але всі твори об'єднані одною темою — висвітлювання яскравих та самобутніх жіночих персонажів та їхніх доль.
Жінки не завжди роблять правильні та етичні вибори, але і факт того, що це — люди зі складним внутрішнім світом та дилемами, а не просто гарні декорації та трофеї, вже є неабияким кроком вперед на ті часи.
Були й цікаві чоловічі персонажі. Наприклад, в "Сойчиному крилі" головний герой мені нагадав Доктора Серафікуса Домонтовича, істинний інтроверт.
А ще це дуже напружене та цікаве читання, адже автор вміє нагнітати та тримати інтригу до останнього. Особливо це відчувається в "Для домашнього вогнища", яке неможливо повільно читати, атмосфера та загадки не відпускають ні на мить.
Також ці тексти мають міське тло та показують побут та звичаї інтелігенції того часу.
У цьому виданні дуже гарна та корисна передмова від Богдана Тихолоза, завдяки якій ще й дізналася про автобіографічні елементи у творах, що тільки підживило цікавість.
Рада, що перевідкрила для себе творчість Франка.
Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
Жінки не завжди роблять правильні та етичні вибори, але і факт того, що це — люди зі складним внутрішнім світом та дилемами, а не просто гарні декорації та трофеї, вже є неабияким кроком вперед на ті часи.
Коли б у всіх людей не було віри в чуда, жінки витворили б її.
Чи ж не з жінкою трапилося перше чудо? До неї заговорив вуж.
Були й цікаві чоловічі персонажі. Наприклад, в "Сойчиному крилі" головний герой мені нагадав Доктора Серафікуса Домонтовича, істинний інтроверт.
А се що? Дзвінок у передпокою? В сю пору? До мене хтось? Се не може бути! Ну, розуміється, нікого не приймаю. Хто має право сьогодні вдиратися до мене, і заколочувати мені мій порядок, і позбавляти мене моїх тихих, чесно зароблених і без нічиєї кривди осягнених радощів?
А ще це дуже напружене та цікаве читання, адже автор вміє нагнітати та тримати інтригу до останнього. Особливо це відчувається в "Для домашнього вогнища", яке неможливо повільно читати, атмосфера та загадки не відпускають ні на мить.
Також ці тексти мають міське тло та показують побут та звичаї інтелігенції того часу.
Служниці, носячи коновками воду, поналивали на тротуар води, через що тротуар, покритий верствою гладко втоптаного снігу, покрився зверху гладкою, як шкло, льодовою корою. Таким робом на гладкій дорозі зробилася дуже небезпечна машина, звісна в механіці під назвою похилої площі, а в практиці називана львівським карколомом. Правда, у Львові обов'язуе припис посипати такі карколоми піском, попелом або іншими подібними приладами та всі такі приписи [...]
У цьому виданні дуже гарна та корисна передмова від Богдана Тихолоза, завдяки якій ще й дізналася про автобіографічні елементи у творах, що тільки підживило цікавість.
Рада, що перевідкрила для себе творчість Франка.
Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
October 24, 2025
Дві зірочки суто за ідеї творів. Слів багато, а змісту в них мало, суто водичка, аби поговорити чи подумати героям про все і ні про що.
Першим подано твір великої прозової форми — роман «Для домашнього огнища». Слідом за ним — чотири твори малих та середніх прозових жанрів (оповідання, повістки, новели): повістка «Маніпулянтка», яка дала назву цілій збірці, оповідання «Батьківщина», повістка-новела «Сойчине крило» і новела «Неначе сон». Завершують книжку два одноактні драматичні твори: сократичний діалог «На склоні віку» і драматична сцена «Чи вдуріла?». У рамках жанрових груп твори розташовано в хронологічному порядку їх написання та публікації.
Більш-менш сподобалося "Для домашнього огнища" непересічною героїнею та фатальнии кінцем.
"Маніпулянтка" - нууу, таке собі. Дівчина викликала більше роздратування.
"Сойчине крило" - я відверто крінжувала 😅 там героїню потаскало за 3 роки ТАК, що деяким жінкам не вийде, навіть за бажанням, гульнути і за 30 років отако по чоловікам. І це не в хорошому значенні.
Все інше мені було нуууудноооо і я все чекала, коли воно скінчиться.
Першим подано твір великої прозової форми — роман «Для домашнього огнища». Слідом за ним — чотири твори малих та середніх прозових жанрів (оповідання, повістки, новели): повістка «Маніпулянтка», яка дала назву цілій збірці, оповідання «Батьківщина», повістка-новела «Сойчине крило» і новела «Неначе сон». Завершують книжку два одноактні драматичні твори: сократичний діалог «На склоні віку» і драматична сцена «Чи вдуріла?». У рамках жанрових груп твори розташовано в хронологічному порядку їх написання та публікації.
Більш-менш сподобалося "Для домашнього огнища" непересічною героїнею та фатальнии кінцем.
"Маніпулянтка" - нууу, таке собі. Дівчина викликала більше роздратування.
"Сойчине крило" - я відверто крінжувала 😅 там героїню потаскало за 3 роки ТАК, що деяким жінкам не вийде, навіть за бажанням, гульнути і за 30 років отако по чоловікам. І це не в хорошому значенні.
Все інше мені було нуууудноооо і я все чекала, коли воно скінчиться.
October 7, 2024
Дуже цікава збірка, однозначно варта уваги. Прогресивний, інтелектуальний та чуттєвий Франко, який в усіх оповіданнях поставив в центрі уваги - жінку.
Надзвичайним фактом для мене стало те, що Іван Франко популяризував та певним чином очолював феміністичні погляди. Саме Франко був причетний до організації та інформаційної підтримки віча в Коломиї, де вперше в Галичині публічно постало питання про жіночу рівноправність (1884).
Надзвичайним фактом для мене стало те, що Іван Франко популяризував та певним чином очолював феміністичні погляди. Саме Франко був причетний до організації та інформаційної підтримки віча в Коломиї, де вперше в Галичині публічно постало питання про жіночу рівноправність (1884).
January 26, 2024
ніби непогано, фінал сподобався, але мені складно було читати через стиль написання, і сюжет ніякий, тому що занадто мала кількість сторінок, просто жодних емоцій, бо це ніби невеличка замальовка, а не повноцінна історія
March 28, 2025
Дуже неочікуване відкриття «феміністичної» прози Франка. У книжковому клубі ми дійшли згоди, що, хоча Франко й намагався зобразити жінку в нестереотипному світлі, це йому вдалося не повністю. Замість традиційного образу жінки-господині та берегині, у його творах часто з’являється жінка з істерією, що, можливо, було впливом ідей Фройда, який жив і творив у той же час і в тому ж місті, що й Франко.
Звичайно, не зовсім правильно оцінювати такий male gaze із сучасної точки зору, але за спробу зрозуміти жіночі проблеми Франку можна поставити великий плюс. До того ж, письменник відігравав певну роль в українському жіночому русі, підтримуючи видання жіночого альманаху «Перший вінок». Водночас він критикував Кобилянську, а Лесю Українку називав «єдиним мужчиною в нашій писемності».
У збірці представлено різні твори, більшість із яких мають яскравий сюжет та несподівані теми, наприклад, проблему секс-трафіку в Галичині. Особливо цікаве автобіографічне оповідання «Маніпулянтка», у якому Франко описує історію зі свого життя, але дарує їй альтернативну кінцівку. Цікаво, що з цього тексту дізнаємося про те, як Франко переслідував (сталкерив) жінку, яка йому сподобалася.
Загалом твори написані дуже гарно, і Франко недарма є однією з ключових постатей в українській літературі. Його мова насичена цікавими словами, а зображення Львова як багатонаціонального міста, де люди спілкуються трьома мовами та подорожують поїздом до Відня, викликає захоплення.
June 26, 2025
Mind-blowing:)
February 24, 2025
Чудове знайомство з нехрестоматійним Франком. Ще з передмови дивувалась його профеміністичним та прогресивним поглядам. З такого боку я його ніколи не знала, та й взагалі не знала толком ні з якого боку, крім того шаблонного, який нам показують в шкільній програмі.
Перші два твори - "Для домашнього огнища" і "Маніпулянтка" - були найцікавішими для мене. "Для домашнього огнища" дуже емоційний, динамічний, гостросюжетний, тримав в напрузі й вразив кінцівкою. А деякі діалоги з "Маніпулянтки" на тему емансипації я цілком можу собі уявити і сьогодні. Один з них прям точно траплявся в мене в житті, 130 років після написання повісті.
Інші твори вразили менше, але вони все одно чудові. Вони (крім "На склоні віку") поєднані темою такого кохання, шо раз на когось подивишся - і вже вмерти за них готовий, це мені зовсім неблизьке, хоч воно і є маркером свого часу.
Завдяки цій збірці, точно буду продовжувати знайомитись з творчістю Франка.
Перші два твори - "Для домашнього огнища" і "Маніпулянтка" - були найцікавішими для мене. "Для домашнього огнища" дуже емоційний, динамічний, гостросюжетний, тримав в напрузі й вразив кінцівкою. А деякі діалоги з "Маніпулянтки" на тему емансипації я цілком можу собі уявити і сьогодні. Один з них прям точно траплявся в мене в житті, 130 років після написання повісті.
Інші твори вразили менше, але вони все одно чудові. Вони (крім "На склоні віку") поєднані темою такого кохання, шо раз на когось подивишся - і вже вмерти за них готовий, це мені зовсім неблизьке, хоч воно і є маркером свого часу.
Завдяки цій збірці, точно буду продовжувати знайомитись з творчістю Франка.
April 29, 2025
2.5 округлене вгору. поставила б більше, якби "місією" цієї книжки не було показати Франка-фемініста.
у передмові декілька разів зазначається, що Франко не був цілком вільний від упереджень і що героїні в цих творах зовсім не ідеальні феміністки, але навіть з цими попередженнями я не розумію, як ці твори мали проілюструвати Франка-емансипатора. просто бо жінки в них не "меблі"? напевне я давно не читала творів тієї епохи, але це мене не вразило. а героїні все ж таки виявились або жертвами чоловіків, або робили чоловіків жертвами. а як же Целя, скажете Ви. а Целя написана на основі реальної особи, до якої, як написано в передмові, Франко підкатував, а вона відмовила. тому добре, що в кінці у неї все вийшло, але феміністичний посил нівелюється постійною увагою до її водночас реального і видуманого тіла.
як на мене, краще б зібрали не художню прозу Франка на тему емансипації - судячи з передмови, в них його посил простежувався краще..
у передмові декілька разів зазначається, що Франко не був цілком вільний від упереджень і що героїні в цих творах зовсім не ідеальні феміністки, але навіть з цими попередженнями я не розумію, як ці твори мали проілюструвати Франка-емансипатора. просто бо жінки в них не "меблі"? напевне я давно не читала творів тієї епохи, але це мене не вразило. а героїні все ж таки виявились або жертвами чоловіків, або робили чоловіків жертвами. а як же Целя, скажете Ви. а Целя написана на основі реальної особи, до якої, як написано в передмові, Франко підкатував, а вона відмовила. тому добре, що в кінці у неї все вийшло, але феміністичний посил нівелюється постійною увагою до її водночас реального і видуманого тіла.
як на мене, краще б зібрали не художню прозу Франка на тему емансипації - судячи з передмови, в них його посил простежувався краще..
September 22, 2025
Це топ! Я по-новому відкрила для себе пана Франка й вражена його "профеміністичною" прозою, а вона є доволі прогресивною як на ті роки. Окремої уваги також заслуговує мова написання - вона такааа колоритна 😍
December 21, 2025
Якби мені довелося підібрати одне слово, яке найточніше передає суть цієї збірки, я б обрала слово жінка. Не як узагальнений образ і не як символ, а як саму суть. У Франка жінка поєднує силу й уразливість, емоційність і гру, втому від життя та внутрішню повноту. У семи творах “Маніпулянтки” письменник уважно вдивляється в жіночу душу, дозволяючи читачеві побачити її не лише крізь призму свого часу, а й упізнати риси, знайомі й сьогодні.
З усіма оповіданнями цієї збірки я знайомилася вперше, і деякі з них мені ��собливо сподобалися. Найсильніше відгукнулися роман “Біля домашнього огнища” та новела “Сойчине крило”. У цих текстах з’являються жінки з міцним внутрішнім стрижнем, здатні прагнути жити, любити та вірити, навіть коли обставини не стають на їхній бік. Водночас Франко не дарує своїм героїням легких розв’язок, тому не всі їхні бажання знаходять шлях до здійснення.
“Маніпулянтка” стала для мене збіркою не стільки про вчинки, скільки про внутрішні стани. Про жінок, у яких завжди є щось приховане та недомовлене, про жінок, які мають той стрижень, який допомагає їм вистояти у світі незалежно від епохи.
З усіма оповіданнями цієї збірки я знайомилася вперше, і деякі з них мені ��собливо сподобалися. Найсильніше відгукнулися роман “Біля домашнього огнища” та новела “Сойчине крило”. У цих текстах з’являються жінки з міцним внутрішнім стрижнем, здатні прагнути жити, любити та вірити, навіть коли обставини не стають на їхній бік. Водночас Франко не дарує своїм героїням легких розв’язок, тому не всі їхні бажання знаходять шлях до здійснення.
“Маніпулянтка” стала для мене збіркою не стільки про вчинки, скільки про внутрішні стани. Про жінок, у яких завжди є щось приховане та недомовлене, про жінок, які мають той стрижень, який допомагає їм вистояти у світі незалежно від епохи.
July 14, 2024
Відкрив для себе Івана Франко з нової сторони. Цікавий досвід. Зовсім не те, що очікував зі спогадів шкільної літератури. І це мені сподобалось!
March 28, 2025
Хороша збірка, хоча не все сподобалося 😚
October 19, 2025
" Абсолютної правди ніхто в жменю не вхопив."
November 9, 2025
Франко - наше все, як то кажуть. раджу читати зі словничком, повільно і вдумливо, бо тут багато, з приводу чого треба пороздумувати
November 10, 2025
Чудова збірка, щоб познайомитися з Франком. Адже «Маніпулянтка» та «Для домашнього вогнища» піднімають важливу тему прав жінок та емансипації. Подобається, що можна подивитися на міський побут Галичини 19го століття. Загалом, твори дуже яскраві, їх персонажі запам’ятовуються надовго.
May 20, 2025
На одному диханні прочитала.. неймовірний Франко! Чому цих творів не було у нас в шкільній програмі? Бачила, що це вже змінили, на щастя.
Для домашнього огнища і Сойчине крило- найбільше полюбилися.
Для домашнього огнища і Сойчине крило- найбільше полюбилися.
March 27, 2025
досить непогана збірка, але із усіх творів мені сподобалось лише три :( також, досить складно йшла, тому що стиль дійсно відрізняється від сучасного! overall, твори чудові!!
December 28, 2024
Це не книжка, це – зефір :)
Оформлення дуже привертає увагу і вдало (хоча у стереотипний спосіб) натякає на феміністичне спрямування текстів. Усі предмети на обкладинці та боковому обрізі мають причини там бути, але найважливішими, по-моєму, там є ножички, які викликають різні асоціації (місткі в феміністичному зрізі: гігієна, манікюр, кроїння/шиття, маленька таємна зброя, самозахист, розділення), але насправді зринають ледь не в кожному тексті як «ключ» до конвертів з листами, які часто стають точкою неповернення у сюжеті.
Попри приємні враження від зефірковості видання скажу, що була засмучена мовою, яка пройшла обшліфування сучасною орфографією. Коли я ще цього не виявила, в мене склалося враження, що відстань від нас до Франка у понад 100 років саме в цих текстах ледь чи не вивітрюється в порівнянні з канонічними його текстами. Але у потребі відшукати котрусь з львівських адрес, згаданих у тексті, я натрапила на франковий оригінал і була дуже розчарована дізнатися, що текст насправді виглядав геть по-іншому (наприклад, з використанням ї для позначення сильно пом'якшеного і).
Якщо ж переходити до автора, то варто сказати, що це зовсім інший, невпізнаваний неканонічний Франко. Дуже живий Франко, значно ближчий людині XXI століття, ніж, наприклад, Франко-автор-Захара-Беркута. Цей Франко звертається до тем, які розуміє як жіночу емансипацію (у свій, дещо своєрідний, спосіб) і які йому підкидає час – чо́му він не може пручатися і береться досліджувати їх самостійно. Виходить, звісно, значно поверховіше, ніж у сучасних йому письменниць, оскільки навіть попри бажання показати проблеми жіноцтва (залежність від шлюбу/батьків, суспільного осуду, відсутність свободи бажань, несамостійність) для Франка залишається непосильним здобуття жіночої оптики. Розповідь, яка висвітлює нібито бачення жінки, все одно рано чи пізно в тексті отримує чоловічу інтерпретацію/голос («Для домашнього огнища», «Сойчине крило», «Батьківщина») або доповнюється чоловічою розповіддю, яка виявляється врешті останньою інстанцією. Тобто навіть попри спроби Франка залізти у свідомість жінок, він зраджує себе навіть в самому полотні тексту.
Крім цього, всі жінки у Франка трішки гіпертрофовані і ніби оточені серпанком Фройдової істерії. Але це й не дивно, адже Франко та Фройд – сучасники, Фройд живе та працює у Франковій столиці – Відні, де останній з наукових, політичних та особистих причин буває дуже часто. Вочевидь, що відгомін наукових відкриттів про істерію доходив і до нього. Бо як інакше пояснити ці загострені почуття та часто фатальні вчинки героїнь Франка (3 жіночі самогубства на книжку!)? Не знаю, можливо, франкова генерація мислила та відчувала по-іншому, але все ж чоловіки значно поміркованіші (ні дуель, ні зрада рідного дому, які, на перший погляд, можуть здатися імпульсивними в сюжеті вчинками, не обертаються врешті-решт чимось фатально-незворотним для героїв-чоловіків).
Одним реченням, але не можу не сказати, що в цих текстах мулько проступає антисемітизм Франка (або ж загальногалицький чи загальноімперський) – і це дуже сумно, оглядаючись назад чи то пак – вперед.
Якщо ж говорити про ці тексти як про художні, то у Франка чітко простежуються формалістські прагнення зберегти сюжетну напруженість (що йому аж надто добре вдається: всі історії читаються на одному диханні) з закономірними формалістськими втратами – втратою завершеності чи органічності характерів, правдоподібності кульмінацій конфліктів.
Окремої згадки заслуговує «Маніпулянтка». Цікаво, що Франко отак злегка нахабно переписує історію власного невзаємного кохання, де дівчина його мрій не виходить заміж, як було насправді, а хвацько виводить на чисту воду негідні наміри свого залицяльника і гордо залишає його ні з чим (як цього, вочевидь, хотілося б «рудому газетяреві»). Примітно також, що Франко зобразив Целіну дуже красивою, але все ж інтелектуально вона йому не рівня («...Целя була не дуже-то пильна читателька книжок...»). І якщо вже твір є твором і, як ми тепер засвоїли, будь-який збіг з реальними особами випадковий, то Франко не нехтує зробити вигадану Целіну молодшою на 2 роки за справжню. Ну і як змовчати про те, що Франко був не тільки каменярем, а й справжнім сталкером! Чекати людину біля роботи, тинятися під вікнами її дому, йти в слід на вулицях, відвідувати на робочому місці, писати листи з пропозиціями одруження, передавати листи через оточення, вивідувати біографічні дані та інформацію про всіх рідних!..
Отож. В підсумку дуже цікава лектура. Одноразова, але точно цікава. Особливо для львівʼян, бо місто постає живим і впізнаваним. І це точно не Франко, до якого ви звикли.
Оформлення дуже привертає увагу і вдало (хоча у стереотипний спосіб) натякає на феміністичне спрямування текстів. Усі предмети на обкладинці та боковому обрізі мають причини там бути, але найважливішими, по-моєму, там є ножички, які викликають різні асоціації (місткі в феміністичному зрізі: гігієна, манікюр, кроїння/шиття, маленька таємна зброя, самозахист, розділення), але насправді зринають ледь не в кожному тексті як «ключ» до конвертів з листами, які часто стають точкою неповернення у сюжеті.
Попри приємні враження від зефірковості видання скажу, що була засмучена мовою, яка пройшла обшліфування сучасною орфографією. Коли я ще цього не виявила, в мене склалося враження, що відстань від нас до Франка у понад 100 років саме в цих текстах ледь чи не вивітрюється в порівнянні з канонічними його текстами. Але у потребі відшукати котрусь з львівських адрес, згаданих у тексті, я натрапила на франковий оригінал і була дуже розчарована дізнатися, що текст насправді виглядав геть по-іншому (наприклад, з використанням ї для позначення сильно пом'якшеного і).
Якщо ж переходити до автора, то варто сказати, що це зовсім інший, невпізнаваний неканонічний Франко. Дуже живий Франко, значно ближчий людині XXI століття, ніж, наприклад, Франко-автор-Захара-Беркута. Цей Франко звертається до тем, які розуміє як жіночу емансипацію (у свій, дещо своєрідний, спосіб) і які йому підкидає час – чо́му він не може пручатися і береться досліджувати їх самостійно. Виходить, звісно, значно поверховіше, ніж у сучасних йому письменниць, оскільки навіть попри бажання показати проблеми жіноцтва (залежність від шлюбу/батьків, суспільного осуду, відсутність свободи бажань, несамостійність) для Франка залишається непосильним здобуття жіночої оптики. Розповідь, яка висвітлює нібито бачення жінки, все одно рано чи пізно в тексті отримує чоловічу інтерпретацію/голос («Для домашнього огнища», «Сойчине крило», «Батьківщина») або доповнюється чоловічою розповіддю, яка виявляється врешті останньою інстанцією. Тобто навіть попри спроби Франка залізти у свідомість жінок, він зраджує себе навіть в самому полотні тексту.
Крім цього, всі жінки у Франка трішки гіпертрофовані і ніби оточені серпанком Фройдової істерії. Але це й не дивно, адже Франко та Фройд – сучасники, Фройд живе та працює у Франковій столиці – Відні, де останній з наукових, політичних та особистих причин буває дуже часто. Вочевидь, що відгомін наукових відкриттів про істерію доходив і до нього. Бо як інакше пояснити ці загострені почуття та часто фатальні вчинки героїнь Франка (3 жіночі самогубства на книжку!)? Не знаю, можливо, франкова генерація мислила та відчувала по-іншому, але все ж чоловіки значно поміркованіші (ні дуель, ні зрада рідного дому, які, на перший погляд, можуть здатися імпульсивними в сюжеті вчинками, не обертаються врешті-решт чимось фатально-незворотним для героїв-чоловіків).
Одним реченням, але не можу не сказати, що в цих текстах мулько проступає антисемітизм Франка (або ж загальногалицький чи загальноімперський) – і це дуже сумно, оглядаючись назад чи то пак – вперед.
Якщо ж говорити про ці тексти як про художні, то у Франка чітко простежуються формалістські прагнення зберегти сюжетну напруженість (що йому аж надто добре вдається: всі історії читаються на одному диханні) з закономірними формалістськими втратами – втратою завершеності чи органічності характерів, правдоподібності кульмінацій конфліктів.
Окремої згадки заслуговує «Маніпулянтка». Цікаво, що Франко отак злегка нахабно переписує історію власного невзаємного кохання, де дівчина його мрій не виходить заміж, як було насправді, а хвацько виводить на чисту воду негідні наміри свого залицяльника і гордо залишає його ні з чим (як цього, вочевидь, хотілося б «рудому газетяреві»). Примітно також, що Франко зобразив Целіну дуже красивою, але все ж інтелектуально вона йому не рівня («...Целя була не дуже-то пильна читателька книжок...»). І якщо вже твір є твором і, як ми тепер засвоїли, будь-який збіг з реальними особами випадковий, то Франко не нехтує зробити вигадану Целіну молодшою на 2 роки за справжню. Ну і як змовчати про те, що Франко був не тільки каменярем, а й справжнім сталкером! Чекати людину біля роботи, тинятися під вікнами її дому, йти в слід на вулицях, відвідувати на робочому місці, писати листи з пропозиціями одруження, передавати листи через оточення, вивідувати біографічні дані та інформацію про всіх рідних!..
Отож. В підсумку дуже цікава лектура. Одноразова, але точно цікава. Особливо для львівʼян, бо місто постає живим і впізнаваним. І це точно не Франко, до якого ви звикли.
November 16, 2025
Це збірка творів Франка про жінок. Узагальнювати складно, тому кілька слів про кожен текст.
📚 Для домашнього огнища
Чоловік-військовий повертається з п’ятирічної відсутності і бачить, що дружина, яку він залишав у бідності із двома немовлятами, живе заможно. Він нього відвертаються знайомі і він відчуває, що жінка зробила щось недобре, але не знає що. Класний текст для книжкових клубів, є про що поговорити. Чи мала право героїня вчиняти злочини, щоб порятуватись від злиднів? Чи може засуджувати її чоловік, який сам не забезпечив дітей? Єдине що, як на мене трохи забагато міркувань і описів. Краще читати це оповідання останнім, коли звикнеш до стилю.
📚 Маніпулянтка
Героїня працює маніпулянткою на пошті. У неї є знайомий, який спершу грубий з нею, нібито у нього є наречена і їй не варто мати на нього види. Але пізніше починає залицятися, багато говорить про те, що їй варто кинути роботу, що це нежіноча справа, робить пропозицію... На щастя, героїня вчасно знаходить лист, який показує справжню морду цього чоловіка. Одне з улюблених оповідань у збірці.
📚 Батьківщина
Ліричний герой згадує друга молодості, який шалено любив своє село, свою батьківщину, а потім раптово продав усе ��адля безцінь і зник. Через десять років вони зустрічаються, і друг розповідає про своє божевільне кохання, яке зруйнувало все його життя, але яке він так і не зміг відпустити. Така неочікувана, яскрава історія.
📚 Сойчине крило
Моя улюблена новела у цій збірці. Герой у новорічну ніч отримує листа від жінки, яку колись кохав і яка тоді його покинула. Вона розповідає, якими були для неї ці роки: її обманювали, примушували до злочинів, програвали в карти, вона поневірялася світом. Читаючи листа, герой злиться, іронізує, сперечається і зрештою переосмислює минуле.
📚 Неначе сон
Епізод із життя молодої селянки, яка має позашлюбний зв’язок і дивну підтримку свекрухи. Для мене найменш зрозуміла новела, але поетична, стилістично дуже гарна.
📚 На склоні віку
Двоє старих парубків і стара панна у передвечір Нового року обговорюють XIX століття, що якраз минає. Зовсім інакша атмосфера, ніж загалом у збірці. Важкуватий текст, місцями цікавий, але не зачепив.
📚 Чи вдуріла
Коротка сценка: молода повія просить клієнта про невелику послугу, розповідає про втрату матері й своє падіння, бажання хоч на кілька хвилин стати "чесною жінкою". Він реагує зневажливо. Дуже яскравий, емоційний текст.
📚 Для домашнього огнища
Чоловік-військовий повертається з п’ятирічної відсутності і бачить, що дружина, яку він залишав у бідності із двома немовлятами, живе заможно. Він нього відвертаються знайомі і він відчуває, що жінка зробила щось недобре, але не знає що. Класний текст для книжкових клубів, є про що поговорити. Чи мала право героїня вчиняти злочини, щоб порятуватись від злиднів? Чи може засуджувати її чоловік, який сам не забезпечив дітей? Єдине що, як на мене трохи забагато міркувань і описів. Краще читати це оповідання останнім, коли звикнеш до стилю.
📚 Маніпулянтка
Героїня працює маніпулянткою на пошті. У неї є знайомий, який спершу грубий з нею, нібито у нього є наречена і їй не варто мати на нього види. Але пізніше починає залицятися, багато говорить про те, що їй варто кинути роботу, що це нежіноча справа, робить пропозицію... На щастя, героїня вчасно знаходить лист, який показує справжню морду цього чоловіка. Одне з улюблених оповідань у збірці.
📚 Батьківщина
Ліричний герой згадує друга молодості, який шалено любив своє село, свою батьківщину, а потім раптово продав усе ��адля безцінь і зник. Через десять років вони зустрічаються, і друг розповідає про своє божевільне кохання, яке зруйнувало все його життя, але яке він так і не зміг відпустити. Така неочікувана, яскрава історія.
📚 Сойчине крило
Моя улюблена новела у цій збірці. Герой у новорічну ніч отримує листа від жінки, яку колись кохав і яка тоді його покинула. Вона розповідає, якими були для неї ці роки: її обманювали, примушували до злочинів, програвали в карти, вона поневірялася світом. Читаючи листа, герой злиться, іронізує, сперечається і зрештою переосмислює минуле.
📚 Неначе сон
Епізод із життя молодої селянки, яка має позашлюбний зв’язок і дивну підтримку свекрухи. Для мене найменш зрозуміла новела, але поетична, стилістично дуже гарна.
📚 На склоні віку
Двоє старих парубків і стара панна у передвечір Нового року обговорюють XIX століття, що якраз минає. Зовсім інакша атмосфера, ніж загалом у збірці. Важкуватий текст, місцями цікавий, але не зачепив.
📚 Чи вдуріла
Коротка сценка: молода повія просить клієнта про невелику послугу, розповідає про втрату матері й своє падіння, бажання хоч на кілька хвилин стати "чесною жінкою". Він реагує зневажливо. Дуже яскравий, емоційний текст.
April 23, 2024
На склоні віку.
Два старих друга обговорюють що важливого відбулося в їх столітті. Чи почалася еманципация , чи закінчилася.
"Іляріон. Головною підвалиною полїтичної еманципациї народнїх мас я вважаю — коли позволите се назвати так — три
загальники: загальну осьвіту, загальний військовий обовязок і загальне голосованє."
"Іляріон. Поперед усего завважу, що ти мабуть хибно зрозумів слово „еманципация“ і думаєш, що я так звану жіночу еманципацию вважаю найбільше характерною появою XIX віку. Нї, друже, таким тїснозорим ти не мусиш уважати мене. А ось поглянь на історію XIX в. з усїх найважнїйших точок: із социяльно-економічної, полїтичної, національної, глянь на розвій науки, лїтератури і штуки, то що побачиш? Позволь, що троха допоможу твоїй памяти. Еманципация селян на континентї, розпочата при кінцї XVIII в. у Франциї, робить ся в XIX в. капітальним питанєм перестрою європейської суспільности; доконує ся ступінь за ступнем: 1809, 1848, 1861. Признай, що се факт величезний. А рівночасно починає ся і йде також ступінь за ступнем друга велика еманципация: робітницького стану з під всевлади капіталїзму. Імена Оуна, Фуріє, Люі Бляна, Ляссаля, Бебеля, Лїбкнехта, Фольмара, Дефюіссо, Генрі Джорджа, Бориса, і Гіндмена, Адлєра і соток иньших аґітаторів, орґанїзаторів та борцїв за права робітницького стану — чиж не дають вони визначної марки XIX вікови?"
"
Евфрозина. Історія ХІХ-го віку показує щось зовсїм инакше. Еманципация мужчини позволила йому виеманципувати ся й від жінки, здеґрадувала жінку на становище мебля, шільду або Вертгаймової каси. Говорю про ту верству, що найхарактернїйша для XIX в., про середню, капіталїстичну, промислову, бюрократичну. В тій верстві породились змаганя до так званої жіночої еманципациї — чому? Бо становище жінки було нарушене, рівновага того житя, в якім вона жила доси, була звихнена. Бо мужчина виеманцинував ся від жінки і вона почула себе зайвою."
"Евфрозина. А коли такий пан у трицятім, трицять пятім або сороковім роцї женить ся, то чого він шукає в жінцї? Або грошей, віна, для своїх промислових, біржевих чи яких там спекуляций, або краси — щоб мати парадний шільд, або коннексий та протекций. Жінка сама собою, її душа, розум, чуте — все се не входить в рахунок, і в подружю не находить заспокоєна. Отсе єсть головне жерело фемінїстичного руху. Жінка середньої верстви побачила себе зайвою в житю; забажала знайти собі місце, знайти занятє обік мужчини. Їй не стілько хочеть ся зарібку — фемінїстки звичайно мають сяк-так забезпечене істнованє, — як радше заповненя тої порожнечи і безцїльности жптя, на яку засудила їх еманципация мужчин. І замісь бути помічницею мужчинї в його еманципацийній боротьбі, інтелїґентна жінка робить ся його конкуренткою, подекуди навіть його ворогом, і замісь помагати справі загального поступу, спинює її, вносячи в поступовий рух непотрібне замішаннє та усобицю."
"
Евфрозина. А з твого боку не дуже то гарно пригадувати менї се. А паву Зенонови мушу ще сказати, що я зовсїм не ворог жіночого змаганя до рівної з мужчинами осьвіти і науки і працї. Тілько той жіночий сепаратизм, до якого доходить змаганє сучасних інтелїґентних жінок, видаєть ся менї явищем ненормальним і для справи поступу зовсїм непожиточним. В мужчинї і жінцї сотворила природа не дві раси, не дві окремі нациї, а дві части одної цїлости. От тим то змаганє винайти для жінок якусь самостійність, якусь стежку окрему від мужчин — глупе і неприродне. Те, що ми бачили в XIX віцї, повинно вести нас зовсїм у противний бік: треба вчити жінок і мужчин спільного житя, спільної працї, товаришованя і співдїланя й по за сферою полових відносин."
------
Маніпулянтка
Розповідь починається зі спальні Целі. Вона сирота. Дід влаштував її працювати на пошту. Додатково мала підробіток викладаючи фортепяно та французьку мову. Коли дід помер, переїхала жити до приятеля діда - пана Темницького, 68 років, мав дружину 73 років, глуху . Мав сина - лікаря. Виглядав дуже молодо для своїх літ. Любив жартувати.
Син - знав собі ціну. Не любив жартів. Десь біля 30 років. Нудний. Придумав заручення щоб підоеститися до Целі.
Її подруга Ольга покінчила з собою через вагітність не у шлюбі
У Целю був закоханий молодий чоловік Сесіон Столокоса. Пані Грозицька вдова, 45 років, мали 3 малих дітей . Підозрювала що пан доктор хоче від Целі, але не хотіла попереджувати, чекала що Целя чкінчить як Ольга.
Але Целя розумна дівчина, яка не піддалася на умовний бути коханкою. Переїхала жити до мами Ольги.
Рамено- плечо
випозича́льня заклад, у якому дають речі на прокат (м, ср, ст): На столику лежала до половини прочитана книжка, перед тижнем узята з випозичальні (Франко)
Маніпуля́нтка:
-- дрібна службовка, канцеляристка [39]
-- жінка-службовець [18]
-- жінка-службовець; сортувальниця на пошті
Хибив-трафив-
-----
Для домашнього огнища
Пані Анєля Ангаровичева, солом'яна вдова, дружина капитан Антона Ангаровича, виросла в багатій родині, звикла до розкошів. По одруженню її статки стали мізерними, з народженням дітей і від'їздом чоловіка на службу до Боснії на 5 років , зовсім не вистачало грошей на прожиття. Мусила віднайти шляхи до збагачення. Продавала галицьких дівчат до гаремів в інші країни. Була в долі з подругою Юлією в утриманні будинку для задоволення. Її чоловік повернувшись стикається з правдою про свою дружину, від декілька днів бороться з собою то він вірить дружині, то друзям, то він розуміє що це є правда, то ....
Франко використовував слова і вирази з різних мов. Його українська мова чарівна, хоча деякі слова я майже не чую зараз.
Варто прочитати .
-----
Батьківщина
Опанас Моримуха один з головних героїв. Один син, при багатих батьків , мав скупого батька, який ще клянчив гроші у сина.
Опанас називав батька - батьківщина, а матір - материною. В селі називали батька Опанаса -Каганцем. Батько послав його з села до школи до Львову. По закінченні школи він почав вчитися на духівництво, але перейшов на філософію. Через деякий час батьки помирають , і Опанас, який безможно любив свою батьківщину, продав землі і дім батька задарма.
Шляхи Опанаса та оповідача розходяться на багато років. Через деякий час, їде оповідач через гори, через мале село. Треба ночувати, відправляють до чколи. Навчителем там був Опанас. Опанас повідав свою історію, що спонукало його покинути Львів. Про те як він заради Киценьки не побачив перед смертю своїх батьків. Все своє життя Опанас любив Киценьку, а вона погравшись з ним, втікла, але помирати приїхала до нього.
Киценька, жінка яка знала собі ціну, могла крутити чоловіками як їй того потрібно було.
Племінники- вуйчаники та тітчаники
-----
Слйчине Крило
Я вчилася в школі в 90 їх роках. Уроки Української літератури тоді були здебільшого нудними, не для нашого віку насиченими творами.
Ця збірка вразила мене, жінки зображені не тільки як бідні , поневолення дружини. Але я як жінки які беруть в свої руки життя, щоб допомогти родині вижити, які здатні за себе постояти. А деколи жінки роблять не вірний вибір. Єдине що ріже око, то те як Франко не любить євреїв ... Більшість оповідей містять негативні згадування про поганих ж@в. Багато його творів мають опис Львова, я ніколи там не була, то моя мрія колись побувати там. Ці описи дуже підживити мою мрію.
Два старих друга обговорюють що важливого відбулося в їх столітті. Чи почалася еманципация , чи закінчилася.
"Іляріон. Головною підвалиною полїтичної еманципациї народнїх мас я вважаю — коли позволите се назвати так — три
загальники: загальну осьвіту, загальний військовий обовязок і загальне голосованє."
"Іляріон. Поперед усего завважу, що ти мабуть хибно зрозумів слово „еманципация“ і думаєш, що я так звану жіночу еманципацию вважаю найбільше характерною появою XIX віку. Нї, друже, таким тїснозорим ти не мусиш уважати мене. А ось поглянь на історію XIX в. з усїх найважнїйших точок: із социяльно-економічної, полїтичної, національної, глянь на розвій науки, лїтератури і штуки, то що побачиш? Позволь, що троха допоможу твоїй памяти. Еманципация селян на континентї, розпочата при кінцї XVIII в. у Франциї, робить ся в XIX в. капітальним питанєм перестрою європейської суспільности; доконує ся ступінь за ступнем: 1809, 1848, 1861. Признай, що се факт величезний. А рівночасно починає ся і йде також ступінь за ступнем друга велика еманципация: робітницького стану з під всевлади капіталїзму. Імена Оуна, Фуріє, Люі Бляна, Ляссаля, Бебеля, Лїбкнехта, Фольмара, Дефюіссо, Генрі Джорджа, Бориса, і Гіндмена, Адлєра і соток иньших аґітаторів, орґанїзаторів та борцїв за права робітницького стану — чиж не дають вони визначної марки XIX вікови?"
"
Евфрозина. Історія ХІХ-го віку показує щось зовсїм инакше. Еманципация мужчини позволила йому виеманципувати ся й від жінки, здеґрадувала жінку на становище мебля, шільду або Вертгаймової каси. Говорю про ту верству, що найхарактернїйша для XIX в., про середню, капіталїстичну, промислову, бюрократичну. В тій верстві породились змаганя до так званої жіночої еманципациї — чому? Бо становище жінки було нарушене, рівновага того житя, в якім вона жила доси, була звихнена. Бо мужчина виеманцинував ся від жінки і вона почула себе зайвою."
"Евфрозина. А коли такий пан у трицятім, трицять пятім або сороковім роцї женить ся, то чого він шукає в жінцї? Або грошей, віна, для своїх промислових, біржевих чи яких там спекуляций, або краси — щоб мати парадний шільд, або коннексий та протекций. Жінка сама собою, її душа, розум, чуте — все се не входить в рахунок, і в подружю не находить заспокоєна. Отсе єсть головне жерело фемінїстичного руху. Жінка середньої верстви побачила себе зайвою в житю; забажала знайти собі місце, знайти занятє обік мужчини. Їй не стілько хочеть ся зарібку — фемінїстки звичайно мають сяк-так забезпечене істнованє, — як радше заповненя тої порожнечи і безцїльности жптя, на яку засудила їх еманципация мужчин. І замісь бути помічницею мужчинї в його еманципацийній боротьбі, інтелїґентна жінка робить ся його конкуренткою, подекуди навіть його ворогом, і замісь помагати справі загального поступу, спинює її, вносячи в поступовий рух непотрібне замішаннє та усобицю."
"
Евфрозина. А з твого боку не дуже то гарно пригадувати менї се. А паву Зенонови мушу ще сказати, що я зовсїм не ворог жіночого змаганя до рівної з мужчинами осьвіти і науки і працї. Тілько той жіночий сепаратизм, до якого доходить змаганє сучасних інтелїґентних жінок, видаєть ся менї явищем ненормальним і для справи поступу зовсїм непожиточним. В мужчинї і жінцї сотворила природа не дві раси, не дві окремі нациї, а дві части одної цїлости. От тим то змаганє винайти для жінок якусь самостійність, якусь стежку окрему від мужчин — глупе і неприродне. Те, що ми бачили в XIX віцї, повинно вести нас зовсїм у противний бік: треба вчити жінок і мужчин спільного житя, спільної працї, товаришованя і співдїланя й по за сферою полових відносин."
------
Маніпулянтка
Розповідь починається зі спальні Целі. Вона сирота. Дід влаштував її працювати на пошту. Додатково мала підробіток викладаючи фортепяно та французьку мову. Коли дід помер, переїхала жити до приятеля діда - пана Темницького, 68 років, мав дружину 73 років, глуху . Мав сина - лікаря. Виглядав дуже молодо для своїх літ. Любив жартувати.
Син - знав собі ціну. Не любив жартів. Десь біля 30 років. Нудний. Придумав заручення щоб підоеститися до Целі.
Її подруга Ольга покінчила з собою через вагітність не у шлюбі
У Целю був закоханий молодий чоловік Сесіон Столокоса. Пані Грозицька вдова, 45 років, мали 3 малих дітей . Підозрювала що пан доктор хоче від Целі, але не хотіла попереджувати, чекала що Целя чкінчить як Ольга.
Але Целя розумна дівчина, яка не піддалася на умовний бути коханкою. Переїхала жити до мами Ольги.
Рамено- плечо
випозича́льня заклад, у якому дають речі на прокат (м, ср, ст): На столику лежала до половини прочитана книжка, перед тижнем узята з випозичальні (Франко)
Маніпуля́нтка:
-- дрібна службовка, канцеляристка [39]
-- жінка-службовець [18]
-- жінка-службовець; сортувальниця на пошті
Хибив-трафив-
-----
Для домашнього огнища
Пані Анєля Ангаровичева, солом'яна вдова, дружина капитан Антона Ангаровича, виросла в багатій родині, звикла до розкошів. По одруженню її статки стали мізерними, з народженням дітей і від'їздом чоловіка на службу до Боснії на 5 років , зовсім не вистачало грошей на прожиття. Мусила віднайти шляхи до збагачення. Продавала галицьких дівчат до гаремів в інші країни. Була в долі з подругою Юлією в утриманні будинку для задоволення. Її чоловік повернувшись стикається з правдою про свою дружину, від декілька днів бороться з собою то він вірить дружині, то друзям, то він розуміє що це є правда, то ....
Франко використовував слова і вирази з різних мов. Його українська мова чарівна, хоча деякі слова я майже не чую зараз.
Варто прочитати .
-----
Батьківщина
Опанас Моримуха один з головних героїв. Один син, при багатих батьків , мав скупого батька, який ще клянчив гроші у сина.
Опанас називав батька - батьківщина, а матір - материною. В селі називали батька Опанаса -Каганцем. Батько послав його з села до школи до Львову. По закінченні школи він почав вчитися на духівництво, але перейшов на філософію. Через деякий час батьки помирають , і Опанас, який безможно любив свою батьківщину, продав землі і дім батька задарма.
Шляхи Опанаса та оповідача розходяться на багато років. Через деякий час, їде оповідач через гори, через мале село. Треба ночувати, відправляють до чколи. Навчителем там був Опанас. Опанас повідав свою історію, що спонукало його покинути Львів. Про те як він заради Киценьки не побачив перед смертю своїх батьків. Все своє життя Опанас любив Киценьку, а вона погравшись з ним, втікла, але помирати приїхала до нього.
Киценька, жінка яка знала собі ціну, могла крутити чоловіками як їй того потрібно було.
Племінники- вуйчаники та тітчаники
-----
Слйчине Крило
Я вчилася в школі в 90 їх роках. Уроки Української літератури тоді були здебільшого нудними, не для нашого віку насиченими творами.
Ця збірка вразила мене, жінки зображені не тільки як бідні , поневолення дружини. Але я як жінки які беруть в свої руки життя, щоб допомогти родині вижити, які здатні за себе постояти. А деколи жінки роблять не вірний вибір. Єдине що ріже око, то те як Франко не любить євреїв ... Більшість оповідей містять негативні згадування про поганих ж@в. Багато його творів мають опис Львова, я ніколи там не була, то моя мрія колись побувати там. Ці описи дуже підживити мою мрію.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 7, 2025
На днях у нас була сьома зустріч книжкового клубу і для неї ми обрали заклад, де Іван Якович був частим гостем: Віденська кавʼярня. Атмосферне і дуже підходяще місце, щоб обговорити Маніпулянтку.
Книжка – розкішна. Тут декілька повістей, які обʼєднані жіночою темою, ідеями емансипації та, загалом, цим страшним словом фемінізм. Враховуючи рік випуску 1892, то просто жахаючим :)
Але водночас це сюжетно захоплюючі історії повні драматизму і пригод. Обурливо, що в шкільній програмі Франко – це лише поважний каменяр, а не іконічний автор, який може захопити з першої сторінки.
Сюжет на 10/10, прегарна мова, прогулянки вулицями личаківського району сторічної давності – все це просто прекрасно і анікрапельки не нудно.
Феміністичну складову можна довго обговорювати. Як на свій час, це були дуже прогресивні погляди і повороти сюжетів. Водночас героїні тут емоційно не дуже стабільні і на пʼять повістей у нас два(чи три?) самогубства, дві втечі в закат на зустріч сумнівним пригодам на противагу спокійному і стабільному життю. Але це все якщо оцінювати крізь призму сучасності...
А на межі XIX-ХХ століть Львів поринав у манію самогубств. Про це є навіть ціла книга «право на смерть» Дениса Мандзюка. І загалом часи, погляди та звичаї були інші: душевна драма призводила до дуелі, а не до візиту до психотерапевта чи хоча б душевної розмови з другом.
Словом, я дуже рада, що прочитала цю книгу.
І розважилась, і збагатилась, підсвітила собі Франка не лише як каменяра, а й як автора прецікавих, майже бульварних(без негативних конотацій) романів.
Наступного місяця читаємо альманах «Перший вінок», як продовження жіночої теми. Адже Франко був впливовим метром, і Вінок виходив за
його сприяння
Книжка – розкішна. Тут декілька повістей, які обʼєднані жіночою темою, ідеями емансипації та, загалом, цим страшним словом фемінізм. Враховуючи рік випуску 1892, то просто жахаючим :)
Але водночас це сюжетно захоплюючі історії повні драматизму і пригод. Обурливо, що в шкільній програмі Франко – це лише поважний каменяр, а не іконічний автор, який може захопити з першої сторінки.
Сюжет на 10/10, прегарна мова, прогулянки вулицями личаківського району сторічної давності – все це просто прекрасно і анікрапельки не нудно.
Феміністичну складову можна довго обговорювати. Як на свій час, це були дуже прогресивні погляди і повороти сюжетів. Водночас героїні тут емоційно не дуже стабільні і на пʼять повістей у нас два(чи три?) самогубства, дві втечі в закат на зустріч сумнівним пригодам на противагу спокійному і стабільному життю. Але це все якщо оцінювати крізь призму сучасності...
А на межі XIX-ХХ століть Львів поринав у манію самогубств. Про це є навіть ціла книга «право на смерть» Дениса Мандзюка. І загалом часи, погляди та звичаї були інші: душевна драма призводила до дуелі, а не до візиту до психотерапевта чи хоча б душевної розмови з другом.
Словом, я дуже рада, що прочитала цю книгу.
І розважилась, і збагатилась, підсвітила собі Франка не лише як каменяра, а й як автора прецікавих, майже бульварних(без негативних конотацій) романів.
Наступного місяця читаємо альманах «Перший вінок», як продовження жіночої теми. Адже Франко був впливовим метром, і Вінок виходив за
його сприяння
Displaying 1 - 30 of 52 reviews