What do you think?
Rate this book
Тіло, секс, шлюб: Історія інтимних стосунків в українських традиціях
Дівоча честь і розпусні вечорниці. Весілля й обряд «комори». Повсюдні заборони та сороміцькі пісні. Картина того, якими були інтимні стосунки українців, справляє двояке враження, якщо спиратися лише на народний фольклор. Як же все було насправді і як ми кохалися?
У своїй новій книжці етнологиня Ірина Ігнатенко розповідає історію інтимних стосунків в українських традиціях. Яких чоловіків і жінок українці вважали красивими та бажаними, як знайомилися й до яких засобів «зваблення» вдавалися? У що одягалися наші прапрабабусі та як календар релігійних свят впливав на розклад гігієнічних процедур і секс? Які обмеження на інтимні стосунки були навіть у шлюбі? Чому замовчували зради та як по розбитих горщиках визначали майбутню кількість дітей?
Від перших обіймів до першої шлюбної ночі, вагітності, пологів, хвороб і позашлюбних стосунків. Авторка описує тодішнє ставлення до власного тіла й тілесності, особливості весільних обрядів і контрацепції, пологи та заборони.
У своїй новій книжці етнологиня Ірина Ігнатенко розповідає історію інтимних стосунків в українських традиціях. Яких чоловіків і жінок українці вважали красивими та бажаними, як знайомилися й до яких засобів «зваблення» вдавалися? У що одягалися наші прапрабабусі та як календар релігійних свят впливав на розклад гігієнічних процедур і секс? Які обмеження на інтимні стосунки були навіть у шлюбі? Чому замовчували зради та як по розбитих горщиках визначали майбутню кількість дітей?
Від перших обіймів до першої шлюбної ночі, вагітності, пологів, хвороб і позашлюбних стосунків. Авторка описує тодішнє ставлення до власного тіла й тілесності, особливості весільних обрядів і контрацепції, пологи та заборони.
244 pages, Kindle Edition
Published July 12, 2023
45 people are currently reading
511 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 89 reviews
August 14, 2023
Будучи палкою поціновувачкою подкасту Ірини Ігнатенко "Як ми кохалися", купила книжку як тільки побачила і, нажаль, розчарувалася.
Почну з хорошого. Я очікувала, що буде багато повторень з подкасту, але окрім них були і нові теми та факти, про які не робилося випусків. Також в книзі є цитати з усних оповідей людей тих часів, що дуже цікаво, бо їхнє мовлення, мислення, побудова речень відрізняються від сучасних. Саме видання приємно тримати в руках, підібрані доречні ілюстрації з живопису та фотоархівів.
Продовжимо не дуже хорошим:
- Видавництво Віхола щось чуло про редакторську роботу? Редакторка там формально значиться, але слідів її роботи над книжкою я не побачила. Це при тому, що я не прискіплива читачка і на такі дрібнички як правило не звертаю уваги. Але тут неможливо було не помітити, що видання зроблено тяп-ляп. Кожна третя цитата з першоджерела повторюється по два-три рази, часто на сусідніх сторінках. Тобто постійно приходиться перечитували в тому числі дуже об'ємні цитати декілька разів, незрозуміло чому. Деякі вирази або прислів'я також повторюються зі сторінки на сторінку, що починає підбішувати вже на чверті книги. Зноски до списка літератури часто не відповідають вказаному в тексті, тобто в самому списку багато чого переплутано. Також кинулися в око декілька пунктуаційних одруківок. Коротше, це не редактура, а попросту халтура. Моє перше знайомство з Віхолою вийшло не дуже приємним.
- В роботі верстальщика теж було допущено як мінімум 4 помилки, які відволікають від сприйняття тексту.
- Кожна глава закінчується абзацом висновка, що починається з "Отже, ...". Самі глави не дуже довгі і читач не встигає ще забути, про що говорилося впродовж цього розділу. Тож нащо ця імітація шкільних підручників з повторенням вже сказаного іншими словами?
- Іноді мова, якою написаний текст, ставала настільки канцелярною, неживою (особливо у висновках), що здавалося ніби це писав ChatGPT, а не жива людина з приємним голосом, подкаст якої я із задоволенням слухаю.
- Післямова перенасичена реченнями, що закінчуються знаком оклику. Це нормально звучить при вимовлянні тексту, але у надруковану форматі читається екзальтовано.
- Доречніше було б назвати книгу "Історія інтимних стосунків в традиціях українського села", бо про міста і міську культуру там немає і слова, ніби їх не існувало, а всі українці жили виключно в селах.
- Нічого не сказано про проституцію, яка присутня була на теренах сучасної України рівно стільки ж як і в усіх європейських країнах. Про це написано декілька книжок і досліджень, з яких можна було би взяти інформацію і хоча б переказати для читачів.
- Тема про захворювання, що передаються статевим шляхом, не розкрита, хоча їй відведена ціла глава. Про сіфіліс маємо три абзаци узагальнюючих речень. Якщо вам цікаво, краще послухайте випуск Хвороба, яку не можна називати: скандальна епідемія сифілісу подкасту "Ой лишенько" - там зібрано більше інформації ніж в цій книзі.
Отже, в мене склалося враження, що книга видана нашвидкоруч, як з боку авторки, яка не встигла визначитися, наскільки академічним буде її текст, так і з боку видавництва, яке хіба що замовило обкладинку та й пустило в друк те, що їм прислали, без всякої редактури та коректури.
Почну з хорошого. Я очікувала, що буде багато повторень з подкасту, але окрім них були і нові теми та факти, про які не робилося випусків. Також в книзі є цитати з усних оповідей людей тих часів, що дуже цікаво, бо їхнє мовлення, мислення, побудова речень відрізняються від сучасних. Саме видання приємно тримати в руках, підібрані доречні ілюстрації з живопису та фотоархівів.
Продовжимо не дуже хорошим:
- Видавництво Віхола щось чуло про редакторську роботу? Редакторка там формально значиться, але слідів її роботи над книжкою я не побачила. Це при тому, що я не прискіплива читачка і на такі дрібнички як правило не звертаю уваги. Але тут неможливо було не помітити, що видання зроблено тяп-ляп. Кожна третя цитата з першоджерела повторюється по два-три рази, часто на сусідніх сторінках. Тобто постійно приходиться перечитували в тому числі дуже об'ємні цитати декілька разів, незрозуміло чому. Деякі вирази або прислів'я також повторюються зі сторінки на сторінку, що починає підбішувати вже на чверті книги. Зноски до списка літератури часто не відповідають вказаному в тексті, тобто в самому списку багато чого переплутано. Також кинулися в око декілька пунктуаційних одруківок. Коротше, це не редактура, а попросту халтура. Моє перше знайомство з Віхолою вийшло не дуже приємним.
- В роботі верстальщика теж було допущено як мінімум 4 помилки, які відволікають від сприйняття тексту.
- Кожна глава закінчується абзацом висновка, що починається з "Отже, ...". Самі глави не дуже довгі і читач не встигає ще забути, про що говорилося впродовж цього розділу. Тож нащо ця імітація шкільних підручників з повторенням вже сказаного іншими словами?
- Іноді мова, якою написаний текст, ставала настільки канцелярною, неживою (особливо у висновках), що здавалося ніби це писав ChatGPT, а не жива людина з приємним голосом, подкаст якої я із задоволенням слухаю.
- Післямова перенасичена реченнями, що закінчуються знаком оклику. Це нормально звучить при вимовлянні тексту, але у надруковану форматі читається екзальтовано.
- Доречніше було б назвати книгу "Історія інтимних стосунків в традиціях українського села", бо про міста і міську культуру там немає і слова, ніби їх не існувало, а всі українці жили виключно в селах.
- Нічого не сказано про проституцію, яка присутня була на теренах сучасної України рівно стільки ж як і в усіх європейських країнах. Про це написано декілька книжок і досліджень, з яких можна було би взяти інформацію і хоча б переказати для читачів.
- Тема про захворювання, що передаються статевим шляхом, не розкрита, хоча їй відведена ціла глава. Про сіфіліс маємо три абзаци узагальнюючих речень. Якщо вам цікаво, краще послухайте випуск Хвороба, яку не можна називати: скандальна епідемія сифілісу подкасту "Ой лишенько" - там зібрано більше інформації ніж в цій книзі.
Отже, в мене склалося враження, що книга видана нашвидкоруч, як з боку авторки, яка не встигла визначитися, наскільки академічним буде її текст, так і з боку видавництва, яке хіба що замовило обкладинку та й пустило в друк те, що їм прислали, без всякої редактури та коректури.
July 5, 2023
Яка хороша і важлива книжка.
Важлива, не тому що про секс, а тому що про українські традиції, обряди та звичаї в цій царині.
Пам.ятаю, коли була вагітною цікавилась забобонами в цій темі. Наприклад, як визначити стать чи які раніше були "тести на вагітність". І серед безлічі усього знайденого мене хвилювало те, що дійсно питомо українське, а що - ні. Бо цікаво, як раніше ставились до вагітної, якими забобони є притаманними нам, тощо.
В цій книжці це питання розкрито. І не лише це.
То ж, для мене ця книга була цінною, бо вона про українські традиції, і це цікаво.
Мене бентежило лише те, що авторка ледь не кожного розділу наголошувала, що "прямих свідчень мало". Мені було достатньо про це почути у вступі, а не нагадувати кожного розділу.
Ну і тут достатньо про секс в українській культурі. Не буду дуже згадувати, бо багато чого я читала ще в попередній книгах авторки, то ж притули, снохацтво чи обряд комори мене не здивували. Але якщо для вас ці поняття все ще не ясні - беріть книгу!
Вона класна, ось.
ось тут більше оперативних вражень https://www.youtube.com/watch?v=toR2M...
Важлива, не тому що про секс, а тому що про українські традиції, обряди та звичаї в цій царині.
Пам.ятаю, коли була вагітною цікавилась забобонами в цій темі. Наприклад, як визначити стать чи які раніше були "тести на вагітність". І серед безлічі усього знайденого мене хвилювало те, що дійсно питомо українське, а що - ні. Бо цікаво, як раніше ставились до вагітної, якими забобони є притаманними нам, тощо.
В цій книжці це питання розкрито. І не лише це.
То ж, для мене ця книга була цінною, бо вона про українські традиції, і це цікаво.
Мене бентежило лише те, що авторка ледь не кожного розділу наголошувала, що "прямих свідчень мало". Мені було достатньо про це почути у вступі, а не нагадувати кожного розділу.
Ну і тут достатньо про секс в українській культурі. Не буду дуже згадувати, бо багато чого я читала ще в попередній книгах авторки, то ж притули, снохацтво чи обряд комори мене не здивували. Але якщо для вас ці поняття все ще не ясні - беріть книгу!
Вона класна, ось.
ось тут більше оперативних вражень https://www.youtube.com/watch?v=toR2M...
August 28, 2023
я давно так не горіла від книги - аж цитувала вголос, бо неможливо просто стягувати це))
ну але моє обурення стосувалося, ясна річ, традицій та обрядів, яких дотримувалися наші предки, бо за таких обставин просто дивовижно, що ми існуємо на цьому світі)
щодо книги - попри цікавий контент, вона мені здалася більш подібною до наукової роботи. десь сухо, десь навпаки повторення. все ще читабельно, але хотілося трохи більш розгорнутої передачі сенсів
ну але моє обурення стосувалося, ясна річ, традицій та обрядів, яких дотримувалися наші предки, бо за таких обставин просто дивовижно, що ми існуємо на цьому світі)
щодо книги - попри цікавий контент, вона мені здалася більш подібною до наукової роботи. десь сухо, десь навпаки повторення. все ще читабельно, але хотілося трохи більш розгорнутої передачі сенсів
September 9, 2023
Закриваю очі на редакторські провтики (особливо численні повтори цитат і оригінального тексту) і невизначеність стилю (текст звучить то рефератно-науково, то по-блогерськи популярно) - і ставлю 5 зірок, бо я не могла спокійно відкласти книжку, поки не дочитаю.
Я останнім часом дуже багато думаю-переймаюсь через зникнення+викорінення українських традицій і українського села як феномену, читаю різні антропологічні праці, переглядаю тематичні відео - тому ця книжка ше й дуже співпала з темою сезонного загострення моєї цікавості.
Емоційні гірки від «як добре, шо я народилась коли народилась» через «оце тоді люди жили» до «ах он воно шо!» забезпечені.
Єдиний відчутний мінус книжки (особисто для мене) в тому, шо вона закінчилась. Але слава багатому списку цитованої літератури наприкінці 🌝
Я останнім часом дуже багато думаю-переймаюсь через зникнення+викорінення українських традицій і українського села як феномену, читаю різні антропологічні праці, переглядаю тематичні відео - тому ця книжка ше й дуже співпала з темою сезонного загострення моєї цікавості.
Емоційні гірки від «як добре, шо я народилась коли народилась» через «оце тоді люди жили» до «ах он воно шо!» забезпечені.
Єдиний відчутний мінус книжки (особисто для мене) в тому, шо вона закінчилась. Але слава багатому списку цитованої літератури наприкінці 🌝
June 20, 2024
Заборгувала вам відгук на «Секс, тіло, шлюб»
Для того, щоб знати як говорити та читати про секс українською, мені захотілось дізнатися історію інтимних стосунків українців. І виявилось, що я нічого не знаю про секс.
Не той, що є в нашому житті чи книгах, а про те що було за цим раніше. Завдяки цій книзі, я все більше ціную можливість бути вільною жінкою, котра пізнає своє тіло та сексуальність. А чи було так завжди?
Історія стосунків людей в Україні захоплива. Але інколи болюча, інколи принизлива, бо ти відчуваєш біль жінок, що не мали можливості для кращої долі, крім бути гарною дружиною. Боляче знати, наскільки об‘єктивізували жіноче тіло.
В цій книзі ми дізнаємось, чому жінки вірили у любовну магію. Чому жінки не мали права ходити до інших сіл. Про принизливі обряди та жахливі методи приниження жіночої сексуальності. Ми дізнаємось історію, як вона є.
І тепер зовсім не хочеться сміятися з «прутень», дуже хочеться, щоб люди говорили про секс українською. Вільно висловлювали свої бажання та не боялись бути собою.
З мінусів книги: інколи зустрічала повторення думки в тексті, наче забули видалити продубльований абзац, але це не сильно заважає.
Книга сподобалась, рекомендую і вам ✨
Для того, щоб знати як говорити та читати про секс українською, мені захотілось дізнатися історію інтимних стосунків українців. І виявилось, що я нічого не знаю про секс.
Не той, що є в нашому житті чи книгах, а про те що було за цим раніше. Завдяки цій книзі, я все більше ціную можливість бути вільною жінкою, котра пізнає своє тіло та сексуальність. А чи було так завжди?
Історія стосунків людей в Україні захоплива. Але інколи болюча, інколи принизлива, бо ти відчуваєш біль жінок, що не мали можливості для кращої долі, крім бути гарною дружиною. Боляче знати, наскільки об‘єктивізували жіноче тіло.
В цій книзі ми дізнаємось, чому жінки вірили у любовну магію. Чому жінки не мали права ходити до інших сіл. Про принизливі обряди та жахливі методи приниження жіночої сексуальності. Ми дізнаємось історію, як вона є.
І тепер зовсім не хочеться сміятися з «прутень», дуже хочеться, щоб люди говорили про секс українською. Вільно висловлювали свої бажання та не боялись бути собою.
З мінусів книги: інколи зустрічала повторення думки в тексті, наче забули видалити продубльований абзац, але це не сильно заважає.
Книга сподобалась, рекомендую і вам ✨
January 29, 2024
як і багато хто, купила цю книжку на Книжковому Арсеналі 2023)
почну з плюсів:
- книгу прочитала дуже швидко, буквально за декілька вечорів. написано легко
- видання дуже приємне візуально і тактильно. дякую за це Віхолі
- тема сама по собі цікавезна. у книжці є досить багато фактів, які до цього не знала
мінуси:
- "Тіло, секс, шлюб" здалась дещо поверхневою. я б порівняла цю книгу зі швидкими вуглеводами. замість чогось масивнішого, ґрунтовного і з більшою кількістю нюансів тут швидка пробіжка по темах. але цей мінус можна виправдати — так більше людей прочитає і зацікавиться темою
- маю претензію до логіки висновків. часом щось одиничне тут трактується як загальне
- часто повторюються цитати з джерел! буквально на сусідніх сторінках
ставлю таки 3 зірочки, подобається тема. дякую авторці за книгу, і сподіваюсь почитати щось ґрунтовніше у майбутньому)
почну з плюсів:
- книгу прочитала дуже швидко, буквально за декілька вечорів. написано легко
- видання дуже приємне візуально і тактильно. дякую за це Віхолі
- тема сама по собі цікавезна. у книжці є досить багато фактів, які до цього не знала
мінуси:
- "Тіло, секс, шлюб" здалась дещо поверхневою. я б порівняла цю книгу зі швидкими вуглеводами. замість чогось масивнішого, ґрунтовного і з більшою кількістю нюансів тут швидка пробіжка по темах. але цей мінус можна виправдати — так більше людей прочитає і зацікавиться темою
- маю претензію до логіки висновків. часом щось одиничне тут трактується як загальне
- часто повторюються цитати з джерел! буквально на сусідніх сторінках
ставлю таки 3 зірочки, подобається тема. дякую авторці за книгу, і сподіваюсь почитати щось ґрунтовніше у майбутньому)
July 17, 2023
3,7⭐️
хороша, але хочеться більше все ж:)
хороша, але хочеться більше все ж:)
June 30, 2023
книжка топ, дуже цікава
мені б її коли я в університеті вчилась - я б по кожному розділу писала реферат:)
мені б її коли я в університеті вчилась - я б по кожному розділу писала реферат:)
Read
July 16, 2024Мій (починаючий) книжковий блог :)
У мене складні стосунки з даною роботою. Наче і є багато цікавих фактів, а читала я її, таке враження, що цілу вічність.
Робота охоплює доволі велику кількість тем: небажана вагітність, любовна магія, зрада та багато іншого. На жаль, деякі з тем для мене не було розкрито в повній мірі.
Почну з хорошого:
- є дещиця цікавої інформації, про яку я не знала.
- є посилання на джерела у примітках, за бажанням все можна перевірити.
- аналіз українських народних пісень.
На цьому хороше для мене закінчилось. З мінусів можу виділити:
- велика кількість повторів одним і тих самих тверджень.
- незважаючи на назву, інформація подається тільки про село. Жодної інформації про місто ви тут не знайдете.
- висновки до кожного розділу. У висновках здебільшого повторювались те, що авторка написала у самому розділі. Через те, що розділи в книжці доволі короткі, складалось враження, ніби мені просто двічі повторюють одну і ту ж інформацію.
Конкретну оцінку я так і не поставила.
У мене складні стосунки з даною роботою. Наче і є багато цікавих фактів, а читала я її, таке враження, що цілу вічність.
Робота охоплює доволі велику кількість тем: небажана вагітність, любовна магія, зрада та багато іншого. На жаль, деякі з тем для мене не було розкрито в повній мірі.
Почну з хорошого:
- є дещиця цікавої інформації, про яку я не знала.
- є посилання на джерела у примітках, за бажанням все можна перевірити.
- аналіз українських народних пісень.
На цьому хороше для мене закінчилось. З мінусів можу виділити:
- велика кількість повторів одним і тих самих тверджень.
- незважаючи на назву, інформація подається тільки про село. Жодної інформації про місто ви тут не знайдете.
- висновки до кожного розділу. У висновках здебільшого повторювались те, що авторка написала у самому розділі. Через те, що розділи в книжці доволі короткі, складалось враження, ніби мені просто двічі повторюють одну і ту ж інформацію.
Конкретну оцінку я так і не поставила.
І взагалі, що старшою ставала жінка, то «непомітнішою» мала робитися: її одяг був простішим, безформнішим, утрачав колористичне оформлення. Носити намисто вважалося непристойним: «Отака стара, а прибирається», — засуджували в народі, хоча дехто з жіноцтва ризи- кував і наважувався «носити й до сорока».
July 18, 2023
Чудово, що у нас зʼявляються і популяризуються книги з тематики сексу та тілесності, особливо в контексті саме української культури.
Сподобалось, що авторка охопила широкий спектр питань, опрацювала багато джерел. Це вочевидь кропітка робота.
Основний мінус, який зіпсував моє враження від книги - повтори. Їх надміру, це втомлює і змушує деякі сторінки читати діагонально. Часто один і той самий факт згадується у кількох розділах, думки можуть повторюватися в межах сторінки і навіть сусідніх абзаців. Скоротивши, можна було б натомість додати більше фактажу або поглибити деякі теми.
Сподобалось, що авторка охопила широкий спектр питань, опрацювала багато джерел. Це вочевидь кропітка робота.
Основний мінус, який зіпсував моє враження від книги - повтори. Їх надміру, це втомлює і змушує деякі сторінки читати діагонально. Часто один і той самий факт згадується у кількох розділах, думки можуть повторюватися в межах сторінки і навіть сусідніх абзаців. Скоротивши, можна було б натомість додати більше фактажу або поглибити деякі теми.
December 31, 2023
Дуже захоплива та легка книга, детальне дослідження теми сексу в українській культурі за останні 100-200 років. Читається швидко, але думка при цьому лиш одна: «Добре, що я живу в сучасному світі» 😊
September 14, 2025
Як добре не жити в ті часи.
Теми розкриті в книзі ніби і можуть зацікавити, алееее так багато повторень (не раз і не двічі) того, що вже ставало відомим з попередніх розділів, відверто підбішувало. Окрім того, мінімум двічі було повторено ідентичний текст.
А ці висновки в розділах🫠
Скоріше за все, редактура цієї книжки просто була відсутня
Теми розкриті в книзі ніби і можуть зацікавити, алееее так багато повторень (не раз і не двічі) того, що вже ставало відомим з попередніх розділів, відверто підбішувало. Окрім того, мінімум двічі було повторено ідентичний текст.
А ці висновки в розділах🫠
Скоріше за все, редактура цієї книжки просто була відсутня
July 21, 2023
Важлива книжка для розуміння життя в першу чергу українських жінок від кількох століть тому і аж до першої половини ХХ-го. Пораділа, що не живу у часи обряду "комора" і відсутності контрацепції. Особлива подяка за вставки розмов з жінками, які деякі з тих традицій застали, зокрема на Житомирщині (мова — 💔). Забракло редакторської роботи, повтори в тексті хотілося б вирізати. Але попри це, вдячна, що ця книжка є.
July 17, 2023
все чудово крім підбиття підсумків у кожному розділі і повторів
July 13, 2023
Тема вогонь!
// Книжка на таку цікаву тему заслуговувала хорошого редактора. Але не склалося.
// Книжка на таку цікаву тему заслуговувала хорошого редактора. Але не склалося.
December 18, 2023
Якби вся книга була як останній розділ, де лише мат частина, без особистої думки авторки про «патріархальний світ», то це було б ідеально для мене. Чомусь часто автори вважають своїх читачів/глядачів тупенькими, котрим треба вкласти своє бачення їм до рота. Але ж достатньо дати матеріал і можливість самим зробити висновки
July 20, 2023
Ніби цікава інформація яка подається ну дуже вже не цікаво. Така тонесенька книга, але я ледь змусила себе її дочитати. Якби не літклуб клятого раціоналіста, я б її закинула на четвертині.
August 4, 2023
Шкільний реферат 🤷🏻♀️ з повторами, цитатами, поверховою компоновкою, однотипно сформульованими висновками після кожної глави
March 29, 2025
Мене не покидає думка, що цю книгу непогано було б прочитати напередодні 8-го березня, щоб усвідомити, чому жінки боролися й борються за свої права.
Ця книга охоплює відомості середини 19 — початку 20 століття. За плином життя цей час мало чим відрізняється від того, що ми читали в творах Основ'яненка, Мирного та інших. Чому? Тому що сценарій життя складався з народився/охрестився — одружився — народив — виховав дітей — помер. І за цим сценарієм жінкам було з усіх боків найгірше, бо будь-яка девіантна поведінка (невчасно вийшла заміж, завагітніла до шлюбу з ласки хлопця й стала покриткою, не змогла завагітніти, чоловік помер, лишивши саму) автоматично опускала тебе на дно соціальної стратифікації.
Дівчата могли наряджатися й випромінювати привабливість суто у 15-18 років, коли шукали собі чоловіка. Опісля Боже збав ходити ото навіть із заплетеними косами замість очіпка чи в красивому одязі. Навіть якщо тобі 20. Немає чого, бо твоє єдине завдання плодити дітей, скільки Бог дасть — це головне призначення, інших немає. Ростити їх і при цьому, як коняка, поратися по господарству, навіть будучи вагітною. Ну народиш на городі, що з того?
Інший, особисто для мене, жах у тому, що суспільство втручалося в особисте життя, починаючи прямо від весілля. Обряд комори то взагалі чистої води знущання, коли молодять закривали в коморі на 15-30 хвилин, щоб зірвати калину, а потім демонструвати всім і кожному закривавлену сорочку, підтверджуючи, що наречена зберегла шлюбний віночок. І при цьому під дверима стояли люди, які підганяли це дійство. А якщо наречений не міг цього зробити (перенервував абощо), його заступав дружок... Якщо ж крові не було, то на горіхи отримували наречена й весь її рід. Навіть над батьками знущалися. Не насміхалися, а саме знущалися всім селом. Доходило навіть до псування майна.
До речі, цікаво, що людям для підтвердження шлюбу було достатньо відсвяткувати весілля — накрити поляну для села (такий собі цивільний шлюб). У той час як церква такого не визнавала, без вінчання шлюб був не дійсним.
Зради, побиття, моральне насильство вважалися суто внутрішньосімейними проблемами й жодним чином не були підставами для розлучення. До того ж розлучення було дорогою й тривалою забавкою, яку не підтримували ні народна мораль, ні церква, ні сільська громада. А ще це було економічно невигідно. Тобто чоловік міг буквально вбивати дружину, і всім було байдуже.
Інший жах, що через відсутність контрацепції як такої деяким жінкам доводилося народжувати мало не щороку. Дехто шукав виходу з цієї ситуації, намагаючись спровокувати викидень або зважувався на аборт. Є свідчення, що останній навіть веретеном робити, що призводило до кровотеч, заражень і в результаті смерті жінки. У книзі є навіть один спогад за часів совєтів (30-ті роки), у якому йдеться, що через аборти страх скільки жінок помирало.
Про гігієну раз в тиждень або раз на кілька днів (дивлячись, яка пора року), я просто промовчу. Як і про стандарти краси, які панували. Руді, наприклад, вважалися страшними.
Отож, друзі, давайте будемо вдячними за те, що маємо зараз. За можливості, права, рівність, нехай і не досконалу. За те, що можемо обирати, як нам жити і головне — з ким. Що можемо любити себе, хоча це важко, бо "а що скажуть люди" досі десь витає над головою.
Ця книга охоплює відомості середини 19 — початку 20 століття. За плином життя цей час мало чим відрізняється від того, що ми читали в творах Основ'яненка, Мирного та інших. Чому? Тому що сценарій життя складався з народився/охрестився — одружився — народив — виховав дітей — помер. І за цим сценарієм жінкам було з усіх боків найгірше, бо будь-яка девіантна поведінка (невчасно вийшла заміж, завагітніла до шлюбу з ласки хлопця й стала покриткою, не змогла завагітніти, чоловік помер, лишивши саму) автоматично опускала тебе на дно соціальної стратифікації.
Дівчата могли наряджатися й випромінювати привабливість суто у 15-18 років, коли шукали собі чоловіка. Опісля Боже збав ходити ото навіть із заплетеними косами замість очіпка чи в красивому одязі. Навіть якщо тобі 20. Немає чого, бо твоє єдине завдання плодити дітей, скільки Бог дасть — це головне призначення, інших немає. Ростити їх і при цьому, як коняка, поратися по господарству, навіть будучи вагітною. Ну народиш на городі, що з того?
Інший, особисто для мене, жах у тому, що суспільство втручалося в особисте життя, починаючи прямо від весілля. Обряд комори то взагалі чистої води знущання, коли молодять закривали в коморі на 15-30 хвилин, щоб зірвати калину, а потім демонструвати всім і кожному закривавлену сорочку, підтверджуючи, що наречена зберегла шлюбний віночок. І при цьому під дверима стояли люди, які підганяли це дійство. А якщо наречений не міг цього зробити (перенервував абощо), його заступав дружок... Якщо ж крові не було, то на горіхи отримували наречена й весь її рід. Навіть над батьками знущалися. Не насміхалися, а саме знущалися всім селом. Доходило навіть до псування майна.
До речі, цікаво, що людям для підтвердження шлюбу було достатньо відсвяткувати весілля — накрити поляну для села (такий собі цивільний шлюб). У той час як церква такого не визнавала, без вінчання шлюб був не дійсним.
Зради, побиття, моральне насильство вважалися суто внутрішньосімейними проблемами й жодним чином не були підставами для розлучення. До того ж розлучення було дорогою й тривалою забавкою, яку не підтримували ні народна мораль, ні церква, ні сільська громада. А ще це було економічно невигідно. Тобто чоловік міг буквально вбивати дружину, і всім було байдуже.
Інший жах, що через відсутність контрацепції як такої деяким жінкам доводилося народжувати мало не щороку. Дехто шукав виходу з цієї ситуації, намагаючись спровокувати викидень або зважувався на аборт. Є свідчення, що останній навіть веретеном робити, що призводило до кровотеч, заражень і в результаті смерті жінки. У книзі є навіть один спогад за часів совєтів (30-ті роки), у якому йдеться, що через аборти страх скільки жінок помирало.
Про гігієну раз в тиждень або раз на кілька днів (дивлячись, яка пора року), я просто промовчу. Як і про стандарти краси, які панували. Руді, наприклад, вважалися страшними.
Отож, друзі, давайте будемо вдячними за те, що маємо зараз. За можливості, права, рівність, нехай і не досконалу. За те, що можемо обирати, як нам жити і головне — з ким. Що можемо любити себе, хоча це важко, бо "а що скажуть люди" досі десь витає над головою.
January 29, 2024
"Як добре жити в наш час" - ця думка вигулькувала в мене з разу в раз. Бо скільки всього дикого і неприйнятного, в сучасному суспільстві, доводилося проходити жіноцтву ще якихось 130 років тому.
Книга не без недоліків. Багацько самоповторення інколи дослівного, є оціночні судження авторки, що в цілому в історичних дослідженнях не ок.
Цікавого і нового також було досхочу, бо тему раніше взагалі не розглядала. На даний момент мені вистачить. Як захочеться дізнатись більше є купа джерел з яких авторка черпала інформацію є на прикінцеві книги, що вже є дороговказом куди "копати".
Загалом читається дуже легко, інформація подається зрозуміло хіба що цитовані джерела бувають трохи незрозумілими.
Маються фотокартки та репродукції картин, що додають якогось колориту.
Книга не без недоліків. Багацько самоповторення інколи дослівного, є оціночні судження авторки, що в цілому в історичних дослідженнях не ок.
Цікавого і нового також було досхочу, бо тему раніше взагалі не розглядала. На даний момент мені вистачить. Як захочеться дізнатись більше є купа джерел з яких авторка черпала інформацію є на прикінцеві книги, що вже є дороговказом куди "копати".
Загалом читається дуже легко, інформація подається зрозуміло хіба що цитовані джерела бувають трохи незрозумілими.
Маються фотокартки та репродукції картин, що додають якогось колориту.
January 26, 2025
Це було гарне інтро про те, як жили українці в селі 100-200 років тому.
Спойлер: щоб не сталося, в усьому була винна жінка.
Але дійсно було цікаво подивитися, на скільки дивними і абсурдними, для нас сьогоденних, були обряди в селі ще у ХХ столітті, як по-іншому дивилися наші пращури на побутові ситуації і проблеми, з якими ми стикаємося зараз
З одного боку, мене протягом всього читання цієї книги, не покидав жах і відраза від того, на скільки тіло жінки не належало самій жінці, і як життя жінки (навіть вже дівчини) того часу нагадувало життя персонажа із якоїсь антиутопії. Але в кінці, неочікуваним радісним промінчиком стало те, наскільки великий стрибок вперед ми зараз зробили з погляду прав і свобод жінки, яка все ще, на жаль, живе в патріархальному суспільстві. Це дійсно вселяє надію, що далі буде краще, головне - не зупинятись і не робити навіть мінімальних кроків назад, до архаїчного
Спойлер: щоб не сталося, в усьому була винна жінка.
Але дійсно було цікаво подивитися, на скільки дивними і абсурдними, для нас сьогоденних, були обряди в селі ще у ХХ столітті, як по-іншому дивилися наші пращури на побутові ситуації і проблеми, з якими ми стикаємося зараз
З одного боку, мене протягом всього читання цієї книги, не покидав жах і відраза від того, на скільки тіло жінки не належало самій жінці, і як життя жінки (навіть вже дівчини) того часу нагадувало життя персонажа із якоїсь антиутопії. Але в кінці, неочікуваним радісним промінчиком стало те, наскільки великий стрибок вперед ми зараз зробили з погляду прав і свобод жінки, яка все ще, на жаль, живе в патріархальному суспільстві. Це дійсно вселяє надію, що далі буде краще, головне - не зупинятись і не робити навіть мінімальних кроків назад, до архаїчного
November 1, 2023
дякую, що народилась не 200 років тому
March 1, 2024
Більшість з написаного вже мені було відомо, зокрема, з подкасту самої пані Ірини. Плюс дивна верстка, помилки, незрозумілі повтори. Тому така і оцінка: тема цікава, але виконання не дуже.
January 15, 2026
«Народився/охрестився — одружився — народив і виховав дітей — помер».
Зразкова формула, якої мав дотримуватися кожен українець. Ті, хто не дотримувався, вважалися «неправильними» й «небезпечними» для оточення, адже могли «запрограмувати» інших на таку саму «нещасливу» долю.
У сучасному світі людина може жити, як хоче, звісно, в межах розумного. А наші предки, які жили понад 200 років тому, багато в чому були заручниками суспільних норм, моралі та стереотипів.
Особливо через загальні норми суспільства страждали жінки. Головне призначення жінки - народити дітей стільки, скільки «Бог дав». Зради, побиття, моральне насильство вважалися суто внутрішньосімейними проблемами й жодним чином не були підставами для розлучення. М’яко кажучи, шлюб був грою, у якій тобі пощастить або ні.
Читаючи цю книгу, мене постійно не полишала думка: як добре, що ми живемо в сучасному світі, де маємо право голосу та вибору. Де можемо не зважати на ті чи інші норми, які диктує громада або церква, як було раніше.
Деякі традиції я знала, а деякі приводили в жах. Наприклад, «комора», де перевіряли наречену на цнотливість. Або ж гра в «притулу», після якої дівчата лишалися вагітними. А на той час це означало руйнування життя для дівчини.
Цікаво було дізнатися, чому рідних братів та сестер відправляли на різні вечорниці, що дівчата робили для привернення чоловічої уваги, яких дівчат та хлопців вважали красивими. А також, як у різних регіонах доглядали за гігієною, чому вмивалися «непочатою» водою (набраною в криниці до сходу сонця) або ж водою, у якій настоювалися крашанки. Як українці кохалися, чому існували заборони на інтимне життя і що таке розлучні листи.
Моя оцінка: 5/5⭐. Дуже важлива книга, яка руйнує міфи та висвітлює традиції українців минулих століть від дівочої честі та весільних обрядів до табу, сороміцьких пісень і уявлень про красу та сексуальність.
Зразкова формула, якої мав дотримуватися кожен українець. Ті, хто не дотримувався, вважалися «неправильними» й «небезпечними» для оточення, адже могли «запрограмувати» інших на таку саму «нещасливу» долю.
У сучасному світі людина може жити, як хоче, звісно, в межах розумного. А наші предки, які жили понад 200 років тому, багато в чому були заручниками суспільних норм, моралі та стереотипів.
Особливо через загальні норми суспільства страждали жінки. Головне призначення жінки - народити дітей стільки, скільки «Бог дав». Зради, побиття, моральне насильство вважалися суто внутрішньосімейними проблемами й жодним чином не були підставами для розлучення. М’яко кажучи, шлюб був грою, у якій тобі пощастить або ні.
Читаючи цю книгу, мене постійно не полишала думка: як добре, що ми живемо в сучасному світі, де маємо право голосу та вибору. Де можемо не зважати на ті чи інші норми, які диктує громада або церква, як було раніше.
Деякі традиції я знала, а деякі приводили в жах. Наприклад, «комора», де перевіряли наречену на цнотливість. Або ж гра в «притулу», після якої дівчата лишалися вагітними. А на той час це означало руйнування життя для дівчини.
Цікаво було дізнатися, чому рідних братів та сестер відправляли на різні вечорниці, що дівчата робили для привернення чоловічої уваги, яких дівчат та хлопців вважали красивими. А також, як у різних регіонах доглядали за гігієною, чому вмивалися «непочатою» водою (набраною в криниці до сходу сонця) або ж водою, у якій настоювалися крашанки. Як українці кохалися, чому існували заборони на інтимне життя і що таке розлучні листи.
Моя оцінка: 5/5⭐. Дуже важлива книга, яка руйнує міфи та висвітлює традиції українців минулих століть від дівочої честі та весільних обрядів до табу, сороміцьких пісень і уявлень про красу та сексуальність.
November 4, 2023
Нон-фікшн на дуже цікаву тему: що було з стосунками, зустрічаннями і шлюбом десятиліття тому на українських землях?
А, насправді, було по-різному: з одного боку,"культ дівочої цноти", а з іншого - примус спільного спільного спання з хлопцями на вечорницях (які, до речі, не лише про забави, танці і співи; а й про значно тісніші знайомства хлопців і дівчат).
Також ця книжка про сексуальну неосвіченість дівчат, якою дуже часто користалися хлопці.
Про випадки зґвалтування, про домашнє насильство.
Про те, з чим стикаємось і зараз. Що у всьому винна жінка. Що "жінка - провокаторка". І хоча в давнину напевно не було коротких спідниць і червоних помад, однак цей наратив походить ще звідтоді.
А ще "якщо хата не протікала, а тин не валився, худоба була нагодована (...і тд), то дорікати чоловіку за сексуальні зв'язки на стороні не годилося".
І навіть про те, що коли не було шампунів голову мили квашеним буряком ("борщом").
А замість рум'ян на щоки використовували олію з паприкою.
Ну і особливо цікавий момент для юристів - суди визнавали магію: "Коли внесено позов, то судді не докоряли обвиненого за самий факт володіння або уживання тайної сили, але старалися означити, чи уживано її на користь або шкоду іншій особі і лише в другім випадку, розглядаючи діло з точки погляду цивільного позову, вимірювали кару відповідно до причиненої шкоди."
І як заключна думка для розуміння тогочасного контексту: "Шлюб, певною мірою, був грою в рулетку: пощастило - добре, не пощастило - мучайся й терпи все життя".
Я прочитала книжку тиждень тому, а відгук пишу лише зараз. І коли завершила, я думала, що це 4/5, оскільки мені не дуже сподобались численні самоповтори авторки, і підсумовуючі думки, що починаються з "отже" / "отож" наприкінці кожного розділу (відчуття, ніби я читаю наукову статтю).
Однак, зараз, коли я переглядала книжку і свої закладинки для написання відгуку, я розумію, що оскільки вона навіть тепер розбурхла в мені вир емоцій, то це 5/5.
Окрім того, вона дуже легко написана, і прочиталась за декілька годин.
А, насправді, було по-різному: з одного боку,"культ дівочої цноти", а з іншого - примус спільного спільного спання з хлопцями на вечорницях (які, до речі, не лише про забави, танці і співи; а й про значно тісніші знайомства хлопців і дівчат).
Також ця книжка про сексуальну неосвіченість дівчат, якою дуже часто користалися хлопці.
Про випадки зґвалтування, про домашнє насильство.
Про те, з чим стикаємось і зараз. Що у всьому винна жінка. Що "жінка - провокаторка". І хоча в давнину напевно не було коротких спідниць і червоних помад, однак цей наратив походить ще звідтоді.
А ще "якщо хата не протікала, а тин не валився, худоба була нагодована (...і тд), то дорікати чоловіку за сексуальні зв'язки на стороні не годилося".
І навіть про те, що коли не було шампунів голову мили квашеним буряком ("борщом").
А замість рум'ян на щоки використовували олію з паприкою.
Ну і особливо цікавий момент для юристів - суди визнавали магію: "Коли внесено позов, то судді не докоряли обвиненого за самий факт володіння або уживання тайної сили, але старалися означити, чи уживано її на користь або шкоду іншій особі і лише в другім випадку, розглядаючи діло з точки погляду цивільного позову, вимірювали кару відповідно до причиненої шкоди."
І як заключна думка для розуміння тогочасного контексту: "Шлюб, певною мірою, був грою в рулетку: пощастило - добре, не пощастило - мучайся й терпи все життя".
Я прочитала книжку тиждень тому, а відгук пишу лише зараз. І коли завершила, я думала, що це 4/5, оскільки мені не дуже сподобались численні самоповтори авторки, і підсумовуючі думки, що починаються з "отже" / "отож" наприкінці кожного розділу (відчуття, ніби я читаю наукову статтю).
Однак, зараз, коли я переглядала книжку і свої закладинки для написання відгуку, я розумію, що оскільки вона навіть тепер розбурхла в мені вир емоцій, то це 5/5.
Окрім того, вона дуже легко написана, і прочиталась за декілька годин.
March 23, 2025
Давно хотіла прочитати цю книжку.
Чула багато різних відгуків, як гарних так і не дуже. Під час читання я не могла для себе визначитися з оцінкою книги. Чи вона мені сподобалася, чи не дуже.
Багато цікавих фактів, багато нового для мене. По іншому тепер дивлюся на народні пісні🤣 .
Декілька фактів які мене вибісили:
По-перше: кожен розділ складається з кількох сторінок, за звичай 10+/-. Майже кожен розділ має фото/ пісні / вірші. Тобто читається дуже швидко, і нереально забути що ж було дві сторінка назад. Але кожен розділ має підсумок, який починається з слова отже, ... І головне що цей підсумок в 90 відсотках в середині глави. То то була про щось мова, підсумок, в далі доповнення. Деколи це отже, двічі на главу.
По-друге: місцями я читаю: на думку авторки, авторка так вважає, та інше. В місцями Я.
По-третє: дуже багато повторень. Повторюються спогади людей, повторюється текст в декількох місцях книги ....
Висновок: як би редактори зробили кращу роботу, і вичитали краще, повикидали повторення, то книга була б 5 з 5.
А поки між 3 та 4.
Чула багато різних відгуків, як гарних так і не дуже. Під час читання я не могла для себе визначитися з оцінкою книги. Чи вона мені сподобалася, чи не дуже.
Багато цікавих фактів, багато нового для мене. По іншому тепер дивлюся на народні пісні🤣 .
Декілька фактів які мене вибісили:
По-перше: кожен розділ складається з кількох сторінок, за звичай 10+/-. Майже кожен розділ має фото/ пісні / вірші. Тобто читається дуже швидко, і нереально забути що ж було дві сторінка назад. Але кожен розділ має підсумок, який починається з слова отже, ... І головне що цей підсумок в 90 відсотках в середині глави. То то була про щось мова, підсумок, в далі доповнення. Деколи це отже, двічі на главу.
По-друге: місцями я читаю: на думку авторки, авторка так вважає, та інше. В місцями Я.
По-третє: дуже багато повторень. Повторюються спогади людей, повторюється текст в декількох місцях книги ....
Висновок: як би редактори зробили кращу роботу, і вичитали краще, повикидали повторення, то книга була б 5 з 5.
А поки між 3 та 4.
February 25, 2024
Загалом книга більше схожа на збірку окремих статей з інформацією, яка повторюється неодноразово (що кидається в око, адже іноді навіть слова місцями не змінили, це забирає у книги в якості, на мою думку).
Згадані забобони і звичаї - повернення подумки у моє дитинство, де ще до сих пір деякі з них були актуальними.
І все таки українська жінка 19 - початку 20 століття мала небагато прав і могла бути безпідставно звинувачена в чому завгодно (безпліддя в парі, секс до заміжжя етс), на відміну від чоловіка, який беззаперечно також приймав у цьому участь. А мені чомусь здавалось, що все таки в Україні прав було порівну. Але патріархат і у нас патріархат…
Згадані забобони і звичаї - повернення подумки у моє дитинство, де ще до сих пір деякі з них були актуальними.
І все таки українська жінка 19 - початку 20 століття мала небагато прав і могла бути безпідставно звинувачена в чому завгодно (безпліддя в парі, секс до заміжжя етс), на відміну від чоловіка, який беззаперечно також приймав у цьому участь. А мені чомусь здавалось, що все таки в Україні прав було порівну. Але патріархат і у нас патріархат…
December 8, 2023
3,5
Як і багато хто, купила цю книгу на Арсеналі. Читала довго, чесно. Тема сама по собі - дуже цікава. Але стиль написання трохи схожий на курсову роботу в універі. Занадто багато зайвих висновків, трохи затягнуто + одна і та сама думка повторюється часто по декілька разів. Є деякі висновки та узагальнення на основі 1-2 джерел, що не свідчить про наявність певних явищ в усіх регіонах України. В цілому - книга непогана, авторці шана та повага, за ту кількість джерел, яку було використано, за цікаві факти та дослідження в цілому. Проте, я її справді мучила через силу.
Як і багато хто, купила цю книгу на Арсеналі. Читала довго, чесно. Тема сама по собі - дуже цікава. Але стиль написання трохи схожий на курсову роботу в універі. Занадто багато зайвих висновків, трохи затягнуто + одна і та сама думка повторюється часто по декілька разів. Є деякі висновки та узагальнення на основі 1-2 джерел, що не свідчить про наявність певних явищ в усіх регіонах України. В цілому - книга непогана, авторці шана та повага, за ту кількість джерел, яку було використано, за цікаві факти та дослідження в цілому. Проте, я її справді мучила через силу.
August 30, 2023
До прочитання книжки я мало що знала про ці теми, тому подана інформація була досить цікавою. Проте пережовування і повтори тих самих тез (а деколи буквально цілих речень) дуже дратують. Склалося враження, що якби текст скоротили на третину, змістовно він би не постраждав, але читати було би набагато приємніше.
July 19, 2024
Здається, що у назві потрібно було уточнити, що книга про життя в селі, а не загалом в Україні. Бо назва книги показує про ширше дослідження, а не тільки дослідження села. Багато цікавої інформації у книзі, але я оцінила на 3 виключно за стилістику: інформація у деяких розділах повторюється, у висновках до кожного розділу інформація також повторюється. Подекуди простежується академічний стиль. Книга була б меншою за обсягом, якщо б викинути повтори, які нецікаво читати знову.
Displaying 1 - 30 of 89 reviews