Гамбург, наші дні. Науковця Александера Бунге знаходять мертвим у власному кабінеті. Він був одним з учасників експериментів з виявлення гравітаційної аномалії в кристалах. Агент спецслужби Маркус Бруннер починає розслідування. Тим часом українці Остап, Віталій, Ян та Марта прилітають в Марокко на відпочинок. Під час екскурсії вони опиняються в моторошній ДТП. Це було так дивно, наче водії випали з цієї реальності на кілька секунд. Остап розуміє, що відбувається щось незвичайне. А потім він зустрічає Аміру — дівчинку, що вижила після тієї ДТП. І стала інакшою… Тепер на неї розпочато полювання. Аміра якось пов’язана зі смертю науковця Бунге. Бруннер хоче знайти дівчинку. Бо вона — ключ до катастрофи…
Андрій Новіков (псевдонім Андрій Новік) - український письменник у жанрах пригодницьке фентезі, темне фентезі, наукова фантастика, екшн-трилер.
У лютому 2019 року вийшов його дебутний роман "Останній спадок". На початку 2020 року світ побачив другу книгу "Аномалія". Романи написані в жанрі пригодницького екшн-трилеру й започаткували у авторові звичку використовувати у своїх творах загадки, засновані на реальних фактах. Обидві книги плануються до перевидання у 2024 році.
У 2022 році вийшла друком перша частина тетралогії "Книга змін" під назвою "Медальйон трьох змій". Саме з цього роману автор вирішує працювати у новому, але улюбленому для себе жанрі - фентезі, а точніше суміші міського та темного ретро-фентезі. Книга здобула популярність та є у форматах друкованому, електронному та авдіо. Першочергово друга частина "Закон третьої крові" планувалася одним великим томом, але згодом ідея розрослася, а кількість персонажів та їхніх пригод зібльшилася, тому книга перетворилася на дві окремі - "Закон" та "Місто третього бога", яка планується на 2024 рік. Останньою частиною тетралогії буде епічний фінал "Війна трьох світів".
Я ледь не сконала, поки читала цю книгу. Ніби й цікава, але настільки затягнута, що під кінець хочеться товктися об нею головою. Жоден з головних персонажів не викликає жодних емоцій - мені було абсолютно байдуже, коли вони вмирали. І навіть більше - всі вони дико дратували, особливо істерична Марта. Більше шкода було тих нещасних арабів, які потрапляли під гарячу руку. Розповідь постійно скаче по різних місцях, персонажів настільки багато, що потім я вже втомилася за ними слідкувати - просто хотіла добити цей витвір до кінця. Книга тоненька, але чомусь я її довше читала ніж "Гру престолів" в 5 томах (жарт). Здивували чуваки, які бігали з автоматами по всьому Марокко і не боялись стріляти в людних місцях. Все ж Марокко не Сьєрра-Леоне - сумніваюсь, що таке можливо в більш-менш цивілізованій країні. Короче, я б не рекомендувала, але якщо любите страждання - ласкаво прошу.
Все сподобалось. Чудове поєднання науки і фантастики. А ще ці закрути із часом! Обожнюю такі штуки в книгах і фільмах. Вони зацікавлюють, змушують думати, гадати про майбутні події, і як завжди в кінці все не так як ти очікуєш.
Аномалія це вдала комбінація кількох жанрів. Тут і наукова фантастика, і детектив, і пригоди) Науковці проводять експерименти над таємничим кристалами, роблять важливе відкриття, яке може змінити хід історії. Здавалося б усі мусять радіти, але стан і емоції одного з науковців чомусь відрізняються від оточуючих.. До чого можуть призвести функції кристалів, якщо потраплять не в ті руки? Події надзвичайно реалістичні, і неймовірно цікаво читати щоб дізнатися що ж станеться. Події розгортаються з точки зору різних персонажів у різний час, але всі вони зв'язані, що надає сюжету певної інтриги. Трагічно, наскільки прагнення Вінсенто реалістичні, не зважаючи на методи і наслідки.. Мені книжка дуже сподобалася, я її дуже швидко прочитала. Аномалія мені сподобалася навіть більше, ніж Останній спадок, тому я дуже рада бачити творчий розвиток автора))
Дуже достойна книга львівського автора. З жанрів тут є все, що мені подобається: наукова фантастика, детектив, трішки триллеру. Дуже класно пророблений сюжет, на початку є натяки на кінець. Кінець відкритий, хоча сюжет закінчений, ну супер:) І що цікаво, і було для мене в новинку, це українці і українська ментальність серед головних персонажів. Дуже рекомендую, на рівні зі світовими бестселерами.
З цим романом все складно і легко водночас. Складно, бо текст перенасичений купою наукових речей, які потрібно час від часу переглядати для розуміння суті. Легкий, бо одразу постає кінокартинка, хоча якщо колись адаптація добереться до «Аномалії», то напевно їй краще пасував би серіял, щоб краще передати концепцію. Коротко про сюжет: українські туристи потрапляють в Марокко з туристичною метою, однак мимоволі втрапляються у складні перипетії, де залучені урядові організації і звичайно корпоративні. Також з’являється загадкова дівчина Аміра, що має певні здібності, що чимось віддалено нагадало 11 з «Дивних див». Більших деталей не волію розкривати, бо книжка відносно свіжа, тому споле рити ще зарано, хоча С. Кінг заперечив б цій сентенції. Позаяк роман має зайти шанувальникам творчості Дена Брауна та Макса Кідрука. Найбільші асоціації виникали чомусь саме з творами «Янголи і демони» та «Твердиня». П.С. Якщо не помиляюся в автора десь на підході нова книга у жанрі фентезі, яка з попередніх описів, як на мене, варта уваги.
Такі історії безумовно мої. Пригодницький детектив з науковим підґрунтям ,що знову змушує задуматися про ймовірне майбутнє.Герої книжки,які випадково опиняються в вирі подій, намагаються зрозуміти аномальні явища - пояснити незрозуміле і, головне,залишитися живими,долаючи небезпеки. Часові петлі, розслідування,переслідування з стріляниною,масові катастрофи,та небезпечна подорож - тут є все! Безумовно книжка варта,щоб її читали! Впевнена, А. Новік - це перспективний молодий автор в українській сучасній літературі! Щиро бажаю автору успіхів в літературній діяльності!
Цікаве поєднання наукової фантастики і детективу. Це однозначно мій жанр, тому це стало точним попаданням в очікування і я насолодилась історією від початку до кінця. Наука, подорожі, маніпуляції з часом - це все вдало поєднується в цій історії.
Щодо сюжету, мене захопило з першої сторінки. Я не вчитувалась в анотацію(на чому дякую собі) і була приємно вражена неочікуваними поворотами, динамічністю і загалом розвитком подій. Також сподобалось як пазл за пазлом, споглядаючи події від різних героїв і з різних сторін, збирається загальна картинка. Як на мене такий прийом дуже влучний для такого типу сюжетів, хоча й іноді через це я губилась в персонажах і часових проміжках.
Дуже сподобались наукові та технічні вставки з поясненнями, видно що автор проробив прискіпливу роботу і це дало змогу краще зрозуміти згадані наукові експерименти. Маніпуляції з часом - це не нова тема але як на мене тут вона розкрита цікаво і захоплююче.
Єдине, чого не вистачило, це глибшого розкриття деяких персонажів, їх мотивів та почуттів. Головний герой прописаний добре, але багато інших залишились для мене незрозумілими.
Мароко, дружба, фізика, любовний трикутник, науковий експеримент, пошуки себе і жертви, багато жертв…
Дуже сподобалось, що в тексті нарешті(!) відтворені багатогранні страждання коли хтось вмирає на очах чи когось не вдалось врятувати, а не ці от всі “пекельні борошна” в одне речення, витер сльозу і далі живеш життя.
Мені не вистачило простору, занадто “в лоб” як для детективу. Хотілось ламати голову і додумувати хто, що, як, але не вийшло
Минулого року вийшов перший роман Андрія – це був його дебют. Пройшов рік, а я так і не добралася до «Останнього спадку». Цього року вирішила почати з «Аномалії».
Молодого автора називають українським Деном Брауном і другим Максом Кідруком. Особисто мені то є якась схожість до Кідрука, а от Брауна я тут не бачу. Це інший стиль написання.
Сюжет цікавий. Все починалося з 2 сюжетних ліній: 1 розгорталася в Німеччині, 2 в Марокко. З анотації все було зрозуміло, що ці лінії пов’язані. Але пізніше з’являються невеличкі події, діалоги, персонажі з США, Португалії, Швейцарії, які спантеличують. Так зараз мені зрозуміло, що вони пов’язані. Але в мене появлялося бажання просто їх пропустити. Оскільки більшість персонажів, які з’являлися в кінці книжки то ти просто не пам’ятаєш хто вони такі. Такий сюж��т дуже нагадую серіал «Гру престолів», коли дивишся фінал сезону, а тут появляється персонаж з 1 серії й ти думаєш то хто?
Під час прочитання є багато в тексті дежавю чи швидше передбачень, які показують, що цього не варто робити. Це цікаво читати. Ця річ дає в текст родзинку.
Момент в тексті, який не дає мені спокою – це як 3 людей опинилися у Швейцарії. Чому саме Остапа з собою взяли? 1 абзац про це мало. Потрібна більш розширена версія.
Фінал роману взагалі не сподобався. Занадто все легко закінчилося. І дуже сильно в якийсь момент нагадав фрагмент з фільму «Принц Персії. Піски часу».
Рекомендую 6/10. Прочитала за 2 дні, для мене це норма на такі романи. Стиль писання цікавий, але потрібно більше інформації для людей, які не розбираються в генетиці та квантовій фізиці. Хоча б в додатку до книжки потрібно більше опису, бо в основному тексті їх дуже мало. Можливо «Останній спадок» зайде я люблю давати авторам другий шанс. Адже не всі романи можуть бути поганими.
Це була цікава мандрівка жанрами — тут і наука, і фантастика, і трішки детективу.
Наукова складова захоплює, особливо для тих кого цікавить ідея інших вимірів, катастрофи, експерименти — це все тут є, і подано доволі доступно.
Але... героїв забагато. Справді багато. До останньої третини книги я кілька разів губилась: хто це був? звідки він? як пов’язаний? 🤯 Було б ідеально мати в кінці (або на початку) короткий перелік персонажів, бо вони з’являються хвилями і не завжди запам’ятовуються одразу.
Сюжетна лінія тримала. Не скажу, що кожен момент — вау, але в цілому мені було цікаво, сторінки ковтала досить швидко. А це завжди добрий знак 📖✨
А от кінець мені не зайшов. Не тому, що він поганий — скоріше, тому що мені хотілося іншого. Напевно, я чекала більшого хепіенду, більшої емоційної розв’язки. Але, з іншого боку — не всі історії мають завершуватись з посмішкою на обличчі, правда ж?)
Я гуманітарій і не визначився, до чого ближче наукова складова цього роману — до конспірології, чи до наукової фантастики, але читати мені було цікаво. Дуже любив таке у 20-25 років, зараз це радше не мій жанр, але у цій книжці є інші цікаві моменти.
🎉 Що особливо сподобалось — так це пригоди українців у Марокко. Дуже цікаво, хотів би такого ще. Андрій Новік побував у всіх описаних місцях і шикарно ввів їх у роман.
💁♂️ Недоліком я назвав би недопрацьованість деяких персонажів, особливо антагоністів. Вони просто функції з чорно-білого світу, не викликають емоцій.
✨ Загальний висновок — цікаве! Я з задоволенням прочитав книжку чужого мені жанру, і відкрив для себе Андрія Новіка, як талановитого письменника. #раджу_почитати любителям пригодницьких романів з міцною інтригою, науково-фантастичним елементом і легким флером теорії змов.
Це просто вау! Не одразу можу сказати що за жанр, ніби то і пригоди але деколи з такими технічними подробоцями, що здається ніби то Кідрук покусав автора або останній програв парі і мусів всавляти всі ті описи ))). Загальної картини не псує, а ще й добавить пару нових знань вам до колекції. Щодо сюжету, то в коментарях читав, що банально або прісно, мені так не здалося. Досить глибоко, дуже детально. Єдине що і в Аномалії що і в Останньому спадку досить дивно поводяться головні герої, то вони нормальні люди, то чуть не супер мени, то вже якісь істерики і адепти секти все пропало. Хоч це і друга книга автора, вона мені здалася менш пропрацбованою ніж перша. Моя особиста оцінка 9/10 - однозначно вартує прочитати.
Трішки не мій жанр. Хоча я люблю надприродне й те, що не можна пояснити. Але я не скажу, що історія не хороша, що якщо чесно не вважала на початку, тому що нічого не розуміла, проте не зараз. Гарна історія, гарна книга. Тим більше, корисно читати щось таке, що ти не звик читати для розширення світосприйняття. Я задоволена книгою й раджу її для прочитання тим, хто любить науку, аномалії й надприродне. Та й загалом - читайте😊
В дослідній лабораторії у Гамбурзі група вчених успішно відкривають явище існування гравітаційної аномалії напівметалів Вейля. Науковці шалено задоволені, адже цей експеримент дуже важливий та дуже складний. Їхню радість тільки чомусь не розділяє один колега… Паралельно відбуваються інші події - група молодих українців вирушає в туристичну подорож до Марокко. Серед їхніх амбітних планів є тур по пустелі Сахара. Добираючись до одного з пунктів подорожі вони потрапляють в страшну автомобільну трощу. В момент аварії розуміють, ніби їх життя якимсь чином зупинилось на певний час. Що ж поєднує ці дві на перший погляд несумісні події? Німецька влада відправляє свого аґента під прикриттям до Марокко, щоб розібратись у цих дуже дивних збігах...
Дякую @andriinovik за прекрасно змальоване Марокко, а про Шафшавен і Сахару описано так прекрасиво, ніби бачу їх в реальності і сама там перебуваю. Аж захотілось побачити цю красу на власні очі, хоча арабські країни мене, признаюсь чесно, трішки лякають. Дуже подобається мені читати в книгах про вчених, їх дослідження, роботу науково-дослідних лабораторій. Цього тут буде вдосталь. «Науковиця Дрезденського інституту досліджень…нагадувала професору чорну діру – загадкова, однак притягує до себе все у радіусі Всесвіту.» Гарно, правда? Сам сюжет глибокий з багатьма проробленими деталями, дуже інтригує і затягує читати не відкриваючись. З усієї безлічі персонажів страшно вболівала за долю Остапа та Аміри - і як виявилось – небезпідставно.
Це була гарна книжкова подорож крізь людську порядність та марнославство.
Це було знайомство з автором і це було неочікувано добре. Книга, читаючи яку, переглядаєш повнометражний фільм у власній голові. Динамічно, цікаво, декілька сюжетних ліній, які потім зливаються в одну. Читати легко, мова природня. Загальне враження на 4+.
Після десятка прочитаних книг Джеймса Роллінса, серіалу FlashForward, фільму Пророк(з Ніколасом Кейджом) Аномалія виглядає дуже клішованою. Але все ж цікаві моменти у книжці є.
Авторський стиль сподобався. Сюжет - ні. Не дуже цікаво, персонажі ніякі, дуже багато зайвої інфи про (під час) виступи вчених. 50% книги читалось по діагоналі.