Still Life with a Bridle: Essays and Apocryphas

Essays Collections by Zbigniew Herbert

by Zbigniew Herbert

In Still Life with a Bridle, poet and essayist Zbigniew Herbert takes an intriguing look at the cultural, artisitic, and aesthetic legacy of 17th-century Holland. These sixteen essays reveal Herbert's discriminating artistic eye and poetic sensibility, one that revels in irony, humor, and a satirist's appreciation of the absurd. An inveterate museum-goer, he focuses on the art of the Dutch masters, using it as a stepping-off point for a thoroughly individual and entertaining examination of the foibles, genius, and character of the Dutch people as a whole. The result is an unorthodox and revealing glimpse into the past that gives us a keener understanding not only of a distant people, but of ourselves as well.

Author Biography:

Zbigniew Herbert (1924-1998) was a spiritual leader of the anticommunist movement in Poland. His work has been translated into almost every European language; he has won numerous prizes, most recently the Jerusalem Prize and the T. S. Eliot Prize. His books include Selected Poems, Report from the Besieged City and Other Poems, Mr. Cogito, Still Life with a Bridle, and the new prose collection The King of the Ants, all available from The Ecco Press.

Genres: Art, Essays, Nonfiction, Polish Literature, History, Poland, Travel

206 pages, Hardcover

First published January 1, 1993

About the author

Zbigniew Herbert was a Polish poet, essayist, drama writer, author of plays, and moralist. He was also a member of the Polish resistance movement. Herbert is one of the best known and the most translated post-war Polish writers, and has been nominated several times for the Nobel Prize in literature.

Reviews

[Tijana]

Eseji su umetnost za sebe. Da bi nastao dobar esej, potrebna je pre svega i neizostavno dokolica: esej em nastaje bez (vidljivog) razloga i cilja em treba da se oseti kako je autor šetkao s rukama u džepovima i lenjo prebirao po mislima a ne stremio nečemu konkretnom. A opet treba i da se oseti (ali samo oseti, kroz nagoveštaj, daleko bilo da nam se ukazuje prstom na to) da je naš esejista široko obrazovan i da svašta zna i da se temom eseja zapravo ozbiljno pozabavio a ne samo proleteo kroz dva članka na Vikipediji. Možda pre svega: da je u pitanju neka misao koju je duže nosio, bdeo nad njom i sagledavao je sa svih strana.
E pa: ovi eseji Zbignjeva Herberta nude sve to i još mnogo više. Herbert nam podastire panoramu holandskog slikarstva i holandske kulture zlatnog veka; pretapaju se jedan u drugi eseji o tulipomaniji, o slikarima, o opsadi Lajdena, uvek lakim tonom, uz prisenak ironije, vrhunski odmereni i napisani, bez jeftinih aluzija na savremenost ali uz jasnu svest da o sudbini slikara Torencijusa piše Poljak dvadesetog veka.

Biserka Rajčić, koja svoj pogovor posvećuje uspomeni na Petra Vujičića i zahvaljuje se Jelici Novaković Lopušini na pomoći s transkripcijom, morala se dosta namučiti s prevodom. Ali nažalost, ovo (jedino) izdanje pokazuje sve mane našeg izdavaštva s kraja devedesetih: knjiga se raspada u rukama, prelom je kriminalno loš, lektura i osobito korektura nepostojeći, što sve zajedno mnogo utiče na uživanje u tekstu. Ali čak i tako, ovi eseji zrače lepotom.

[Данило Судин · Rating 5 out of 5]

Найпесимістичніша книга зі всієї трилогії. Очікувано, бо вона написана найпізніше.
Цього разу Герберт "їде" в Голландію XVII ст. Структурно збірка складається з двох частин: есеїв та апокрифів. Останні короткі - переважно 2-4 сторінки. А от перші - типові есе.
Але настрій збірки зовсім інший. Це не стоїчний оптимізм "Варвара у саду", не сонячна меланхолія "Лабіринту біля моря". Тут просто відчай і безнадія.

Для Герберта голландське мистецтво XVII ст. постає ідеальним прикладом марноти всього естетичного. Ми знову зустрічаємо знайому тріаду - і протистояння: митець і суспільство, мистецтво і суспільство, митець та мистецтво. Попри те, що частину цих тем Герберт піднімав у попередніх томах, цього разу все концентровано. І різко.

Суспільство - це міщанство, яке хоче володіти мистецтвом. І має гроші, а тому диктує митцям, що і як робити. Голландські художники за картину могли заробити менше, ніж вантажник за тиждень. Тогочасний вантажник! І тематика картин визначалася ринком. Тобто покупцями. Витончений стиль та спеціалізація - не результат творчих пошуків, а боротьби за клієнта. Жодного високого мистецтва...

Тому митці, оскільки вони живуть впроголодь, погоджуються на вимоги ринку. А якщо виходять за рамки, якщо нехтують суспільством... Тоді вони просто "зникають". Перш за все, з історії мистецтва. А деколи - і з життя, як це сталося з Торреніусом.

І головне, що митці розуміють марноту естетичного. Як його мета? В одному з "Апокрифів" Герберт цитує лист Вермеєра, де є ключові слова: мета живопису - ставити питання, щоб бути відкритими до здивування.

Це дуже світлі слова. Але решта збірки запитує: хто почує і "прочитає" це мистецтво? І чи зможе? Адже "Натюрморт з вудилом" Торреніуса досі закритий до розуміння...
Втім, остаточно розставляє акценти саме "Епілог". Це історія купця, який був настільки глухим до мистецтва, що про нього ні слова не говорив. Але, як виявляється, колекціонував картини. І тут Герберт перелічує "знайомців" з попередніх есе. Чуттєві, прекрасні картини. Але їх тримав чоловік, що навіть не розумів, що художники хотіли ними сказати. І сприймав як... декор? інвестицію? ознаку статусу? Ми так і не дізнаємося.

Це майстений епілог. І дуже похмурий. Мистецтво марне. Воно нічого нікому не може сказати...

П.С. як і в попередньому томі полонізми в перекладі дратували. "Образ" на позначення картини і "цнота" на позначення чесноти.

[Mariam Metreveli · Rating 5 out of 5]

ზბიგნიევი ჰერბერტი არა მხოლოდ ძლიერი ესეისტი და ხელოვმებათ მცოდნეობის საუკეთესო დილეტანტი, ასევე, საუცხოო ბიოგრაფიის პატრონია.
კითხვის დროს წარმოვიდგენდი რომ ავტორი, შუახნის,საინტერესო გარეგნობის მქონე ლექტორი იყო, რომელიც მხოლოდ მათთვის საუბრობდა ვინც მოუსმენდა, და არ აპირებდა მასზედ არსებული ძალაუფლების ბოროტად გამოყენებით ვინმეს ყურადღების მიპყრობას.
ამ წიგნში , წიგნის სათაურის მქონე ნაწარმოები ანუ ,,ნატურმორტი ლაგამით" ყველაზე საინტერესო აღმოჩმდა ჩემთვის, სხვა ესეება და აპოკრიფებს შორის. ავტორი ალტერნატიულ რეალობას გვიჩვენებს თავის ჩანახატებში , ისეთ ფაქტებზე აქცენტირდება მხოლოდ დაკვირვებულნი თუ შეამჩნევდნენ. ვურჩევ ყველას, თუ რეალისტური ნაწარმოების წაკითხვა გინდათ და ამავდროულად ჰოლანდიურ ხელოვნებასთან ზიარება.

[Anna · Rating 5 out of 5]

It's a masterpiece. I was thunderstruck when I read that the tulips are handicapped because out of all flowers they don't smell. What on Earth I was thinking about when I was buying them? How could I missed that one?!? It showed me one thing/truth: we look but we don't see. We're not paying attention or we simply don't care. We're taking things for granted... Anyway, that was really a superb reading!

[Eoin · Rating 5 out of 5]

Simply exquisite writing. A trip to the Netherlands is definitely in the offing on foot of the observations in this collection.

[gregra · Rating 4 out of 5]

mam ochotę oglądać obrazy, a to się nigdy nie zdarza thanks to zbysiu

[Олена Павлова · Rating 4 out of 5]

Мистецтвознавчі есеї, дуже круто про історії картин голландських художників. Найбільше сподобалося про тюльпанову лихоманку, про ціни на картини, про харизматичну постать незнаного мені раніше художника Торрентіуса і про оборону Лейдена.

[Dati Kopadze · Rating 5 out of 5]

ძალიან კარგია!!!
ახლა რომ დავფიქრდი, ჩემი დაწერილი ნამუშევრების ანალიზი ამასთან შედარებით არის სრული უვიცობა, new insecurity unlocked. 😀

[Malcolm Hebron · Rating 5 out of 5]

I started this on a trip to Amsterdam recently, but read most of it afterwards. It's a superb, inspiring read, taking in tulip mania, economy, art collectors, and a gathering of fascinating individual stories, such as the detective quest for the meaning of the painting which gives the book its title. Above all, Herbert's book is an education in looking and thinking. Precise and distilled in its observations, it eschews the dry factual prose of so much art history, the pedantry of formal geometric analysis and the gush of the lower journalism. Zbigniew Herbert has a poet's feel for suggesting much with a little - an apposite style for the subject he addresses. This book is simply a joy, and one of the best volumes on art I have ever read. Picked up, as I recall, in a second-hand bookstall in the beautifully produced Nottinghill edition. A happy find, indeed.

[Mikko Arevuo · Rating 4 out of 5]

Just beautiful writing! The essay on Holland’s Tulipmania was brilliant.

[Aithne · Rating 4 out of 5]

Co tu dużo mówić. Poezja. Może ciut niżej w moim osobistym rankingu niż "Barbarzyńca w ogrodzie", bo - jak się okazało - słabo znam się na sztuce holenderskiej, więc wszystkie te nazwiska nic mi nie mówiły (tacy Rembrandt czy Vermeer, którzy mówiliby mi zdecydowanie więcej, pojawiają się jedynie w rolach epizodycznych). Z drugiej strony, dzięki temu wszystko było dla mnie nowe i interesujące. Jak to dobrze, że "Labirynt nad morzem" jeszcze przede mną!

[Reader · Rating 5 out of 5]

4.9
Jeśli ktoś lubi czytać eseje o obrazach, których nie widzi, nie widział i pewnie nigdy nie zobaczy to polecam. Ja najwyraźniej uwielbiam. Przynajmniej jak o sztuce pisze Ten Typek. Cała seria jest świetna i 4.9, a nie 5 tylko dlatego, że jednak ,barbarzyńca w ogrodzie' jest jeszcze lepszy.

[Dmytro Shyian · Rating 5 out of 5]

Найбільш цілісна та водночас найкоротша із подорожніх книг Герберта, що втім лише додає їй переконливості. Вірогідно причина тут у матеріалі, який цього разу цілком присвячений Нідерландам доби Відродження. Природна одноманітність країни тюльпанів у поєднанні зі стриманістю та поміркованістю її мешканців, накладають певний відбиток на стиль, роблячи його зрілим і зваженим, навіть коли йдеться про бурхливу царину мистецтва.

Між тим, помилкою було б пов’язувати творчий процес виключно із примхою чи імпульсивними нападами натхнення. За Гербертом, голландське малярство XVII століття це передусім каторжна праця в умовах величезної конкуренції, мінливості смаків та непередбачуваних коливань ринку, що аж ніяк не гарантує митцю ані фінансового добробуту, ані такого-сякого визнання. Пам’ятаючи, що мистецтво не існує поза контекстом, автор справедливо шукає його генезу у повсякденному житті та історії голландців, і тут читач з подивом помічає, що останні як належали до одного з найбільш прогресивних народів Європи так і залишаються ним донині. Чого вартує, наприклад, той факт, що твори мистецтва у ті часи були повноцінним платіжним засобом, і це було чинним не лише для маститих, визнаних широким загалом митців. Так, «під заставу образів брали позички, ними платили борги (в тому числі й картярські), сплачували рахунки шевцеві, м’ясникові, пекареві, кравцеві». Роздаючи свої роботи, голландський маляр міг врятуватися від банкрутства чи в’язниці, щоправда, ціну в такому випадку визначав кредитор. Таке практичне й навдивовижу сучасне ставлення виявлялося не лише до мистецького продукту, а й до організації життя в цілому.

Здобувши незалежність у вісімдесятилітній боротьбі з Іспанською імперією, голландці показали себе мужнім, рішучим та парадоксально миролюбним народом, що ставиться до війни як до стихійного лиха, а не як до способу життя – думка, яка ще довгі століття буде недоступною їх європейським сусідам. Небачена для тих часів толерантність розповсюджується не лише по відношенню до сусідів, а й на царину релігії, де випадок Торентіуса, засудженого за єресь і образу Божої гідності, покликаний підкреслити виключність таких дій, а не звичайну практику.

Однією з найбільших чеснот Герберта є те, що захоплення ніколи не перетворюється у нього на суцільне замилування. Тож декілька розділів книги нагадують, що попри всю прогресивність та відданість ідеалам свободи, голландці перш за все залишалися людьми свого часу, що несли його химер на своїх плечах. Так, воювати та захоплювати території сусідніх країн вважалося нерозважливим, однак це здорове та цілком зрозуміле нам сьогодні судження, зовсім не розповсюджувалось на заморські володіння, де жадоба, жорстокість та марнославство творили все те, що пізніше буде названо жахами колоніалізму. Ну, і вершиною всього є історія про національний символ Голландії – ніжну квітку тюльпана, що своєю появою у тверезій, освіченій, але не багатій на мальовничі ландшафти країні, спричинила справжню манію зі спекуляціями, тіньовими оборудками та астрономічними сумами за цибулину рідкісного сорту, напад якої вдалося вгамувати лише за кільканадцять років. Напрочуд вдалий приклад того, що навіть найпоміркованішим націям часом властиве шаленство.

[Jeroen · Rating 4 out of 5]

It's always a bit odd to read a travelogue by a foreign writer on your own country. Odd yet rewarding, since they inevitably see things you don't see yourself, being so attuned to the country's default calibration settings. Having said that, the most traveloguish essay here, the opener "Delta", was the most disappointing one. Herbert in that takes up the Sebaldian mode of I'm-just-going-to-walk-around-here-and-pretend-that-everything-I-see-and-think-is-worth-reading. So we get a lackluster description of the town Veere in Zeeland that does not really serve any purpose.

Luckily, things pick up in the other essays, where Herbert sticks more to historical perspectives, or trains his poetic eye on the particular art of the Dutch golden century.

But my favorite part are the apocryphal stories at the back of the book, which fulfills a fantasy I've never had: as if Borges is butchering, in his Borgesian way, Dutch history, spawning Hydra-like heads of new stories from our fertile and watery soil. Perhaps most remarkable of these is a letter that Vermeer was supposed to have written to Van Leeuwenhoek (inventor of the microscope). Both men lived in the same city, Delft, at the same time, and were to have known each other well. Van Leeuwenhoek has offered Vermeer a look through his microscope, and showed him water as the painter had never seen before. "That, my friend, is real water," van Leeuwenhoek then said. In the letter, Vermeer then warns his inventor friend about the dangers of technology and how it can unmoor communities, while art brings them together. It is a well-wrought and intriguing example of a collision of two world views that we can easily trace all the way back to our contemporary society.

[César · Rating 4 out of 5]

El poeta polaco Zbigniew Herbert reúne en este volumen breves ensayos y miniaturas sobre hechos y personas inspirados por el siglo de oro holandés. Desde la singular posición del país, prácticamente contra natura, viajamos por una de las zonas más vivas y libres del siglo XVII; un pueblo compuesto de artesanos y campesinos, burgueses apegados a objetos y costumbres, en el que la pintura alcanzó el valor de moneda común. Las condiciones de vida y el mundo de estos artesanos pintores, ingenuos y humildes, nos son retratadas con pasión, junto a hechos sorprendentes como la fiebre del tulipán, que llevó a este comedido pueblo a una locura colectiva de proporciones insólitas, o retratos de fascinantes figuras como la del misterioso Torrentius, del que sólo se conserva un cuadro que da título a este libro.

[Nienke · Rating 4 out of 5]

As a Dutch person living in Poland this collection of essays by Herbert on the Netherlands in the golden century has a special meaning.

Both his writing and his reflections are mesmerizing and taught me more on the Netherlands which was amazing. His language is also translated really well, the uniqueness of his thoughts was kept.

The first few essays were the best, the last one and the one on Torrentius were a tad bit boring, the topic interested me less and the language was less surprising.

From all the Polish authors I have read so far Herbert has amazed me the most, do not know why he is so much less known. Especially since he translates to well? Time to talk about him more, I shall start now :)

[Tomasz Jarosz · Rating 5 out of 5]

Wciągający zbiór obserwacji, faktów, historii i przemyśleń o sztuce Niderlandów i nie tylko. Napisana przepieknie, płynie się przez nią jak kanałem w Amsterdamie, spokojnie i przyjemnie.
Wyjaśnia wstępnie sens malarstwa holenderskiego i dlaczego wyglądało tak jak wyglądało w Niderlandach z połączeniem ciekawych spostrzerzeń o kulturze (wątek tulipomanii jest świetny).
Dodatkowo w tej lekturze jest sporo przemyślen ogólnie nad sensem sztuki, sensem utrwalania obrazów, chwil, tematów sztuka a nauka, co jest dla mnie osobiście poprowadzone perfekcyjnie.

[Karolina Krawczyk · Rating 5 out of 5]

Jak zawsze u Mistrza: miękki, wyrafinowany i przepyszny język, maestria zdań tkanych z pietyzmem równym obrazom Veermera. Delikatne i naturalne poczucie humoru. Wspaniałe zaproszenie do zapoznania sie z historią Niderlandów - społeczną, gospodarczą i artystyczną przede wszystkim. Będę na pewno wracać do tej lektury!

[Julia Martins · Rating 4 out of 5]

Excelente!
Zbigniew Herbert propõe -nos uma fabulosa leitura de dezasseis ensaios e textos apócrifos sobre a herança cultural, artística e estética dos Países Baixos no século XVII.
Um olhar erudito e uma sensibilidade profundamente poética.

[Ada · Rating 5 out of 5]

Idealna lektura przed wybraniem się do Rijksmuseum w Amsterdamie, gdzie można podziwiać nie tylko “Martwą Naturę z Wędziłem” Torrentiusa, ale i rozliczne obrazy Terbrocha (ter Brocha - jak piszą o nim Holendrzy).

Bawił mnie też opis rozmowy Herberta z Gombrowiczem, w której Gombrowicz prowokatorsko atakował sensu malarstwa, drażniąc Herberta:

“Gdybym był niewinnym filatelistą, Gombrowicz wyśmiewałby moje albumy (…) dowodził, że znaczki stoją najniżej na drabinie bytów i są moralnie podejrzane (…) Gombrowicza drażniła - jak się zdaję - przyrodzona “głupota” sztuk plastycznych. Istotnie, nie ma obrazu, który by w sposób bodaj popularny wykładał Kanta ani także Husserla i Sartre’a- dwu ulubionych myślicieli pisarza, służących mu do intelektualnego unicestwienia rozmówców (…) Ale mnie właśnie owa “głupota” lub delikatniej mówiąc owa naiwność- wprawiała zawsze w stan szczęścia (…) Woda była wodą, skała skałą, ogień ogniem. Jak to dobrze, że zabójcze abstrakcje nie wypiły do końca całej krwi rzeczywistości”

Szkice/ Martwa natura z wędzidłem


Na koniec zostawiam cudny cytat o rzemiośle artysty, którego nie chcę zapomnieć:

“ Malarze holenderscy “złotego wieku” podejmowali się przeróżnych prac, które każdy współczesny tak zwany artysta odrzuciłby jako poniżające. No cóż, byli rzemieślnikami, a ich pokora wobec życia była wielka i piękna (…) dawni mistrzowie (…) wierzyli w sens w swojej pracy, możliwość międzyludzkiego porozumienia. Afirmowali widzialną rzeczywistość z natchnioną skrupulatnością i dziecięcą powagą, jakby od tego miały zależeć- porządek świata i obroty gwiazd, trwałość niebieskiego sklepienia”

Szkice/Cena Sztuki

[Tshepiso · Rating 4 out of 5]

Still Life with Bridle was an unexpected delight. My university reading this semester has been filled with numerous duds, but this essay (and apocryphal) collection about the Dutch art scene in the 17th century resonated for some reason.

Zbigniew Herbert's ability to craft engaging narratives around banal topics is the heart of why this book was so compelling despite its innocuous subject matter. His beautiful description, sharp analysis, and passion for art were so fascinating to explore as someone's who's never studied art in any sort of academic way. Herbert blends art criticism with history and cultural commentary so well and by the end of this oddball collection, I understood why he was so fascinated with this particular sliver of history.

I just want to take a moment to gush about the best essay in this whole collection, The Bitterness of Tulips. Herbert's recounting of the wild story of Dutch tulipomania was some of the most engaging pieces of narrative non-fiction I've ever come across and was thoroughly enraptured by the absolute madness contained in every single page. While the whole collection was strong that tale stood far and above the rest in how gripping and bonkers his portion of history was.

I probably won't be seeking out any more art criticism or Dutch cultural commentary, but the few days I spent exploring it through this collection were certainly a fun time.

[carina · Rating 5 out of 5]

A fantastic book — I devoured it in a week! Zbugniew, a poet and essayist, writes better than any art historian or curator; you can feel his genuine love for art throughout the entire text.

The book is divided into two parts: 'Essays' and 'Apocrypha'. Among the six essays, my favourites are Delta and Gerard Terborch: The Discreet Charm of the Bourgeoisie — though all of them were deeply engaging, and I know I’ll return to them for a slower, more thoughtful re-read. Zbugniew references numerous paintings throughout, and on this first read, I didn’t even look up half of them — yet, thanks to the way he describes the artwork, with such precision and care, it hardly felt necessary.

The relatively long essays give way to the ten Apocrypha, which are much shorter — each focused on a different historical figure and packed with insight. My favourites are Long Gerrit, The Hell of Insects, Perpetuum Mobile, Home, and Letter. After finishing each one, a part of me wished it were longer — but I suppose it’s precisely their brevity that makes these Apocrypha so hard-hitting.

Overall, I highly recommend this book to both art lovers and to those who find art useless and aren’t sure what they’re meant to feel when looking at a still life, a landscape, a genre painting, or any other form of art.

[wanderlust_bookish · Rating 5 out of 5]

Rok temu sięgnęłam po „Ostatni obraz Sary de Vos" a następnie „Opowieści z Mokum" Piotra Oczko. Obie książki na nowo wzbudziły moją ciekawość holenderskim złotym wiekiem.

Martwa natura z wędzidłem napisana jest pięknym językiem, Herbert ma niesamowity dar opisywania sztuki.

Płyniemy przez holenderski złoty wiek, przyglądając się dziełom, które pozwalają nam lepiej zrozumieć ten okres w dziejach. Jak to jest, że wielcy malarze tamtych lat zarabiali grosze a mimo to malowali całe życie?
Znakomicie poruszony jest tu temat słynnej tulipomanii. Śledzimy również fascynującą biografię autora tytułowej „Martwej natury z wędzidłem". Książka jest przesiąknięta klimatem i mentalność ludzi tamtych lat.

Jestem zachwycona. Poszerzyłam wiedzę na temat, który niesamowicie mnie interesuje, dodatkowo czytało się wspaniale i nie chciałam żeby książka się kończyła.

Na koniec muszę jednak dodać, że pozycja ta ma jeden minus. Pojawiają się słowa, zdania (czasem nawet kilka) w językach obcych (francuskim, niemiecki, angielski, łacina), które nie są tłumaczone. Zero przypisów. Zupełnie tego nie rozumiem. Nie mam ochoty podczas lektury wpisywać zdań do tłumacza, a literatura powinna być dostępna dla każdego.

[Ariel · Rating 4 out of 5]

Really pleasurable reading on Dutch art and culture, extremely personal and idiosyncratic (and poetic), not in the least concerned with trends in scholarship and in fact pretty allergic to art history as a discipline, this reminds me of the pleasure of reading Lawrence Gowing on Vermeer. The titular essay on Torrentius is told as a mysterious story, woven into the strange accidents and obstacles that befell the author while trying to pry open the historical record about this extraordinary man. Includes other essays about weather, tulipomania, the bloodlust (there's no other word for it) of Dutch colonialism, and what happens when there's simply too many paintings for one economy to absorb.

[Kapuss · Rating 4 out of 5]

La libertad, sobre la que tantos tratados se han escrito, y que ha terminado por convertirse en un concepto pálido y abstracto, era, para los holandeses, algo tan simple como la respiración: mirar, tocar los objetos. No había necesidad de definirla ni de embellecerla. Por eso en su arte no hay división entre lo grande y lo pequeño, lo importante y lo insignificante, lo elevado y lo común. Pintaban manzanas, retratos de mercaderes de telas, platos de cinabrio, tulipanes, con tal paciencia y amor que a su lado las imágenes del otro mundo y las retumbantes historias de los triunfos
terrenales lucen desvaídas.

[Hayley]

This was an interesting one. It was beautifully written and I underlined about one hundred passages and lines. Herbert clearly has a deep love for Dutch art and culture and his knowledge on the subject comes across well. BUT…I got bored. I’m sorry. It’s an incredibly charming and profound little book but I don’t think that I care quite enough about The Netherlands and their “golden age” art. That being said, I am grateful to have had the chance to read this because it is so unlike anything else I have come across.

[Esmé · Rating 3 out of 5]

Very pleasant, very niche. Iss aight

[Marian · Rating 5 out of 5]

I absolutely loved this book! Herbert’s language is beautiful and I loved the sense of mystery attached to the stories.

[Marta · Rating 5 out of 5]

Herbert królem!!

[Joana · Rating 4 out of 5]

“Uma parte considerável da arte contemporânea está do lado do caos (…)”