What do you think?
Rate this book
Сліпці
Незавершена історико-філософська поема, друкована у 1930-1931 роках у київському журналі “Життя і революція“ і піддана забуттю радянським літературознавством.
44 pages, Unknown Binding
First published January 1, 1931
1 person is currently reading
32 people want to read
About the author
Mykola Bazhan
6 books1 followerУкр: Бажан Микола Платонович
Poet, writer, translator, and Soviet Ukrainian political and cultural figure; full member of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR from 1951. One of the most prominent representatives of the literary renaissance of the 1920s, he wrote screenplays, edited the journal Kino, and was associated with the literary groups Vaplite and Nova Generatsiia and the journal Literaturnyi iarmarok. Bazhan's poems were first published in 1923, but he gained recognition for the collections 17-i patrul' (The 17th Patrol, 1926). With Riz'blena tin' (The Sculptured Shadow, 1927), and especially Budivli (Buildings, 1929), Bazhan abandoned futurism and constructivism and emerged as a romantic expressionist, whose poems were characterized by dynamism, unusual imagery, monumentalism, and frequent references to the Ukrainian past.
In the poem ‘Budivli’ Bazhan treats historical themes, seeking a link between the modern era, the Middle Ages, and the Ukrainian baroque of the Cossack state. ‘Budivli’ and the poems ‘Rozmova serdets' ’(Heart-to-Heart Talk), in which he presented an unusually harsh assessment of Russia, ‘Hofmanova nich’ (Hoffman's Night, 1929), ‘Sliptsi’ (The Blind Beggars, 1933), ‘Trylohiia prystrasty’ (Trilogy of Passion, 1933), and others display an original poetic style: a bold statement of theme, a rich vocabulary replete with archaisms, syntactic complexity, an abundance of metaphor, and inventive rhyme. These poems, as well as the collections Doroha (The Road, 1930) and Poeziï (Poems, 1930), aroused harsh criticism of Bazhan: he was accused of ‘detachment from Soviet reality’, ‘idealism’, and nationalism.
During the terror of 1934–7 Bazhan wrote the trilogy Bezsmertia (Immortality, 1935–7), which was dedicated to S. Kirov, and entered the company of poets enjoying official recognition. His later works, written in the spirit of Stalinist patriotism, all belong to the corpus of official Soviet poetry. These include the collections Bat’ky i syny (Fathers and Sons, 1938), Iamby (Iambs, 1940), Klych vozhdia (The Call of the Leader, 1942), and V dni viiny (In the Days of War, 1945); the collections awarded the Stalin Prize — Kliatva (Oath, 1941), Danylo Halyts’kyi (Danylo of Halych, 1942), Stalinhrads’kyi zoshyt (Stalingrad Notebook, 1943), and Anhliis’ki vrazhennia (English Impressions, 1948); and the collections Virshi i poemy (Poetry and Long Poems, 1949), Bilia Spas’koï vezhi (Near the Savior's Tower, 1952), Ioho im’ia (His Name, 1952), Honets (The Chaser, 1954), Iednist’ (Unity, 1954), Tvory (Works, 1946–7), and Vybrane (Selected Works, 1951, from which poems of the early period were omitted). After Joseph Stalin's death Bazhan did not take part in the cultural renaissance launched by the shistdesiatnyky (poets of the sixties); his later collections and poems, Iasa (1960), Italiis’ki zustrichi (Meetings in Italy, 1961), Polit kriz' buriu (Flight through the Storm, 1964, for which he received the Shevchenko Prize [see Prizes and awards]), Umans’ki spohady (Memories of Uman, 1972), Nichni rozdumy staroho maistra (Nocturnal Reflections of an Old Master, 1976), and others, were also written in the spirit of Party ideology. Bazhan's translation of S. Rustaveli's poem Vytiaz' u tyhrovii shkuri (The Knight in the Tiger Skin, 1927) was published to great critical acclaim, and he has produced many masterful translations from Georgian, Russian, and Polish, as well as of the poetry of Rainer Maria Rilke. Bazhan is also the author of literary studies, reviews, and memoirs.
Ivan Koshelivets
[This article originally appeared in the Encyclopedia of Ukraine, vol. 1 (1984).]
http://www.encyclopediaofukraine.com
Poet, writer, translator, and Soviet Ukrainian political and cultural figure; full member of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR from 1951. One of the most prominent representatives of the literary renaissance of the 1920s, he wrote screenplays, edited the journal Kino, and was associated with the literary groups Vaplite and Nova Generatsiia and the journal Literaturnyi iarmarok. Bazhan's poems were first published in 1923, but he gained recognition for the collections 17-i patrul' (The 17th Patrol, 1926). With Riz'blena tin' (The Sculptured Shadow, 1927), and especially Budivli (Buildings, 1929), Bazhan abandoned futurism and constructivism and emerged as a romantic expressionist, whose poems were characterized by dynamism, unusual imagery, monumentalism, and frequent references to the Ukrainian past.
In the poem ‘Budivli’ Bazhan treats historical themes, seeking a link between the modern era, the Middle Ages, and the Ukrainian baroque of the Cossack state. ‘Budivli’ and the poems ‘Rozmova serdets' ’(Heart-to-Heart Talk), in which he presented an unusually harsh assessment of Russia, ‘Hofmanova nich’ (Hoffman's Night, 1929), ‘Sliptsi’ (The Blind Beggars, 1933), ‘Trylohiia prystrasty’ (Trilogy of Passion, 1933), and others display an original poetic style: a bold statement of theme, a rich vocabulary replete with archaisms, syntactic complexity, an abundance of metaphor, and inventive rhyme. These poems, as well as the collections Doroha (The Road, 1930) and Poeziï (Poems, 1930), aroused harsh criticism of Bazhan: he was accused of ‘detachment from Soviet reality’, ‘idealism’, and nationalism.
During the terror of 1934–7 Bazhan wrote the trilogy Bezsmertia (Immortality, 1935–7), which was dedicated to S. Kirov, and entered the company of poets enjoying official recognition. His later works, written in the spirit of Stalinist patriotism, all belong to the corpus of official Soviet poetry. These include the collections Bat’ky i syny (Fathers and Sons, 1938), Iamby (Iambs, 1940), Klych vozhdia (The Call of the Leader, 1942), and V dni viiny (In the Days of War, 1945); the collections awarded the Stalin Prize — Kliatva (Oath, 1941), Danylo Halyts’kyi (Danylo of Halych, 1942), Stalinhrads’kyi zoshyt (Stalingrad Notebook, 1943), and Anhliis’ki vrazhennia (English Impressions, 1948); and the collections Virshi i poemy (Poetry and Long Poems, 1949), Bilia Spas’koï vezhi (Near the Savior's Tower, 1952), Ioho im’ia (His Name, 1952), Honets (The Chaser, 1954), Iednist’ (Unity, 1954), Tvory (Works, 1946–7), and Vybrane (Selected Works, 1951, from which poems of the early period were omitted). After Joseph Stalin's death Bazhan did not take part in the cultural renaissance launched by the shistdesiatnyky (poets of the sixties); his later collections and poems, Iasa (1960), Italiis’ki zustrichi (Meetings in Italy, 1961), Polit kriz' buriu (Flight through the Storm, 1964, for which he received the Shevchenko Prize [see Prizes and awards]), Umans’ki spohady (Memories of Uman, 1972), Nichni rozdumy staroho maistra (Nocturnal Reflections of an Old Master, 1976), and others, were also written in the spirit of Party ideology. Bazhan's translation of S. Rustaveli's poem Vytiaz' u tyhrovii shkuri (The Knight in the Tiger Skin, 1927) was published to great critical acclaim, and he has produced many masterful translations from Georgian, Russian, and Polish, as well as of the poetry of Rainer Maria Rilke. Bazhan is also the author of literary studies, reviews, and memoirs.
Ivan Koshelivets
[This article originally appeared in the Encyclopedia of Ukraine, vol. 1 (1984).]
http://www.encyclopediaofukraine.com
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
January 29, 2026
найпоетичніший бодігорор евер!! ай ворщіп лайк е доґ! кроненберг нервово курить в сторонці через пупок, пффф, тупо не попада
Ти знову в мені, непоборне страховище,
Плюгава й нудна самоти суєта...
Ти чуєш?..
Невже ти б зі мною пішов іще,
Нащадку замучених,
утле уровище,
Голодом вишкрябане з живота!?.
А був би з тобою,
як матір із сином,
З загнилим ще в матернім лоні синком…
Ти знову в мені, непоборне страховище,
Плюгава й нудна самоти суєта...
Ти чуєш?..
Невже ти б зі мною пішов іще,
Нащадку замучених,
утле уровище,
Голодом вишкрябане з живота!?.
А був би з тобою,
як матір із сином,
З загнилим ще в матернім лоні синком…
March 1, 2021
Незавершена але довершена поема Миколи Бажана «Сліпці», яку заборонила сталінська цензура, але яку зрештою відшукали і видали в діяспорному видавництві «Сучасність», з передмовою Богдана Кравціва. Густа, насичена мова, повна асонансів та алітерацій, глибинних історичних метафор та натяків на міжвоєнну сучасність автора, яка настала після поразки чергового етапу Визвольної боротьби у 1920х.
На прикладі архетипного персонажа сліпого кобзаря, його товариства, поводиря та инших людей з його оточення та мандрів, Бажан висловлює найглибші почуття гніву і люті, безсилля і гіркоти, горя і болю, зневіри і цинізму, розбитого і водночас незнищенного серця побитого історією народу, провідні верстви якого повторно асимілювалися в культуру тих чи инших колонізаторів, унеможливлюючи самоствердження та політичну свободу.
Незважаючи на те, що поема незавершена, вона зупиняється на висхідній ноті - а саме на думці, яка мимоволі нагадує про Григорія Сковороду, бо підкреслює, що немає кращої долі і більшого щастя у житті, ніж мати змогу спостерігати і бачити те, що відбувається у справжніх глибинах людських сердець. І для цього не потрібно бути зрячим у буквальному розумінні, бо це неможливо побачити очима. Инше серце можна справді побачити лише своїм власним серцем.
На прикладі архетипного персонажа сліпого кобзаря, його товариства, поводиря та инших людей з його оточення та мандрів, Бажан висловлює найглибші почуття гніву і люті, безсилля і гіркоти, горя і болю, зневіри і цинізму, розбитого і водночас незнищенного серця побитого історією народу, провідні верстви якого повторно асимілювалися в культуру тих чи инших колонізаторів, унеможливлюючи самоствердження та політичну свободу.
Незважаючи на те, що поема незавершена, вона зупиняється на висхідній ноті - а саме на думці, яка мимоволі нагадує про Григорія Сковороду, бо підкреслює, що немає кращої долі і більшого щастя у житті, ніж мати змогу спостерігати і бачити те, що відбувається у справжніх глибинах людських сердець. І для цього не потрібно бути зрячим у буквальному розумінні, бо це неможливо побачити очима. Инше серце можна справді побачити лише своїм власним серцем.
April 5, 2023
Перечитую; вперше прочитав багато років тому. З того прочитання мені найвиразніше запамʼяталося те, як майстерно Бажан викликав у мені відчуття *невимовної* огиди
December 28, 2023
Вау. Це було... дуже. Навіть занадто. Але при цьому в самий раз? Змішані почуття.
Нотатка для майбутніх перечитувань: ця поема несумісна з їжею.
Нотатка для майбутніх перечитувань: ця поема несумісна з їжею.
April 28, 2016
Можна було б ставити 10 - ставила б 10. Бажан, передовсім за "Сліпців" - мабуть, улюблене з нашої поезії ХХ ст.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews