Про виживання на іншій планеті. Просто назвемо це “Тарзаном в космосі”, але без затягнутого періоду дорослішання та з привітними дикунами.
Космічний корабель традиційно розлітається на шматки, але є ті, хто з нього врятувався: немовля та робот. Далі швиденько пробігаємося по побуту на космічній рятувальній капсулі, де вистача ресурсів на кілька років мінімум, аби дитина виросла. Далі маємо катастрофу номер два - цього разу капсула падає на придатну для життя планету, тому що щось мало піти не так. “Загублені в космосі”, еге ж? Майже.
На планеті мешкають антропоморфні амфібії, дуже зручно схожі на людей. Хлопчик вписується в нову компанію та живе собі ще з десяток років, маючи з ким спілкуватись і що штрикати. Роботу пощастило трохи менше, але він ще зіграє свою роль. Ну точно “Тарзан в космосі”.
А далі на планету прилітають інші земляни, і починається щось ближче до “Покахонтас”, тільки без суцільної зради. І тут ще притягують лінію про спадок цього самого героя… Коротше, автори надихалися, як могли, класичними творами про виживальників-спадкоємців велетенських статків. Робота вчасно відновили якраз для того, щоб дізнатися, ким насправді є оцей наш “Грейсток”.
Сам сеттінг - це такий собі “Водний світ” без апокаліпсису та Костнера, але з велетенськими тварюками у глибинах та мегатехнологіями землян.
Трійка. Дуже стандартно, але є надія, що подальші тома йдуть оригінальнішим шляхом, ан е перетворюються в чергову боротьбу проти корпорацій. До “Ітака” не дотягує, гумором не радує, але має трохи інтриги.