What do you think?
Rate this book
Часу немає
Київський юрист Едем вважає себе невдахою: він смертельно хворий, не досяг успіхів у кар’єрі, а головне кохання свого життя втратив п’ятнадцять років тому. У мить найбільшого розпачу перед ним виникає джин і пропонує договір: безсмертну Едемову душу в обмін на можливість пожити чужими життями. Від залитої світлом телестудії — до темних коридорів влади, від пишних прийомів мільярдерів — до обшарпаних стін дитячого притулку, від відкритого вітрам даху хмарочоса — до зали Небесного суду, куди ніколи не добирався вітер... Багатство, влада, слава і любов закрутяться у вирі однієї угоди, яка змінить долі всіх, до неї причетних.
«Часу немає» — це роман-пробіжка, який не дає перевести подих. Це одіссея вулицями Києва та споконвічне повернення до самого себе. Це лабіринт із зарядженими рушницями, кожна з яких обов’язково вистрілить. Це історія про те, що навіть найбільший невдаха одного разу може змінити світ. І, звісно, це книга про час. А точніше — про його відсутність.
«Часу немає» — це роман-пробіжка, який не дає перевести подих. Це одіссея вулицями Києва та споконвічне повернення до самого себе. Це лабіринт із зарядженими рушницями, кожна з яких обов’язково вистрілить. Це історія про те, що навіть найбільший невдаха одного разу може змінити світ. І, звісно, це книга про час. А точніше — про його відсутність.
648 pages, Hardcover
First published January 1, 2022
59 people are currently reading
1081 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 142 reviews
June 30, 2023
Я в глибокому шоці від того, наскільки цікава книга так довго лежала в мене на полиці.
Блискуче динамічне міське фентезі просто вражає на провал всіма закладеними автором темами. Як багатосторонньо автор розкриває теми віри, влади, долі та життя в цілому! Я читала і ніби дивилась серіал. Іноді було відчуття, що я не встигаю за автором, наскільки динамічно все відбувалося.
І Київ. Київ! Неймовірні описи міста, що переносять вас прямо на місце подій разом з героями. Книга захоплює в топить в собі. Дуже ♥️
Блискуче динамічне міське фентезі просто вражає на провал всіма закладеними автором темами. Як багатосторонньо автор розкриває теми віри, влади, долі та життя в цілому! Я читала і ніби дивилась серіал. Іноді було відчуття, що я не встигаю за автором, наскільки динамічно все відбувалося.
І Київ. Київ! Неймовірні описи міста, що переносять вас прямо на місце подій разом з героями. Книга захоплює в топить в собі. Дуже ♥️
September 8, 2023
Прочитала десь третину книги і далі не планую продовжувати. Книга обіціяла бути захопливою - ідея пожити кожного дня в тілі іншої людини протягом 4 днів, джин, смертельна хвороба і все це на фоні Києва.
На практиці ж вийшла досить ніяка історія. Герой класична Мері-Сью - все в нього виходить, все він знає і такий хитрий і розумний, що може все і всіх. Виглядало як мінімум дивно, а як масимум нудно. Рембо місцевого значення. Найвпливовіших і найрозумніших людей перехитрює, репутації рятує, корупцію перемагає, поганців наказує, ліки від невиліковних хворіб знаходить. Мене б не здивувало, якби він запобіг війні і героїчно знищив ядерну боєголовку.
В книжці багато екшену і інтелектуальних цитат, але це відчувається награно. Сюжет скаче повсюди - все так галопом по Європі. З цього міг би вийти сльозливо-бандитський серіал на СТБ, але не більше.
Були цікаві уривки, але вони потонули під всім іншим. Відчувалася несправжність - ніби автор йшов за певною інструкцією при написанні кожного розділу і всіх подій. Знаєте як твори на ЗНО мають мати певну структуру і тоді вже не пишеться потік думок - а те, що треба і що від тебе очікують.
Оскільки це тільки перша книга автора - надіюся він розпишеться і видасть щось справді варте похвали.
На практиці ж вийшла досить ніяка історія. Герой класична Мері-Сью - все в нього виходить, все він знає і такий хитрий і розумний, що може все і всіх. Виглядало як мінімум дивно, а як масимум нудно. Рембо місцевого значення. Найвпливовіших і найрозумніших людей перехитрює, репутації рятує, корупцію перемагає, поганців наказує, ліки від невиліковних хворіб знаходить. Мене б не здивувало, якби він запобіг війні і героїчно знищив ядерну боєголовку.
В книжці багато екшену і інтелектуальних цитат, але це відчувається награно. Сюжет скаче повсюди - все так галопом по Європі. З цього міг би вийти сльозливо-бандитський серіал на СТБ, але не більше.
Були цікаві уривки, але вони потонули під всім іншим. Відчувалася несправжність - ніби автор йшов за певною інструкцією при написанні кожного розділу і всіх подій. Знаєте як твори на ЗНО мають мати певну структуру і тоді вже не пишеться потік думок - а те, що треба і що від тебе очікують.
Оскільки це тільки перша книга автора - надіюся він розпишеться і видасть щось справді варте похвали.
March 17, 2024
ця книга — скарб української сучасної літератури, не інакше. "роман-пробіжка", таке я чула з усіх куточків про цю книгу, але до кінця не розуміла, що це означає, поки не почала читати. бо це дійсно пробіжка, адже текст йде дуже легко і швидко, він затягує, і книгу (хоч це і цеглинка) можна прочитати за 4-5 днів. якраз один день — один розділ:)
сюжет розповідає про юриста-невдаху едема, що має ураження мітча — смертельну хворобу. жити йому залишається недовго і він йде на авантюру — заключає угоду з джином і тепер проживе 4 дні в тілах різних людей, трьох обирає джин, останнього обирає едем. починається ціла пригода, з великою кількістю інсайтів, гарних (і ДУЖЕ атмосферних) описів києва, з рефлексією минулого, з мріями про майбутнє, з детективною лінією і доволі гарно прописаною політичною складовою. я закохалася в цей текст, в те, як гарно описував всі події рустем халіл. в те, як міг двома реченнями розсмішити і довести до сліз. в те, як репрезентував квір-спільноту і в те, як закидував купу жартиків по ходу сюжета.
ця книга дуже гарна. майстерно написана, динамічна, з великою кількістю гарних цитат, з різними сюжетними лініями які по шматочкам складаються в одну, з дрібними деталями (як от любов до винограду чи піти поїсти перепічки в 11 вечора). любов едема до бігу відгукнулась дуже сильно, я хіхікнула коли він був в тілі мільйонера і такий "о, а в мене є гвинтокрил, полечу на ньому в парк побігати:)". люблю цю книгу за такі моменти.
я щиро полюбила саатчі (джин), іванку (саркастична лесбійка-програмістка), ореста (хлопчик з притулку) і едема теж. цей текст варто читати, він заслуговує такої ж уваги (і навіть більшої) як тексти павлюка. беріть і читайте. раджу.
сюжет розповідає про юриста-невдаху едема, що має ураження мітча — смертельну хворобу. жити йому залишається недовго і він йде на авантюру — заключає угоду з джином і тепер проживе 4 дні в тілах різних людей, трьох обирає джин, останнього обирає едем. починається ціла пригода, з великою кількістю інсайтів, гарних (і ДУЖЕ атмосферних) описів києва, з рефлексією минулого, з мріями про майбутнє, з детективною лінією і доволі гарно прописаною політичною складовою. я закохалася в цей текст, в те, як гарно описував всі події рустем халіл. в те, як міг двома реченнями розсмішити і довести до сліз. в те, як репрезентував квір-спільноту і в те, як закидував купу жартиків по ходу сюжета.
ця книга дуже гарна. майстерно написана, динамічна, з великою кількістю гарних цитат, з різними сюжетними лініями які по шматочкам складаються в одну, з дрібними деталями (як от любов до винограду чи піти поїсти перепічки в 11 вечора). любов едема до бігу відгукнулась дуже сильно, я хіхікнула коли він був в тілі мільйонера і такий "о, а в мене є гвинтокрил, полечу на ньому в парк побігати:)". люблю цю книгу за такі моменти.
я щиро полюбила саатчі (джин), іванку (саркастична лесбійка-програмістка), ореста (хлопчик з притулку) і едема теж. цей текст варто читати, він заслуговує такої ж уваги (і навіть більшої) як тексти павлюка. беріть і читайте. раджу.
August 1, 2023
Чарівна книга ❤️, чарівна історія, чарівна розповідь автора! Багато разів обходила цю книгу стороною, бо обкладинка не чіпляла, але коли потрапила на опис, одразу виникло відчуття, що мені сподобається, так і відбулось, від першої до останньої сторінки
September 17, 2023
Для мене це дуже банальна і абсолютно нереальна книга, така собі казочка з цілою солянкою піднятих тем: і про кохання і дружбу, і про призначення, і про любов до життя, про корупцію, владу і гроші, про байдужість і багато чого... Ще й є романтизація злочинів, як от взлом і крадіжка. Не кинула її читати лише тому, що це була книга для обговоренння і мені хотілось таки на ньому бути.
Фінал очевидний ще з початку книги, але мене дуже роздратувала вказівка на тонку талію через 15 років, як ніби це найважливіше, що може бути в жінці, щоб її кохати і нею захоплюватись.
Сподобався мені тут тільки джин.
"Лице... було червонішим, ніж у парафіянки, яка виявила, що прослухала проповідь у розстебнутій ззаду спідниці." - для мене це огидна метафора, як і ця - "скривився, наче його намагалися нагодувати соєвою котлетою замість соковитого стейка"
А далі я випишу вам цитати, щоб ви розуміли чи заходить вам таке, бо це всю книгу так:
"У житті доводиться ходити тими картами, що є на руках. Треба прийняти це, аби гра мала сенс."
"Люди різні. Дай трьом рушницю: один сховає її під ліжко, другий вирушить на полювання, а третій чекатиме в засаді другого, щоб забрати його здобич."
"— Скажіть, а як це, коли можеш купити все, що схочеш?
— Починаєш хотіти речей, які не продаються."
"...влада - це коли в кожного з довколишніх міцних чоловіків є сили викрутити тебе як ганчірку, але такою можливістю - викрутити когось - наділений тільки ти."
"...життя - не оця водна доріжка. Воно не йде по прямій, як би ти не намагався триматися шляху. Воно є хаосом, навіть якщо іноді видається спокоєм..."
"Старий, знаєш, який найсильніший наркотик у житті? ... Дитяча любов. Дитина - це твій особистий дилер, який вводить дозу в твою кров обіймами, поцілунком у щоку або просто сміхом. І ти ладен пробачити їй безсонні ночі, безлад у квартирі і спалену нервову систему, аби тільки чути її соління в ліжечку, тільки б вдихати запах її волосся."
"Якщо вірити у призначення, то з'ясується, що життя несправедливо коротке й дозволяє тільки один шлях"
"Однак люди поводяться так, ніби пишуть чернетку свого життя"
Фінал очевидний ще з початку книги, але мене дуже роздратувала вказівка на тонку талію через 15 років, як ніби це найважливіше, що може бути в жінці, щоб її кохати і нею захоплюватись.
Сподобався мені тут тільки джин.
"Лице... було червонішим, ніж у парафіянки, яка виявила, що прослухала проповідь у розстебнутій ззаду спідниці." - для мене це огидна метафора, як і ця - "скривився, наче його намагалися нагодувати соєвою котлетою замість соковитого стейка"
А далі я випишу вам цитати, щоб ви розуміли чи заходить вам таке, бо це всю книгу так:
"У житті доводиться ходити тими картами, що є на руках. Треба прийняти це, аби гра мала сенс."
"Люди різні. Дай трьом рушницю: один сховає її під ліжко, другий вирушить на полювання, а третій чекатиме в засаді другого, щоб забрати його здобич."
"— Скажіть, а як це, коли можеш купити все, що схочеш?
— Починаєш хотіти речей, які не продаються."
"...влада - це коли в кожного з довколишніх міцних чоловіків є сили викрутити тебе як ганчірку, але такою можливістю - викрутити когось - наділений тільки ти."
"...життя - не оця водна доріжка. Воно не йде по прямій, як би ти не намагався триматися шляху. Воно є хаосом, навіть якщо іноді видається спокоєм..."
"Старий, знаєш, який найсильніший наркотик у житті? ... Дитяча любов. Дитина - це твій особистий дилер, який вводить дозу в твою кров обіймами, поцілунком у щоку або просто сміхом. І ти ладен пробачити їй безсонні ночі, безлад у квартирі і спалену нервову систему, аби тільки чути її соління в ліжечку, тільки б вдихати запах її волосся."
"Якщо вірити у призначення, то з'ясується, що життя несправедливо коротке й дозволяє тільки один шлях"
"Однак люди поводяться так, ніби пишуть чернетку свого життя"
March 23, 2023
На 411 сторінці мені стало страшно… Страх напливу тому, що спливла думка: «А якщо раптом я далі розчаруюся в книзі після того, що прочитала до цієї сторінки?!». Як же мені сподобалася ця книга: так все відгукнулося! Дякую!!!
April 5, 2023
Одна з найкращих книг, що читала цього року! Про життя, смерть, віру, зневіру, справедливість і біду. Про рішення в житті, призначення та багато всього іншого. Книга по собі залишає відчутний слід внутрішнього тепла. А ще її можна розібрати на цитати :)
March 17, 2024
4/5
Дуже оригінальна і цікава ідея: на порозі смерті від невиліковної хвороби Едему являється Джин і пропонує йому угоду: душа чоловіка в обмін на 4 дні в 4 різних тілах, три з яких обирає Джин і одне - Едем.
Слава. Гроші. Влада. Проживаючи один день з життя знаменитості, мільйонера і людини з величезною владою Едем робить великі зміни, приймає доленосні рішення, своїми діями і вчинками він змінює життя багатьох людей.
Це дійсно роман-пробіжка, сюжет насичений стількома подіями, що аж голова кипить, ближче до середини, ти вже забуваєш деякі моменти, що були на початку. І весь час запитуєш себе: як можна стільки встигнути за один день?!! Та людина за тиждень з таким не впорається.
Окрім численних поворотів сюжету, книга також наповненна величезними описами: інтер'єру, вулиць, будівель.
І в результаті, це призводить до того, що ти втомлюєшся від книги і хочеш чимшвидше її дочитати, аби дочитати.
Але, тим не менш є й багато плюсів.
Мені дуже сподобалася атмосфера:улюблений Київ зі своїми вуличками, парками, пам'ятками, райончиками. Ти ніби повертаєшся в ті місця, де встиг побувати і наповнюєшся спогадами про чудово проведені дні.
Також сподобалося, що книга дає багато їжі для роздумів: про час, владу, гроші, про призначення, про правильність своїх вчинків.
Витрачати час з користю для себе, віднайти своє призначення і слідувати йому, не прокрастинувати, а займатися ділом, не витрачатися на дурниці? Чи жити в своє задоволення, жити за покликом серця, інколи ледарювати, читати книги дивитися серіали, які, можливо, не приносять користі, а лише задоволення, брати від життя все що воно дає?
Як вчинити, коли на одній чаші терезів твоя совість, честь, твої принципи, а на іншій благополуччя твоєї родини, щастя твоєї дитини?
Чи усвідомлюємо ми як наші найменші дії та вчинки впливають на життя інших людей? Так званий "ефект метелика".
І такі питання випливають протягом всієї історії.
В книзі переплітається багато сюжетних ліній, які часто доводили мене до сліз.
🔸Смертельно хворий чоловік, який на порозі смерті розуміє, що так і не досяг того чого хотів, що в погоні за успіхом, він залишився самотнім.
🔸Хлопчик, який мріяв про сім'ю, найбільшим бажанням якого було, щоб батьки ним пишалися.
🔸Хлопчик, який втратив віру в сім'ю, для якого тато й мама стали найгіршим, що може трапитися з людиною;
🔸Музикант, що втратив натхнення;
🔸Мільйонер, що має все, окрім батьківського тепла, від якого сам вирішив відмовитися;
🔸Політик, який заради влади готовий на все: відпустити своє кохання, зрадити дружбу, вбити тисячі невинних;
🔸Матір, яка кожного дня спускається в метро, щоб хоча б на кілька хвилин почути голос померлого сина, адже голос - це єдине, що від нього лишилося;
🔸Жінка, яка все життя шкодує про помилку юності.
І це навіть не всі...
Тепер про героїв.
Едем. Мені він дуже сподобався як персонаж, сподобалося, що він думав як його вчинки впливають на життя людей, в тілах яких він перебував. Як він намагався взяти максимум від можливостей, які йому надали, як використовува свій час на повну, з користю для себе і оточуючих, як намагався виправити свої помилки. В цілому, дуже гарно прописаний персонаж, якому ти віриш і співпереживаєш.
Інара. Я не побачила її сенсу в цій історії. Що вона є, що нема, якось однаково. По перше, її погано розкрили, от ніби й добра і розумна, але робить такі безглузді вчинки. По друге її було дуже мало, хотілося дізнатися її історію, її минуле, як вона стала, тим ким є. По третє, мені не сподобалося, що не було логічного завершення її сюжетної лінії. Здавалося, до чогось йшли, йшли, але так і не прийшли.
Джин - дуже цікавий і неоднозначний персонаж. Його ціль, через яку він уклав угоду викликає повагу і захоплення. Він побачив в Едемові те, що сам головний герой в собі не бачив.
І знову ж таки, мені хотілося більше про нього дізнатися, як все у них там влаштовано, за що він відбував покарання, яка його подальша доля. Дуже багато запитань.
А тепер про кінець. Мені не сподобалося. Враження, що в кінці автор сам вже втомився від своєї книги і вирішив чимшвидше її звертати. А далі вже самі додумайте. Я таке не люблю, мені подобається конкретика, а не купа запитань без відповіді.
Але загалом, було цікаво, були моменти, які чіпали за живе, сюжетні повороти від яких я впадала в ступор, було над чим подумати.
І декілька цитаток:
"— Отже, цей світ побудований на нещасті дітей."
"Ти зобов’язаний насамперед не совісті, не батьківщині, не своєму слову, твій головний обов’язок — перед дитиною."
Дуже оригінальна і цікава ідея: на порозі смерті від невиліковної хвороби Едему являється Джин і пропонує йому угоду: душа чоловіка в обмін на 4 дні в 4 різних тілах, три з яких обирає Джин і одне - Едем.
Слава. Гроші. Влада. Проживаючи один день з життя знаменитості, мільйонера і людини з величезною владою Едем робить великі зміни, приймає доленосні рішення, своїми діями і вчинками він змінює життя багатьох людей.
Це дійсно роман-пробіжка, сюжет насичений стількома подіями, що аж голова кипить, ближче до середини, ти вже забуваєш деякі моменти, що були на початку. І весь час запитуєш себе: як можна стільки встигнути за один день?!! Та людина за тиждень з таким не впорається.
Окрім численних поворотів сюжету, книга також наповненна величезними описами: інтер'єру, вулиць, будівель.
І в результаті, це призводить до того, що ти втомлюєшся від книги і хочеш чимшвидше її дочитати, аби дочитати.
Але, тим не менш є й багато плюсів.
Мені дуже сподобалася атмосфера:улюблений Київ зі своїми вуличками, парками, пам'ятками, райончиками. Ти ніби повертаєшся в ті місця, де встиг побувати і наповнюєшся спогадами про чудово проведені дні.
Також сподобалося, що книга дає багато їжі для роздумів: про час, владу, гроші, про призначення, про правильність своїх вчинків.
Витрачати час з користю для себе, віднайти своє призначення і слідувати йому, не прокрастинувати, а займатися ділом, не витрачатися на дурниці? Чи жити в своє задоволення, жити за покликом серця, інколи ледарювати, читати книги дивитися серіали, які, можливо, не приносять користі, а лише задоволення, брати від життя все що воно дає?
Як вчинити, коли на одній чаші терезів твоя совість, честь, твої принципи, а на іншій благополуччя твоєї родини, щастя твоєї дитини?
Чи усвідомлюємо ми як наші найменші дії та вчинки впливають на життя інших людей? Так званий "ефект метелика".
І такі питання випливають протягом всієї історії.
В книзі переплітається багато сюжетних ліній, які часто доводили мене до сліз.
🔸Смертельно хворий чоловік, який на порозі смерті розуміє, що так і не досяг того чого хотів, що в погоні за успіхом, він залишився самотнім.
🔸Хлопчик, який мріяв про сім'ю, найбільшим бажанням якого було, щоб батьки ним пишалися.
🔸Хлопчик, який втратив віру в сім'ю, для якого тато й мама стали найгіршим, що може трапитися з людиною;
🔸Музикант, що втратив натхнення;
🔸Мільйонер, що має все, окрім батьківського тепла, від якого сам вирішив відмовитися;
🔸Політик, який заради влади готовий на все: відпустити своє кохання, зрадити дружбу, вбити тисячі невинних;
🔸Матір, яка кожного дня спускається в метро, щоб хоча б на кілька хвилин почути голос померлого сина, адже голос - це єдине, що від нього лишилося;
🔸Жінка, яка все життя шкодує про помилку юності.
І це навіть не всі...
Тепер про героїв.
Едем. Мені він дуже сподобався як персонаж, сподобалося, що він думав як його вчинки впливають на життя людей, в тілах яких він перебував. Як він намагався взяти максимум від можливостей, які йому надали, як використовува свій час на повну, з користю для себе і оточуючих, як намагався виправити свої помилки. В цілому, дуже гарно прописаний персонаж, якому ти віриш і співпереживаєш.
Інара. Я не побачила її сенсу в цій історії. Що вона є, що нема, якось однаково. По перше, її погано розкрили, от ніби й добра і розумна, але робить такі безглузді вчинки. По друге її було дуже мало, хотілося дізнатися її історію, її минуле, як вона стала, тим ким є. По третє, мені не сподобалося, що не було логічного завершення її сюжетної лінії. Здавалося, до чогось йшли, йшли, але так і не прийшли.
Джин - дуже цікавий і неоднозначний персонаж. Його ціль, через яку він уклав угоду викликає повагу і захоплення. Він побачив в Едемові те, що сам головний герой в собі не бачив.
І знову ж таки, мені хотілося більше про нього дізнатися, як все у них там влаштовано, за що він відбував покарання, яка його подальша доля. Дуже багато запитань.
А тепер про кінець. Мені не сподобалося. Враження, що в кінці автор сам вже втомився від своєї книги і вирішив чимшвидше її звертати. А далі вже самі додумайте. Я таке не люблю, мені подобається конкретика, а не купа запитань без відповіді.
Але загалом, було цікаво, були моменти, які чіпали за живе, сюжетні повороти від яких я впадала в ступор, було над чим подумати.
І декілька цитаток:
"— Отже, цей світ побудований на нещасті дітей."
"Ти зобов’язаний насамперед не совісті, не батьківщині, не своєму слову, твій головний обов’язок — перед дитиною."
October 21, 2024
Трохи неоднозначні враження залишила після себе ця книга. Наче й сподобалось все, і сюжет нестандартний, і написано гарно. Мабуть справа в тому, що забагато було і сюжету, і краси (численні метафори, епітети та філософські життєві мудрості), і під кінець вона мене просто втомила.
Але при цьому впродовж читання я неодноразово змахувала сльози з очей і захоплювалася глибиною ідей автора.
Книга однозначно варта уваги і часу, якого немає)
І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:
Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить...
Але при цьому впродовж читання я неодноразово змахувала сльози з очей і захоплювалася глибиною ідей автора.
Книга однозначно варта уваги і часу, якого немає)
І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:
Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить...
September 10, 2023
Довго думала, що написати. Важко йшла мені книга, Ніби і сюжет цікавий, і Київ і український автор, але ну чогось не зачепило. Книга сповнена прекрасних, влучних думок, які змушують задуматися, але все це разом, ну якось не клеїться.
March 15, 2023
Загалом дуже добре. Я б залишила за кадром значно більше, аби читач лише здогадувався про переживання героїв. Поки писала це, зрозуміла що бачу цю книгу як фільм. Це було б прекрасне гостросюжетне кіно, зняте звісно в Києві! І кожна окрема сцена так гарно вимальовується в уяві: і Олімпійський і концерт і ця штука з сліпою викладачкою і її сином, тут безліч знахідок для сценариста. З недоліків: персонажі неприродні в більшості діалогів. Люди так не спілкуються, люди не бувають відверті такою мірою як персонажі цієї книги. Але це фентезі міське, тому типу можна закрити на це очі. Загалом ця книга невпевно стоїть на перетині жанрів: і саме ця невпевненість в усьому, зокрема думок і дій головного персонажа дуже імпонує. Це тверда і дуже хороша четвірка з надією на нові книги від автора
June 24, 2023
Це мав би бути фантастичний роман в декораціях Києва, але для мене це скоріш роман про Київ з фантастичними нотками😄
Дякую автору за всі пасхалочки, за мальовничі описи київських вулиць, за ностальгію та пісню "Човен" на репіті вже третій день.
Дякую автору за всі пасхалочки, за мальовничі описи київських вулиць, за ностальгію та пісню "Човен" на репіті вже третій день.
March 17, 2024
Що ж ми маємо, чоловіка, 40 років. Здається самореалізований, але розповідь саркастична, та депресивно самотня. Виявляється, вся справа в невиліковній хворобі. І тут наче, герой мав би переосмислити своє життя. Що ж робить герой. Все з точністю навпаки.
Відсіює друзів, усамітнюється і пірнає у своє горе.
Каталізатором всіх подальших подій стає ситуація з його клієнтом Фроловим. Коли невинна людина стає винною, а справедливість як Феміда - сліпа.
І тут, у нас є джин, душа і можливість її продати. Здавалося, чого б і ні. Життя ж вже немало сенсу. Тут питання взагалі до героя, чи колись він в нього був ? І хоч в результаті всі перипетії вийшли динамічними та цікавим, скажу одразу, ідея продажу душі, особисто мене не вражає.
Дитинство, дитбудинок та історія з виноградом залишиться в моїй памяті ще надовго. Я рада, що герой усвідомив, що він не заміна іншій дитині, що його люблять і він потрібний.
Вертаємося до подій “тут-зараз”. Продав душу, з умовою прожити 3 дні в інших тілах, а останній 4 день - в тому, де захоче головний герой.
Перше перевтілення. Слава. Музикант, соліст гурту “Часу немає” Олесь Міцний. В результаті, герой проявляє свою сміливість, вміння нестандартно мислити, бути чесним та справедливим. Використовує славу вокаліста, для блага його покійного клієнта. Знову зустрічає кохання свого життя Інару. Та в результаті, повертає самого вокаліста в “потік життя” так би мовити, повертає йому давно забуте відчуття мрія, бути собою та створювати щось більше ніж шаблонну музику.
Друге перевтілення. Гроші. Багатство. Бізнесмен Шевченко. Герой і далі користується всіма можливими способами, щоб спокутувати свою провину перед Фроловим. Бо я називаю це саме спокутою. Оскільки він знав, що ця справа, вона безвиграшна. Але як ми бачимо пізніше, неважливо хто став би адвокатом цього бухгалтера, кінцевий результат був би один і той самий. Так працює система. Система, яку Едем в тілі Шевченка, намагається змінити хоча б на одну соту, за один день. Я рада, що навіть переслідуючи власні інтереси, він розуміє, що людина завтра прокинеться з наслідками його дій. Тому він намагається зробити так, щоб справжній Шевченко, міг дати цьому раду, та не втратив би більше ніж отримав. Окрім асистентки, звісно. Приємно, коли тв��й бос дає тобі свободу та каже, що в тебе все вийде, даруючи ключі від омріяного автомобіля та не засуджуючи за твоє рішення. А ще, не знецінюючи ні твоїх вмінь, ні твоїх бажань.
В результаті призначення “Трьох китів” стає благородним та дивує кожного. Мило, але не в реальному житі. Класно, але тільки тоді коли ти людина, яка живе по совість. В результаті, всіх бізнес перипетій, можна відслідкувати один мотив. Коли ти хочеш з кимось домовитись, тобі завжди доведеться дати, щось в замін. В результаті це не завжди будуть гроші, але це завжди буде відповідальність за власні рішення, щоб отримати те, що хочеш тільки ти.
Інара. Для мене вона загадковий і недописаний персонаж. Можливо автору не вистачило натхнення, можливо він сам не уявити її до кінця. Але все, що я про неї зрозуміла, так це її величне відкрите серце, доброту, а ще дурість та боязливість. Йшло в дисонанс те, як ти можеш мотивувати хлопця спочатку стати співучасником маленької крадіжки, у власних інтересах. Але потім робиш аборт та тікаєш, вирішуючи долю трьох людей за всіх. Дитина яка не народилася, чоловік якого ти любиш, але який не знає про це, і власне ти сама. Ні що відбувалося з нею, ні чому так сталося, ні хто ж насправді її чоловік. Нічого. Абсолютно. Як жінка примара, яка може сміливо грати роль ще одного джина в цій історії. Все прекрасно, лиш нічого не ясно.
Артур. Як на мене, теж не дописаний персонаж. Хоча сюжетний поворот з його роллю болючий і неочікуваний. Рада, що для нього це все добре закінчилося. Було цікаво, а чи насправді збулося передбачення Саатчі.
Третє перевтілення в тілі президента. Влада. Найбільший опіум. Що ж робить наш герой. Напевно найбільша кульмінація саме з цим тілом. Знаєте, про що я думала, майже весь час, чи справді президент врятував би групу військових, якби це не Едем був у його тілі ?
Ближче до фіналу, я все ж сказала б, що наврядчи. Саме в цій частині ми дізнаємося більше про владу. І я не про політний режим чи погляди. А, що саме влада в собі втілює. Право розпоряджатися чужим життям, право брати за це відповідальність, право із цим жити, а головне право виправдовувати цю владу. Опіум. Від якого не відмовляються і яким не жертвуй для загального блага. Бо коли ти - це влада, то і благо визначаєш ти. “Бо сила не зобовязує - вона дає змогу”, “Самої сили замало. Сила розпорядитися силою за власним бажанням - ось це важливо”.
Саатчі. Хитрий, розумний, саркастичний, але я так і не зрозуміла чому він мав піти або ж померти як думав сам Едем в кінці. Знаєте, в кожному фентезі, яке повязане з людьми, я часто зустрічаю магічну силу, одну якій люди остогидли і їх пора покарати, та іншу, для якої людське життя та весь цей світ магічніший за їхню божественну силу. Саатчі, мав свою ціль. Він хотів змінити хоч щось у світі в якому все і так здається давно зламаним і загубленим. Едем дав йому таку можливість. Адже Саатчі бачив більше ніж людину, яка хоче покінчити життя самогубством. Він бачив чоловіка з можливостями. З добрим серцем, холодним розумом, власними переконаннями. Впевненого, самодостатнього, сміливого, чесного, справедливого. Проблема в тому, що цього в собі не бачив сам Едем. Він сам себе вважав невдахою.
І, як на мене, повернувшись у своє тіло без памяті. Не розуміючи скільки всього він встиг зробити, себе не обдуриш навіть в безпамятстві. Хоча тут мало, що логічно сходиться, і в мене є питання по сюжету. Але це фентезі, упустимо ці моменти.
Коли ти мертвий, ти мертвий, коли ти живий - все можна змінити. Смерть - це абсолютно інша точка відліку, яка не доступна і не зрозуміла, яку ми хочемо завжди обирати у безвиході. Життя ж набагато зрозуміліше, але ми навіть не намагаємося. Едем знецінює себе у всьому, і навіть будучи хворим відмовляється від себе, віддаючи найцінніше, що в нього є - душу.
Три перевтілення, щоб усвідомити, що твоє життя жити крім тебе ніхто не буде. Що очікування і цілі можуть мінятися, що є все постає таким яким ми його бачимо. І все, що у нас в наявності це наше життя сьогодні.
Фінальна фраза “я не знаю” здається логічною. Такою ж незавершеною, як усвідомлення Едема.
Поставила 4 за неймовірне знайомство з Києвом, вдалі жарти, важливі сенси та нагадування. Але сам головний герой для мене, трохи розчарування. Адже тобі не треба бути кимось іншим, завідомо брати лопату і рити собі яму (в його випадку красти пістолет) і продавати душу, бо це не розмінна монета.
Хоч сам сюжет динамічний і читається наче легко. Але занадто багато подій, в результаті яких до середини книги стає нудно. Відповідей про Інару мало, навіть про Артура і подальше майбутнє теж. А після середини відбувається більше частина кульмінаційних моментів, які виснажують.
Відсіює друзів, усамітнюється і пірнає у своє горе.
Каталізатором всіх подальших подій стає ситуація з його клієнтом Фроловим. Коли невинна людина стає винною, а справедливість як Феміда - сліпа.
І тут, у нас є джин, душа і можливість її продати. Здавалося, чого б і ні. Життя ж вже немало сенсу. Тут питання взагалі до героя, чи колись він в нього був ? І хоч в результаті всі перипетії вийшли динамічними та цікавим, скажу одразу, ідея продажу душі, особисто мене не вражає.
Дитинство, дитбудинок та історія з виноградом залишиться в моїй памяті ще надовго. Я рада, що герой усвідомив, що він не заміна іншій дитині, що його люблять і він потрібний.
Вертаємося до подій “тут-зараз”. Продав душу, з умовою прожити 3 дні в інших тілах, а останній 4 день - в тому, де захоче головний герой.
Перше перевтілення. Слава. Музикант, соліст гурту “Часу немає” Олесь Міцний. В результаті, герой проявляє свою сміливість, вміння нестандартно мислити, бути чесним та справедливим. Використовує славу вокаліста, для блага його покійного клієнта. Знову зустрічає кохання свого життя Інару. Та в результаті, повертає самого вокаліста в “потік життя” так би мовити, повертає йому давно забуте відчуття мрія, бути собою та створювати щось більше ніж шаблонну музику.
Друге перевтілення. Гроші. Багатство. Бізнесмен Шевченко. Герой і далі користується всіма можливими способами, щоб спокутувати свою провину перед Фроловим. Бо я називаю це саме спокутою. Оскільки він знав, що ця справа, вона безвиграшна. Але як ми бачимо пізніше, неважливо хто став би адвокатом цього бухгалтера, кінцевий результат був би один і той самий. Так працює система. Система, яку Едем в тілі Шевченка, намагається змінити хоча б на одну соту, за один день. Я рада, що навіть переслідуючи власні інтереси, він розуміє, що людина завтра прокинеться з наслідками його дій. Тому він намагається зробити так, щоб справжній Шевченко, міг дати цьому раду, та не втратив би більше ніж отримав. Окрім асистентки, звісно. Приємно, коли тв��й бос дає тобі свободу та каже, що в тебе все вийде, даруючи ключі від омріяного автомобіля та не засуджуючи за твоє рішення. А ще, не знецінюючи ні твоїх вмінь, ні твоїх бажань.
В результаті призначення “Трьох китів” стає благородним та дивує кожного. Мило, але не в реальному житі. Класно, але тільки тоді коли ти людина, яка живе по совість. В результаті, всіх бізнес перипетій, можна відслідкувати один мотив. Коли ти хочеш з кимось домовитись, тобі завжди доведеться дати, щось в замін. В результаті це не завжди будуть гроші, але це завжди буде відповідальність за власні рішення, щоб отримати те, що хочеш тільки ти.
Інара. Для мене вона загадковий і недописаний персонаж. Можливо автору не вистачило натхнення, можливо він сам не уявити її до кінця. Але все, що я про неї зрозуміла, так це її величне відкрите серце, доброту, а ще дурість та боязливість. Йшло в дисонанс те, як ти можеш мотивувати хлопця спочатку стати співучасником маленької крадіжки, у власних інтересах. Але потім робиш аборт та тікаєш, вирішуючи долю трьох людей за всіх. Дитина яка не народилася, чоловік якого ти любиш, але який не знає про це, і власне ти сама. Ні що відбувалося з нею, ні чому так сталося, ні хто ж насправді її чоловік. Нічого. Абсолютно. Як жінка примара, яка може сміливо грати роль ще одного джина в цій історії. Все прекрасно, лиш нічого не ясно.
Артур. Як на мене, теж не дописаний персонаж. Хоча сюжетний поворот з його роллю болючий і неочікуваний. Рада, що для нього це все добре закінчилося. Було цікаво, а чи насправді збулося передбачення Саатчі.
Третє перевтілення в тілі президента. Влада. Найбільший опіум. Що ж робить наш герой. Напевно найбільша кульмінація саме з цим тілом. Знаєте, про що я думала, майже весь час, чи справді президент врятував би групу військових, якби це не Едем був у його тілі ?
Ближче до фіналу, я все ж сказала б, що наврядчи. Саме в цій частині ми дізнаємося більше про владу. І я не про політний режим чи погляди. А, що саме влада в собі втілює. Право розпоряджатися чужим життям, право брати за це відповідальність, право із цим жити, а головне право виправдовувати цю владу. Опіум. Від якого не відмовляються і яким не жертвуй для загального блага. Бо коли ти - це влада, то і благо визначаєш ти. “Бо сила не зобовязує - вона дає змогу”, “Самої сили замало. Сила розпорядитися силою за власним бажанням - ось це важливо”.
Саатчі. Хитрий, розумний, саркастичний, але я так і не зрозуміла чому він мав піти або ж померти як думав сам Едем в кінці. Знаєте, в кожному фентезі, яке повязане з людьми, я часто зустрічаю магічну силу, одну якій люди остогидли і їх пора покарати, та іншу, для якої людське життя та весь цей світ магічніший за їхню божественну силу. Саатчі, мав свою ціль. Він хотів змінити хоч щось у світі в якому все і так здається давно зламаним і загубленим. Едем дав йому таку можливість. Адже Саатчі бачив більше ніж людину, яка хоче покінчити життя самогубством. Він бачив чоловіка з можливостями. З добрим серцем, холодним розумом, власними переконаннями. Впевненого, самодостатнього, сміливого, чесного, справедливого. Проблема в тому, що цього в собі не бачив сам Едем. Він сам себе вважав невдахою.
І, як на мене, повернувшись у своє тіло без памяті. Не розуміючи скільки всього він встиг зробити, себе не обдуриш навіть в безпамятстві. Хоча тут мало, що логічно сходиться, і в мене є питання по сюжету. Але це фентезі, упустимо ці моменти.
Коли ти мертвий, ти мертвий, коли ти живий - все можна змінити. Смерть - це абсолютно інша точка відліку, яка не доступна і не зрозуміла, яку ми хочемо завжди обирати у безвиході. Життя ж набагато зрозуміліше, але ми навіть не намагаємося. Едем знецінює себе у всьому, і навіть будучи хворим відмовляється від себе, віддаючи найцінніше, що в нього є - душу.
Три перевтілення, щоб усвідомити, що твоє життя жити крім тебе ніхто не буде. Що очікування і цілі можуть мінятися, що є все постає таким яким ми його бачимо. І все, що у нас в наявності це наше життя сьогодні.
Фінальна фраза “я не знаю” здається логічною. Такою ж незавершеною, як усвідомлення Едема.
Поставила 4 за неймовірне знайомство з Києвом, вдалі жарти, важливі сенси та нагадування. Але сам головний герой для мене, трохи розчарування. Адже тобі не треба бути кимось іншим, завідомо брати лопату і рити собі яму (в його випадку красти пістолет) і продавати душу, бо це не розмінна монета.
Хоч сам сюжет динамічний і читається наче легко. Але занадто багато подій, в результаті яких до середини книги стає нудно. Відповідей про Інару мало, навіть про Артура і подальше майбутнє теж. А після середини відбувається більше частина кульмінаційних моментів, які виснажують.
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 20, 2023
Написано дійсно гарно, але джин найреальніший персонаж цілої історії Едема✨
January 18, 2025
Читання цієї книги було для мене американськими гірками. Сюжет починався класно, потім спускався на дно, потім піднімався. Дууже дратував головний герой.
Розумію, що це такий жанр, але ну занадто вже він був героїзований та популістично ванільний.
Не вподобала взагалі жодного з героїв, окрім Саатчі
Роман дуже насичений подіями, які легко могли бути вирізані і нічого би не змінилось. А так, майже 700 сторінок продирання крізь текст.
Це було на 3, але поставлю 4, бо маю надію, що автор розпишеться і наступна книжка буде доброю.
Ця теж має місце бути, але насолоди від прочитання я не отримала
Розумію, що це такий жанр, але ну занадто вже він був героїзований та популістично ванільний.
Не вподобала взагалі жодного з героїв, окрім Саатчі
Роман дуже насичений подіями, які легко могли бути вирізані і нічого би не змінилось. А так, майже 700 сторінок продирання крізь текст.
Це було на 3, але поставлю 4, бо маю надію, що автор розпишеться і наступна книжка буде доброю.
Ця теж має місце бути, але насолоди від прочитання я не отримала
April 19, 2024
Роман, завдяки якому Київ назавжди для мене матиме присмак винограду та звичку колекціонувати пейзажі з вікна, та пепеконанням, що навіть маленька добра справа, може в результаті зробити чимало.
Особисто для мене книга стала безперечно кращою альтернативою "Опівнічної бібліотеки", так ще й від українського автора.
Чому книга може бути цікавою?
✅️Через моральну дилему, яку ставить автор, що краще обрати славу, гроші, владу чи все таки бути собою і жити своїм життям
✅️ЛГБТ персонажі, хоча і другорядні
✅️Автор змушує задуматися про те що часу, на жаль, лишилося мало і варто почати жити як ти хочеш та нарешті здійснювати власні мрії
✅️Бажання змінити країну накраще просто роблячи невеликі кроки самостійно
✅️Саркастичний джин
✅️В якій ще книзі ви зможете водночас побувати на пустому стадіоні вночі, виконуючи щойно написану пісню. Пролетітися гелікоптером над Києвом, щоб опісля пафосно здійснити пробіжку в парку міста. І так далі, бо і так зайспойлерено немало 😅
Що може не сподобатися?
❌️ Нерозкриті жіночі персонажі, хоча я більше схильна до думки, що існувала історія про Інара, просто її викинули, через і так обємність твору.
❌️ Фантастичний тайм-менеджмент ( хочу і собі таку супер здібність встигати за один день зробити стільки справ: попрацювати, купити ТЦ, побувати з дитиною на концерті, а ввечері ще й зупинити теракт)
❌️ Кіношні сюжетні повороти, які здаються неправдоподібними у реальному житті
✅️❌️ Сцена 18+ у трьох😅, але без деталей. Чесно не знаю, комусь то може продати книгу, а хтось навпаки не захоче про це читати, тому +/-.
Загалом книгу просто хочеться розібрати на тисячі цитат. Я впевнена що читаючі різні відгуки ви бачили неймовірні фрагменти з книги про гроші, час та взагалі життя. Проте наведу слова, які дуже сильно зрезонували мені:
Чому всі коли знайомляться завжди розказують про вік та роботу, чому ніхто не говорить про власні мрії, адже так набагато легше дізнатися більше про людину.
Зразу хочу наголосити так книга неідеальна, але дуже комфортна та написана з любов'ю до Києва.
💙💛Мої рекомендації читайте одним залпом, щоб відчути всю магічну атмосферу книги, в інакшому разі, на жаль, книга втратить свою привабливість, як це було зі мною.
💬 Загалом книгу вже двічі обговорювала на різних книжкових клубах, тож можу стверджувати, що вона однозначна варта уваги, чи щоб просто насолодитися історією, чи щоб вдумливо прочитати і аналізувати кожну фразу, яку написав автор ( заради філософії чи-то пошуку сюжетних дірок).
___________________________________________
P.S. Якщо б вам дали прожити 3 дні у тілах різних людей, хто б це був?
Мої варіанти:
1️⃣ Спільний варіант від всіх українців - х#ло і вчинити т$ракт в оркостані або ж самогубство, але, на жаль, це не зупинить війну 😥. Альтернативна версія, будь-який, політичний діяч, який може надати нам зброю. Перше, що спадає на думку, Шольц і Taurus.
2️⃣ Макс Кідрук, бо я хочу прочитати чернетку другої частини Колонії 😅, та та розумію, що це cheating, але ж я напевно не одна така.
3️⃣ Космонавт, будь-яка, людина що зараз знаходиться на місії в космосі, гуляти так гуляти, хоч гляну на планети 🪐 не з Землі.
А ще цікавішими варіанти можуть бути якщо обирати людей з різних часових меж: минуле чи навіть майбутнє 😉.
Особисто для мене книга стала безперечно кращою альтернативою "Опівнічної бібліотеки", так ще й від українського автора.
Чому книга може бути цікавою?
✅️Через моральну дилему, яку ставить автор, що краще обрати славу, гроші, владу чи все таки бути собою і жити своїм життям
✅️ЛГБТ персонажі, хоча і другорядні
✅️Автор змушує задуматися про те що часу, на жаль, лишилося мало і варто почати жити як ти хочеш та нарешті здійснювати власні мрії
✅️Бажання змінити країну накраще просто роблячи невеликі кроки самостійно
✅️Саркастичний джин
✅️В якій ще книзі ви зможете водночас побувати на пустому стадіоні вночі, виконуючи щойно написану пісню. Пролетітися гелікоптером над Києвом, щоб опісля пафосно здійснити пробіжку в парку міста. І так далі, бо і так зайспойлерено немало 😅
Що може не сподобатися?
❌️ Нерозкриті жіночі персонажі, хоча я більше схильна до думки, що існувала історія про Інара, просто її викинули, через і так обємність твору.
❌️ Фантастичний тайм-менеджмент ( хочу і собі таку супер здібність встигати за один день зробити стільки справ: попрацювати, купити ТЦ, побувати з дитиною на концерті, а ввечері ще й зупинити теракт)
❌️ Кіношні сюжетні повороти, які здаються неправдоподібними у реальному житті
✅️❌️ Сцена 18+ у трьох😅, але без деталей. Чесно не знаю, комусь то може продати книгу, а хтось навпаки не захоче про це читати, тому +/-.
Загалом книгу просто хочеться розібрати на тисячі цитат. Я впевнена що читаючі різні відгуки ви бачили неймовірні фрагменти з книги про гроші, час та взагалі життя. Проте наведу слова, які дуже сильно зрезонували мені:
Чому всі коли знайомляться завжди розказують про вік та роботу, чому ніхто не говорить про власні мрії, адже так набагато легше дізнатися більше про людину.
Зразу хочу наголосити так книга неідеальна, але дуже комфортна та написана з любов'ю до Києва.
💙💛Мої рекомендації читайте одним залпом, щоб відчути всю магічну атмосферу книги, в інакшому разі, на жаль, книга втратить свою привабливість, як це було зі мною.
💬 Загалом книгу вже двічі обговорювала на різних книжкових клубах, тож можу стверджувати, що вона однозначна варта уваги, чи щоб просто насолодитися історією, чи щоб вдумливо прочитати і аналізувати кожну фразу, яку написав автор ( заради філософії чи-то пошуку сюжетних дірок).
___________________________________________
P.S. Якщо б вам дали прожити 3 дні у тілах різних людей, хто б це був?
Мої варіанти:
1️⃣ Спільний варіант від всіх українців - х#ло і вчинити т$ракт в оркостані або ж самогубство, але, на жаль, це не зупинить війну 😥. Альтернативна версія, будь-який, політичний діяч, який може надати нам зброю. Перше, що спадає на думку, Шольц і Taurus.
2️⃣ Макс Кідрук, бо я хочу прочитати чернетку другої частини Колонії 😅, та та розумію, що це cheating, але ж я напевно не одна така.
3️⃣ Космонавт, будь-яка, людина що зараз знаходиться на місії в космосі, гуляти так гуляти, хоч гляну на планети 🪐 не з Землі.
А ще цікавішими варіанти можуть бути якщо обирати людей з різних часових меж: минуле чи навіть майбутнє 😉.
May 19, 2023
Давно не отримувала такого задоволення від українського автора! Класна ідея та втілення, щемливі описи Києва і як бонус у кінці - смішний анекдот про юриста.
September 10, 2023
Скласти чотири окремі романи у одну книжку може було і непоганою ідеєю, проте оригінальності сюжету це не додало. Мене переслідувало відчуття, що я вже це читала або бачила. Хоча читати ресайклені сюжети іншими словами було цікаво, а сетінг у Києві робив усі події рідними. Динаміка була присутня, часті зміни сцен розважали, вкраплення моральних повчань місцями були досить мотивуючими.
Але все таки! Едем постійно робить правильні вибори, усі події лягають йому під ноги ідеально, люди йдуть назустріч, ніхто не ставить запитань і не сумнівається у раціональності рішень. Його вплив на визначні події проходять практично без наслідків для нього самого. Такий собі спаситель, якому на кожному кроці трапляються ex machina. А в кінці усі жили довго і щасливо. До того, морально-етичні осмислення і діалоги хоч і несли в собі кілька цікавих думок, загалом виглядали насильно просунутими до сюжету, аби надати йому напускної неприкритої важливості. Частіше це були не тонкі натяки, аби розворушити мисленнєвий процес, а між очі обухом повчання, які вибори у житті правильні. Плюс відчуття, що правильні моральні рішення завжди призводять до винагороди, що уже попахує моралізаторством.
Загалом, книга цікава, динамічна, насичена подіями і гостросюжетними поворотами у стилі блокбастер голівуду. Тому мабуть і відчуття, що мені знайомі зав"язки і відверто здивувала тільки історія із Сашею. Дуже прогресивно і трохи болісно. Рустем Халіл може зробити так, щоб слова проростали у картинку. І я отримала задоволення від кількості поворотів і щасливих кінців.
Але все таки! Едем постійно робить правильні вибори, усі події лягають йому під ноги ідеально, люди йдуть назустріч, ніхто не ставить запитань і не сумнівається у раціональності рішень. Його вплив на визначні події проходять практично без наслідків для нього самого. Такий собі спаситель, якому на кожному кроці трапляються ex machina. А в кінці усі жили довго і щасливо. До того, морально-етичні осмислення і діалоги хоч і несли в собі кілька цікавих думок, загалом виглядали насильно просунутими до сюжету, аби надати йому напускної неприкритої важливості. Частіше це були не тонкі натяки, аби розворушити мисленнєвий процес, а між очі обухом повчання, які вибори у житті правильні. Плюс відчуття, що правильні моральні рішення завжди призводять до винагороди, що уже попахує моралізаторством.
Загалом, книга цікава, динамічна, насичена подіями і гостросюжетними поворотами у стилі блокбастер голівуду. Тому мабуть і відчуття, що мені знайомі зав"язки і відверто здивувала тільки історія із Сашею. Дуже прогресивно і трохи болісно. Рустем Халіл може зробити так, щоб слова проростали у картинку. І я отримала задоволення від кількості поворотів і щасливих кінців.
March 17, 2024
натягнула 2/5 ⭐️
історія чоловіка, який на смертному одрі заключив договір з джином. буцімто 4 дні = 4 людям, у тілах яких він прокинеться і пробуде один день. це слава, багатство, влада та... кохання??
отже, у перший день він у тілі музиканта, Олеся Міцного. події, що відбувалися в цей день– видалися мені найцікавішими. та й загалом, у мене все вийшло поступово. спочатку було читабельно, а чим ближче до кінця, то нудніше (виняток: цілковита кінцівка, коли хотілося знати якнайшвидше, чим закінчиться). за цей перший день, Едем встиг зробити багато чого корисного, при цьому був чесним та демонстрував найкращі людські якості. другий день – багатий та впливовий бізнесмен Віктор Шевченко. тут Едем користується цим на славу. з перших хвилин, буквально. наче він завжди був на його місці. у третій день він вже прокидається в тілі президента – Олекси Антоненка. і саме розпочинаючи з цього перевтілення починається шо попало.
якби цю книжку скоротити на половину, то було б нічого так. а тут багато води (це талант так вміти). описи, описи, описи. менше подій, але описати все у найдрібніших деталях. от те, що всі люблять, еге. і ще для мене ця книжка була нудною. Едем перед появою Саатчі (джина) був уже геть ніякий. руки опустилися, одною ногою в могилі, іншу вже й сам готовий перекинути. це був шанс для нього пожити. хоч кілька днів. як він сам зазначив, що за ці дні відбулося більше, чим за його роки планованого життя.
з персонажів не сподобався ніхто. до Едема я ставлюся більш нейтрально. а от персонаж на ім'я Інара ще може позмагатися у моєму топі «найменш цікава та найбільш дратівлива: як викликати неприязнь з перших розділів».
у кінці я чекала чого завгодно. хотілося трохи якоїсь різанини і т.д., і т.п. нічо цікавого не було, коротше кажучи. книжка різко обірвалася і закінчилася. the end.
поставила 2 зірочки, але вже не розумію, за що? мабуть, за тиждень читання. за свої зусилля.
історія чоловіка, який на смертному одрі заключив договір з джином. буцімто 4 дні = 4 людям, у тілах яких він прокинеться і пробуде один день. це слава, багатство, влада та... кохання??
отже, у перший день він у тілі музиканта, Олеся Міцного. події, що відбувалися в цей день– видалися мені найцікавішими. та й загалом, у мене все вийшло поступово. спочатку було читабельно, а чим ближче до кінця, то нудніше (виняток: цілковита кінцівка, коли хотілося знати якнайшвидше, чим закінчиться). за цей перший день, Едем встиг зробити багато чого корисного, при цьому був чесним та демонстрував найкращі людські якості. другий день – багатий та впливовий бізнесмен Віктор Шевченко. тут Едем користується цим на славу. з перших хвилин, буквально. наче він завжди був на його місці. у третій день він вже прокидається в тілі президента – Олекси Антоненка. і саме розпочинаючи з цього перевтілення починається шо попало.
якби цю книжку скоротити на половину, то було б нічого так. а тут багато води (це талант так вміти). описи, описи, описи. менше подій, але описати все у найдрібніших деталях. от те, що всі люблять, еге. і ще для мене ця книжка була нудною. Едем перед появою Саатчі (джина) був уже геть ніякий. руки опустилися, одною ногою в могилі, іншу вже й сам готовий перекинути. це був шанс для нього пожити. хоч кілька днів. як він сам зазначив, що за ці дні відбулося більше, чим за його роки планованого життя.
з персонажів не сподобався ніхто. до Едема я ставлюся більш нейтрально. а от персонаж на ім'я Інара ще може позмагатися у моєму топі «найменш цікава та найбільш дратівлива: як викликати неприязнь з перших розділів».
у кінці я чекала чого завгодно. хотілося трохи якоїсь різанини і т.д., і т.п. нічо цікавого не було, коротше кажучи. книжка різко обірвалася і закінчилася. the end.
поставила 2 зірочки, але вже не розумію, за що? мабуть, за тиждень читання. за свої зусилля.
November 4, 2023
Чудова книга. Автор переплітає купу сенсів на її сторінках і як на мене, кожен зможе знайти в ній щось своє.
4 дні, 4 людини в тілі яких опиниться головний герой твору, 4 можливості.
Автор розкриває багато тем і дає подивитись на них з різних сторін: слава, багатство, влада, стосунки між людьми, доля, вибір і наша власна відповідальність за життя.
І хоча без питань книга наповнена нереальними подіями - я повірила автору. Повірила його героям, повірила в ситуації, які б абсурдні вони деколи не були і повірила в те що кожен з нас може змінити цей світ, або хоч трошки але вплинути на напрям цих змін.
Окрема насолода поринути в атмосферу мого рідного міста, Київ. Я поринала в кожен опис і відчувала ніби я сама перенеслась у кожне місце подій.
«— Що таке гроші?
— Можливості
— Ще варіант?
— Відповідальність.
— Ще варіант?
— Свобода.
— Усі відповіді були правильними, — сказав він. — Гроші — це порожня пляшка. І тобі вирішувати, чим її наповнювати»
«Часом мені здається, що бійців не існує. Ми просто тримаємося, доки можемо, доки не намацаємо свою межу»
«..життя - не оця водна доріжка. Воно не йде по прямій, як би ти не намагався триматися шляху. Воно є хаосом, навіть якщо іноді видається спокоєм»
«Аби він був Прометеєм, він би подарував людям не вогонь. Він би викрав у богів і роздав смертним можливість виправляти свої помилки»
«Це нагадування: час безкінечний, але не для окремо взятої людини»
«— Ти подарував мені чудовий час і можливість щось змінити в цьому світі, - сказав я.
Саатчі повернув голову на девʼяносто градусів, не зважаючи на дорогу.
— Ти так нічого й не зрозумів, сказав він. - Ця можливість у нас є завжди. Ми щодня змінюємо щось у цьому світі, просто не хочемо над цим замислюватися»
4 дні, 4 людини в тілі яких опиниться головний герой твору, 4 можливості.
Автор розкриває багато тем і дає подивитись на них з різних сторін: слава, багатство, влада, стосунки між людьми, доля, вибір і наша власна відповідальність за життя.
І хоча без питань книга наповнена нереальними подіями - я повірила автору. Повірила його героям, повірила в ситуації, які б абсурдні вони деколи не були і повірила в те що кожен з нас може змінити цей світ, або хоч трошки але вплинути на напрям цих змін.
Окрема насолода поринути в атмосферу мого рідного міста, Київ. Я поринала в кожен опис і відчувала ніби я сама перенеслась у кожне місце подій.
«— Що таке гроші?
— Можливості
— Ще варіант?
— Відповідальність.
— Ще варіант?
— Свобода.
— Усі відповіді були правильними, — сказав він. — Гроші — це порожня пляшка. І тобі вирішувати, чим її наповнювати»
«Часом мені здається, що бійців не існує. Ми просто тримаємося, доки можемо, доки не намацаємо свою межу»
«..життя - не оця водна доріжка. Воно не йде по прямій, як би ти не намагався триматися шляху. Воно є хаосом, навіть якщо іноді видається спокоєм»
«Аби він був Прометеєм, він би подарував людям не вогонь. Він би викрав у богів і роздав смертним можливість виправляти свої помилки»
«Це нагадування: час безкінечний, але не для окремо взятої людини»
«— Ти подарував мені чудовий час і можливість щось змінити в цьому світі, - сказав я.
Саатчі повернув голову на девʼяносто градусів, не зважаючи на дорогу.
— Ти так нічого й не зрозумів, сказав він. - Ця можливість у нас є завжди. Ми щодня змінюємо щось у цьому світі, просто не хочемо над цим замислюватися»
March 17, 2024
Часу немає - Рустем Халіль
3⭐️/5
Слів нема, одні емоції. По перше мінуси, питання що за жанр у книги? Фентезі? Реалістичний горрор? Християнський підтекст? Було незрозуміло, спершу здавалось що це така історія про буття людини, життя і головне час. І здається так було, але не до кінця. Як на мене пан Халіль ніби розписався на Олесі, а потім ця легка мова пішла на спад, бо з кожною іншою сторінкою читалось все складніше. Не до кінця розкрили ту ж Інару, типу що за фігня там в них сталась? Я думала що скажуть що тут доклав свою руку Артур. Але ні. Артур поки для мене якийсь нормально описаний і його ті ж мотиви🤔
Не до кінця розумію для чого вводили те ж «завдання» з тим чоловіком який помер через те що хотів показати справедливість.(Фроловий🤘🏻)
Описи Києва чудові, справді. І атмосферу автор круто прописує, але до кінця книги сенс ніби втрачався, хоча було купу класних слів чи цитат.
Непогане чтиво, але можливо не моє
3⭐️/5
Слів нема, одні емоції. По перше мінуси, питання що за жанр у книги? Фентезі? Реалістичний горрор? Християнський підтекст? Було незрозуміло, спершу здавалось що це така історія про буття людини, життя і головне час. І здається так було, але не до кінця. Як на мене пан Халіль ніби розписався на Олесі, а потім ця легка мова пішла на спад, бо з кожною іншою сторінкою читалось все складніше. Не до кінця розкрили ту ж Інару, типу що за фігня там в них сталась? Я думала що скажуть що тут доклав свою руку Артур. Але ні. Артур поки для мене якийсь нормально описаний і його ті ж мотиви🤔
Не до кінця розумію для чого вводили те ж «завдання» з тим чоловіком який помер через те що хотів показати справедливість.(Фроловий🤘🏻)
Описи Києва чудові, справді. І атмосферу автор круто прописує, але до кінця книги сенс ніби втрачався, хоча було купу класних слів чи цитат.
Непогане чтиво, але можливо не моє
March 10, 2023
Коли фразу Carpe diem розтягують на 600+ сторінок.
Роман зацікавив преамбулою і загалом зовсім не розчарував.
Книга читається досить легко, а роздуми автора щодо часу, цінності життя можуть звучати хоч і очікувано, та все ж - пробирають
Роман зацікавив преамбулою і загалом зовсім не розчарував.
Книга читається досить легко, а роздуми автора щодо часу, цінності життя можуть звучати хоч і очікувано, та все ж - пробирають
October 27, 2024
«Час — це гроші, які кожен друкує сам, і кожен сам визначає їхній курс щодо іншої валюти. Було би природно, аби людина прагнула, щоб її курс був якомога вищим, — чи не так?
Але закони логіки не збігаються з реаліями людського життя.»
Але закони логіки не збігаються з реаліями людського життя.»
May 12, 2024
Це прекрасна книга, яка захопила мене з перших сторінок. Я насолоджувалася читанням протягом всієї книги. Це неймовірний роман-прогулянка Києвом. Так приємно було читати книгу та візуалізувати описані місця столиці💔
Так, ця історія дещо наївна, дещо пафосна, дещо нереалістична, але ж яка крута! Це історія про маленьку людину, якій дали можливості та яка ними скористалася. Це історія про доленосні збіги, яких дуже багато в нашому житті. Це історія про чоловіка, який одного дня опустив руки, а потім, після величезного пенделя, він піднявся та пішов далі, попри всі умови та заборони.
Це чудова книга, яку я також можу назвати казкою для дорослих, бо вона насправді дуже глибока та наївна одночасно. Тут купа роздумів і прихованих сенсів. А головне — це час, бо часу немає⏳
А тепер я дуже чекаю на наступну книгу автора, бо ця мені неймовірно сподобалася!❤️
Так, ця історія дещо наївна, дещо пафосна, дещо нереалістична, але ж яка крута! Це історія про маленьку людину, якій дали можливості та яка ними скористалася. Це історія про доленосні збіги, яких дуже багато в нашому житті. Це історія про чоловіка, який одного дня опустив руки, а потім, після величезного пенделя, він піднявся та пішов далі, попри всі умови та заборони.
Це чудова книга, яку я також можу назвати казкою для дорослих, бо вона насправді дуже глибока та наївна одночасно. Тут купа роздумів і прихованих сенсів. А головне — це час, бо часу немає⏳
А тепер я дуже чекаю на наступну книгу автора, бо ця мені неймовірно сподобалася!❤️
March 17, 2024
5/5. Однозначно увійде в топ року. Буду перечитувати.
Роман-перебіжка. Справжня пригода. Незвичний формат. Проте мені дуже зайшов.
Подобається стиль письма автора. Легко та цікаво. Класні жарти.
Незважаючи на об'єм книги (цеглинка), це було дуже захопливо. Абсолютно не нудно.
Багато подій. Динамічно. Неочікувані сюжетні повороти, від яких дух перехоплювало.
Все відбувається в Києві. За це окремий лайк. Описи знайомої місцевості дають змогу сповна відчути атмосферу книги. В голові вимальовувались гарні картинки.
Едем - головний герой. Його сьогодення не надто щасливе. Неуспішна кар'єра. Смертельна хвороба. Втрачене кохання.
Він укладає угоду з джином. Чотири дні. Чотири людини.
Слава. Привілеї, які вона дає. Але всюди є зворотній бік медалі.
Гроші. Це як порожня пляшка. І ми самі вирішуємо чим її наповнити. Це можливості. І ми самі вирішуємо чи скористатися ними.
Влада. Двері, які вона відкриває. Один дзвінок і все вирішено. Це як центр тисячі процесів одночасно. Але важливо не загратись.
Бути собою. У власному тілі. Жити це життя.
Саатчі. Моє ставлення до цього персонажа змінювалось протягом всієї книги. Просто скажу, що в кінці я полюбила його всім серцем. Його мета. Його вчинок. Це просто розбило мене.
Рустем Халіл чудово прописав кожну із сюжетних ліній. Так, що не лишилось жодних питань. А потім переплів їх в одну. Шматочок за шматочком.
Безліч позначок. Виділених цитат. Та спійманих інсайтів.
Я прониклась. Прониклась героями. Їх життям. Їх долею.
Роздуми про час. Про його наявність. Про його відсутність. Та він завжди є. Просто ми не помічаємо того.
Роздуми про життя. Коротке чи довге. Проте варто просто жити. Тут і зараз. Бо іншого вже не буде.
Це була прекрасна подорож. Вона подарувала мені безліч емоцій. В один момент я плакала, в інший сміялась. Потім злилась, а незабаром вже раділа разом з героями.
Фінал. Мабуть це було ідеальне завершення історії. Хоча воно і лишило по собі легкий осад. Одночасно відчуття пустоти та наповненості.
Фінал дає змогу нафантазувати власне "далі буде..." 🤍
Роман-перебіжка. Справжня пригода. Незвичний формат. Проте мені дуже зайшов.
Подобається стиль письма автора. Легко та цікаво. Класні жарти.
Незважаючи на об'єм книги (цеглинка), це було дуже захопливо. Абсолютно не нудно.
Багато подій. Динамічно. Неочікувані сюжетні повороти, від яких дух перехоплювало.
Все відбувається в Києві. За це окремий лайк. Описи знайомої місцевості дають змогу сповна відчути атмосферу книги. В голові вимальовувались гарні картинки.
Едем - головний герой. Його сьогодення не надто щасливе. Неуспішна кар'єра. Смертельна хвороба. Втрачене кохання.
Він укладає угоду з джином. Чотири дні. Чотири людини.
Слава. Привілеї, які вона дає. Але всюди є зворотній бік медалі.
Гроші. Це як порожня пляшка. І ми самі вирішуємо чим її наповнити. Це можливості. І ми самі вирішуємо чи скористатися ними.
Влада. Двері, які вона відкриває. Один дзвінок і все вирішено. Це як центр тисячі процесів одночасно. Але важливо не загратись.
Бути собою. У власному тілі. Жити це життя.
Саатчі. Моє ставлення до цього персонажа змінювалось протягом всієї книги. Просто скажу, що в кінці я полюбила його всім серцем. Його мета. Його вчинок. Це просто розбило мене.
Рустем Халіл чудово прописав кожну із сюжетних ліній. Так, що не лишилось жодних питань. А потім переплів їх в одну. Шматочок за шматочком.
Безліч позначок. Виділених цитат. Та спійманих інсайтів.
Я прониклась. Прониклась героями. Їх життям. Їх долею.
Роздуми про час. Про його наявність. Про його відсутність. Та він завжди є. Просто ми не помічаємо того.
Роздуми про життя. Коротке чи довге. Проте варто просто жити. Тут і зараз. Бо іншого вже не буде.
Це була прекрасна подорож. Вона подарувала мені безліч емоцій. В один момент я плакала, в інший сміялась. Потім злилась, а незабаром вже раділа разом з героями.
Фінал. Мабуть це було ідеальне завершення історії. Хоча воно і лишило по собі легкий осад. Одночасно відчуття пустоти та наповненості.
Фінал дає змогу нафантазувати власне "далі буде..." 🤍
August 1, 2024
Стилістично гидотний переклад з російської.
Сексистсько, гомофобно, тупі порівняння з бомбами(я читаю для задоволення, а не тригерити свій ПТСР).
Сюжет посередній і слабкий. Звісно головний герой кращий фінансист, ніж спеціалістка, що займалась цим роками. Звісно у нього все виходить. ВСЕ.
Нудятина.
Сексистсько, гомофобно, тупі порівняння з бомбами(я читаю для задоволення, а не тригерити свій ПТСР).
Сюжет посередній і слабкий. Звісно головний герой кращий фінансист, ніж спеціалістка, що займалась цим роками. Звісно у нього все виходить. ВСЕ.
Нудятина.
August 5, 2024
Слабка четвірка.
Інтригуючий задум і цікава ідея.
Але реалізація з прогалинами і розбіжностями, трохи сексистськими реченнями:
«І після … років її талія така ж струнка»
Насичений сюжет подіями, темами, героями.
Якщо закрити очі на прогалини і місцями натягнуту суперудачу головного героя, а просто плисти за сюжетом то насолоду можна отримати від читання.
Не всі сюжетні повороти для мене були передбачуваними, тому читання захоплювало.
Найбільший недолік - перенасиченість темами. Там і нечесні політики, і корупція і невиліковно хворі діти, і проблеми дитячих будинків - під кінець просто відчувалось виснаження.
Інтригуючий задум і цікава ідея.
Але реалізація з прогалинами і розбіжностями, трохи сексистськими реченнями:
«І після … років її талія така ж струнка»
Насичений сюжет подіями, темами, героями.
Якщо закрити очі на прогалини і місцями натягнуту суперудачу головного героя, а просто плисти за сюжетом то насолоду можна отримати від читання.
Не всі сюжетні повороти для мене були передбачуваними, тому читання захоплювало.
Найбільший недолік - перенасиченість темами. Там і нечесні політики, і корупція і невиліковно хворі діти, і проблеми дитячих будинків - під кінець просто відчувалось виснаження.
April 18, 2024
UA: Шаблонно та клішовано. Одна зірочка за те, що я постійно на цій книзі засинала, це якісно покращило мій сон. Друга зірочка за Київ та рідні місця, ось тут автору вдалося передати вібрацію міста.
EN: Patterned and clichéd. One star for the fact that I constantly fell asleep on this book, it improved my sleep qualitatively. A second star for Kyiv and native places, here the author managed to convey the vibe of the city.
EN: Patterned and clichéd. One star for the fact that I constantly fell asleep on this book, it improved my sleep qualitatively. A second star for Kyiv and native places, here the author managed to convey the vibe of the city.
June 11, 2023
Не "моя" книга. Не сподобався стиль письма: бракує єдності художніх деталей, місцями пафосно, всередині книги багато місць, які хотілося урізати і пришвидшити. Мотивація деяких вчинків героїв незрозуміла.
У "Часу немає" багато екшену — думаю, підлітковій версії мене вона сподобалась б) Але зараз, на жаль, ні.
У "Часу немає" багато екшену — думаю, підлітковій версії мене вона сподобалась б) Але зараз, на жаль, ні.
August 18, 2024
Я думав ця красива казка отримає свої 4,5⭐, але тут однозначно 4,9.
Дякую всім, хто заохочував її прочитати і казав яка вона класна. Я тепер в одній шерензі з вами.
Так як Халіл з Осикою (бо відчуваю, що якісний переклад навіть з російської мав велику роль) зіграли на всіх струнах моєї душі не вимовити.
Спочатку мені здалося що це буде мила історія, яка основну частину оцінки отримає за київський антураж, бо я дійсно не пам'ятаю вже настільки київський текст сучасного автора.
Викликала посмішку, коли Рустем писав про політику, бо це було трохи наївно. Вірніше десь так все уявляють не дотичні напряму, а ми, джини, бачимо зсередини трохи інше. Але я розумію, що це лише мій досвід і очікування, тож це не мінус для книги.
Але фінал мене просто вивернув як рукавичку, це було щось екзестенційне. Хоча хтось може вважати це голлівудським геппіендом.
Екранізація цієї книги мабуть матиме також шалений успіх, але я б не поспішав, бо тут може бути дуже пряма аналогія з подіями, які ще всі добре пам'ятають, і це може розбурхати суспільство незгірш за Слугу народу.
У підсумку - якщо ви ще не читали, втиснути її у ваші книжкові плани завдання #1.
Дякую всім, хто заохочував її прочитати і казав яка вона класна. Я тепер в одній шерензі з вами.
Так як Халіл з Осикою (бо відчуваю, що якісний переклад навіть з російської мав велику роль) зіграли на всіх струнах моєї душі не вимовити.
Спочатку мені здалося що це буде мила історія, яка основну частину оцінки отримає за київський антураж, бо я дійсно не пам'ятаю вже настільки київський текст сучасного автора.
Викликала посмішку, коли Рустем писав про політику, бо це було трохи наївно. Вірніше десь так все уявляють не дотичні напряму, а ми, джини, бачимо зсередини трохи інше. Але я розумію, що це лише мій досвід і очікування, тож це не мінус для книги.
Але фінал мене просто вивернув як рукавичку, це було щось екзестенційне. Хоча хтось може вважати це голлівудським геппіендом.
Екранізація цієї книги мабуть матиме також шалений успіх, але я б не поспішав, бо тут може бути дуже пряма аналогія з подіями, які ще всі добре пам'ятають, і це може розбурхати суспільство незгірш за Слугу народу.
У підсумку - якщо ви ще не читали, втиснути її у ваші книжкові плани завдання #1.
Displaying 1 - 30 of 142 reviews