On First Principles

by Origen, Henri de Lubac (introduction), George William Butterworth (editor/translator)

s/t: Being Koetschau's Text of the De Principiis Translated into English Together with an Introduction & Notes
The Father
Christ
The Holy Spirit
Loss or falling away
Rational natures
The end or consummation
Things corporeal & incorporeal
The angels
The world & the creatures in it
The perpetuity of bodily nature
The beginning of the world & its causes
That there is one God of the law & the prophets, & that the God of the old & new covenants is the same
The just & the good
The incarnation of the Saviour
That it was the same Spirit who was in Moses & the rest of the prophets & in the holy apostles
The soul
The world & the movements of rational creatures both good & evil & the causes of these movements
Resurrection & punishment
The promises
Free will
How the devil & the opposing powers are, according to the Scriptures, at war with the human race
The threefold wisdom
Whether the statement made by some is true, that each individual has two souls
That the world is originated & subject to decay, since it took its beginning in time
The end
The inspiration of divine Scripture
How divine Scripture should be read & interpreted
The principle underlying the obscurities in divine Scripture & its impossible or unreasonable character in places, if taken literally
Summary of doctrine concerning the Father, the Son & the Holy Spirit

Genres: Theology, Philosophy, Religion, Christianity, Christian, Nonfiction, Church History

342 pages, Hardcover

First published January 1, 215

About the author

Origen of Alexandria (c. 184 – c. 253), also known as Origen Adamantius, was an early Christian scholar, ascetic, and theologian who was born and spent the first half of his career in Alexandria. He was a prolific writer who wrote roughly 2,000 treatises in multiple branches of theology, including textual criticism, biblical exegesis and biblical hermeneutics, homiletics, and spirituality. He was one of the most influential figures in early Christian theology, apologetics, and asceticism. He has been described as "the greatest genius the early church ever produced".

Reviews

[verbava · Rating 3 out of 5]

читання отців церкви – то з багатьох точок зору доволі специфічний досвід.
по-перше, це зазвичай читання перекладів із перекладів (російська версія оригена, наприклад, перекладена з латинського перекладу руфіна в основному), а часом ще й позбираних фрагментів. тобто мало того, що це не та ситуація, де можна говорити "ориген пише, що", – адже руфін сам визнає, що сумнівні й суперечливі місця в тексті оригена просто залишає за рамками свого перекладу, – це ще й ситуація, коли навряд чи можна покладатися на яку-небудь теорію паралельних місць, щоб мати цілковиту певність щодо того, що вжите в одному місці слово має те саме значення, що і те саме слово, вжите в іншому місці. в оригенових "началах" у мене з цього приводу були серйозні проблеми з поняттям "душа": там, де йдеться власне про особливості душі та її проблематику, воно добре розтлумачене, але коли мова заходить про інші речі, а "душа" вживається просто побіжно, іноді виникають інші відтінки значень.
по-друге, весь час доводиться себе смикати і згадувати, що це початок нашої ери, якесь друге-третє-четверте століття, коли купа зокрема християнських ідей, присутніх у європейській культурі, ще не була сформована. тобто ці хлопці не пишуть банальностей – вони з нуля складають те, що через тисячоліття з гаком стане банальностями. підступ же в тому, що і вони, і ті, хто пише через тисячоліття після них, спираються на той самий текст, тому загубити хронологію стає зовсім просто. але так, коли все-таки згадуєш, що ориген перший проговорює оці зараз-очевидні речі про, наприклад, стосунки отця, сина й духа чи неможливість темпорального розуміння бога, воно вражає.
по-третє, пам'ятаєте анекдот про корейців, які розповідають одне одому про неймовірне багатство американців: "уявляєш, в америці кожен отримує продуктові картки на 900 грамів рису на день"? іноді, читаючи отців церкви, я почуваюся таким-от корейцем. бо різниця не просто в культурній базі, а в речах повсякденних, у життєвій рутині. може, тут навіть не про якісь радикальні штуки (наприклад, що оригена, який перший проговорює різні сміливі речі, за них і каменувати могли... чи тоді вже були модні інші способи?), а про зовсім базові. наприклад, чи знали ви, що в ранньому християнстві була практика кількох хрещень – ну, якщо після першого так нагрішив, що допоможе хіба поновне? чи що сповідь була голосна й колективна, тому процес каяття по суті своїй разюче відрізнявся від нинішнього? це деталі, які мені вже пояснили, коли я зрозуміла, що в певних місцях святоотцівських писань є щось не те; і боюся уявити, скільки схожих моментів лишилися непомічені – тому не осягнені.
по-четверте, ці тексти написані людьми, які палко вірять і раді за свою віру вмерти (здебільша у прямому сенсі). які, крім того, ще й убивати часто готові, якщо інші способи навернення проваляться. втім, це робить їх тільки цікавішими об'єктами для дослідника розмаїтих носіїв істини.
у чомусь ці тексти – дуже хороша фізкультура для мозку. з іншого боку, те саме можна сказати про багато інших, ближчих. тому дякую оригенові, на цьому наше знайомство, мабуть, скінчиться.