Дивно писати логічне і структуроване, холодне ревю на книгу-емоцію. Ця книга зачепила більше ніж перша, не тільки тому що тут головний герой - моє улюблене місто, не тільки тому що кожен розділ починається із рекомендації пісні під яку можна його смакувати, а більше тому що це - щирий світ молодої розумної жінки, яка знайшла себе. Як і в першій книзі, не вистачило чогось ще, крім емоцій і думок, а ще того гедонізму, яким просякнута авторка, які відкритістю трохи відлякують, хоч і звільняють.
Сложно оценивать. С одной стороны, есть четкая структура, сюжет, интересные мысли и описания. С другой - это всё же не художественное произведение, а дневник одного свидания, и не дотягивает до книги ни по формату, ни по объёму.
Книжка про прекрасний Київ, розуміння себе і красу в повсякденності. Але не обов’язково і не виключно лише про це.
Передзамовлення книжки мене знайшло, коли я з штату Аризона в США поверталася в Україну, а потім переїжджала в німецький Дрезден. Так мої самопочуття синхронізувалися з книжками Ольги Котрус: коли я переїжджала в Аризону – Оля ще жила у Парижі, а я зачитувалася її блогом, надихалася тим, який досвід і емоції можна отримати від життя в іншій країні. Трохи пізніше читала «Город, который меня съел» теплої аризонської зими. А коли повернулася в Київ, хоч і лише на кілька місяців перед іншим переїздом, – Оля видала книжку «Назад навстречу». Хоч її я вже прочитала в перші дні після переїзду в Дрезден.
Було не важко приміряти на себе «Назад навстречу». Любов до Києва, яку мало хто розуміє. Пояснення, а інколи і злість, коли вчергове питали, чому не подобалося в Аризоні, і хто при здоровому глузді хоче повертатися в Україну з США. Бажання робити свій навколишній простір красивим і затишним. Увага до маленьких деталей. Проживання моменту: вбирати його в себе і сповна насолоджуватися.
Ця книжка стала близькою незнайомкою, яку так цікаво слухати і так легко розуміти.
Вже у трохи прохолодному серпні з нею прогулялася по Дрездену, слухаючи пісні, з яких починалася кожна глава, а ввечері дочитувала з витягнутими ногами до відкритого балкону в тимчасовому житлі. І тоді було так затишно. Знайшла ту книжку, яка мене розуміла. Історія, яка не була про далекі країни з далекими людьми з далекими мені досвідами. Історія була про переїзди, прийняття себе і розуміння, про улюблений Київ, про людей і проблеми, які мені так добре знайомі. Хоч у авторки все одно інші досвіди та відчуття (та у нас вони всі різні та унікальні), але ж чи не прекрасно просто розуміти головну героїню?
Вийшло гарне літнє дрезденське побачення з книжкою Ольги Котрус. А з ілюстраціями Анастасії Калкатин змогла майже буквально перенестися з Дрездена у Київ.
Я більше люблю товстіші і насиченіші історії, тому 4 ⭐️ з 5-ти. Хоча книжку однозначно раджу. Можливо, після розмови з нею ви почнете більше дослухатися до себе та власних бажань, а ще без засудження оцінювати чужі досвіди.
Прочитала швидко, але не зрозуміла загального захвату. Гарно написано, але швидше відчуття наче читала щоденник, а не художню книгу. Роздуми на тему.. без розв'язки, цікавих діалогів чи особливого сюжету. Тому без оцінок, але як роздуми цікаво і порівняння зацінила
Це неймовірна книга. Вона збирає в розбирає тебе на частинки, але при цьому ти почуваєш величезну віру (в себе) і любов (до себе). Якщо ви маєте внутрішні не закриті гештальти - читайте, гортайте, відкривайте навмання цю книгу.
Самое сложное быть простым. Эта книга простая, легкая, красочная, глубокая, широкая, сладкая, как варенье к сырникам, и горькая, как кофе. Есть альбомы с репродукциями картин. Эта книга - альбом словесных репродукций. Книга - свидание и книга про свидание. И я после нее хочу на свидание :) С Киевом так точно.
До мурашок, до сміху, до сліз і до переосмислення себе у своєму ж житті. Неймовірна книга, яку хочеться читати і перечитувати. План на найближчі вихідні: з Оліною книгою в руках пройтись улюбленими місцями Києва, які вона описала так реально і настільки прекрасно, що не вистачає слів.
Мне кажется, книга станет близкой каждому. Это история не про долгожданного, того самого мужчину с которым жизнь обрела краски и смысл, не про лучшую жизнь где-то в Париже и не про новое платье. Наверное, это и не совсем история, а заметки о том как хорошо здесь и сейчас. И хорошо совсем не от окружения, правильного города и найденной любви. Хорошо с собой. Главное, не терпеть, а жить. С букетом цветов и вином вне повода, без причитаний и жалости. Наверное, только тогда может случится тот самый «высший сорт свидания».
Захватывающая, живая и наполненная легкостью книга, которая позволяет полностью вжиться в роль главной героини и понять, что окружает ее жизнь, все ее эмоции и взгляды. Хочется узнавать больше и больше. И особенно очаровывает музыка в начале каждой главы.
Книга-путешествие по Киеву. Книга-свидание. Книга-лакомый кусочек пирожного в киевском кафе. Книга-прикосновение. Не много, и не мало.
Не люблю толстые напичканные книги. Книга, она же девочка, она же лёгкая и ускользающая. Ей нельзя оставаться надолго на пыльных душных полках второго ряда. Она не навсегда.
Книга-надежда. Я это сразу поняла, пробежав взглядом пару случайных страниц.
Внимание к деталям. Тактильное кино чтением. Узор на полотне слов. Плотные страницы, пастельный тон иллюстраций. Матовый воск обложки. Книга-целитель для кинестетиков и визуалов.
Книга-вуаерист за читателем. Как он рассматривает паутинки города на страницах с картинками, изучает патину почтового ящика, сырник в Буланжери, вот он задумался, а где же это Боричев Ток, а где поворот на Софиевскую... а тут он просто представил: летний ветер в открытый балкон, да ещё и после дождя, центр, тишина, чужая квартира, но описание наконец-то с в о е й жизни! ⠀ А вот и эта ложечка с антикварной барахолки и постукивание ею о банку джема «сладкое ничегонеделанье»... Вот оно всё здесь: счастливое, красивое, живое - настоящее! Книга-аксессуар, которым я украшаю свой дом, ведь в нём происходит моё «теперь», которое всегда лучше, чем когда-то...
Читаю Олю дуже давно. Ще з часів Парижу, блогу про життя в Парижі, зарі інстаграму і історій про 18 трамвай. Оля пише дуже легко і якось так через слова вміє передати атмосферу міста, що ти у нього просто закохуєшся. "Назад навстречу" друга книжка Олі, вже не про Париж, а про Київ. Прочитала за кілька годин і в кінці відчула якусь приємну ностальгію (що дуже дивно - ностальгувати по місту, в якому живеш).
так само не ставитиму оцінку в рейтингу, як і у випадку з першою книгою авторки, адже книжки-емоції важко оцінювати. емоцію або відчуваєш, або ні. вона або позитивна, або негативна, або нейтральна. моя емоція від читання цієї книжки була однозначно позитивна. і ще помітила, що якщо перша книжка складає враження ескізу, замальовки, то друга вже більше схожа на закінчене полотно.
книга вже про мій рідний Київ. найніжніші описи знайомих місць. таке враження, ніби сам відчуваєш те літнє тепло, і разом з героїнею переживаєш підготовку до події і тут також була приємна несподіванка - музика. це неперевершено
Мені просто була потрібна сьогодні ця історія. Тепла, пронизана любов’ю до життя і умінням насолоджуватися ним. Книга-щоденник, книга-емоція, книга-терапія. Гуляла б з Вами по Києву і ще, і ще.
Якщо перша книга Ольги Котрус як бризки шампанського, трохи нецілісна, але п’янить, то друга – неймовірний настрій, які залишається з тобою. Як би ця книжка була парфюмом: верхня нота – легкості і ніжності; серцева – першого побачення; базова – закоханності у Київ; шлейф – тривалий. Ідеально підходить для літнього вечора.
Как-то случайно подписалась на Ольгу в инстаграме, заказала книгу и была приятно удивлена. Невероятно красивые иллюстрации. Автор советует читать книгу под свой плейлист – впервые читала книгу и слушала музыку одновременно. Ощущение, что посмотрела хороший фильм.
Сама книга – о любви, возвращении к себе, о Киеве. Возможно, немного слащаво, но это ничуть не портит впечатление.
Даже захотелось съездить в Киев и повторить некоторые маршруты.
Прекрасная книга. Читать, если не хватает вдохновения, романтики и любви к жизни.
Полухудожкственная книга размышлений Ольги Котрус о пути к себе и обретении истинной ценности не снаружи, а внутри. Декорациями к сюжету служат улицы, дома, скверы, кофейни Киева. Своё собственное ощущение от горячо любимого города автор раскладывает на множество оттенков и сопровождает уникальным плейлистом.