Ти боїшся павуків, протягів і темряви? А як щодо... привидів? Для Вадима табір у Карпатах став засланням: коли інші радо дерлися в гори, вінзачинявся в кімнаті. Але й кімната перестала бути безпечним місцем... коли в готелі з’явилися привиди. Та кого насправді варто боятися: мертвих чи живих? І що трапиться, якщо позбутися страху?
Ця історія про маленькі подвиги, про шлях до себе й перше кохання, а також про правду, за яку варто боротися. Для середнього та старшого шкільного віку.
Складаю букви в слова. Живу в Афінах, пишу українською. Авторка книг "Шпигунки з притулку "Артеміда", "Мандрівний цирк сріблястої пані", "Прокляте небо" та інших.
Роман "Шпигунки з притулку "Артеміда" відзначений сріблом на конкурсі "Коронація слова", увійшов у фінал BookPitch від Одеського кінофестивалю. Як найкраща підліткова книга року, опинився також у фіналі премій "Навиворіт" та "Барабука", а в премії "Еспресо. Вибір читачів" (підліткова номінація) посів перше місце".
"Мандрівний цирк сріблястої пані" отримав премію ім.Гоголя, нагороду "Найкраще підліткове фентезі року" від BaraBooka, відзнаку від "Еспресо. Вибір читачів".
Подивись страху в очі! 😱Чого ви найдужче боїтеся? Павуків, темряви, висоти, війни, самотності чи привидів? Кожен з нас має свої страхи, які кубляться в душі: одні ми долаємо, а деякі залишаються з нами роками. «І боягуз стає сміливим, якщо має кого захищати» - так починається книжка Наталії Довгопол Nataliya Dovhopol «Привиди готелю «Едельвейс». І цим леймотивом пронизана уся історія про 16-річного Вадима, якого постійно помилково називають Влад. 😱Вадим вирушає в Карпати на відпочинок, але поїздка для нього перетворюється на суцільне жахіття, адже він виявляє у собі здатність бачити… привидів. Готель «Едельвейс» у містечку Ясіня на Закарпатті, в якому він поселяється разом з однолітками, раніше називався «Будапешт» і був збудований для угорців, а у радянські часи слугував турбазою. І одразу ж загадковий будинок починає розкривати хлопцю свої таємниці: «На протилежній стіні, поміж двох прикритих тюлем вікон, висіло велике люстро. Воно віддзеркалювало вітальню, лабіринт сходів та велику ковану люстру у формі канделябра. А за спиною Вадима відкривався темний коридор. Плечима пробігли мурашки. Вадим обернувся – жодного коридору за спиною не було. Оптична ілюзія…». 😱Зрозуміло, що Вадима охоплює страх, адже ми завжди боїмося чогось невідомого: «Вадим відчув, як під шкіру закрадається неосяжний і незбагненний страх. Він роздувається в легенях, здавлює груди і ось уже душить сухим кашлем, від якого не можна відкашлятися». Відчували щось схоже? Вадим тремтить від страху, як боягузливий зайчик. 😱Далі з’являється тема спіритизму, як в одному з оповідань зі збірки «Очі з чорного дзеркала»: підлітки в сарайчику за готелем знайшли стару спіритичну дошку і намагалися викликати дух прадіда Вадима – Міклоша, який був угорським офіцером і покинув його прабабусю вагітною. Саме з цього моменту Вадим і починає бачити привидів готелю: родину з двома рудими братами-близнюками, загадкову чорнокосу дівчину зі східною зовнішністю, а також ще декого, хто здається йому дуже знайомим: може, це його прадід?
Тільки уявіть собі, що приїжджаєте ви до літнього табору в Карпати, де попереду на вас чекають відпочинок та походи в гори, а натомість в перший же день захворіли. І з того часу почали бачити дивні спогади і привидів, що в різні часи мешкали в цьому готелі. ⠀ Уявили? А головному герою повісті Наталі Довгопол - Вадиму і уявляти не довелося, адже він сам опинився в такій ситуації. І хоча спершу йому здається, що все це просто випадковості. Пізніше він розуміє, що всі ці привиди звернулися до нього з проханням про допомогу, і тільки він може їм її надати ⠀ Ось тут і починаються усі пригоди. Атмосфера Карпат, таємничі історії, які в собі ховає готель і навіть справжня карпатська магія, якою володіє маленька подружка Вадима. Словом книга дуже особлива. ⠀ І що сподобалося мені найдужче, усі ці історії не шаблонні. Кожна з них по своєму особлива і зачіпає проблеми, що зараз дійсно актуальні в нашому суспільстві. ⠀ У справі про двох близнят головна проблема - це насилля в сім'ї, непорузуміння між батьками та дітьми. У другій історії про кавказьку дівчину Медіну однією з проблем поставали надокучливі знаки уваги старшого інструктора. А в останній про Міклоша, Вадим розслідує власну сімейну таємницю. ⠀ Книга мені сподобалася! Хоча вона має в собі доволі складні теми, тим не менш читати її легко та цікаво. Є захоплюючий сюжет, дрібка магії - словом ідеальний рецепт книг Наталі Довгопол ⠀ Єдине, що не сподобалося - це дуже сумбурний початок. Коли події відбуваються дуже швидко, і ти нічого не розумієш і не можеш включитися. Мене занепокоїло те, що на початку нам закидують вудочку про те, що Вадим не може розібратися в собі і своїх смаках і тому слухає та дивиться те, що його не захоплює. ⠀ До речі сама книга оформлена дуже красиво, всередині усі ці візерунки і невеличкі малюнки так додають ентузіазму читанню 🔥 ⠀ Я радила б цю книгу не тільки підліткам, а і дорослим, особливо батькам. Адже більшість проблем у книзі так чи інакше пов'язані саме тим, що між дітьми і батьками немає порозуміння
Шлях дорослішання не простий. Життя невтомно підкидає все нові й нові випробування. І кожного разу ти маєш повірити, що сильніший, ніж тобі здається. Цікаво закручена й емоційно щемка історія. Шкода, що так швидко читається😉
Яскрава, сповнена пригод і таємниць історія дорослішання і подолання страхів. Мені дуже сподобалось поєднання європейського нарративу про старий готель і карпатської атмосферності. Тішуся, що моя донька зможе рости з такими цікавими книгами😍
Історія-дорослішання з приємним хеппі-ендом, щемким до сліз. В карпатському антуражі, трохи містики та мольфарства, романтики та дружби. Книжка ніби для молодших підлітків, але навіть мене дорослу не відпускала до останньої сторінки, Наталя всміє закручувати сюжет і тримайти емоційно. А ще серед містики і казки піднімаються важливі і складні теми, на мій погляд, це хороша нагода поговорити про них з дітьми
Давно планувала познайомитися з авторкою, навіть книги купуються і з докором спостерігають потім за тим, як я знову і знову приношу додому нові 📚
До речі, робочий лайфхак для таких, як я, що свої книжулі відкладають, а швидко читають бібліотечні/позичені/зі спільного читання, попросіть книгодрузів купити вашу бажанку і позичити вам почитати 🫣🤣🙃
Повернуся до готелю з привидами 👻 Хоча це дуже коротка історія про тижневі канікули у горах, але текст настільки гармонійний і наповнений, післясмак наче я прочитала хорошого товстунця. Мені дуже подобається, коли сучасники використовують в своїх творах легенди/забобони/вірування наших земель та ще й історичними відсилками. Головне, щоб не занудильно (якщо це дитяча література) і гармонійно вплетено у сюжет.
Після завершення серії Локвуда, з сумом за Черепом і Ко, захотілося ще щось про привидів. Добре, що вдома зібрана добряча бібліотека і можна «випадково» натрапити на ще не читане (чому? Читаємо перший абзац відгуку 🫣🤣) . Ну любимо ми з сином цю тему, якщо у вас є що порекомендувати таке ж класнюче, прошу в коменти ☺️🫶🏻
Звикли ми, що дошками Уіджа полюбляють розважатися американські підлітки, а чим наші гірші? Містечко у горах на межі з Угорщиною, ліс, трохи химеріі і вже маємо чудову оповідь. На епізод із близнюками - привидами багатозначно переглянулися з сином (ну, «Сяйво» ж⭐️👻👻), кров на снігу теж присутня. Це така собі лайтова підготовка до наступного рівня 📚👍🏻 Зізнаюсь, материнське серце на епізоді розвʼязки історії з близнюками стиснулося, було щемко і ком до горла підкотивсь (хоч я і не люблю, коли в книгах використовують тему насилля над дітьми, як емоційно - витискальний хід). Авторка дійсно чудово вписала у сюжет дитячою/підліткової книги декілька важливих гостро - соціальних тем, а обрамлення нашої культури і менталітету додає суттєвої ваги тексту. Розважаючись - навчаємо і виховуємо.
Трохи було моторошно читати вголос замовляння та прокльони 😜🫣 Це, як ризик читання вголос латинських текстів, можна ненароком відкрити портал в інший світ, або викликати Люцифера 😜 Але при цьому я не можу не відмітити якості тексту оповіді, який сплетено з сучасного та минулого, а часові прошарки ідеально накладаються один на одній. Нічого не коле око, ні згадки Троєщинських дворів, ні шапки - півники … І це приклад літератури для формування хорошого смаку у юних книголюбів.
"Повість - промінчик". Для підлітків, але от потребувала просто читання та гарної мови. Легко та швидко читається, зупиняєшся тільки, щоб посмакувати якесь слово - повторити його та пообіцяти собі "все-все випишу-запам'ятаю-вживатиму". Світла книга, хоч і про привидів та щемливі життєві історії. Підліткам - наука та корисні ненав'язливі настанови.
Коли в історії справа стосується привидів. Все просто супер 10 з 10. Розв'язка кожної історії, цікава, трагічна та несподівана. Але коли справа доходить до реальності, все чогось виглядає не дуже...
Для прикладу(увага, далі спойлери): 1) Близнюки. Коли дізнаються, що діти втопилися, через бажання, щось довести батьку, головний герой, просто дзвонить тому по телефону, каже, що бачить привидів, і доповідає йому, що його діти йому пробачили... І той вірить! І це все встигає відбутися на одній сторінці!
2) Справа дівчиною, що викинулася з вікна, теж та сама проблема. Неочікуваний фінал, дізнаються страшну правду, що її на справді вбили, але що роблять головні герої? Просто пишуть пост-викриття про вбивцю в соцмережах, люди починають на її репостити, інші також розповідають, про те, яка та людина погана і на цьому все... Немов цього достатньо для справедливості. І це все знову відбулося на одній сторінці.
Привиди, взаємодія з ними, все прописано круто. Але фінальна розв'язка, яка розгортається вже без них, ну якась слабка.
Ще з мінусів оформлення книги. Здається людина, яка нею займалася взагалі книгу не читала. Книга піднімає тему сексуального домагання, дитячого насильства, вбивства... А на обкладинці що? Привиди посміхаються, діти посміхаються та тримаються за руки. Та й всередині, якісь квітки, зорі, метелики намальовані. Оформлення не співпадає за наповненням.
2.5 книга сприймається як начерк до роману. загалом непогана ідея, але втілення у форматі повісті невдале, від цього персонажі здаються картонними, а перебіг подій "телеграфним", жодних деталей, описів, постійні "роялі в кущах", все подається як сухий факт.
Бути підлітком важко. Бути підлітком, якого батьки "сплавили" в табір в горах, коли хочеться грати в ігри, сидіти в мережі і спілкуватися, ще гірше.
Гори. Таємничий старий готель. Спіритична дошка. Привиди.
Ууу, мототорошно? 👻
Нашому герою так і було, тим паче, коли привиди почали його переслідувати. Що вони хочуть? Чому він? Адже з дошкою бавилась ціла юрба...
Три історії. Три різних часи. В них повинен зануритись Вадим.
Що доведеться розгадати хлопцю і що за таємнича дівчинка зустрілась йому на покинутому цвинтарі?
Дуже цікава історія розрахована на дітей, підлітків, але 100% дорослі теж знайдуть в ній щось для себе, повірте на слово або, краще, перевірте 😉
Мені сподобалось, адже були таємниці, дрібка містики, колорит рідненьких Карпат, приказки до кожного розділу, а також заплутані історії, які потрібно не просто розплутати 😏 Як виправити минуле? Читайте і дізнаєтесь!
Сам задум цікавий. В старому готелі хлопчик починає бачити привидів і картини минулого. Він має побачити правду про смерті тих, хто пов'язаний з цим готелем. Правду, що її приховали.
Що було неочікувано і навіть шокуюче, то це сама правда. Ця правда розкривається у сценах загибелі в наслідок спроби згвалтування; в сценах загибелі дітей, через психологічні травми із-за домашнього насилля.
До того ж, мати місцевої дівчинки, з якою познайомився головний герой - алкоголічка. То поб'є ту доньку, то іще щось відмоче.
Навіщо все це? Я не зрозуміла.
Ніякого попередження про такі чутливі теми на обкладинці. Ніяких вікових позначок. Книжка йде для середнього шкільного віку. Я думала, що це щось по типу підліткового фентезі. Добре, що ми читаємо з дитиною книжки разом на ніч і ми змогли все обговорити і пом'якшити неприємні враження.
Окрім того бісили постійні відсилки до Радянського союзу, за часів якого був побудований готель.