Вілла Анемона

by Галина Петросаняк

Рута Маковій, героїня дебютного роману Галини Петросаняк, опиняється у Швейцарії і мимоволі стає співучасницею чогось, що вважає злочином. Натомість для швейцарських колег Рути про злочин не йдеться: у їхньому світі подібне давно стало рутиною... У цьому романі зіштовхуються різні світогляди. Фундаментальні поняття, які ми вважаємо однозначними, раптом загрозливо роздвоюються, змушуючи героїню, — а разом з нею й читачів, — шукати точних відповідей: що ж таке гідність, де межі свободи і залежності? У романі є кілька мотивів: недуга і старість, кохання і музика, драматичне поєднання добра і зла у людині.

Genres: Fiction

192 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

About the author

Авторка текстів івано-франківських музичних формацій «Старий Станиславів» та «Rara avis». Авторка збірок поезій «Парк на схилі» (1996), «Світло окраїн» (2000), «Спокуса говорити» (2008), «Політ на повітряній кулі» (2015), «Екзофонія» (2019). Вірш з першої збірки удостоєний Премії Бу-Ба-Бу «За найкращий вірш року». Вела літературну студію при обласній організації Національної Спілки письменників України. Перекладає з німецької мови. Серед перекладів — європейський бестселер Петера Зілагі "Остання «Вікножирафа», виданий видавництвом «Класика» у серії «Колекція Перфецького», автобіографічний роман Александра Ґранаха «Ось іде людина» (2012), автобіографія Соми Морґенштерна «В інші часи. Юні літа у Східній Галичині» (2019), оповідання Ганса Коха (2016) та ін. У 2001 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Поетика художньої прози Йозефа Рота». Була стипендіаткою австрійського уряду. У 2007 році стала лауреатом премії Губерта Бурди, що присвоюється у Німеччині східноєвропейським лірикам. Вірші перекладалися французькою, німецькою, польською, англійською, російською та білоруською мовами. Авторка книжки оповідань «Не заважай мені рятувати світ» (2019) та низки есеїв. До 2016 жила в Івано-Франківську. Зараз живе у Швейцарії.

Reviews

[Julia Yepifanova · Rating 4 out of 5]

Читаю згідно проекту по заповненню власних лакун у знайомстві з творчістю авторів Станіславського феномену (в феномену - наголос на О, а в Станіславіву - не так, як в словниках та в інтернеті, я в лекціях чула виключно наголос на першу "і").
Тут справедливо пишуть, що книга (руки тягнуться до літер "гівно") так собі, але мені було цікаво, бо я хотіла вгадати, що хоче сказати авторка. І не вгадала. Галина Петросаняк просто розвела сентименти та неглибокі пошуки прийнятного морального на всю книгу. Я очікувала, що погляди ГГ почнуть якось змінюватися, але ні, так все і залишилося на рівні духовної екзальтації.
Я менше за трійку книзі, яку уважно дочитала, не ставлю. А "Віллі Анемона" взагалі ставлю четвірку, бо мені під час читання хотілося а) взнати, що буде далі та б) заперечувати авторці (тобто Руті Маковій, головній героїні, але тут ніяких сумнівів - авторка на її боці), відкривати їй очі, щось пояснювати, але точно не хотілося кидати читання.
За брехливі описи відходу онкологічно хворих я Джоан Роулінг колись вліпила двійку, але Галині Петросаняк не стала: можливо, я звикла до цього в популярних книжках, а можливо, мені просто добре читалося у потязі. Тому, якщо захочете зайняти себе чимось неважким на кілька годин, можна спробувати "Віллу Анемона", вона набагато приємніша за творчість Талан та Дашвар, хоча по суті - приблизно те саме, принаймні так мені здалося.

[Iryna Rybchak · Rating 5 out of 5]

Сподобалась книжка, зачепила багато тем важливих для мене зараз в дуже небанальній формі. Це теми такі як:

- сенси та пріоритети на різних етапах життя
- прийняття та розуміння болю та недуг які приходять до нас
- трактування життя та смерті через призму філософії, науки та релігії
- і загалом причинно-наслідковий зв'язок "випадковостей" та "явищ" які з нами трапляються

Сподобалось зіткнення та мимовільне порівняння культур.

Один момент був для мене дуже тонким і делікатним: коли мама Томаса аби, можливо, не обтяжувати Рут коштовним подарунком при першій зустрічі залишає свою золоту каблучку синові аби той особисто подарував її в відповідний момент. Це для мене про турботу, емпатію, повагу до почуттів іншої людини та доречність.

[Masha Pogorielova · Rating 2 out of 5]

Любовні соплі + пласкі мотиваційно-філософські діалоги і примітивні роздуми про бога і езотерику 😐 все. Паралелі з минулим у вигляді щоденника матері настількі прямі і один в один дублі, що це уже не паралелі.

[Понкратова Людмила]

Книга - одна з найкращих прочитаних у цьому році.

[OValentyna · Rating 1 out of 5]

Дуже слабкий і занадто сентиментальний роман.

Типова ситуація: Рута - на заробітках у Європі, дочка чекає вдома, в Україні. Влаштовується працювати у госпіс, який, як виявляється, виконує бажання невиліковно хворих - допомагає їм покінчити з болем і не чекати смерті. О Боже, жахається вона, це неугодно богу, життя - найбільший скарб, не можна забирати життя навіть у смертельно хворої людини, хай страждає, бог цього хоче. І бла-бла-бла традиційні релігійні гасла у тому ж дусі.

Справа не стільки у тому, що я, читачка, іншої думки, скільки в тому, що крім цієї позиції (викладеної в стилі старої монашки) в тексті нічого немає. Щоб трохи склеїти сюжет докупи, авторка додає кохання, але воно таке недолуге, як чужі вірші, які навіть читати встидно.

[Liudmyla Baran · Rating 3 out of 5]

здивована, що цій книжці наставили стільки одиниць! Так, це не шедевр, але цілком достойна книжка для тих, кому подобаються фільми, типу "Солодкий листопад" чи "Історія кохання".
Тема цікава, але хотілося б якихось глибших інсайтів. Можливо, якби був опис переживань і думок тих персонажів, які вдаються до послуг вілли. Натомість ми лише побіжно спостерігаємо за ними через досить поверховий погляд головної героїні, яка не пробує вникнути в тему і сприймає все через свій релігійний світогляд.
Не зрозуміла, для чого в сюжеті оці пасажі з історії Станиславова, Фройда і валіум, хоча мені як людині з Франківська було цікаво )

[Alona · Rating 2 out of 5]

Як тільки я прочитала розділ про хворого чоловіка, я вже знала чим закінчиться історія між головною героїнею і ним.
Не дуже сподобалась книга.

[Сергій Чумак · Rating 4 out of 5]

Галина Петросаняк "Вілла Анемона"
Короткий список Книга року ВВС 2022

https://t.me/knygitelegram

І знову українські емігранти (заробітчани) в Європі. Тепер Швейцарія - країна, де дозволена евтаназія. Або асистований суїцид, як називають це самі швейцарці.

Українка Рута наймається на роботу на віллу, не до кінця розуміючи, з чим їй доведеться зіткнутися.

Проблеми старіння, невиліковних хвороб, депресій...

Проблеми моралі.

І смерті.

І минуле, яке переслідує героїню.

Все переплелося.

Чи є вихід, чи врятує вона когось, чи врятується сама у цьому конвеєрі смертей.

Ну і звичайно кохання, здається останнє, але хто знає...

Ти не програв, поки є ще хоча б одна спроба.

[Julia · Rating 4 out of 5]

Не зрозуміла занижених оцінок книзі. Так, до неї є питання , але це дебютний роман авторки, тому не слід й було очікувати шедевру. За описи рідного Франківська, тодішнього Станіслава, окрема подяка. Гарний роман про кохання та про те, що жити ніколи не пізно.

[Kateryna · Rating 1 out of 5]

Питання "що цим хотіла сказати авторка" лишається відкритим. Забагато описів деталей, які не впливають на сюжет

[Olexandra Tsymbal · Rating 5 out of 5]

Одна з найкращих, залишила у своїй бібліотеці для перечитування

[Liudmyla · Rating 2 out of 5]

Книжка-вінегрет, в якій все накидано на купу: мама-заробітчанка за кордоном, дитина вдома з родичами, роздуми про евтаназію, блиск і бруд модельних агентств, музика з математикою, російська імперія і совок - гавно (тут не посперечаєшся), кохання, зрада, спроби філософських роздумів-відступів "за жизнь". І теми начебто актуальні, але поєднані якось не дуже гармонійно, тож книга здалась мені не цілісною розповіддю, а розрізненими шматками тексту з одними й тими ж героями. І хоч мова книги досить добра, та все ж наявність кліше і завислих сюжетних ліній не дозволяють оцінити її вище

[Anna · Rating 3 out of 5]

Не склалося у нас із цією книгою.
⠀
Я не люблю коротку прозу за те, що вона якось поверхнево розкриває головних героїв, та не дає читачеві змоги повністю проникнутися історією. Ні, це не коротка проза, але зі мною, як з читачем, трапилося щось схоже.
⠀
Крім головної сюжетної лінії жінки Рут та онкохворого чоловіка, якого вона зустріла працюючи в такому собі хоспісі, де доживають останні дні люди, які вирішили померти (і так, все, дійсно, законно) є ще листи мами Рут. Їх я вважаю другою сюжетною лінією, яка дуже контрастує з першою думками, хоча сюжем має дуже схожий. Але вливання наприкінці ще однієї лінії, знову ж, за допомогою листа та історія власників хоспісу мені видалися трохи неумісними. Вони недосказані, не закінчені, залишають по собі лише купу запитань без відповідей.
⠀
А ще мене здивувала лінія з донькою головної героїні і також неумісна історія моделі. НАВІЩО? ЩО ЗА СТЕРЕОТИПИ? Але не це головне. Авторка з самого початку наголошує на тому, що Рута працює закордоном заради доньки. Але історія з Томасом мені показала, що далеко не донька наприкінці стала головною людиною в житті Рут. Запитання - то навіщо було вплітати її в розповідь, якщо потім суперечити своїм же словам?
⠀
Коротше, мені зовсім не сподобалося. При тому, я зовсім не поділяла роздумів головної героїні про віру в бога та смерть. Фінал дав мені зрозуміти, що і головна героїня помилялася (хоча певна, що вона б зараз зі мною посперечалася). Але, мені здається, що я просто не є цільовою аудиторією книги і не поділяю цінностей головної героїні.