What do you think?
Rate this book
Там, де вітер
«Там, де вітер» ¾ історія кризи письменника-бунтівника, яка розгортається водночас із війною в країні. Аполітичний маргінал, аби віднайти втрачене натхнення, вирушає в тур Україною у ролі ґонзо-журналіста разом з рок-гуртом студентів-першокурсників. Однак мандрівка країною мимоволі змушує письменника шукати відповіді на питання, від яких він так відчайдушно тікає. А можливість творити в дорозі – єдиний спосіб віднайти себе знову, переосмислити свою роль у суспільстві, яке проходить через війну.
У цій історії багато алюзій на світову культуру, що зливаються у позачасовий міжцивілізаційний палімпсест, в який вписаний і герой, і Україна, переплітаючись своїм контркультурним настроєм з виразно військовою тональністю, якою просякнуті висловлювання й події в країні. І поза часом й простором вони створюють гострий діалог між нещадною реальністю і творчим началом, притаманним кожній людині.
У цій історії багато алюзій на світову культуру, що зливаються у позачасовий міжцивілізаційний палімпсест, в який вписаний і герой, і Україна, переплітаючись своїм контркультурним настроєм з виразно військовою тональністю, якою просякнуті висловлювання й події в країні. І поза часом й простором вони створюють гострий діалог між нещадною реальністю і творчим началом, притаманним кожній людині.
304 pages, Kindle Edition
Published January 1, 2021
9 people are currently reading
184 people want to read
About the author
Lyubko Deresh
29 books152 followersЛюбко Дереш (* 10 серпня 1984, Пустомити, Україна) — сучасний український письменник. Повне ім'я — Любомир Андрійович Дереш.
Народився у місті Пустомити Львівської області, закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету.
В 15 років Любко Дереш написав свій перший роман — «Культ», а виданий він був, коли автору виповнилося вісімнадцять. Книга молодого письменника відразу ж викликала неабияку хвилю пристрасних дебатів у молодіжних кав’ярнях і модних редакціях. Роман був перекладений на кілька іноземних мов.
Згодом вийшли романи Дереша, які стали національними бестселерами («Поклоніння ящірці», «Архе», «Намір!», «Трохи пітьми», «Голова Якова»).
Lyubko Deresh (* 10 August 1984, Pystomyty, Ukraine) — is a contemporary Ukrainian writer. Full name — Liubomyr Andriyovych Deresh.
Born in Pystomyty near Lviv, in 1984, Deresh graduated from Lviv physics-mathimatics lyceum and got his undergraduate degree in Economics from Lviv University.
At the age of 15 Deresh wrote his first novel, Cult (an excert from Cult was translated by Peter Constantine and published in the "Fiction" magazine in 2008), which he managed to publish 3 years later in 2001 when he turned eighteen. Young writer's quickly gained prominence thanks to the success of Cult. The novel has been translated into multiple languages.
Afterwards, Deresh published a number of successful novels, among them «Of lizard generation», «Архе», «Intent!», «A bit of darkness», «Yakov's head»).
Source/джерело: Wikipedia
Народився у місті Пустомити Львівської області, закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету.
В 15 років Любко Дереш написав свій перший роман — «Культ», а виданий він був, коли автору виповнилося вісімнадцять. Книга молодого письменника відразу ж викликала неабияку хвилю пристрасних дебатів у молодіжних кав’ярнях і модних редакціях. Роман був перекладений на кілька іноземних мов.
Згодом вийшли романи Дереша, які стали національними бестселерами («Поклоніння ящірці», «Архе», «Намір!», «Трохи пітьми», «Голова Якова»).
Lyubko Deresh (* 10 August 1984, Pystomyty, Ukraine) — is a contemporary Ukrainian writer. Full name — Liubomyr Andriyovych Deresh.
Born in Pystomyty near Lviv, in 1984, Deresh graduated from Lviv physics-mathimatics lyceum and got his undergraduate degree in Economics from Lviv University.
At the age of 15 Deresh wrote his first novel, Cult (an excert from Cult was translated by Peter Constantine and published in the "Fiction" magazine in 2008), which he managed to publish 3 years later in 2001 when he turned eighteen. Young writer's quickly gained prominence thanks to the success of Cult. The novel has been translated into multiple languages.
Afterwards, Deresh published a number of successful novels, among them «Of lizard generation», «Архе», «Intent!», «A bit of darkness», «Yakov's head»).
Source/джерело: Wikipedia
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 26 of 26 reviews
January 23, 2022
Мабуть, найкраща книжка Дереша з часів "Наміру" і "Трохи пітьми". І це водночас і класно, і гірко.
Класно, тому що Дереш вчергове підтверджує, що він супер талановитий письменник, особливо на стилістичному рівні. Його герої наділені тонко підміченими впізнаваними рисами, метафори точні і свіжі, а внутрішні монологи живі й емоційні.
Гірко, тому що еволюція, яку проходять його герої, — а Тарнавський — це по суті один із його типових ранніх героїв, але через двадцять років — веде відверто в нікуди. Це залишає по собі післясмак нудьги і небажання більше повертатися у тісний, похмурий, по-пострадянському безвихідний дерешівський світ, який у середині двотисячних виглядав пронизливо і органічно, але зараз... Зараз це більше схоже на біг по колу, з якого або не хочеш вибиратися, або вже, власне, не знаєш, як.
Варто додати, що десь на половині книжки автор втомлюється тримати планку, а під кінець пускає в хід і зовсім дешеві прийоми, які не викликають нічого, крім розчарування та іспанського сорому...
Класно, тому що Дереш вчергове підтверджує, що він супер талановитий письменник, особливо на стилістичному рівні. Його герої наділені тонко підміченими впізнаваними рисами, метафори точні і свіжі, а внутрішні монологи живі й емоційні.
Гірко, тому що еволюція, яку проходять його герої, — а Тарнавський — це по суті один із його типових ранніх героїв, але через двадцять років — веде відверто в нікуди. Це залишає по собі післясмак нудьги і небажання більше повертатися у тісний, похмурий, по-пострадянському безвихідний дерешівський світ, який у середині двотисячних виглядав пронизливо і органічно, але зараз... Зараз це більше схоже на біг по колу, з якого або не хочеш вибиратися, або вже, власне, не знаєш, як.
Варто додати, що десь на половині книжки автор втомлюється тримати планку, а під кінець пускає в хід і зовсім дешеві прийоми, які не викликають нічого, крім розчарування та іспанського сорому...
January 4, 2022
Інтерес – це те, що я відчував найясніше протягом всього тексту. А ще кілька разів було: «О, це ж я».
Тарнавський, до речі, класний неймінг. З цим у Дереша все дуже добре.
Було в цій книзі також вдосталь відрази, сорому, страху та провини. Мені здається, Любку добре даються персонажі, що переживають кризу.
До фіналу питання. Але, тут обійдуся без спойлерів ☺️
Тарнавський, до речі, класний неймінг. З цим у Дереша все дуже добре.
Було в цій книзі також вдосталь відрази, сорому, страху та провини. Мені здається, Любку добре даються персонажі, що переживають кризу.
До фіналу питання. Але, тут обійдуся без спойлерів ☺️
May 1, 2022
"Там, де вітер" Любко Дереш - ✅
"Узяти її за руку і йти крізь зелену темряву"
Відомий український письменник Макс Тарнавський переживає глибоку кризу - як творчу, так і особистісну. На фоні цього погоджується на авантюрну пропозицію поїхати в тур Україною з підлітковим рок-гуртом "Придурки".
Перший мій відгук з 24 лютого. Почав читати нову книгу Дереша за кілька днів до вторгнення, повернувся до неї лише вчора, а закінчив сьогодні вранці. Відчуваю, як думки атрофувались, пальці забули як друкувати, а мозок не може вирішити, яким має бути цей відгук і яку оцінку поставити книзі на Goodreads - 3 або 4.
Але спробую препарувати те, що відчуваю після прочитання. Думок насправді багато. Текст, як мені здалось, важливий, в першу чергу, для самого Дереша. Це рефлексування щодо багатьох речей - самоідентичності, колективної відповідальності, демократії, Майдану, пошуків себе, кохання, творчої кризи, кризи середнього віку тощо. Наболіле, яке вилилось в історію. В непогану історію, за якою можна знайти "раннього Дереша", посміхнутись з жартів, зацінити пасхалки до його попередніх творів, спробувати зрозуміти його внутрішній стан через призму героя - бо Макс Тарнавський, звісно, це і є автор, от тільки невідомо, на скільки відсотків.
"Там, де вітер" - це драма. Історія про те, як можна втратити, потім знайти, потім знову втратити. Як можна відчути, що ти щось зрозумів, а потім зрозуміти, що ти нічого не відчуваєш. Тарнавський - людина без особливої харизми, якому насправді дещо важко співпереживати. Він перебуває в думках довше, ніж тут і зараз. Думає про життя більше, ніж живе. Хоче виглядати таким, яким не є. Власне, це усвідомлення цього і змушує його погодитись долучитись до туру рок-гурту, в якому виступають 17-річні хлопці (а менеджерка Аліса - дівчина-фанатка письменника, яка йому приглянулась). Ця авантюра - спроба знову відчути життя, переосмислити себе.
Після прочитання згадалась фраза з ноланівського "Бетмена" про те, що "або ти вмираєш героєм, або живеш доти, доки не стаєш негідником". У цій книзі я побачив, ким став (колективний) головний герой попередніх книг Дереша. Той, від кого ми кайфували підлітками. Історії немов продовжились і вилились в те, що не усі хотіли б бачити та чути. Це ніби опис того, що відбулось після найкращої вечірки ever і що не показують у фільмах. Коли всі прокинулись з червоними очима, головним болем, перегаром, буркотінням у шлунку.
А вечірка лишилась в минулому.
І здається мені, Дереш дуже чітко це все вловив, і зробив текст саме таким. Усі інші герої - немов з його попередніх книг, навіть вік такий же. Вони не змінились. Навіть дівчина, в яку мав би закохатись герой, так і лишилась неповнолітньою Дарцею Борхес. Контраст сильний.
Змінився лише герой. Без ілюзій і гепі-енду. Все як у житті.
"Узяти її за руку і йти крізь зелену темряву"
Відомий український письменник Макс Тарнавський переживає глибоку кризу - як творчу, так і особистісну. На фоні цього погоджується на авантюрну пропозицію поїхати в тур Україною з підлітковим рок-гуртом "Придурки".
Перший мій відгук з 24 лютого. Почав читати нову книгу Дереша за кілька днів до вторгнення, повернувся до неї лише вчора, а закінчив сьогодні вранці. Відчуваю, як думки атрофувались, пальці забули як друкувати, а мозок не може вирішити, яким має бути цей відгук і яку оцінку поставити книзі на Goodreads - 3 або 4.
Але спробую препарувати те, що відчуваю після прочитання. Думок насправді багато. Текст, як мені здалось, важливий, в першу чергу, для самого Дереша. Це рефлексування щодо багатьох речей - самоідентичності, колективної відповідальності, демократії, Майдану, пошуків себе, кохання, творчої кризи, кризи середнього віку тощо. Наболіле, яке вилилось в історію. В непогану історію, за якою можна знайти "раннього Дереша", посміхнутись з жартів, зацінити пасхалки до його попередніх творів, спробувати зрозуміти його внутрішній стан через призму героя - бо Макс Тарнавський, звісно, це і є автор, от тільки невідомо, на скільки відсотків.
"Там, де вітер" - це драма. Історія про те, як можна втратити, потім знайти, потім знову втратити. Як можна відчути, що ти щось зрозумів, а потім зрозуміти, що ти нічого не відчуваєш. Тарнавський - людина без особливої харизми, якому насправді дещо важко співпереживати. Він перебуває в думках довше, ніж тут і зараз. Думає про життя більше, ніж живе. Хоче виглядати таким, яким не є. Власне, це усвідомлення цього і змушує його погодитись долучитись до туру рок-гурту, в якому виступають 17-річні хлопці (а менеджерка Аліса - дівчина-фанатка письменника, яка йому приглянулась). Ця авантюра - спроба знову відчути життя, переосмислити себе.
Після прочитання згадалась фраза з ноланівського "Бетмена" про те, що "або ти вмираєш героєм, або живеш доти, доки не стаєш негідником". У цій книзі я побачив, ким став (колективний) головний герой попередніх книг Дереша. Той, від кого ми кайфували підлітками. Історії немов продовжились і вилились в те, що не усі хотіли б бачити та чути. Це ніби опис того, що відбулось після найкращої вечірки ever і що не показують у фільмах. Коли всі прокинулись з червоними очима, головним болем, перегаром, буркотінням у шлунку.
А вечірка лишилась в минулому.
І здається мені, Дереш дуже чітко це все вловив, і зробив текст саме таким. Усі інші герої - немов з його попередніх книг, навіть вік такий же. Вони не змінились. Навіть дівчина, в яку мав би закохатись герой, так і лишилась неповнолітньою Дарцею Борхес. Контраст сильний.
Змінився лише герой. Без ілюзій і гепі-енду. Все як у житті.
February 12, 2022
Я нещодавно натрапила на декілька відверто негативних відгуків про книги цього автора, тож трохи хвилювалася, адже це було моє перше знайомство. Перший розділ трохи тримав мене в напрузі, не могла зрозуміти, чи подобаються мені ці речення, перенасичені іноді епітетами, боялася, що мене гнітить оця драма в стосунках і що в цьому загрузне весь сюжет. Але ніт, вже після знайомства із групою “Придурки”, мене попустило. Книга справді цікава, іноді легка, бувало, що трохи сміялась (персонаж Рибка Поньо просто бімба, і оце благоговіння перед Вождем дуже кумедне). А бувало, що відчувала той самий іспанський сором за героїв, чи розчарування, або ж напругу та хвилювання. Словом, це прекрасно! Книга зачепила різні почуття та емоції, я це люблю. Ну й звісно, що наскрізна тема - Революція Гідності та війна в Україні, робить цей сюжет болючим та близьким.
December 30, 2021
Або як би я коротко охарактеризувала: "Поїздка у Неверленд у пасажирському поїзді".
Отже, маємо ключового персонажа, Макса Тарнавського, який все ніяк не може вичухатися після провалу свого останнього роману, який за іронією автора теж називався "Там, де вітер". Ну ок. Тарнавський — колись культовий у певних колах письменник, який хоче вийти із забуття на світло і скніє під тиском своєї амбітної мрії — написати такий собі ВУР, великий український роман. Хоча, насправді, серед цього безмузного чорного поля йому було б незле написати рятівний МУР (малий український), або хоч КУР (крихітний український), ну або вже ПУР (простий український).
Тарнавський переконаний, що причина усіх його бід, критики, що на нього звалилася — це його невиразна громадянська позиція. Коли треба було писати про війну, він писав про інше. І тут я зовсім не розумію Тарнавського, його проблеми з всесвітом і глибину його страждань. Я не почала йому ані співчувати, ані співпереживати.
По-перше, в житті автора буває всяке, і хороше, і погане. Хтось тебе хвалить, хтось мішає з болотом. Ну ок, почитали срачик у фейсбуці й сіли далі лупати сю скалу, тобто свій рукопис. По-друге, український літературний процес явно демонструє, що сучасні автори пишуть не лише про війну. За те, що ти пишеш про те, що тебе цікавить у цей момент, скажімо так, речі цивільні, романтичні чи фантастичні, ніхто не засуджує.
Ладно, повернімося до Неверленду. Отже, у нас є Макс Тарнавський, колись успішний письменник, а тепер 40-річний людина-копірайтер, який приєднується до гурту 17-річних підлітків і... що б ви не сумнівалися!!!... відправляється з ними в тур містами України — з центру на захід, а з заходу на схід, туди, де болить. На фоні зелених, вічноголодних підлітків наш Макс виглядає гарно і гордо, у нього стильний одяг і є навіть капелюх, його впізнають, у нього є гроші. Не великі, але значно більші, аніж усі заначки разом узятих "Придурків". Так, до речі, зветься гурт. Але Тарнавський не розуміє, що в цьому польоті у Неверленд у сні і наяву він давно не Пітер Пен. Він Капітан Гак, дорослий, який затесався серед хлопчаків і дівчат. У капелюсі, ага. І Тарнавський не хоче водитися з Венді, що повиростали, хай якими хорошими і прекрасними вони б не були. І не лише їхній вік стояв на заваді щастя Тарнавського, а й батьки обидвох Венді. Занадто вимогливі, занадто охочі оженити 40-річного колись-успішного-письменника. Тарнавському потрібна зовсім юна Венді, яка не лише одного з ним психологічного віку, але й не має батьків. Точніше має, але вони нею ніби як не цікавляться.
Цікавий момент, як ненавязливо зникли у романі батьки усіх учасників гурту. Нагадаю, їм по 17 років, це першокурсники, перед самим Новим роком, коли всі студенти спопеляються сесією, ці наші юні таланти на 10 днів вирушають у тур. Чого б ні? І ніхто з батьків не занепокоєний ситуацію, ніхто не переймається, що його незріле чадо шукає всеможливих пригод на свою худу дупцю. І навіть коли у ФБ розгорається величезний срач, ніхто з батьків, схоже що, не має фб-сторінки, ніяк не слідкує за новинами і не дзвонить з вимогою "це все виходить за межі розумного, шуруй додому". Дзвонить лише Тарнавському доросла Венді, яка, як і заведено серед Венді, бере на себе материнську роль.
Ну, і ще одна деталь — у цьому романі курять в приміщеннях барів і піцерій, а події відбуваються десь так у році 2018му. Тому у мене виникає підозра, що рукопис не показувався бета-рідерам. І дарма.
Але для тих, хто шукає у романах передусім сюжет, хороша новина — він є. Є арки персонажів, є дно — точка переродження. Є любовна лінія і романтичні моменти, написані добре і чуттєво. Хто скучив за мінімальними вкрапленнями посмодернізму — йдіть сюди. Ну для тих, кому в сучукрліт важливе передусім правильне ідеологічне наповнення — бінґо, сьогодні ваш день.
А от кого бісять інфантильні чоловіки, підліткові тусічі, непонятні малолітки й будь-які згадки про наркотики, то проходьте, проходьте повз.
Отже, маємо ключового персонажа, Макса Тарнавського, який все ніяк не може вичухатися після провалу свого останнього роману, який за іронією автора теж називався "Там, де вітер". Ну ок. Тарнавський — колись культовий у певних колах письменник, який хоче вийти із забуття на світло і скніє під тиском своєї амбітної мрії — написати такий собі ВУР, великий український роман. Хоча, насправді, серед цього безмузного чорного поля йому було б незле написати рятівний МУР (малий український), або хоч КУР (крихітний український), ну або вже ПУР (простий український).
Тарнавський переконаний, що причина усіх його бід, критики, що на нього звалилася — це його невиразна громадянська позиція. Коли треба було писати про війну, він писав про інше. І тут я зовсім не розумію Тарнавського, його проблеми з всесвітом і глибину його страждань. Я не почала йому ані співчувати, ані співпереживати.
По-перше, в житті автора буває всяке, і хороше, і погане. Хтось тебе хвалить, хтось мішає з болотом. Ну ок, почитали срачик у фейсбуці й сіли далі лупати сю скалу, тобто свій рукопис. По-друге, український літературний процес явно демонструє, що сучасні автори пишуть не лише про війну. За те, що ти пишеш про те, що тебе цікавить у цей момент, скажімо так, речі цивільні, романтичні чи фантастичні, ніхто не засуджує.
Ладно, повернімося до Неверленду. Отже, у нас є Макс Тарнавський, колись успішний письменник, а тепер 40-річний людина-копірайтер, який приєднується до гурту 17-річних підлітків і... що б ви не сумнівалися!!!... відправляється з ними в тур містами України — з центру на захід, а з заходу на схід, туди, де болить. На фоні зелених, вічноголодних підлітків наш Макс виглядає гарно і гордо, у нього стильний одяг і є навіть капелюх, його впізнають, у нього є гроші. Не великі, але значно більші, аніж усі заначки разом узятих "Придурків". Так, до речі, зветься гурт. Але Тарнавський не розуміє, що в цьому польоті у Неверленд у сні і наяву він давно не Пітер Пен. Він Капітан Гак, дорослий, який затесався серед хлопчаків і дівчат. У капелюсі, ага. І Тарнавський не хоче водитися з Венді, що повиростали, хай якими хорошими і прекрасними вони б не були. І не лише їхній вік стояв на заваді щастя Тарнавського, а й батьки обидвох Венді. Занадто вимогливі, занадто охочі оженити 40-річного колись-успішного-письменника. Тарнавському потрібна зовсім юна Венді, яка не лише одного з ним психологічного віку, але й не має батьків. Точніше має, але вони нею ніби як не цікавляться.
Цікавий момент, як ненавязливо зникли у романі батьки усіх учасників гурту. Нагадаю, їм по 17 років, це першокурсники, перед самим Новим роком, коли всі студенти спопеляються сесією, ці наші юні таланти на 10 днів вирушають у тур. Чого б ні? І ніхто з батьків не занепокоєний ситуацію, ніхто не переймається, що його незріле чадо шукає всеможливих пригод на свою худу дупцю. І навіть коли у ФБ розгорається величезний срач, ніхто з батьків, схоже що, не має фб-сторінки, ніяк не слідкує за новинами і не дзвонить з вимогою "це все виходить за межі розумного, шуруй додому". Дзвонить лише Тарнавському доросла Венді, яка, як і заведено серед Венді, бере на себе материнську роль.
Ну, і ще одна деталь — у цьому романі курять в приміщеннях барів і піцерій, а події відбуваються десь так у році 2018му. Тому у мене виникає підозра, що рукопис не показувався бета-рідерам. І дарма.
Але для тих, хто шукає у романах передусім сюжет, хороша новина — він є. Є арки персонажів, є дно — точка переродження. Є любовна лінія і романтичні моменти, написані добре і чуттєво. Хто скучив за мінімальними вкрапленнями посмодернізму — йдіть сюди. Ну для тих, кому в сучукрліт важливе передусім правильне ідеологічне наповнення — бінґо, сьогодні ваш день.
А от кого бісять інфантильні чоловіки, підліткові тусічі, непонятні малолітки й будь-які згадки про наркотики, то проходьте, проходьте повз.
This entire review has been hidden because of spoilers.
June 12, 2022
Зустріч поколінь, пошуки себе, пошуки любові і сенсів у складний історичний момент. І все це на фоні Ґонзо-подорожі андеґраундною Україною, охопленою війною. Поступово мене ця книжка затягнула і наштовхнула на власні рефлексії.
Загалом задум доволі простий. Відомий письменник Макс Тарнавський, який переживає глибоку творчу і особисту кризу, вирушає в тур разом із рок-гуртом підлітків із промовистою назвою "Придурки". Їх чекають карколомні пригоди, сейшени в алко-угарі і піднесені творчі вечори в арт-просторах, навіть безгрошів'я і жебракування в підземних переходах.
Максові доведеться відповісти на незручні запитання, зрозуміти себе і, попри небажання, таки визначитися, ким він є в пост-революційній воєнній Україні. Зрештою, цей тріп стане переломним не лише для нього, а й для всіх юних музикантів.
Цитата, яка дуже зачепила: "Є така штука як гідність. [...] Гідність треба знайти в собі. Треба зробити свою власну революцію гідності. Революцію не може бути масовою. Кожен повинен провести цю революцію сам-на-сам із собою".
Дякую, Любку Дереш. Це була цікава подорож.
Загалом задум доволі простий. Відомий письменник Макс Тарнавський, який переживає глибоку творчу і особисту кризу, вирушає в тур разом із рок-гуртом підлітків із промовистою назвою "Придурки". Їх чекають карколомні пригоди, сейшени в алко-угарі і піднесені творчі вечори в арт-просторах, навіть безгрошів'я і жебракування в підземних переходах.
Максові доведеться відповісти на незручні запитання, зрозуміти себе і, попри небажання, таки визначитися, ким він є в пост-революційній воєнній Україні. Зрештою, цей тріп стане переломним не лише для нього, а й для всіх юних музикантів.
Цитата, яка дуже зачепила: "Є така штука як гідність. [...] Гідність треба знайти в собі. Треба зробити свою власну революцію гідності. Революцію не може бути масовою. Кожен повинен провести цю революцію сам-на-сам із собою".
Дякую, Любку Дереш. Це була цікава подорож.
December 20, 2023
"Там, де вітер" - автобіографічний роман-вибачення та спроба пояснення своєї громадської позиції, наповнений великою кількістю рефлексій від Дереша. Роман, де він ставить себе на один рівень з героями, яких ми знаходимо в інших його книгах. Книга про підлітків написана не для підлітків. Я сприйняла роман як сповідь людини в глибокій творчій і психологічній кризі; як крик про допомогу, співчуття, порозуміння і вибачення. Дуже сумніваюся, що Дереш напише щось краще, ніж «Там, де вітер». Я думаю, що він не зможе вийти із «зони комфорту» підліткової теми. Одночасно з тим, його образи підлітків, насправді, давно «постаріли» і вже не проглядаються серед сучасної молоді.
December 30, 2023
«Гідність треба знайти в собі. Треба зробити свою власну революцію гідності. Революція не може бути масовою. Кожен повинен провести цю революцію сам-на-сам із собою. Знайди свою власну гідність.»
Ось про це для мене був цей роман. Про пошуки своєї гідності.
Я краще зрозуміла твір, коли прослухала два інтерв’ю автора. Одне девʼятирічної давнини, а інше – девʼятимісячної.
Напевно зараз важко зрозуміти Дереша 2015 року. Але роман 2021 року дає можливість трішки заглибитися в його думки того періоду. Хоча було відчуття, що персонажі не з 2015-2016 років, а десь з 90х. Я не читала ранні твори автора, але інші читачі кажуть, що це ті герої-підлітки, які присутні в перших романах.
Загалом це була цікава історія, яка читалася захопливо. Щось по типу роуд-муві, але на сторінках книги.
Сам головний герой історії досить інфантильний, він ніби застряг десь в підлітстві. Хоча за паспортом йому щось типу 40 років. І тут ми спостерігаємо його камін оф ейдж.
Кінцівка мене досить здивувала, бо вся книга це був реалізм, а тут сталося щось типу магічного реалізму, якого я не очікувала. Хоча це був цікавий поворот.
А ще книга нашпигована великою кількістю посилань та різних алюзій, які цікаво було помічати.
Читала разом з @readanddrinkclub 📚🍷.
P.S. Події книги відбуваються напередодні Нового року, тому це ще й був ідеальний час для її прочитання 👌.
Ось про це для мене був цей роман. Про пошуки своєї гідності.
Я краще зрозуміла твір, коли прослухала два інтерв’ю автора. Одне девʼятирічної давнини, а інше – девʼятимісячної.
Напевно зараз важко зрозуміти Дереша 2015 року. Але роман 2021 року дає можливість трішки заглибитися в його думки того періоду. Хоча було відчуття, що персонажі не з 2015-2016 років, а десь з 90х. Я не читала ранні твори автора, але інші читачі кажуть, що це ті герої-підлітки, які присутні в перших романах.
Загалом це була цікава історія, яка читалася захопливо. Щось по типу роуд-муві, але на сторінках книги.
Сам головний герой історії досить інфантильний, він ніби застряг десь в підлітстві. Хоча за паспортом йому щось типу 40 років. І тут ми спостерігаємо його камін оф ейдж.
Кінцівка мене досить здивувала, бо вся книга це був реалізм, а тут сталося щось типу магічного реалізму, якого я не очікувала. Хоча це був цікавий поворот.
А ще книга нашпигована великою кількістю посилань та різних алюзій, які цікаво було помічати.
Читала разом з @readanddrinkclub 📚🍷.
P.S. Події книги відбуваються напередодні Нового року, тому це ще й був ідеальний час для її прочитання 👌.
February 26, 2023
історія, сповнена локаціями українських залізничних вокзалів, під сірим зимовим небом, орендованими квартирами, що просякли сигаретним димом і персонажами, що намагаються знайти себе серед всього цього.
February 12, 2024
Це беззаперечно, найкращий роман Дереша. Якщо "Спустошення" відчувалось, як кілька кроків назад, то "Там, де вітер" цілий марафон вперед.
Любко повернувся з далеких, випалених безжальним сонцем, Індійських земель до естетики Українських вокзалів. Тему самопізнання та пошуку власного призначення автор плекав ще з часів "Культу", але зараз, відкинувши більшу частину речей, котрі робили його твори нішовими, підлітковими, та авангардними, зосталась чиста поетика обрамлена в прозові пасажі. Персонажі - все ті ж побиті життям підлітки, котрі ніяк не можуть вирости, але тепер вони проходять повний цикл розвитку, що безмірно тішить.
Окремо хотів би відмітити атмосферу еротизму, котрою просякнута книжка ледь не з перших сторінок. Еротизму, що в кульмінації виливається в неймовірну естетичну насолоду.
Дуже цікавим, та як на мене, вдалим, вийшов перехід від суворого реалізму, до магічного реалізму на останніх сторінках, що ще більше розкриває весь потенціал автора.
Дуже хочеться побачити, що буде далі.
…однак вона <Воля> погано конвертувалася у затишок і комфорт: одиницею переведення одного в інше були гроші…
Любко повернувся з далеких, випалених безжальним сонцем, Індійських земель до естетики Українських вокзалів. Тему самопізнання та пошуку власного призначення автор плекав ще з часів "Культу", але зараз, відкинувши більшу частину речей, котрі робили його твори нішовими, підлітковими, та авангардними, зосталась чиста поетика обрамлена в прозові пасажі. Персонажі - все ті ж побиті життям підлітки, котрі ніяк не можуть вирости, але тепер вони проходять повний цикл розвитку, що безмірно тішить.
...ти ще здатен на цей крок — здатен відрізнити овець від козлят, дух від плоті, здатен вирвати вчасно своє життя з цього туману повного забуття, з кудлатих лап анігіляції і деменції, зі сморідної пащеки цього есхатологічного примордіального реалму екзистенційного фобосу...
…таке собі монотонне занудне безсоння, схоже на справжню прозу, яку творять великі класики. Майстри слова рухаються в своїх текстах настільки великими інтервалами думки, що рядовому, нетренованому читачеві стає важко доплисти від одного сплеску ясності до іншого...
...Гідність треба знайти в собі. Треба зробити свою власну революцію гідності. Революція не може бути масовою. Кожен повинен провести цю революцію сам-на-сам із собою. Знайди свою власну гідність...
Окремо хотів би відмітити атмосферу еротизму, котрою просякнута книжка ледь не з перших сторінок. Еротизму, що в кульмінації виливається в неймовірну естетичну насолоду.
Торкатися тебе. Відкривати тебе з-під покриву ковдряної людини, мов землю з-під снігу. Відчувати, якою стає вологою шия, коли ти притуляєшся до мене своїм заплаканим обличчям, наче відкриватися холодним весняним дощам, виходити посеред зливи ранньою, холодною ще весною. Торкатися твоїх гарячих стегон, наче бігти стадом буйволів по африканських рівнинах.
Крихітність твого єства схожа на крихітність космічних світил супроти нескінченності всесвіту, її хочеться берегти у долонях, аби зберігати її світло.
Дуже цікавим, та як на мене, вдалим, вийшов перехід від суворого реалізму, до магічного реалізму на останніх сторінках, що ще більше розкриває весь потенціал автора.
- Це ти насправді вкусила мене, — сказав він з вдячністю і великою любовʼю
…Головного героя випадково вкусив би здичавілий собака, і всі б гадали, що в нього - сказ, але насправді герой був би незаразним. То просто була любов. Від самого початку то була тільки любов.
Дуже хочеться побачити, що буде далі.
December 28, 2024
це так довго і нудно розкачувалося, що аж можна було й не вловити, що це іронія. читав в коментарях, що люди писали, наче от нарешті знову старий Дереш)посміявся, людям давно пора забути про старого Дереша, його більше не буде)+ за сміливість, що наважився так довго тягнути, так довго викликати схарення в читача. Але загалом мені не сподобалося
April 8, 2023
Книга про пошуки себе з нотками залізничного вокзалу, зйомних квартир та дешевих концертних залів. Переглядаючи інтерв‘ю автора, в тексті можна вловити фрагменти автобіографії.
P.S неприємний момент, коли посеред читання книга буквально розпалась в руках. Зі мною таке було вперше і це перша книга цього видання, тому рекомендувати його не можу…
P.S неприємний момент, коли посеред читання книга буквально розпалась в руках. Зі мною таке було вперше і це перша книга цього видання, тому рекомендувати його не можу…
November 19, 2022
Ризиковано оцінювати останній твір письменника, прочитавши перед тим лише його дебютний роман, але я спробую.
Сповідь читачеві - роман «Там, де вітер», прочитана зі задоволенням під тьмяне світло та гострі тіні від свічок. Аварійні та по графікам (насправді, ні) відключення сприяють довготривалому читанню. Автор намагається пояснити свої та персонажеві відносини з Батьківщиною, де вона - мама, яка не любила, а він - син, що намагається любити її попри все. Подорож у компанії підлітків-музикантів країною із заходу до сходу - і є подорож власним життям у пошуках себе. Роман - розповідь, кухонна бесіда, віч-на-віч, де на столі портвейн, повна по вінця попільничка, і сигаретний дим розковує до подробиць, що раніше не промовлялися вголос. А під вікном ледь тепла батарея…
Сповідь читачеві - роман «Там, де вітер», прочитана зі задоволенням під тьмяне світло та гострі тіні від свічок. Аварійні та по графікам (насправді, ні) відключення сприяють довготривалому читанню. Автор намагається пояснити свої та персонажеві відносини з Батьківщиною, де вона - мама, яка не любила, а він - син, що намагається любити її попри все. Подорож у компанії підлітків-музикантів країною із заходу до сходу - і є подорож власним життям у пошуках себе. Роман - розповідь, кухонна бесіда, віч-на-віч, де на столі портвейн, повна по вінця попільничка, і сигаретний дим розковує до подробиць, що раніше не промовлялися вголос. А під вікном ледь тепла батарея…
January 23, 2022
В цій книзі автор дає відчути себе попереднього і показує свої переживання щодо попередньої книги за допомогою головного героя.
Дереш грається зі свідомістю, викликаючи дежавю. Він розказує речі, які вже були, проте в іншому контексті, змушуючи мозок знаходити закономірності і почуватись божевільним :)
Дереш грається зі свідомістю, викликаючи дежавю. Він розказує речі, які вже були, проте в іншому контексті, змушуючи мозок знаходити закономірності і почуватись божевільним :)
December 10, 2021
Цікавезні рефлексії про молодість славу, критику, зрілість, гідність …
Легко, місцями смачно написано, а головне — просто.
Відповідно так само і читається.
Добротно-трагічний роман :)
p.s: особливо класно було пригадувати минулий досвід літературного туру.
Легко, місцями смачно написано, а головне — просто.
Відповідно так само і читається.
Добротно-трагічний роман :)
p.s: особливо класно було пригадувати минулий досвід літературного туру.
October 2, 2024
Дуже атмосферна книга, яку ідеально читати перед новим роком.
Певно з радістю її перечитав би як мінімум через монологи головного героя.
Дуже багато любові відчувається в ній..
Певно з радістю її перечитав би як мінімум через монологи головного героя.
Дуже багато любові відчувається в ній..
November 18, 2024
Якщо коротко, то це історія про письменника, який намагається заново віднайти свій шлях у житті після черги невдач. Його остання книжка була повним провалом, на відміну від попередніх. Новий роман не пишеться, життя набуває похмурих кольорів. В цей час він отримує пропозицію поїхати у турне із рок-гуртом The Morons, учасниками якого є молоді студенти підлітки. Під час переїздів і концертів відбувається безліч подій у стилі роад-муві, головний герой набуває змін.
Чому я вважаю, що ця книжка зараз як ніколи на часі? Вийшла вона ще у 2021 році, але важливою темою тут є вибір громадянської позиції. Герой ніяк не показав свою позицію під час Революції Гідності, ніяк не коментував і не допомагав АТО, гадаючи, що його позиція не важлива. Поки молодий гурт і письменник подорожують містами України, в інтернеті несеться обговорення його позиції й заяв, які він робить під час туру. Культура відміни запускає свої механізми, тож він має збагнути себе, оточуючих і нарешті вирішити хто він та які погляди має.
В контексті повномасштабної російсько-української війни, яку ми маємо зараз, мені здається це чудовий текст, аби проілюструвати важливість голосу кожного громадянина, проартикульованої й продемонстрованої наочно громадянсько-політичної позиції. Ми не раз бачили, як відомі люди вирішували промовчати, або сказати, що "не все так однозначно", що надалі викликало хвилю обурення серед суспільства.
Та і загалом, це просто чудовий текст, із власною глибокою філософією, цікавими сюжетними поворотами та живими персонажами. Кожен із них реалістичний і не плоский, якого хочеться зрозуміти на глибшому рівні.
Я б дуже хотіла, аби про цю книжку дізналися більше людей та захотіли її прочитати, бо цей текст однозначно цього заслуговує.
9.5/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
February 19, 2023
Коли була підлітком, то любила ранні романи Дереша ("Культ", "Поклоніння ящірці", "Трохи пітьми" ті інші). Носила їх в школу, щоб читати на перерві і відчувати себе крутою і дорослою. Не думала, що читатиму його ще - адже це так як з тим хуліганом, що подобався десь тоді ж. Знаходиш його фото роки потому і думаєш: як шкода.
Але прочитала, адже роман "Там, де вітер" позиціонується як ревізія юності автора, "історія кризи аполітичного письменника-бунтівника, яка розгортається водночас із війною в країні" (книга вийшла у 2021-му) і претендує якраз на переосмислення минулого.
Наш герой тут - письменник, що написав провальну книгу після трьох майже геніальних, провальну книгу про маяк і море, в той час, коли від нього чекали книгу про Майдан і війну на Донбасі, а потім не писав нічого 5 років; розчавлений безнадією, ностальгією за своєю минулою юністю і багато-чим ще, Макс Тарнавський (що не повністю, звісно, списаний з самого Дереша, втім їх біографічний досвід трохи перетинається). Переживаючи екзистенційну кризу, він вирішує поїхати з неповнолітньою шанувальницею Алісою і підлітковим рок-гуртом "Придурки" в тур Україною - 10 міст за 10 днів, з останньою зупинкою у Маріуполі. Чи знаходить Макс у цій подорожі відповіді на питання, від яких тікає? Чи дорослішає? Хотілося би, аби так, втім, читаючи, постійно було відчуття, що він тікає все далі, і далі, і далі... так далеко, що до відповідей більше і не дістатися ніколи. Як шкода.
Але прочитала, адже роман "Там, де вітер" позиціонується як ревізія юності автора, "історія кризи аполітичного письменника-бунтівника, яка розгортається водночас із війною в країні" (книга вийшла у 2021-му) і претендує якраз на переосмислення минулого.
Наш герой тут - письменник, що написав провальну книгу після трьох майже геніальних, провальну книгу про маяк і море, в той час, коли від нього чекали книгу про Майдан і війну на Донбасі, а потім не писав нічого 5 років; розчавлений безнадією, ностальгією за своєю минулою юністю і багато-чим ще, Макс Тарнавський (що не повністю, звісно, списаний з самого Дереша, втім їх біографічний досвід трохи перетинається). Переживаючи екзистенційну кризу, він вирішує поїхати з неповнолітньою шанувальницею Алісою і підлітковим рок-гуртом "Придурки" в тур Україною - 10 міст за 10 днів, з останньою зупинкою у Маріуполі. Чи знаходить Макс у цій подорожі відповіді на питання, від яких тікає? Чи дорослішає? Хотілося би, аби так, втім, читаючи, постійно було відчуття, що він тікає все далі, і далі, і далі... так далеко, що до відповідей більше і не дістатися ніколи. Як шкода.
March 28, 2023
Похмура вийшла книжка. Історія й задумка в ній цікаві, але мені воно не склалося в щось вартісне, або таке, що могло б вразити.
Не читала раніше нічого у Дереша і не впевнена, чи буду.
Стиль автора сподобався, але десь після сотої сторінки мені стало нуднувато, піймала себе на думці, що читаю мляво й неуважно. Головний герой якийсь занадто інфантильний, вчинки і думки в нього геть не відповідають віку. Жіночі персонажі теж непереконливі.
Не моє. Дочитувала без особливої втіхи.
Не читала раніше нічого у Дереша і не впевнена, чи буду.
Стиль автора сподобався, але десь після сотої сторінки мені стало нуднувато, піймала себе на думці, що читаю мляво й неуважно. Головний герой якийсь занадто інфантильний, вчинки і думки в нього геть не відповідають віку. Жіночі персонажі теж непереконливі.
Не моє. Дочитувала без особливої втіхи.
April 21, 2024
Мій перший Дереш після «Архе». Враження суперечливі - подекуди здавалось, що мені чомусь вже ближче до сорока, а Дереш хоча й старший на кілька років, а якось залишається двадцятирічним)) Важко сприймати його текст відірвано від своїх асоціацій з часами, коли читала його перші романи відразу після публікації. Важко далась історія стосунків між майже сорокарічним і дівчиною-підлітком. Але виник інтерес прочитати твори між «Архе» і «Там, де вітер», спробувати краще його зрозуміти.
December 22, 2023
Книга мощнейшая, в ритм лично моей жизни, очередное магическое творение Дереша, полное совпадений и знаков, как один из приколов - сижу, жду свой поезд на вокзале, дохожу до момента, как герои на том же вокзале ждут поезд, туда же. А еще местами перекликается с одним классическим реп-альбомом, тоже выдающимся, знаковым. Восхищение и восторг!
February 3, 2022
Роман дуже сподобався. Чудово розкриті персонажі, непоганий та сучасний сюжет. Прочитав на одному диханні.
June 17, 2023
На мою думку, роман "Там, де вітер" на трійку, було достатньо цікаво спостерігати за розвитком головного ��ероя, але любовна лінія, як на мене, дуже дивна...
Загалом читати можна, але на один раз
Загалом читати можна, але на один раз
December 11, 2023
Перша моя книга цього автора. Впродовж читання оцінював між 4 і 3 балами. Але завершення витягнуло на 5!
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 24, 2024
Початла читати книгу тільки через згадку про Маріуполь.
Книга підіймає актуальні теми такі, як громадякська позиція, пошук себе вже в дорослому віці, коли ти нікому не потрібен і т.д. Особливо автор зобразив аполітичну позицію. Неможливо бути аполітичним, коли в країні йде війна, це може бути можливим за умови, що в країні спокійно. Під кінець головний гкрой мовби визначився зі своєю громадянською позицією.
Мені не зрозуміло були стосунки Аліси та Максима. То вона замала для нього, то вже нормальна. Також я трохи заплуталась в часовій лінії. Коли почала читати, то думала, що це десь 2016-2017 рік. потім автор згадує про існування тік тока, в якому сидить сучасна молодь. Це виходить події книги відбуваються +-2018-2020 роки. За мій рідний Маріуполь хочеться кричати тому, що в цих роках він не був депресивний, а відбудовався та розквітав, те що він про нього пише в книзі було в 2015-2016 роках. (про теплий вітер в зимку в Маріуполі я взагалі мовчу, але то я вже розчарувалась в описі міста та пристібуюсь). Каштанове, яке знакодиться під Донецьком, з маяком далеко від моря дуже цікавий парадокс. Кінець мені не сподобався. Загалом було середньої, є про що подумати
Книга підіймає актуальні теми такі, як громадякська позиція, пошук себе вже в дорослому віці, коли ти нікому не потрібен і т.д. Особливо автор зобразив аполітичну позицію. Неможливо бути аполітичним, коли в країні йде війна, це може бути можливим за умови, що в країні спокійно. Під кінець головний гкрой мовби визначився зі своєю громадянською позицією.
Мені не зрозуміло були стосунки Аліси та Максима. То вона замала для нього, то вже нормальна. Також я трохи заплуталась в часовій лінії. Коли почала читати, то думала, що це десь 2016-2017 рік. потім автор згадує про існування тік тока, в якому сидить сучасна молодь. Це виходить події книги відбуваються +-2018-2020 роки. За мій рідний Маріуполь хочеться кричати тому, що в цих роках він не був депресивний, а відбудовався та розквітав, те що він про нього пише в книзі було в 2015-2016 роках. (про теплий вітер в зимку в Маріуполі я взагалі мовчу, але то я вже розчарувалась в описі міста та пристібуюсь). Каштанове, яке знакодиться під Донецьком, з маяком далеко від моря дуже цікавий парадокс. Кінець мені не сподобався. Загалом було середньої, є про що подумати
May 28, 2025
З усією філософічністю і образністю останньої сцени я не можу поставити цій книзі більшу кількість зірок через лінію Макса та Аліси - це було бридко та нудотно.
Displaying 1 - 26 of 26 reviews