Мені трохи соромно, але я якось завжди уявляла Івана Малковича як видавця, а виявилося, що у нього дуже гарні вірші! У цій збірці вміщені вірші різних часів - раніші, з 80-х- меланхолійні і повільні, а пізніші, з 90-х, - світлі, оптимістичні, легкі і дуже зворушливі. І якось весь час, поки читаєш, навіюється думка - блін, ну чому б не стати трішечки добрішим? може тоді усі почнуть один по одному добрішати? бо це ж так, начебто, просто)))