Це збірка поезій про світ людини з країни, яка завжди вела оборонну війну, аби існувати незалежно. Авторка зустріла цю війну на одному з вигинів її кола як волонтер-медик, а пізніше обрала шлях військової. І незважаючи на біль втрати, відчула, що саме на війні можна зустріти справжність, якої більше ніде немає...
«Голосе не замовкай Народе мій ну давай Починай говорити Розпалюй вогонь Гаси в собі тишу У зброї є ритм Страх слова страшніший за страх висоти Страху смерті давно Немає»
Ця книга це пірнання під воду потаємних переживань у шкірі тих що дихають війною…