Паризький франт і невизнаний молодий поет приїжджає в повітове містечко на Слобожанщину, отримавши посаду вчителя в ліцеї, заснованому заможним цукрозаводчиком. Замість очікуваної нудьги в провінційній дірці, Оґюст Ґівонт зустрічається з багатокультурною спільнотою учителів, винахідливими і дотепними учнями, з дивовижними звичаями чаювання і, звичайно, з коханням.
Така собі замальовка про французького вчителя, якого доля взяла і кинула у обійми української дійсності перед першою світовою, присмачивши цукром з мануфактури магната-благодійника і дольче фар нієнте під чайок, поки власне війна та революція не прийшла. Тоді довелося ноги в руки і рятувати магнатську родину, в якій всі розбрелися по різні сторони і рятувались не хочуть. Подій небагато, це швидше атмосферне щось, яке цікаво гортати і вдивлятись в репродукції фотографій, не забуваючи, що атмосфера може в будь-який момент зникнути. Але це нормально, ми звичні.