What do you think?
Rate this book
Украдені
Нова повість української письменниці та поетеси Валентини Попелюшки створена в жанрі підліткового трилери і порушує теми особистої безпеки дітей та їхньої адаптовано ті до реального життя за межами домівки та поза батьківським контролем і піклуванням.
Повість здобула перемогу в літературному конкурсі «Корній-чуковська премія».
Повість здобула перемогу в літературному конкурсі «Корній-чуковська премія».
- GenresChildrens
176 pages, Hardcover
First published January 1, 2020
2 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 24 of 24 reviews
January 27, 2021
Книгу «Украдені» Валентини Попелюшки читали вголос, усією родиною. У нашій сім’ї ми багато часу приділяємо дітям, часто з ними розмовляємо про добро і зло. Тому дуже сподобалось, що у невеликій за обсягом повісті дуже компактно та гармонійно зібрано пояснення на важливі теми, які виникають у дітей в повсякденні: хто такі жебраки, безхатьки, сатаністи, контрабандисти, браконьєри, ворожки, роми, що таке трансплантація органів. Висвітлені сучасні проблеми існування рабства у 21 столітті, підкупності судової системи тощо. Кому потрібно допомагати? Кого варто остерігатися? Книга вчить тому, що не всі люди, які виглядають приємно, можуть бути порядними, добрими людьми, та, навпаки, іноді люди, які лякають тебе своєю зовнішністю або поведінкою насправді не злодії.
Пригоди дітей, халепи, в які вони потрапили через свій вік, та соціальний стан описані дуже жваво.
Читаючи книгу «Украдені», ти вже з самого початку відчуваєш, що все скінчиться добре, та сприймаєш написане більш як пригодницьку повість, навіть з кумедними сюжетами, та все одно автор декілька разів звертає увагу, що бути «украденими», - це не пригоди, зазвичай один хибний крок може бути останнім. Вчить, що іноді достатньо навіть маленького пригощання від незнайомця - і усе твоє життя зміниться. Попередження не буде!!!
Дуже вразили роздуми про смерть наймолодшої героїні з «Украдених»: «...Скільки органів пересадять іншим — стільки й нових життів... От тільки цікаво, куди подінеться моє «я»? Перейде до когось разом із серцем, чи, може?..». Після прочитаного ви, напевно, відчуєте, що ця безтурботна, обласкана долею дитина, подорослішала, відчула цінність життя за декілька годин. Те що турбувало кожного з усіх дітей до викрадення переосмислюється ними. Кожен з головних героїв миттєво дорослішає, встановлює пріоритети в житті, переосмислює стосунки з близькими.
Чи грали ви колись з дітьми в гру «Поділимося найкращим спогадом зі свого минулого», або «Поділимося нашими найзаповітнішими мріями»? Після прочитання книги вам обов’язково заманеться це зробити. Замисліться, які спогади найяскравіщі у вашому та вашої дитини житті, а може, вам відкриються мрії близьких, про які ви навіть не здогадувались.
Книга читається дуже легко, на «одному подиху». Іноді з’являються запитання стосовно дій головних героїв, які описує автор. Ти навіть подумки промовляєш ці запитання, але через декілька рядків автор ніби відповідає на твої запитання, чому не можна було зробити так чи інакше.
Дуже сподобалось лагідне ставлення автора до дитячої психіки. У повісті картини насилля адаптовані для дітей. Вважаю, що цю книгу обов’язково потрібно читати разом з дітьми! Тільки вам може бути зрозуміло. яку дозу «щеплення від легковажності задля особистої безпеки дітей» потрібно надати саме вашій дитині? Без пояснень дорослих повість може бути сприйнята як дуже цікавий підлітковий трилер, але не надасть дитині відчуття реального життя за межами домівки та поза батьківським контролем і піклуванням.
Ця книга буде корисною як для молодшого шкільного віку, так і підліткам, які вважають себе вже дуже дорослими та розумними! Я вважаю вона буде цікавою і дорослим!
Пригоди дітей, халепи, в які вони потрапили через свій вік, та соціальний стан описані дуже жваво.
Читаючи книгу «Украдені», ти вже з самого початку відчуваєш, що все скінчиться добре, та сприймаєш написане більш як пригодницьку повість, навіть з кумедними сюжетами, та все одно автор декілька разів звертає увагу, що бути «украденими», - це не пригоди, зазвичай один хибний крок може бути останнім. Вчить, що іноді достатньо навіть маленького пригощання від незнайомця - і усе твоє життя зміниться. Попередження не буде!!!
Дуже вразили роздуми про смерть наймолодшої героїні з «Украдених»: «...Скільки органів пересадять іншим — стільки й нових життів... От тільки цікаво, куди подінеться моє «я»? Перейде до когось разом із серцем, чи, може?..». Після прочитаного ви, напевно, відчуєте, що ця безтурботна, обласкана долею дитина, подорослішала, відчула цінність життя за декілька годин. Те що турбувало кожного з усіх дітей до викрадення переосмислюється ними. Кожен з головних героїв миттєво дорослішає, встановлює пріоритети в житті, переосмислює стосунки з близькими.
Чи грали ви колись з дітьми в гру «Поділимося найкращим спогадом зі свого минулого», або «Поділимося нашими найзаповітнішими мріями»? Після прочитання книги вам обов’язково заманеться це зробити. Замисліться, які спогади найяскравіщі у вашому та вашої дитини житті, а може, вам відкриються мрії близьких, про які ви навіть не здогадувались.
Книга читається дуже легко, на «одному подиху». Іноді з’являються запитання стосовно дій головних героїв, які описує автор. Ти навіть подумки промовляєш ці запитання, але через декілька рядків автор ніби відповідає на твої запитання, чому не можна було зробити так чи інакше.
Дуже сподобалось лагідне ставлення автора до дитячої психіки. У повісті картини насилля адаптовані для дітей. Вважаю, що цю книгу обов’язково потрібно читати разом з дітьми! Тільки вам може бути зрозуміло. яку дозу «щеплення від легковажності задля особистої безпеки дітей» потрібно надати саме вашій дитині? Без пояснень дорослих повість може бути сприйнята як дуже цікавий підлітковий трилер, але не надасть дитині відчуття реального життя за межами домівки та поза батьківським контролем і піклуванням.
Ця книга буде корисною як для молодшого шкільного віку, так і підліткам, які вважають себе вже дуже дорослими та розумними! Я вважаю вона буде цікавою і дорослим!
January 24, 2021
Якщо у вас є діти, які вже виросли із безстресових казок про поні і метеликів, а до того ж самі гуляють/їздять на гуртки, дуже раджу їм (і вам!) цей підлітковий трилер.
⠀
Літо, маленьке безпечне місто, де всі всіх знають. Школярі нудяться на канікулах, тиняються без діла. Але одна прогулянка перевертає їхній світ догори ногами. Їхнє пекло триватиме недовго, але згадки про нього залишаться на все життя.
⠀
Перші пару розділів мене трохи дратувала буденність описуваних подій. Ані якоїсь фішки у героїв, ані раптового повороту... Та потім я зрозуміла, що так мало бути.
⠀
На щастя читача і біду героїв, буденність закінчилася досить швидко. Далі я вже із затамуванням подиху слідкувала за долею Василька і його друзів. Додалася й емоційна магія, і випробування, і лоскотання нервів, і складний вибір, і навіть несподівані повороти.
⠀
Загалом "Украдені" - класна книга для знайомства з жанром трилера. Вона адаптована для підлітків, але при цьому добре показує реалії життя. За один психологічний момент я взагалі аплодую стоячи: коли почуваєшся трохи правопорушником, усі сили йдуть на те, щоб тебе не спалили, і можна проґавити по-справжньому небезпечну ситуацію. Коли здається, що "ой, батьки і так сваритимуть за пізнє повернення додому/спробувану цигарку/запах алкоголю, то вже можу і з чужим дядькою в машині під'їхати". Ніби вимикається якийсь тумблер, і червона лампочка не блимає, коли дрібні капості переходять у загрозу життю. Повністю захистити від таких ситуацій неможливо. Але книжка, наче щеплення, може дати хоч якийсь імунітет. І краще, якщо це буде захоплива історія, на кшталт "Украдених", а не сухий список правил.
⠀
Літо, маленьке безпечне місто, де всі всіх знають. Школярі нудяться на канікулах, тиняються без діла. Але одна прогулянка перевертає їхній світ догори ногами. Їхнє пекло триватиме недовго, але згадки про нього залишаться на все життя.
⠀
Перші пару розділів мене трохи дратувала буденність описуваних подій. Ані якоїсь фішки у героїв, ані раптового повороту... Та потім я зрозуміла, що так мало бути.
⠀
На щастя читача і біду героїв, буденність закінчилася досить швидко. Далі я вже із затамуванням подиху слідкувала за долею Василька і його друзів. Додалася й емоційна магія, і випробування, і лоскотання нервів, і складний вибір, і навіть несподівані повороти.
⠀
Загалом "Украдені" - класна книга для знайомства з жанром трилера. Вона адаптована для підлітків, але при цьому добре показує реалії життя. За один психологічний момент я взагалі аплодую стоячи: коли почуваєшся трохи правопорушником, усі сили йдуть на те, щоб тебе не спалили, і можна проґавити по-справжньому небезпечну ситуацію. Коли здається, що "ой, батьки і так сваритимуть за пізнє повернення додому/спробувану цигарку/запах алкоголю, то вже можу і з чужим дядькою в машині під'їхати". Ніби вимикається якийсь тумблер, і червона лампочка не блимає, коли дрібні капості переходять у загрозу життю. Повністю захистити від таких ситуацій неможливо. Але книжка, наче щеплення, може дати хоч якийсь імунітет. І краще, якщо це буде захоплива історія, на кшталт "Украдених", а не сухий список правил.
February 6, 2021
Ми розтягували цю книжку з десятирічною донькою на вечірні читання. Щоб був час обдумати. Адже у книжці стільки піднятих проблем. І про поведігку з незнайомцями, і про стосунки в сім'ях, про страх перед невідомістю чи вибором.
Хто зможе реалізувати план втечі?
Хто може врятувати п'ятьох дітей без телефонів, їжі і води у лісі?
Хто зможе реалізувати план втечі?
Хто може врятувати п'ятьох дітей без телефонів, їжі і води у лісі?
Read
February 4, 2021Я дуже люблю читати книжки для підлітків. Найчастіше до рук потрапляють фентезі, пригодницькі романи і повісті, щось про перші стосунки. Та з кожним роком все частіше до рук потрапляють книжки, які орієнтуються на те, щоб познайомити наших дітей з реальністю буття.
"Украдені" Валентини Попелюшки - не вийняток.
За професією я - психологиня, працюю в навчальному закладі з дітьми 12-17 років. Завжди, перш ніж рекомендувати щось моїм вихованцям, клієнтам чи їх батькам, я перечитую усе сама.
"Украдені" - це книжка-підготовка. Реальне життя не завжди таке прекрасне та розмаїте, як нам та нашим дітям здається на відомій нам території. Небезпека може очікувати на нас будь-де - і тоді, коли ми порушуємо якісь правила (типу, не комунікувати з незнайомцями, бути обережними в мережі Інтернет і т.д.), і тоді, коли ми знаходимось просто у себе вдома.
Це книжка про толерантність та рівність, довіру та вміння взяти на себе відповідальність, про гідність та відвертість, про цінність людського життя та сміливість.
Та найбільше мене, як психологиню, зворушила остання частина повісті. Там, де починається життя після травми. Коли я була малою, мої батьки мусили раз на кілька тижнів від"їздити у відрядження - вони займались бізнесом, тому їздили за товаром. Мене і брата лишали з бабусею, яка приїздила спеціально, щоб ми не лишались самі. Якось, я попросила маму, щоб бабуся до нас в такі дні не приїздила, бо з нею я боялась набагато більше, ніж коли ми лишались самі. Вона часто зойкала і говорила: "О Боже! Там щось грюкнуло, мабуть грабіжники залізли", або "Чуєш, калітка рипить, то точно якісь шахраї вже полізли, щоб вкрасти нас і вимагати викуп, вони ж знають, що ваші батьки підприємці", а ще "А ну тихіше... Собаки гавкають. То точно якісь цигани лазять по дворі - металобрухт збирають, качок виловлюють...". Я боялась...
Мені було страшно ввечері повертатись з гуртків, адже в будь-який момент поряд могла зупинитись машина і мене могли викрасти. Аби вимагати у батьків викуп.
Я й гадки не мала про "викрадення дітей на органи", "про дитячу та підліткову проституцію", "про дитяче рабство".
І тим паче я не знала про "психологічні травми". Якщо мені було страшно, я не часто говорила про це батькам. Я думала, що боятись можна лише монстрів (а я їх не боялась) та злочинців (мені здавалось, що у кожного з них має бути певна мета, з якою вони хотітимуть заподіяти мені шкоду. якщо я знатиму цю мету, то я зможу протистояти. Цікаво, звідки в мене була така самовпевненість, і куди вона поділась тепер, коли я подорослішала?). Зі своєю душевною боллю я жила наодинці (наприклад, коли побачила, як з моря виловлюють потопельника, чи, коли раптово по телевізору побачила уривки сюжету Магнолія-ТВ про знущання над дітьми, або коли бабуся змусила топити котенят).
Скільки дітей живуть і продовжують страждати навіть після того, як трагедія в їх житті минула? Хто їм допомагає з цим справитись? Хто підтримує батьків, діти яких постраждали в результаті різних зл��чинних дій? В америці, після того, як родина пережила психологічну травму, усім її членам призначають зустрічі з психологом. А у нас, в Україні? Для нас, вихідців з пострадянського простору та наших дітей, звертатись до психолога, чи психотерапевта, це майже як визнати себе "слабаком, або душевнохворим". От і страждають наші діти, бо ми не знаємо, які їх підтримати, а вони не розуміють, що зі своїм болем не варто носитись, його потрібно пропрацювати, аби далі жити повноцінним життям.
Ця книжка - не стільки для дітей, скільки для їх батьків. Подумайте, як убезпечити їх, як зробити їх життя спокійним та зменшити ризики постраждати заради чужої наживи. Підтримайте їх, якщо вони пережили психологічну травму, а ще краще, зверніться до спеціаліста. Дуже часто в таких ситуаціях діти навіть самі не усвідомлюють, що з ними трапилось, що відбувається і чому страх супроводжує їх на кожному кроці вдень і вночі.
Почитайте цю книгу разом - у школі, вдома, на відпочинку. Обговоріть її.
І любіть своїх дітей - ви для них - найдорожче. Знаю, що і вони для вас - теж.
"Украдені" Валентини Попелюшки - не вийняток.
За професією я - психологиня, працюю в навчальному закладі з дітьми 12-17 років. Завжди, перш ніж рекомендувати щось моїм вихованцям, клієнтам чи їх батькам, я перечитую усе сама.
"Украдені" - це книжка-підготовка. Реальне життя не завжди таке прекрасне та розмаїте, як нам та нашим дітям здається на відомій нам території. Небезпека може очікувати на нас будь-де - і тоді, коли ми порушуємо якісь правила (типу, не комунікувати з незнайомцями, бути обережними в мережі Інтернет і т.д.), і тоді, коли ми знаходимось просто у себе вдома.
Це книжка про толерантність та рівність, довіру та вміння взяти на себе відповідальність, про гідність та відвертість, про цінність людського життя та сміливість.
Та найбільше мене, як психологиню, зворушила остання частина повісті. Там, де починається життя після травми. Коли я була малою, мої батьки мусили раз на кілька тижнів від"їздити у відрядження - вони займались бізнесом, тому їздили за товаром. Мене і брата лишали з бабусею, яка приїздила спеціально, щоб ми не лишались самі. Якось, я попросила маму, щоб бабуся до нас в такі дні не приїздила, бо з нею я боялась набагато більше, ніж коли ми лишались самі. Вона часто зойкала і говорила: "О Боже! Там щось грюкнуло, мабуть грабіжники залізли", або "Чуєш, калітка рипить, то точно якісь шахраї вже полізли, щоб вкрасти нас і вимагати викуп, вони ж знають, що ваші батьки підприємці", а ще "А ну тихіше... Собаки гавкають. То точно якісь цигани лазять по дворі - металобрухт збирають, качок виловлюють...". Я боялась...
Мені було страшно ввечері повертатись з гуртків, адже в будь-який момент поряд могла зупинитись машина і мене могли викрасти. Аби вимагати у батьків викуп.
Я й гадки не мала про "викрадення дітей на органи", "про дитячу та підліткову проституцію", "про дитяче рабство".
І тим паче я не знала про "психологічні травми". Якщо мені було страшно, я не часто говорила про це батькам. Я думала, що боятись можна лише монстрів (а я їх не боялась) та злочинців (мені здавалось, що у кожного з них має бути певна мета, з якою вони хотітимуть заподіяти мені шкоду. якщо я знатиму цю мету, то я зможу протистояти. Цікаво, звідки в мене була така самовпевненість, і куди вона поділась тепер, коли я подорослішала?). Зі своєю душевною боллю я жила наодинці (наприклад, коли побачила, як з моря виловлюють потопельника, чи, коли раптово по телевізору побачила уривки сюжету Магнолія-ТВ про знущання над дітьми, або коли бабуся змусила топити котенят).
Скільки дітей живуть і продовжують страждати навіть після того, як трагедія в їх житті минула? Хто їм допомагає з цим справитись? Хто підтримує батьків, діти яких постраждали в результаті різних зл��чинних дій? В америці, після того, як родина пережила психологічну травму, усім її членам призначають зустрічі з психологом. А у нас, в Україні? Для нас, вихідців з пострадянського простору та наших дітей, звертатись до психолога, чи психотерапевта, це майже як визнати себе "слабаком, або душевнохворим". От і страждають наші діти, бо ми не знаємо, які їх підтримати, а вони не розуміють, що зі своїм болем не варто носитись, його потрібно пропрацювати, аби далі жити повноцінним життям.
Ця книжка - не стільки для дітей, скільки для їх батьків. Подумайте, як убезпечити їх, як зробити їх життя спокійним та зменшити ризики постраждати заради чужої наживи. Підтримайте їх, якщо вони пережили психологічну травму, а ще краще, зверніться до спеціаліста. Дуже часто в таких ситуаціях діти навіть самі не усвідомлюють, що з ними трапилось, що відбувається і чому страх супроводжує їх на кожному кроці вдень і вночі.
Почитайте цю книгу разом - у школі, вдома, на відпочинку. Обговоріть її.
І любіть своїх дітей - ви для них - найдорожче. Знаю, що і вони для вас - теж.
February 3, 2021
Ось я і закінчила читати повість «Украдені», надіслану мені на рецензію. Дуже мене ця книга вразила. Але про все по порядку.
Перше, що залишило найбільше враження - атмосфера самої книги. Автор повністю занурює вас в тягуче і нудне літо підлітків, яким в силу різних обставин (відсутність бабусі в селі, грошей у батьків на тривалий відпочинок тощо) абсолютно нічим зайнятися. Картина їх життя і проведення часу малюється мазками як картина. Окремі фрази, що описують кілька днів з життя одного з головних героїв, його вимушеної дружби з малознайомим хлопцем, таке ж вимушене і не дуже схвалюване дорослими спілкування з ромами. Опис дуже яскравий. Читаючи, я згадувала себе 20 років тому (мені якраз було 14), і зрозуміла, що нічого не змінилося, основне заняття підлітка - гуляти у дворі з тими, хто теж нікуди на літо не поїхав.
Друге, що дуже вразило - це опис почуттів і відчуттів Василя після звільнення з полону. Дуже сильний опис психотравми, я буквально відчувала страх і розгубленість Василя перед новим світом, в якому він опинився після викрадення і полону. Тут залишилася якась недомовленість, чи зможе Вася впоратися з травмою, чи розуміють батьки, що з ним сталося і як на нього це вплинуло. Про це можна довго міркувати і будувати гіпотези, що теж дуже цікаво.
Сюжет ніде не провисає, чітко дотримана трьохактна структура, повість побудована логічно, без непотрібних затягувань, але і з необхідними описами / роздумами. На мій погляд, баланс між діалогами, описами, діями витриманий відмінно. Дуже приємна українська мова, зрозуміла, красива, не складна для сприйняття.
Окремо напишу про ілюстрації. Вони дуже підсилюють враження від книги. І це з урахуванням того, що я читала роздрукований файл в чорно-білому кольорі.
Є й певні моменти, на які, можливо, варто було б звернути увагу.
Перше - діалоги. Вони місцями не дуже підліткові, занадто складно сформульовані думки і почуття. Малувато сленгу, він мені зустрівся буквально в двох місцях, хоча міг би дуже прикрасити і посилити мову героїв. Ще, але це особисто моє відчуття, хотілося побачити особливість мови кожного героя. Тобто, читаючи пряму мову без вказівки, хто говорить, мову Ольги і Люсі я б упізнала, а ось хлопчики говорять однаково. Мені б хотілося впізнавати кожного героя в діалозі.
Друге - образ Люсі. Ось тут якийсь дисонанс виник. За сюжетом їй 8 років, з розмов, вчинків - років 5-6. Навіть той момент, коли вона розповідає, через що няня її не любила, і згадує епізод із зіпсованою сумкою і сукнею - діти 8 років можуть так вчинити (зіпсувати річ) або зовсім випадково, або цілком свідомо, бажаючи насолити. А ось в 5-6 - так, можна вірити, що ти покращуєш сумку, розмальовуючи її. Звичайно, для 5-6 років не підходить передісторія викрадення, для 8 - з натяжкою підійшла б, але і тоді все її подальші розмови і вчинки вибиваються з образу. Повторюся, особисто для мене.
Підсумовуючи, скажу, що повість затягує. Від неї складно відірватися. З першого рядка ти розумієш, що скоро станеться щось погане, і з кожним новим абзацом почуття це підсилюється. Напруга наростає і досягає кульмінації в момент втечі, а далі - нові поворотні моменти і, нарешті, розв'язка.
Скажу точно, що книгу я куплю і буду читати разом з дітьми. Мені здається, це саме той твір, який потрібно читати разом, а головне - після прочитання обговорювати.
Перше, що залишило найбільше враження - атмосфера самої книги. Автор повністю занурює вас в тягуче і нудне літо підлітків, яким в силу різних обставин (відсутність бабусі в селі, грошей у батьків на тривалий відпочинок тощо) абсолютно нічим зайнятися. Картина їх життя і проведення часу малюється мазками як картина. Окремі фрази, що описують кілька днів з життя одного з головних героїв, його вимушеної дружби з малознайомим хлопцем, таке ж вимушене і не дуже схвалюване дорослими спілкування з ромами. Опис дуже яскравий. Читаючи, я згадувала себе 20 років тому (мені якраз було 14), і зрозуміла, що нічого не змінилося, основне заняття підлітка - гуляти у дворі з тими, хто теж нікуди на літо не поїхав.
Друге, що дуже вразило - це опис почуттів і відчуттів Василя після звільнення з полону. Дуже сильний опис психотравми, я буквально відчувала страх і розгубленість Василя перед новим світом, в якому він опинився після викрадення і полону. Тут залишилася якась недомовленість, чи зможе Вася впоратися з травмою, чи розуміють батьки, що з ним сталося і як на нього це вплинуло. Про це можна довго міркувати і будувати гіпотези, що теж дуже цікаво.
Сюжет ніде не провисає, чітко дотримана трьохактна структура, повість побудована логічно, без непотрібних затягувань, але і з необхідними описами / роздумами. На мій погляд, баланс між діалогами, описами, діями витриманий відмінно. Дуже приємна українська мова, зрозуміла, красива, не складна для сприйняття.
Окремо напишу про ілюстрації. Вони дуже підсилюють враження від книги. І це з урахуванням того, що я читала роздрукований файл в чорно-білому кольорі.
Є й певні моменти, на які, можливо, варто було б звернути увагу.
Перше - діалоги. Вони місцями не дуже підліткові, занадто складно сформульовані думки і почуття. Малувато сленгу, він мені зустрівся буквально в двох місцях, хоча міг би дуже прикрасити і посилити мову героїв. Ще, але це особисто моє відчуття, хотілося побачити особливість мови кожного героя. Тобто, читаючи пряму мову без вказівки, хто говорить, мову Ольги і Люсі я б упізнала, а ось хлопчики говорять однаково. Мені б хотілося впізнавати кожного героя в діалозі.
Друге - образ Люсі. Ось тут якийсь дисонанс виник. За сюжетом їй 8 років, з розмов, вчинків - років 5-6. Навіть той момент, коли вона розповідає, через що няня її не любила, і згадує епізод із зіпсованою сумкою і сукнею - діти 8 років можуть так вчинити (зіпсувати річ) або зовсім випадково, або цілком свідомо, бажаючи насолити. А ось в 5-6 - так, можна вірити, що ти покращуєш сумку, розмальовуючи її. Звичайно, для 5-6 років не підходить передісторія викрадення, для 8 - з натяжкою підійшла б, але і тоді все її подальші розмови і вчинки вибиваються з образу. Повторюся, особисто для мене.
Підсумовуючи, скажу, що повість затягує. Від неї складно відірватися. З першого рядка ти розумієш, що скоро станеться щось погане, і з кожним новим абзацом почуття це підсилюється. Напруга наростає і досягає кульмінації в момент втечі, а далі - нові поворотні моменти і, нарешті, розв'язка.
Скажу точно, що книгу я куплю і буду читати разом з дітьми. Мені здається, це саме той твір, який потрібно читати разом, а головне - після прочитання обговорювати.
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 3, 2021
"Украденные" Валентины Попелюшки оказались очень необычной детской книгой. Название четко обозначило тематику, и сюжет оказался действительно жестким и реалистичным. В этом огромный плюс .Поскольку мы живем в неидеальном мире, где часто попадаются листовки о поиске пропавших детей, такая история очень нужна читателям. Действие развивается динамично, интерес не теряется, много опасностей,неожиданных поворотов. Детские классические страхи- темнота, подземелье, кладбище- отступают перед лицом реальной опасности и отлично контрастируют с новообретенным страхом- недоверием к окружающим, тревожностью, которые мы видим у главного героя в конце книги. И эта деталь мне очень понравилась. Что хеппи-энд не стирает пережитое.
Хороши лирические отступления, знакомящие нас с персонажами, их мечтами, самыми яркими впечатлениями жизни. Вместе с тем, эта игра, предложенная рассудительной красавицей Олей- рассказать о себе что-то особенное- помогла детям справиться со стрессом,сплотиться, начать мыслить более рационально, что крайне важно в экстремальной ситуации.
Поначалу наш рассказчик Васько показался мне несколько инфантильным для мальчика 15 лет. Будь ему 13-14, его поведение при встрече с незнакомцем выглядело бы логичнее. Однако по ходу действия он проявляет стойкость, способность принимать решения и брать отвественность за младших. Замечательна внутренняя рефлексия Васи по поводу цыган и "мажоров": его мнение о людях не своего круга меняется, и это очень верно и человечно .
Вообще все ребята прописаны хорошо, не шаблонно, в каждом есть что-то индивидуальное, как притягательное ,так и отталкивающее, разные мелкие интересные черты характера и поведения.
Анисия ,главный отрицательный персонаж, вылитая Круэлла Де Вилль - злодейка из мультфильма про 1001 далматинца, даже наряд на ней леопардовый. Возможно, это такая авторская задумка- снять немного напряжение. Имя ее прекрасно обыграно автором: самовлюбленная Анис становится пани Аванс, а с легкой руки детей пани Анус и даже тетушкой Дупой. Также, чтобы внести нотку юмора, недотепами и малоучками предстают помощники похитительницы.В детской литературе это традиционный прием . И он чудесен! Ведь если у любого самого грозного врага есть недостатки и слабости, значит его можно победить, и это понимание способно выручить в трудный момент. А главная задача этой истории о похищенных детях- показать, что нужно использовать все возможности, не сдаваться даже в самом ужасающем положении. И автор справилась- книга живая и правдивая, сейчас ее читает моя 12 летняя дочь и я без сомнения буду советовать ее детям-подросткам, их родителям и учителям.
Хороши лирические отступления, знакомящие нас с персонажами, их мечтами, самыми яркими впечатлениями жизни. Вместе с тем, эта игра, предложенная рассудительной красавицей Олей- рассказать о себе что-то особенное- помогла детям справиться со стрессом,сплотиться, начать мыслить более рационально, что крайне важно в экстремальной ситуации.
Поначалу наш рассказчик Васько показался мне несколько инфантильным для мальчика 15 лет. Будь ему 13-14, его поведение при встрече с незнакомцем выглядело бы логичнее. Однако по ходу действия он проявляет стойкость, способность принимать решения и брать отвественность за младших. Замечательна внутренняя рефлексия Васи по поводу цыган и "мажоров": его мнение о людях не своего круга меняется, и это очень верно и человечно .
Вообще все ребята прописаны хорошо, не шаблонно, в каждом есть что-то индивидуальное, как притягательное ,так и отталкивающее, разные мелкие интересные черты характера и поведения.
Анисия ,главный отрицательный персонаж, вылитая Круэлла Де Вилль - злодейка из мультфильма про 1001 далматинца, даже наряд на ней леопардовый. Возможно, это такая авторская задумка- снять немного напряжение. Имя ее прекрасно обыграно автором: самовлюбленная Анис становится пани Аванс, а с легкой руки детей пани Анус и даже тетушкой Дупой. Также, чтобы внести нотку юмора, недотепами и малоучками предстают помощники похитительницы.В детской литературе это традиционный прием . И он чудесен! Ведь если у любого самого грозного врага есть недостатки и слабости, значит его можно победить, и это понимание способно выручить в трудный момент. А главная задача этой истории о похищенных детях- показать, что нужно использовать все возможности, не сдаваться даже в самом ужасающем положении. И автор справилась- книга живая и правдивая, сейчас ее читает моя 12 летняя дочь и я без сомнения буду советовать ее детям-подросткам, их родителям и учителям.
Read
February 5, 2021Не имеет значения, сколько тебе лет, мальчик ты или девочка, кто твои родители, из какого ты города. Здесь все равны и у вас всего 2 пути: бороться или погибнуть. Ведь вы — украденные!
⠀
Новинка от @chasmaistriv — подростковый трилер на тему киднепинга авторства Валентины Попелюшки.
⠀
Пятеро ребят оказываются в плену. У них есть всего пара дней до того, как каждого настигнет своя пугающая участь. Они решаются на побег, хотя не имеют ни малейшего понятия, как это сделать, не знают, где они находятся, а главное — кому довериться и от кого можно ждать помощи.
⠀
Сюжет настолько захватывающий и динамичный, что заканчивая одну главу, я не могла тут же не приступить к следующей. Это для меня показатель хорошего качественного сюжета.
⠀
Мне, как взрослому, опытному читателю немного не хватило эмоциональности. Подростки мне показались очень трезвомыслящими и отважными, хотя ситуация, в которой они оказались, предполагает сильные эмоции страха, паники и растерянности. Но не стоит забывать, что книга подростковая, и вероятно, автор нарочито не передавливает в эмоциональном плане. Хотя некоторые моменты описаны на столько "без купюр", что и у меня холодок пробегал по спине. Чего только стоят "не детские" размышления 8-летней Люси о том, что происходит с "Я" после смерти.
⠀
В густом пугающем тумане неопределённости жизнеутверждающе звучит линия первой подростковой влюбленности. Она такая не смелая, трогательная, но невероятно важная, ведь, как известно, любовь спасёт мир.
⠀
Обложка и иллюстрации выполнены в черно-жёлтых тонах, у меня это вызвало ассоциацию со светом надежды в непролазной тьме. Изображения немного мрачные, угловатые и не детализированные. Однако именно такие они и дополняют общую картину книги, добавляют атмосферности.
⠀
⠀
⠀
Новинка от @chasmaistriv — подростковый трилер на тему киднепинга авторства Валентины Попелюшки.
⠀
Пятеро ребят оказываются в плену. У них есть всего пара дней до того, как каждого настигнет своя пугающая участь. Они решаются на побег, хотя не имеют ни малейшего понятия, как это сделать, не знают, где они находятся, а главное — кому довериться и от кого можно ждать помощи.
⠀
Сюжет настолько захватывающий и динамичный, что заканчивая одну главу, я не могла тут же не приступить к следующей. Это для меня показатель хорошего качественного сюжета.
⠀
Мне, как взрослому, опытному читателю немного не хватило эмоциональности. Подростки мне показались очень трезвомыслящими и отважными, хотя ситуация, в которой они оказались, предполагает сильные эмоции страха, паники и растерянности. Но не стоит забывать, что книга подростковая, и вероятно, автор нарочито не передавливает в эмоциональном плане. Хотя некоторые моменты описаны на столько "без купюр", что и у меня холодок пробегал по спине. Чего только стоят "не детские" размышления 8-летней Люси о том, что происходит с "Я" после смерти.
⠀
В густом пугающем тумане неопределённости жизнеутверждающе звучит линия первой подростковой влюбленности. Она такая не смелая, трогательная, но невероятно важная, ведь, как известно, любовь спасёт мир.
⠀
Обложка и иллюстрации выполнены в черно-жёлтых тонах, у меня это вызвало ассоциацию со светом надежды в непролазной тьме. Изображения немного мрачные, угловатые и не детализированные. Однако именно такие они и дополняют общую картину книги, добавляют атмосферности.
⠀
⠀
February 6, 2021
Цей досвід був для мене незвичайним, бо я майже не читаю книжки, які написані українською мовою.
Ітак, що ж це за книга? Ця книга - про підлітків, якіх викрали для продажі іншим, більш небезпечним людям. Усього їх було п'ятеро: Василько, Йожеф, Берті, Люся та Оля.
Мені сподобалося, що нарешті підлітки розмовляють як сучасні люди - сленгом і жаргоном. Так більше відчувається, що ти попав у компанію підлітків.
Спочатку був не дуже цікавий початок - троє хлопців, гуляють собі, розмовляють про життя.. Але потім Їм пропонує сигарети чоловік, який виявляється викрадачем. Вони закурюють, а пізніше прокидаються в тому місці, куди привозили вкрадених дітей.
Пізніше до них привозять дівчинку Люсю, яка мала піти на побачення з хлопцем із інтернету на побачення. Але то був бандит.
Потім привезли Олю, яку викрали з власного будинка.
Отже, моя думка! Книга читається доволі легко, але тільки з моменту викрадення, бо тоді починаються цікаві події. Ця книга може стати попередженням, бо нічого не можна брати у незнайомих людей і бачитися з ними. Ця книга про колективну роботу; що завжди є і буде надія на те, що можна вибратися з біди. Вона вчить дітей бути самостійними і самим приймати рішення, ну і найголовніше - бути в команді! Книзі даю 10/10 балів!
Ітак, що ж це за книга? Ця книга - про підлітків, якіх викрали для продажі іншим, більш небезпечним людям. Усього їх було п'ятеро: Василько, Йожеф, Берті, Люся та Оля.
Мені сподобалося, що нарешті підлітки розмовляють як сучасні люди - сленгом і жаргоном. Так більше відчувається, що ти попав у компанію підлітків.
Спочатку був не дуже цікавий початок - троє хлопців, гуляють собі, розмовляють про життя.. Але потім Їм пропонує сигарети чоловік, який виявляється викрадачем. Вони закурюють, а пізніше прокидаються в тому місці, куди привозили вкрадених дітей.
Пізніше до них привозять дівчинку Люсю, яка мала піти на побачення з хлопцем із інтернету на побачення. Але то був бандит.
Потім привезли Олю, яку викрали з власного будинка.
Отже, моя думка! Книга читається доволі легко, але тільки з моменту викрадення, бо тоді починаються цікаві події. Ця книга може стати попередженням, бо нічого не можна брати у незнайомих людей і бачитися з ними. Ця книга про колективну роботу; що завжди є і буде надія на те, що можна вибратися з біди. Вона вчить дітей бути самостійними і самим приймати рішення, ну і найголовніше - бути в команді! Книзі даю 10/10 балів!
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 2, 2021
Небезпечні незнайомці
Книгу «Украдені» Валентини Попелюшки я б рекомендувала до прочитання всім без виключення дітям середнього шкільного віку, настільки широке коло актуальних проблем у ній згадується. Тут і небезпека спілкування з незнайомцями, і кіберзлочинність, і торгівля людьми, і дитяча праця, і безвідповідальне батьківство, і безхатьки, і етнічні стереотипи, і шкідливі звички, тобто - гарне доповнення до курсу з безпеки життєдіяльності. І хоча на уроках у школі всі ці питання проговорюються, гостросюжетна книжка може бути не тільки нагадуванням, яке в цьому випадку не зайве, але й, за рахунок емоціональності сприйняття, більш дієвим аргументом! Можливо, з особливо чутливими дітьми треба бути обережними, рекомендуючи цей твір (читати його разом, або супроводжувати читання обговоренням ситуації), але життєві реалії такі, що небезпеці треба запобігати в будь-який спосіб, в тому числі й за допомогою художньої літератури. Головний посил повісті – заклик ніколи не втрачати пильності, бо небезпека чатує на дитину на кожному кроці, незалежно від національності й фінансового становища. Навіть кольорове рішення оформлення книги нагадує про небезпеку. Чудово було б мати «Украдених» у фондах шкільних бібліотек.
Книгу «Украдені» Валентини Попелюшки я б рекомендувала до прочитання всім без виключення дітям середнього шкільного віку, настільки широке коло актуальних проблем у ній згадується. Тут і небезпека спілкування з незнайомцями, і кіберзлочинність, і торгівля людьми, і дитяча праця, і безвідповідальне батьківство, і безхатьки, і етнічні стереотипи, і шкідливі звички, тобто - гарне доповнення до курсу з безпеки життєдіяльності. І хоча на уроках у школі всі ці питання проговорюються, гостросюжетна книжка може бути не тільки нагадуванням, яке в цьому випадку не зайве, але й, за рахунок емоціональності сприйняття, більш дієвим аргументом! Можливо, з особливо чутливими дітьми треба бути обережними, рекомендуючи цей твір (читати його разом, або супроводжувати читання обговоренням ситуації), але життєві реалії такі, що небезпеці треба запобігати в будь-який спосіб, в тому числі й за допомогою художньої літератури. Головний посил повісті – заклик ніколи не втрачати пильності, бо небезпека чатує на дитину на кожному кроці, незалежно від національності й фінансового становища. Навіть кольорове рішення оформлення книги нагадує про небезпеку. Чудово було б мати «Украдених» у фондах шкільних бібліотек.
February 1, 2021
"Украдені" – це, я б сказала, повчальна повість-трилер, яка вчить та порушує теми особистої безпеки дітей.
Читаючи книгу, особисто, я задумалась, ось ми батьки і розмовляємо з дітьми і проводимо бесіди, спілкуємось про особисту безпеку, а як би вони повели себе в незрозумілій, "загрозливій" ситуації в буденному житті??? Повість розповідає та дійсно вчить що один, всього один день, одна прогулянка, одна ситуація може перевернути їхнє життя з ніг на голову, і не важливо багатий ти чи бідний, якої національності і т. д…Книга дуже цікава та насичена різноманітними подіями. І лише довірившись одне одному, об’єднавшись як одна команда це і дало їм шанс врятувати свої життя. Дуже добре що все закінилося добре! Але те що пережили діти - це психологічна травма кожної дитини особисто. Валентина Попелюшка висвітила дійсну проблему особистої безпеки в даній повісті. Книга читається на одному подиху. Рекомендую для читання разом із дітьми!!! Книга-повість цікава та повчальна і є над чим подумати, поспілкуватися разом, обговорити дану тему, а головне донести до дитини, що особиста безпека це дуже –дуже важливо!
Читаючи книгу, особисто, я задумалась, ось ми батьки і розмовляємо з дітьми і проводимо бесіди, спілкуємось про особисту безпеку, а як би вони повели себе в незрозумілій, "загрозливій" ситуації в буденному житті??? Повість розповідає та дійсно вчить що один, всього один день, одна прогулянка, одна ситуація може перевернути їхнє життя з ніг на голову, і не важливо багатий ти чи бідний, якої національності і т. д…Книга дуже цікава та насичена різноманітними подіями. І лише довірившись одне одному, об’єднавшись як одна команда це і дало їм шанс врятувати свої життя. Дуже добре що все закінилося добре! Але те що пережили діти - це психологічна травма кожної дитини особисто. Валентина Попелюшка висвітила дійсну проблему особистої безпеки в даній повісті. Книга читається на одному подиху. Рекомендую для читання разом із дітьми!!! Книга-повість цікава та повчальна і є над чим подумати, поспілкуватися разом, обговорити дану тему, а головне донести до дитини, що особиста безпека це дуже –дуже важливо!
February 5, 2021
Щодня у світі зникають діти. Їх викрадають з дитячих колясок, майданчиків у парку, зі школи, дискотеки або просто на дорозі біля дому. Скільки б разів ми, дорослі, не були б уважними, але малюків забирають прямо із-під носу. Скільки разів ми б не повторювали старшим дітям, що потрібно бути обачними, не розмовляти з незнайомцями, не викладати в соцмережах особисті дані, не ходити на самоті відлюдними місцями, але... На жаль, немає якогось універсального рецепту, щоб захистити дитину від викрадачів.
Прочитавши книгу, я ще раз переконалася у цьому. Викрадачі чудові психологи і завжди на крок попереду жертви. Чудово знають, як можна виманити із дому малолітню мажорку, а чим спокусити замурзаного рома. У своєму підлітковому триллері авторка показує кілька різних ситуацій викрадення. П'ять різних дітей, із різних міст і родин, різного віку і соціального статусу стають жертвами злочинців.
Насправді, у книзі немає чогось аж занадто страшного. Немає насильства, знущань, вбивст, крові, але сама психологічна ситуація настільки важка, що аж дихати забуваєш. Звичайно, звучать розмови про донорство органів, рабство, бордель, але все це, на щастя, так і залишається розмовою. Особливої моторошності додають малюнки. Відверто кажучи, мені вони не сподобалися, але чудово підкреслили атмосферу жаху, безвиході, ненормальності ситуації.
Не погоджуся зі словами, що "книга - щеплення від необачності". Зовсім ні!!! Навіть дорослих сильних чоловіків викрадають, а тут діти! До викрадення не можна бути готовим, інакше їх би з кожним роком меншало. Надзвичайно сподобався інший посил книги - ніколи не здавайся!!! От це важливо! Як би складно, страшно, моторошно тобі б не було - не здавайся, не втрачай надії, не опускай руки, до останнього думай про порятунок!
Так, це непроста книга і тема піднята в ній дуже болюча. Втім, добре, що такі книги випускають. Я не готова зараз дати її своїй 10-річній доньці, але через пару років хочу, щоб дитина прочитала. Також раджу батькам.
Прочитавши книгу, я ще раз переконалася у цьому. Викрадачі чудові психологи і завжди на крок попереду жертви. Чудово знають, як можна виманити із дому малолітню мажорку, а чим спокусити замурзаного рома. У своєму підлітковому триллері авторка показує кілька різних ситуацій викрадення. П'ять різних дітей, із різних міст і родин, різного віку і соціального статусу стають жертвами злочинців.
Насправді, у книзі немає чогось аж занадто страшного. Немає насильства, знущань, вбивст, крові, але сама психологічна ситуація настільки важка, що аж дихати забуваєш. Звичайно, звучать розмови про донорство органів, рабство, бордель, але все це, на щастя, так і залишається розмовою. Особливої моторошності додають малюнки. Відверто кажучи, мені вони не сподобалися, але чудово підкреслили атмосферу жаху, безвиході, ненормальності ситуації.
Не погоджуся зі словами, що "книга - щеплення від необачності". Зовсім ні!!! Навіть дорослих сильних чоловіків викрадають, а тут діти! До викрадення не можна бути готовим, інакше їх би з кожним роком меншало. Надзвичайно сподобався інший посил книги - ніколи не здавайся!!! От це важливо! Як би складно, страшно, моторошно тобі б не було - не здавайся, не втрачай надії, не опускай руки, до останнього думай про порятунок!
Так, це непроста книга і тема піднята в ній дуже болюча. Втім, добре, що такі книги випускають. Я не готова зараз дати її своїй 10-річній доньці, але через пару років хочу, щоб дитина прочитала. Також раджу батькам.
February 3, 2021
"Украдені", як і багатьом іншим перші кілька розділів показались не досить цікавими. Бо вже з назви зрозуміло, про що книжка і ти все чекаєш коли все почнеться. Та поряд з цим ці розділи сильно відгукувалися десь в середині, нагадуючи про моє дитинство у маленькому містечку. Де час тягнеться як сироп, де все таке знайоме і всі знайомі. Я читала і все глибше занурювалась у власні спогади.
Аж ось начеф все закрутилось. І в голові майнула думка, що ось зараз вони втрьох і втечуть, надававши дорослим під зад. Тим часом ти все читаєш, сюжет закручується. І вже нема сил відриватися. Книжка поглинає і не відпускає.
Не хочеться спойлерів, бо я сама їх не люблю. Проте не можу не сказати пари слів про фінал. Він хоча й очікуваний, проте, все ж трохи дивує. І з невеликим нальотом наївності, адже після навіть самої темної ночі настає ранок.
Книжку однозначно рекомендую.
Аж ось начеф все закрутилось. І в голові майнула думка, що ось зараз вони втрьох і втечуть, надававши дорослим під зад. Тим часом ти все читаєш, сюжет закручується. І вже нема сил відриватися. Книжка поглинає і не відпускає.
Не хочеться спойлерів, бо я сама їх не люблю. Проте не можу не сказати пари слів про фінал. Він хоча й очікуваний, проте, все ж трохи дивує. І з невеликим нальотом наївності, адже після навіть самої темної ночі настає ранок.
Книжку однозначно рекомендую.
February 23, 2021
Зазвичай я останні 10 років рідко читаю дорослі чи підліткові книги, бо ж малючкова дитяча література та книги молодшої школи зацікавлюють і мене, і дітей, і часу на інше не стає)
Та як постійна опікунка книг видавництва "Час Майстрів" я просто не могла пройти і повз повість Валентини Попелюшки "Украдені". Її прочитала наразі поки лише я.
Спитала у своєї десятирічки, чи буде зараз читати і вона, то Марійка (10р.), вислухавши спойлер, відповіла спочатку "так, звісно!")), і за 10 секунд: "хоча ні, давай, мабуть, трішечки пізніше,..але ти мені все розкажи про книгу, більш детальніше"
Звісно, їм цікаво. І нерви полоскотати хочеться, та й "страшне, чим лякають батьки" трохи і притягує, і лякає, мабуть, водночас.
Що ж, розкажу, звісно, доню, і суть ти зрозумієш. І потім і сама прочитаєш. А може і не раз.. Напевне і друзям своїм порадиш. І це буде правильно. Бо такі книги потрібно читати дітям. Середній школі, старшій школі, підліткам обов'язково. Молодшій школі - на розсуд батьків, і залежно від чутливості дитини. Хоча авторка досить не гостро описала важкі моменти, просто сама тема дуже непроста у сприйнятті, зокрема, дитячою психікою.
Такий трилер варто читати передусім для того, щоб знати, щоб не забувати, щоб пам'ятати. Небезпека вона чатує всюди. І у мегаполісах, і у маленьких затишних містечках..
А молоді, надто спраглі до самостійності передпідлітки і підлітки такі довірливі.. І скільки не розповідай, скільки не води на тренінги з безпеки, скільки не читай, скільки не показуй відео з даної теми, всі ці види "щеплення" не спрацьовують на всі 100%. Це як показує досвід і статистика((
Викрадачі, педофіли дуже гарно, на жаль, знають дитячу психологію, вікові проблеми і т.д., і мають владу за кілька хвилин (!?!) втертися в довіру до дитини. Та й виглядають "патіти", як каже мій Андрійко на "бандитів", зазвичай, як всі, як звичайна нормальна людина, може навіть гарно і сильно одягнена, ввічлива, харизматична....
Це велика біда.
Але моя особиста думка про те, що всі ці вище згадані запобіжні заходи потрібні, і чим частіше ми будемо говорити з дитиною, тим краще. Відпрацьовувати навички кри��ати в разі небезпеки, тікати одразу, без зволікань, НЕ розмовляти і НЕ допомагати дорослим, НЕ приховувати від батьків таємні знайомства, зокрема, із чужими дорослими, знати свої права, знати правила сексуальної безпеки, безпеки спілкування в інтернеті, не довіряти навіть сусідам, бути обережними і т.п.
Це все так не властиво знати/вміти/пам'ятати дітям...Ех. Врятувати б всіх від біди.
І все ж потрібна інформація, як це не є важко, але відкладається по-троху в дитячих головах, якщо часто її чути. Тому батьки, будьте пильні, уважні, люблячі. І до своїх!, і до чужих дітей.
Діти повинні усвідомлювати, що будь-яка провина може бути їм пробачена, що вдома їх чекають і все! завжди! зрозуміють. Щоб не додавалася оця погана звичка думати: "згоріла хата, гори й сарай", що якщо я збрехав, там, про щось із хлопцями, покурив "на ничку", то і розмовляти із незнайомцем буде.. Говоріть про це дитині.
Або тут ще таке: "ну, всі ж стоять, розмовляють (хоч і знають, що не можна!), а я що, лисий?" Тут спрацьовує не на користь дитині оте "бути, як всі". Не потрібно бути, як всі..Моя мама колись у дитинстві казала: "а як всі у прірву стрибатимуть, то і ти стрибнеш?!?..". Ну, прірва, то десь далеко. А от стадність ніхто не відміняв. Та мені це допомогло, і я все своє життя "не стрибаю" із натовпом.
І, так, краще мати свою думку, і свою голову на плечах.
Приємно читати, що повість Валентини Попелюшки перемогла в літературному конкурсі, адже такі твори потрібно відзначати. Дуже тішить, що видавництво "Час Майстрів" не пройшло повз, а помітили і надрукували!
Мені книга до снаги.
Але скажу чесно одразу, мені зовсім не зайшли ілюстрації. Да пробачить мене Яночка Гавриш, яка дійсно гарно, талановито і відповідно настрою книги супроводила всі ці сторінки. Мабуть, як дорослій, мені просто не були потрібні ілюстрації до цього тексту, моя уява працює добре..Та і кольорова гама, от не допомагала мені читати твір.
Але дітям, вважаю, так, вони підкреслять, зрезонують і поставлять всі необхідні ілюстративні акценти у сприйнятті книги загалом і сюжету повісті.
Того, що сподобалося, набагато більше)))
Наприклад, гарний початок: все спокійно і легко описується, але ти вже знаєш назву книги і очікуєш підсвідомо, "коли ж розпочнеться"..
Сподобалася підбірка головних героїв: тут і різний вік, і різні соціальні статуси і стереотипи.
Єдине, що двох дещо схожих головних героїв хлопців я б хотіла бачити із різним життєвим досвідом, різними причинами потрапляння у халепу, можливо, один з них міг би бути "співучасником злочину, якого з певних причин потім зрадили ж свої колеги-бандити"..
Мабуть, як для мене, дорослої, не вистачило якихось гостріших слів, ситуацій, але то мій досвід говорить, який зустрічав багато "поганого" на своєму шляху. А для дитячої психіки такого емоційного забарвлення має бути достатньо.
Сподобалося, якими показала авторка "поганих людей": р-і-з-н-и-м-и!
Сподобалося, як розкривалися головні герої протягом повісті, як змінювалися їхні цінності і погляди на життя.
Вони дійсно стали Героями. Подолавши силу-силенну перешкод, набувши такого незабутнього гіркого досвіду, згуртувавшись і взаємопідтримуючи один одного вони все ще мали силу вірити у свій щасливий фінал.
Звісно, діти стали сильніші, досвідченіші, але ж і травмувалися: ще немало часу піде на їхню психологічну адаптацію..
Найбільше мені запам'ятався сюжетна лінія із найменшою полонянкою. Чи то через її вік, чи через яскраву сюжетну замальовку..Її характер, погляди, цінності найдинамічніше змінювалися, як для мене.
Знаєте, я сама виросла у невеличкому райцентрі, і (як і всі діти країни, в якій було не до виховання власних дітей, бо "всі будували світле майбутнє") була весь час представлена собі, бо за мене не боялися - "а що ж станеться у маленькому містечку?". А ось вам і відповідь: або пощастить - і нічого, і я ось виросла (але наркомани у нас були у місті, як я дізналася, і божевільні, і педофіли..), або станеться так, як у книзі "Украдені", або ж як у альтернативній версії книги "Украдені" із сумним фіналом..
Так, я мала "щасливе дитинство", не чула про педофілів, про розтин на органи, про викрадачів, бігала і ходила сама, де хотіла і т.п.
А моя 10річна донька вже чула, від мене, і вже це далеко не перша наша розмова. Чому? Бо я не хочу покладатися лише на удачу. Я хочу, щоб вона була підготовлена хоч трішки, щоб вона "мала шанс" в разі небезпечної зустрічі.
Нам, батькам, у щоденних клопотах, дуже варто пам'ятати, що у нас не 25 таких неслухняних/норовливих/лінькуватих/неуважних...(але ж найкращих у світі!!) дітей, і нам потрібно подбати про них, доки вони не окріпнуть психологічно (мозок завершує своє формування десь у 21 рік, так? То про яку повну самостійність може йти мова у 8 років, у 10 років?..).
Дякую пані Валентині за хорошу книгу! Книгу-нагадування, книгу-пересторогу. І дітям, і батькам, і у підліткових клубах, і можна й у шкільну програму додати.
Рекомендую читати всім, можна і родиною разом, є що обговорити.
Та як постійна опікунка книг видавництва "Час Майстрів" я просто не могла пройти і повз повість Валентини Попелюшки "Украдені". Її прочитала наразі поки лише я.
Спитала у своєї десятирічки, чи буде зараз читати і вона, то Марійка (10р.), вислухавши спойлер, відповіла спочатку "так, звісно!")), і за 10 секунд: "хоча ні, давай, мабуть, трішечки пізніше,..але ти мені все розкажи про книгу, більш детальніше"
Звісно, їм цікаво. І нерви полоскотати хочеться, та й "страшне, чим лякають батьки" трохи і притягує, і лякає, мабуть, водночас.
Що ж, розкажу, звісно, доню, і суть ти зрозумієш. І потім і сама прочитаєш. А може і не раз.. Напевне і друзям своїм порадиш. І це буде правильно. Бо такі книги потрібно читати дітям. Середній школі, старшій школі, підліткам обов'язково. Молодшій школі - на розсуд батьків, і залежно від чутливості дитини. Хоча авторка досить не гостро описала важкі моменти, просто сама тема дуже непроста у сприйнятті, зокрема, дитячою психікою.
Такий трилер варто читати передусім для того, щоб знати, щоб не забувати, щоб пам'ятати. Небезпека вона чатує всюди. І у мегаполісах, і у маленьких затишних містечках..
А молоді, надто спраглі до самостійності передпідлітки і підлітки такі довірливі.. І скільки не розповідай, скільки не води на тренінги з безпеки, скільки не читай, скільки не показуй відео з даної теми, всі ці види "щеплення" не спрацьовують на всі 100%. Це як показує досвід і статистика((
Викрадачі, педофіли дуже гарно, на жаль, знають дитячу психологію, вікові проблеми і т.д., і мають владу за кілька хвилин (!?!) втертися в довіру до дитини. Та й виглядають "патіти", як каже мій Андрійко на "бандитів", зазвичай, як всі, як звичайна нормальна людина, може навіть гарно і сильно одягнена, ввічлива, харизматична....
Це велика біда.
Але моя особиста думка про те, що всі ці вище згадані запобіжні заходи потрібні, і чим частіше ми будемо говорити з дитиною, тим краще. Відпрацьовувати навички кри��ати в разі небезпеки, тікати одразу, без зволікань, НЕ розмовляти і НЕ допомагати дорослим, НЕ приховувати від батьків таємні знайомства, зокрема, із чужими дорослими, знати свої права, знати правила сексуальної безпеки, безпеки спілкування в інтернеті, не довіряти навіть сусідам, бути обережними і т.п.
Це все так не властиво знати/вміти/пам'ятати дітям...Ех. Врятувати б всіх від біди.
І все ж потрібна інформація, як це не є важко, але відкладається по-троху в дитячих головах, якщо часто її чути. Тому батьки, будьте пильні, уважні, люблячі. І до своїх!, і до чужих дітей.
Діти повинні усвідомлювати, що будь-яка провина може бути їм пробачена, що вдома їх чекають і все! завжди! зрозуміють. Щоб не додавалася оця погана звичка думати: "згоріла хата, гори й сарай", що якщо я збрехав, там, про щось із хлопцями, покурив "на ничку", то і розмовляти із незнайомцем буде.. Говоріть про це дитині.
Або тут ще таке: "ну, всі ж стоять, розмовляють (хоч і знають, що не можна!), а я що, лисий?" Тут спрацьовує не на користь дитині оте "бути, як всі". Не потрібно бути, як всі..Моя мама колись у дитинстві казала: "а як всі у прірву стрибатимуть, то і ти стрибнеш?!?..". Ну, прірва, то десь далеко. А от стадність ніхто не відміняв. Та мені це допомогло, і я все своє життя "не стрибаю" із натовпом.
І, так, краще мати свою думку, і свою голову на плечах.
Приємно читати, що повість Валентини Попелюшки перемогла в літературному конкурсі, адже такі твори потрібно відзначати. Дуже тішить, що видавництво "Час Майстрів" не пройшло повз, а помітили і надрукували!
Мені книга до снаги.
Але скажу чесно одразу, мені зовсім не зайшли ілюстрації. Да пробачить мене Яночка Гавриш, яка дійсно гарно, талановито і відповідно настрою книги супроводила всі ці сторінки. Мабуть, як дорослій, мені просто не були потрібні ілюстрації до цього тексту, моя уява працює добре..Та і кольорова гама, от не допомагала мені читати твір.
Але дітям, вважаю, так, вони підкреслять, зрезонують і поставлять всі необхідні ілюстративні акценти у сприйнятті книги загалом і сюжету повісті.
Того, що сподобалося, набагато більше)))
Наприклад, гарний початок: все спокійно і легко описується, але ти вже знаєш назву книги і очікуєш підсвідомо, "коли ж розпочнеться"..
Сподобалася підбірка головних героїв: тут і різний вік, і різні соціальні статуси і стереотипи.
Єдине, що двох дещо схожих головних героїв хлопців я б хотіла бачити із різним життєвим досвідом, різними причинами потрапляння у халепу, можливо, один з них міг би бути "співучасником злочину, якого з певних причин потім зрадили ж свої колеги-бандити"..
Мабуть, як для мене, дорослої, не вистачило якихось гостріших слів, ситуацій, але то мій досвід говорить, який зустрічав багато "поганого" на своєму шляху. А для дитячої психіки такого емоційного забарвлення має бути достатньо.
Сподобалося, якими показала авторка "поганих людей": р-і-з-н-и-м-и!
Сподобалося, як розкривалися головні герої протягом повісті, як змінювалися їхні цінності і погляди на життя.
Вони дійсно стали Героями. Подолавши силу-силенну перешкод, набувши такого незабутнього гіркого досвіду, згуртувавшись і взаємопідтримуючи один одного вони все ще мали силу вірити у свій щасливий фінал.
Звісно, діти стали сильніші, досвідченіші, але ж і травмувалися: ще немало часу піде на їхню психологічну адаптацію..
Найбільше мені запам'ятався сюжетна лінія із найменшою полонянкою. Чи то через її вік, чи через яскраву сюжетну замальовку..Її характер, погляди, цінності найдинамічніше змінювалися, як для мене.
Знаєте, я сама виросла у невеличкому райцентрі, і (як і всі діти країни, в якій було не до виховання власних дітей, бо "всі будували світле майбутнє") була весь час представлена собі, бо за мене не боялися - "а що ж станеться у маленькому містечку?". А ось вам і відповідь: або пощастить - і нічого, і я ось виросла (але наркомани у нас були у місті, як я дізналася, і божевільні, і педофіли..), або станеться так, як у книзі "Украдені", або ж як у альтернативній версії книги "Украдені" із сумним фіналом..
Так, я мала "щасливе дитинство", не чула про педофілів, про розтин на органи, про викрадачів, бігала і ходила сама, де хотіла і т.п.
А моя 10річна донька вже чула, від мене, і вже це далеко не перша наша розмова. Чому? Бо я не хочу покладатися лише на удачу. Я хочу, щоб вона була підготовлена хоч трішки, щоб вона "мала шанс" в разі небезпечної зустрічі.
Нам, батькам, у щоденних клопотах, дуже варто пам'ятати, що у нас не 25 таких неслухняних/норовливих/лінькуватих/неуважних...(але ж найкращих у світі!!) дітей, і нам потрібно подбати про них, доки вони не окріпнуть психологічно (мозок завершує своє формування десь у 21 рік, так? То про яку повну самостійність може йти мова у 8 років, у 10 років?..).
Дякую пані Валентині за хорошу книгу! Книгу-нагадування, книгу-пересторогу. І дітям, і батькам, і у підліткових клубах, і можна й у шкільну програму додати.
Рекомендую читати всім, можна і родиною разом, є що обговорити.
November 6, 2025
Книга, яка не відпускає ні під час читання, ні після. «Украдені» - це історія, що змушує замислитися про безпеку дітей, довіру до незнайомців і про те, як легко можна потрапити у пастку. Авторка дуже правдоподібно передає дитячі емоції - страх, надію, взаємну підтримку, - і саме це робить історію такою живою.
Попри непросту тему, книга читається на одному подиху. Вона тримає в напрузі, але водночас дає віру в добро й силу дружби.
Рекомендую батькам і підліткам - це не лише захоплива історія, а й привід поговорити про важливе.
Попри непросту тему, книга читається на одному подиху. Вона тримає в напрузі, але водночас дає віру в добро й силу дружби.
Рекомендую батькам і підліткам - це не лише захоплива історія, а й привід поговорити про важливе.
March 20, 2022
Книга, яку схвалила мовознавиця та психологиня. Книга, яка здобула перемогу в літературному конкурсі "Корнійчуковська премія".
⠀
Історія розповідає про п'ятьох різних дітей.
Василь - хлопець без яскравих спогадів.
Оля - дівчина, яка живе з мамою, що вечорами розпиває алкоголь із чоловіками.
Люся - майже восьмирічна дівчинка, яка впевнена, що батько викупить її у викрадачів.
Берті - розумака, який багатьом речам навчися від своєї бабусі-знахарки.
Йожеф - малий, якого вдома можуть називати Йожкін кот, коли він розсердить маму.
⠀
Вони мають різне походження та різний вік, але це не має значення, коли дітей викрадають. Хлопці та дівчата опиняються в екстремальних умовах, коли тільки об'єднання і взаємна підтримка може допомогти врятуватися. Спільна небезпека дуже зближує героїв.
⠀
Ця повість написана в жанрі підліткового трилеру. Вона дуже динамічна через велику кількість діалогів. Описів набагато менше, зважаючи на те, що книга розрахована на підлітків. Сама історія невелика й читається швидко.
⠀
Вона призначена для дітей середнього шкільного віку.
⠀
У книзі авторка порушує питання особистої безпеки дітей, їхньої адаптованості до реального життя за межами домівки та поза батьківським контролем. Книга вчить основам дружби, не здавалися, зберігати спокій, діти дізнаються про підтримку, справедливість, зло.
⠀
Мені важко об'єктивно оцінити книгу, але здалось, що дітям дуже щастило й саме везіння стало тим, що допомагало їм, адже в реальних умовах, мені здається, батьків дітей, серед яких і малі діти, навряд чи змогли б швидко та холоднокровно протистояти дорослим, які вже не перший раз викрадають дітей. Та попри це навіть я, доросла, яка в принципі знала, чим закінчиться книга, все одно переживала за дітей та співчувала їхній долі.
⠀
Загалом книга цікава й навіть повчальна. До того ж вона ще й має ілюстрації, деякі з них на цілі розвороти й оформленні у вигляді коміксів. Думаю, такий дизайн допоможе ще більше зануритися в атмосферу книги.
⠀
Історія розповідає про п'ятьох різних дітей.
Василь - хлопець без яскравих спогадів.
Оля - дівчина, яка живе з мамою, що вечорами розпиває алкоголь із чоловіками.
Люся - майже восьмирічна дівчинка, яка впевнена, що батько викупить її у викрадачів.
Берті - розумака, який багатьом речам навчися від своєї бабусі-знахарки.
Йожеф - малий, якого вдома можуть називати Йожкін кот, коли він розсердить маму.
⠀
Вони мають різне походження та різний вік, але це не має значення, коли дітей викрадають. Хлопці та дівчата опиняються в екстремальних умовах, коли тільки об'єднання і взаємна підтримка може допомогти врятуватися. Спільна небезпека дуже зближує героїв.
⠀
Ця повість написана в жанрі підліткового трилеру. Вона дуже динамічна через велику кількість діалогів. Описів набагато менше, зважаючи на те, що книга розрахована на підлітків. Сама історія невелика й читається швидко.
⠀
Вона призначена для дітей середнього шкільного віку.
⠀
У книзі авторка порушує питання особистої безпеки дітей, їхньої адаптованості до реального життя за межами домівки та поза батьківським контролем. Книга вчить основам дружби, не здавалися, зберігати спокій, діти дізнаються про підтримку, справедливість, зло.
⠀
Мені важко об'єктивно оцінити книгу, але здалось, що дітям дуже щастило й саме везіння стало тим, що допомагало їм, адже в реальних умовах, мені здається, батьків дітей, серед яких і малі діти, навряд чи змогли б швидко та холоднокровно протистояти дорослим, які вже не перший раз викрадають дітей. Та попри це навіть я, доросла, яка в принципі знала, чим закінчиться книга, все одно переживала за дітей та співчувала їхній долі.
⠀
Загалом книга цікава й навіть повчальна. До того ж вона ще й має ілюстрації, деякі з них на цілі розвороти й оформленні у вигляді коміксів. Думаю, такий дизайн допоможе ще більше зануритися в атмосферу книги.
Read
March 3, 2021В сучасній українській літературі є багато письменників та письменниць, яких я продовжую відкривати для себе. Перша зустріч з Валентиною Попелюшкою мене приголомшила та захопила. Пригодницька книга про підлітків і для підлітків змусила мене випасти з життя на кілька годин, щоб прочитати історію про підлітків та спільно з ними пережити цю неприємну, повчальну та небезпечну пригоду зі щасливим фіналом. Головний герой Васько доволі невесело проводить літні канікули, їхати йому нікуди, друзі залишили місто, тому знайомство з хлопчиками ромської національності дозволяє йому трохи по-іншому поглянути на дітей з іншого соціального стану, а згодом і зрозуміти, що про людей варто судити за їх вчинками. Саме ці нові друзі будуть бранцями разом з ним, а ще дві дівчинки. Потрапивши в полон Васько подорослішав за дуже короткий термін, а майже дві доби в неволі стали найбільшим жахом його життя. Книгу я прочитав на одному диханні, але кульмінацією стали останні її сторінки. Саме роздуми Васька про життя, після полону є найважливішим моментом у книзі. Його життя вже ніколи не буде таким як колись, він зрозумів, що не кожен, хто посміхається - це друг, що не кожен, хто гірше вдягнений чи менш освічений - ворог, що кожен вчинок повинен бути обдуманим, що варто цінити те, що ти маєш, і що в сучасному світі потрібно бути дуже обережним, навіть будучи недалеко від дому. Окремо хочу відзначити жовто-біло-чорні ілюстрації, які доповнюють атмосферу книги та гарно вписуються в текст. Книгу рекомендую для прочитання підліткам та всім хто любить хорошу, якісну сучасну книгу.
February 4, 2021
Читаю підліткові книжки, щоб допомогти дітям із вибором літератури. Люблю, коли попри цікавий сюжет історія ще чомусь вчить. Це на прикладі показала книга В.Попелюшки "Украдені".
⠀
Спочатку історія здалася затягнутою, хоча позначалася, як трилер. Хлопці, що живуть у маленькому місті і нудьгують вдома, їх нові знайомі - роми. А от потім хлопців викрали і все закрутилося. Я щасливо видихнула, що тремтіння і динаміка все ж таки будуть.
⠀
Ця книга ненав'язливо повчає. На прикладі викрадених дітей показано причини, через які наївних підлітків можуть витягти з будинку і викрасти. В минулому лишилися дядьки з цукерками, а он нових методів вистачає.
⠀
Зібрані діти з різних родин. Тут і дочка заможного татуся, і хлопець з небагатої родини, і винахідливі роми, і дівчина, що живе з матір'ю, котра не дбає про неї. Різні долі, різний рівень адаптованості до проблем. Хтось плаче, бо звик покладатися на дорослих, поки інші планують втечу.
⠀
Ця книга про взаємодопомогу, зраду і довіру, байдужість і самопожертву, про вміння долати перешкоди.Вона допоможе по іншому поглянути на життя бідних і багатих, ромів та українців.
⠀
Цікаво було, яких же пригод можна накрутити після втечі дітей. Не сподівалася, що вони зустрінуть ще достатньо перешкод. Помічала трохи дрібних недоліків, а от у фіналі сподобалася адаптація викрадених, підсвідомий страх, що десь причаїлася небезпека. Страх вийти з дому чи залишитися самому.
⠀
"Украдені" - трилер для підлітків, що допоможе дітям трохи адаптуватися до життя і пропрацювати свої слабкі сторони.
⠀
Спочатку історія здалася затягнутою, хоча позначалася, як трилер. Хлопці, що живуть у маленькому місті і нудьгують вдома, їх нові знайомі - роми. А от потім хлопців викрали і все закрутилося. Я щасливо видихнула, що тремтіння і динаміка все ж таки будуть.
⠀
Ця книга ненав'язливо повчає. На прикладі викрадених дітей показано причини, через які наївних підлітків можуть витягти з будинку і викрасти. В минулому лишилися дядьки з цукерками, а он нових методів вистачає.
⠀
Зібрані діти з різних родин. Тут і дочка заможного татуся, і хлопець з небагатої родини, і винахідливі роми, і дівчина, що живе з матір'ю, котра не дбає про неї. Різні долі, різний рівень адаптованості до проблем. Хтось плаче, бо звик покладатися на дорослих, поки інші планують втечу.
⠀
Ця книга про взаємодопомогу, зраду і довіру, байдужість і самопожертву, про вміння долати перешкоди.Вона допоможе по іншому поглянути на життя бідних і багатих, ромів та українців.
⠀
Цікаво було, яких же пригод можна накрутити після втечі дітей. Не сподівалася, що вони зустрінуть ще достатньо перешкод. Помічала трохи дрібних недоліків, а от у фіналі сподобалася адаптація викрадених, підсвідомий страх, що десь причаїлася небезпека. Страх вийти з дому чи залишитися самому.
⠀
"Украдені" - трилер для підлітків, що допоможе дітям трохи адаптуватися до життя і пропрацювати свої слабкі сторони.
April 5, 2023
Все почалося з того, що одним літнім днем двоє друзів - підлітків знічевʼя тинялися двором. Всі друзі розʼїхалися, планшету надовго не дають, чим зайнятися? Покурити за гаражами може бути неабиякою розвагою, звісно))) Особливо в компанії нових знайомців, таких незвичайних і цікавих хлопців - розбишак. Так починається історія викрадення, яку по-своєму пройдуть зовсім різні діти, від восьмирічної дівчинки Люсі до майже дівчини Олі. Опинившись у надзвичайно небезпечній ситуації, замкнені у темному сараї, з не надто зрозумілим і оптимістичним майбутнім, діти не розгубляться, підтримають одне одного і врешті, добро переможе.
Беручись за цю книгу, я дуже боялася, що все може закінчитись погано. Боялася, що будуть зайві страшні подробиці, або я побачу "картонність" персонажів. На щастя, мої переживання не справдилися. Історія написана цікаво і захопливо, вона тримає з першої ж сторінки, так що важко відірватися і дуже хочеться дізнатися, що буде далі. Діти говорять між собою, мені здалося, дуже реальною мовою. Звісно, ця книга - не репортаж кримінальної хроніки, а художня історія, але в цьому і її перевага. Мені здається, підлітка вона зможе зацікавити, трохи налякати (це ж трилер!) і попередити.
Не знаю, в якому віці рекомендувала б її читати, то вже залежить, напевне, від дитини. Але читати варто.
Беручись за цю книгу, я дуже боялася, що все може закінчитись погано. Боялася, що будуть зайві страшні подробиці, або я побачу "картонність" персонажів. На щастя, мої переживання не справдилися. Історія написана цікаво і захопливо, вона тримає з першої ж сторінки, так що важко відірватися і дуже хочеться дізнатися, що буде далі. Діти говорять між собою, мені здалося, дуже реальною мовою. Звісно, ця книга - не репортаж кримінальної хроніки, а художня історія, але в цьому і її перевага. Мені здається, підлітка вона зможе зацікавити, трохи налякати (це ж трилер!) і попередити.
Не знаю, в якому віці рекомендувала б її читати, то вже залежить, напевне, від дитини. Але читати варто.
January 27, 2021
Книгу Валентини Попелюшки «Украдені» прочитала за дві години з перервою на каву і щоб «видихнути і вдихнути» знову. Уже сама назва видалась мені моторошною тривожною, але разом з тим інтригуючою. Мене переповнювало відчуття небезпечної пригоди, пригоди – де не лише на героїв, а й на мене чекають випробування на сміливість, на кмітливість, на стресостійкість. Авторка з перших сторінок хотілося б сказати – кричить, але не так – вона ствердно говорить читачу, будьте уважні до світу навколо вас, пильнуйте себе, вчіться вирізняти правду по-серед обману, бо «добра людина» – не завжди добра. Авторка підіймає актуальну і болючу проблему работоргівлі, проблема яка має не сотні і не тисячі, а навіть більше обличь зниклих назавжди, поламаних доль, нездійснених мрій в усьому світі. Тому книга актуальна для читачів різного віку, актуальна тим що попереджає про можливі загрози, з якими якраз стикнулися п’ятеро дітей. Усі ми знаємо про ці загрози на підсвідомому рівні продовжуючи жити у своїх щоденних клопотах, жити з думкою, що з нами такого не трапиться, такого не трапиться з нашими дітьми.
Мої батьки не розмовляли зі мною на подібні теми, бо ми жили в селі, де як і зазначено в книзі «усі один одного знають». Але про можливість викрадення нам розказували вчителі в школі, але все ж здебільшого, ми з однокласниками розмовляли про це між собою. Ми ходили до школи в інше село два кілометри по шосе і переповідали сюжети з Магнолії ТВ, які в той час показували по Першому національному каналі і таким чином ми повчали один одного і тримались один за одного. Читаючи книгу я згадувала своє дитинство, своє безпечне дитинство.
Історія книги вартісна, ще й тим, що навчає цінувати дружбу, працювати в команді, довіряти один одному, навіть якщо це стосується питання життя.
Історію книги не переповідаю, лише скажу, що для дітей все закінчилось добре, так вони отримали психологічну травму, їхній безпечний світ захитався, але вони проявили силу духу і знайшли справжніх друзів, які не полишать у біді. І мені так направду хотілося б дізнатись, що з дітьми буде далі. Але тут напевне кожен має можливість додумати сам…
Автору дякую за книгу, а також бажаю усім, щоб їхні життєві історії закінчувались щасливо.
Мої батьки не розмовляли зі мною на подібні теми, бо ми жили в селі, де як і зазначено в книзі «усі один одного знають». Але про можливість викрадення нам розказували вчителі в школі, але все ж здебільшого, ми з однокласниками розмовляли про це між собою. Ми ходили до школи в інше село два кілометри по шосе і переповідали сюжети з Магнолії ТВ, які в той час показували по Першому національному каналі і таким чином ми повчали один одного і тримались один за одного. Читаючи книгу я згадувала своє дитинство, своє безпечне дитинство.
Історія книги вартісна, ще й тим, що навчає цінувати дружбу, працювати в команді, довіряти один одному, навіть якщо це стосується питання життя.
Історію книги не переповідаю, лише скажу, що для дітей все закінчилось добре, так вони отримали психологічну травму, їхній безпечний світ захитався, але вони проявили силу духу і знайшли справжніх друзів, які не полишать у біді. І мені так направду хотілося б дізнатись, що з дітьми буде далі. Але тут напевне кожен має можливість додумати сам…
Автору дякую за книгу, а також бажаю усім, щоб їхні життєві історії закінчувались щасливо.
February 7, 2021
Тема порушена в книзі дуже страшна - викрадення дітей. Начебто сюжет зрозумілий, судячи з назви книги, але все одно не очікуєш, що для зловмисників виявляється все дуже просто: достатньо лише пригостити підлітка сигареткою з дурью або втертися в довіру до дитини в соцмережі, або ж підпоїти мати-алкоголічку та викрасти не річ, а людину! ... Автор показує кілька різних ситуацій викрадення дітей, причому різного віку й з сімей різного соціального статусу. Власне зловмисникам це абсолютно байдуже і ти з жахом розумієш, що діти - просто товар, який або в рабство, або в бордель, або на органи ... Так в книзі порушені теми жебракування, рабства, донорства, борделів але в той же час немає в книзі ніяких кривавих сцен, описів насильства. Хоча і без цього стає моторошно та страшно. Потай думаєш «це всього лише підліткова книга, діти врятуються і все буде добре». Атмосферні, жовто-чорні ілюстрації Яни Гавриш передають настрій книги: небезпеку, тривогу й страх ...
Книга з дуже важливим посилом: навчіть дітей правилам поведінки з незнайомцями! А також ніколи не здаватися!!!
Книга з дуже важливим посилом: навчіть дітей правилам поведінки з незнайомцями! А також ніколи не здаватися!!!
April 9, 2024
It's quite difficult to write some fascinating young edult story which be educating in the same time. But the author accomplished it well. Besides it was the 1st Ukrainian book I read dedicated to the topic of children's kidnapping.
I was thrilled during the reading. And I hope such books will teach our children to behave and to stay safe.
I was thrilled during the reading. And I hope such books will teach our children to behave and to stay safe.
November 3, 2025
Варта до прочитання підлітками💛
January 26, 2021
П’ятеро дітей різного віку викрали злочинці задля отримання вигоди. Способи викрадення були різні та не завжди це відбувалось завдяки легковажній поведінці самої дитини. Інколи це був довго втілюваний план, інколи-раптовий напад. Когось хочуть віддати у бордель, хтось може стати жертвою торгівлі органами чи чорною робочою силою.
Діти розуміють, що врятуватись зможуть лише тоді, коли триматимуться разом. Так, це тяжче, але шанси на порятунок вищі, адже кожен зі своєю життєвою історією та здібностями приносить користь для усіх. Об’єднання для боротьби зі спільним ворогом стає початком міцної дружби.
Історія цікава, багата на події. Щось надміру реалістично, а щось романтизовано. З одного боку, наприкінці книжки складається враження, що герої розуміють, що ніде не почуватимуться у безпеці. Залишається лише заховатися у дружбі. З іншого - діти розмовляють надто серйозно та по-дорослому, миттєво приймають рішення, є рішучими та ініціативними.
Книжка повчальна. Якщо дорослим читачам є про що подумати, то підліткам буде і поготів.
Діти розуміють, що врятуватись зможуть лише тоді, коли триматимуться разом. Так, це тяжче, але шанси на порятунок вищі, адже кожен зі своєю життєвою історією та здібностями приносить користь для усіх. Об’єднання для боротьби зі спільним ворогом стає початком міцної дружби.
Історія цікава, багата на події. Щось надміру реалістично, а щось романтизовано. З одного боку, наприкінці книжки складається враження, що герої розуміють, що ніде не почуватимуться у безпеці. Залишається лише заховатися у дружбі. З іншого - діти розмовляють надто серйозно та по-дорослому, миттєво приймають рішення, є рішучими та ініціативними.
Книжка повчальна. Якщо дорослим читачам є про що подумати, то підліткам буде і поготів.
February 6, 2021
прошу озвучити Ваш відгук та прийняти участь у одному із конкурсів та розіграшів навколо цієї книжки
https://www.facebook.com/dyspatcher.d...
зичу успіху.
Зустрінемося на Тисі серед переможців нашого конкурсу.
"""""""""""""""""""""""""
Презентація книги УКРАДЕНІ та відгуки про неї у 3Д виконні
http://ozdorov.info/book/ukradeni_demo/
https://www.facebook.com/dyspatcher.d...
зичу успіху.
Зустрінемося на Тисі серед переможців нашого конкурсу.
"""""""""""""""""""""""""
Презентація книги УКРАДЕНІ та відгуки про неї у 3Д виконні
http://ozdorov.info/book/ukradeni_demo/
Displaying 1 - 24 of 24 reviews