За такі гріхи Бог ще подякує. Вірші та колажі

by Tanja Maljartschuk, Таня Малярчук

Таню Малярчук читачі знають як майстерну авторку прози. Письменниця має винятковий літературний талант і вміє дивувати своїми текстами: завдяки власному специфічному баченню Малярчук створює світ, віддалений від того, що ми називаємо реальністю, облаштований у згоді із власними внутрішніми закономірностями. І якщо в цей прозовий світ ми вже пірнали раніше, то нова книжка Тані Малярчук «За такі гріхи бог ще подякує» – абсолютно інакша, унікальна історія: як для читачів, так і для самої письменниці - перша поетична книжка, до того ж художньо оформлена авторськими колажами. Книга несподівана і чаруюча з перших рядків – авторка впускає нас у свій приватний, ліричний простір, оголюючи хвилювання та почуття. 71 вірш, 38 колажів, 1 лірична сповідь.

«…Ніхто не дізнається, що ти взагалі тут був / на цьому острові / спитають усе заперечуй /скажи чув колись про таку писала вірші / я її попросив щоб перестала». Подякуємо ще за те, що авторка не перестала.

Genres: Poetry

136 pages, Hardcover

First published January 1, 2020

About the author

Tania Maliarchuk began with several volumes of short stories and novellas: Adolfo's Endspiel, or A Rose for Liza (2004), From Top to Bottom: A Book of Fears (2006), How I Became a Saint (2006), To Speak (2007), and Zviroslov (2009). Her first novel, Biography of an Accidental Miracle, was published in 2012.

Maliarchuk has been writing in German since 2014. In 2018 she won the Ingeborg Bachmann Award for Frösche im Meer (Frogs in the Sea), an unpublished text she read at the Festival of German-Language Literature.

Her Ukrainian work has been translated into German since 2009 (Neunprozentiger Haushaltsessing, Biografie eines zufälligen Wunders, both by Residenz Verlag). Some has also been translated into English.[2][3] The short story "Me and My Sacred Cow" was published in Best European Fiction 2013, edited by Aleksandar Hemon.[4]

Tania Maliarchuk lives in Vienna.

Reviews

[Kseniya Fuchs · Rating 5 out of 5]

Верлібри Тані стали для мене несподіванкою, вони дуже прозорі, дуже ліричні, дуже щирі та відверті та присвячені за словами авторки “чоловікам, які відпустили живою”. Інтимне життя та любов супроводжують нас на кожній сторінці, читаєш певні рядки й думаєш про себе “Ой, та це ж в мене так само було”, і це наближує авторку до читача, перетворює її на співрозмовницю. Ще більшою несподіванкою стали для мене колажі Тані, які доповнюють словесні образи, створюючи паралельно своє власне естетичне повідомлення. Незважаючи на графічний дебют Малярчук, естетична складова цього видання відповідає найвибагливішим смакам. Можна годинами вдивлятися в оригінальні роботи художниці й кожен раз знаходити там щось нове, щось недобачене з першого разу.

[Oleh Bilinkevych · Rating 4 out of 5]

мішки з мріями про тебе такі важкі що мушу іноді зупинятися щоб розім'яти спину

[m. · Rating 5 out of 5]

Книжку хочеться забути одразу після прочитання.
Щоб прочитати її знову.
І знову забути.
І по колу.

[Абрахам Хосебр · Rating 4 out of 5]

Химерно, сюрреалістично , з відгуком еклезіаста наприкінці. Мій відгук короткий, але це не біда, за такий гріх Бог ще подякує.

"Якби він був грибом, а я водорістю з нашої любові утворився б лишайник - міцний організм, сенс якого покривати камінні мури химерними візерунками. "

[Iryna Chernyshova · Rating 5 out of 5]

щоб дожити до ранку
треба спочатку дожити до вечора


Вірші - єдине що я згодна перечитувати.

[Anna BAGRIY · Rating 5 out of 5]

Хочеться прочитати знову - надихаюче! Відчувалися всі вірші так щемко, ніби я закохана прямо тут і зараз. Це неймовірно.

[Vitalczyk · Rating 5 out of 5]

"Якщо на білому аркуші намалювати
М’яким олівцем любов
А потім три дні ретельно стирати
То на папері все одно залишаться глибокі сліди
І потім хоч що малюй на ньому
Хоч як силкуйся
Більше не буде так гарно"

[Roksolana · Rating 5 out of 5]

Любов з першої і до останньої сторінки.

[Mariia Dyachyshyn · Rating 5 out of 5]

Це книга про рух атомів, які перебувають у безперервному русі, притягуються на невеликих відстанях, але відштовхуються, якщо одне з них щільніше притиснути до іншого.
Любов така красива і сильна, хоче притягнути до себе, але тим і відштовхує: «третя річка підземна їй дуже кортіло досягнути мети доплисти а це суперечило самій природі».
Хто цей чоловік, якому дісталося стільки любові? Що він міг з нею зробити? Що міг додати свого?
Щось у тих стосунках було проти природи, щось що відштовхувало, не давало знайти рівноваги. Книга про постлюбов, після того, коли втомився чекати і сказав «більше не хочу», про перехід з «диктатури любові» в «демократію самотності», щоб не втратити себе.
Поезія і мистецтво лікує. Тій дівчині, якій не вистачило гелію на повернення, вистачило сил написати вірші, зібрати поранені слова, вимовити їх на самоті, а потім зшити коштовне кімоно з колажів і одягнути ним своє оголене тіло. За такі гріхи Бог ще подякує.

[A.П. · Rating 5 out of 5]

5 з 5
Перша книга віршів, яку прочитала за дуже довгий час.
Треба буде перечитати ще раз.