Листи гетер. Характери.

by Alciphron, Theophrastus, Дзвінка Коваль (Translator)

До видання увійшли твори: «Листи гетер» Алкіфрона — грецького ритора і письменника ІІ ст. н. е., «Характери» Теофраста (372-287 рр. до н. е.) — давньогрецького філософа, вченого, учня Арістотеля. «Листи гетер» Алкіфрона відтворюють життя і побут грецьких жриць кохання та їхні взаємини з видатними людьми. Майже всі імена авторок листів і їхніх адресатів історично достовірні. Вони справді жили в IV ст. до н. е., і їхні життєві перипетії, які відтворив Алкіфрон, навіть через V–VI ст. пізніше, були добре знані тодішньому грецькому суспільству. Листи Алкіфрона мали вплив на європейську епістолографію. «Характери» Теофраста — самобутня галерея літературних портретів, позбавлених людських чеснот. Автор майстерно змальовує найтиповіші людські вади, які визначають відповідну вдачу людини, тобто її характер. Твір мав відчутний вплив на античну і пізніше європейську літературу.

Genres: Nonfiction

92 pages, Hardcover

Published January 1, 2020

Reviews

[Nataliia Osadcha · Rating 5 out of 5]

Сьогодні, коли ми чуємо слово гетера — одразу виникає асоціація з "Поviя". Люди, які дотичні до історії або хоча б дивились серіали про Рим, можуть припустити, що це щось про античність...

«Листи гетер» Алкіфрона — це мемуари давньогрецьких жриць кохання, в яких описані їхні стосунки з видатними людьми того часу.

Гетера — це жінка високої культури: не лише фізично приваблива, а й обдарована співом, музикою, танцями, театральним мистецтвом.
А еротика для давніх греків означала зовсім не те, що ми зазвичай розуміємо сьогодні. Для більшості сучасних пуритан це взагалі асоціюється з «моральною вадою».
Але ці жінки були освіченими й цікавими співрозмовницями — навіть для філософів!
Так, вони не могли бути повноправними дружинами, але нерідко ставали партнерками чоловіків і мали вплив на їхню діяльність і творчість.
Ці красуні часом мали більше влади, ніж деякі політики, і плели свою павутину зв’язків та інтриг.

Деякі з них навіть засновували власні школи риторики. Їм будували храми та присвячували вірші та твори.

Бажання до жінки — це не лише про задоволення фізичних потреб. Це гра, флірт, спокуса, натяки...
І гетери були майстринями в мистецтві любові.
Звісно, місцями це листування нагадує чатик «Пліткарки» 🤭
Але уявіть: ми читаємо чиюсь переписку, якій майже 2300 років — і ще й українською!


Друга частина книги більше про внутрішній світ людини. Щоправда тут ви не побачите позитивних героїв.
Теофраст, учень Платона та Арістотеля, філософ та "батько ботаніки".

Його «Характери» — це ескізи людей, позбавлених чеснот. Про вади та пристрасті, які формують характер людини.
Лицемірство, хамство, улесливість, пліткарство, безсоромність, тупоумство, забобонність, боягузтво — ці риси Теофраст уважно спостерігає і класифікує.
Цю працю вивчали навіть у школах Візантійської епохи.

Автора дивує, як люди з однаковим вихованням і в однакових кліматичних умовах можуть мати таку різну вдачу.
Можна сказати, він створив своєрідну класифікацію людських характерів.

Що з цього вийшло? Читайте в книзі 😉

І як завжди вдячна за всі примітки перекладача, пояснення фраз та персоналій. Це дуже важливо для таких читачів як я😅

[Абрахам Хосебр · Rating 4 out of 5]

Під обкладинкою цього невеличкого, естетичного і ошатного видання з моєї улюбленої серії БАЛ (Бібліотека античної літератури) зібрано дві цікаві праці, що описують життя і побут древніх греків.

Перша – дивним чином перегукується з моєю останньою прочитаною античною книгою – “Героїдами” Овідія. Адже праця Алкфірона “Листи гетер” - це також придумані листи жінок до чоловіків, правда, на відміну від Овідія всі вони не міфічні героїні, а реальні історичні особи.

Читаючи ці листи, я поринув в життя та побут гетер – грецьких жриць кохання. В цьому творі вони не тільки майстерно володіють даром Афродіти, а й виступають хитрими маніпуляторами, вивідницями, дипломатками і звісно ж – музами. Наприклад, можна прочитати лист гетери Глікери до свого коханця Менандра – відомого на той час комедіографа, котрий перебував в гостях в єгипетського монарха Птолемея і не міг вирішити, чи вертатись йому до Афін, чи запросити своїх друзів до себе. Також гетера радить йому які комедії найкраще поставити перед фараоном, котрі припадуть йому до душі.

Але всі листи перевершує лист до Бакхіди від невідомої гетери. В ньому детально описується дозвілля жриць кохання, подорож до вілли якогось вельможі, підношення дарів Пану та Пріапу, а також оргія в саду. Текст наповнений діонісійським еротизмом, п’янить і збуджує.

“Характери” Теофраста – один з найпопулярніших творів доби еллінізму, ним зачитувались в добу Середньовіччя та Ренесансу, вивчали в школах, а вже пізніше, Лабрюйєр надихнувшись першоджерелом написав свою знамениту працю “Храктери, або звичаї цього віку”, котра спершу задумувалася як коментар до роботи Теофраста.

Ця робота являє собою перелік звичних психо-типів доби автора, і звісно ж, це не перелік чеснот, а опис всіх можливих людських пороків. І знову ця книга перегукується у мене з нещодавно прочитаним “Кораблем Дурнів” Бранта, котрий безперечно читав книжку Теофраста.
Хоча цю працю можна класифікувати,як моралізаторську, але читається вона аж ніяк не нудно, бо скільки тут гумору, іронії та мальовничих порівнянь. Перед читачем розгортається життя, побут, мода, звички та забобони проминулих часів.

Напевно саме розділ про забобони, котрий і за обсягом є найбільшим, мені сподобався найбільше. З цікавого – грек вважав поганим знаком, якби йому перебігла дорогу лисиця, поливав оливою священні камені на узбіччі (про це ж пише Тейлор, і це й же звичай згадується навіть в Біблії!), якщо побачить на якомусь місці священну змію – відразу будує там вівтар, коли чує десь крик сови – здригається і вигукує : “Афіна могутніша”, боїться близько підходити до небіжчиків та породіль, зустрівши божевільного чи епілептика – обтрушується і спльовує собі у складки плаща на грудях.

Іншим цікавим характером є Тупоумство (привіт Брантові) – така людина дивлячись виставу засинає і залишається в театрі самотою, перед сном нажирається і напивається, вибирається вночі до вбиральні і втрапляє на зуби сусідським собакам, зимою свариться з рабом, бо той не приніс з ринку огірків, і найсмішніше – коли хтось його запитує : “Скільки, гадаєш, перейшло через ворота Могили покійників?” – відповідає: “Стільки, що собі і тобі бажаю!”