Травой ничто не скрыто

by Gerd Nyquist, Герд Нюквист

Na mogile pervojj zheny polkovnika Lunde pojavilas` tainstvennaja nadpis`; "Travojj nichto ne skryto"... I s teh por v dome pochtennogo polkovnika, predsedatelja Obzchestva ljubitelejj poehzii, tvoritsja neladnoe. Kto zakazal nadpis` neizvestnomu kamenotesu? Kto napal na sestru polkovnika freken Lunde? Docent Martin Bakke i ego druz`ja nachinajut rassledovanie... Roman izvestnojj norvezhskojj pisatel`nicy Gerd Njukvist uvlekaet chitatelja naprjazhennym sjuzhetom, sochetaniem dramatizma i ironii. EHtojj knigojj Izdatel`stvo Nezavisimaja Gazeta prodolzhaet seriju detektivov "Sochinitel` ubijjstv" - o prestuplenijah, svjazannyh s literaturojj i iskusstvom.

Genres: Mystery

320 pages, Hardcover

First published January 1, 1981

About the author

Norsk forfatter, som er særlig kjent for sine kriminalromaner.

Nyquist mottok Rivertonklubbens ærespris i 1978. Hun hadde vært aktiv i stiftingen av denne klubben, og hadde tjent som dens første formann.

Utdannet innen journalistikk og historie.

Reviews

[verbava · Rating 2 out of 5]

якось класичні скандинавські детективи мені заходять значно гірше, ніж сучасні.
може, тому, що сучасні рідко дозволяють собі ходи на кшталт "минуло два місяці" – а класичні бувають навмисно, аж підкреслено неповороткі. до таких належить і "трава нічого не ховає"; трохи безсенсовна, між іншим, назва, та й сам хід із цим написом на могильному камені має сумнівну цінність, хіба що для посміятися, коли герой-філолог розмірковує, як можна було неправильно процитувати рядок із загальновідомого вірша, – наче ніколи не чув про алюзії.
іще цей роман мене трошки втомив приховуванням деталей від читачів; зрозуміло, що це часом єдиний спосіб зберегти інтригу, і тут воно частково так працює, але часом доходить до абсурду, коли, наприклад, той самий герой-філолог знаходить скриньку зі спадком, а про вміст тої скриньки нам кажуть лише через кільканадцять сторінок, до того часу описуючи його як "речі". ці приховування можна було би толерувати, якби під кінець тексту вони трошки розвіювали відчуття випадковості подій і мотивацій – таке собі складання окремих шматочків у цілість, хай і штучно відсунуте до фіналу. однак не вийшло.
а може, проблема була насамперед із перекладом: ольгу сенюк, здається, хвалять, але навряд чи за цей.

[Mikhail Ignatev · Rating 1 out of 5]

Есть такой литературный критик - Галина Юзефович. Тут недавно в комментах к чьему-то посту где-то она рекомендовала эту книгу как образец вот прям детектива-детектива. А надо сказать, что статьи у неё всегда очень умные и приятные, видно, что она действительно любит и книгу, и автора. Ну, любовь зла, короче.