Другу також варто придбати

by Oleh Sentsov, Олег Сенцов, Сергій Осока (translator)

Джим Гаррісон, головний герой книжки, господар дому, сидить у вбиральні й гортає майже «підпільні» журнальчики, його дружина — готує сніданок... Це мав бути звичайний день звичайних людей, та зненацька у місто розпочинається вторгнення: з глибин космосу, небайдужого до долі людської цивілізації, прилетів... рай. А хто ж не мріє про щасливий контакт із позаземним розумом і не вірить, що вищий інтелект — однозначно добрий? Навіть якщо його представники схожі на ящірок і прагнуть навернути землян — заради їхнього ж спасіння — до природного життя, а їхні методи щодалі більше нагадують «аборигенам» найстрашніші моменти земної історії...

Genres: Science Fiction

560 pages, Hardcover

First published January 1, 2020

About the author

Oleh Sentsov is a Ukrainian filmmaker, writer, and activist.

Sentsov has directed the feature films Gamer (2011), Numbers (2019, co-directed with Akhtem Seitablayev), and Rhino (2021).

Following the Russian annexation of Crimea, he was arrested in Crimea in May 2014 and sentenced to 20 years' imprisonment by a Russian court in August 2015 on charges of plotting terrorism. The conviction was described as fabricated by Amnesty International and others. He was awarded the European Parliament’s Sakharov Prize in 2018. On 7 September 2019, he was released in a prisoner swap between Russia and Ukraine.

After Russia's open military invasion of Ukraine in February 2022, Oleh Sentsov joined the Territorial Defense Forces in Kyiv.

Reviews

[Alla Komarova · Rating 4 out of 5]

Важко об'єктивно казати щось про книгу, написану в умовах срашинського полону. Бо на кожне зауваження:
- про прямий, як вугол дома, сюжет;
- про картонних героїв
- про зім'яту та засунуту брутально у афедрон кінцівку;
- про відсутність бодай якихось живих жіночих образів;
- про загальну вторинність ідеї;
- про сутужний, натягнутий совою на глобус, йумор (бо це саме йумор, а не гумор);
от буквально на все це мені можуть відповісти "ну ти ж розумієш, ХТО і ДЕ це написав!"

Розумію, звісно ж. Але ж виходили в багатьох ув'язнених та репресованих хороші (інколи навіть геніальні) книжки. Чомусь із Сенцовим дива не сталося.

Уся цінність книги - виключно зовнішня її історія, тобто постать автора, знакового бранця Кремля, та місце її написання. Всередині - це абсолютно прохідна не надто цікава місцями відверто погано написана антиутопія.

Образ головного ворога - зелених ящірок, які прилетіли робити землянам добре на їх, ящірковий лад, не питаючи, чи потрібне це "добре" людям, - зчитується просто з півкліка. Бо ми теж маємо тут вже сьомий рік тих самих зелених, які прийшли рятувати тих, хто їх про це не просив.

Головні думки, які автор вклав у твір, також написані прямо, у лоб, і більше скидаються на статуси у "фкантактєгу". Серйозно, я ловила себе на думці, що, якби це була стаття, а не книга, ці місця були б красиво відокремлені й окреслені версткою.
Ну, наприклад.
✅"Пацифістами необхідно бути у мирний час - аби війна не починалася, та якщо вона вже йде, всі чоловіки мають стати воїнами - щоб у ній перемогти".
Або: ✅"Боротьба з пропагандою ворога - один із їх найголовніших напрямків у іхній майбутній війні".
Або: ✅"Аби почати цінувати прості й головні в житті речі, треба впершу втратити їх".

У підсумку - звісно, добре, що наш український масліт поповнився ще одним томіком, але залишати собі книгу бажання не маю.

7 з 10 виключно за "старанія" та авансом.

[Nashelito · Rating 5 out of 5]

Так вийшло, що оту книгу Олега Сенцова, котра смішна, я не читав, але другу вже точно придбав, бо люблю всілякі антиутопії, апокаліпсиси та іншу фантастику.

Я не розумію чому досі ніхто про це не казав, не писав, не згадував, але читаючи цю книгу я постійно відчував незриму присутність Франца Кафки.

Можливо серез явну абсурдність апокпліптичної реальності, вибудуваної автором на фундаменті надзвичайно знайомого нам світу.

А можливо через те, що почасти теперішню українську реальність – в метафоричному, звісно, сенсі – не відрізниш від божевільної картинки цивілізації, котра надто швидко сходить на пси.

Чому Олег Сенцов поселив свою історію на території США, якщо там так явно впізнається все те, що після Майдану відбувається з нами? І окупація Криму, і військова інтервенція московських рептилоїдів на Донбас, і перемога невиразного зеленого жабуриння та слизу на виборах у виконавчі да законодавчі органи влади України. Як автор побачив і передбачив це все, що відбувається з нами, перебуваючи в полоні у тимчасової (на це вся надія) адміністрації на чолі сусідньої держави-монстра?

Роман, написаний в ув'язненні не мав би читатися легко і легко він не читається. Попри густий накип абсурду самих подій та поведінки персонажів, тортури, в' язничне життя, відчай і безвихідь дуже впізнавані. На жаль, схоже автор знав, про що пише, з перших рук.

Спершу усі герої мене страшенно дратували. І тюхтій Джим Гаррісон, і його друг-колаборант Філ, і їхні жінки, і діти з іменами діснейевських каченят, і всі ті держслужбовці, які однаково радо триматимуться за свої посади хоч при інопланетних рептилоїдах, Яникові, хоч при Порохові, хоч при Зеленському, а нехай і при чортові лисому.

Але Олег Сенцов недарма називає себе режисером. Маленькими кроками, поступово історія перетворюється на дуже кінематоргафічний і динамічний блокбастер, в якому є місце і непоганій драматургії, і шляху героя, і трагічним нотам.

А ще цей кафкіанський гумор...

Кароч, другу також варто придбати і прочитати. А то всі якось уже припідзабули, як виглядає наш ворог.

А тут про таке ціла книга.

[Люба Гнатюк · Rating 4 out of 5]

Якщо ви ярі фанати наукової фантастики, а такі мені вже писали свої «фе» стосовно цієї книжки, то, можливо дійсно вам її купувати не варто.

Ця історія більше про реальне. Про те, що вже відбувалось з людством колись, відбувається зараз і, хто зна, чи припиниться в майбутньому. Єдине, що до страшних подій війни додаються такі собі «руанці», інопланетні загарбники, але вони не такі вже й важливі, за усіма подіями, де фігурують в основному звичайні гуманоїди, «рептилоїди» відходять на другий план. Хоча, якщо за книжкою зняти фільм і додати специфектів, він буде однозначно хорошим.

Той факт, що автор обрав місцем подій Америку, мене не напрягав, скоріше це було неочікувано і досі цікаво: чому? Як на мене, в цьому є особливість нашої країни: ми прекрасно знаємо, що таке вторгнення чужих військ на наші території, але нам важко уявити, як Україну захоплюють прибульці.

Загалом, мені, як людині, що любить таку воєнно-героїчну літературу, і як людині, якій дуже імпонує почуття гумору автора та його героїв, книга сподобалась.

Якщо ви не очікуєте справжніх міжгалактичних розбірок, і зможете спокійно читати історію одного звичайнісінького менеджера, майже невдахи, чиє життя переверне приліт космічних дерижаблів, історію приправлену, повторюсь, гіркотою реалій війни (багато паралелей із ІІ світовою), а також якісним гумором, то безумовно «Другу також варто придбати».

Окреме слово для мого улюбленого видавництва: обкладинка така гарна, що я час від часу просто дивилась і очей відірвати не могла.

[Artem Kuz · Rating 4 out of 5]

Мені сподобалося. Це було легке й приємне чтиво, і як колись у юнацтві, я зачитався і порівняно швидко проковтнув.

Не хочеться піднімати на спис тему жанру історії, бо фантастика це чи нє - яка різниця? Мені здається, що автор навіть не намагається вдавати з себе Шеклі чи Хайнлайна, бо основа сенсів книжки лежить під поверхнею антуражу, а значить - поза цими всіма жанросрачами.

Паралелі з подіями в Криму і около - очевидні. Загарбники, тимчасові адміністрації і гарбузи легко знаходять своє відображення в реальності. Люди з зеленими кружадлами на дахах і грудях - так само. Теледерижаблі і поготів.

Знаючи контекст в якому писався цей роман, ти не дивуєшся чому головний герой, Джим, постійно невільно опиняється у темних й закритих приміщеннях. Будь то туалет вдома чи підвал для полонених, але це завжди кімната без вікон, без світла і без меблів (хіба що унітаз, та й той був на початку). Там він завжди опиняється в скрутному становищі, його туди кидають недруги, і він побитий і безсилий лежить, лежить, лежить... інший раз - без їжі і води. Але завжди - без явного всепоглинаючого страху смерті.

Пишу оцю рев'юшку намагаючись не бути зарозумакою. Мабуть це так бо досі під "книжкою" і дуже хочеться імітувати стиль в якому вона написана. А він, стиль цей, дуже простий і легкий, часто - розмовно-іронічний. Ну знаєш, як ото комусь розповідаєш про свої пригоди, і приправляєш ще так легкими жартиками. Тут не зустрінеш моралізаторства чи тонкого психологічного аналізу. Навіть термінології якоїсь нема - інопланетяни то ящури чи жаби а їх кораблі - "кабачки" чи теледерижаблі. Тут все легко і просто.

Коротше кажучи. За цим всім, мені особисто, криється оповідь в якій головне - не ці всі паралелі - Крим - окупація - війна - політика. Головне - Олег Сенцов і його історія останніх семи (sic!) років.

[Yuri Lementarchuk · Rating 4 out of 5]

Я одразу ж пішов проти системи, і другу книгу Сенцова на відмінно від першої я позичив. Любителям "sci-fi" вона наврядчи зайде. Інопланетяни тут бездушні ящірки,керуються колективними інтересами, не знають що таке гумор і існують начебто паралельно від людей. Історія скоріше про нас, а інопланетне вторгнення є лише таким собі фоном, на якому краще видно вади та чесноти сапієнсів. Події відбуваються в США, бо ще Дарвін довів, що прибульці нападають лише на США, як в кіно(сар��азм). Жанр непростий, і мінуси є, проте історія вийшла доволі цікавою. Якщо тобі до душі книги Сенцова, чи ти любиш лайтову фантастику то однозначно "Другу також варто придбати".

[Iryna Zinets · Rating 3 out of 5]

Сюжет загалом нормальний. Але його можна було вмістити і в 300 сторінок, а не розтягувати на 550.

Фінал - розчарування. Є такий тип фіналів як «Deus ex machina» - коли ключову проблему розвʼязує якась сила без логічного підґрунтя. От і тут так. Автор йшов до якогось розвʼязання питання з цими прибульцями, а потім - бац і все сталось як сталось.
Ніби автору було лінь заморочуватись.

[Євген Журавльов · Rating 4 out of 5]

Вторгнення, колаборанти, а чи буде відплата?
P.S. у ексбранця Кремля Сенцова - чудове почуття гумору. Не завдяки, а попри все.

[nata · Rating 3 out of 5]

Я можу зрозуміти Олега Сенцова як людину, коли читаю цю його книгу. Його неймовірно травматичний досвід випорскується з більшої частини розділів цієї книги, це ніби акуратна сповідь про пережиті жахи мовою метафор і дисоціацій "це трапляється не зі мною". Водночас, це одна з тих книг, характерних для (пост-)радянської школи наукової фантастики, де персонажі як індивідууми менш важливі й цікаві, ніж соціум, який вони складають і який, власне, й досліджується. І через ці дві речі читати цю книгу як наукову фантастику не виходить. Книга кричить про російський тюремний досвід - моторошно реалістичні сцени допитів й катувань, знайомий наратив життя в концтаборі, як по Солженіцину, суто чоловічий світ, де жіночі персонажки - виключно трофеї чи меблі, стереотипізовані до безглуздя. Книга не проходить тест Бекдель - жодного разу не відбувається діалог між двома жіночими персонажами, які мають імена, власну історію, і розмовляють про щось, окрім чоловіків. Так і не зрозуміла, чому український автор пише російською твір про США, хібащо також це відголосок перебування в суспільстві, в якому холодна війна досі триває і "як там у них" важливіше за "так а шо тут у нас".

[Daria Antsybor · Rating 4 out of 5]

Першою книгою Сенцова, яку я прочитала, була "Купіть цю книгу - вона смішна". І там уже був Джим, але зовсім інакший від того, кого ми зустрічаємо у "Другу теж варто придбати". Їх дійсно важко порівнювати. І автор сам каже, що не варто. Не варто порівнювати і рівень гумору, якого я сама очікувала побачити, пам'ятаючи "першу" книгу. Він тут інший. Це й зрозуміло, коли усвідомлюєш, в яких умовах писався цей твір.
Книга читається дуже легко. Всі паралелі з нашою реальністю зчитуються миттєво. 4, а не 5 за те, що змазалася кінцівка і за те, що жіночих персонажів дійсно хотілося би глибших і цікавіших.

[Oleg · Rating 5 out of 5]

Після прочитання книги зрозумів, що ніколи неварто читати негативні відгуки перед прочитанням, особливо якщо їх багато, підсвідомо налаштував себе що книга буде простенька та нецікава. Гарна історія, легко читається, професійна робота автора. Проблеми напевне із визначенням жанру, для мене це історична драма із елементами фентезі. Глибинний зміст закладений автори зрозумілий та актуальний. Дякую 5 зірочок.

[Nadiika Pototska · Rating 5 out of 5]

Зачепив не опис, а історія книги. Її написала людина, перебуваючи у неволі. Написала за кілька місяців. Особливих сподівань не мала, чекала мінімум. Але книга сподобалась, дуже сподобалась. Найбільше чіпляло повторювання про "прилетіли вам допомогти, навіть якщо ви цього не хочете". Пряме, аж занадто. Але таке слушне в українських реаліях.

[Олег Проданчук · Rating 5 out of 5]

Це вже друга книга пана Олега Сенцова з підписом на моїй полиці. Відразу напишу, що ця книга не про російське ув'язнення, вона художня і розповідає про вторгнення інопланетян на Землю. Тому, якщо Олег Сенцов цікавить вас виключно у тематиці російсько-української війни, анексії Криму, полону та режисури, раджу переглянути погляди і поглянути на пана Олега ще й як на автора якісної сучасної української літератури.

Як я вже писав, основною сюжетною лінією є захоплення прибульцями Землі. У цих декораціях розгортаються глибші, ніж боротьба з рептилоїдами,  питання людського колабораціонізму, примітивних цінностей більшості та непокірного свободолюбства 

меншості. Попри це, книга дуже легка і весела, практично кожна сторінка примушує посміхатись, а іноді й нестримно гиготати на всю квартиру. 

Сюжет вельми динамічний: ось ви у спокійному районі великого міста, пожинаєте наслідки інопланетного вторгнення у побутових дрібницях, а ось, за декілька сторінок, вантажитесь у літальний дирижабль прибульців, який, за сумісництвом, жива істота. Гадаю, ви вже зрозуміли, що книга точно не дасть занудьгувати, навіть якщо ви не читали попередньої книги, повірте, другу також варто придбати.

[Zee · Rating 4 out of 5]

При читанні книжки зловив на собі, що це не фантастика у класичному режиму (Лем, Дік, Азімов), а лірика (чи проза), яка прикрашена фантастичним фасадом.

Приблизно на треті роману відчув на собі, що читаю велику гіперболу Сенцова на те, як кримчани переживають окупацію півострову. І це не робить роман гіршим чи кращим. Стає зрозуміло, що в першу чергу автор приділив відносинам людей на окупації: те, як хтось стає колоборантом, а хтось йде в підпілля.

Окремо здивувався тому, як руанці хотіли принести добро людям не дослідивши банальні нагальні потреби, так як ліки хоча б.

І посміявся з того, що деякі руанці опинились в зоопарках після Відльоту, наче це омаж на "Бойню номер п'ять", коли Біллі Пілігрим був у зоопарка для людей на іншій планеті (:

[Roman Serniuk · Rating 4 out of 5]

За допомогою голлівудських декорацій та голлівудської зав'язки про нашестя інопланетян Олег Сенцов помістив нас у переживання простим жителем анексії Криму. Це не спойлер, якщо що. Це описано в анотації.

Зелені рептилоїди-руанці приходять на Землю, щоб "звільнити" людей і першим ділом звільняють від електрики. Щось воно нагадує))

Якби це був чистий голлівуд, то було б багато екшену і боротьби американської армії, навіть якщо сили нерівні. Але українська реальність, тоді, була трохи іншою.

Ця історія більше про свідомість та відчуття під час окупації ніж про екшн. Але так само про боротьбу. Боротьбу за розуми, які мають усвідомити, що у них відбирають свободу, обіцяючи добробут. Але добробуту так і не дають. Знову ж таки — десь це вже було😉

[Iryna Volotska · Rating 4 out of 5]

Сподобалась ідея, легко проводити паралелі з сучасністю та російсько-українською війною. Незважаючи на іронічний стиль, повною мірою відчувається біль від жахів окупації та полону.
З мінусів для мене:
- огидні та картонні жіночі персонажі, яким неможливо співчувати
- нерівномірний розвиток сюжету, коли то швидко проходять місяці, то довго та в подробицях описується один день та всі розмови та думки героя в цей день.

[Ivan Bachynskyi · Rating 4 out of 5]

Досить непогано, хоча автор трохи переборщує з не завжди потрібними метафорами

[Книґо Маняк · Rating 4 out of 5]

Подобається головний герой. Таке відчуття ніби він не створений на папері, а реальна людина, яка переживає труднощі.

[Ezergill · Rating 4 out of 5]

Дуже неоднозначні враження від цієї книги. Як антиутопія (навіть враховуючи те, що це алюзія на окупацію росіянами українських територій) - досить посередня, та й стиль не дуже зайшов. Але часом з іронічно-абсурдної книга стає чи не гіперреалістичною, в ці моменти жах та розуміння того, що автор це все побачив та пережив вибиває з колії, збиває, наче вантажівкою. Коротше, книга однозначно має свою цінність, і я б погодився з назвою.