What do you think?
Rate this book
Третя рота
Перше видання біографічного роману видатного українського письменника. Висока ліричність, пронизлива щирість, нещадна правдивість — ось прикметні ознаки цього непересічного твору-сповіді, що не міг раніше побачити світ. Біографія поета тісно переплетена у романі з подіями революції і громадянської війни на Україні, суспільним і літературним життям 20—50-х років, сповнених драматизму і зумовлених часом колізій. Зі сторінок твору постають сучасники поета, друзі і подруги у житті і літературі.
539 pages, Unknown Binding
First published January 1, 1988
6 people are currently reading
83 people want to read
About the author
Володимир Сосюра
16 books3 followersVolodymyr Sosiura fought in Petliura's Ukrainian People's Army (the 3rd Haidamaka Regiment that was quartered in Bakhmut) during the winter of 1918 to the autumn of 1919, before being taken prisoner by Denikin's Volunteer Army. He was sentenced to death, but managed to escape. Later, after the UPR was overrun, he joined the Red Army.
After the Russian Civil War in Ukraine ended (see Ukraine after Russian Revolution), he studied at the Artem Communist University in Kharkiv from 1922–23, then at the workers' faculty of the Public Education Institute (Kharkiv) from 1923-25. Sosiura belonged to the Ukrainian literary organizations Pluh, Hart, VAPLITE, and the All-Ukrainian Association of Proletarian Writers.
In the 1920s-30s Sosiura became very popular, but his ideological loyalties were torn between patriotic feelings for Ukraine and those for the Soviet Union and its often-changing ideologies. Even though he had long been a member of the CPU(b), he was frequently in conflict with it, and was twice expelled for “nationalistic undertones,” he was even forced to undergo a “reeducation” at a factory in 1930-1931. Many of Sosiura's poems were not published.
In 1948 he was awarded the highest honors of the Stalin Prize, but then he came under harsh criticism for his poem entitled Love Ukraine (Любіть Україну), which was deemed too nationalistic in its tone by several Soviet news-media including Pravda. Afterwards his wife was arrested and spent six years in NKVD prisons. In 1963, he won the Shevchenko Prize for Swallows on the sun and Happiness of a working family.
Sosiura died in Kiev at the age of 66.
After the Russian Civil War in Ukraine ended (see Ukraine after Russian Revolution), he studied at the Artem Communist University in Kharkiv from 1922–23, then at the workers' faculty of the Public Education Institute (Kharkiv) from 1923-25. Sosiura belonged to the Ukrainian literary organizations Pluh, Hart, VAPLITE, and the All-Ukrainian Association of Proletarian Writers.
In the 1920s-30s Sosiura became very popular, but his ideological loyalties were torn between patriotic feelings for Ukraine and those for the Soviet Union and its often-changing ideologies. Even though he had long been a member of the CPU(b), he was frequently in conflict with it, and was twice expelled for “nationalistic undertones,” he was even forced to undergo a “reeducation” at a factory in 1930-1931. Many of Sosiura's poems were not published.
In 1948 he was awarded the highest honors of the Stalin Prize, but then he came under harsh criticism for his poem entitled Love Ukraine (Любіть Україну), which was deemed too nationalistic in its tone by several Soviet news-media including Pravda. Afterwards his wife was arrested and spent six years in NKVD prisons. In 1963, he won the Shevchenko Prize for Swallows on the sun and Happiness of a working family.
Sosiura died in Kiev at the age of 66.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
April 13, 2024
Починаючи читати, я була впевнена, що це історія про 3-й Гайдамацький піхотний полк, в якому Сосюра воював за УНР. Але виявилось, що це так лише частково: Третя Рота - назва селища, що зараз є частиною Лисичанська, а Сосюра таки описав свій короткий досвід боротьби за УНР, але він завжди, завжди мріяв бути комуністом (ну звісно, а що він міг іще нам написати навіть якби це не було правдою).
Насправді думок навколо книжки у мене більше, ніж про сам текст, бо з одного боку ми Грушевського, Петлюру і Скоропадського якось помирили в своїй голові і вважаємо українськими діячами, а з іншого - ну не можу не перекладати на нашу реальність прочитане у Сосюри. Наприклад, письменник, звісно, дуже любив Хвильового, але висловлював розчарування таким його вчинком (самовбивством) і вважав його «ганебним дезертирством». Так же не дуже комфортно читати, як Сосюра переїжджає в щойно звільнені квартири репресованих письменників.
Розумію, така була реальність. Розумію, що якби всі застрелилися, всіх репресували б, то нам би нічого не залишилось у спадок, але все одно виходжу з читання цієї книги з відчуттям гнилуватості, хоча Сосюра душевно пише, так.
Насправді думок навколо книжки у мене більше, ніж про сам текст, бо з одного боку ми Грушевського, Петлюру і Скоропадського якось помирили в своїй голові і вважаємо українськими діячами, а з іншого - ну не можу не перекладати на нашу реальність прочитане у Сосюри. Наприклад, письменник, звісно, дуже любив Хвильового, але висловлював розчарування таким його вчинком (самовбивством) і вважав його «ганебним дезертирством». Так же не дуже комфортно читати, як Сосюра переїжджає в щойно звільнені квартири репресованих письменників.
Розумію, така була реальність. Розумію, що якби всі застрелилися, всіх репресували б, то нам би нічого не залишилось у спадок, але все одно виходжу з читання цієї книги з відчуттям гнилуватості, хоча Сосюра душевно пише, так.
April 18, 2023
Вау.
Це настільки ж цікаво, наскільки й недосконало)
Але я неймовірно задоволена прочитанням і хочу поділитись враженнями.
По-перше, це дуже бурхлива й насичена подіями біографія. Всі ми чули про поета Володимира Сосюру,
а тут він, як прозаїк, написав свій власний життєпис, хроніку особистих спогадів. І хоча текст, як мені здалося, не надто вправний (багато самоповторів, купа русизмів, вставки цитат Леніна/Маркса) але! так просто й щиро, місцями наївно написаний, що викликав у мене цілий спектр емоцій: від жалю, смутку, співчуття аж до здивування, місцями, як не дивно, сміху! а ще обурення, біль, злість на історичну несправедливість (всього й не перелічити).
По-друге, це страшенно цікаво, як свідчення епохи, і не від стороннього спостерігача, а безпосереднього учасника буремних подій. Тут вам і дореволюційний Донбас, і Перша світова, а потім і громадянська війна в Україні, в якій Сосюра воював на боці Петлюри; більшовицька експансія, колективізація й Голодомор, політичний терор, Друга світова і тяжкі повоєнні часи.
Настільки суперечливу постать, як Сосюра, ще пошукати треба, адже більшість таких як він були просто знищені фізично. Власне, на сторінках цієї книжки можна зустріти драматичні спогади поета про тих людей, з якими він був «в одному човні» - Хвильовий, Поліщук, Йогансен, Семенко, Підмогильний, Курбас і тд… - про них з болем і жалем відгукується Сосюра як про гірку, несправедливу втрату. Сам же він виживав, пристосовувався, як міг, раз у раз втрапляючи до пазурів сумнозвісних органів з їх каральною психіатрією та іншими «методами перевиховування».
По-третє, ця книжка неймовірно цікава для обговорення (наприклад, в якомусь книжковому клубі абощо). Ох, там є про що подискутувати. Починаючи від… хм… своєрідного ставлення Сосюри до жінок (а про особисті стосунки він пише щедро й не соромлячись), закінчуючи проблемами національної самоідентифікації та політичного пристосуванства (книжка просто пронизана безкінечними сумнівами й пошуками відповідей на складні питання).
А ще ж більшовицька риторика, від якої ніде не дінешся, інакше цієї книжки й не існувало б.
Читати епізоди вихваляння червоноармійців і комунізму відверто гидко, але тут на поміч приходить критичне мислення й розуміння історії.
Я оцінюю цю книжку високо (дуже субʼєктивно) не за майстерність написання чи художню цінність (з цим тут відверто слабенько), а за ті емоції, що отримала від прочитання. Вона лишила мене небайдужою, спонукала ще більше й глибше цікавитись нашим історичним минулим і тим поколінням, яке ми називаємо Розстріляним Відродженням.
Це настільки ж цікаво, наскільки й недосконало)
Але я неймовірно задоволена прочитанням і хочу поділитись враженнями.
По-перше, це дуже бурхлива й насичена подіями біографія. Всі ми чули про поета Володимира Сосюру,
а тут він, як прозаїк, написав свій власний життєпис, хроніку особистих спогадів. І хоча текст, як мені здалося, не надто вправний (багато самоповторів, купа русизмів, вставки цитат Леніна/Маркса) але! так просто й щиро, місцями наївно написаний, що викликав у мене цілий спектр емоцій: від жалю, смутку, співчуття аж до здивування, місцями, як не дивно, сміху! а ще обурення, біль, злість на історичну несправедливість (всього й не перелічити).
По-друге, це страшенно цікаво, як свідчення епохи, і не від стороннього спостерігача, а безпосереднього учасника буремних подій. Тут вам і дореволюційний Донбас, і Перша світова, а потім і громадянська війна в Україні, в якій Сосюра воював на боці Петлюри; більшовицька експансія, колективізація й Голодомор, політичний терор, Друга світова і тяжкі повоєнні часи.
Настільки суперечливу постать, як Сосюра, ще пошукати треба, адже більшість таких як він були просто знищені фізично. Власне, на сторінках цієї книжки можна зустріти драматичні спогади поета про тих людей, з якими він був «в одному човні» - Хвильовий, Поліщук, Йогансен, Семенко, Підмогильний, Курбас і тд… - про них з болем і жалем відгукується Сосюра як про гірку, несправедливу втрату. Сам же він виживав, пристосовувався, як міг, раз у раз втрапляючи до пазурів сумнозвісних органів з їх каральною психіатрією та іншими «методами перевиховування».
По-третє, ця книжка неймовірно цікава для обговорення (наприклад, в якомусь книжковому клубі абощо). Ох, там є про що подискутувати. Починаючи від… хм… своєрідного ставлення Сосюри до жінок (а про особисті стосунки він пише щедро й не соромлячись), закінчуючи проблемами національної самоідентифікації та політичного пристосуванства (книжка просто пронизана безкінечними сумнівами й пошуками відповідей на складні питання).
А ще ж більшовицька риторика, від якої ніде не дінешся, інакше цієї книжки й не існувало б.
Читати епізоди вихваляння червоноармійців і комунізму відверто гидко, але тут на поміч приходить критичне мислення й розуміння історії.
Я оцінюю цю книжку високо (дуже субʼєктивно) не за майстерність написання чи художню цінність (з цим тут відверто слабенько), а за ті емоції, що отримала від прочитання. Вона лишила мене небайдужою, спонукала ще більше й глибше цікавитись нашим історичним минулим і тим поколінням, яке ми називаємо Розстріляним Відродженням.
June 11, 2024
У процесі читання кілька разів змінила своє ставлення до автора і його просовкової риторики, від якої аж вилиці ломить. Мені важко засуджувати вцілілого в тих умовах, які совєти організували (бо "створили" я не вживатиму до колонізаторів) для в'язнів режиму.
Поза тим, я люблю його хлопчачі змалювання симпатій, описи Третьої Роти... Мені шкода, що йому довелося брати участь у війні, хоч вона і привела його на мою малу батьківщину, яку я рада була бачити на сторінках.
Поза тим, я люблю його хлопчачі змалювання симпатій, описи Третьої Роти... Мені шкода, що йому довелося брати участь у війні, хоч вона і привела його на мою малу батьківщину, яку я рада була бачити на сторінках.
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 23, 2023
Емоційна і енергійна автобіографія Сосюри - від дитинства до періоду після Другої Світової. Перша частина про його дитинство на Донеччині, як сільського хлопчика в поселенні Третя Рота є дуже корисною для розуміння атмосфери в пізні роки Російської імперії. Це суміш щоденного базового насильства всіх щодо всіх, романтичної атмосфери народної культури, індустрії і шаленої багатокультурності. Це не ідилічне мульті-культу, навіть навпаки - етнічні категорії часто стають підставою до іншування і малий Сосюра втямлює це в ранньому віці, коли кривиться на своїх дядьків, що від них "несет хохлом". Але це дуже близьке співіснування.
Спогади про Донеччину як і романтичні, так і тяжкі і деякі моменти про тварин я старалася пропускати. Можна реконструювати деякі його любовні історії, наприклад ту, що стала основою для "Коли потяг у даль загуркоче"
Ось ця цитата дуже передає любов автора і те, яким еклектичним і дивним було життя цих поселень:
"А вночі, коли вийдеш на гору, далеко внизу ти побачиш, мов яркий діамант, повний гулу й електрики завод і смутні каганці села. Це наше село Третя Рота. Як я люблю тебе, моє бідне замурзане село з вузенькими вікнами й долівками з глини, рушниками й вродливими дівчатами!.. Твої пісні, й гармоні, й парубків... Такі села є тільки в тебе, моя могутня Україно, мій цвіте чарівний і ніжний! Моє дихання й очі снять тобою... Твій синій вітер і золоті вечірні верби, твої місячні ночі у дзвоні солов'їв і поцілунків, з довгими тінями яворів...
Третя Рота...
Співає телефон у полях, і по стовбовій дорозі летять авто, а в них сидять люди, в шубах і синіх окулярах."
Період української революції це друга сильна частина, вона мене менше цікавила через хаотичність цієї доби, але для тих хто цікавиться це чудове джерело.
1920-1930-ті - період будинку "Слово", стрімкої українізації і репресій. Мене дуже вразило як відверто Сосюра пише про Голодомор і також дискутує з російським шовінізмом серед письменників (хоча й згадує на кожній другій сторінці про "братський російський народ"). Згідно з його словами, йому вдалося уникнути арешту через корисні протекції серед влади.
Ще там з'являється багато важливих людей, наприклад Наталя Забіла:
"Я був ніжний і ніяковий, і навіть Наталя часто читала мені марксистські нотації за мою розхристаність і непокірність певним догмам, в які вона свято, як начотниця, вірила, не розглядаючи їх крилато, в дії, в зв'язку з життям.
Але ми ж були молоді, і кожний по-свойому молився марксівському богові"
Спогади про Донеччину як і романтичні, так і тяжкі і деякі моменти про тварин я старалася пропускати. Можна реконструювати деякі його любовні історії, наприклад ту, що стала основою для "Коли потяг у даль загуркоче"
Ось ця цитата дуже передає любов автора і те, яким еклектичним і дивним було життя цих поселень:
"А вночі, коли вийдеш на гору, далеко внизу ти побачиш, мов яркий діамант, повний гулу й електрики завод і смутні каганці села. Це наше село Третя Рота. Як я люблю тебе, моє бідне замурзане село з вузенькими вікнами й долівками з глини, рушниками й вродливими дівчатами!.. Твої пісні, й гармоні, й парубків... Такі села є тільки в тебе, моя могутня Україно, мій цвіте чарівний і ніжний! Моє дихання й очі снять тобою... Твій синій вітер і золоті вечірні верби, твої місячні ночі у дзвоні солов'їв і поцілунків, з довгими тінями яворів...
Третя Рота...
Співає телефон у полях, і по стовбовій дорозі летять авто, а в них сидять люди, в шубах і синіх окулярах."
Період української революції це друга сильна частина, вона мене менше цікавила через хаотичність цієї доби, але для тих хто цікавиться це чудове джерело.
1920-1930-ті - період будинку "Слово", стрімкої українізації і репресій. Мене дуже вразило як відверто Сосюра пише про Голодомор і також дискутує з російським шовінізмом серед письменників (хоча й згадує на кожній другій сторінці про "братський російський народ"). Згідно з його словами, йому вдалося уникнути арешту через корисні протекції серед влади.
Ще там з'являється багато важливих людей, наприклад Наталя Забіла:
"Я був ніжний і ніяковий, і навіть Наталя часто читала мені марксистські нотації за мою розхристаність і непокірність певним догмам, в які вона свято, як начотниця, вірила, не розглядаючи їх крилато, в дії, в зв'язку з життям.
Але ми ж були молоді, і кожний по-свойому молився марксівському богові"
January 24, 2023
Дуже складно заходила вся ця обов'язкова прорадянська риторика. Поправки на добу якось різко почали діяти після 24.02.2022. Ну, і як по правді, то це була вже моя третя спроба з цією книжкою, якби не те, що це був аудіоваріант, то й цього разу би не подужала.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews