The Thing in the Stone

by Clifford D. Simak

A novella about immortality and of a very special kind of time travel...

First appeared in If, March 1970. It had second position as Nebula 1970 finalist for Best Novella and second position as Hugo 1971 finalist for Best Novella.

Genres: Science Fiction

41 pages, Unknown Binding

Published March 1, 1970

About the author

"He was honored by fans with three Hugo awards and by colleagues with one Nebula award and was named the third Grand Master by the Science Fiction and Fantasy Writers of America (SFWA) in 1977." (Wikipedia)

See http://en.wikipedia.org/wiki/Clifford...

Reviews

[Edward Woeful · Rating 4 out of 5]

It turns out that sometimes it is much easier to find a common language with a creature from distant stars than with a neighbor.

[Alex Memus · Rating 2 out of 5]

Продираться через бурчащий назидательный тон дедушки Саймака тяжело. Вроде автор даже заявляет интересные философские идеи, но сразу отбрасывает их в сторону "мол и так всё понятно" и начинает в деталях описывать обивку дряхлого кресла или звук ветра в кронах деревьев. Потом опоминается, пытается вернуться к философствованию, но предыдущую мысль уже забыл, приходится начинать следующую и сетовать на боль в спине.

[Emmalyn Renato · Rating 4 out of 5]

This novella was nominated for the Hugo and Nebula awards in 1971. It has an interesting and novel time-travel aspect.

[M.Ars · Rating 4 out of 5]

Розповідь, що гіпнотизує своєю глибиною та повільністю.

Ніхто нікуди не поспішає. Ні інопланетний та безсмертний гість, заточений у камінь. Ні недофермер, недобізнеснесмен, недовчений, котрий смертний, але водночас єдиний, хто зможе зрозуміти прибульця... І звільнити.

Рідство душ крізь зорі, час та космос.
Міжпланетне порозуміння.
А от з людьми так не виходить.

В цьому є якась іронія - людина знаходить спільну мову з чужопланетянином, і водночас злочинцем, а з начеб-то добрими сусідами - ні...

Ідеальний твір для старту знайомства з творчістю Сімака.

[Kris · Rating 5 out of 5]

Povídka s lovecraftovskými rysy, trošku Tulák po hvězdách, a jemný humor a humanismus. Po čtení Simaka mám vždycky vřelý pocit a o něco víc naděje v svět a lidi.

Tohle bude možná můj milovaný příběh, podobně jako Město, protože obsahuje myšlenky, kterými se taky často při procházení obírám. Hlavní postavě trochu závidím. Dobrý muž :-)