Історії хвороб. Дора. Шребер. Чоловік-щур

by Sigmund Freud, Зигмунд Фройд, Роман Осадчук (Translator)

Психоаналітичні теорії Зиґмунда Фройда (1856—1939) справили безпрецедентний вплив на інтелектуальний розвиток усього ХХ століття. Геніальний винахідник і вчений для одних та безсоромний обмовник людства для інших, Фройд усе життя з наполегливістю та ретельністю класичного науковця рухався до своєї великої мети — зробити людину зрозумілішою для неї самої, навіть якщо для цього потрібно безжалісно зруйнувати її численні ілюзії та переступити через усталені суспільні цінності і табу.

Критики психоаналізу, яких ніколи не бракувало, часто забувають, що від самого початку кар’єри Зиґмунд Фройд був передовсім лікарем-практиком, який вибудовував свої теорії на твердій основі реальних клінічних випадків, а своє завдання бачив у тому, щоб полегшити страждання пацієнтів, допомігши їм позбутися патологічних симптомів та фобій. Пропоноване видання містить три з найвідоміших «історій хвороб», описаних Фройдом, які дають змогу читачеві зазирнути за куліси психоаналізу й безпосередньо зануритись у ту «роботу тлумачення», з якої пізніше постали більш узагальнені постулати психоаналітичного вчення.

Genres: Psychology

344 pages, Hardcover

First published January 1, 1911

About the author

Dr. Sigismund Freud (later changed to Sigmund) was a neurologist and the founder of psychoanalysis, who created an entirely new approach to the understanding of the human personality. He is regarded as one of the most influential—and controversial—minds of the 20th century.

In 1873, Freud began to study medicine at the University of Vienna. After graduating, he worked at the Vienna General Hospital. He collaborated with Josef Breuer in treating hysteria by the recall of painful experiences under hypnosis. In 1885, Freud went to Paris as a student of the neurologist Jean Charcot. On his return to Vienna the following year, Freud set up in private practice, specialising in nervous and brain disorders. The same year he married Martha Bernays, with whom he had six children.

Freud developed the theory that humans have an unconscious in which sexual and aggressive impulses are in perpetual conflict for supremacy with the defences against them. In 1897, he began an intensive analysis of himself. In 1900, his major work 'The Interpretation of Dreams' was published in which Freud analysed dreams in terms of unconscious desires and experiences.

In 1902, Freud was appointed Professor of Neuropathology at the University of Vienna, a post he held until 1938. Although the medical establishment disagreed with many of his theories, a group of pupils and followers began to gather around Freud. In 1910, the International Psychoanalytic Association was founded with Carl Jung, a close associate of Freud's, as the president. Jung later broke with Freud and developed his own theories.

After World War One, Freud spent less time in clinical observation and concentrated on the application of his theories to history, art, literature and anthropology. In 1923, he published 'The Ego and the Id', which suggested a new structural model of the mind, divided into the 'id, the 'ego' and the 'superego'.

In 1933, the Nazis publicly burnt a number of Freud's books. In 1938, shortly after the Nazis annexed Austria, Freud left Vienna for London with his wife and daughter Anna.

Freud had been diagnosed with cancer of the jaw in 1923, and underwent more than 30 operations. He died of cancer on 23 September 1939.

Reviews

[Kostiantyn Levin · Rating 5 out of 5]

Два аналізи (Дора і Чоловік-щур) - з медичної практики Зиґмунда (другий цікавіший, адже продовжувався довше і не перервався за кілька місяців після початку), а третій (випадок із паранойєю Шребера) варто розглядати скоріше як літературно-критичну працю, адже це спроба аналізу тексту опублікованого щоденника, до того ж виданого з цензурою.

Історії хвороб пропонують зазирнути до кабінету аналітика і подивитись на те, як працює психоаналітичний метод терапії (чи, радше, як він виглядав сто років тому). Особливістю всіх записаних випадків з пацієнтами у Зиґмунда є швидкість (навіть, можливо, поспішність) висновків враховуючи мізерну за сучасними мірками кількість зустрічей з пацієнтами. Втім, сам принцип залишається незмінним - поступове розкриття причини неврозу крізь призму прихованих протилежних і непоєднуваних бажань, витіснення спогадів, заміщення значущих суб'єктів іншими людьми тощо. Те, як крок за кроком, з появною нових фактів і відомостей просувається аналіз, як поступово доповнюється і прояснюється картина виникнення і перебігу захворювання - все це заворожує, і дає чудову ілюстрацію до тези, що у психоаналізу немає кінця, "закопуватись" можна нескінченно глибоко.

Шкода, що більшість (або й усі, принаймні всі, які я читав) історії хвороб Фройда записані й видані ще на початкових стадіях розвитку його психоаналітичної теорії, адже вже починаючи з Першої світової вона (його теорія) трансформується і відходить від домінуючої сексуалізації, властивої ранньому періоду. Цікаво було б порівняти, як змінилася (і чи змінилася взагалі) манера його інтерпретації розповідей пацієнтів через пару десятиліть - в 1920-1930-х роках.

[Іван Синєпалов · Rating 4 out of 5]

"У кого є очі, щоб побачити, та вуха, щоб почути, той переконається, що смертні не можуть приховати жодних таємниць. Той, чиї уста мовчать, розпатяає все кінчиками своїх пальців; з усіх пор сочиться в нього зрада".

Ці слова раз у раз повторював мешканцям Віндена інспектор Клаузен із прекрасного серіалу "Дарк". Казав навіть, що вони належать Фройду. Але я й уявити не міг, що натраплю на них саме в цій книзі - одній із небагатьох його робіт, перекладених українською. Це така дрібничка, яка до змісту самої книги не має стосунку, але для мене особисто була приємною.

Хоча Фройд і відомий передусім як дослідник сексуальності, його затятість у пошуках сексуальних причин кожної психологічної хвороби (і головне - у знаходженні цих причин) мене щиро здивувала. Цікаво, що б він розповів про мене.

Загалом кожну з трьох історій хвороб я сприймав не як якусь картку амбулаторного хворого і навіть не стільки як документальні записи, скільки як досить захопливі художні оповіді. Справжні детективи, де є злочинець (хвороба), потерпілий (хворий) і детектив (Фройд), який поступово просувається від самого факту злочину до його правдивих мотивів. Конан Дойл від світу психології.

Гарний привід піти подивитися нетфліксівський серіал про Фройда. Можливо, там змогли перенести на екран цю детективну складову.