Ключ

by Vasyl Shkliar

Журналіст Андрій Крайній — справжній ерудит, вільно володіє живими й мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має даху над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням — хай навіть заповітний ключ простягнув йому дивакуватий незнайомець, а номер квартири навіює забобонний страх. Що ж це було: манна небесна чи прикра помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до серця фатальної жінки, до якого не так легко достукатися…

Genres: Ukrainian Literature, Fiction

256 pages, Hardcover

First published January 1, 1999

About the author

Vasyl Shkliar (born 10 June 1951, Hanzhalivka, Lysianka Raion, Cherkasy Oblast) is a Ukrainian writer and political activist. He is one of the most well known and widely read, contemporary Ukrainian authors. Some literary observers have even named him the “Father of the Ukrainian Bestseller”. The Committee of the Shevchenko National Prize declared him a Shevchenko Prize Laureate in 2011. Among his most well-known works are novels “Raven” (alternate English title "Raven's Way", 2009 , English translation - 2013, 2015), Marusia (2014), and "Black sun" (2015).

Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Vasyl Shkliar.

For works of Shkliar originally published in Ukrainian, please add both this English profile (as a first author) as well as his Ukrainian-language profile (as a second author): Василь Шкляр

For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Shkliar, please add both this English profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Василь Шкляр (as a third author)

Reviews

[Маx Nestelieiev · Rating 2 out of 5]

і що тільки не стає бестселлером в українській літературі...
містичне тут якесь немістичне, окультне взагалі за вуса притягнуте - уся ця маячня з цифрами, Агріппою та П'єром Прудоном не додає ні краплі філософського, та й бойовик якийсь невиразний. еротика з фразами "від доларів їй було тепло десь нижче пупка" та "дихати оральним жаром" то так нееротично, що аж йой. цікава сцена з джерельцем, Саною та калиною, однак Каміллу так і невідфайдолили, хоч і описували всі її принади двісті разів. сюжет закільцював, та надто вже нерівний стиль, місцями натхненно, місцями - дико словоблудно. поки Залишенець, як на мій смак, у нього значно кращий. ще Елементал послухаю.

[Polina · Rating 1 out of 5]

Шкляр на початку книги радить не шукати ні містику, ні еротику, ні детектив у романі, і таки його правда - занудна і нецікава книжка.

[Iryna Khomchuk · Rating 5 out of 5]

Люблю, коли автор не виправдовує очікувань — у хорошому сенсі, звісно. Коли звикаєш до стилістики й тематики, а тут — опа! — щось геть нове. Звісно, у випадку з Василем Шклярем нове — це історичні твори, а не психологічні детективи, однак я ж тут розмірковую із суб’єктивної точки зору, чи не так? Тому старі його твори для мене є новими, бо не читаними.

Заплутала?))) Отож. Так само, як і автор "Ключа". Фінал відкритий — хто кого вбив (і чи вбив узагалі) — так і лишилося невідомим. Але сюжет вартий того, щоб плентатися або бігти (як коли) за ним і за автором у пошуках таємниці ключа.

Герой мені сподобався — він живий, справжній, не супермен, яким зазвичай змальовують героїв детективів голлівудські розважальні фільми й така ж література. Він сумнівається, боїться, плутається, але вроджена цікавість веде його далі. Куди — то вже інше питання.

Ще один плюс цього роману — еротичні сцени. Що не закидали б Шкляреві щодо описів ним фізіології стосунків — у цій книзі вони перфектні: чуттєві, реалістичні, стилістично виправдані (й стилістично виділені особливим синтаксисом), живі. Шкода, що фінал печальний... Але це вже спойлер, тому замовкаю))

[Ганна Кузьо · Rating 3 out of 5]

Почалося дуже цікаво, як трилер й детектив, а далі я заплуталася у безмежних роздумах головного героя. Без найменшого розуміння мотивів його дій й стосунків.

[Vika · Rating 4 out of 5]

Перша книга в автора, що я читала. Книга була цікава, і якась незвична. Тепер ще щось треба почитати в автора.
Андрій, чоловік, що не має постійного місця роботи, не має житла, сім'ї, та й життєвих орієнтирів у нього теж немає. Він шукає житло, і ось хтось дає йому ключ від пустої квартири, і зникає.
Після деякого часу Андрій починає шукати власника квартири. Так він зустрічає таємничу жінку, виходить на якогось зниклого художника, і т.д. Його пошуки були химерні, містичні, детективні, навіть трилерні, та ще й еротичні.
У кінці було трохи драми, і закінчення - небанальне, і коло замкнулося.
Мені сподобалося, але не так, щоб бути в повному захваті.

[Olena · Rating 2 out of 5]

Можливо було б з книжки щось путнє, якби не "спермотоксикоз" головного героя....

[Alena Stropalova · Rating 3 out of 5]

«Одні назвуть цей роман детективом. Другі добачать у ньому твір еротичний. Треті вважатимуть його містичним, окультним або й ритуальним. Усіх, хто шукатиме в цьому романі тільки перше, або друге, або третє, я прошу його не читати.” - написав автор у епіграфі до своєї книги. У мене це викликало невелике напруження, оскільки ще зі шкільних часів не люблю, коли мені вказують, що читати і як розуміти прочитане, нав'язуючи те або інше ставлення, висновки, критику. На мій погляд, це детектив з цікавими еротичними моментами і слабенькою містикою. Причому детективну лінію теж оцінюю на три з плюсом, хоч я і не шанувальник цього жанру. Мої вподобання в цьому питанні не змінилися з тих давніх часів, коли я відкрила для себе Конан Дойля та Агату Крісті. Усе, що б я не брала до рук після них, явно не дотягувало. Хиба що Сідні Шелдон, але і його детективи скоріше були основою для кінотрилерів.
Від сюжету залишається депресивне враження. І не тільки тому, що кінець скоріше в дусі “всі померли”, ніж “хепі енд”. Просто життя головного героя не стало безцільним і пустим після втрати коханої, воно було таким завжди. Так само, як і майже в усіх людей, що оточують його, включно з коханою. Це люди, які не знають, навіщо вони живуть, що роблять в житті, чого вони хочуть, про що мріють. А ті, котрі мають талант, не розуміють, що з ним робити, розтрачують його попусту. Це майже тіні. Або ж роботи, які просто очікують кінця заряду батарейок. На мене це створює депресивний вплив.
А ось що мені дуже сподобалося в книзі В. Шкляра, то це мова. Я читала роман в оригіналі українською мовою і отримала задоволення від стилю, від слів, фраз, від усієї розмаїтості літературних засобів, які використав автор. Хоча частенько я скоріше вгадувала сенс декотрих слів, ніж напевно знала їх значення. Це зовсім не така українська мова, яку я вивчала в школі. Але саме це зробило читання цікавим.

[Володимир Куцан · Rating 3 out of 5]

Перша частина - ок, друга не дуже. Посил книги не вловив, тому така оцінка

[Kirill Pazyuk · Rating 2 out of 5]

Nope. Nope. Nope

[Ihor Zinchuk · Rating 1 out of 5]

За жанром «Ключ» Василя Шкляра це – «Гостросюжетний роман - таємниця». В порівнянні з іншими книгами письменника, наприклад, романами «Чорний ворон», «Маруся», «Троща», «Характерник», «Ключ» зацікавив мене значно менше. В книзі надто багато вбивств, сексу, є описи аж дуже відвертих інтимних сцен любощів, іноді, це виглядає, як м'яко кажучи, відхилення від суспільної норми. Такі відверті сцени неприємно мене вразили, тому що справжнє кохання це – спорідненість сердець, душ і будь –який вияв близькості, це - вияв ніжності, пристрасті для двох людей, а не хтиві задоволення потягу, це схоже на тваринний інстинкт і не більше...
Кожен із персонажів роману перебуває у пастці власного неспокою. Журналіст, Андрій Крайній, керівник «відділу вбивств» київської «жовтої» газети, є частим завсідником бару «Троє поросят», де залюбки проводять вільні вечори відомі художники, музиканти, митці.
В один із таких вечорів Андрій отримує загадковий ключ від квартири № 13, шо розташована на одній із вулиць столиці України. Власник квартири не розповідає Андрієві ні слова про себе, лише запевняє, що вирушає в тривале відрядження. Чоловік не з`являється впродовж місяців і Андрій намагається дізнатись, що ж сталося із цим загадковим чоловіком на ім'я Саватій.
Нитка розслідування приводить Андрія та його супутницю Оксану Вербну в Черкаси та Село «Некричі», що поблизу цього міста. Там, головні персонажі намагаються з'ясувати бодай якісь деталі про таємниче зникнення талановитого київського художника Олексу Остапчука...Відомо лише, що Остапчук страждав від депресії та полюбляв зимову риболовлю.
То ж, чи судилося персонажам розкрити таємницю ключа?, чому Остапчук так завзято «втікав від світу»?, хто ж, насправді, скоїв низку злочинів у кімнаті над прірвою у готелі «Млин»? – якщо хочете отримати ще більше запитань, ніж відповідей, то спробуйте дочитати книгу до кінця, хоч це – складніше, ніж здається спочатку.

[Nat Reads · Rating 2 out of 5]

Це моє 1 знайомство з автором.
Зацікавила обкладинка, мало бути щось містичне і гостросюжетне, але сталося не так, як гадалося.
Натомість я прочитала якусь муть, глибокого сенсу якої я так і не помітила. Можливо, просто погано шукала, не буду сперечатися. Але це було нудно, дивно, місцями бридко через приниження жінок різними діями, словами чи навіть думками персонажів.
Чисто чоловічий напівбойовик, напівдетектив, напівpоrно 90-х.
Взагалі незрозумілий задум твору.
Але були часом смішні і дивні моменти про хворих на голову людей і збочинців різного штибу.
Я вивчила нове слово "вуаєризм".
Хоч щось позитивне.

P.S. Бабуся і картопля - 💔 .
Реалії життя.
Іграшкова мавпочка Кіті -💔.
Сексопатолог Сана - 🤔.

Що порадите почитати у автора, щоб реабілітувати негативне враження від його творчості?

[Julia · Rating 1 out of 5]

Вибачте але яка ж це х...ня!! Я до останнього сподівалась, що буде поворот сюжету і цю наркоманську історію щось виправить. Книга 1998 року, написана під впливом якихось речовин. Перша частина була цікава. Але що сталось з другою частиною? Ніби писала інша людина. Це було гидко читати. Фіналу немає, розкриття сюжету також. Я просто обурена, що таки дочитала цю гидоту. Цей автор назавжди в чорному списку.

[Tania Matviiok · Rating 3 out of 5]

Зверніть увагу на вступне слово до книги і сприйміть його всерйоз :)
Мій відгук можна послухати у подкасті Read and Drink Club.

[Sergii · Rating 4 out of 5]

It was reading it in Ukrainian, back from 199x. Дякую .

[morus alba · Rating 3 out of 5]

Шось якось химерності і самокопАння в цій історії було трохи... через край. Хоч читалось вельми хутко.

[Tatiana Miroshnychenko · Rating 4 out of 5]

Гостросюжетний роман із ознаками трилера, детектива та закрученим сюжетом відомого українського письменника Василя Шкляра. Зовсім несподівано, але я швидко прочитала роман і він мені сподобався. Книга захоплює читача і не відпускає до останньої сторінки.
В центрі подій роману опиняється журналіст і філолог Андрій Крайній. Він працює дуже близько до політики — пише програми для нових і старих політичних партій. Проте одного вечора він залишається без житла, прямує до місцевого бару, розповідає своїм знайомим про тимчасові життєві негаразди і дивом отримує ключ від квартири від незнайомця. Здавалося б, житло є, отже можна жити і не хвилюватися за завтрашній день. Проте саме той таємничий ключ не даватиме спокою головному герою і змусить його розплутувати клубок ниточок, щоб віднайти вечірнього незнайомця.
А разом із ключем від квартири головний герой також шукатиме і ключик до серця своєї коханої, з якою він познайомився у тому ж само горезвісному барі.
Цим закінчаться для героя пошуки дізнаєтесь лише в кінці роману.

[Bohdan · Rating 4 out of 5]

Хороша книга. Було дуже цікаво і легко її читати. Дуже сподобалася зав'язка, цікаво було спостерігати детективну історію, що відбувалася в Києві ранньої незалежності. Атмосфера дуже гарно передана. Але от остання третина книги втратила цю динаміку. Не скажу, що все дуже погано, розв'язка трохи здивувала, але щось таки не те. Читалося як дуже посередній текст, хоча спершу все було гуд.
Що ж до закінчення, то воно мені сподобалося. Гарно зроблено.
Загалом дуже раджу прочитати.

[Bogdan Obraz · Rating 5 out of 5]

Цей твір був написаний після клінічної смерті автора, тому набув широкої популярності та гучних відголосів. Все починається з того, що головний герой зустрічає у кафе „Троє поросят” незнайомця, що дає йому ключі від квартири №13. Згодом головний герой намагається знайти власника ключа і стає свідком незвичайних подій. „Ключ” – це потужний еротично-містичний трилер-детектив.

[Olga Pogynaiko · Rating 3 out of 5]

Ну, нарешті, я знаю, звідки взялося "повняве сраченя" ))) Дякувати тому, хто начитав і виклав у мережу це щастя, бо інакше я би ніколи цього не дізналася.
Детективчик так нічого.
Читати лише в разі, якщо ви досі не в курсі про "сраченя"

[Alexander · Rating 4 out of 5]

So far as this is modern ukrainian bestseller i`d like to say it`s good enough. But i expected more.