What do you think?
Rate this book
Віскі для Бонда... Примітки перекладача: збірка есеїв
Професія перекладача оповита флером таємничості й загадковості. Позірко легка та розпливчаста, вона збуджує цікавість та спонукає зазирнути на «робочу кухню» митця. Які ж у ній шипи, підвожні камені, урвища та гірські вершини? (або: Які ж сковорідки, казани чи джезви (інструментарій) задіяні при приготуванні перекладів?). Які драматичні та комічні моменти бувають у роботі співтворця книги? Як саме перекладалисьбіографія Стіва Джобса та живописання Джеймса Бонда; нескінченні пригоди Чейзових ганстерів та вражаючі оповідання Рея Бредбері? На який психологічний вплив наражався перекладач, тлумачачи славетних «Маленьких жінок» Л. М. Олкотт чи містичну «Шарлатову літеру» Н. Готорна? А ще ж були (препаровані) Е. По, О. Генрі та інші визнані майстри слова...
192 pages, Hardcover
Published January 1, 2018
6 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
March 23, 2026
Одразу зроблю зауваження, що я критикуватиму не перекладацький хист Ірини Бондаренко (я не читав її перекладів), а саме цю книгу.
Основна моя претензія полягає в тому, що саме приміток про переклад в цій книзі не більше 10%. Решту авторка розбавляє цитатами з книг (на декілька сторінок), які наведені не для того, щоб продемонструвати певні нюанси перекладу, а щоб показати певні переваги твору, як такого.
Наприклад, авторка цитує цілі розділи «Нарисів народної медицини Південної Русі» Юліяна Талько-Гринцевича, але взагалі нічого не пише про особливості перекладу цього твору.
Або ж цитує великий шмат твору Діккенса (у російському перекладі!), щоб підтвердити свою прозорливість (що Бредбері, якого авторка перекладала, взяв ідеї декількох оповідань з Діккенса).
Також на початку книги авторка подає малозрозумілий розділ про те, як виглядає перекладач (назва «Який ти, тлумачу?»), де пише дуже дивні речі, які є авторською фантазією. Цитата: «Тлумачка здебільшого худа, виснажена або ж із нездоровою повнотою, далека від моди або байдужа до неї, без гелевих нігтів чи шелакового покриття на них; кліпає ріденькими віями; здіймає натуральні брови-кущівки / тоненькі вигнуті рисочки і демонструє у кращому випадку недолугий саморобний макіяж та невигадливу стрижку…»
Що це взагалі було?
Йдемо далі.
Також авторка закидає одному з авторів, якого перекладала, що той часто описує непотрібні/очевидні речі, які, якщо викинути їх, могли б зекономити третину паперу. Водночас сама авторка постійно вдається до художних порівнянь та образів, уточнень та паралелей. Навіть, щоб написати, як придбані цукерки наштовхнули її відшукати походження назви (історія насправді цікава), вона пише про цукерки, додаючи обертів «частенько обирає омріяний делікатес за обгорткою» і це дивує.
Так само, мене здивував на початку, схоже, що цілком справедливий, випад на адресу перекладача книги «Чому нації занепадають», який перекладав дослівно але беззмістовно. Вірю, що претензія справедлива, але таке доречніше читати від менш упередженої людини.
Тепер скажу, що все ж таки в книзі є цікаві фрагменти, особливо цікаво було читати примітки до детективів, хоча і по іншим творам були перли. Зокрема назва «віскі для Бонда» народилася, судячи з усього, тому що авторка перекладала книгу про Бонда і там був момент, коли агент 007 замовив 2 коктейлі, які могли бути на основі бурбону або житнього віскі і в оригіналі уточнив, що потрібно саме на основі бурбону і в російському перекладі переклали, як 2 коктейлі і пляшку бурбону.
Насправді дивно називати свою книгу на підставі проколу російських колег, але то таке. До речі авторка дуже часто (ледь не кожне речення свого перекладу) порівнює свій переклад з російськими перекладами (якщо вони є) і я не впевнений чи це добре.
Ну і вишенка на торті. Авторка часто звертає увагу на те, як вона проявила кмітливість і не схибила там, де схибили інші. І наприкінці вона цитує статтю про вплив американської англійської на англійську і пише таке: «Півдесятка років журналіст Хефзібах Андерсон ПРАЦЮВАВ в американському інформагентстві Bloomberg News, готуючи огляд британських книжкових новинок і ведучи власну колонку…»
Насправді Hephzibah Anderson це жінка
Основна моя претензія полягає в тому, що саме приміток про переклад в цій книзі не більше 10%. Решту авторка розбавляє цитатами з книг (на декілька сторінок), які наведені не для того, щоб продемонструвати певні нюанси перекладу, а щоб показати певні переваги твору, як такого.
Наприклад, авторка цитує цілі розділи «Нарисів народної медицини Південної Русі» Юліяна Талько-Гринцевича, але взагалі нічого не пише про особливості перекладу цього твору.
Або ж цитує великий шмат твору Діккенса (у російському перекладі!), щоб підтвердити свою прозорливість (що Бредбері, якого авторка перекладала, взяв ідеї декількох оповідань з Діккенса).
Також на початку книги авторка подає малозрозумілий розділ про те, як виглядає перекладач (назва «Який ти, тлумачу?»), де пише дуже дивні речі, які є авторською фантазією. Цитата: «Тлумачка здебільшого худа, виснажена або ж із нездоровою повнотою, далека від моди або байдужа до неї, без гелевих нігтів чи шелакового покриття на них; кліпає ріденькими віями; здіймає натуральні брови-кущівки / тоненькі вигнуті рисочки і демонструє у кращому випадку недолугий саморобний макіяж та невигадливу стрижку…»
Що це взагалі було?
Йдемо далі.
Також авторка закидає одному з авторів, якого перекладала, що той часто описує непотрібні/очевидні речі, які, якщо викинути їх, могли б зекономити третину паперу. Водночас сама авторка постійно вдається до художних порівнянь та образів, уточнень та паралелей. Навіть, щоб написати, як придбані цукерки наштовхнули її відшукати походження назви (історія насправді цікава), вона пише про цукерки, додаючи обертів «частенько обирає омріяний делікатес за обгорткою» і це дивує.
Так само, мене здивував на початку, схоже, що цілком справедливий, випад на адресу перекладача книги «Чому нації занепадають», який перекладав дослівно але беззмістовно. Вірю, що претензія справедлива, але таке доречніше читати від менш упередженої людини.
Тепер скажу, що все ж таки в книзі є цікаві фрагменти, особливо цікаво було читати примітки до детективів, хоча і по іншим творам були перли. Зокрема назва «віскі для Бонда» народилася, судячи з усього, тому що авторка перекладала книгу про Бонда і там був момент, коли агент 007 замовив 2 коктейлі, які могли бути на основі бурбону або житнього віскі і в оригіналі уточнив, що потрібно саме на основі бурбону і в російському перекладі переклали, як 2 коктейлі і пляшку бурбону.
Насправді дивно називати свою книгу на підставі проколу російських колег, але то таке. До речі авторка дуже часто (ледь не кожне речення свого перекладу) порівнює свій переклад з російськими перекладами (якщо вони є) і я не впевнений чи це добре.
Ну і вишенка на торті. Авторка часто звертає увагу на те, як вона проявила кмітливість і не схибила там, де схибили інші. І наприкінці вона цитує статтю про вплив американської англійської на англійську і пише таке: «Півдесятка років журналіст Хефзібах Андерсон ПРАЦЮВАВ в американському інформагентстві Bloomberg News, готуючи огляд британських книжкових новинок і ведучи власну колонку…»
Насправді Hephzibah Anderson це жінка
August 30, 2024
Було дуже цікаво- отак запросто заглянути у роботу перекладача. Пізнавально, повчально, дещо починаєш розуміти значно краще. Як читач - я споживач перекладів, але навіть приблизно не уявляю багатьох складнощів якісного перекладу, як виявилось.
Авторка великий молодець, що поділилась із нами досвідом, прикростями та радостями своєї роботи. Ще й зробила це дотепно і не нудно.
Ось кілька моментів, які запали мені в душу як читачеві книжки:
"Інша річ - сучасні бестселери. Книги, написані за рецептами: дрібка того, шматок сього, вивірений відсоток одного, запарена ложка іншого- враховані смаки ніби усіх."
"Той перший абзац ніяк не хотів формуватися, влягатися, причісуватися чи текти плавним струмочком. Він брикався, пручався, звивався, вистрибував над рядками й вимагав власного життя. Не хотів зважати на жодні норми та вимоги; зневажав перекладача й відверто насміхався з нього. "Пігмею ти, пігмею""- зловтішно шепотів він напіврозгубленому тлумачеві. Словом, крівці він мені таки попив." - це про переклад Рея Бредбері.
"Найдивовижніше, що, побіжно ознайомившись із цими романами, перекладач хоче негайно їх прочитати - а то й перекласти! Жах якийсь-наче пияк при вигляді оковитої."
"Але що мене доконало - то це виняткова оригінальність тлумачення кількох завершальних сторінок роману "Покладіть її серед лілій", до яких вдалися російські перекладачі. Детектив Віктор Меллой добрих сім сторінок видряпувався на прямовисну скелю- і я разом з ним, бо треба ж було йому за щось зачепитися, кудись поставити ноги, десь перепочити! І всі ті виступи, розколини, вигини та тріщини мені слід було ретельно описати. Словом, на вершині тієї прямовисної скелі не лише наш герой упав без сил-віртуально звалилась і я. Перепочивши трохи, вирішила глянути, як із таким нелегким завданням упоралися колеги. І яким же було моє здивування-ба навіть обурення!- коли замість усієї півдюжини сторінок вони *вона, він?) написали лише одну фразу- "Уж не помню, как я туда выбрался"!
Герой оповідання "На поромі", старатель із Аляски, після тижневого перебування в Нью-Йорку має повернутись у своє полярне містечко Ном, аби бути подалі від "вуличного шуму та яблучних пирогів Мертвого моря". До чого тут Мертве море? І чому воно пов"язане з пирогами, та ще й яблучними? Не відразу я зрозуміла, що це - біблійна алюзія на ідіому "Dead Sea apple": гарний, але гнилий плід; оманливий успіх [згідно із легендою, біля Содома, розташованого неподалік від Мертвого моря, росли гарні яблука, котрі при першому ж дотику перетворювалися на дим та попіл]."
Авторка великий молодець, що поділилась із нами досвідом, прикростями та радостями своєї роботи. Ще й зробила це дотепно і не нудно.
Ось кілька моментів, які запали мені в душу як читачеві книжки:
"Інша річ - сучасні бестселери. Книги, написані за рецептами: дрібка того, шматок сього, вивірений відсоток одного, запарена ложка іншого- враховані смаки ніби усіх."
"Той перший абзац ніяк не хотів формуватися, влягатися, причісуватися чи текти плавним струмочком. Він брикався, пручався, звивався, вистрибував над рядками й вимагав власного життя. Не хотів зважати на жодні норми та вимоги; зневажав перекладача й відверто насміхався з нього. "Пігмею ти, пігмею""- зловтішно шепотів він напіврозгубленому тлумачеві. Словом, крівці він мені таки попив." - це про переклад Рея Бредбері.
"Найдивовижніше, що, побіжно ознайомившись із цими романами, перекладач хоче негайно їх прочитати - а то й перекласти! Жах якийсь-наче пияк при вигляді оковитої."
"Але що мене доконало - то це виняткова оригінальність тлумачення кількох завершальних сторінок роману "Покладіть її серед лілій", до яких вдалися російські перекладачі. Детектив Віктор Меллой добрих сім сторінок видряпувався на прямовисну скелю- і я разом з ним, бо треба ж було йому за щось зачепитися, кудись поставити ноги, десь перепочити! І всі ті виступи, розколини, вигини та тріщини мені слід було ретельно описати. Словом, на вершині тієї прямовисної скелі не лише наш герой упав без сил-віртуально звалилась і я. Перепочивши трохи, вирішила глянути, як із таким нелегким завданням упоралися колеги. І яким же було моє здивування-ба навіть обурення!- коли замість усієї півдюжини сторінок вони *вона, він?) написали лише одну фразу- "Уж не помню, как я туда выбрался"!
Герой оповідання "На поромі", старатель із Аляски, після тижневого перебування в Нью-Йорку має повернутись у своє полярне містечко Ном, аби бути подалі від "вуличного шуму та яблучних пирогів Мертвого моря". До чого тут Мертве море? І чому воно пов"язане з пирогами, та ще й яблучними? Не відразу я зрозуміла, що це - біблійна алюзія на ідіому "Dead Sea apple": гарний, але гнилий плід; оманливий успіх [згідно із легендою, біля Содома, розташованого неподалік від Мертвого моря, росли гарні яблука, котрі при першому ж дотику перетворювалися на дим та попіл]."
July 26, 2023
Дещо неоднозначне враження залишила дана книга. Я зацікавилась нею, бо читала "Щоденник Ніщоти", який переклала дана авторка, і в ньому була цікава передмова про особливості перекладу англійського гумору. Однак, проти очікувань, ця книга не була захопливою. Тут є місця про тлумачення англійських слів - яким воно видається з першого погляду, а яким є по суті, але їх не дуже багато. Багато - особистих вражень перекладачки про свою роботу, як на неї впливав автор та взаємодію з редактором.
Плюси:
* глибше розумію і захоплююсь професією перекладача,
* є бажання і цікавість прочитати твори, про які згадано в книзі,
* іронічність і гумор.
Мінуси:
* є повторення певних моментів і історій,
* часті згадки російського перекладу певних творів, навіть уривки наведено, є в контексті, що він добрий, є в контексті, що поганий, але загалом таке часте посилання на росіян було неприємним,
* багато вставок з великими цитатами, іноді здавалось, що вони тут заради об'єму книги,
* деякі історії були про перекладача, а не про книгу чи переклад, і це було нецікаво.
Загалом - самореклама + інформація про авторів + про перекладацьку роботу.
Плюси:
* глибше розумію і захоплююсь професією перекладача,
* є бажання і цікавість прочитати твори, про які згадано в книзі,
* іронічність і гумор.
Мінуси:
* є повторення певних моментів і історій,
* часті згадки російського перекладу певних творів, навіть уривки наведено, є в контексті, що він добрий, є в контексті, що поганий, але загалом таке часте посилання на росіян було неприємним,
* багато вставок з великими цитатами, іноді здавалось, що вони тут заради об'єму книги,
* деякі історії були про перекладача, а не про книгу чи переклад, і це було нецікаво.
Загалом - самореклама + інформація про авторів + про перекладацьку роботу.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews