Гніздо

Фаренго #2

by Володимир Єшкілєв

«Гніздо» — другий роман з фантастичної трилогії Володимира Єшкілєва «Фаренго». Передбачена війна почалась. Ґирги все ж таки атакували населені світи. Читачі мають змогу знову зануритись у майбутнє, де людство у гонитві за ресурсами і владою опинилось на межі соціальної та біологічної катастрофи. І ті герої, які вже полюбились читачам першого роману трилогії «Тінь попередника», і нові персонажі, захоплені виром подій, стають учасниками складної гри могутніх сил, що намагаються встановити свій порядок у Всесвіті. Тінь Темного бога минулих епох знову лягає на острівці життя.

Genres: Science Fiction

448 pages, Hardcover

Published January 1, 2013

About the author

Володимир Єшкілєв - український прозаїк, поет, есеїст, організатор літературного процесу.

Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.
З 2018 р. активно займається кінодраматургією.

Reviews

[Mykhailo Tymchuk · Rating 5 out of 5]

Автору вдалося втриматись у другій частині на тому ж рівні (що не завжди буває). Подивимось, що буде далі)
В той же час, нічого не змінилось із наявністю русизмів (що засмучує).

[Helga Victim · Rating 4 out of 5]

Ця книга здалася значно цікавішою за попередню. Активнішою, драйвовішою. Можливо, тому, що тут вже в більшості автору не потрібно знайомити читача з персонажами і оповідати їхні історії, до того як перейти до сюжету. Можливо, бо я нарешті змогла позапам‘ятовувати більшість імен безкінечних персонажів, або бо частина із них вже вмерла)

[Iryna · Rating 3 out of 5]

Це не космоопера. Це лекція по якійсь там космоопері яку уявив собі автор, бо це не роман, це буквально переказ роману.
Замість дій і взаємодій - безкінечна експозиція і діалоги що щось там пояснюють і перевовідають. Навіть якщо щось відбувається, це відбувається "за кадром", а уже потім персонажі в конференц-залі обговорюють те що сталося. Замість яскравих битв - розмови про ті битви.

https://images.gr-assets.com/photos/1...

Книга перенавантажена непотрібними деталями, описами. Господи боже, там є буквально чи не в табличній формі опис чим неіснуючий більш новий робо-механізм відрізняється від попередньої моделі. Нахіба? Ну просто нахіба?????
Кожна друга глава містить історичну довідку з датами і іменами, географічну або ще якусть. Я читала цю книгу і буквально засинала, тому я загнала її в войсер і просто прослухала гуглівською озвучкою, і книга буквально звучала як дуже-дуже нудна лекція від вчителя який відбуває зарплату.
Я розумію що це називається "деталізація" світу, але мають бути певні межі.
Уявіть що ви читаєте "Відьмака" і н-на! ось тобі опис історії культу Мелітеле. А потім на три сторінки родовід Каланте. А потім фізична географія Нільфгарду. Ну може комусь би і сподобалось, але я сумніваюсь що тоді б Відьмак став такою культовою серією. Бо людям не обов'язково все розжовувати, їм не обов'язково знати в якому році з придуманного автором літочислення якогось придуманого автором імператора було знято з трону, і які ґрунти - солончакові чи кислі на якійсь там планеті. Бо за оцим всім шумом автор так розпорошив основну ідею твору, що її доводиться буквально вигрібати із тон непотрібного матеріалу.
Оті всі карти, дати і особливості світу були б прекрасні як дорожня карта для автора і додаткові матеріали які б вийшли окремою книгою, якби серія вистрілила. Але вона не вистрілила, і оці описи ґрунтів і історичних подій одна з тому причин.

Ще одна проблема книги - персонажі, які навіть не картонні. Це просто сіра однотипна масса. Вони буквально діляться на два типа - чоловіки, всі як один сірі і невиразні, і жінки всі як одна гіперсексуальні.
Ви взагалі не зможете відрізнити чоловіків одне від одного, Марков, Зак-Зак, Вольских, імператори, генерали, полковники, це одна і та сама людина. Між ними немає різниці, жоден не має якихось відмінних характеристик.
Всі жінки, Знаючі, не знаючі, імператриці, служниці, клонки - всі однаково гарні, фігуристі і готові до злягання чи не з ким завгодно.
Жоден з персонажів книги не являється особистістю, вони всі навіть не картонки, а просто перемелена паперова сіра маса.

І це все дуже сумно, бо самі космооперні події загалом цікаві. І якби писалось тільки про них, то ми б мали не три величезні томи, а один маленький, зате цікавий.
Потрачено.

[Vadim · Rating 4 out of 5]

Друга частина трилогії нагадує детективний пазл, який поволі складається, але не до кінця. Технологіям приділено менше уваги, ніж у першому томі, однак яскраво описані антиутопічні особливості майже тотального контролю суспільства майбутнього. Менше космофлотського екшену, більше планетарного. Неодноразові відсилання до подій першого тому, через які кортить його відкрити і передивитися певні сцени, які пройшли повз увагу при першому прочитанні.
Читається легко, затягує. На жаль, непоодиноко трапляються русизми, які ріжуть око.

[Андрій Бодник · Rating 4 out of 5]

Міжгалактичні цивілізації, рептилоїди, імперії, самураї, арії, все намішано в одній посудині. Мало не забув - Боги. Обов'язково злі. І обов' язково хочуть знищити все. М'у-ха-ха!!! Стиль дивний, купа непотрібних деталей. Так пишуть твори діти в школі. Треба пояснити все, бо як вчителька незрозуміє? А загалом, цікаво, що ще можна добавити в компот?

[Yuliia · Rating 5 out of 5]

Я все ще в захваті. Не розумію, як такого можна було взагалі понавигадувати. Але сподіваюся, що в третій частині вже будуть хоч якісь відповіді, бо поки що все ще більш заплуталося.

П.С. Тільки в мене іноді виникали асоціації з Дюною? Їх Бене Гессеритки як аналог Знаючих, наприклад

[Андрій Шийчук · Rating 5 out of 5]

Враження описав у відгуку до "Тіні попередника", https://www.goodreads.com/review/show...

[Denys Skydan · Rating 5 out of 5]

Прочитав на одному подиху. Вже з нетерпінням хочу приступити до останньої книги, дуже цікаво, чим же закінчиться ця історія

[Олена Осіпова · Rating 5 out of 5]

Розповідь, почата в першій книзі, дуже динамічно рухається в другій книзі. І часом важко встигати за героями. Забагато персонажів, забагато історії і псевдо історії, забагато міфів. І так, знов забагато сексу, та що вже поробиш. Забагато культів і протикультів, дуже багато недомовок та і часом нестиковок. Але на останнє вже не звертаєш увагу.
При такій насиченості подіями, найважливіша подія другої книги - знищення гнізда гиргів - відбувається якось просто і буденно, та ще й руками (чи лапами?) ящерів. От навіть якось образливо було. Зрозуміло, що там не було незахищеної вентиляційної шахти, в яку можна було б зафігачити бомбу, але авторові можна було все ж докласти трошки більше зусиль. Та попри все, тепер є гостра потреба прочитати останню книгу, щоб зрозуміти, хто ж найголовніший негідник в цьому пантеоні.

[Bohdan Didov · Rating 5 out of 5]

Класна книга, після того як пройшов перше знайомство зі світом твору в першій книзі стало набагато простіше і цікавіше орієнтуватися в деталях, та й сюжет став набагато динамічнішим, а інколи навіть з неочікуваними поворотами, люблю таке.