Розквашене яблуко

by Jerzy Szyłak, Joanna Karpowicz (Illustrator), Остап Сливинський (Translator)

Розквашене яблуко – робота творчого тандему Єжи Шилака (автор тексту) та Йоанни Карпович (ілюстрації). Комікс вийшов у Польщі восени 2017 року і наробив галасу не тільки через підняту тему, а й те, в який спосіб її було проявлено. Для «Видавництва» це перший переклад з польської.

Сподіваємося, завдяки цій книжці людина, яка потерпає від домашнього насильства, наважиться зробити крок до звільнення і почати нове життя. А ті, хто можуть її в цьому підтримати, — підтримають. Не мовчімо про те, що відбувається за зачиненими дверима.

Genres: Comics, Graphic Novels, Poland, Slice Of Life, Feminism, Comic Book, Graphic Novels Comics

56 pages, Hardcover

First published September 15, 2017

About the author

Jerzy Szyłak (ur. 8 listopada 1960 w Elblągu) – literaturoznawca, filmoznawca. Autor licznych artykułów i książek o historii i teorii komiksu - praca magisterska, doktorska - jak i habilitacja na temat komiksu.

Absolwent i pracownik naukowy Uniwersytetu Gdańskiego (Zakład Dramatu, Teatru i Filmu w Instytucie Filologii Polskiej). Pracuje też w Instytucie Pedagogiczno-Językowym Państwowej Wyższej Szkoły Zawodowej w Elblągu.

Scenarzysta komiksowy, m.in. Fantazja na fujarkę, Wampir, Szminka, Benek Dampc i trup sąsiada, Obywatel w palącej potrzebie, Zbyt długa jesień, Koszula, Wyznania właściciela kantoru - wszystkie zrealizowane przez innych rysowników. Spod jego ręki wyszła również "Alicja"- komiks oparty na książce "Alicja w Krainie Czarów". Po sukcesie "Alicji" pojawiła się też druga część "Alicja po drugiej stronie lustra". Dawniej sam też rysował swoje komiksy, np. cykl Docent, ukazujący się w pierwszej połowie lat 80. w gdańskim tygodniku społeczno-kulturalnym "Czas", czy surrealistyczne jednoplanszówki, publikowane w drugiej połowie lat 80. w wydawnictwach Gdańskiego Klubu Fantastyki.

Reviews

[Ksenia (vaenn)]

“Розквашене яблуко” – це коротка (56 сторінок лишень), але дуже концентрована історія про насилля в одній на позір щасливій та гармонійній родині. Вона – вчителює, заробляє трохи, дбає про чоловіка, дім та себе (приблизно в такому порядку). Він – десь там гарує, забезпечує родину і чекає на те, що кожне його бажання буде втілене ще до того, як навідає голову. У них все добре. Окрім того, що, коли недобре – погано стає лише одній стороні.

Єжи Шилак та Йоанна Карпович поставили перед собою непросте завдання – показати, як працюють механізми домашнього насилля. Оповідна частина “Розквашеного яблука” стоїть на трьох китах – типізація, циклічність, зачепленість за співзалежність. Це впливає на сюжет, і тому у мене таки були питання суто до сторітелінгу, але… Маємо те, що маємо, і те, що маємо зроблено сильно.

Про типізацію: автори взялися показувати середньостатистичну родину середнього класу – бо їм, очевидно, ідеться про те, що “тихо не дорівнює щасливо”. Жінка тут майже домогосподарка, а чоловік – типовий мачо-мен середньої руки. Травматичні ситуації в графічному романі наближаються до таких, що їх буде дуже просто уявити читачам зі схожим способом життя (і – відповідно – жертвам домашнього насилля такого штибу – примірити на себе). Стусани за пересолений борщ, ременем за спізнення, форсований секс, бо в чоловіка потреби, “Ти погано стараєшся”, бо правильно старатися все одно неможливо. Якоїсь миті здається, що в короткий текст напхано забагато тригерів – свідомо і навмисно. а) Імовірно, щоб показати, що демонстративно розлитий борщ добром скоріш за все не скінчиться, б) щоб охопити якомога більше типових випадків з життя. При цьому, що цікаво – у тексті йдеться про фізичне насилля, психологічне, сексуальне, але нема виразних тригерів економічного насилля, хоча в парі моментів вони аж напрошувалися. Можливо, не хотіли ускладнювати ще більше (усе справді не осягнеш), або вирішили, що отак змальованій родині це не личить.

Про циклічність: сюжет всього графічного роману ходить колами – великими і маленькими – і це дуже круто, бо безжально ганяє читачів по спіралі насилля, де у героїв є хороші дні і є погані дні. Є дні, коли героїні важко стати з ліжка, а є такі, де вона дякує Господу за свою “правильну родину”. Лейтмотиви “Я стараюся”, “Але він мене кохає”, “Дякую тобі, Боже, за все” крають серце, бо вони повторюються, повторюються, повторюються і виходу з цього лабіринту-кола просто нема.

Про співзалежність: от власне – емоційна циклічність (аби не сказати зацикленість) оповіді намагається пояснити: “Чому вони не йдуть” (а ще – чому йти треба якраніше). Окрім чорно-білих кіл тут є ще кілька моментів, що сильно впливають на сюжет. По-перше, підкреслюється, що героїні нема до кого звернутися – є натяки на те, що нездорові патерни “Я погано стараюся” вона всотала з молоком материного виховання, плюс чоловік як типовий аб’юзер також докладається до її відокремлення від інших людей.

По-друге, треба пам’ятати, що це польський графічний роман. Навіть не так – це скандальновідомий польській графічний роман. Для нього важливо показати токсичну релігійність і те, якої спотвореної форми може набути принцип “нехай дружини підкоряються своїм чоловікам”. Настільки важливо, що текст (і ілюстрації) свідомо йдуть на те, що в одній сусідній країні (а, здається, і не в одній) можуть кваліфікувати як “образу почуттів вірян”. Від останньої панелі прифігіла навіть я: “Ви ж не аж так? А, ого, аж. Окєєєєй”. Це було сильно. Плакатно-буквально, але сильно.

Трохи ширший варіант (+ картиночки, аякже!) - ну, ви знаєте про блог.

[Maksym Karpovets · Rating 2 out of 5]

Тема домашнього насилля, звісно, дуже актуальна, хоча й не усіма помічена й осмислена, адже вона фактично відбувається за зачиненими дверима. Цей графічний роман (чи радше графічне оповідання) подає у властивій мальописній манері проблему домашнього насилля із позиції жертви, яка, традиційно для таких випадків, виправдовує свого кривдника. Завершення "Розквашеного яблука" дуже здивувало, але у гірший бік.

Проблема цього коміксу в тім, що він дуже прямо, якось майже впритул розкриває день за днем історію одного насилля. Це робить процес читання майже нестерпним фізичним процесом (нагадує методу Ларса фон Трієра, але в кінематографі), викликаючи щоразу то агресію, то відразу, то просто бажання від усього відсторонитись. Така реакція цілком відповідає тому, що відбувається із домашнім насиллям: ми просто проходимо повз. Мовчимо.

Тобто я цілком розумію принцип роботи коміксу, його основний образ (розквашене яблуко асоціюється із розбитим тілом жінки, її нутром й лоном), а також ключові соціальні регістри, але від цього ніяк не можу полюбити цю роботу. Вона справила враження соціальної реклами з крикливими й провокативними образами (ну хіба сцена анального сексу на фоні розп'яття не є візуальною провокацією?), яку дехто просто може проігнорувати як ми часто пропускаємо жебраків в метро, серед яких трапляються реально нещасні люди. Зрозуміло, що претензії до методу, принципу роботи, а не самої теми. Тому прочитати варто, але чи це можна вважати шедевром мальованої історії -- навряд чи.

До того ж, завершення мене вкрай розчарувало. Просто зовсім не зрозумів до чого було так перекручувати, адже начен реалістична інтонація цілком пасувала як тема, так і малюнку. Аж раптом якийсь такий постмодерний (у дуже поганому варіанті) виверт, який швидше викликає подив, аніж захват. У такому малому форматі достатньо було розказати емоційну історію, а робити якісь стилістичні чи концептуальні повороти видається дещо зайвим.

Сам комікс виданий, як завжди, просто чудово. Приємні кремові сторінки, на яких добре помітний малюнок, гарна палітурка й чудовий переклад. Звісно, читати в такому форматі жорстоку, хоча й правдиву історію є суперечливим досвідом, який, напевно, не кожен зможе легко пережити.

[Jane · Rating 5 out of 5]

4.5 stars for Sour Apple by Jerzy Szyłak.

This is a heart-wrenching story that follows a woman whose prayers alternate between gratitude...





...and despair as she slowly realizes she is trapped in an abusive marriage.



Joanna Karpowicz's illustrations add incredible depth to the already very emotional narrative.



The story clearly shows the insidious method used by so many abusers to slowly trap their partners in an ever-increasing spiral of hopelessness.



This should be a must-read for all young people to raise awareness of the problem of domestic abuse and encourage empathy for those who suffer at the hands of their partners.

Thank you to NetGalley and Europe Comics for providing me with a free electronic ARC of this book in exchange for an honest review.

[Maryna Ponomaryova · Rating 5 out of 5]

«Я молюся, щоб це був хлопчик»

Сильний і страшний комікс про домашнє насилля.

[Richard · Rating 5 out of 5]

This is a unique piece of literature that should be widely available in all secondary schools and included in the syllabus around relationships and abuse.
From the initial prayer the words used and uttered by the wife are a mantra to do her duty and be an obedient wife. The writing is almost poetic at times and but for the stark and explicit illustrations you could miss the thrust of the story. Jerzy Szyłak for the words and Joanna Karpowicz for the pictures should be highly praised as should the publisher for bringing the story to English readers.
You think there can be no room for domestic abuse and violence in a modern era but it is as prevalent as ever. Excuses are made, bruises concealed and friends and family often unknowingly collude with the hidden beatings and derogatory comments by not seeing and promoting ideals in relationships.
Women as here feel trapped; hope for the best, accept too readily it is perhaps their fault and say sorry. But it time it can be normalised, accepted as part of the relationship and always kept a secret for who would believe, who could they tell? Where could they hide, where would they go?
It moved me to tears. It is unhappily more fact than fiction, something that needs to change and perhaps men should lead the way in perpetuating roles of power and control, society providing more support and escape and religious faiths embracing the modern era and liberating women and empowering the weak. By condemning all violence, especially in the home and promoting equality of the sexes.
A must, why haven’t you yet, READ!!

[Inna · Rating 4 out of 5]

Відверто. Жорстоко. Сильно!

[Soren_Schneider · Rating 4 out of 5]

Це не дуже великий за обсягом, але дуже багатий на сенси та насилля мальопис, що зображує повсякденне життя безіменного, "традиційного" в усіх сенсах цього слова польского подружжя. Думаю, що відсутність імен у персонажів це художній прийом, щоб кожна потенційна або ж дійсна жертва домашнього насилля могла взнати в цій історії себе. На початку оповіді дівчина стоїть на колінах біля свого ліжка, молиться богові на фоні католицького хреста на стіні. Вона дякує йому за те, що він послав їй таке кохання. Уся ця молитва - це оповідь про стосунки. Все починається непогано. На початку молитви вона розкриває буденні аспекти стосунків між нею та своїм чоловіком. Вона - вихователька у звичайній школі. Він - "освічений та поважний чоловік, котрий є мрією для майже будь-якої дівчини, але він обрав її". Все починається потрохи. Спочатку - п'яні приходи посеред ночі. А далі ляпаси, домагання, справжні садистські побиття. І усі ці сцени супроводжуються її молитвою та подякою богові за таке кохання. Чим сильніше насилля - тим більше виправдань чоловіка та його вчинків, самоприниження та знецінення свого життя. Це можна розцінювати дуже по-різному. Або це їдка іронія, що підтверджує кульмінаційна сцена мальопису, оскільки з кожним виправданням відбуваються усе більш жорстокі акти знущання над нею. З кожною сторінкою це більший контраст та підсилення емоцій. Або ж це дійсно її сповідь за усі "гріхи", що підтверджує інша сцена. Думаю, що багатьом жертвам таких аб'юзивних стосунків буде знайоме таке. На жаль, жертвам таких стосунків притаманно заперечувати застосування насилля у свій бік, виправдовувати пригнічувача.

Заборона Медіа, що підтримала видання цього мальопису українською, пише наступне: "В Україні, за даними Інституту демографії і соціальних досліджень, лише 10% українок, які потерпають від домашнього насилля, звертаються по допомогу.". Дуже лячна статистика, дуже лячна тема. Мені дуже приємно, що проблема домашнього насилля та взагалі аб'юзивних стосунків стає більш популярною, про неї можна почути з вуст більшої кількості людей щодня. Цей мальопис - це терапевтична та серйозна робота, що говорить відверто і так, як буває по-справжньому. Мені дуже приємно, що такі потрібні та важливі теми порушуються видавництвом "Видавництво". Дякую вам за таку гарну роботу! Дуже якісне видання, цупкий папір, ідеальну фарбу, переклад, шрифти і найбільш важливе - дуже велика сміливість видавати такі речі. Наше суспільство має багато проблем з домашнім насиллям і про це треба говорити саме таким чином.

[Laura · Rating 3 out of 5]

We Americans get to used to happy endings, that we forget that there are any other kind. The French and Germans get it, and in this Polish translation, we have the sad story of a woman who is in the classic domestic abuse situation. She loves her abusive husband, despite his abuse. She always blames herself for any thing that he does to her.


Until, it appears, one day she snaps, and becomes a sort of Thelma and Louise, rescuing other women who are in domestic abuse situations, recognizing them because they where sunglasses when there is no need other than to hide your beatings.



But in the end, it is just a fantasy, and she is still in the same situation as before.

Definitely, a Debbie Downer.

Thnaks to Netgalley for making this book available for an honest review.

[Akylina · Rating 3 out of 5]

This book feels like a punch on the stomach. It narrates the story of a supposedly happily married couple through the eyes of the wife, who, being religious, prays to God and is thankful for everything He has given her. One of the things she says she's thankful for is also her husband. I have to admit that one of the most powerful scenes in this graphic novel was when her husband started physically abusing her, but in her narration she still sounded thankful for everything she has.

Stories about abuse are very important to share, because the world is far from a happy place. However, such stories are also the most difficult to share. Reading this short yet extremely powerful graphic novel was an experience that will stay with me for a while. The narration sometimes highly contradicts the art, where scenes of violence unfold and the beaten and unhappy face of the female protagonist is obvious for the readers to see, despite what she narrates. The ending was also very powerful, more like a wake-up call to reality, since life doesn't give everyone their happy ending.

[Kirsty · Rating 3 out of 5]

I have seen Jerzy Szylak's Sour Apple added by a few of my Goodreads friends of late, and decided that I too would download it from Netgalley. It looked rather intriguing, and despite its descriptions, I was not expecting it to be quite as brutal as it was. Sour Apple is a comic which graphically demonstrates domestic abuse, and the effects of manipulation. I found it quite difficult to read at times, and the whole felt rather chilling. Certainly interesting, and not a comic I will forget for quite some time.

[Etienne · Rating 5 out of 5]

Wow!!! That was so hard, very intense reading. It start really slow in the first pages and then it takes you to a roller-coaster of emotion until the end. Really troubling and dark story, but about an unfortunate true in our society!! Read it!!! Just read it really!!

[Katrusya · Rating 5 out of 5]

Прочитала за два заходи в книгарню, за один не змогла. Сильна і страшна історія про жіночу стигму насильства, яка продовжується. Дякую Видавництву, яке говорить.

[Wojciech Szot · Rating 3 out of 5]

“Kwaśne jabłko” jest komiksem w jakimś stopniu legendarnym - scenariusz Jerzego Szyłaka wylądował już u niejednej rysowniczki i od kilku lat był znany w “środowisku komiksowym”. Ubrania słów w obraz podjęła się Joanna Karpowicz, fantastyczna malarka, która jako ilustratorka komiksów zawsze była dla mnie sporą niewiadomą. W pierwszych komiksach, “Szmince” (do scenariusza Szyłaka) i “Jutro będzie futro” Karpowicz była drapieżna i całkiem dynamiczna, które to cechy zagubiły się w kolejnym komiksie, czyli “Pocztówkach z Białegostoku”. Dzieła te dzieli od siebie prawie dziesięć lat. Zaś po pięciu latach od “Pocztówek…” ukazuje się “Kwaśne jabłko”. Karpowicz wypracowała własny, niepodrabialny styl - statyczny, elegancki i chłodny, w którym postaci są hieratyczne, pozbawione dynamiki; w jakimś stopniu przypominający malarstwo Andrzeja Wróblewskiego, choć z innym ciężarem gatunkowym. Karpowicz i jej seria Anubisów właśnie doczekały się bardzo udanego artbooka i na jej twórczość malarską spoglądam z przyjemnością, ale niestety nie działa to na mnie w komiksie. W posłowiu do artbooka “Anubis” (wyd. Centrala) Sebastian Frąckiewicz pisze:

“(...) artyści, którzy w swojej twórczości zacierają granice między komiksem, a malarstwem, czy szerzej - art worldem wciąż będą trochę podejrzani, za mieszanie porządków i stylistyk, a także artystycznych inspiracji.”

Dodaje: “Trudno mówić o malarstwie Karpowicz w oderwaniu od jej równorzędnej, komiksowej twórczości”, zaś o komiksach bez odniesień do malarstwa. O ile ta tautologia jest zwrotem retorycznym, tak w ogóle niedefiniowalny jest “malarski nastrój”, który Frąckiewicz widzi w komiksach Karpowicz. Pisze dziennikarz “Polityki” o “skłonności do wizualnych metafor”, do czego nie potrafię przypisać konkretnych desygnatów. Otóż każdy twórca komiksów korzysta z “wizualnych metafor”, nawet jak tworzy w programie graficznym. Każda ilustracja a nawet zdjęcie jest metaforą, gdyż jest pośrednikiem pomiędzy tym co realne, a wyobrażonym i interpretowalnym. Pisze jeszcze Frąckiewicz o “komiksowym skażeniu” malarstwa, którą widzi “poprzez postać głównego bohatera”. Powtarzalność jednego motywu nie tworzy “komiksowego skażenia”, gdyż przypisać je można prawie każdemu malarzowi, z każdej epoki, który tworzy dzieła cykliczne, choćby malującej w różnych wersjach własne autoportrety Sofonisbie Anguissoli. Anubis umieszczony w kontekście komiksowej twórczości autorki traci swoją główną cechę - interwencji w świat malarski, na poły absurdalną grę z malarską a nie komiksową tradycją.

Z pewnością to kwestia indywidualnej percepcji, ale w komiksach Karpowicz każdy z kadrów to obraz, który z przyjemnością bym w galerii obejrzał, jednak z trudem układają się one w akcję i “nie mówią” w języku komiksowym, zwłaszcza w najnowszym dziele. Nie dość, że scenariusz Szyłaka to klasyczna opowieść o kobiecie bitej i gwałconej przez męża, z niewielką dawką onirycznych fantazji o morderczej zemście szalonych kobiet (ten nadrealizm znamy całkiem dobrze z filmowych wersji), w której nie dzieje się nic, czego byśmy nie znali z wielu innych literackich realizacji. Nie ma to dla mnie mocy, z pewnością z winy scenariusza, który jest nieaktualny, w którym brakuje rekwizytów współczesności (bohaterowie nie korzystają z komórek, choć chwilami wydaje się to oczywiste a nawet nadałoby komiksowi “życia”). Szyłak opowiedział “model idealny” w temacie “maltretowana kobieta” - są gwałty, jest przemoc psychiczna i materialna, jest cierpienie, jest zmowa i przymusowe milczenie, jest mentalne więzienie. Często jest tak, że pewne tematy w komiksie pojawiają się dużo później niż w beletrystyce, czego przykładem niech będzie “Totalnie nie nostalgia” nad którą pracowałem, “Będziesz smażyć się w piekle” Owedyka a teraz “Kwaśne jabłko”. To ciekawe komiksy, które mówią to, co w prozie pojawia się od końca lat 90. “Kwaśne jabłko” wydaje się artystycznym komiksem interwencyjnym, choć na fanpejdżu komiksu ostatnio przeczytałem takie zdanie:

“Rolą tego komiksu nie jest edukacja. Jego rolą jest poruszenie. Sztuka może i powinna mieć wpływ na ludzkie zachowania, na emocje. To jest komiks skierowany do potencjalnych świadków.” Nie jest to wypowiedź spójna, bo najwyraźniej poruszenie ma wpłynąć na podjęcie przez świadków działania, zatem temat jest jak najbardziej potraktowany pedagogicznie. To niestety chwilami taka bardzo rozbudowana, komiksowa edycja kampanii antyprzemocowej.

Za to wielkie brawa za ostatnią planszę. Patrzy na nas matka Polka - matka Boska, ze szramami na policzku niczym częstochowska madonna i podpisem “Modlę się, żeby to był chłopiec”. To mocny, feministyczny przekaz, w polskim komiksie unikatowy. To plansza, która mówi “oskarżam”. Zwłaszcza po dziesiątkach stron, w których widzimy wiszący na ścianie krzyż, polska madonna obnaża patriarchalny, fallocentryczny świat, w którym tkwią miliony kobiet podobnych naszej bohaterce. I miliony mężczyzn nauczonych zdobywać świat kulturowo usprawiedliwioną przemocą.

“Kwaśne jabłko” jest komiksem mocno dydaktycznym, którego dramat nie wybrzmiewa w pełni, zagłuszony zwłaszcza przez sztampowy scenariusz. Jest słuszną walka o prawa kobiet i przypominanie o tym, że przemoc domowa dotyka miliony Polek (choć też bywa, że Polaków). Jednak to, co się sprawdza na sztandarach, niekoniecznie działa w wersji artystycznej. Cieszy mnie, że polski komiks rozwija się i dociera na tereny, w których był do tej pory nieobecny. Bez odniesień do świata literatury można widzieć w “Kwaśnym jabłku” nową jakość, ale traktując komiks jako jeden z przejawów literatury, niestety jest to wypowiedź trochę spóźniona. Z

[süveyda · Rating 5 out of 5]

İnanılmaz etkileyici bir anlatım ve okuması zor konular…

TW: rape and domestic abuse

[Vanya Hrynkiv · Rating 5 out of 5]

Неймовірно сильний твір про домашнє насильство

[Tetiana Dzhyhar · Rating 5 out of 5]

Читати - 15 хвилин. Думати - кілька днів.

[Inez · Rating 3 out of 5]

Ważny temat. Wizualnie świetnie. Tempo i forma opowiadania historii chyba nie do końca mi odpowiadają, jednak całość mocno oddziaływuje na emocje, więc chyba jest tak, jak miało być.

[Cynthia Corral · Rating 4 out of 5]

This is a graphic novel about a husband who beats his wife, there's no polite way to put it - or there's no polite way that should be used. It's a graphic story, there are graphic pictures. Catholicism is an ever present background character. If these subjects are triggers for anyone, beware.
There is a dark twist toward the end, one that I gleefully absorbed with only a small voice in the back of my head wondering if I *should* be enjoying it... but alas, the twist was a trick and the story ends (or continues) as most abusive relationships do.

How do you rate a book like this? It is a graphic novel depicting a battered wife, with only a few insights into her mind. It's a story that's been told before, it's a story that will never be told enough until there are no more stories like this. Perhaps if a battered wife happens to pick up this book and sees herself in the pages, actually SEES the illustrations of her life, perhaps that will have a positive effect on someone. So for that, and for the pure dark enjoyment I got from the short twist in the story, I will give this 4 stars.

Thank you to Netgalley for giving me the chance to review this book.

[Jo Cameron-Symes · Rating 4 out of 5]

This is an important book big, where you really want the woman to escape her husband from the awful domestic violence she's enduring. I understand that the subject matter is very important to bring attention to and hope that it helps victims and people in general to be more aware of the signs of domestic violence. However, I was surprised at some of the images used and felt that they were a little too graphic, especially during the sex scenes. I think that the message could still have got across without some of the accompanying imagery. This is a shame as the book could have been used to educate younger teens, if the images used were more appropriate.

I did love the religious iconography, especially the last image where the protagonist looks like the Virgin Mary. Overall, a powerful book with a strong message.

[Mayar Mahdy · Rating 3 out of 5]

This was depressing. I need a hug.

I've just finished a book about an abusive husband and stumbled onto this, and I'm depressed by how all the stories are almost identical.

The artwork was beautiful, and the story was very heart-wrenching.

[Anna Morgenstern · Rating 5 out of 5]

A poignant and heartbreaking depiction of an abusive relationship with mesmerizing illustrations. Amazing.

[Diana · Rating 5 out of 5]

A very quick read - I received a digital preview copy of this title from the Europe Comics. It was a very quick read, and I was pulled into the story to finish it all in one setting. Sour Apple drops you into the life of a conservative couple from the POV of the wife. She is speaking through a prayer through most of the book and describes the interactions she has with her husband. What starts good quickly sours. Sour Apple is an excellent visual depiction of what women may go through in an abusive relationship: the guilt, misplaced blame, rationalizations, and much more. Ending with a small twist and little resolution, it is an accurate and realistic portrayal of what an abusive relationship can be from the inside.

[Joanna Bernat · Rating 3 out of 5]

Trudno odmówić temu komiksowi autentyzmu i przepięknej warstwy wizualnej. Nie wiadomo jednak, co czytelnik ma z niego wynieść. Historia jest schematyczna do bólu, bez początku i bez zakończenia. Ostatni kadr, chociaż mocny i słusznie oskarżycielski w stosunku do moralności katolickiej, nie stanowi żadnej pointy dla historii bohaterki. Ten temat zasłużył na więcej i lepiej.

[Kateryna Kolesnyk · Rating 5 out of 5]

💔

[Lee Peckover · Rating 4 out of 5]

This has genuinely just shocked me. From the cover and description I thought I knew what to expect but I was totally unprepared for just how dark this book really was.

This is powerful, moving and bleak to an extreme degree.

Any book covering themes of domestic abuse alongside religion and the supposed sanctity of marriage is always likely to be quite deep and moving if done well. This book is exactly that; deep moving and extremely well done.

I wasn't totally sold from the start with what appeared relatively basic images and slightly odd dialogue but this only served to completely throw my guard down for what was to follow. By the end, I could not imagine this book being done in any other way. The artwork suits the outward Christian marriage being presented to the world while allowing for the dialogue to serve as cover for when it changes to far darker themes behind closed doors.

This is essential reading for teens upwards shedding light on how easy it can be to become a victim in your own home.

A really quick read that will live long in the memory.

[Marek · Rating 2 out of 5]

4.5
Malarskie kadry Karpowicz choć ładne, to stateczne, przez co jeszcze bardziej emocjonalnie oddzielają nas od historii "Kwaśnego jabłka". Nie do końca udaje im się podkreślić chłód opowieści, która w swojej narracji i tak nazbyt wyraźnie kroczy wytyczonymi przez samo życie ścieżkami opowieści o przemocy domowej (zawierzenie losu bogu, wewnętrzne sprawy rodzinne, alkoholizm), nie dodając od siebie zbyt wiele nowego. Ten brak ekspresji w warstwie wizualnej niejako koresponduje z niezbyt bogatą zawartością scenariusza, który zdaje się być po części odtworzeniem jakiejś antyprzemocowej reklamy społecznej.

I tak choć temat społecznie ważny, to podany w tej formie nie jest w stanie wywołać większych emocji u kogoś, kto przeczytał choć parę artykułów i reportaży o próbie ucieczki z przemocowej spirali. W jednym tylko momencie Szyłak zaskakuje - i to na swój sposób podwójnie - serwując czytelnikowi mainstreamowe oraz to bardziej zwyczajne, życiowe rozwiązanie małżeńskiego pożycia. Ale to za mało, zdecydowanie za mało.

[Lucy (The Countess of) Monte Cristo · Rating 3 out of 5]

*I received a free copy of this eBook from Netgalley in exchange for an honest review.*

Who knew that such a powerful story could be told in so few pages? Sour Apple gives us a closer look into the inner workings of an abusive marriage. The entire graphic novel is the wife praying to God about her abusive spouse, and recounting all the times he's violated her.

It goes without saying that this is a hard read. We witness the couple's high and lows, and throughout the story you're rooting for the wife to get away.

I also want to briefly touch on the art style and say that the illustrator did an amazing job! As someone in another review said, every panel looks like a portrait.

All in all, Sour Apple is a heartbreaking read, but gives us a realistic view of the life of a battered woman.

[Liz · Rating 4 out of 5]

*Content warning for graphic scenes of domestic abuse and rape*

An intense and brutal look at a marriage descending into domestic abuse. While at its core its a story I've read and seen countless times, this graphic novel really did bring something new and unexpected - however bleak it may be.

One thing I felt it lacked was more of a connection to the individual characters, although I can totally see the relevance of keeping them more universal. Another issue I found was that while, yes, its showing a gritty reality of the violence in a marriage, the images of abuse still felt mildly gratuitous in places.

Nevertheless, I think it does well trying to tackle such a sensitive subject and the graceful artwork worked well against the harsh narrative.

[Divine · Rating 4 out of 5]

I've received a free e-copy of this from NetGalley in exchange for an honest review.

"We walk the streets. Looking for women wearing sunglasses."

Sour Apple is a disturbing and painful narrative of domestic abuse; that cover art actually does an amazing job of encapsulating the theme. I really felt furious with the subservient nature of the lead character in here, but I do agree that her nature only reflects a multitude of women in this world. And this graphic novel deserves to be seen and read to raise awareness.although I HIGHLY recommend that women should not stab their partners in the end! In order to purge such atrocities in this world, one should not think that violence is always the last resort.

[Kayla (onthefritz) · Rating 3 out of 5]

Trigger Warnings: graphic sexual and physiological domestic abuse

Artwork: Realistic drawings. Each panel looks like a painted work on a textured canvas.

Story: This is one of those hard reads. Not only are we hearing the inner monologue of the wife who starts to feel like she does deserve the abuse, but we see visually all the brutal things are happening in this toxic marriage. This was just so hard. It's one thing to read a scene like this among a larger plot, also just as text, but a whole new experience visually seeing the horrors and literally nothing else. This story goes there and then some. Definitely not for everyone, and this one will linger with me for a while I fear...