What do you think?
Rate this book
Сказки старого Вильнюса #3
Сказки старого Вильнюса III
В Старом Городе Вильнюса 108 улиц, и на каждой что-нибудь да происходит. Здесь бродят пингвины, единороги, нарисованные коты и тени наших мертвых друзей, полиция всегда готова защитить граждан от страшных снов, неведомые голоса дают ответы на самые важные вопросы, скучные с виду старики носят в портфелях драконов, время легко поворачивается вспять, ветер рассказывает удивительные истории, а местные божества играют в нарды, сделав ставкой погоду на ближайшие полчаса.
448 pages, Hardcover
First published January 1, 2014
7 people are currently reading
84 people want to read
About the author
Max Frei
169 books603 followers"Max Frei" is a pen-name of Svetlana Martynchik. She has created the well-known Echo series. Svetlana Yuryevna Martynchik is a Russian writer and artist.
Martynchik studied at the philological department of Odessa State University, but dropped out without graduating. Martynchik lived in Moscow since 1993 and lives in Vilnius since 2004.
For more details see Wikipedia: Svetlana Martynchik
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
June 3, 2014
Trying really hard not to rip the whole book into quotes.
February 15, 2017
Совершенно проходные рассказы с потоком сознания и набором слов, после которых остается только недоумение, а потом - бац! - и какой-то рассказ бьет тебя прямо в самое сердце, задевает в тебе все струны, эмоции, и толпы мурашек бегут по коже. А потом тебя добивает не то что следующим рассказом, а буквально одним предложением - и ты по прочтении возвращаешь книгу на полку с закладкой, чтобы перечитать эти важные для тебя слова еще раз.
И у меня со "Сказками..." так всегда.
И у меня со "Сказками..." так всегда.
November 29, 2019
Количество перешло в качество, и я, похоже, снова могу такое читать и получать безмерное удовольствие, погружаясь в воображаемые возможности, не чувствуя при этом боли, зато воображаемую тоже надежду. Nice.
И трогать оранжевый воздух языком.
И трогать оранжевый воздух языком.
October 3, 2018
не все сказки удачны (некоторые как-то ни о чем), но большинство точно в цель, очень атмосферно - дух любимого Вильнюса как наяву
August 7, 2019
Прекрасно, что у этой серии книг много частей. И что знакомые герои встречаются нам в новых ситуациях. А волшебство остается в написанном городе и расплескивается со страниц на повседневную жизнь
December 15, 2019
Магические, волшебные истории.. и вправду добрые сказки для взрослых..
March 15, 2016
Гуляючи вузенькими вуличками старого Вільнюса, я якось спіймала себе на тому, що мрію про те, як мріятиму сюди повернутися. Мрії здійснюються)) Й от я вже справді мрію повернутися до найулюбленішого міста у світі. Мрію про те, як ми знову ховатимемося від раптової зливи (а вони в Литві - традиційні) в першому-ліпшому дворику і як натрапимо там на затишне кафе, притулене до старезної фортечної стіни, й подаватимуть у ньому смачнюче пиво й запашну каву, і як ми сидітимемо на дерев'яних лавках й реготатимемо з усього. Бо, певно, пиво та кава в тому місці будуть із домішками безпричинного і щирого сміху. Хм, схоже, що я трошки неправильно коми поставила, бо не "певно" у значенні - "може", а "певно" - у значенні "точно", бо ж це - казковий старий Вільнюс.
А ще уявляю, як довго шукатимемо вхід до найсправжнісінького музею дитинства (у путівниках - Музею іграшок). І як, знайшовши його за поворотом й за великими, замкнутими на сім замків воротами, потрапимо у дитинство й булькнемо в нього з головою - кожен у своє. І гратимемося в машинки, ляльки і морський бій, кидаючи в автомат такі знайомі 15 радянських копійок, а монеток буде ціла купа, й гратися можна буде до безкінечності. А якщо гроші закінчаться - їх тобі видадуть іще - цілу пригорщу! Бо це ж - старий Вільнюс, а він - казковий. Бо тільки тут, зауваживши біля каси, що ви - з України, можна отримати екскурсію щирою українською мовою від гіда-українки. І вийти з музею з брелком, який стане талісманом і рятуватиме від зимової нудьги. І затамувати подих від захоплення, бо якраз над головою в цей час пролітатиме з десяток різнокольорових повтіряних куль - в далекі мандри, звісно ж, казкові.
А ще мрію про те, як замовлятиму бажання, переходячи мостом через Вільнялє - воно точно здійсниться, бо це ж - старий Вільнюс! І як мружитиму очі на сонце, чекаючи, доки приготують смачнющу піцу в улюбленому кафе в Ужупісі. І як ми розгортатимемо сувій із таємничим листом, знайденим в номері готелю, розташованому в старезному будинку посеред лісу. І як наздоганятимемо сина, котрий бігатиме за чужими велосипедами по Кафедральній площі. І як то буде прекрасно - повернутися в казковий Старий Вільнюс, бо до нього не повертатися неможливо... Про це знаємо ми, знають багато наших друзів і знають герої цієї збірки - такої ж казкової, як і перші дві.
п.с. Ви ж зрозуміли, що замість відгуку на книгу я поринула у спогади. І це прекрасно, коли книга перегукується з твоїм життям, із найщасливішими моментами у ньому, коли змушує ще раз переживати їх, і переживати щось нове, й вірити в казку, в диво й у те, що все буде добре - бо ж інакше просто не буває.
А ще уявляю, як довго шукатимемо вхід до найсправжнісінького музею дитинства (у путівниках - Музею іграшок). І як, знайшовши його за поворотом й за великими, замкнутими на сім замків воротами, потрапимо у дитинство й булькнемо в нього з головою - кожен у своє. І гратимемося в машинки, ляльки і морський бій, кидаючи в автомат такі знайомі 15 радянських копійок, а монеток буде ціла купа, й гратися можна буде до безкінечності. А якщо гроші закінчаться - їх тобі видадуть іще - цілу пригорщу! Бо це ж - старий Вільнюс, а він - казковий. Бо тільки тут, зауваживши біля каси, що ви - з України, можна отримати екскурсію щирою українською мовою від гіда-українки. І вийти з музею з брелком, який стане талісманом і рятуватиме від зимової нудьги. І затамувати подих від захоплення, бо якраз над головою в цей час пролітатиме з десяток різнокольорових повтіряних куль - в далекі мандри, звісно ж, казкові.
А ще мрію про те, як замовлятиму бажання, переходячи мостом через Вільнялє - воно точно здійсниться, бо це ж - старий Вільнюс! І як мружитиму очі на сонце, чекаючи, доки приготують смачнющу піцу в улюбленому кафе в Ужупісі. І як ми розгортатимемо сувій із таємничим листом, знайденим в номері готелю, розташованому в старезному будинку посеред лісу. І як наздоганятимемо сина, котрий бігатиме за чужими велосипедами по Кафедральній площі. І як то буде прекрасно - повернутися в казковий Старий Вільнюс, бо до нього не повертатися неможливо... Про це знаємо ми, знають багато наших друзів і знають герої цієї збірки - такої ж казкової, як і перші дві.
п.с. Ви ж зрозуміли, що замість відгуку на книгу я поринула у спогади. І це прекрасно, коли книга перегукується з твоїм життям, із найщасливішими моментами у ньому, коли змушує ще раз переживати їх, і переживати щось нове, й вірити в казку, в диво й у те, що все буде добре - бо ж інакше просто не буває.
October 2, 2014
“It must have been a bird, sleep, I will check… I will be back”.
I can only stand on the balcony, wrapped up in an old coat, in silence, look and breathe – with my forehead, the palms of my hands, the nape of my neck, the chest, the knees, the heels, the back, all my skin, all my pajamas’ sateen, all the rubber of my soles, all the shabby velvet of the coat. I can be here – here, next to you. I can not know who you are. I can not see you. I can not hear your words. I can not ask you questions, as your presence is already an answer. I can not die when you hug me. This knowledge was hard to get, but it’s worth it. It might be worth it. It must be.
And I can also come back from our dates as if nothing had happened. This is my best trick, I can make a show of it for money, the audience will be happy watching me, fifty long seconds later, come back into the bedroom, take off my dump coat, my yellow, the color of the imaginary sun, slippers, barefoot and whisper, “It must have been just a bird, sleep.” I will lie near you, close my eyes, wake up, resurrect, stop being.
But of course, not forever…
I apologise for this translation to the author... I know it's so far from the Russian words you wrote, but it is still beautiful, pure "dream" poetry...
I can only stand on the balcony, wrapped up in an old coat, in silence, look and breathe – with my forehead, the palms of my hands, the nape of my neck, the chest, the knees, the heels, the back, all my skin, all my pajamas’ sateen, all the rubber of my soles, all the shabby velvet of the coat. I can be here – here, next to you. I can not know who you are. I can not see you. I can not hear your words. I can not ask you questions, as your presence is already an answer. I can not die when you hug me. This knowledge was hard to get, but it’s worth it. It might be worth it. It must be.
And I can also come back from our dates as if nothing had happened. This is my best trick, I can make a show of it for money, the audience will be happy watching me, fifty long seconds later, come back into the bedroom, take off my dump coat, my yellow, the color of the imaginary sun, slippers, barefoot and whisper, “It must have been just a bird, sleep.” I will lie near you, close my eyes, wake up, resurrect, stop being.
But of course, not forever…
I apologise for this translation to the author... I know it's so far from the Russian words you wrote, but it is still beautiful, pure "dream" poetry...
February 9, 2017
И вот я опять хочу в Вильнюс...
Прочитала буквально за вечером, поглядывая одним глазом в Google Street View, вспоминая черепичные крыши и уютные улочки старого города. Вильнюс такая благодарная натура, что о нём не пиши - всё равно хорошо получится. Рассказы не похожи друг на друга, неровные и непредсказуемые.
Прочитала буквально за вечером, поглядывая одним глазом в Google Street View, вспоминая черепичные крыши и уютные улочки старого города. Вильнюс такая благодарная натура, что о нём не пиши - всё равно хорошо получится. Рассказы не похожи друг на друга, неровные и непредсказуемые.
February 27, 2016
"Книжки должны быть такие - про волшебство и чудеса. А иначе зачем они нужны?"
Displaying 1 - 10 of 10 reviews