What do you think?
Rate this book
Ноч
Новая кніга Віктара Марціновіча ёсць рукапісам невядомага аўтара, што быў набыты Сацішам Сівачарыярам у бенгальскага крамніка за літр чыстай вады, пасму прадзіва і пару амаль не ношаных сланцаў. Рукапіс, спісаны незразумелымі кірылічнымі пісьмёнамі, быў дбайна перакладзены аўтарам знаходкі на ангельскую мову.
Беларускі пісьменнік падрыхтаваў пераклад для выдання на радзіме з разлікам на шырокае кола чытачоў.
Аўтар выказвае падзяку
МГА "Згуртаванне беларусаў свету “Бацькаўшчына”
і Грамадскай культурніцкай кампаніі "Будзьма беларусамі!"
Беларускі пісьменнік падрыхтаваў пераклад для выдання на радзіме з разлікам на шырокае кола чытачоў.
Аўтар выказвае падзяку
МГА "Згуртаванне беларусаў свету “Бацькаўшчына”
і Грамадскай культурніцкай кампаніі "Будзьма беларусамі!"
- GenresFiction
412 pages, Paperback
First published October 1, 2018
9 people are currently reading
129 people want to read
About the author
Viktar Martinowich
11 books7 followersViktar Martinowich (Belarusian: Віктар Вале́р'евіч Марціновіч, Russian: Ви́ктор Вале́рьевич Мартино́вич; born September 9, 1977) is a Belarusian writer, journalist, and art critic.
Martinowich was born in Ashmyany. In 1999 he graduated from the Faculty of Journalism of Belarusian State University (BSU) and obtained a PhD from BSU in 2002 with a thesis about the Vitebsk avant-garde in Soviet newspapers in the 1920s.
From 2002 to 2015, he was a deputy editor-in-chief of the BelGazeta. On June 27, 2008, at the Vilnius Academy of Arts (Lithuania), he defended his PhD thesis on the topic "Vitebsk avant-garde (1918-1922): socio-cultural context and art criticism". He teaches at the European Humanities University.
In October–December 2014, he was engaged in research work at the Institute for the Humanities in Vienna where, within the framework of the Milena Jesenská Fellowship for Journalists, he prepared a work about the Vitebsk period of Marc Chagall.
His first fiction book was published in 2009. Later his books received attention and received awards from Belarusian and Russian literature societies.
A film based on the book Vozera radasti (Lake of Happiness) was made in 2019.
In 2021, during the 2020-2021 Belarusian protests, 558 copies of his last book, Revolution, were confiscated. At the same time, Belarusian customs forbad mailing the book to any other country.
Martinowich was born in Ashmyany. In 1999 he graduated from the Faculty of Journalism of Belarusian State University (BSU) and obtained a PhD from BSU in 2002 with a thesis about the Vitebsk avant-garde in Soviet newspapers in the 1920s.
From 2002 to 2015, he was a deputy editor-in-chief of the BelGazeta. On June 27, 2008, at the Vilnius Academy of Arts (Lithuania), he defended his PhD thesis on the topic "Vitebsk avant-garde (1918-1922): socio-cultural context and art criticism". He teaches at the European Humanities University.
In October–December 2014, he was engaged in research work at the Institute for the Humanities in Vienna where, within the framework of the Milena Jesenská Fellowship for Journalists, he prepared a work about the Vitebsk period of Marc Chagall.
His first fiction book was published in 2009. Later his books received attention and received awards from Belarusian and Russian literature societies.
A film based on the book Vozera radasti (Lake of Happiness) was made in 2019.
In 2021, during the 2020-2021 Belarusian protests, 558 copies of his last book, Revolution, were confiscated. At the same time, Belarusian customs forbad mailing the book to any other country.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 21 of 21 reviews
November 2, 2018
Лічу, што літаратурныя густы -- справа інтымная, таму скажу проста: Віктар Валер'евіч, дзякуй за кніжку! Было прыемна чытаць.
January 20, 2019
У недалекому майбутньому відбувається блекаут, зникає електрика, сонце більше не сходить і навіть хімічні реакції вже не протікають так, як раніше. Суспільство деградує до феодального ладу, уявлення про світ - до рівня Геродота. Валютою стає цинк - батарейки. Старі імена зникли зі світлом, і тепер в ходу прізвиська. Наприклад, головного героя звуть Книгар, бо він здає напрокат книги з приватної бібліотеки. Одного дня йому набридає тихе улаштоване життя і він вирушає з Мінська у компанії собаки на пошуки коханої, яка на час блекауту була в Непалі.
Власне, майже вся книга це травелог подорожі химерним світом білоруської ночі. Книгар мандрує від одного поселення-держави до іншого і спостерігає блекаут не тільки у зовнішньому світі, але й у свідомості людей. До життя повертаються найдивовижніші упередження і забобони які утворюють несподівані варіанти суспільного устрою. Читається це не нудно і цікаво, змальований світ виглядає переконливо, навіть попри те, що Мартинович час від часу звертається по допомогу до deus ex machina. Але проблеми роману в іншому.
По-перше, недолугі спроби виглядати дотепно жартами на актуальні теми, від яких соромно за автора. Наприклад: «Айці — прэфектура на японскай выспе Хансю, дзе ў сямнаццатым стагоддзі было прадугледжана смяротнае пакаранне для хрысціян, якія спрабавалі авалодаць японскай мовай. Айцішнікі таксама карысталіся ўласнай мовай, мовай праграмавання, якая прыносіла ім дабрабыт. Ад падабенства стаўлення японцаў Хансю сямнаццатага стагоддзя і насельнікаў сіліконавых далін да мовы, апошніх і назвалі айцішнікамі».
По-друге, коли роман намагається осягнути символічний та метафізичний рівні, він провалюється у нецікаві трюїзми. Один з мотивів - технофобія, ніби технології лишають людину її природи (обігрується схожість логотипу Епл та біблійного забороненого плоду). Під кінець Мартинович видає трохи морального дидактизму з релігійним присмаком, що теж псує враження. У цьому сенсі «Мова» виглядала вигадливіше та переконливіше (не розумію, чому її досі не переклали українською).
Власне, майже вся книга це травелог подорожі химерним світом білоруської ночі. Книгар мандрує від одного поселення-держави до іншого і спостерігає блекаут не тільки у зовнішньому світі, але й у свідомості людей. До життя повертаються найдивовижніші упередження і забобони які утворюють несподівані варіанти суспільного устрою. Читається це не нудно і цікаво, змальований світ виглядає переконливо, навіть попри те, що Мартинович час від часу звертається по допомогу до deus ex machina. Але проблеми роману в іншому.
По-перше, недолугі спроби виглядати дотепно жартами на актуальні теми, від яких соромно за автора. Наприклад: «Айці — прэфектура на японскай выспе Хансю, дзе ў сямнаццатым стагоддзі было прадугледжана смяротнае пакаранне для хрысціян, якія спрабавалі авалодаць японскай мовай. Айцішнікі таксама карысталіся ўласнай мовай, мовай праграмавання, якая прыносіла ім дабрабыт. Ад падабенства стаўлення японцаў Хансю сямнаццатага стагоддзя і насельнікаў сіліконавых далін да мовы, апошніх і назвалі айцішнікамі».
По-друге, коли роман намагається осягнути символічний та метафізичний рівні, він провалюється у нецікаві трюїзми. Один з мотивів - технофобія, ніби технології лишають людину її природи (обігрується схожість логотипу Епл та біблійного забороненого плоду). Під кінець Мартинович видає трохи морального дидактизму з релігійним присмаком, що теж псує враження. У цьому сенсі «Мова» виглядала вигадливіше та переконливіше (не розумію, чому її досі не переклали українською).
June 18, 2023
Lieliska valoda, bet tomēr līdz "Movas" līmenim šis romāns neaizvilka.
"Она, кажется, и не обиделась: когда человек столько читает, он теряет способность обижаться."
"Она, кажется, и не обиделась: когда человек столько читает, он теряет способность обижаться."
December 5, 2018
The First Martinovich book I've really loved.
Suits well for winter night reading.
Loved the overall atmosphere, but was not impressed by authors philosophizing and ending was quite boring.
Suits well for winter night reading.
Loved the overall atmosphere, but was not impressed by authors philosophizing and ending was quite boring.
August 19, 2019
Гэта, канешне, не Уліс Джойса, але таксама кніга з загадкамі, прычым з любоўю створанымі аўтарам для сучаснага беларуса. І гэтая мяккая беларусізацыя новага ўзроўню з рэдкімі словамі ад Кнiгара. Што тычыцца фантастычнай часткi, то сусвет, пабудаваны ў метро-2033, здаецца больш лагічным, а тут нейкі неверагодны сюр, даведзены да абсурду з усімі гэтымі мiкракраiнамi ў Мінску. Не хапіла дэталізацыі, гэтакія нядбайныя накіды будучыні. Але ў цэлым вельмі забаўна, з уласцівай Віктару Марціновічу іроніяй і мяшком займальных фактаў у падарунак. Самая крутая ідэя ў рамане - апісваць персанажаў прачытанымі кнігамі. Канцоўка добрая, натхняльная!
December 29, 2018
В целом, книга достаточно хорошая. Интересная и погружает в жизнь мира без солнца. Немного разочаровала поспешность и смазанность концовки. И порой было тяжело читать, так как автор широко использует не самые распространенные слова белорусского языка.
September 23, 2020
"И пала тьма".
Скучное начало, чем дальше - тем интереснее. Читается легко и увлекательно. Много изобретательных и забавных идей в рамках конкретного сеттинга, но все же мир книги не сходит за правдоподобный.
Скучное начало, чем дальше - тем интереснее. Читается легко и увлекательно. Много изобретательных и забавных идей в рамках конкретного сеттинга, но все же мир книги не сходит за правдоподобный.
December 30, 2019
История хорошая, цепляет. Придуманный мир, но такой узнаваемый.
И даже где-то в душе отзвались хоббиты :)
И даже где-то в душе отзвались хоббиты :)
December 31, 2021
Прокинулися? Гарні світанки, правда ж? А ви уявіть собі, що одного разу світанок не наступив...зникло сонячне світло і далі темна, холодна ніч.
Віруючі називають це кінцем світу, науковці -апокаліпсисом. Як би про це не говорили, але настане це від діяльності людини. Точніше людської необдуманості.
До Всесвітнього дня охорони довкілля (5 червня) - антиутопічна фантастика "Ноч"
У своїй книзі автор зобразив світ найближчого майбутнього, світ постапокаліпсису. Світ нанотехнологій, залежний від електрики, який зник у всіх сенсах. Найпершими провісниками екологічного апокаліпсису були зміни клімату, але людство проігнорувало їх.
Отож, зникло світло, відповідно зник і час, але життя триває. Із темрявою прийшов собачий холод. Електроенергії то немає. Електронними пристроями вже не покористуєшся, став недоступний інтернет і "google" вже не в поміч.
Автор завбачив постапокалістичний світ із його мешканцями, звичаями, проблемами та законами.У новому світі майже кожен знайшов собі місце, звісно, що "не під сонцем", але живучи в темряві кожен з них зробив свій вибір, на користь добру або злу. Із настанням темряви людство й надалі продовжує вбивати за гроші, виробляти алкоголь, битися, торгуватись, групуватися, брехати та молитися. Світ і далі поділяється на різні соціальні ранги. Бідні ненавидять багатих, а багаті зневажають бідних. Люди знищили Землю, знищують собі подібних.
Апокаліпсис на Землі вже відбувався із різними історичними цивілізаціями, тому реально, що він може повторитися знову. Згідно Марціновіча, наша цивілізація -це "цивілізація енергоспоживачів", яка пожирає планету. Автор закликає все обдумати, і поки ще не пізно захистити Землю, бо у світі технологій ми забувуваємо про щось дуже важливе.
"Електрика -це минуле. Технології майбутнього не будуть пов'язані з електрикою. Технології майбутнього будуть спрямовані на співпрацю з природою, а не на її споживання."
Побільше б літератури такого спрямування на книжковому ринку, дуже пробуджує екосвідомість.
До речі, Марціновіч- скандальний автор, деякі з його книг під забороною у Білорусі, а у романі "Ноч" згадуються "умови диктатури".
Віруючі називають це кінцем світу, науковці -апокаліпсисом. Як би про це не говорили, але настане це від діяльності людини. Точніше людської необдуманості.
До Всесвітнього дня охорони довкілля (5 червня) - антиутопічна фантастика "Ноч"
У своїй книзі автор зобразив світ найближчого майбутнього, світ постапокаліпсису. Світ нанотехнологій, залежний від електрики, який зник у всіх сенсах. Найпершими провісниками екологічного апокаліпсису були зміни клімату, але людство проігнорувало їх.
Отож, зникло світло, відповідно зник і час, але життя триває. Із темрявою прийшов собачий холод. Електроенергії то немає. Електронними пристроями вже не покористуєшся, став недоступний інтернет і "google" вже не в поміч.
Автор завбачив постапокалістичний світ із його мешканцями, звичаями, проблемами та законами.У новому світі майже кожен знайшов собі місце, звісно, що "не під сонцем", але живучи в темряві кожен з них зробив свій вибір, на користь добру або злу. Із настанням темряви людство й надалі продовжує вбивати за гроші, виробляти алкоголь, битися, торгуватись, групуватися, брехати та молитися. Світ і далі поділяється на різні соціальні ранги. Бідні ненавидять багатих, а багаті зневажають бідних. Люди знищили Землю, знищують собі подібних.
Апокаліпсис на Землі вже відбувався із різними історичними цивілізаціями, тому реально, що він може повторитися знову. Згідно Марціновіча, наша цивілізація -це "цивілізація енергоспоживачів", яка пожирає планету. Автор закликає все обдумати, і поки ще не пізно захистити Землю, бо у світі технологій ми забувуваємо про щось дуже важливе.
"Електрика -це минуле. Технології майбутнього не будуть пов'язані з електрикою. Технології майбутнього будуть спрямовані на співпрацю з природою, а не на її споживання."
Побільше б літератури такого спрямування на книжковому ринку, дуже пробуджує екосвідомість.
До речі, Марціновіч- скандальний автор, деякі з його книг під забороною у Білорусі, а у романі "Ноч" згадуються "умови диктатури".
April 23, 2020
С первой и до последней страницы это книга с сомнительным сюжетом (в плане исполнения, а не задумки). Естественно, у меня есть предубеждения касательно постапокалиптических сюжетов, и когда герой действует отлично от этих моих представлений, то это должно вызывать какую-то реакцию. К сожалению, почти всегда этой реакцией было не��овольное покачивание головой. Герой представлен довольно умным и рассудительным человеком, и тем не менее решается гулять по опасному миру с напускным пацифизмом, учитывая то, что он прекрасно осведомлен о том, что за стенами его города отнюдь не парк отдыха.
Тем не менее, если перестать воспринимать текст буквально, а пытаться рассмотреть различные метафоры на процессы протекающие в обществе, в целом, и в Беларуси в частности, то становится сносно. Хотя все это представлено слишком скучно, и больше походит на ворчание старого деда, который стонет о том, как раньше было лучше. Напоминает ворчание Джармуша по поводу потребительства в фильме "Мёртвые не умирают". Хотя, скорее всего, темы, которые поднимает Мартинович, особо меня не задевают. При всем при том, было довольно забавно прочитать про постапокалиптичный Минск. К тому же, освежил в памяти белорусский язык и узнал пару новых слов.
Тем не менее, если перестать воспринимать текст буквально, а пытаться рассмотреть различные метафоры на процессы протекающие в обществе, в целом, и в Беларуси в частности, то становится сносно. Хотя все это представлено слишком скучно, и больше походит на ворчание старого деда, который стонет о том, как раньше было лучше. Напоминает ворчание Джармуша по поводу потребительства в фильме "Мёртвые не умирают". Хотя, скорее всего, темы, которые поднимает Мартинович, особо меня не задевают. При всем при том, было довольно забавно прочитать про постапокалиптичный Минск. К тому же, освежил в памяти белорусский язык и узнал пару новых слов.
May 18, 2025
А што, калі б час спыніўся і сонца ўжо не ўзыдзе над зямлёй? Што было б, што адбывалася, асабліва ў Беларусі?
Пра гэта і распавядае Марціновіч у сваё кнізе НОЧ.
"Мы і дагэтуль чакаем, калі нам уключаць Google, які растлумачыць, "як выжыць пасля канца свету". Кажу табе, мы заслужылі тое, што маем. Я не здзіўлюся, калі недзе ў гэты самы момант блакітнае неба і ўсю ззяе сонца. Бо не бывае так, каб не заставалася выйсця для таго, хто рушыць наперад і мае сілы і характар змагацца."
Як жа было цікава. Цяпер гэта кніга ў маім топе лепшых кніг, якія я прачытала. Незвычайны сюжэт, цікавыя разнастайныя героі, жыццевыя разважанні - усё гэта робіць раман такім цудоўным, ад якого немагчыма адарвацца.
Пра гэта і распавядае Марціновіч у сваё кнізе НОЧ.
"Мы і дагэтуль чакаем, калі нам уключаць Google, які растлумачыць, "як выжыць пасля канца свету". Кажу табе, мы заслужылі тое, што маем. Я не здзіўлюся, калі недзе ў гэты самы момант блакітнае неба і ўсю ззяе сонца. Бо не бывае так, каб не заставалася выйсця для таго, хто рушыць наперад і мае сілы і характар змагацца."
Як жа было цікава. Цяпер гэта кніга ў маім топе лепшых кніг, якія я прачытала. Незвычайны сюжэт, цікавыя разнастайныя героі, жыццевыя разважанні - усё гэта робіць раман такім цудоўным, ад якого немагчыма адарвацца.
June 9, 2021
Долго думала между 3 и 4, пусть будет 4, может быть больше читателей возьмут на заметку?
До прошлого лета мое знание Минска ограничивалось центром и Шабанами, другие названия я слышала, но реально не представляла. Последний год сильно расширил мою географию Беларуси и Минска, за героем следовала, реально представляя его дороги. Интересный взгляд на возможное развитие мира, опять подтверждается, что все циклично, затронуты и пороки и ценности и вытекающие из них поведенческие модели. Много отсылок к очень разной литературе, большинство из которой я знаю только по названиям. Сказка да не сказка
До прошлого лета мое знание Минска ограничивалось центром и Шабанами, другие названия я слышала, но реально не представляла. Последний год сильно расширил мою географию Беларуси и Минска, за героем следовала, реально представляя его дороги. Интересный взгляд на возможное развитие мира, опять подтверждается, что все циклично, затронуты и пороки и ценности и вытекающие из них поведенческие модели. Много отсылок к очень разной литературе, большинство из которой я знаю только по названиям. Сказка да не сказка
May 22, 2022
"Метро" Глуховского в масштабах Беларуси: темно, холодно, районы - государства, средневековье в экономике, обществе, власти. Ироничная и добрая книга о путешествии из Минска на Тибет пешком в постапокалиптическом мире, в котором вместо денег - батарейки (цинк). Лучшее из прочитанных описание отношений хозяина и его собаки: собачьей преданности и человеческой любви к собаке, которая дороже отношений с другими людьми. Конец книги предполагает продолжение, но его, видимо, нет. Хорошая история, хорошо рассказанная о том, как оставаться человеком в условиях, когда проще о человечности забыть.
July 21, 2023
Захапляльная антыўтопія, чытаецца на адным дыханні. Апісанне Грушаўкі ў цемры вельмі яскравае! Троху напружвае шаблоннасць гісторыі з сабакам і жаночы род. Сабакеса, камон... Апошні антыбіётык для пса. Чытала і бачыла такога моднага хіпсцера з кватэры з сучасным рамонтам на берагах прашпекта Дзяржынскага, які выходзіць на бурачковае латэ пасля ранішняй егі. Было цікава пазнаёміцца з яго ўнутраным і знешнім жыццём!
January 9, 2022
Если бы можно было поставить больше 5 звезд, в качестве исключения, я бы это сделала. Восхитительная книга, не ожидала ничего подобного. Спасибо, Виктор, перевернули мой взгляд на белорусскую литературу.
November 7, 2018
банальны сюжэт, моўныя памылкі, самапаўторы і прэтэнзіі на інтэлектуальнасць...
March 11, 2020
Книга захватывает так, что не оторваться. Атмосфера напоминает Метро 2033. Узнал много новых белорусских слов.
December 17, 2020
Умная полуфантастическая книга про постапокалипсис в Беларуси и про героя, который сохраняет человеческое, несмотря на волчье время. Огромная благодарность автору!
December 16, 2021
занятное путешествие
June 24, 2020
Очень редко мне действительно нравится современная литература, отзывы на неё ещё реже. Но эта книга - приятное исключение. Искренне рекомендую к прочтению всем и желаю книги популярности. Она не заслуживает!
Здесь есть и интересный сюжет, и разноплановые колоритные персонажи, и захватывающая атмосфера. Слушала аудиоверсию почти без перерывов, не оторваться!
Да, это не бессмертный шедевр или моя новая любимая книга, но весьма и весьма достойное творение. С удовольствием прочту другие произведения автора.
Здесь есть и интересный сюжет, и разноплановые колоритные персонажи, и захватывающая атмосфера. Слушала аудиоверсию почти без перерывов, не оторваться!
Да, это не бессмертный шедевр или моя новая любимая книга, но весьма и весьма достойное творение. С удовольствием прочту другие произведения автора.
July 30, 2020
Книга прекрасная, этакая антиутопия с надеждой на будущее. Понравится и любителям экшена, и любителям пофилософствовать.
Displaying 1 - 21 of 21 reviews